Акт ВРП

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Плахтій І.Б., членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В., Попікової О.В., розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевича О.М. за результатами попередньої перевірки дисциплінарних скарг (повідомлень) судді Семенівського районного суду Чернігівської області Смаги Сергія Валерійовича щодо судді Семенівського районного суду Чернігівської області Гнипа Олександра Івановича та дисциплінарних скарг (повідомлень) судді Семенівського районного суду Чернігівської області Гнипа Олександра Івановича щодо судді Семенівського районного суду Чернігівської області Смаги Сергія Валерійовича,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 24 січня 2023 року (вх. № 30/0/6-23) надійшло повідомлення судді Семенівського районного суду Чернігівської області Смаги С.В. про втручання в його діяльність щодо здійснення правосуддя з боку судді Семенівського районного суду Чернігівської області Гнипа О.І.

У повідомленні суддя Смага С.В. вказує, що 16 січня 2023 року йому надійшла для розгляду заява судді Семенівського районного суду Чернігівської області Гнипа О.І. про самовідвід від розгляду клопотання засудженого ОСОБА_1 про тимчасове залишення його в слідчому ізоляторі під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження під час виконання вироку в об’єднаному кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ____ за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 185, частиною другою статті 289 Кримінального кодексу України (далі – КК України) (справа № 744/199/18, провадження № 1-в/744/19/2022).

Суддя Смага С.В. зауважує, що суддя Гнип О.І. повторно заявив такий самовідвід, з покликанням на ті самі підстави для самовідводу, які зазначалися у його первісній заяві про самовідвід у цьому провадженні, у задоволенні якої відмовлено ухвалою Семенівського районного суду Чернігівської області від 11 січня 2023 року. Незважаючи на вказані обставини, в повторній заяві про самовідвід суддя Гнип О.І., крім повторного зазначення тих самих обставин, на які він покликався раніше, зазначає обставини, які ображають та принижують суддю Смагу С.В. та фактично висловлює незгоду з постановленою ухвалою суду від 11 січня 2023 року. Зокрема суддя Гнип О.І. зазначає, що він неспроможний забезпечити об’єктивне вирішення цього самовідводу. Як наголошує суддя Смага С.В., суддя Гнип О.І. безпідставно поширює образливу, наклепницьку інформацію, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію, безпідставно надає принизливу оцінку його професійної діяльності судді, професійним та моральним якостям. У заяві про самовідвід суддя Гнип О.І. безпідставно висловлює сумніви в неупередженості судді Смаги С.В., стверджує, що він має заявити самовідвід від розгляду цієї заяви про самовідвід, що вказує на спробу протиправного впливу.

21 лютого 2023 року (вх. № 30/1/6-23) на адресу Вищої ради правосуддя надійшло повідомлення судді Смаги С.В., у якому він вказує, що суддя Гнип О.І. після постановлення ухвали суду від 1 лютого 2023 року, якою відмовлено в задоволенні попередньої заяви про самовідвід, втретє подав заяву про самовідвід від розгляду клопотання ОСОБА_1 та цю заяву оголосив засудженому в судовому засіданні. У заяві про самовідвід суддя Гнип О.І., як вказує суддя Смага С.В., знову висловлює в образливій та принизливій формі свою незгоду із процесуальним рішенням, свої сумніви в неупередженості судді Смаги С.В. та стверджує, що останній не спроможний об’єктивно розглянути його заяву про самовідвід. Суддя Смага С.В. також вказує, що суддя Гнип О.І. у судовому засіданні повідомив учасникам провадження про можливість заявлення йому відводу, налаштовує їх проти нього. У повідомленні суддя Смага С.В. також вказує, що за результатами розгляду його повідомлення про втручання Чернігівська обласна прокуратура 2 лютого 2023 року внесла до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ____ відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статтею 376 КК України.

6 березня 2023 року (вх. № 30/2/6-23), 5 квітня 2023 року (вх. № 30/3/6-23), 26 квітня 2023 року (вх. № 30/4/6-23) до Вищої ради правосуддя надійшли чергові повідомлення судді Семенівського районного суду Чернігівської області Смаги С.В. щодо обставин неодноразового заявлення суддею Гнипом О.І. самовідводу від розгляду клопотання ОСОБА_1 Суддя Смага С.В. покликається, що під час заявлення самовідводу суддя Гнип О.І. продовжує дискредитувати його перед учасниками судового провадження та фактично хоче примусити його ухвалити судове рішення, яке, на його переконання, буде суперечити закону.

29 травня 2023 року (вх. № 424/0/6-23) до Вищої ради правосуддя надійшло повідомлення судді Семенівського районного суду Чернігівської області Гнипа О.І. про втручання в його діяльність щодо здійснення правосуддя з боку судді Смаги С.В.

У повідомленні суддя Гнип О.І. вказує, що 19 травня 2023 року П’ятий слідчий відділ (з дислокацією у місті Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві було викликав його для допиту як свідка у вказаному вище кримінальному провадженні. Суддя Гнип О.І. зазначає, що суддя Смага С.В. не повідомляв його щодо звернення з відповідними повідомленнями до Вищої ради правосуддя та такими повідомленнями намагається виправдати свою «непрекрасну» поведінку, яку суддя Гнип О.І. пов’язує з неодноразовим постановленням ухвал про відмову в задоволенні його заяв про самовідвід, які він подавав з правдивих, на його думку, підстав. Суддя Гнип О.І. зазначає, що суддя Смага С.В. намагається нашкодити його авторитету.

Суддя Гнип О.І. в повідомленні зауважує, що у справі № 744/199/18 за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд вироку Семенівського районного суду Чернігівської області від 23 травня 2018 року він скасував такий вирок та 16 листопада 2021 року ухвалив новий вирок суду, яким визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 185 КК України, призначив йому відповідне покарання, а за частиною другою статті 289 КК України його виправдав. 10 лютого 2022 року вказаний вирок суду від 16 листопада 2021 року судом апеляційної інстанції скасовано із призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції. Як вказує суддя Гнип О.І., відповідно до частини другої статті 76 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не може брати участі у новому провадженні після скасування вироку суду першої інстанції та зазначає, що він не мав права брати участь в усіх подальших нових судових провадженнях у кримінальному провадженні (зокрема поєднаних), у межах якого скасовано вирок. Суддя Гнип О.І. глибоко переконаний, що в межах кримінального провадження не здобуто доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 289 КК України, а тому він може бути визнаний винуватим та відбувати покарання за вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею КК України.

У своєму повідомленні суддя Гнип О.І. зауважує, що вказані обставини залишились поза увагою судді Смаги С.В. Водночас у своїх заявах про самовідвід він вказував, що клопотання ОСОБА_1 від 22 листопада 2022 року «неправильно» та усупереч вимогам статті 35 КПК України передано в його провадження без здійснення автоматизованого розподілу справи між суддями, оскільки, на його думку, зазначене клопотання не могло бути йому розподілено після скасування вироку суду.

Суддя Гнип О.І., цитуючи в повідомленні мотиви ухвал судді Смаги С.В., якими йому відмовлено в задоволенні заяв про самовідвід, наполягає, що заявлення ним самовідводу мало підстави та мало на меті забезпечити справедливий судовий розгляд клопотання ОСОБА_1 Водночас суддя Гнип О.І. зауважує, що повідомлення ним інформації щодо діянь судді Смаги С.В. у заявах про самовідвід, які в деяких випадках проголошувалися ним у судових засідань у присутності прокурора та засудженого, не вказує на порушення ним вимог закону. Суддя Гнип О.І. вказує на невмотивованість постановлених суддею Смагою С.В. ухвал про відмову в задоволенні його заяв про самовідвід. Неодноразовість постановлення суддею Смагою С.В. ухвал про відмову в задоволенні його заяв про самовідвід, на думку судді Гнипа О.І., вказує на упереджене ставлення до нього.

У своєму повідомленні суддя Гнип О.І. також вказує, що суддя Смага С.В. розглядав його заяви про самовідвід за відсутності прокурора, без належного повідомлення засудженого про їх розгляд, що свідчить про порушення вимог статті 81 КПК України. Суддя Смага С.В. поза межами судового засідання, не заслухавши учасників судового процесу, постановив ухвалу від 5 квітня 2023 року, якою залишив його заяву про самовідвід без розгляду. З-поміж іншого, суддя Смага С.В. під час розгляду його заяви про самовідвід не врахував, що 29 березня 2023 року засуджений звернувся з новою заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, у якій просив допитати його як свідка, та лише ухвалою суду від 11 квітня 2023 року суддя Смага С.В. задовольнив його заяву про самовідвід. Суддя Гнип О.І. впевнений, що шляхом безпідставних відмов у задоволенні обґрунтованих заяв про самовідвід з 25 листопада 2022 року по 11 травня 2023 року саме суддя Смага С.В. спричинив судову тяганину з розглядом звернень засудженого ОСОБА_1, а його примушував нехтувати забороною, передбаченою частиною першою статті 76 КПК України.

