Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Саліхова В.В., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю., Мельника О.П., заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Ковбій О.В., розглянувши дисциплінарну справу щодо судді Хустського районного суду Закарпатської області Сідея Ярослава Ярославовича, відкриту за дисциплінарною скаргою Маселка Романа Анатолійовича,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року надійшла дисциплінарна скарга Маселка Р.А. від 16 серпня 2021 року (єдиний унікальний номер М-3948/27/7-21) на дії судді Хустського районного суду Закарпатської області Сідея Я.Я. під час розгляду справи № 309/2078/21.
Скаржник зазначив, що відповідно до постанови Хустського районного суду Закарпатської області від 10 серпня 2021 року у справі № 309/2078/21 10 червня 2021 року о 14 год 10 хв на автодорозі Мукачево–Рогатин громадянин ОСОБА1 керував мопедом марки «Мустанг» з явними ознаками алкогольного сп’яніння. Від проходження медичного огляду на стан сп’яніння в установленому порядку відмовився в присутності двох свідків.
Суд визнав водія винним, але вирішив звільнити від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), у зв’язку з передачею матеріалів на розгляд трудового колективу КНП «Хустська центральна лікарня ім. Віцинського О.П.» для застосування заходу громадського впливу, провадження у справі про адміністративне правопорушення–закрити.
Відповідно до статті 21 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи, яка вчинила правопорушення, передбачені частинами другою–четвертою статті 126 та статтею 130, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.
Водночас Законом України від 16 лютого 2021 року № 1231-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» (далі – Закон № 1231-IX), який набрав чинності 17 березня 2021 року, частину першу статті 21 КУпАП після слів «крім посадової особи» доповнено словами і цифрами «та особи, яка вчинила правопорушення, передбачені частинами другою – четвертою статті 126 та статтею 130».
Скаржник звернув увагу, що суддя не міг навіть теоретично застосувати положення частини першої статті 21 КУпАП до вказаного правопорушення, оскільки воно було вчинено 10 червня 2021 року, після набрання чинності Законом, а у самій статті, на яку посилається суддя, є чітке обмеження, що положення статті 21 КУпАП не застосовується до статті 130 КУпАП.
З огляду на зазначене, на думку Маселка Р.А., ігнорування положень статті, на які сам суддя посилається та застосовує, свідчить про вкрай грубу недбалість судді. Більш того, суддею не враховано характер правопорушення та не обґрунтовано доцільність, з точки зору досягнення завдань КУпАП, застосування до правопорушників саме заходів громадського впливу.
Скаржник вважає, що дії судді Хустського районного суду Закарпатської області Сідея Я.Я. містять ознаки дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», тому просить притягнути суддю до дисциплінарної відповідальності.
Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 грудня 2023 року № 1288/2дп/15-23 відкрито дисциплінарну справу щодо судді Сідея Я.Я., оскільки встановлені обставини могли свідчити про наявність у його діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).
21 грудня 2023 року член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Ковбій О.В. в порядку підготовки дисциплінарної справи до розгляду запропонувала судді Сідею Я.Я. надати пояснення по суті обставин, викладених в ухвалі Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 грудня 2023 року № 1288/2дп/15-23.
2 січня 2024 року на адресу Вищої ради правосуддя надійшла характеристика судді Хустського районного суду Закарпатської області Сідея Я.Я.
Про засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 14 лютого 2024 року, до проєкту порядку денного якого включено питання про розгляд дисциплінарної справи щодо судді Хустського районного суду Закарпатської області Сідея Я.Я., відкритої за дисциплінарною скаргою Маселка Р.А., суддя та скаржник повідомлені своєчасно і належним чином, у порядку та строки, що встановлені Законом України «Про Вищу раду правосуддя». Крім того, повідомлення про засідання дисциплінарного органу розміщено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.
8 лютого 2024 року на адресу Вищої ради правосуддя надійшла заява судді Сідея Я.Я., у якій він підтвердив, що повідомлений про дату та час розгляду дисциплінарної справи щодо нього. Просив забезпечити можливість його присутності у засіданні Дисциплінарної палати шляхом забезпечення проведення відеоконференції із використянням власних технічних засобів. Скаржник у засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя не з’явився, відповідно до частини п’ятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» його неявка не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Ковбій О.В., дослідивши письмові пояснення судді Хустського районного суду Закарпатської області Сідея Я.Я., матеріали дисциплінарної справи, із застосуванням стандарту доказування, визначеного положеннями частини шістнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (наявність чітких та переконливих доказів), дійшла висновку що у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді слід відмовити, а дисциплінарне провадження припинити з огляду на таке.
