Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Плахтій І.Б., членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В., Лук’янова Д.В., Попікової О.В., розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевича О.М. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Маселка Романа Анатолійовича щодо судді Барського районного суду Вінницької області Хитрука Володимира Миколайовича,
встановила:
8 серпня 2022 року (вх. № М-999/10/7-22) до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга Маселка Р.А. на дії судді Барського районного суду Вінницької області Хитрука В.М. під час розгляду справи № 125/669/22.
Скаржник зазначає, що суддя Хитрук В.М. на підставі статті 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) прийняв постанову суду від 7 липня 2022 року про звільнення від адміністративної відповідальності особи, яка скоїла адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, за малозначністю вчиненого правопорушення та обмежився усним зауваженням.
Маселко Р.А. вказує, що 16 лютого 2021 року Верховна Рада України внесла зміни до статті 22 КУпАП, приписами якої на час прийняття суддею вказаної постанови було чітко визначено, що її положення не застосовуються до правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП. Відповідний Закон України набрав чинності 17 березня 2021 року, тому, на переконання скаржника, суддя Хитрук В.М. під час прийняття вказаної постанови не міг застосовувати положення статті 22 КУпАП, оскільки правопорушення було вчинено особою 3 червня 2022 року.
На думку скаржника, суддя Хитрук В.М., прийнявши таку постанову, не врахував характер правопорушення та не обґрунтував з огляду на завдання КУпАП застосування до правопорушника саме усного зауваження. Зазначені обставини, на переконання Маселка Р.А., свідчать, що суддя Хитрук В.М. не дотримався вимог законодавства щодо вмотивування судового рішення.
Як зазначає Маселко Р.А., дії судді Хитрука В.М., який проігнорував чіткі вимоги закону, за відсутності будь-яких фактів, які вказували б на доцільність застосування усного зауваження, є грубим порушенням закону, що призвело до негативних наслідків та підриває довіру до судової влади.
Ураховуючи викладене, скаржник висловив прохання притягнути суддю Хитрука В.М. до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 21 листопада 2023 року вказану скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Сасевичу О.М. для проведення попередньої перевірки.
Статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статтею 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя. Дисциплінарне провадження розпочинається після отримання Вищою радою правосуддя скарги щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», або за ініціативою Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя чи за зверненням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.
Відповідно до пунктів 1, 5 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя, визначений автоматизованою системою розподілу справ для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач), вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону; за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги – протягом тридцяти днів з дня отримання такої скарги готує матеріали з пропозицією про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи.
Заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевича О.М., вивчивши його висновок та матеріали попередньої перевірки, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Барського районного суду Вінницької області Хитрука В.М. з огляду на таке.
Під час попередньої перевірки встановлено, що 8 червня 2022 року до провадження судді Барського районного суду Вінницької області Хитрука В.М. надійшов протокол стосовно ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП (справа № 125/669/22).
Із протоколу вбачалося, що 3 червня 2022 року о 21:03 у селі Попівці на АДРЕСА водій керував мотоблоком з явними ознаками алкогольного сп’яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода). Із протоколу також убачалося, що огляд водія проводився на місці зупинки транспортного засобу. Встановлено, показник 0,39 проміле алкоголю в крові правопорушника. До того ж правопорушник власноруч зазначив у протоколі, що «вживав алкоголь за кермом перший раз».
До протоколу долучені акт огляду, відеозапис та чек пристрою «Драгер», які свідчили, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп’яніння та що в його крові виявлено 0,39 проміле алкоголю.
7 липня 2022 року на адресу суду надійшли пояснення представника ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2, який вказав, що ОСОБА_1 щиро кається у вчиненому, у зв’язку із чим він просить закрити провадження у справі у зв’язку з малозначністю скоєного адміністративного правопорушення. У клопотанні адвокат ОСОБА_2 вказав, що того самого дня ОСОБА_1 зранку дійсно вживав невелику кількість алкоголю та ввечері за порадою родичів приймав лікарський препарат «Тонгілал», який містить 43 % етанолу. Зазначив, що ОСОБА_1 вимушено сів за кермо мотоблока, оскільки в його доньки підвищилася температура, у зв’язку із чим він мав терміново їхати додому, щоб вчасно звернутися за медичною допомогою. У клопотанні також зазначено, що ОСОБА_1 має позитивну характеристику. Має на утриманні малолітню доньку, утримує присадибну ділянку, не має постійної роботи, а тому сплата штрафу буде непомірним тягарем для його сім’ї.
До вказаного клопотання представник ОСОБА_1 долучив довідку про склад сім’ї, згідно з якою на утриманні ОСОБА_1 дійсно перебувала малолітня дитина, а також позитивну характеристику ОСОБА_1, надану сільською радою.
Постановою суду від 7 липня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Суд закрив провадження у справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КпАП України, у зв’язку з малозначністю вчиненого правопорушення та обмежився усним зауваженням.
Як убачається з постанови, суд встановив, що ОСОБА_1 порушив пункт 2.9 Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП.