8 червня 2023 року (вх. № 424/1/6-23) до Вищої ради правосуддя надійшло повідомлення судді Гнипа О.І., у якому він вказує, що 19 березня 2023 року до його провадження надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Від розгляду такої заяви він подав заяву про самовідвід із підстав, наведених раніше. Зазначена заява вчергове була розподілена судді Смазі С.В. На переконання судді Гнипа О.І., суддя Смага С.В., зважаючи на певну обґрунтованість його самовідводу, перспективу того, що в разі задоволення його самовідводу йому доведеться розглядати заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по суті, вжив усіх заходів щодо уникнення отримання цієї заяви у позапроцесуальний спосіб. Зокрема, 20 квітня 2023 року після вирішення питання про призначення захисника засудженому ОСОБА_1 до суду електронною поштою надійшла заява захисника про відвід судді Смаги С.В. від розгляду заяви про самовідвід. Проте заява захисника не була передана для подальшого автоматизованого розподілу між суддями усупереч вимогам статті 35 КПК України та була приєднана суддею Смагою С.В. до матеріалів справи.

Суддя Смага С.В., усвідомлюючи, що він перебуватиме у відпустці, постановив ухвалу, якою звернувся до Чернігівського апеляційного суду для вирішення питання про визначення підсудності розгляду заяви захисника засудженого про його відвід та на порушення вимог частини другої статті 34 КПК України вніс відповідне подання до суду апеляційної інстанції.

16 червня 2023 року (вх. № 424/2/6-23) до Вищої ради правосуддя надійшло повідомлення судді Гнипа О.І., у якому він вказує, що 15 червня 2023 року суддя Смага С.В. допустив нецензурне висловлювання в його бік. Як зауважує суддя Гнип О.І., суддя Смага С.В. вживає неодноразово на його адресу висловлювання, що принижують його честь і гідність, намагається спровокувати його на конфлікт чи бійку.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 23 листопада 2023 року, протоколів передачі справи раніше визначеному члену Вищої ради правосуддя від 24, 27, 28, 29 листопада 2023 року вказані повідомлення у порядку, визначеному частиною третьою статті 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передано члену Вищої ради правосуддя Сасевичу О.М. для проведення попередньої перевірки.

Згідно зі статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статтею 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (у редакції Закону України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів») встановлено, що дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя. Дисциплінарне провадження розпочинається після отримання Вищою радою правосуддя скарги щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», або за ініціативою Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя чи за зверненням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.

Відповідно до пунктів 1, 5 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя, визначений автоматизованою системою розподілу справ для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач), вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону; за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги – протягом тридцяти днів з дня отримання такої скарги готує матеріали з пропозицією про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи.

Заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевича О.М., вивчивши його висновок та матеріали попередньої перевірки, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи щодо судді Семенівського районного суду Чернігівської області Гнипа О.І. та відмови у відкритті дисциплінарної справи щодо судді Семенівського районного суду Чернігівської області Смаги С.В. з огляду на таке.

Під час попередньої перевірки встановлено, що 22 листопада 2022 року до Семенівського районного суду Чернігівської області надійшло клопотання ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами кримінальної справи № 744/199/18, у якій вироком Семенівського районного суду Чернігівської області його визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 185, частиною другою статті 289 КК України. У цьому самому клопотанні ОСОБА_1 просив суд на період ознайомлення з матеріалами кримінального провадження тимчасово залишити його в Державній установі «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)».

Протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду справу № 744/199/18 (провадження № 1-в/744/19/2022) за клопотанням ОСОБА_1 передано судді Семенівського районного суду Чернігівської Гнипу О.І. Підставою передачі справи судді Гнипу О.І. уповноваженою особою апарату суду у протоколі вказано «У порядку виконання».

25 листопада 2022 року суддя Гнип О.І. заявив самовідвід від розгляду клопотання ОСОБА_1 У заяві суддя Гнип О.І. покликався на обставини: порушення вимог частини третьої статті 35 КПК України в частині неавтоматизованого визначення складу суду. Зокрема, передача йому цього клопотання, скасування вироку суду від 16 листопада 2021 року, ухваленого під його головуванням, вказували на неможливість його повторної участі в розгляді провадження та розгляду цього клопотання, оскільки в нього склалося стійке переконання щодо невинуватості засудженого.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву судді Гнипа О.І. цього самого дня розподілено судді Смазі С.В.

Ухвалою судді Смаги С.В. від 28 листопада 2022 року заяву судді Гнипа О.І. про самовідвід від розгляду клопотання ОСОБА_1 призначено до розгляду на 30 листопада 2022 року.

28 листопада 2022 року суддя Гнип О.І. подав додаткові пояснення по суті заявленого самовідводу у частині порушення вимог статті 35 КПК України. Зазначену заяву суддя Смага С.В. приєднав до матеріалів справи.

Листом від 28 листопада 2022 року (а. с. 221) суддя Смага С.В. повідомив Новгород-Сіверський районний відділ поліції ГУ НП в Чернігівській області та Державну установу «Новгород - Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» про виклик засудженого ОСОБА_1 у судове засідання 30 листопада 2022 року та просив доставити засудженого в приміщення суду в день засідання. З листа установи виконання покарань, датованого 21 листопада 2022 року, вбачалося, що засуджений перебував у цій установі.

Як убачається з копії матеріалів справи, до матеріалів справи долучено лист Державної установи «Новгород - Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» від 24 листопада 2022 року адресований суду, з якого вбачалось, що засудженого було направлено для подальшого відбування покарання до Державної установи «Коростенська виправна колонія (№ 71)». Листом від 29 листопада 2022 року Державна установа «Новгород - Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» повідомила безпосередньо суддю Смагу С.В. щодо обставин направлення засудженого до іншої установи виконання покарань для відбування покарання.

30 листопада 2022 року розгляд заяви судді Гнипа О.І. відкладено на 5 грудня 2022 року, оскільки прокурор наполягав на необхідності з’ясування думки засудженого щодо заявленого суддею Гнипом О.І. самовідводу.

1 грудня 2022 року суддя Смага С.В. постановив ухвалу про проведення судового засідання, призначеного на 5 грудня 2022 року, в режимі відеоконференції з Державною установою «Коростенська виправна колонія (№ 71)». 2 грудня 2022 року зазначена ухвала суду була надіслана на адресу установи виконання покарань.

5 грудня 2022 року у зв’язку з неявкою засудженого ОСОБА_1 розгляд справи відкладено на 8 грудня 2022 року. З матеріалів справи також вбачається, що 1 грудня 2022 року засуджений, перебуваючи в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор», звернувся до суду із заявою про видачу копій документів із матеріалів справи.

8 грудня 2022 року розгляд заяви судді Гнипа О.І. повторно відкладено на 21 грудня 2022 року у зв’язку з неявкою засудженого.

16 грудня 2022 ро суддя Смага С.В. постановив ухвалу про проведення судового засідання, запланованого 21 грудня 2022 року в режимі відеоконференції з Державною установою «Коростенська виправна колонія (№ 71)». Цього самого дня ухвалу суду було надіслано на адресу установи виконання покарань.

21 грудня 2022 року розгляд заяви відкладено на 28 грудня 2022 року через неявку засудженого.

23 грудня 2022 року на адресу суду надійшла заява прокурора, у якій він просив заяву судді Гнипа О.І. про самовідвід, за заявою засудженого ОСОБА_1 про залишення в установі виконання покарань для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, розглянути без його участі, у задоволенні такої заяви просив відмовити, оскільки вона не ґрунтувалася на вимогах закону та була безпідставною.

28 грудня 2022 року розгляд заяви судді Гнипа О.І. не відбувся та суд постановив ухвалу про проведення судового засідання, запланованого 9 січня 2023 року, в режимі відеоконференції з Державною установою «Коростенська виправна колонія (№ 71)». Зазначену ухвалу надіслано на адресу установи виконання покарань.

