Вища рада правосуддя, розглянувши заяву та додані до неї документи про звільнення Леонідової Олени Володимирівни з посади судді Широківського районного суду Дніпропетровської області у відставку,
встановила:
18 січня 2024 року до Вищої ради правосуддя надійшли заява Леонідової О.В. від 15 січня 2024 року та матеріали про звільнення з посади судді Широківського районного суду Дніпропетровської області у відставку відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України.
Леонідова Олена Володимирівна, ____ року народження, громадянка України. Указом Президента України від 2 червня 2007 року № 485/2007 призначена строком на п’ять років суддею Широківського районного суду Дніпропетровської області. Постановою Верховної Ради України від 24 травня 2012 року № 4856-VI обрана на посаду судді Широківського районного суду Дніпропетровської області безстроково.
Згідно зі статтею 116 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Відповідно до пункту 16.3 Регламенту Вищої ради правосуддя при вирішенні питання про звільнення судді з посади у зв’язку з поданням заяви про відставку стаж роботи на посаді судді обраховується з дати призначення (обрання) судді на посаду по дату ухвалення Радою відповідного рішення або по дату припинення повноважень судді у зв’язку з досягненням суддею шістдесяти п’яти років.
Станом на 15 лютого 2024 року стаж роботи Леонідової О.В. на посаді судді становить 16 років 8 місяців 13 днів.
Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
На день призначення Леонідової О.В. на посаду судді питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося частиною четвертою статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» (далі – Закон № 2862-XII) та постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».
Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 43 Закону України «Про статус суддів» зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року № 4015-XII «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус суддів», до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов’язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Відповідно до абзацу другого пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
За інформацією з архівної довідки Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (Національна юридична академія України) від 26 липня 2023 року № Л-421/276 Леонідова О.В. (Корнєва О.В.) наказом № 186-С від 31 липня 1995 року зарахована студенткою 1-го курсу денного факультету № 3 (слідчо-криміналістичний) Національної юридичної академії України (денна форма навчання). 5 червня 1996 року Корнєву О.В., студентку 1-го курсу денного факультету № 3 Національної юридичної академії України, було переведено на заочне відділення академії у зв’язку з сімейними обставинами. 8 лютого 2001 року Корнєвій О.В видано диплом спеціаліста ХА № ____ про здобуття повної вищої освіти за спеціальністю «Правознавство», кваліфікацію юриста.
Отже, до стажу роботи Леонідової О.В., що дає їй право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, зараховується половина строку денної форми навчання з 31 липня 1995 року по 5 червня 1996 року (5 місяців 2 дні).
Частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв’язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв’язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Саме такий правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.
У цій постанові Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 2862-XII, яка була чинною на день призначення Леонідової О.В. на посаду судді, суддею міг бути громадянин України, який має стаж роботи у галузі права не менш як три роки.
Згідно із записами у трудовій книжці після здобуття повної вищої освіти Леонідова О.В. з 1 червня 2004 року по 1 червня 2007 року обіймала посаду юрисконсульта І категорії ВАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат». Отже, зазначений стаж роботи в галузі права – 3 роки підлягає зарахуванню до стажу роботи на посаді судді як стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді.
За результатами вивчення доданих до заяви документів щодо визначення наявності в судді Леонідової О.В. відповідного стажу для звільнення у відставку, а саме: актів про призначення, обрання на посаду судді, копій трудової книжки, диплома, архівної довідки до диплома, встановлено, що до стажу роботи Леонідової О.В. на посаді судді, який дає їй право на відставку, підлягають зарахуванню:
строк роботи на посаді судді – 16 років 8 місяців 13 днів;
стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, – 3 роки;
половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі – 5 місяців 2 дні.
Загальний стаж роботи судді Леонідової О.В., що дає їй право на відставку, становить 20 років 1 місяць 15 днів.
Отже, відповідно до доданих до заяви документів, суддя Леонідова О.В. має достатній для звільнення у відставку стаж роботи, визначений на підставі статей 116, 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також абзацу четвертого пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону в редакції Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
На підставі викладеного, керуючись пунктом 4 частини шостої статті 126, статтею 131 Конституції України, статтями 3, 30, 34, 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя
вирішила:
звільнити Леонідову Олену Володимирівну з посади судді Широківського районного суду Дніпропетровської області у зв’язку з поданням заяви про відставку.
Заступник Голова
Вищої ради правосуддя
