Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Печерського районного суду міста Києва Литвинової Ірини Валеріївни на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 6 грудня 2023 року № 1214/3дп/15-23 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 18 грудня 2023 року за вхідним № 1509/0/6-23 надійшла скарга судді Печерського районного суду міста Києва Литвинової І.В. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 6 грудня 2023 року № 1214/3дп/15-23 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 18 грудня 2023 року зазначену скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Усику Г.І. для проведення перевірки.

Литвинова Ірина Валеріївна, ____ року народження, працює на посаді судді з лютого 1993 року, Указом Президента України від 23 жовтня 2001 року № 1004/2001 переведена на роботу на посаді судді новоутвореного Печерського районного суду міста Києва, Постановою Верховної Ради України від 9 липня 2003 року № 1072-IV обрана суддею безстроково.

У засідання Вищої ради правосуддя 16 січня 2024 року суддя Литвинова І.В., скаржник Криворучко Л.С. не прибули, про дату, час і місце розгляду скарги повідомлені належним чином. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

16 січня 2024 року Вища рада правосуддя ухвалила задовольнити клопотання судді Литвинової І.В. та відкласти розгляд скарги.

6 лютого 2024 року розгляд скарги не відбувся у зв’язку із відсутністю необхідного кворуму у засіданні Вищої ради правосуддя.

У засідання Вищої ради правосуддя 15 лютого 2024 року суддя Литвинова І.В., скаржник Криворучко Л.С. не прибули, про дату, час і місце розгляду скарги повідомлені належним чином. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

7 лютого 2024 року від судді Литвинової І.В. надійшла заява з проханням проводити розгляд скарги без її участі. Зазначила, що скаргу підтримує та просить скасувати рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 6 грудня 2023 року № 1214/3дп/15-23 про притягнення її дисциплінарної палати, закривши дисциплінарне провадження.

У засідання Вищої ради правосуддя 16 лютого 2024 року прибули представники судді Литвинової І.В. – адвокат Антонів Р.В. та адвокат Цвєткова К.В., які підтримали викладені у скарзі доводи, просили скасувати повністю рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 6 грудня 2023 року № 1214/3дп/15-23, а дисциплінарне провадження – закрити.

Короткий зміст дисциплінарних скарг. Підстави відкриття дисциплінарної справи

До Вищої ради правосуддя 11 та 29 березня 2021 року за вхідними № К-1540/0/7-21, № К-1540/1/7-21 надійшли скарги адвоката Криворучко Л.С. на дії слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Литвинової І.В. під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ____ від 23 травня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 343 Кримінального кодексу України (далі – КК України) (єдиний унікальний номер судової справи 757/21529/20-к).

На обґрунтування скарги адвокат Криворучко Л.С. зазначала, що слідчий суддя постановила ухвалу про накладення арешту на майно у межах кримінального провадження з порушенням норм Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), оскільки розгляд клопотання відбувся без виклику власника майна, про розгляд клопотання не повідомлено Раду адвокатів Київської області, чим порушено гарантії адвокатської діяльності. Слідчий суддя не здійснила повного, всебічного та об’єктивного дослідження клопотання, оскільки розглядала клопотання, яке містило 160 сторінок, протягом 25 хвилин, тоді як дослідження таких матеріалів вимагало більш тривалого часу.

Слідчий суддя не дотрималася принципів розумності та співмірності при вирішенні питання щодо обмеження права власності, не врахувала наслідків арешту майна для власника майна, не врахувала недоведеність органом досудового розслідування наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, не обґрунтувала доцільність вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Скаржник повідомила, що вказана ухвала слідчого судді скасована судом апеляційної інстанції, навела мотиви її скасування апеляційним судом та наголосила на тому, що допущені суддею під час розгляду клопотань органу досудового розслідування про арешт майна порушення мають системний характер.

У скаргах адвокат Криворучко Л.С. вказала також на недотримання слідчим суддею строку надсилання електронної копії ухвали від 27 травня 2020 року про накладення арешту на майно до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Посилаючись на наведене просила притягнути суддю Печерського районного суду міста Києва Литвинову І.В. до дисциплінарної відповідальності та звільнити її з посади судді.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 11 березня 2021 року та протоколу передачі справи раніше визначеному члену Вищої ради правосуддя від 29 березня 2021 року зазначені скарги розподілено члену Вищої ради правосуддя Івановій Л.Б.

Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 травня 2021 року стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Литвинової І.В. відкрито дисциплінарну справу у зв’язку з наявністю в її діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

5 серпня 2021 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», яким було внесено зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема в частині здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів. З моменту набрання чинності цим законом здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів було зупинено.

З 19 жовтня 2023 року у зв’язку з прийняттям законів України від 6 вересня 2023 року № 3378-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» дисциплінарну функцію Вищої ради правосуддя відновлено.

На підставі протоколу повторного автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя справі від 1 листопада 2023 року та протоколу передачі справи раніше визначеному члену Вищої ради правосуддя від 1 листопада 2023 року зазначені скарги розподілено члену Вищої ради правосуддя Плахтій І.Б.

Фактичні обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи

Предметом аналізу Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (на далі Третя дисциплінарна палата, дисциплінарний орган) були дії судді Литвинової І.В. під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ____ від 23 травня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 343 КК України (єдиний унікальний номер судової справи 757/21529/20-к).

Встановлено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Литвинової І.В. від 27 травня 2020 року задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Офісу Генерального прокурора Усенка С.А. Накладено арешт на тимчасово вилучене майно, виявлене та вилучене під час проведення огляду 23 травня 2020 року за адресою: м. Київ, вул. Івана Мазепи, 11А, у підземному паркінгу житлового комплексу «Даймонд Хілл», а саме на транспортний засіб марки «Lexus LS 460», д. н. з. ___, VIN JTHBL5EF0E5128452, який згідно з реєстраційною карткою транспортного засобу належить ОСОБА1, ____ року народження, із забороною відчуження, розпорядження та користування вказаним транспортним засобом.

З матеріалів судової справи № 757/21529/20-к, а саме з акта огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 23 травня 2020 року, який є додатком до протоколу огляду місця події від 23 травня 2020 року (а. с. 9 – 12), убачається, що транспортний засіб «Lexus LS 460», VIN JTHBL5EF0E5128452, державний номерний знак ____, був вилучений під час проведення огляду за адресою: м. Київ, вул. Івана Мазепи, 11А, у підземному паркінгу житлового комплексу «Даймонд Хілл». Слідчий суддя розглянув клопотання про арешт майна в день його надходження до суду.

У матеріалах справи відсутні відомості про направлення повісток про виклик до суду відповідно до встановлених КПК України вимог (із зазначенням часу, дня, місяця, року і місця розгляду клопотань) та про надання слідчим суддею доручення слідчому/прокурору на вручення власнику майна або його уповноваженій особі таких повісток.

Установлено, що всупереч вимогам законодавства власника автомобіля, який було вилучено під час огляду, не повідомлено про дату, час та місце розгляду клопотання слідчим суддею.

Короткий зміст оскаржуваного рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Рішенням Третьої Дисциплінарної палати від 6 грудня 2021 року № 1214/3дп/15-23 суддю Печерського районного суду міста Києва Литвинову І.В. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Ухвалюючи рішення про притягнення судді Литвинової І.В. до дисциплінарної відповідальності, Третя Дисциплінарна палата виходила з того, що слідчий суддя під час постановлення ухвали допустила істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, розглянувши клопотання про накладення арешту на майно без власника майна, без повідомлення його про дату, час та місце проведення розгляду всупереч вимогам частини першої статті 172 КПК України, що призвело до порушення права на захист володільця майна та ухвалення незаконного і необґрунтованого судового рішення.

За встановлених обставин Третя Дисциплінарна палата дійшла висновку, що суддя Литвинова І.В. вчинила істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію скаржником наданих йому процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

Такі дії судді, за висновком дисциплінарного органу, свідчать про наявність в її діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Обираючи вид дисциплінарного стягнення, Третя Дисциплінарна палата урахувала, що станом на день ухвалення рішення не закінчився строк застосування щодо судді дисциплінарного стягнення, що в діях судді умислу не встановлено, суддя Литвинова І.В. допустила істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя внаслідок недбалості. Третя Дисциплінарна палата також взяла до уваги позитивну характеристику судді за місцем роботи, відсутність інших дисциплінарних стягнень та з урахуванням принципу пропорційності вважала достатнім застосувати до судді Литвинової І.В. дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Узагальнені доводи скарги судді Литвинової І.В. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Не погоджуючись із рішенням Третьої Дисциплінарної палати, суддя Литвинова І.В. подала скаргу з проханням скасувати повністю рішення Третьої Дисциплінарної палати від 6 грудня 2023 року № 1214/3дп/15-23 та закрити дисциплінарне провадження.