9 січня 2023 року суд відклав розгляд заяви судді Гнипа О.І. на 10 січня 2023 року, оскільки в судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 наполягав на залученні захисника. Цього самого дня суд постановив ухвалу, якою доручено Регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Чернігівській області призначити засудженому захисника, та ухвалу про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з установою виконання покарань, у якій знаходився ОСОБА_1

Ухвалою судді Смаги С.В. від 11 січня 2023 року відмовлено в задоволенні заяви судді Гнипа О.І. про самовідвід за клопотанням засудженого ОСОБА_1 про тимчасове залишення його в слідчому ізоляторі на період ознайомлення з матеріалами кримінального провадження під час виконання вироку. У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 заперечував щодо задоволення заяви судді Гнипа О.І. про самовідвід.

Як убачається зі змісту ухвали суду від 11 січня 2023 року, суддя Смага С.В. встановив, що в межах кримінального провадження ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року було скасовано ухвалений під головуванням судді Гнипа О.І. вирок Семенівського районного суду Чернігівської області від 16 листопада 2021 року за результатами розгляду заяви засудженого ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку суду та призначено новий судовий розгляд у суді першої інстанції. Суддя Смага С.В. вказав, що після скасування вироку суду від 16 листопада 2021 року він розглядав заяву ОСОБА_1 про перегляд вироку за нововиявленими обставинами. Поряд із цим суддя Смага С.В. зауважив, що вирок Семенівського районного суду Чернігівської області, ухвалений під головуванням судді Гнипа О.І., від 23 травня 2018 року не скасовано. Зазначений вироку суду перебуває на стадії виконання.

В ухвалі суддя Смага С.В. також вказав, що провадження з передбачених статтею 537 КПК України питань, що вирішуються судом під час виконання вироків, які є чинними, не можуть вважатися новими судовими провадженнями після скасування вироку суду першої інстанції, тому відсутні підстави для відводу (самовідводу) судді на підставі частини другої статті 76 КПК України. Суддя також зауважив, що незгода судді Гнипа О.І. з окремими положеннями ухваленого ним вироку, який набрав законної сили та є чинним, не може викликати сумнів у його неупередженості під час розгляду питань щодо виконання вироку суду, оскільки під час вирішення таких питань не надається правова оцінка кваліфікації дій засудженого та не аналізується ступінь його винуватості або невинуватості у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Суддя Смага С.В. також зауважив, що відповідно до абзацу дев’ятого підпункту 2.3.44 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду (далі – Положення) раніше визначеному в судовій справі головуючому судді (судді-доповідачу) передаються також клопотання про вирішення питань, пов’язаних з виконанням вироку, у судових справах, які розглянуті цим судом. Підпункт 2.3.47 пункту 2.3 Положення, зважаючи на його зміст, застосовується тільки у разі відсутності судді (перебування судді у відрядженні, на лікарняному, у відпустці), тобто тоді, коли суддя відсутній на робочому місці. 22 листопада 2022 року суддя Гнип О.І. перебував на робочому місці, що підтверджувалося протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, а отже, не було підстав для застосування положень підпункту 2.3.47 пункту 2.3 Положення, тому не вбачалося порушень вимог частини третьої статті 35 КПК України в діях працівників апарату Семенівського районного суду Чернігівської області під час передачі клопотання засудженого ОСОБА_1 раніше визначеному головуючому судді.

Суддя Смага С.В., відмовляючи у задоволенні заяви про самовідвід, зауважив, що розгляд суддею Гнипом О.І. клопотання засудженого про тимчасове залишення його у слідчому ізоляторі на розгляді судді Гнипа О.І. не суперечить чинному законодавству, та вказав, що суддя не може брати участь у новому провадженні в суді першої інстанції, вирок у якому, ухвалений цим суддею, скасовано та справу скеровано до суду на новий розгляд, а не у провадженнях щодо вирішення питань, які вирішуються судом під час виконання вироку.

Суддя Смага С.В. в ухвалі також вказав, що законодавець, визначаючи в розділі 8 КПК України та Положенні норми про те, що розподіл у суді справ щодо питань, пов’язаних із виконанням вироку, здійснюється раніше визначеному судді, виключив можливість сумніву в неупередженості судді, що раніше ухвалював вирок суду під час розгляду цим самим суддею питань, пов’язаних із виконанням вироку.

За таких обставин суддя Смага С.В. дійшов висновку, що відсутні підстави, передбачені статтями 75, 76 КПК України, які б виключали можливість участі судді Гнипа О. І. у розгляді клопотання засудженого та були б перешкодою для справедливого, безстороннього розгляду і вирішення зазначеного провадження за клопотанням засудженого відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Крім того, суддя Смага С.В. дійшов висновку, що зазначені суддею Гнипом О.І. обставини у заяві про самовідвід не ґрунтуються на положеннях статей 75, 76 КПК України, а подальша його участь у розгляді справи не буде становити порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).

16 січня 2023 року суддя Гнип О.І. повторно звернувся із заявою про самовідвід від розгляду клопотання ОСОБА_1

У повторній заяві суддя Гнип О.І., окрім тих мотивів, які наводив у своїй попередній заяві від 25 листопада 2022 року та додаткових поясненнях від 28 листопада 2022 року, суддя вказав, що він глибокого переконаний у тому, що суддя Смага С.В. «не спроможний забезпечити об’єктивне вирішення і даного самовідводу через створення ним же ідеї неприязних зі мною відносин, яку він намагається поширити, нав’язати працівникам апарату суду, учасникам судових справ», а також, що «у судді Смаги С. В. є особисте жадання (в тому числі шляхом ухвалення судових рішень) спричинити мені неприємності у праці будь-якими способами через непереборне бажання обійняти посаду голови суду й усунення мене від виконання обов’язків голови Семенівського районного суду Чернігівської області». Суддя Гнип О.І. покликався на те, що суддя Смага С.В. у 2016 році намагався завуальовано «продавити» під час бесід із ним питання про поновлення його рідного брата на роботі, у 2017 році налаштовував проти нього помічника судді, яка з ним працювала, восени 2020 року намагався влаштувати з ним бійку та нецензурно лаявся, під час розподілу клопотання ОСОБА_1 залякував працівників апарату суду, перед розглядом його заяви про відвід нецензурно лаявся у своєму кабінеті, не допустив у судове засідання матір засудженого, напередодні розгляду заяви (9 січня 2023 року) про самовідвід розпивав міцні напої, допускає позапроцесуальне спілкування з працівниками прокуратури. Суддя Гнип О.І. також зауважував, що суддя Смага С.В., постановляючи ухвали про відмову в задоволенні його заяв про самовідвід, демонструє працівникам апарату суду можливість зухвалого порушення закону. В заяві він вказав, що пояснення із вказаних питань у судовому засіданні не бажає надавати відповідно до частини першої статті 63 Конституції України.

16 січня 2023 року вказана заява про самовідвід надійшла до провадження судді Смаги С.В.

До матеріалів справи суд долучив лист Державної установи «Коростенська виправна колонія (№ 71)» від 29 грудня 2022 року, який надійшов до суду 19 січня 2023 року, з якого вбачається, що засуджений ОСОБА_1 утримується в цій установі виконання покарань. 19 січня 2023 року на адресу суду також надійшли два листи Державної установи «Коростенська виправна колонія (№ 71)» від 26 грудня 2022 року, з яких вбачалось, що ОСОБА_1 в цій установі виконання покарань не утримується.

Ухвалою судді Смаги С.В. від 20 січня 2023 року призначено до розгляду заяву судді Гнипа О.І. про самовідвід у судовому засіданні 27 січня 2023 року в режимі відеоконференції з Державною установою «Коростенська виправна колонія (№ 71)». 23 січня 2023 року зазначена ухвала суду була надіслана на адресу установи виконання покарань.

23 січня 2023 року на адресу суду надійшла заява прокурора, у якій він просив розглянути заяву судді Гнипа О.І. про самовідвід без його участі. Прокурор просив суд відмовити у задоволенні вказаної заяви, оскільки вона не ґрунтувалася на вимогах закону та була безпідставною.

27 січня 2023 року суд відклав розгляд заяви судді Гнипа О.І. на 31 січня 2023 року, оскільки в судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 наполягав на залученні йому захисника. Цього самого дня суд постановив ухвалу, якою Регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Чернігівській області доручено призначити засудженому захисника, та ухвалу про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з установою виконання покарань, у якій перебував ОСОБА_1

31 січня 2023 року суддя Смага С.В., заслухавши думку засудженого ОСОБА_1 та його захисника, вийшов до нарадчої кімнати. 1 лютого 2023 року після виходу з нарадчої кімнати постановив ухвалу про відмову в задоволенні заяви судді Гнипа О.І. про самовідвід. В ухвалі суду від 1 лютого 2023 року суддя Смага С.В. зазначив, що ухвалою суду від 11 січня 2023 року, яка набрала законної сили, відмовлено в задоволенні заяви судді Гнипа О.І. про самовідвід, відсутні правові підстави для задоволення заяви судді Гнипа О.І. про самовідвід від 16 січня 2023 року. Суддя Смага С.В. зауважив, що участь судді Гнипа О.І. у розгляді вказаного провадження не буде порушенням статті 6 Конвенції.

