Вища рада правосуддя, розглянувши заяву та додані до неї документи про звільнення Малетича Михайла Михайловича з посади судді Вищого господарського суду України у відставку,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 25 січня 2024 року (вх. № 385/0/6-24) надійшла заява Малетича М.М. від 25 січня 2024 року про звільнення з посади судді Вищого господарського суду України у відставку відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України.
За результатами попереднього розгляду заяви судді Вищого господарського суду України Малетича М.М. встановлено таке.
Малетич Михайло Михайлович, ____ року народження, громадянин України, Указом Президента України від 18 жовтня 1996 року № 973/96 призначений строком на п’ять років на посаду судді Ужгородського міського суду Закарпатської області, Указом Президента України від 4 травня 2000 року № 644/2000 переведений на роботу на посаді судді Печерського районного суду міста Києва, Постановою Верховної Ради України від 11 липня 2002 року № 107-IV обраний на посаду судді місцевого Печерського районного суду міста Києва безстроково, Постановою Верховної Ради України від 5 лютого 2004 року № 1465-IV обраний на посаду судді Київського апеляційного господарського суду безстроково, Постановою Верховної Ради України від 25 вересня 2008 року № 597-VI обраний на посаду судді Вищого господарського суду України.
Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє Вища рада правосуддя, яка, зокрема, ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
На підставі статті 112 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII) суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду правосуддя».
Відповідно до частини першої статті 116 Закону № 1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно із частиною першою статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Відповідно до частини першої статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» (далі – Закон № 2862-ХІІ) (у редакції, чинній на час призначення Малетича М.М. на посаду судді) кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов’язків за власним бажанням або у зв’язку із закінченням строку повноважень. Суддя також має право на відставку за станом здоров’я, що перешкоджає продовженню виконання обов’язків.
Згідно із частиною четвертою цієї статті Закону № 2862-ХІІ до стажу роботи, який дає право на відставку судді та отримання щомісячного грошового утримання, зараховується крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов’язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному Арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Із матеріалів, доданих до заяви про відставку, а саме актів про призначення, обрання на посаду судді, встановлено, що суддя Вищого господарського суду України Малетич М.М. станом на дату ухвалення Вищою радою правосуддя цього рішення має 27 років 4 місяці 4 дні стажу роботи безпосередньо на посаді судді.
Відповідно до частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді (статтю 137 доповнено частиною другою згідно із Законом України від 12 липня 2018 року № 2509-VІІІ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв’язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд»).
Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв’язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв’язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Саме така правова позиція покладена в основу рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
На час призначення Малетича М.М. на посаду судді питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося Законом № 2862-ХІІ.
Частиною першою статті 7 Закону № 2862-XII (у редакції, чинній на час призначення Малетича М.М. на посаду судді) визначалося, що право на зайняття посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону мав громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, мав вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.
Водночас частина третя статті 127 Конституції України (у редакції, чинній на час призначення Малетича М.М. на посаду судді) визначала, що на посаду судді міг бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п’яти років, який мав вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживав в Україні не менш як десять років та володів державною мовою.
У разі існування неузгодженості між актами, виданими одним і тим самим органом, які мають різну юридичну силу, застосовується акт вищої юридичної сили. Наприклад, у разі виникнення суперечностей між нормами закону та Конституції України, які прийняті Верховною Радою України, колізія вирішується на користь Конституції України, яка має найвищу юридичну силу.
Отже, законодавство, чинне на час призначення Малетича М.М. на посаду судді Ужгородського міського суду Закарпатської області строком на п’ять років (18 жовтня 1996 року), встановлювало мінімальний строк роботи у галузі права для зайняття посади судді районного (міського) суду – 3 роки.
Із записів у трудовій книжці (серія ___ № ____) вбачається, що після здобуття вищої юридичної освіти 24 червня 1988 року до обрання суддею 18 жовтня 1996 року Малетич М.М. працював за юридичною спеціальністю на посадах:
юрисконсульта Львівського обласного спеціалізованого будівельно-монтажного управління № 1 Тресту «Львівспецкомбуд» з 25 липня 1988 року до 3 грудня 1991 року;
юрисконсульта Малого підприємства «Ірина» з 4 березня 1992 року до 1 червня 1993 року.
Отже, стаж професійної діяльності Малетича М.М. за юридичною спеціальністю становить 4 роки 7 місяців 5 днів.