Скаргу мотивувала тим, що Третя Дисциплінарна палата, ухвалюючи рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, не врахувала положень закону, що встановлювали граничні строки, які обмежували можливість прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення 60 днями з моменту надходження дисциплінарних скарг, і тим самим порушила її права та законні очікування щодо неможливості бути притягнутою до відповідальності після закінчення цього строку.

Стаття 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», яка діяла на момент подання скарги до Вищої ради правосуддя, визначала, що дисциплінарне провадження розпочинається після отримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скарги щодо дисциплінарного проступку судді, повідомлення про вчинення дисциплінарного проступку суддею або після самостійного виявлення членами Вищої ради правосуддя з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення суддею дисциплінарного проступку, або за ініціативою Дисциплінарної палати, Комісії з питань доброчесності та етики чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом (дисциплінарна скарга).

Частина четверта статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», яка діяла на момент подання скарги до Вищої ради правосуддя, встановлювала, що дисциплінарне провадження здійснюється у розумний строк. Строк здійснення дисциплінарного провадження не повинен перевищувати більше ніж 60 днів з моменту отримання дисциплінарної скарги.

З огляду на те, що скарги адвоката Криворучко Л.С. надійшли до Вищої ради правосуддя 11 та 29 березня 2021 року, на думку судді Литвинової І.В., дисциплінарний орган мав ухвалити рішення за результатами розгляду таких скарг не пізніше ніж через 60 днів з моменту отримання скарги.

Конституційний Суд України в Рішенні від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 дійшов висновку, що органи державної влади не можуть діяти свавільно та зобов’язувати дотримуватися правил, які даватимуть можливість передбачати заходи, що будуть застосовані в конкретних правовідносинах. У Рішенні від 11 березня 2020 року № 4-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що дисциплінарна справа щодо судді має розглядатися з дотриманням розумних строків та застосуванням процедур, які повною мірою гарантують йому захист.

З урахуванням викладеного суддя Литвинова В.І. зазначала, що вона вправі була розраховувати на застосування правил розгляду дисциплінарної скарги, передбачених законом, які обмежували право дисциплінарного органу на ухвалення рішення про застосування дисциплінарного стягнення 60 днями з моменту надходження скарги, тому у неї виникли законні сподівання, що вона не буде притягнута до дисциплінарної відповідальності після закінчення строку для ухвалення рішення про застосування дисциплінарного стягнення, оскільки компетентний орган фактично втратив право на прийняття такого рішення.

Як на підставу оскарження рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддя Литвинова І.В. також вказувала на те, що Третя Дисциплінарна палата дійшла помилкового висновку про вчинення нею істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію скаржником наданих йому процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, посилаючись на те, що суддя розглянула клопотання про арешт майна без участі власника майна. Зазначила, що обов’язок суду проводити слухання за участю особи не є абсолютним, можуть існувати провадження, під час яких усне слухання може не вимагатися, і суди можуть справедливо та обґрунтовано вирішити справу на основі поданих матеріалів.

Зауважила, що Третя Дисциплінарна палата під час розгляду питання про накладення дисциплінарного стягнення не врахувала, що відповідно до частини першої статті 172 та частини шостої статті 173 КПК України клопотання про арешт майна має бути розглянуте суддею не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, відсутність ухвали про арешт тимчасово вилученого майна є підставою для його повернення особі, у якої його було вилучено.

З урахуванням наведених положень кримінального процесуального законодавства вона опинилась у ситуації, коли зобов’язана була у встановлені КПК України строки розглянути клопотання про арешт майна з метою його збереження як речового доказу та проведення його подальшої експертизи як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, а з іншого боку – залучити до участі в розгляді цього клопотання особу, щодо майна якої вирішувалось питання про накладення арешту, яку вона була позбавлена можливості викликати через обставини, що від неї не залежали. У таких умовах, як зазначила суддя Литвинова І.В., вона надала пріорітет дотриманню строків розгляду клопотання про арешт майна, оскільки зазначені у клопотанні ризики заподіяння шкоди такому майну як речовому доказу внаслідок незабезпечення кримінального провадження у такий спосіб, були б більш імовірними, ніж наслідки неучасті особи в розгляді цього питання, оскільки її права та інтереси могли бути забезпечені на наступних стадіях процесу, зокрема в суді апеляційної інстанції.

