Вища рада правосуддя, розглянувши заяву та додані до неї документи про звільнення Тютюник Марини Сергіївни з посади судді Запорізького апеляційного суду у відставку,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 26 січня 2024 року надійшла заява Тютюник М.С. про звільнення з посади судді Запорізького апеляційного суду у відставку.
Тютюник Марина Сергіївна, ____ року народження, Указом Президента України від 6 лютого 2007 року № 82/2007 призначена строком на п’ять років на посаду судді Комунарського районного суду міста Запоріжжя. Указом Президента України від 24 жовтня 2008 року № 962/2008 переведена на роботу на посаді судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя у межах п'ятирічного строку. Постановою Верховної Ради України від 9 лютого 2012 року № 4368-VI обрана на посаду судді цього суду безстроково. Постановою Верховної Ради України від 18 вересня 2012 року № 5262-VI обрана суддею апеляційного суду Запорізької області безстроково. Указом Президента України від 28 вересня 2018 року № 297/2018 переведена на роботу на посаді судді Запорізького апеляційного суду.
Відповідно до частини першої статті 116 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно із частиною першою статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Пунктом 16.3 Регламенту Вищої ради правосуддя встановлено, що при вирішенні питання про звільнення судді з посади у зв’язку з поданням заяви про відставку стаж роботи на посаді судді обраховується з дати призначення (обрання) судді на посаду по дату ухвалення Вищою радою правосуддя відповідного рішення або по дату припинення повноважень судді у зв’язку з досягненням суддею шістдесяти п’яти років.
Відповідно до порядку денного засідання Вищої ради правосуддя розгляд матеріалів про звільнення Тютюник М.С. з посади судді Запорізького апеляційного суду у відставку заплановано на 22 лютого 2024 року.
З матеріалів, доданих до заяви про відставку судді, встановлено, що станом на дату ухвалення Вищою радою правосуддя рішення про звільнення Тютюник М.С. з посади судді, стаж її роботи на посаді судді становить 17 років.
Водночас абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
На час призначення Тютюник М.С. на посаду судді питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося частиною четвертою статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» (далі – Закон № 2862-XII) та Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».
Згідно із частиною четвертою статті 43 Закону № 2862-XII зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року № 4015-XII «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус суддів», до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов’язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Як убачається із трудової книжки Тютюник М.С. та її послужного списку, виданого Міністерством внутрішніх справ України, у період з 22 жовтня 1997 року по 16 серпня 2001 року Тютюник М.С. працювала на посаді слідчого слідчого відділення Комунарського районного відділу Запорізького управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, що становить 3 роки 9 місяців.
Наведене свідчить про наявність у Тютюник М.С. права на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, періоду роботи на посаді слідчого слідчого відділення Комунарського районного відділу Запорізького управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (3 роки 9 місяців).
Частиною другою статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» встановлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Із копій диплома (серія __ № ____), додатка до нього і копії трудової книжки Тютюник М.С. вбачається, що з 1 вересня 1996 року по 27 квітня 2001 року, здійснюючи трудову діяльність за основним місцем роботи, навчалася в Запорізькому юридичному інституті Міністерства внутрішніх справ України за заочною формою за спеціальністю «Правознавство» та здобула кваліфікацію спеціаліста-юриста.
Водночас згідно із записами у трудовій книжці Тютюник М.С., її послужному списку, виданому Міністерством внутрішніх справ України, та додатку до диплома з 30 вересня 1995 року по 16 серпня 2001 року Тютюник М.С. служила в органах внутрішніх справ України 5 років 10 місяців 16 днів безперервно.
Зазначене свідчить, що з 1 вересня 1996 року по 27 квітня 2001 року Тютюник М.С. навчалася в Запорізькому юридичному інституті Міністерства внутрішніх справ України без відриву від виробництва (заочна форма навчання).
Однак до стажу роботи на посаді судді підлягає зарахуванню половина строку навчання лише за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів.
Саме така правова позиція покладена в основу рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 3 вересня 2020 року у справі № 9901/521/19.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що заочна та вечірня форми навчання у вищому юридичному навчальному закладі не зараховуються до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку.
Отже, половина періоду навчання Тютюник М.С. в Запорізькому юридичному інституті Міністерства внутрішніх справ України не підлягає зарахуванню до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку.
Згідно із частиною другою статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Частиною першою статті 7 Закону № 2862-ХІІ, чинного на час обрання Тютюник М.С. на посаду судді, визначалось, що на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Встановлено, що після здобуття 27 квітня 2001 року вищої юридичної освіти і до призначення на посаду судді, Тютюник М.С. з 20 серпня 2001 року працювала юрисконсультом у групі правового забезпечення Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», та з 1 липня 2003 року обіймала посаду члена Адвокатського об’єднання «Запорізька обласна колегія адвокатів», що становить 5 років 5 місяців.
Отже, відповідно до частини другої статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до стажу роботи на посаді судді, що дає Тютюник М.С. право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, – 3 роки, який не охоплюється стажем роботи на посаді слідчого.
Аналогічний висновок щодо застосування вказаних норм права викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18, який відповідно до частини п’ятої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду погодилася із висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді зараховується також стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Ураховуючи викладене за результатами вивчення доданих до заяви документів щодо визначення відповідного стажу для звільнення судді Тютюник М.С. у відставку, а саме: актів про призначення, обрання на посаду, копії трудової книжки, довідки про роботу на посаді судді, копії диплома та копії послужного списку, встановлено, що станом на 22 лютого 2024 року до стажу роботи Тютюник М.С. на посаді судді, що дає право на відставку, підлягають зарахуванню: стаж роботи на посаді судді – 17 років; стаж роботи на посаді слідчого – 3 роки 9 місяців; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді – 3 роки;
Отже, загальний стаж роботи судді Тютюник М.С., який дає їй право на відставку, становить понад 20 років.
Відповідно до частини першої статті 112 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.
Пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України визначено, що підставою для звільнення судді є подання заяви про відставку.
Додані до заяви документи свідчать, що суддя Запорізького апеляційного суду Тютюник М.С. має достатній для звільнення у відставку стаж роботи, визначений на підставі статей 116, 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також абзацу четвертого пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
Вища рада правосуддя, керуючись статтями 126, 131 Конституції України, статтями 3, 30, 34, 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,
вирішила:
звільнити Тютюник Марину Сергіївну з посади судді Запорізького апеляційного суду у зв’язку з поданням заяви про відставку.
Голова Вищої ради правосуддя