Суд також урахував, що в судовому засіданні ОСОБА_1 у присутності адвоката ОСОБА_2 визнав свою вину у вчиненні вказаного порушення повністю. Із пояснень правопорушника, наданих у судовому засіданні, вбачалося, що в день вчинення правопорушення він за порадою лікаря для нормалізації артеріального тиску приймав препарат «Тонгінал», який містить 43 % етанолу, що, на його думку, могло призвести до встановлення незначного відхилення від допустимої норми алкоголю за результатами огляду на стан сп’яніння.
З постанови також вбачалося, що ОСОБА_1 щиро розкаявся вчиненому, запевнив суд, що більше не допустить таких дій. Крім того, правопорушник звернув увагу суду, що стан його сп’яніння «був допустимим».
Суд урахував, що ОСОБА_1 уперше притягувався до адміністративної відповідальності, вину визнав, розкаявся, має позитивну характеристику за місцем проживання, малозабезпечений, утримує малолітню дитину, незначний ступінь його сп’яніння, а також що внаслідок дій порушника не заподіяно шкоди. За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності у зв’язку з малозначністю вчиненого правопорушення та, відповідно, обмежився усним зауваженням.
Крім того, суд, застосовуючи усне зауваження, на підставі статті 33 КУпАП врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, який згідно з матеріалами справи раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, відсутність негативних наслідків та вважав за доцільне звільнити його від адміністративної відповідальності у зв’язку з малозначністю скоєного правопорушення, обмежившись усним зауваженням.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що з резолютивної частини постанови суду не вбачається, що суд звільнив порушника від відповідальності. Натомість суд визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, тобто встановив його провину та відразу застосував положення статті 284 КУпАП, згідно з якою постанова про закриття справи виноситься під час оголошення усного зауваження. Зазначене слід вважати опискою, яка не впливає на розуміння суті ухваленого судом рішення, оскільки в мотивувальній частині суд покликався на положення статті 22 КУпАП, яка безпосередньо передбачає звільнення порушника від адміністративної відповідальності у зв’язку з малозначності вчиненого адміністративного правопорушення.
У поясненнях, наданих під час попередньої перевірки, суддя Хитрук В.М. вказав про обставини, які він встановив під час прийняття постанови суду від 7 липня 2022 року, та вказав, що застосування статті 22 КУпАП зумовлено принципом гуманізму, оскільки правопорушник не вживав спиртні напої, керував не автомобілем, а мотоблоком, був вимушений пересуватися ним для того, щоб надати медичну допомогу хворій дитині. Суддя також враховував, що рівень алкоголю у крові правопорушника був незначним, оскільки відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водії транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров’я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, такий показник алкоголю становить 0,38 проміле.
Суддя Хитрук В.М. вважає, що докладно дослідив докази в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, повно та всебічно дослідив аргументи щодо суті спору. Неврахування змін до законодавства суддя Хитрук В.М. пов’язує зі зміною організації роботи в період воєнного стану, оскільки він вимушений був довше вивчати матеріали справи, під час оголошення повітряної тривоги відкладав судові засідання. Крім того, його помічник, яка здійснювала підбір актів законодавства, слідкувала за змінами законодавства та готувала проєкти рішень, також виконувала обов’язки секретаря судових засідань. Суддя також вказує, що не часто застосовував у практиці статтю 22 КУпАП, а внаслідок неврахування змін до законодавства під час ухвалення рішення в цій справі більш поглиблено почав вивчати законодавство.
Однак вказані пояснення судді Хитрука В.М. слід оцінити критично з огляду на таке.
Відповідно до статті 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.
Разом із тим завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).
Уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом відповідно до вимог статті 280 КУпАП зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення уповноважений орган (посадова особа) враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).
Підпунктом «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно із частиною першою статті 130 КУпАП (у редакції, чинній на момент вчинення ОСОБА_1 правопорушення) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб − накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до позиції Верховного Суду (постанови від 13 серпня 2019 року у справі № 702/1295/15, від 1 березня 2018 року у справі № 278/3362/15-к) будь-який транспортний засіб, що приводиться у рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об’єму належить до механічних транспортних засобів
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що законодавець позиціонує транспортний засіб як джерело підвищеної небезпеки (стаття 1187 Цивільного кодексу України), його експлуатація завжди пов’язана з ризиком для життя і здоров’я, безпеки довкілля, тому особа, яка володіє чи користується транспортним засобом, не може використовувати його на шкоду правам і свободам громадян, інтересам суспільства.
Системний аналіз вказаних вище приписів законодавства також свідчить, що адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, характеризується значною, порівняно з іншими адміністративними правопорушеннями, які визначені приписами КУпАП, суспільною небезпечністю, у зв’язку із чим санкція частини першої цієї статті передбачає застосування до правопорушника більш суворого адміністративного стягнення, ніж в інших випадках, передбачених КУпАП.