Акцентувала увагу на тому, що ОСОБА1, на майно якої було накладено арешт, мала право на звернення до суду апеляційної інстанції та реалізувала його, а тому не можна вважати, що її право на захист було порушено.

23 січня 2024 року суддя Литвинова І.В. надіслала до Вищої ради правосуддя додаткові пояснення до скарги. Зауважила, що згідно з установленими судом обставинами тимчасове вилучення майна відбулося в суботу 23 травня 2020 року, клопотання про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні надіслано засобами поштового зв’язку в межах строків, встановлених частиною п’ятою статті 171 КПК України, тому на день розгляду клопотання судом 27 травня 2020 року тривав уже п’ятий день тимчасового вилучення майна без ухвали слідчого, що вимагало невідкладного вирішення слідчим суддею вказаного клопотання.

У додаткових поясненнях до скарги суддя вказала, що станом на травень 2020 року в Україні тривав карантин, запроваджений відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». У зв’язку із зазначеним наказом голови Печерського районного суду міста Києва Козлова Р.Ю. від 17 березня 2020 року № 129-з/2020 «Про впровадження додаткових протиепідемічних заходів» з метою запобігання розповсюдженню особливо небезпечного вірусного захворювання серед відвідувачів та працівників суду, з-поміж іншого, рекомендовано суддям у період із 17 березня 2020 року по 3 квітня 2020 року організувати призначення та розгляд судових справ у судових засіданнях з урахуванням впроваджених протиепідемічних заходів з огляду на невідкладність вирішення процесуальних питань та прийняття процесуальних рішень відповідно до засад пропорційності судового процесу та розумності строків розгляду справ судом. У подальшому згідно з наказом голови суду від 25 травня 2020 року № 213-з/2020 строк дії протиепідемічних заходів продовжено до 22 червня 2020 року.

Зауважила, що при вирішенні питання щодо можливості розгляду судових справ за відсутності учасників, за наявності на те підстав згідно із законодавством, вона також брала до уваги запроваджені протиепідемічні заходи у зв’язку із введенням карантину на території України.

Крім іншого, зазначила, що неабияке значення для призначення справ до судового розгляду, відкладення та можливості забезпечити їх розгляд у строки передбачені законом з урахуванням вже призначених до розгляду справ має надмірне, а іноді непосильне навантаження суддів Печерського районного суду міста Києва. На обґрунтування зазначеного надала інформацію про те, що за період з 1 січня 2020 року по 27 травня 2020 року у її провадженні перебувало 967 судових справ, з яких 659 скарг та клопотань, поданих у порядку КПК України.

Позиція доповідача в оцінці аргументів скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати

Частинами першою, третьою статті 42 Закону України № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (в редакції від 16 жовтня 2019 року) визначено, що дисциплінарне провадження розпочинається після отримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скарги щодо дисциплінарного проступку судді, повідомлення про вчинення дисциплінарного проступку суддею або після самостійного виявлення членами Вищої ради правосуддя з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення суддею дисциплінарного проступку, або за ініціативою Дисциплінарної палати, Комісії з питань доброчесності та етики чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом (дисциплінарна скарга). Дисциплінарне провадження включає: 1) попереднє вивчення матеріалів, що мають ознаки вчинення суддею дисциплінарного проступку, та прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи або відмову у її відкритті; 2) розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.

Згідно із частиною четвертою статті 42 Закону № 1798-VIII України «Про Вищу раду правосуддя» (в редакції від 16 жовтня 2019 року) дисциплінарне провадження здійснюється у розумний строк. Строк здійснення дисциплінарного провадження не повинен перевищувати більше ніж шістдесят днів з моменту отримання дисциплінарної скарги.

