Вища рада правосуддя, розглянувши заяву та додані до неї документи про звільнення Віговського Сергія Івановича з посади судді Сквирського районного суду Київської області у відставку,
встановила:
5 січня 2024 року до Вищої ради правосуддя надійшла заява Віговського С.І. про звільнення з посади судді Сквирського районного суду Київської області у відставку.
За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів встановлено таке.
Віговський Сергій Іванович, ____ року народження, громадянин України. Указом Президента України від 4 жовтня 2005 року № 1412/2005 призначений на посаду судді Сквирського районного суду Київської області строком на п’ять років. Постановою Верховної Ради України від 21 жовтня 2010 року № 22637-VI обраний на посаду судді цього суду безстроково.
Відповідно до частини першої статті 116 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається згідно зі статтею 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно із частиною першою статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
На час призначення Віговського С.І. на посаду судді питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося частиною четвертою статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» (далі – Закон № 2862-XII) та Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».
Згідно із частиною четвертою статті 43 Закону № 2862-ХІІ (зі змінами) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов’язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно з абзацом другим статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Отже, до стажу роботи Віговського С.І. на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню половина строку навчання за денною формою в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого (із 1 вересня 1996 року по 16 червня 1999 року) – 1 рік 4 місяці 23 дні.
Як убачається з копії трудової книжки, Віговський С.І. до призначення на посаду судді працював помічником прокурора Володарського району Київської області (із 17 квітня 2002 року по 3 жовтня 2005 року).
Статтею 56 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» визначено, що під поняттям «прокурор» слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.
З огляду на положення вказаної норми та абзацу другого частини четвертої статті 43 Закону № 2862-ХІІ до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню інша діяльність судді Віговського С.І., зокрема стаж роботи на посаді помічника прокурора Володарського району Київської області, що становить 3 роки 5 місяців 16 днів.
Частиною другою статті 137 Закону № 1402-VІІІ (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв’язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв’язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Саме така правова позиція покладена в основу рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 листопада 2018 року, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 2862-ХІІ (у редакції, чинній станом на 4 жовтня 2005 року) на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Встановлено, що Віговський С.І. під час та після здобуття вищої юридичної освіти до призначення із 17 квітня 2002 року помічником прокурора Володарського району працював у Білоцерківській виправній колонії № 35 на посаді юриста (із 31 жовтня 2000 року по 16 квітня 2002 року). Отже, стаж роботи на посаді юриста Білоцерківської виправної колонії № 35 – 2 місяці 7 днів – підлягає зарахуванню окремо як такий, що встановлений частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII (стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді) і не охоплюється навчанням у вищому юридичному навчальному закладі та стажем помічника прокурора.
За результатами вивчення доданих до заяви належним чином завірених копій документів щодо визначення відповідного стажу для звільнення судді Віговського С.І. у відставку, а саме: паспорта громадянина України, актів про обрання, призначення на посаду судді, військового квитка, диплома про вищу освіту, трудової книжки, довідки про роботу на посаді судді, встановлено, що до його стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягають зарахуванню: половина строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі – 1 рік 4 місяці 23 дні; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, який не охоплюється навчанням у вищому юридичному навчальному закладі та стажем помічника прокурора, – 2 місяці 7 днів; період роботи помічником прокурора Володарського району Київської області із 17 квітня 2002 року по 3 жовтня 2005 року – 3 роки 5 місяців 16 днів; час роботи на посаді судді з дати призначення на посаду (4 жовтня 2005 року) по дату ухвалення Вищою радою правосуддя цього рішення (20 лютого 2024 року) – 18 років 4 місяці 16 днів.
Загальний стаж роботи судді Віговського С.І., який дає йому право на відставку, становить 23 роки 5 місяців 2 дні.
З урахуванням викладеного суддя Віговський С.І. має достатній для звільнення у відставку стаж роботи, встановлений статтею 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Вища рада правосуддя, керуючись статтями 126, 131 Конституції України, статтями 3, 30, 34, 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,
вирішила:
звільнити Віговського Сергія Івановича з посади судді Сквирського районного суду Київської області у зв’язку з поданням заяви про відставку.
Голова Вищої ради правосуддя