Саме характер суспільної небезпеки (суспільної шкідливості) відмежовує адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, від кримінального правопорушення. Адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, за своїм складом є формальним, а диспозиція вказаної статті не містить вказівок на настання шкідливих наслідків протиправного діяння, фізичної шкоди, яка могла бути завдана об’єкту посягання, тобто відповідальність настає лише за сам факт вчинення діяння. Відсутність шкідливих наслідків для охоронюваних законом прав та інтересів не впливає на наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП. Водночас наслідком вчинення дій, які утворюють склад кримінального правопорушення, може бути реальна шкода охоронюваним суспільним інтересам, зокрема заподіяння тяжкої шкоди здоров’ю потерпілого або заподіяння смерті потерпілому.
Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до частини другої статті 284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП.
Частиною першою статті 22 КУпАП (у редакції, чинній до 17 березня 2021 року) передбачено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Водночас Законом України від 16 лютого 2021 року № 1231-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» (далі – Закон № 1231-IX), який набрав чинності 17 березня 2021 року, статтю 22 КУпАП доповнено приміткою такого змісту: «Примітка. Положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п’ятою статті 122, статтями 1222, 1224, частиною третьою статті 123, частинами другою − четвертою статті 126 та статтею 130 цього Кодексу».
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення (стаття 8 КУпАП).
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 суд зобов’язаний був врахувати особливості дії норм КУпАП у часі та застосувати правове регулювання, яке існувало на час вчинення особою правопорушення, тобто станом на 3 червня 2022 року.
Отже, на час прийняття суддею Хитруком В.М. постанови суду від 7 липня 2022 року у справі № № 125/669/22 приписи статті 22 КУпАП чітко й однозначно вказували на заборону їх застосування у разі вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.
За таких обставин суддя Хитрук В.М. з огляду на вказану вище однозначну заборону, визначену законом, ураховуючи характер адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, що має підвищену суспільну небезпеку порівняно з іншими встановленими цим Кодексом правопорушеннями, зобов’язаний був навести в постанові суду від 7 липня 2022 року вмотивоване обґрунтування застосування положень статті 22 КУпАП усупереч загальним засадам КУпАП щодо дії закону про відповідальність за адміністративні правопорушення в часі.
Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених ним доводів.
Відсутність належних мотивів на обґрунтування застосування судом приписів статті 22 КУпАП у редакції, яка станом на 7 липня 2022 року не підлягала застосуванню у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, безпосередньо впливає на якість судового рішення як процесуального документа, можливість сприйняття його як сторонами, так і суспільством у цілому як результату правильного застосування юридичних норм, справедливого процесу та належної оцінки фактів, а також як такого, що може бути ефективно виконаним.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень зазначено, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
Крім того, Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) щодо якості судових рішень на рівні рекомендацій, що мають характер норм «м’якого права», наголосила: якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених Європейським судом з прав людини (далі – ЄСПЛ). При цьому навіть «проміжні» процесуальні рішення потребують належного викладу підстав їх прийняття, якщо вони стосуються індивідуальних свобод.
ЄСПЛ у своїх рішеннях послідовно констатує, що пункт 1 статті 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях. Хоча ЄСПЛ і наголошує, що ця вимога не означає обов’язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент, таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи, однак така свобода національних судів у сфері оцінки доказів, аргументації й мотивування судових рішень не повинна сприйматися як дозвіл для суду поводитися з доводами свавільно й на власний розсуд та без наведення відповідних мотивів визначати, чи заслуговує будь-який довід сторони конфлікту того, щоб бути окремо прокоментованим у судовому рішенні. Навпаки, така дискреція зобов’язує суд у кожній конкретній справі надзвичайно ретельно підходити до оцінки всіх, без винятку, доказів і доводів якраз для того, щоб визначити ті, які обов’язково потребують особливої уваги та наведення в рішенні відповідних аргументів «за» чи «проти» їх прийняття.
У рішенні у справі «Бендерський проти України» (пункт 42) ЄСПЛ нагадав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов’язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи. Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що всупереч вимогам статей 252, 280 КУпАП суддя Хитрук В.М. у постанові суду від 7 липня 2022 року не навів належних, співвідносних мотивів застосування приписів статті 22 КУпАП у редакції, чинній до 17 березня 2021 року, яка втратила чинність із прийняттям Закону № 1231-IX.
Відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за незазначення у судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.
Наведені вище обставини, на переконання дисциплінарного органу, можуть свідчити про наявність у діях судді Хитрука В.М. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 9 вересня 2021 року (справа № 11-21сап21) погодилася з висновками Вищої ради правосуддя, викладеними у її рішенні, яким залишено без змін рішення Дисциплінарної палати про притягнення судді до відповідальності з підстав встановлення в його діях дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, з підстав неналежного мотивування постанови, прийнятої за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.
За таких обставин Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Маселка Р.А. на дії судді Барського районного суду Вінницької області Хитрука В.М. під час розгляду справи про адміністративне правопорушення встановлено відомості, які можуть свідчити про наявність у діях цього судді ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила передбачених частиною першою статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстав для відмови у відкритті дисциплінарної справи стосовно вказаного судді.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 43, 45, пунктом 23-7 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу щодо судді Барського районного суду Вінницької області Хитрука Володимира Миколайовича.
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
Члени Третьої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
Дмитро ЛУК’ЯНОВ
Ольга ПОПІКОВА