Ухвалою судді Семенівського районного суду Чернігівської області Гнипа О.І. від 3 лютого 2023 року клопотання ОСОБА_1 призначено на 9 лютого 2023 року в режимі відеоконференції з Державною установою «Коростенська виправна колонія (№ 71)».

7 лютого 2023 року на адресу суду надійшла заява засудженого ОСОБА_1, у якій він просив розглянути його клопотання про залишення у слідчому ізоляторі без його участі. Засуджений поклався на розсуд суду щодо вирішення цього клопотання.

У судовому засіданні 9 лютого 2023 року суддя Гнип О.І. після відкриття судового засідання, з’ясування явки учасників судового процесу оголосив заяву про самовідвід та відклав розгляд клопотання ОСОБА_1 до вирішення його заяви про самовідвід.

У заяві про самовідвід від 9 лютого 2023 року, яку суддя Гнип О.І. оголосив засудженому та прокурору у судовому засіданні, як на підстави для самовідводу суддя покликався на аналогічні обставини, вказані в його заявах про самовідвід від 25 листопада 2022 року та 16 січня 2023 року. Крім того, суддя Гнип О.І. вказав, що ухвала суду від 1 лютого 2023 року не містила мотивів для відмови в задоволенні його заяви від 16 січня 2023 року, суд розглянув його заяви за відсутності прокурора, участь якого відповідно до статті 81 КПК України під час вирішення цього питання була обов’язковою. Суддя Гнип О.І. у цій заяві також вказав, що не бажає надавати пояснення в судовому засіданні відповідно до частини першої статті 63 Конституції України.

9 лютого 2023 року заява судді Гнипа О.І. про самовідвід надійшла до провадження судді Смаги С.В.

Ухвалою судді Смаги С.В. від 20 лютого 2023 року заяву судді Гнипа О.І. про самовідвід залишено без розгляду.

З ухвали від 20 лютого 2023 року вбачається, що за результатами дослідження заяви судді Гнипа О.І., матеріалів справи суддя Смага С.В. встановив, що суддя Гнип О.І. двічі заявляв самовідвід з одних і тих самих підстав, тому нову його заяву про самовідвід у цьому провадженні слід вважати повторно заявленим відводом відповідно до положень частини четвертої статті 81 КПК України. Суддя Смага С.В. також зауважив, що КПК України не містить окремого положення, яке містило б визначення поняття «зловживання процесуальними правами», проте Верховний Суд у рішеннях неодноразово наголошував, що заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі види судочинства.

21 лютого 2023 року суддя Гнип О.І. призначив до розгляду клопотання ОСОБА_1 на 28 лютого 2023 року в режимі відеоконференції з Державною установою «Коростенська виправна колонія (№ 71)».

28 лютого 2023 року суддя Гнип О.І., повторно у присутності сторін оголосив чергову заяву про самовідвід. У заяві про самовідвід від 28 лютого 2023 року суддя Гнипа О.І. як на підставу для самовідводу покликався на обставини, зазначені в його заявах про самовідвід від 25 листопада 2022 року, 16 січня 2023 року та 9 лютого 2023 року. Водночас у заяві від 28 лютого 2023 року суддя Гнип О.І. вказав, що останню його заяву суд розглянув за відсутності засудженого та прокурора, тобто суддя Смага С.В. не виконав вимог статті 81 КПК України. У цій заяві суддя Гнип О.І. повідомляв, що бажає бути завчасно повідомленим про її розгляд.

Цього самого дня вказана заява судді Гнипа О.І. надійшла до провадження судді Смаги С.В., призначена до розгляду на 10 березня 2023 року. З копій матеріалів справи вбачається, що суддя Гнип О.І. повідомлений про розгляд його заяви під розписку 6 березня 2023 року (а.с. 135).

6 березня 2023 року суддя Гнип О.І. подав на адресу судді Смаги С.В. пояснення, у яких вказав, що у врученій йому повістці не зазначено його статусу, що вказує на неповагу до його статусу судді. Суддя Гнип О.І. вказав, що «враховуючи небезстороннє відношення до мене з боку судді Смаги С.В.», не бажає надавати пояснення в судовому засіданні 10 березня 2023 року.

8 березня 2023 року суддя Гнип О.І. подав на адресу судді Смаги С.В. заяву, у якій повідомив про неправомірні, на його думку, дії секретаря судового засідання, яка повторно намагалася йому вручити судову повістку про виклик у судове засідання 10 березня 2023 року, та вказав, що жодного виклику на його адресу не зареєстровано в автоматизованій системі документообігу суду. До заяви суддя Гнип О.І. долучив скриншот обліково-статистичної картки справи, яка перебувала у провадженні судді Смаги С.В., та копію відповідної повістки.

10 березня 2023 року суд задовольнив клопотання засудженого ОСОБА_1 про залучення йому захисника, про що постановив відповідну ухвалу, та відклав розгляд заяви судді Гнипа О.І. про самовідвід на 26 березня 2023 року. Суддя Гнип О.І. був повідомлений про розгляд його заяви, що підтверджується відповідною розпискою.

16 березня 2023 року розгляд заяви судді Гнипа О.І. відкладено на 24 березня 2023 року у зв’язку з відсутністю інтернет-з’єднання з Державною установою «Коростенська виправна колонія (№ 71)». Суддя Гнип О.І. був повідомлений про розгляд його заяви, що вбачається з відповідної розписки.

24 березня 2023 року суддя Смага С.В. постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні заяви судді Семенівського районного суду Чернігівської області Гнипа О.І. про самовідвід, оскільки заявлений вчетверте цим суддею самовідвід мав ознаки зловживання правом на самовідвід із метою затягування кримінального провадження.

27 березня 2023 року суддя Гнип О.І. вкотре подав заяву про самовідвід від розгляду клопотання ОСОБА_1, яка містила аналогічні мотиви, що й попередні заяви та твердження про недопущення ним зловживання його правом з мотивів, заявлених ним у поданих раніше заявах.

Цього самого дня заява судді Гнипа О.І. надійшла до провадження судді Смаги С.В.

30 березня 2023 року суддя Гнип О.І. подав на адресу судді Смаги С.В. пояснення, у яких вказував, що до його провадження 29 березня 2023 року надійшла заява засудженого ОСОБА_1, поєднана зі справою № 744/199/18 (провадження № 1-о/744/1/2023), у якій ОСОБА_1 просив переглянути судове рішення, пов’язане з його засудженням, за нововиявленими обставинами. У цій заяві ОСОБА_1 як сторона захисту заявив клопотання про допит його як свідка. Суддя Гнип О.І. також повідомив, що має намір заявити самовідвід від розгляду цієї заяви засудженого, а також просив долучити до матеріалів справи примірник його заяви про відвід, оскільки електронний примірник цієї заяви не відповідав оригіналу за кількістю аркушів.

Ухвалою судді Смаги С.В. від 5 квітня 2023 року залишено без розгляду заяву судді Гнипа О.І. від 27 березня 2023 року про самовідвід, оскільки у вказаному провадженні за клопотанням засудженого ОСОБА_1 про тимчасове залишення його в слідчому ізоляторі суддя Гнип О.І. вже чотири рази заявляв самовідвід з одних і тих самих підстав, тому п’яту його заяву про самовідвід у цьому провадженні слід вважати повторно заявленим відводом відповідно до положень частини четвертої статті 81 КПК України. Суддя Смага С.В. також констатував, що заявлення суддею Гнипом О.І. самовідводу є зложиванням правом на самовідвід із метою затягування розгляду кримінального провадження.

10 квітня 2023 року суддя Гнип О.І. постановив ухвалу про проведення в режимі відеоконференції судового засідання, запланованого на 17 квітня 2023 року, з розгляду клопотання засудженого ОСОБА_1.

17 квітня 2023 року фактично розгляд клопотання засудженого ОСОБА_1 не відбувся, оскільки суддя повідомив у судовому засіданні про заявлення чергового самовідводу. За клопотанням засудженого та прокурора, які виявили бажання ознайомитися із заявою судді Гнипа О.І. про самовідвід, розгляд клопотання перенесено до вирішення питання за заявою судді про самовідвід.