Частиною тринадцятою статті 49 Закону України № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (в редакції від 16 жовтня 2019 року) визначено, що Дисциплінарна палата розглядає дисциплінарну справу протягом дев’яноста днів з дня її відкриття. Цей строк може бути продовжений Дисциплінарною палатою не більше ніж на тридцять днів у виключних випадках, у разі потреби додаткової перевірки обставин та/або матеріалів дисциплінарної справи.

Відповідно до пункту 12.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі – Регламент), попереднє вивчення матеріалів, що мають ознаки вчинення суддею дисциплінарного проступку, здійснюється доповідачем у розумний строк.

Дисциплінарна палата розглядає дисциплінарну справу (скаргу) протягом строків, визначених Законом України «Про Вищу раду правосуддя», чинним на день надходження дисциплінарної скарги до Ради (пункт 12.34 Регламенту).

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 3 листопада 2021 року у справі № 9901/378/20, пункт 12.3 Регламенту слід застосовувати у взаємозв’язку із частиною четвертою статті 42 Закону № 1798-VIII у редакції Закону № 193-IX, а пункт 12.34 Регламенту – у взаємозв’язку із частиною тринадцятою статті 49 Закону № 1798-VIII й іншими статтями цього Закону у редакції Закону № 193-IX та з наступними змінами.

До Вищої ради правосуддя 11 та 29 березня 2021 року (№ К-1540/0/7-21, № К-1540/1/7-21) надійшли скарги адвоката Криворучко Л.С. на дії слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Литвинової І.В. під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ____ від 23 травня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 343 КК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 11 березня 2021 року та протоколу передачі справи раніше визначеному члену Вищої ради правосуддя від 29 березня 2021 року зазначені скарги розподілено члену Вищої ради правосуддя Івановій Л.Б.

Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 травня 2021 року стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Литвинової І.В. відкрито дисциплінарну справу за ознаками наявності в її діях дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Ураховуючи, що провадження в дисциплінарній справі відкрито 12 травня 2021 року, з урахуванням положень, визначених частиною тринадцятою статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (в редакції від 16 жовтня 2019 року), Дисциплінарна палата мала розглянути скаргу адвоката Криворучко Л.С. до 10 серпня 2021 року.

До закінчення зазначеного вище строку розгляду скарги, а саме 5 серпня 2021 року, набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», яким було внесено зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема в частині здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів. З моменту набрання чинності цим законом здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів було зупинено.

З 19 жовтня 2023 року у зв’язку з прийняттям законів України від 6 вересня 2023 року № 3378-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» дисциплінарну функцію Вищої ради правосуддя відновлено.

На підставі протоколу повторного автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя справі від 1 листопада 2023 року та протоколу передачі справи раніше визначеному члену Вищої ради правосуддя від 1 листопада 2023 року зазначені скарги розподілено члену Вищої ради правосуддя Плахтій І.Б.

15 листопада 2023 року член Третьої Дисциплінарної Вищої ради правосуддя плати Плахтій І.Б. склала висновок із пропозицією притягнути суддю Печерського районного суду міста Києва Литвинову І.В. до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді попередження.

6 грудня 2023 року Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалила рішення про притягнення судді Печерського районного суду міста Києва Литвинової І.В. до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді попередження, констатувавши, що станом на день ухвалення рішення не закінчився строк застосування щодо судді дисциплінарного стягнення.

Вища рада правосуддя, перевіривши доводи скарги судді Литвинової І.В. щодо неврахування Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя положень закону, що встановлювали граничні строки, які обмежували можливість ухвалення рішення про накладення дисциплінарного стягнення 60 днями, вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

За змістом наведеної норми права у трирічний строк, який є граничним для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, не зараховуються дні тимчасової непрацездатності судді та дні його перебування у відпустці, а також час здійснення відповідного дисциплінарного провадження. Це означає, що у разі виникнення будь-якої із цих обставин, перебіг зазначеного трирічного строку переривається.

Ураховуючи, що з початком здійснення дисциплінарного провадження перебіг трирічного строку перервався, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла правильного висновку, що станом на день ухвалення рішення не закінчився строк застосування стосовно судді дисциплінарного стягнення.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила наявність у діях судді Литвинової І.В. складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Ознакою складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», за яким кваліфіковано дії судді Литвинової І.В., є унеможливлення реалізації учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків внаслідок умислу чи недбалості.