10 серпня 2021 року суддя Сідей Я.Я. постановою Хустського районного суду Закарпатської області визнав ОСОБА1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та звільнив його від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд трудового колективу КНП «Хустська центральна лікарня ім. Віцинського О.П.».
З постанови суду вбачається, що 10 червня 2021 року о 14:10 на автодорозі Мукачево-Рогатин громадянин ОСОБА1 керував мопедом марки «Мустанг», д.н.з. ____ з явними ознаками алкогольного сп’яніння. Від проходження медичного огляду на стан сп’яніння в установленому порядку відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА1 порушив п. 2.5 ПДР і вчинив правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА1 факт вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП визнав повністю, щиро розкаявся та просив суд передати його на поруки трудовому колективу КНП «Хустська центральна лікарня ім. Віцинського О.П.».
Адвокат Гайду О.І. в судовому засіданні подала суду клопотання колективу КНП «Хустська центральна лікарня ім. Віцинського О.П.» про звільнення від адміністративної відповідальності ОСОБА1 за скоєння правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та передачу його на поруки трудового колективу КНП «Хустська центральна лікарня ім. Віцинського О.П.», посилаючись на те, що ОСОБА1 працює майстром у КНП «Хустська центральна лікарня ім. Віцинського О.П.» і його робота пов’язана з керуванням транспортного засобу, по місцю праці характеризується з позитивної сторони, раніше до дисциплінарної та адміністративної відповідальності не притягався. Зазначила, що дане питання було обговорено на зборах трудового колективу 22 липня 2021 року і одноголосно було вирішено подати до суду клопотання про взяття на поруки ОСОБА1, прийнявши на себе зобов’язання забезпечити його належну поведінку, провівши з ним виховну роботу з метою не допущення скоєння ОСОБА1. будь-яких проступків або правопорушень, на підтвердження чого долучила до клопотання протокол загальних зборів трудового колективу від 22 липня 2021 року, клопотання членів трудового колективу від 22 липня 2021 року про звільнення від адміністративної відповідальності.
Вина ОСОБА1 підтверджувалася матеріалами адміністративної справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ___18 № ____ від 10 червня 2021 року, актом огляду на стан сп’яніння, поясненнями ОСОБА2, ОСОБА3.
Суд оцінивши докази які містяться в матеріалах справи, дійшов до висновку, що в діях ОСОБА1 наявний склад адміністративного правопорушення його дії правильно кваліфіковані за частиною першою статті 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння.
Як вбачається з постанови, суд врахував, що відповідно до вимог, передбачених статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 21 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.
Тому обираючи ОСОБА1 міру адміністративного стягнення, суд врахував обставини справи, особу яка притягується до адміністративної відповідальності, його ставлення до вчиненого, як зазначено у постанові, вважаю, що до ОСОБА1 доцільно застосувати заходи громадського впливу та звільнити його від адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 КУпАП, передавши матеріали на розгляд трудового колективу КНП «Хустська центральна лікарня ім. Віцинського О.П.» відповідно до статті 21 КУпАП.
У наданих під час попередньої перевірки поясненнях суддя Сідей Я.Я. зазначив, що під час розгляду справи № 309/2078/21, ним було досліджено усі докази та обставини, а при прийняті рішення про доцільність звільнення від адміністративної відповідальності на підставі статті 21 КУпАП враховано характер правопорушення і особи правопорушника (характеристики за місцем проживання і роботи, майновий стан, похилий вік, наявність заохочень та відсутність стягнень та інше) в сукупності, про що суддею було зазначено у мотивувальній частині постанови.
Однією із основних і вагомих підстав для прийняття такого рішення було те, що громадянин ОСОБА1 проживає на значній відстані від місця роботи (13-15 км.), а графік роботи не збігається з графіком громадського транспорту, відповідно потребує у користуванні транспортний засіб (мопед), майновий стан та можливість матеріального забезпечення його сім’ї безпосередньо пов’язані із керуванням транспортним засобом та наявністю єдиного джерела доходу.
Суддя звернув увагу, що у справі наявне обґрунтоване клопотання про передачу матеріалів щодо правопорушника на розгляд трудового колективу за підписом членів зборів колективу та документи, що підтверджують викладені у клопотаннях обставини, а твердження скаржника про відсутність у постанові обґрунтування прийнятого рішення та звільнення особи від відповідальності за «сумнівних обставин» суперечать матеріалам справи і змісту постанови.