У заяві про самовідвід від 17 квітня 2023 року суддя Гнип О.І. вчергове покликався на всі обставини, які вказував у заявах про самовідвід від 25 листопада 2022 року, 16 січня 2023 року, 9 та 28 лютого 2023 року, 27 березня 2023 року та в додаткових поясненнях до цих заяв.

17 квітня 2023 року заява судді Гнипа О.І. надійшла до провадження судді Смаги С.В.

Суддя Смага С.В. призначив вказану заяву судді Гнипа О.І. до розгляду на 28 квітня 2023 року.

25 квітня 2023 року суддя Гнип О.І. звернувся до судді Смаги С.В. із заявою, у якій повідомив, що з електронних відомостей автоматизованої системи документообігу суду йому стало відомо, що суддя Смага С.В. за власним підписом усупереч вимогам частини другої статті 34 КПК України та частини третьої статті 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скерував до Чернігівського апеляційного суду подання стосовно скерування до іншого суду за підсудністю заяви захисника ОСОБА_2 про його відвід від розгляду справи № 744/199/18 (провадження № 1-кс/744/10/18). Суддя Гнип О.І. вказав, що така заява адвоката про відвід не була передана для автоматизованого розподілу, суддя Смага С.В. не мав повноважень скеровувати відповідне подання до суду апеляційної інстанції, оскільки не був головою суду.

28 квітня 2023 року суддя Смага С.В. під час розгляду заяви судді Гнипа О.І. про самовідвід задовольнив клопотання засудженого про залучення захисника, відклав розгляд заяви на 10 травня 2023 року.

Ухвалою судді Смаги С.В. від 10 травня 2023 року задоволено заяву судді Гнипа О.І. про самовідвід від розгляду клопотання засудженого ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та залишення в слідчому ізоляторі на час ознайомлення з такими матеріалами.

З ухвали суду від 10 травня 2023 року вбачається, що наведені в заяві судді Гнипа О.І. обставини, не були підставами для самовідводу, проте викликає сумнів у неупередженості судді Гнипа О.І. його процесуальна поведінка під час розгляду вказаного клопотання, яка полягала у зловживанні правом на самовідвід, що призвело до затягування розгляду цього клопотання. Як зауважив суддя Смага С.В., у засудженого виникли сумніви в неупередженості судді, оскільки подання суддею шести заяв про самовідвід призвело до затягування розгляду його клопотання. Зазначена обставина, на переконання судді Смаги С.В., з огляду на положення пункту 4 частини першої статті 75 КПК України, статті 6 Конвенції була підставою для відводу судді Гнипа О.І. від розгляду клопотання засудженого ОСОБА_1 про ознайомлення його з матеріалами кримінального провадження та тимчасове залишення у слідчому ізоляторі на час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження з метою усунення розумних сумнівів у неупередженості судді.

Як убачається з матеріалів справи, 22 травня 2023 року суддя Смага С.В. задовольнив клопотання засудженого ОСОБА_1 про ознайомлення його з матеріалами кримінального провадження та тимчасове залишення його у слідчому ізоляторі на час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження під час виконання вироку.

Оцінюючи обставини, встановлені під час попередньої перевірки, слід виходити з такого.

Відповідно до підпункту «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок недбалості порушення правил щодо відводу (самовідводу).

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства (пункт 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно зі статтею 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Як зазначено у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, об’єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов’язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Суддя дотримується незалежної позиції як щодо суспільства в цілому, так і щодо конкретних сторін судової справи, у якій він повинен винести рішення. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об’єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді (пункти 1.2, 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів).

Відповідно до статті 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов’язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об’єктивного рішення у справі.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини (далі – Суд) неодноразово наголошував, що принципи незалежності і безсторонності суду тісно взаємопов’язані між собою. Водночас Суд на практиці керується тим, що концепція, закладена у статті 6 Конвенції, вимагає, щоб суд у межах своїх повноважень був неупередженим, що зазвичай передбачає відсутність упередженості або суб’єктивного ставлення суду. Наявність безсторонності суду, на думку Суду, може бути оцінена різноманітними способами, зокрема за суб’єктивним та об’єктивним критеріями (рішення у справах «П’єрсак проти Бельгії», §§ 28−32, «Мироненко і Мартиненко проти України», § 66).

Зокрема, за суб’єктивним критерієм оцінюється особисте переконання конкретного судді в цій справі, а об’єктивний критерій визначається шляхом з’ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії», § 24). У світлі суб’єктивного критерію особиста упередженість судді має бути презумпцією доти, доки не з’являться докази на користь протилежного (рішення у справах «Гаусшильд проти Данії», § 47, «Ветштайн проти Швейцарії», § 42).

У контексті об’єктивного критерію слід визначати, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об’єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Білуха проти України», §§ 52−53).

Водночас Суд у контексті оцінки дотримання національними судами вимог справедливого судового розгляду (стаття 6 Конвенції) на практиці керується тим, що оцінка того, чи відповідає участь одного і того самого судді на різних стадіях розгляду справи вимозі щодо неупередженості, викладеній у пункті 1 статті 6 Конвенції, повинна проводитися в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин конкретної справи і, що важливо, особливостей відповідних правил судочинства, застосованих до цієї справи. Зокрема, необхідно враховувати, чи є зв’язок між питаннями по суті, що вирішуються на різних стадіях провадження, настільки тісним, що ставить під сумнів неупередженість судді, який бере участь у прийнятті рішення на тій чи іншій стадії провадження, і чи є він (зв’язок) таким, що може викликати сумніви в його неупередженості (рішення у справах «Тозічка проти Польщі», § 36, «Варсіцька проти Польщі», § 40, mutatis mutandis, «Індра проти Словакії», §§ 50−54).

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 75, 76 КПК України.

Зокрема, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім’ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім’ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи (частина перша статті 75 КПК України).

Відповідно до частини другої статті 76 КПК України суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції.

За наявності підстав, передбачених статтями 75−79 КПК України, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов’язані заявити самовідвід. Відвід повинен бути вмотивованим (частини перша, п’ята статті 80 КПК України).

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що вироком Семенівського районного суду Чернігівської області від 23 травня 2018 року, ухваленим під головуванням судді Гнипа О.І., ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 185, частиною другою статті 289 КК України. Призначено ОСОБА_1 покарання за частиною другою статті 185 КК України − у виді арешту на строк 5 місяців, за частиною другою 289 КК України − у виді позбавлення волі на строк 8 років без конфіскації майна. На підставі частини першої статті 70 КК України шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворими призначено ОСОБА_1 за сукупності злочинів за цим вироком остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

Зазначений вирок суду від 23 травня 2018 року був предметом апеляційного перегляду, ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року залишений без змін.

11 травня 2021 року до Семенівського районного суду Чернігівської області від засудженого ОСОБА_1 надійшла заява про перегляд за нововиявленими обставинами вироку суду від 23 травня 2018 року, у якій, з-поміж іншого, засуджений висловив прохання скасувати цей вирок у частині визнання його винуватим за частиною другою статті 289 КК України з тих підстав, що йому вірогідно відомо відомості про можливе зізнання іншої особи у вчиненні діяння, за яке він засуджений за частиною другою статті 289 КК України, а також вказав про нез’ясування обставин щодо впливу на нього певного працівника поліції й можливих показань свідка.

Вироком Семенівського районного суду Чернігівської області від 16 листопада 2021 року (суддя Гнип О.І.) заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд вироку суду від 23 травня 2018 року задоволено повністю. Скасовано вирок Семенівського районного суду Чернігівської області від 23 травня 2018 року щодо ОСОБА_1 повністю. ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 185 КК України, та призначено йому покарання у виді арешту на строк 5 місяців. У пред’явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 289 КК України, ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано за відсутністю в його діянні складу вказаного кримінального правопорушення.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року задоволено апеляційну скаргу прокурора Новгород-Сіверської окружної прокуратури та скасовано вирок Семенівського районного суду Чернігівської області від 16 листопада 2021 року щодо ОСОБА_1, призначено новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

Апеляційний суд зауважив, що суд першої інстанції, розглядаючи заяву засудженого про перегляд вироку від 23 травня 2018 року за нововиявленими обставинами, не обґрунтував, чому показання свідків, про яких засуджений зазначив у заяві та які допитані судом, є нововиявленою обставиною в розумінні статті 459 КПК України, про що не зазначено і в заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, як і про здійснення на нього тиску правоохоронними органами під час досудового розслідування, що свідчить про невідповідність заяви засудженого вимогам статті 462 КПК України.

Суд апеляційної інстанції зауважив, що про наведені в заяві засудженого обставини було відомо з початку досудового слідства та під час судового розгляду кримінального провадження, у тому числі і під час перегляду вироку в суді апеляційної інстанції, у зв’язку із чим їх не можна вважати нововиявленими.