Склад дисциплінарного проступку судді – це сукупність передбачених законом обʼєктивних і субʼєктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Об’єктивна сторона дисциплінарного проступку судді Литвинової І.В., а саме істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, полягає в бездіяльності щодо належного повідомлення власника майна, який набув статусу учасника кримінального провадження, – третьої особи, щодо майна якої вирішувалося питання про арешт, під час розгляду клопотання прокурора про накладення арешту на майно у порядку статті 172 КПК України.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що в діях судді Литвинової І.В. відсутній умисел, а істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя допущено нею внаслідок недбалості, водночас негативні наслідки для адвоката ОСОБА1, які настали внаслідок вчинення проступку, не мали характеру незворотних.

Статтею 172 КПК України встановлено порядок розгляду клопотання про арешт майна. Зокрема, частиною першою зазначеної статті передбачено, що клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності – також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Згідно із частинами першою, другою статті 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію. Повідомлення учасників кримінального провадження з приводу вчинення процесуальних дій здійснюється у випадку, якщо участь цих осіб у таких діях не є обов’язковою.

Відповідно до частини першої статті 172 КПК України неприбуття осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання про арешт майна, тому таким особам надсилається не виклик, а повідомлення.

Частиною третьою статті 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

Відповідно до частини другої статті 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Транспортний засіб «Lexus LS 460», VIN JTHBL5EF0E5128452, державний номерний знак ____, на який накладено арешт ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Литвинової І.В. від 27 травня 2020 року у справі № 757/21529/20-к, був тимчасово вилучений під час проведення огляду за адресою: м. Київ, вул. Івана Мазепи, 11А, у підземному паркінгу житлового комплексу «Даймонд Хілл».

Отже, розгляд слідчим суддею Литвиновою І.В. клопотання прокурора про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ____ від 23 травня 2020 року, мав здійснюватися з повідомленням власника майна, однак його неприбуття в судове засідання не перешкоджало розгляду такого клопотання.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя в оскаржуваному рішенні констатувала, що суддя Литвинова І.В. допустила істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки розглянула клопотання про накладення арешту на майно без повідомлення власника майна про дату, час та місце судового розгляду та без його участі, в порушення вимог частини першої статті 172 КПК України, що призвело до порушення права володільця майна на захист та ухвалення незаконного і необґрунтованого судового рішення.

Суддя Литвинова І.В. у скарзі не заперечувала, що вона в порушення вимог статті 172 КПК України не повідомила власника майна про дату, час та місце розгляду клопотання про накладення арешту на майно, оскільки передбачала, що таке повідомлення, з урахуванням передбаченого КПК України строку, протягом якого має бути вирішено клопотання про накладення арешту на майно, не буде отримано адресатом, а тому не вважатиметься належним повідомленням.

Зауважила, що вона опинилась у ситуації, коли зобов’язана була у встановлені КПК України строки розглянути клопотання про накладення арешту на майно, необхідність якого зумовлена збереженням майна як речового доказу та проведенням щодо нього подальшої експертизи як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, яке підлягало розгляду у дводенний строк, а з іншого боку – необхідністю залучення до участі в розгляді клопотання особи, щодо майна якої вирішувалось питання про накладення арешту, можливість викликати яку вона була позбавлена через обставини, що від неї не залежали.

Крім іншого, суддя Литвинова І.В. у додаткових поясненнях до скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя зазначила, що при вирішенні питання щодо можливості розгляду судових справ за відсутності власника майна вона брала до уваги запроваджені в Печерському районному суді міста Києва протиепідемічні заходи у зв’язку із введенням карантину на території України, а також надмірне судове навантаження, що об’єктивно унеможливлювало розгляд справ у визначений законом строк.

Перевіривши доводи судді Литвинової І.В. та мотиви, викладені в оскаржуваному рішенні Третьої Дисциплінарної палати Вищої Ради правосуддя, Вища рада правосуддя враховує таке.

Відповідно до частини першої статті 172 та частини шостої статті 173 КПК України клопотання про арешт майна має бути розглянуте суддею не пізніше 2 днів з дня його надходження до суду і відсутність ухвали про арешт тимчасово вилученого майна є підставою для його повернення особі, у якої його було вилучено.

Частиною першою статті 135 КПК України встановлено, що особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв’язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

Особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов’язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом (частина дев’ята статті 135 КПК України).

Частиною першою статті 136 КПК України встановлено, що належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.

Як зазначила суддя Литвинова І.В., суд був позбавлений можливості надіслати судову повістку власнику майна за адресами, вказаними у профілі Єдиного реєстру адвокатів України, з подальшим отриманням належного підтвердження про вручення у зв’язку з тим, що клопотання про арешт майна має бути розглянуте не пізніше 2 днів з дня його надходження до суду, а також у зв’язку з припиненням державного фінансування для надсилання поштової кореспонденції через дефіцит поточних видатків на забезпечення здійснення судочинства, про що зазначено в листі Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві від 2 червня 2020 року № 1-1247/20.

Згідно з Порядком надсилання учасникам судового процесу (кримінального провадження) текстів судових повісток у вигляді sms-повідомлень, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 1 червня 2013 року № 73 (який діяв на час розгляду клопотання про арешт майна), текст судової повістки може бути надісланий судом учаснику sms-повідомленням лише після подання ним до суду заявки про намір отримати судову повістку в електронному вигляді за допомогою sms-повідомлення. Така заявка оформляється безпосередньо в суді або шляхом роздрукування та заповнення учасником форми, яка розміщена на офіційному вебпорталі судової влади України.

Частиною другою статті 136 КПК України встановлено, що якщо особа попередньо повідомила слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про адресу своєї електронної пошти, надіслана на таку адресу повістка про виклик вважається отриманою у випадку підтвердження її отримання особою відповідним листом електронної пошти.

Зазначала, що відсутність письмової згоди (заявки) щодо надсилання sms-повідомлення ОСОБА1 та електронної адреси, з якої можливо було б отримати належне підтвердження її отримання особою згідно із частиною другою статті 136 КПК України унеможливило використання такого засобу повідомлення. Окрім того, вказала про відсутність у суду технічних можливостей телефонувати зі стаціонарного міського телефона на мобільний.

Оскаржуючи рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про притягнення до дисциплінарної відповідальності, суддя посилалась на відсутність в її діях ознак дисциплінарного проступку, оскільки її дії не призвели до унеможливлення реалізації скаржником наданих йому процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків з огляду на те, що адвокат ОСОБА1 скористалась своїми правами на стадії перегляду ухвали апеляційним судом.

Згідно з частиною шостою статті 173 КПК України ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше сімдесяти двох годин із дня находження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено.

Частиною сьомою статті 173 КПК України встановлено, що підозрюваний, обвинувачений, треті особи мають право оскаржити судове рішення щодо арешту майна.

Відповідно до статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Аналіз зазначених норм процесуального закону дає підстави для висновку, що установивши короткі строки розгляду клопотання про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні та можливість відсутності підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника або володільця майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, законодавець передбачив процесуальні гарантії захисту їх прав, зокрема право на апеляційне оскарження ухвали про накладення арешту на майно та звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.

Вища рада правосуддя в межах доводів і вимог скарги та на підставі встановлених фактичних обставин, що стали передумовами для висновку про вчинення суддею дисциплінарного порушення, має перевірити правильність застосування дисциплінарним органам норм матеріального і процедурного права, зокрема: чи було вчинено дисциплінарне правопорушення, які фактичні підстави цього проступку; чи містить діяння, яке поставлено за провину судді Литвиновій І.В., ознаки дисциплінарного проступку; чи є обґрунтовані підстави для визнання судді винною у вчиненні дисциплінарного делікту; чи немає обставин, що виключають дисциплінарну відповідальність судді за ті дії, які вона вчинила.

Вищою радою правосуддя встановлено, що суддя Литвинова І.В. не дотрималась вимог процесуального закону щодо повідомлення власника майна ОСОБА1 про розгляд клопотання про накладення арешту на майно.