Разом з тим, суддя визнав факт допущення ним помилки при застосуванні статті 21 КУпАП оскільки на момент прийняття постанови від 10 вересня 2021 року Верховною Радою України було внесено зміни до вказаної статті, які набрали чинності 17 березня 2021 року та її положення не застосовуються до статті 130 КУпАП. Суддя усвідомив що ним допущено процесуальну помилку, та запевнив, що допустив ненавмисні дії і його дії не містять ознак, які б свідчили про несумлінність, упередженість або бездіяльність.
Як зазначив суддя, ним була помилково винесена одна постанова, до цього періоду та після аналогічних постанов не виносилось, щиро жалкує та запевняє, що буде більш уважним до виконання своїх професійних обов’язків.
Крім того суддя повідомив, що за період 2021 року у його провадженні перебувало 997 справ та матеріалів, з яких 190 справ про адміністративні правопорушення, з них 34 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, 27 справ розглянуто по суті, з яких: 17 справ – притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення; 1 справа – звільнено від адміністративної відповідальності на підставі статті 21 КУпАП; 6 справ – провадження закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв’язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення; 3 справи – провадження закрито на підставі пункту 7 статті 247 КУпАП у зв’язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення після закінчення передбаченого статтею 38 КУпАП строку накладення адміністративного стягнення.
Вирішуючи питання про наявність підстав для притягнення чи відмови у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Хустського районного суду Закарпатської області Сідея Я.Я., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходить із такого.
Відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору
Кваліфікація діяння – це точна правова оцінка конкретного діяння, яка полягає у встановленні точної відповідності між ознаками вчиненого діяння та ознаками, визначеними законом. Юридичною підставою кваліфікації діяння є його склад.
Згідно із частиною першою статті 130 КУпАП за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, водії притягуються до адміністративної відповідальності із накладенням штрафу та із строковим позбавленням права керування транспортними засобами.
Частиною першою статті 21 КУпАП (у редакції, яка діяла до 17 березня 2021 року) передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.
Водночас Законом України від 16 лютого 2021 року № 1231-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» (далі – Закон № 1231-IX), який набрав чинності 17 березня 2021 року, частину першу статті 21 КУпАП після слів «крім посадової особи» доповнено словами і цифрами «та особи, яка вчинила правопорушення, передбачені частинами другою – четвертою статті 126 та статтею 130».
Стаття 58 Конституції України встановлює, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі № 1-7/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, згідно з якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом’якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом’якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначалися поняття правопорушення і відповідальність за нього.
Стаття 8 КУпАП визначає чинність закону про відповідальність за адміністративні правопорушення. Зокрема, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом’якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження у справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
За приписами статті 7 КУпАП, яка визначає питання забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно зі статтею 23 КУпАП, якою визначено мету адміністративного стягнення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя бере до уваги, що протягом 2021 року суддя Сідей Я.Я., розглянувши 190 справ про адміністративні правопорушення за статтею 130 КУпАП лише один раз застосував положення статті 21 КУпАП та звільнив особу від адміністративної відповідальності, пояснивши це допущеною помилкою та тим, що саме ці зміни до статті 21 КУпАП, суддями Хустського районного суду Закарпатської області не обговорювались, тому в наслідок неуважності та навантаження застосував дію норми статті 21 КУпАП в яку Законом України від 16 лютого 2021 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» було внесено зміни, а саме, що її положення не застосовуються до правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя погоджується зі скаржником щодо недостатньої вмотивованості винесеної суддею Сідеєм Я.Я. постанови, проте не вбачає підстав для обґрунтованого висновку про наявність у зв’язку із цим у поведінці судді складу дисциплінарного проступку, визначеного підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Оцінивши зміст вказаної постанови та пояснень судді, врахувавши норми права, що підлягали застосуванню, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя розцінює дії судді Сідея Я.Я. як допущення ним суддівської помилки без ознак умислу або грубої недбалості під час ухвалення судового рішення.
Відповідно до Висновку № 10 (2007) Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЄС) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо судової ради на службі суспільства (Страсбург, 21–23 листопада 2007 року) метою судової ради, до якої за її повноваженнями та порядком формування слід віднести Вищу раду правосуддя, є гарантування як незалежності судової системи, так і незалежності окремих суддів. Існування незалежних та безсторонніх судів є структурною вимогою для держави, яка керується верховенством права; незалежність суддів не є виключним правом чи привілеєм, що надається суддям в їхніх особистих інтересах, а надається в інтересах верховенства права і повинна розглядатися кожним громадянином як гарантія правди, свободи, додержання прав людини та безстороннього правосуддя, вільного від зовнішнього впливу. КРЄС вважає, що судова рада повинна сприяти ефективності та якості правосуддя, тим самим допомагаючи повному виконанню статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зміцненню суспільної довіри до судової системи. Щоб судова рада могла краще захищати і сприяти судовій незалежності та ефективності правосуддя, вона наділяється низкою взаємопов’язаних повноважень, зокрема у сфері дисциплінарних та етичних питань.