Водночас апеляційний суд зазначив, що процедура перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами за правовою природою не є повторним розглядом справи по суті, повторною апеляцією чи касацією, не передбачає нового встановлення фактичних обставин кримінального провадження та усунення суперечностей у доказах. У цьому випадку суд лише перевіряє наявність передбачених у частині другій статті 459 КПК України обставин, на які учасники судового провадження посилаються як на нововиявлені, та надає оцінку тому, чи могли вказані обставини, що не були відомі суду на час розгляду справи, вплинути на правильність рішення суду, яке належить переглянути.

Зазначена позиція суду апеляційної інстанції узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 4 листопада 2019 року (провадження № 51-9834кмо18), з якої вбачається, що перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є ревізійною стадією, під час якої суд не розглядає обвинувачення по суті, а лише надає оцінку доводам учасників судового провадження щодо наявності у кримінальному провадженні обставин, які не були відомі суду на час судового розгляду під час ухвалення судового рішення, а також щодо можливості впливу цих обставин на правильність судового рішення, яке належить переглянути. Предметом судового розгляду в порядку провадження за нововиявленими обставинами є не обвинувальний акт, а судове рішення, зокрема вирок суду, що набрав законної сили, яким установлено наявність чи відсутність винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй злочину.

Крім того, як убачається зі змісту ухвали суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції фактично здійснив повний перегляд обставин ухвалення вироку Семенівського районного суду Чернігівської області від 23 травня 2018 року, який набрав законної сили, та відхилив низку доказів, якими обґрунтовувалося зазначений вирок суду.

Суд апеляційної інстанції в ухвалі від 10 лютого 2022 року наголосив, що ні засуджений, ні його захисник, зазначаючи про недопустимість доказів та відсутність доказів вини ОСОБА_1, не вказували на неправдивість показань самого обвинуваченого, наданих суду під час першого судового розгляду, відповідно до яких свою вину у вчиненні всіх інкримінованих йому злочинів він визнавав повністю, добровільно, послідовно та детально розповів про обставини всіх злочинів, вдаючись до конкретизації, які були відомі лише йому. Ці показання суд сприймав безпосередньо в суді відповідно до статті 32 КПК України та обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку.

Суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції належним чином не перевірив доводів засудженого щодо здійснення на нього тиску поліцейським, а лише зазначив про проведення досудового розслідування обставин щодо незаконних, на думку засудженого ОСОБА_1, діянь поліцейського.

З-поміж іншого, Чернігівський апеляційний суд констатував порушення судом першої інстанції вимог статті 466 КПК України, оскільки суд першої інстанції досліджував докази, про які не було зазначено в заяві засудженого про перегляд вироку за нововиявленими обставинами.

Після скасування вироку суду від 16 листопада 2021 року матеріали провадження за заявою засудженого ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами обвинувального вироку Семенівського районного суду Чернігівської області від 23 травня 2018 року надійшли до провадження судді Смаги С.В.

Отже, матеріали за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку суду від 23 травня 2018 року не перебували у провадженні судді Гнипа О.І.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 КПК України, має право вирішувати питання про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв’язку з розглядом справи в суді (пункт 12 частини першої статті 537 КПК України).

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов’язаного із виконанням вироку, подається до суду, який ухвалив вирок, − у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 1, 10 (в частині клопотання про заміну покарання відповідно до частини п’ятої статті 53 Кримінального кодексу України), 12 (у разі якщо вирішення питання необхідне в зв’язку із здійсненням судового розгляду, воно вирішується судом, який його здійснює), 14 частини першої статті 537, статті 538 цього Кодексу.

Водночас пунктами 3, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов’язаних із виконанням вироків» від 21 грудня 1990 року № 11 визначено, що судам слід мати на увазі, що в порядку, вирішення питань, пов’язаних із виконанням вироку, суд може вирішувати лише ті питання, які не стосуються суті вироку і не тягнуть погіршення становища засудженого. Не підлягають розгляду у такому порядку питання, які зачіпають суть вироку та погіршують становище засудженого; звужують або розширюють обсяг обвинувачення; стосуються прогалин і недоліків вироків в частині кваліфікації злочинів, призначення покарання, вирішення цивільного позову.

Виконання вироку суду у кримінальному провадженні як стадія кримінального провадження не пов’язано з дослідженням загального предмета доказування, як-от під час судового розгляду, з оцінкою зібраних по справі доказів, а спрямована на забезпечення повної або часткової реалізації такого судового рішення.

Оцінюючи дії судді Гнипа О.І. в контексті дотримання ним вимог статей 75, 76, 80 КПК України, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що матеріали за заявою засудженого ОСОБА_1 про перегляд вироку за нововиявленими обставинами після скасування вироку суду від 16 листопада 2021 року Чернігівським апеляційним судом не перебували безпосередньо у його провадженні, що виключало існування будь-якого іншого «нового» провадження в розумінні частини другої статті 76 КПК України.

Отже, на час надходження до провадження судді Гнипа О.І. відповідного клопотання засудженого ОСОБА_1 у листопаді 2022 року не існувало підстав, визначених частиною другою статті 76 КПК України, які вказували б на недопустимість його участі у розгляді цього клопотання, а пояснення судді Гнипа О.І., надані на запит члена Вищої ради правосуддя Сасевича О.М., не спростовують вказаних обставин.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також зауважує, що ознайомлення засудженого з матеріалами кримінального провадження охоплюється гарантіями підпункту «b» пункту 3 статті 6 Конвенції та складає невід’ємне право особи як частини підготовки свого захисту, власної позиції захисту. На суд покладається лише питання визначення адекватності часу і можливостей, наданих засудженому у питаннях такого ознайомлення (рішення Суду у справі «Корнєв і Карпенко проти України», § 66).

Ураховуючи правову природу інституту виконання вироку суду під час вирішення питання про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі та ознайомлення з матеріалами кримінального провадження судом у порядку, визначеному КПК України, не надається оцінка наявним у справі доказам, не переглядається власна позиція щодо винуватості або невинуватості засудженого у вчиненні злочину, тобто між провадженням у справі за заявою про перегляд судового рішення (вироку суду) за нововиявленими обставинами та вирішенням питань, пов’язаних із виконанням вироку суду, відсутній такий тісний зв’язок, який ставив би під сумнів неупередженість судді Гнипа О.І., тому Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що зазначені суддею Смагою С.В. в ухвалі суду від 11 січня 2023 року підстави відхилення доводів заяви судді Гнипа О.І. від 25 листопада 2022 року про самовідвід не були ні свавільними, ні необґрунтованими, оскільки вони були достатніми, щоб розвіяти будь-які занепокоєння у стороннього спостерігача щодо відсутності неупередженості з боку судді Гнипа О.І.

Натомість за результатами вивчення матеріалів справи, пояснень судді Гнипа О.І. встановлено, що він надалі, звертаючись із заявами про самовідвід від 16 січня 2023 року, 9 та 28 лютого 2023 року, 27 березня 2023 року, безпосередньо покликався на обставини, на обґрунтування яких не надавав суду, який розглядав його заяви про самовідвід, крім власних тверджень будь-яких доказів та свідчень. Зазначених доказів та свідчень суддя Гнип О.І. не надав, не вказував про їхню наявність у судових засіданнях, у яких у присутності засудженого та прокурора оголошував власні заяви про самовідвід. Таких доказів та свідчень суддя не долучив також до власних повідомлень про втручання, які надійшли до Вищої ради правосуддя 29 травня 2023 року, 8 та 16 червня 2023 року, що може вказувати на створення ним штучних підстав для заявлення самовідводу, порушення вимог статті 80 КПК України щодо умотивованості, у тому числі підставності самовідводу, та вимог Кодексу суддівської етики в частині прямої заборони судді зловживати правом на самовідвід.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що метою інституту відводу (самовідводу), застосування судом положень статті 76 КПК України щодо неможливості повторної участі судді в розгляді кримінального провадження є усунення сумнівів сторони провадження / стороннього спостерігача в безсторонності та незалежності суду як такого, що може гарантувати справедливий розгляд відповідної справи. Зазначені вище приписи кримінального процесуального законодавства не спрямовані на створення штучних підстав для самоусунення від розгляду певної справи чи створення у сторін кримінального провадження уявлення про відсутність такої безсторонності та неупередженості як у судді, у провадженні якого перебуває справа, так і суду загалом. У протилежному випадку порушення вимог безсторонності суду негативно впливає на авторитет правосуддя, оскільки «правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться». На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість (рішення Суду у справі «Білуха проти України», §§ 52−53).