Перевіряючи правильність застосування Дисциплінарною палатою накладення дисциплінарною стягнення на суддю Литвинову І.В., Вища рада правосуддя, вважає, що дисциплінарним органом не в повній мірі були ураховані фактичні обставини у справі, зокрема обставини, що виключають дисциплінарну відповідальність судді, а саме відсутність недбалості в діях судді з огляду на встановлений частиною першою статті 172 КПК України стислий строк розгляду клопотання про накладення арешту на майно (не пізніше 2 днів з дня його надходження до суду), інакше таке майно повертається особі у якої його вилучено (частина шоста статті 173 КПК України); відсутність письмової згоди (заявки) щодо надсилання sms-повідомлення ОСОБА1, та електронної адреси, з якої можливо було б отримати належне підтвердження про її отримання особою згідно із частиною другою статті 136 КПК України, що позбавляло суддю здійснити належне повідомлення власника майна про розгляд клопотання про накладення арешту на майно; запровадження в Печерському районному суді міста Києва протиепідемічних заходів у зв’язку з введенням карантину на території України; надмірне навантаження судді.

Адвокат ОСОБА1 як власник майна скористалась своїм процесуальним правом на оскарження судового рішення. За результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА1 ухвалу судді Печерського районного суду міста Києва Литвинової І.В. від 27 травня 2020 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.

Наведене свідчить про те, що при постановленні ухвали від 27 травня 2020 року про задоволення клопотання прокурора про арешт майна слідчий суддя Литвинова І.В. не вчинила недбалості чи умисного допущення дій, що спричинили порушення вимог глави 17 КПК України.

Декларацією щодо принципів незалежності судової влади, прийнятою 14 жовтня 2015 року Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи (о. Бріоні, Хорватія) закріплено принципи, які встановлюють стандарти незалежності судової влади як однієї із трьох гілок державної влади, згідно з якими жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, крім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.

Орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, не уповноважений перевіряти законність судового рішення, а зобов’язаний перевірити дії судді під час ухвалення такого рішення в частині наявності порушень, які є підставою для застосування дисциплінарної відповідальності, та оцінити наслідки саме цих дій.

Це означає, що вирішення питання щодо наявності або відсутності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, у тому числі оцінка наслідків його дій, не може ставитися у залежність від того, чи було оскаржено ухвалене ним рішення, а також результатів перегляду такого рішення судами вищих інстанцій, оскільки саме собою залишення без змін судового рішення або його скасування не є доказом належного або неналежного виконання суддею своїх професійних обов’язків у контексті вирішення питання про дисциплінарну відповідальність, хоч це й може бути враховано дисциплінарним органом.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 9 листопада 2023 року у справі № 11-395сап21, аналіз суб’єктивних та об’єктивних ознак дисциплінарного правопорушення дає підстави визначити дисциплінарний проступок судді як винне, протиправне порушення професійних обов’язків або загальновизнаних морально-етичних вимог, які ставляться до судді, що призвело чи могло призвести до негативних наслідків. Об’єктивна сторона дисциплінарного проступку передбачає наявність умислу в діях судді, свідоме порушення ним встановлених законом вимог та настання / можливість настання негативних наслідків.

Системне тлумачення положень статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в якій йдеться про умисел та недбалість судді, вказує, що наявність умислу та/або недбалості стосовно допущеного порушення є обов’язковою умовою притягнення судді до відповідальності.

За відсутності вини притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є непропорційним та таким, що суперечить принципу верховенства права (стаття 8 Конституції України). Європейська комісія «За демократію через право» (Венеційська комісія) і Директорат з прав людини Генерального директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи вважають, що дія чи бездіяльність судді можуть бути підставою для дисциплінарної відповідальності, якщо вони вчинені умисно або з грубою необережністю (пункт 19 Спільного висновку щодо проєкту Закону «Про дисциплінарну відповідальність суддів Республіки Молдова»), а дисциплінарне провадження, як правило, має порушуватися в разі грубої і неприпустимої професійної поведінки судді (пункт 35 цього Спільного висновку).

Вища рада правосуддя не встановила в діях судді Литвинової І.В. недбалості чи умисного порушення процесуального закону під час розгляду клопотання прокурора про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, що свідчить про відсутність в її діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а тому дисциплінарне провадження стосовно неї підлягає закриттю.

Відповідно до пункту 1 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності та закрити дисциплінарне провадження.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя,

вирішила:

скасувати повністю рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 6 грудня 2023 року № 1214/3дп/15-23 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Печерського районного суду міста Києва Литвинової Ірини Валеріївни та закрити дисциплінарне провадження.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Голова Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя