Вища рада правосуддя, розглянувши заяву та додані до неї документи про звільнення Іванової Ольги Василівни з посади судді Роздільнянського районного суду Одеської області у відставку,
встановила:
24 січня 2024 року до Вищої ради правосуддя надійшли заява Іванової О.В. та матеріали про її звільнення з посади судді Роздільнянського районного суду Одеської області у відставку відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України (вхідний номер 363/0/6-24).
Іванова Ольга Василівна, ____ року народження, громадянка України. Указом Президента України від 25 липня 2006 року № 640/2006 призначена на посаду судді Роздільнянського районного суду Одеської області строком на п’ять років. Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2011 року № 3781-VI обрана на посаду судді цього суду безстроково.
Згідно зі статтею 116 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Відповідно до пункту 16.3 Регламенту Вищої ради правосуддя при вирішенні питання про звільнення судді з посади у зв’язку з поданням заяви про відставку стаж роботи на посаді судді обраховується з дати призначення (обрання) судді на посаду по дату ухвалення Вищою радою правосуддя відповідного рішення або по дату припинення повноважень судді у зв’язку з досягненням суддею шістдесяти п’яти років.
Станом на 20 лютого 2024 року стаж роботи Іванової О.В. на посаді судді становить 17 років 6 місяців 25 днів.
Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
На час призначення Іванової О.В. на посаду судді питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося частиною четвертою статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» (далі – Закон № 2862-ХІІ) та Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».
Частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв’язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв’язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Саме такий правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.
У цій постанові Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів», яка була чинною на час призначення Іванової О.В. на посаду судді, суддею міг бути громадянин України, не молодший двадцяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Наведене свідчить про наявність у Іванової О.В. права на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, додатково 3 років роботи в галузі права.
За результатами вивчення доданих до заяви документів щодо визначення наявності у судді Іванової О.В. відповідного стажу для звільнення у відставку, а саме: актів про призначення, обрання на посаду судді, копій трудової книжки, диплома, додатка до диплома, встановлено, що до стажу роботи Іванової О.В. на посаді судді, що дає їй право на відставку, підлягають зарахуванню строк роботи на посаді судді – 17 років 6 місяців 25 днів, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), наявність якого відповідно до вимог закону надавала право для призначення на посаду судді, – 3 роки.
Загальний стаж роботи судді Іванової О.В., що дає їй право на відставку, становить 20 років 6 місяців 25 днів.
За даними автоматизованої системи документообігу Вищої ради правосуддя «Д-3», відповідно до інформації, розміщеної на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя в розділі «Акти Вищої ради правосуддя», скарг або заяв, наслідком яких може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України, не встановлено, тому відсутні підстави для зупинення розгляду питання про звільнення судді Іванової О.В. у відставку.
За інформацією, наданою Службою безпеки України, у судді Іванової О.В. відсутнє громадянство інших держав.
Таким чином, додані до заяви документи свідчать, що суддя Іванова О.В. має достатній для звільнення у відставку стаж роботи, визначений на підставі статей 116, 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також абзацу четвертого пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону в редакції Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Керуючись пунктом 4 частини шостої статті 126, статтею 131 Конституції України, статтями 3, 30, 34, 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя
вирішила:
звільнити Іванову Ольгу Василівну з посади судді Роздільнянського районного суду Одеської області у зв’язку з поданням заяви про відставку.
Голова Вищої ради правосуддя