КРЄС звернула увагу, що досвід деяких держав свідчить про необхідність захисту суддів від спокуси розширення їхньої відповідальності в суто юрисдикційних питаннях. Роль судової ради полягає в тому, щоб продемонструвати, що суддя не може мати таку саму відповідальність як член іншої професії. Якщо суддя може бути притягнений до юридичної та дисциплінарної відповідальності через його рішення, неможливо зберегти судову незалежність або демократичний баланс гілок влади. Судова рада повинна однозначно засуджувати ініціативи, спрямовані на обмеження свободи прийняття суддею рішення. Це не применшує обов’язок судді додержуватися законів. Суддя, який нехтує розглядом справ через ледарство або який є повністю некомпетентний при їх вирішенні, повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності.
У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) КРЄС до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій.
Як зазначено у пункті 66 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки (від 17 листопада 2010 року), судді повинні мати необмежену свободу щодо неупередженого розгляду справ відповідно до законодавства та власного розуміння фактів; тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості.
У пункті 25 Київських рекомендацій ОБСЄ щодо незалежності судочинства у Східній Європі, на Південному Кавказі та у Центральній Азії (23–25 червня 2010 року) зазначено, що процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, окрім цього, ганьблять репутацію суддівства. Дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх рішень або вироків, включаючи відмінності у юридичному тлумаченні між судами; наслідком прикладів суддівських помилок чи критики суддів.
Згідно з пунктом 5 Резолюції Європейської асоціації суддів від 27 вересня 2007 року відповідна дисциплінарна справа щодо судді може бути відкрита тільки у випадках, коли мала місце не гідна звання судді поведінка і її наслідки є такими серйозними і жахливими, що потребують накладення дисциплінарних стягнень.
Прояви суддівського свавілля необхідно відрізняти від добросовісної суддівської помилки, тобто помилки без ознак умислу або грубої недбалості. Питання щодо допущення суддівських помилок не належать до компетенції Вищої ради правосуддя доти, поки такі помилки не вчинені умисно або внаслідок недбалості.
У пункті 83 Висновку ОБСЄ/БДІПЛ щодо Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 30 червня 2017 року № JUD-UKR/298/2017 вказано, що, в принципі, суддя не повинен нести відповідальність за дії, вчинені внаслідок звичайної недбалості, оскільки це може негативно позначитись на його/її суддівській незалежності. Тому слід обмежити перелік підстав для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності умисними діями або діями внаслідок грубої (очевидної) недбалості.
Європейська комісія «За демократію через право» (Венеційська комісія) і Директорат з прав людини Генерального директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи вважають, що дія чи бездіяльність судді можуть бути підставою для дисциплінарної відповідальності, якщо вони вчинені умисно або з грубою необережністю (пункт 19 Спільного висновку щодо проєкту Закону «Про дисциплінарну відповідальність суддів Республіки Молдова»), а дисциплінарне провадження, як правило, має порушуватися в разі грубої і неприпустимої професійної поведінки судді (пункт 35 цього Спільного висновку).
Жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону (пункт 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року).
Враховуючи викладене, суддя, в діях якого наявні ознаки дисциплінарного проступку, може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності виключно за умови, якщо він вчинив такий проступок умисно або через недбалість. Водночас, суддя не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за наявності в його діях добросовісної помилки.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи щодо судді Хустського районного суду Закарпатської області Сідея Я.Я. не отримала чітких і переконливих доказів, які давали б можливість дійти висновку про наявність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, зокрема що встановлення обставин, дослідження доказів суддею Сідеєм Я.Я. під час розгляду адміністративно справи виходило за межі допустимого суддівського розсуду, було недобросовісним та вказувало на умисел чи недбалість судді.
Дослідивши зібрані у дисциплінарній справі матеріали, беручи до уваги пояснення судді Сідея Я.Я., позитивну характеристику надану Головою Хустського районного суду Закарпатської області, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Хустського районного суду Закарпатської області Сідея Я.Я. слід відмовити.
Відповідно до частини шостої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», якщо Дисциплінарною палатою ухвалено рішення про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарне провадження припиняється.
На підставі викладеного, керуючись статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.40–13.43 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
відмовити у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Хустського районного суду Закарпатської області Сідея Ярослава Ярославовича та припинити дисциплінарне провадження.
Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку і строки, що встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
Олексій МЕЛЬНИК