Із зазначеного стажу роботи Малетича М.М. у сфері права після здобуття вищої юридичної освіти до стажу роботи, що дає право на відставку, додатково підлягають зарахуванню 3 роки.
Як убачається з копій трудової книжки та послужного списку Малетича М.М., решта стажу роботи за юридичною спеціальністю зараховується до стажу роботи Малетича М.М. на посаді судді, що дає йому право на відставку, як стаж на посадах:
слідчого військової прокуратури Далекосхідного військового округу з 15 вересня 1989 року до 3 грудня 1991 року (2 роки 2 місяці 18 днів);
слідчого управління Служби безпеки України в Закарпатській області з 12 липня 1993 року до 1 вересня 1996 року (3 роки 1 місяць 19 днів).
Відповідно до статті 56 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» (у редакції, чинній на час призначення Малетича М.М. на посаду судді) під поняттям «прокурор» у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 46-1, частині першій статті 47, статтях 48, 49, 50, 50-1, частині п’ятій статті 52 і статті 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.
При визначенні стажу роботи на посаді слідчого застосовується перелік, передбачений статтею 102 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, згідно з якою органами досудового слідства є слідчі прокуратури, слідчі органів внутрішніх справ, слідчі податкової міліції і слідчі органів безпеки.
Отже, оскільки Малетич М.М. має стаж роботи на посаді судді не менше 10 років, до стажу його роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж роботи на посаді слідчого прокуратури та на посадах, прирівняних до посади прокурора, що становить 5 років 4 місяці 7 днів.
Абзацом другим статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» встановлено, зокрема, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Із копій диплома (серія __ № ____) та трудової книжки вбачається, що Малетич М.М. з 25 серпня 1983 року до 28 червня 1988 року (4 роки 10 місяців 3 дні) навчався за денною формою у Львівському ордена Леніна державному університеті імені І.Я. Франка за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста. Отже, зарахуванню до стажу роботи на посаді судді Малетича М.М. підлягає половина строку навчання за денною формою – 2 роки 5 місяців 2 дні.
Із копій військового квитка та трудової книжки вбачається, що Малетич М.М. з 18 жовтня 1980 року до 25 жовтня 1982 року проходив строкову військову службу в армії. Отже, зарахуванню до стажу роботи на посаді судді підлягає період проходження строкової військової служби – 2 роки 7 днів.
Пунктом 16.3 Регламенту Вищої ради правосуддя встановлено, що при вирішенні питання про звільнення судді з посади у зв’язку з поданням заяви про відставку стаж роботи на посаді судді обраховується з дати призначення (обрання) судді на посаду по дату ухвалення Вищою радою правосуддя відповідного рішення або по дату припинення повноважень судді у зв’язку з досягненням суддею шістдесяти п’яти років.
За результатами вивчення доданих до заяви належним чином завірених копій документів щодо визначення відповідного стажу для звільнення судді Малетича М.М. у відставку, а саме: паспорта громадянина України, актів про призначення, обрання на посаду судді, трудової книжки, диплома, встановлено, що до стажу роботи Малетича М.М. на посаді судді, що дає право на відставку, підлягають зарахуванню:
стаж роботи безпосередньо на посаді судді – 27 років 4 місяці 4 дні;
половина строку навчання за денною формою – 2 роки 5 місяців 2 дні;
період проходження строкової військової служби – 2 роки 7 днів;
робота на посаді слідчого прокуратури та на посадах, прирівняних до посади прокурора, – 5 років 4 місяці 7 днів;
стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, – 3 роки.
Загальний стаж роботи судді Малетича М.М., який дає йому право на відставку, становить 40 років 1 місяць 20 днів.
Отже, стаж роботи Малетича М.М. на посаді судді становить понад 20 років.
Суддя Вищого господарського суду України Малетич М.М. має достатній для звільнення у відставку стаж роботи, встановлений статтями 116, 137 Закону № 1402-VIII з урахуванням пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, що надає йому право на звільнення у відставку відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України.
Вища рада правосуддя, керуючись пунктом 4 частини шостої статті 126, статтею 131 Конституції України, статтями 3, 30, 34, 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,
вирішила:
звільнити Малетича Михайла Михайловича з посади судді Вищого господарського суду України у зв’язку з поданням заяви про відставку.
Голова Вищої ради правосуддя