З технічного запису судових засідань не вбачається, що засуджений ОСОБА_1 чи прокурор заявляли відводи судді Гнипу О.І., зокрема з підстав, на які він покликався у своїх заявах.

Однак систематичне заявлення суддею Гнипом О.І. самовідводу від розляду клопотання засудженого створювало невизначеність у його процесуальній поведінці. Зокрема, засуджений ОСОБА_1 спочатку заперечував щодо задоволення такого самовідводу, потім не заперечував чи покладався на розсуд суду, а в останньому засіданні (11 травня 2023 року) з розгляду чергової заяви судді Гнипа О.І. вказав, що суддя Гнип О.І. затягує розгляд його клопотання та він бажає, щоб його клопотання розглядалось іншим суддею. Такі дії судді Гнипа О.І. не виправдали законних очікувань засудженого ОСОБА_1, а навпаки створили уявлення у нього щодо відсутності безсторонності суду.

Слід також визнати нерелевантними покликання судді Гнипа О.І. на судову практику Верховного Суду в частині тлумачення ним приписів частини другої статті 76 КПК України, оскільки позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 11 серпня 2022 року у справі № 708/638/19, безпосередньо стосувалася підстави, визначеної частиною першою статті 76 КПК України, та стосувалась обставин за яких суддя, яка брала участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, розглядала апеляційну скаргу засудженого у складі колегії суддів.

З огляду на наведене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що дії судді Гнипа О.І., зокрема неодноразове заявлення ним невмотивованого / безпідставного самовідводу від розгляду клопотання засудженого ОСОБА_1, можуть охоплюватися ознаками дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме як умисне або внаслідок недбалості порушення правил щодо відводу (самовідводу).

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також наголошує, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов’язаного з виконанням вироку, розглядається протягом десяти днів із дня його надходження до суду суддею одноособово, крім питання щодо заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, розгляд якого здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів, згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318−380 цього Кодексу, з урахуванням положень цього розділу (частина третя статті 539 КПК України).

З матеріалів справи вбачається, що клопотання ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та тимчасове залишення його у слідчому ізоляторі розглядалось судом 6 місяців, з них 5 місяців 19 днів до постановлення судом ухвали суду від 11 травня 2023 року, якою задоволено заяву судді Гнипа О.І. про самовідвід, тобто під час розгляду дійсно порушено строк, визначений статтею 359 КПК України.

Системність подання суддею Гнипом О.І. невмотивованих та безпідставних заяв про самовідвід зумовила неодноразове призначення таких заяв суддею Смагою С.В. до розгляду. Як вбачається з матеріалів справи, розгляд заяв ускладнювався необхідністю виклику засудженого, який перебував в установі виконання покарань, вирішення суддею Смагою С.В. процесуальних питань, пов’язаних із підготовкою таких заяв до розгляду, з метою забезпечення права засудженого на захист, належного повідомлення учасників провадження та з’ясування їх думки щодо суті заяв судді Гнипа О.І.

Установлені під час попередньої перевірки обставини можуть свідчити про наявність у діях судді Семенівського районного суду Чернігівської області Гнипа О.І. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом).

Крім того, Консультативна рада європейських суддів (далі – КРЄС) у пункті 12 Висновку № 1 (2001) наголосила: «Судовій владі повинні довіряти не лише сторони окремої судової справи, а й суспільство в цілому. Таким чином, суддя не просто повинен насправді бути вільним від будь-яких зв’язків, прихильностей, упередженості, він чи вона повинні вважатися вільними від цього з точки зору розсудливого спостерігача. У протилежному випадку довіру до судової влади може бути підірвано».

У пункті 9 Висновку № 3 (2002) КРЄС констатовано, що довіра до судової системи є надзвичайно важливою в контексті глобалізації спорів та зростання доступу до судових рішень. У державі, яка керується верховенством права, громадськість має очікувати прийняття загальних принципів, які відповідали б вимогам справедливого суду та забезпечували б основоположні права. Обов’язки, покладені на суддів, мають визначатися таким чином, щоб гарантувати неупередженість суддів та їхню ефективну діяльність.

Відповідно до пункту 21 Висновку № 3 (2002) КРЄС судді повинні за всіх обставин діяти безсторонньо з тим, щоб забезпечити відсутність правомірних підстав у громадян підозрювати якусь упередженість. У цьому відношенні безсторонність повинна бути очевидною як під час виконання суддею судових функцій, так і інших дій.

Третя Дисциплінарна Вищої ради правосуддя зауважує, що суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів (пункт 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 1 Кодексу суддівської етики, визначено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, неупередженість та справедливість суду.

Згідно зі статтями 6, 10 вказаного Кодексу суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку розсудливої законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною. Суддя повинен виконувати обов’язки судді безсторонньо і неупереджено та утримуватися від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до виникнення сумнівів у рівності професійних суддів, народних засідателів та присяжних при здійсненні правосуддя.

Аналогічні за суттю вимоги до поведінки судді закріплені у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, за змістом яких суддя зобов’язаний демонструвати поведінку, бездоганну навіть з точки зору стороннього спостерігача (пункт 3.1). Суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою (пункт 4.1).

Згідно із Коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженим рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, якщо суддя під час здійснення правосуддя зневажливо ставиться до іншого судді, це призводить до виникнення сумнівів щодо рівності професійних суддів як у учасників судового засідання, так і в колективі суду; з’являється упередженість між секретарями та помічниками суддів, що також негативно впливає на роботу цілісного механізму під назвою «судова система» та авторитет і незалежність судової влади в цілому.

Діяльність суддів повинна здійснюватися з безумовним дотриманням конституційного принципу рівності всіх перед законом. У цьому контексті суддям треба пам’ятати, що присутні у залі засідання особи постійно вивчають і оцінюють поведінку суддів як таку, кожен жест судді, дію, погляд, слово. Саме тому в судовому засіданні суддя повинен говорити якомога менше і суто в межах, визначених процесуальним законом, не поводити себе зверхньо, не моралізувати, не проводити порівнянь, вміти слухати і своєчасно ставити запитання, з’ясовуючи лише необхідні деталі для розгляду справи по суті. При дослідженні обставин справи у судовому засіданні він не повинен висловлювати своєї оцінки, критичних зауважень.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що заяви судді Гнипа О.І., які він оголошував учасникам провадження у судових засіданнях, містять негативну оцінку процесуальних дій та особи судді Смаги С.В., що надалі спонукало сторону захисту (захисника засудженого) заявити йому відвід від розгляду заяви судді Гнипа О.І. про самовідвід. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що твердження судді Гнипа О.І., які містилися у таких заявах, не мали на меті захист авторитету правосуддя чи реалізацію ним права на самовідвід, оскільки не були підтверджені будь-якими конкретними доказами.

Зазначені дії судді Гнипа О.І. у безпосередньому взаємозв’язку з його діями щодо систематичного заявлення самовідводу можуть вказувати на наявність у його діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів).

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями. Втім, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що заявлення суддею Гнипом О.І. безпідставних самовідводів не мало на меті спонукання судді Смаги С.В. до

ухвалення судового рішення чи тиску на нього, а поведінка судді Гнипа О.І. щодо оголошення ним негативних оцінок щодо особи судді Смаги С.В. може вказувати на недотримання таким суддею правил суддівської етики, що не потребує додаткової кваліфікації з підстав, передбачених підпунктом «в» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Надаючи оцінку твердженням судді Гнипа О.І. щодо допущення суддею Семенівського районного суду Чернігівської області Смагою С.В. процесуальних порушень та поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує таке.

Як вбачається зі змісту повідомлень судді Гнипа О.І. від 25 травня 2023 року, від 8 та 16 червня 2023 року, вони фактично містять твердження аналогічні твердженням, які містилися у його заявах про самовідвід, та зазначалися ним на обґрунтування підстав для самовідводу. Зазначеним твердженням судді Гнипа О.І. надавалась відповідна оцінка в ухвалах судді Смаги С.В., якими залишено без задоволення його заяви про самовідвід.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що порядок розгляду заяв про відвід (самовідвід) визначено статтями 80, 81 КПК України, суддя Смага С.В. не порушив зазначений порядок розгляду заяв про самовідвід.

Так, на адресу відповідної прокуратури судом скеровувалися виклики у судові засідання та, відповідно, прокурор брав участь у засіданнях та/або звертався із заявами про розгляд питання за його відсутності. У таких заявах прокурор висловлював позицію по суті заявлених самовідводів. Водночас стаття 81 КПК України не презюмує обов’язковості явки прокурора у судове засідання, якщо він попередньо висловив свою позицію у письмовій формі та його думка була врахована судом, тобто «заслухана», що вбачається зі змісту ухвал судді Смаги С.В. Отже, твердження судді Гнипа О.І. зводяться до його власного тлумачення приписів цієї статті. Зазначене тлумачення приписів закону було спрямоване на створення штучних підстав для заявлення самовідводу та створення негативної оцінки у стороннього спостерігача щодо дій / поведінки судді Смаги С.В.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що головна мета відводу − гарантування безсторонності суду, зокрема, для запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу − запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Однак означене не свідчить про те, що суддя має право зловживати правом на самовідвід та свавільно його заявляти. Кожен випадок самовідводу у справах, які тривалий перебувають на розгляді у судді, повинен бути оцінений з точки зору зловживання правом на самовідвід та його обґрунтованості.

Відповідно до частини четвертої статті 81 КПК України, якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду.

Втім, приписи частини четвертої статті 81 КПК України не містять прямої вимоги, що питання про залишення заяви про самовідвід без розгляду як такої, що подана з метою затягування кримінального провадження та містить ознаки зловживання правом, вирішується за процесуальною участю учасників судового провадження.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує щодо безпідставності тверджень судді Гнипа О.І. про порушення порядку повідомлення його про виклик у судові засідання з розгляду його заяв про самовідвід.

Відповідно до частини шостої статті 135 КПК України повістка про виклик вручається особі працівником органу зв’язку, працівником правоохоронного органу, слідчим, прокурором, а також секретарем судового засідання, якщо таке вручення здійснюється в приміщенні суду.

Повідомлення про виклик до суду у кримінальному провадженні здійснюються у вигляді повістки про виклик у порядку, встановленому КПК України (пункт 5 розділ IV Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року № 814).

Зазначена інструкція не містить вказівки щодо обов’язковості реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду повістки у випадку її вручення секретарем судових засідань у приміщенні суду. Відповідні покликання на правові підстави для реєстрації повістки про виклик до суду в автоматизованій системі документообігу суду відсутні у зверненнях судді Гнипа О.І., які приєднані до матеріалів справи.

З матеріалів справи також вбачається, що секретар судових засідань судді Смаги С.В. намагалася вручити судді Гнипу О.І. повістку про виклик у судове засідання у приміщенні суду, однак він відмовлявся отримувати повістку, оскільки вона або не зареєстрована в автоматизованій системі документообігу суду, або не містила вказівки на його процесуальний статус.

З матеріалів справи вбачається, що суддя Гнип О.І., використовуючи своє службове становище як судді та голови суду, здійснював перегляд обліково-статистичних карток справ, що перебувають у провадженні судді Смаги С.В. та використовував службову інформацію, отриману з автоматизованої системи документообігу суду, на обґрунтування підставності поданих ним заяв.

Зазначені обставини вказують, що суддя Гнип О.І. цікавився рухом заяв, безпосередньо не звертався до працівників апарату суду щодо стану розгляду таких заяв і, безумовно, був обізнаний щодо розгляду таких заяв суддею Смагою С.В.

Фактичні обставини, встановлені під час попередньої перевірки вказують, що суддя Гнип О.І., користуючись своїм службовим становищем, та як сторона у справі за заявою про самовідвід, адресував судді Смазі С.В. звернення щодо незадовільної, на його переконання, роботи апарату суду, який забезпечує діяльність такого судді з покликанням на таку службову інформацію, здобуту ним у власних інтересах, що явно суперечить меті забезпечення справедливого судового розгляду, про що зауважує у власних заявах про самовідвід та повідомленнях, адресованих Вищій раді правосуддя, та, з-поміж іншого, вказують на недотримання ним правил суддівської етики.

Крім того, кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо: 1) до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил підсудності; 2) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити склад суду для судового розгляду; 3) обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження; 4) ліквідовано суд або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який здійснював судове провадження (частина перша статті 34 КПК України).

Відповідно до частини другої статті 34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п’яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що кримінальний процесуальний закон, зокрема стаття 34 КПК України, не визначає ні форми подання місцевого суду, ні прямої вказівки на те, що такий процесуальний акт суду має бути підписаний саме головою суду, а не суддею, у провадженні якого перебуває відповідна справа. Єдина судова практика щодо вирішення цього питання відсутня.

З пояснень судді Смаги С.В. вбачається, що до його провадження дійсно надійшла заява захисника ОСОБА_2 про його відвід від розгляду заяви судді Гнипа О.І. про самовідвід від розгляду справи № 744/199/18, провадження 1-о/744/1/2023 за клопотанням засудженого ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку суду.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 1 травня 2023 року подання Семенівського районного суду Чернігівської області від 24 квітня 2023 року про визначення територіальної підсудності задоволено. Заяву захисника ОСОБА_2 про відвід судді Смаги С.В. від розгляду провадження за заявою судді Семенівського районного суду Чернігівської області Гнипа О.І. про самовідвід у провадженні № 1-о/744/1/2023 (єдиний унікальний № 744/199/18) за заявою засудженого ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами в об’єднаному кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ____ за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 185, частиною другою статті 289 КК України, керовано для розгляду до Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області.

Суд апеляційної інстанції з покликанням на приписи частини першої статті 81 КПК України дійшов висновку про підставність подання місцевого суду, оскільки в Семенівському районному суді Чернігівської області фактично працюють два судді − Гнип О.І. та Смага С.В. (одна посада судді вакантна). На час розгляду подання щодо суддів існували невирішені заяви про самовідвід у межах одного провадження, тому утворити новий склад суду для розгляду заяв було неможливо.

10 травня 2023 року ухвалою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області заяву захисника ОСОБА_2 залишено без розгляду, оскільки кримінальний процесуальний закон не передбачає заявлення відводу судді, який розглядає самовідвід судді.

За таких обставин за результатами попередньої перевірки Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя доходить висновку, що доводи, викладені суддею Гнипом О.І. на обґрунтування власних повідомлень про втручання в його діяльність, фактично вказують на його незгоду зі зверненнями Смага С.В. до Вищої ради правосуддя з повідомленнями про втручання в його діяльність щодо здійснення правосуддя, з мотивами ухвал судді Семенівського районного суду Чернігівської області Смаги С.В., якими відмовлено в задоволенні його заяв про самовідвід або залишено їх без розгляду.

Постановлені суддею Смагою С.В. ухвали, якими відмовлено в задоволенні заяв судді Гнипа О.І. про самовідвід, містять мотиви та висновки, з яких суддя виходив вирішуючи відповідне питання, що є наслідком добросовісної оцінки ним фактичних обставин справи, встановлених на підставі досліджених матеріалів, та тлумачення відповідних норм чинного законодавства. При цьому таке тлумачення суддею фактів та положень закону з огляду на його обґрунтування не виходить за межі допустимого суддівського розсуду.

Пунктом 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.

Враховуючи встановлені обставини, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що у відкритті дисциплінарної справи за дисциплінарними скаргами судді Семенівського районного суду Чернігівської області Гнипа О.І. щодо судді цього суду Смаги С.В. слід відмовити, оскільки доводи таких скарг фактично зводяться до незгоди з ухвалами цього судді.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також зауважує, що дисциплінарні скарги судді Гнипа О.І. у частині допущення суддею Смагою С.В. неетичної поведінки аналогічні мотивам його заяв про самовідвід, не містять покликання на фактичні дані (свідчення, докази), що підтверджують зазначені ним відомості та чітко і переконливо вказували на допущення суддею Смагою С.В. дисциплінарного проступку, передбаченого статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Водночас Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила обставини, які можуть вказувати на допущення суддею Семенівського районного суду Чернігівської області Гнипом О.І. дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «д» пункту 1, пунктами 2, 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості порушення правил щодо відводу (самовідводу); безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом; допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів).

При цьому Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила передбачених частиною першою статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстав для відмови у відкритті дисциплінарної справи щодо судді Гнипа О.І.

Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

ухвалила:

відкрити дисциплінарну справу щодо судді Семенівського районного суду Чернігівської області Гнипа Олександра Івановича.

Відмовити у відкритті дисциплінарної справи за скаргами судді Семенівського районного суду Чернігівської області Гнипа Олександра Івановича від 29 травня 2023 року № 424/0/6-23, від 8 червня 2023 року № 424/1/6-23, від 16 червня 2023 року № 424/2/6-23 щодо судді Семенівського районного суду Чернігівської області Смаги Сергія Валерійовича.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий на засіданні

Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

Члени Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя