Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Маселка Р.А., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Ковбій О.В., Мельника О.П., Саліхова В.В., заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за скаргою Оліярника Юрія Івановича стосовно судді Буського районного суду Львівської області Шендрікової Ганни Олександрівни,
встановила:
Шендрікова Ганна Олександрівна Указом Президента України від 13 травня 2009 року № 320/2009 призначена на посаду судді Буського районного суду Львівської області, Указом Президента України від 12 червня 2017 року № 157/2017 призначена на посаду судді цього суду. Рішенням зборів суддів Буського районного суду Львівської області від 25 травня 2023 року № 1 Шендрікова Г.О. обрана головою Буського районного суду Львівської області строком на три роки.
1. Рух дисциплінарної скарги, відомості щодо етапів дисциплінарного провадження
5 серпня 2021 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», яким внесено зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема в частині здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 5 серпня 2021 року № 1809/0/15-21 зупинено з 5 серпня 2021 року розподіл між членами Вищої ради правосуддя скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.
19 жовтня 2023 року введено в дію Закон України від 9 серпня 2023 року № 3304-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів».
Рішенням Вищої ради правосуддя від 19 жовтня 2023 року № 997/0/15-23 відновлено розподіл між членами Вищої ради правосуддя скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора, розподіл яких зупинено рішенням Вищої ради правосуддя від 5 серпня 2021 року № 1809/0/15-21, з 1 листопада 2023 року.
Розділ ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповнено пунктом 237, яким установлено, що тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснює член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.
Наразі служба дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя не сформована та не розпочала роботу.
Про розгляд дисциплінарної справи суддя та скаржник повідомлені шляхом надіслання відповідних повідомлень поштою, а також шляхом розміщення на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя оголошення про засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя. Крім того, у зв’язку із введенням в Україні воєнного стану та з метою забезпечення реалізації прав судді та скаржників, визначених пунктом 13.22 Регламенту Вищої ради правосуддя, судді та скаржникам запропоновано взяти участь у вказаному засіданні в режимі відеоконференції.
28 лютого 2024 року в засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддя Шендрікова Г.О. взяла участь особисто.
28 лютого 2024 року на засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя скаржник Оліярник О.Ю. не прибув.
2. Узагальнені доводи, викладені скаржником у дисциплінарній скарзі, підстави для відкриття дисциплінарної справи
До Вищої ради правосуддя 26 лютого 2021 року за вх. № О-1116/27/7-21 надійшла дисциплінарна скарга Оліярника Ю.І. на дії судді Буського районного суду Львівської області Шендрікової Г.О. під час розгляду заяви судді Буського районного суду Львівської області Журибіди Б.М. про самовідвід у справі № 943/263/20.
У дисциплінарній скарзі зазначено, що 28 квітня 2020 року судді Шендріковій Г.О. передано для розгляду заяву судді Буського районного суду Львівської області Журибіди Б.М. про самовідвід у справі № 943/263/20.
Скаржник зазначив, що суддя розглянула вказану заяву та постановила ухвалу про задоволення заяви судді Журибіди Б.М. про самовідвід, лише 19 жовтня 2020 року.
Викладене, на переконання скаржника, свідчить про порушення суддею розумних строків розгляду заяви про самовідвід, що, у свою чергу, призвело до порушення розумних строків розгляду справи № 943/263/20 по суті.
У зв’язку з викладеним автор дисциплінарної скарги висловив прохання притягнути суддю Буського районного суду Львівської області Шендрікову Г.О. до дисциплінарної відповідальності.
На підставі протоколу повторного автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя у справі та протоколу передачі раніше визначеному члену Вищої ради правосуддя від 2 листопада 2023 року дисциплінарну справу передано члену Вищої ради правосуддя Бурлакову С.Ю. (доповідач), який відповідно до пункту 237 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» тимчасово здійснює повноваження дисциплінарного інспектора.
Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 січня 2024 року № 126/2дп/15-24 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Буського районного суду Львівської області Шендрікової Г.О., оскільки в діях судді вбачались ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
3. Доводи щодо суті дисциплінарної скарги, викладені у поясненнях судді
Суддя Шендрікова Г.О. скористалась правом надати пояснення та повідомила, що, як убачається зі скарги Оліярника Ю.І., вона стосується строків розгляду заяви судді Буського районного суду Львівської області Журибіди Б.М. про самовідвід (Т. 1, а. с.11–15, 143–147).
Суддя зауважила, що під її головуванням розглянуто не одну позовну заяву та не одну заяву та скаргу ОСОБА1.
Як убачається з наданих суддею пояснень, Оліярник Ю.І. систематично звертається до різних інстанцій зі скаргами на її дії як судді або як виконувача обов’язків голови Буського районного суду Львівської області. Зокрема, ОСОБА1 двічі звертався до Львівського окружного адміністративного суду з позовами до неї як виконувача обов’язків голови Буського районного суду Львівської області.
Зауважила, що 26 лютого 2020 року на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду Мойсака С.М. уповноважені особи Національного антикорупційного бюро України, на підставі заяви ОСОБА1, внесли відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом можливих неправомірних дій виконуюча обов’язків голови Буського районного суду Львівської області ОСОБА2. У межах цього кримінального провадження суддю ОСОБА2 допитано як свідка.
Суддя Шендрікова Г.О. зазначила, що їй відомо, що слідчим Другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, кримінальне провадження від 26 лютого 2020 року закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 284 КПК України у зв’язку з відсутністю в діях судді Буського районного суду Львівської області ОСОБА2 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 3761 Кримінального кодексу України (далі – КК України).
Стосовно безпідставного затягування чи невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви протягом встановленого законом строку суддя Шендрікова Г.О. зазначила, що 6 квітня 2020 року постановила ухвалу про відмову в задоволенні заяви ОСОБА1 про відвід судді Буського районного суду Львівської області Журибіди Б.М. у справі № 943/263/20.
Після цього суддя Журибіда Б.М. подав заяву про самовідвід у справі № 943/263/20, яку 28 квітня 2020 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями розподілено судді Шендріковій Г.О.
Як пояснила суддя Шендрікова Г.О., після розгляду заяви ОСОБА1 про відвід слідчого судді Журибіди Б.М. для неї було неочікуваним, що суддя Журибіда Б.М. заявив самовідвід, а не продовжив розгляд скарги, як це визначено законом. Крім того, зазначила, що про наявність такої заяви про самовідвід, дізналась від свого помічника Владики О.А. після виходу з відпустки, у якій перебувала в період з 3 до 18 жовтня 2020 року включно. 19 жовтня 2020 року в перший робочий день після виходу з відпустки розглянула заяву судді Журибіди Б.М. про самовідвід.
Суддя також зауважила, що станом на час звернення Оліярника Ю.І. до Вищої ради правосуддя зі скаргою на її дії як судді помічника судді Буського районного суду Львівської області Владику О.А. 10 березня 2021 року звільнено із займаної посади за угодою сторін.
Окрім того, вказала, що матеріали щодо розгляду заяви про самовідвід містять заяву ОСОБА1 про видачу йому копії протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями. У заяві вказано про видачу копії протоколу саме від 30 березня 2020 року у справі № 943/263/20, в якій ОСОБА1 особисто заявляв відвід судді Журибіді Б.М.. Проте через неуважність працівники канцелярії суду видали ОСОБА1 протокол автоматизованого розподілу справ між суддями не від 30 березня 2020 року, а від 28 квітня 2020 року, хоча в заяві від 6 жовтня 2020 року ОСОБА1 чітко вказував про видачу йому копії протоколу автоматизованого розподілу, де він особисто заявляв судді відвід.
Суддя Шендрікова Г.О. пояснила, що, на її думку, безпосередньо права ОСОБА1 під час розгляду заяви судді Журибіди Б.М. про самовідвід у справі № 943/263/20 не порушені.
Як убачається із письмових пояснень судді Шендрікової Г.О. та положень КПК України, законодавець не визначає граничного строку для вчинення саме такої процесуальної дії, як розгляд заяви про відвід або самовідвід судді.
Суддя наголосила, що її дії не можуть вважатися безпідставним зволіканням, оскільки зумовлені об’єктивними причинами, а саме: значним судовим навантаженням у 2020 році; розглядом справ у порядку черговості, зокрема позачерговим розглядом клопотань та скарг відповідно до КПК України як слідчим суддею; участю в колегіальному розгляді особливо тяжких кримінальних правопорушень, справ про адміністративні правопорушення; перебуванням суддів у відпустках та відрядженнях, які пов’язані з викладанням та розробленням тренінгів в Національній школі суддів України.
Як зазначила суддя Шендрікова Г.О. у 2020 році до її провадження надійшло 829 справ. У період з 1 квітня по 1 листопада 2020 року в її провадженні перебувало 1022 справи та матеріали. Крім того, що вона здійснює розгляд усіх категорій справ (цивільних, кримінальних, адміністративних і справ про адміністративні правопорушення), є слідчим суддею, а також здійснює процесуальні повноваження ювенального судді (розглядає кримінальні провадження щодо неповнолітніх) та є тренером-викладачем Національної школи суддів України, входить до складу робочих груп з розроблення тренінгів для суддів, що збільшує рівень її навантаження та «посилює його специфіку».
Крім того, суддя зауважила, що її суддівське досьє містить інформацію про судове навантаження у 2020 році, коефіцієнт такого навантаження, насамперед у кримінальному судочинстві – 26,81. Водночас коефіцієнт судового навантаження у суді у 2020 році становив 28,03, а в регіоні – 27,17. Суддя Шендрікова Г.О. пояснила, що в період з 1 квітня до 1 листопада 2020 року в її провадженні перебувало 54 справи кримінального провадження, 98 клопотань, скарг, заяв під час досудового розслідування (слідчі судді), 28 справ у порядку виконання судових рішень, 1 справа про перегляд за нововиявленими обставинами, 30 заяв про відвід суддів (слідчого судді), 5 клопотань прокурора про закриття кримінального провадження, та 1 справа, яка належить до категорії «інші», а загалом 217.
На переконання судді, зазначене об’єктивно виключає наявність у її діях безпідставного затягування або невжиття заходів щодо розгляду заяви про самовідвід слідчого судді Журибіди Б.М.
У поясненнях, що надійшли до Вищої ради правосуддя після відкриття дисциплінарної справи 1 лютого 2024 року суддя Шендрікова Г.О. зазначила таке.
Суддя Шендрікова Г.О. вказала, що в попередніх поясненнях, які наведено в описовій частині ухвали Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 січня 2024 року № 126/2дп/15-24, вона зазначала про розумність строку розгляду.
Наполягає, що КПК України містить поняття «розумні строки», чітких граничних строків вчинення саме цієї процесуальної дії – розгляду заяви про самовідвід не встановлено. Водночас суддя не погоджується із зазначеним в ухвалі на 8 аркуші а абзац шостому, а саме: «разом з тим, суддя Шендрікова Г.О. не надала доказів, які свідчили б, що вона вживала усіх можливих заходів щодо здійснення розгляду заяви про самовідвід судді Журибіди Б.М. в розумні строки», оскільки чітко пригадує, що надала своєму помічнику Владиці О.А. надала вказівку щодо складення проєкту цього процесуального нескладного документа.
Суддя зауважила, що саме в той час до Буського районного суду Львівської області надійшло багато «колегіальних справ», в яких особи обвинувачувалися у вчиненні особливо тяжких злочинів. Системою документообігу суду її визначено як головуючу суддю в більшості справ. Оскільки особи, які обвинувачувались у вчиненні тяжких злочинів, утримувалися під вартою, «в умовах несвободи», відтак пріоритет надавався саме цим справам. Зазначила, що всі ухвалені вироки в цих справах оскаржені, проте залишені без змін, що свідчить про високу якість розгляду кримінальних проваджень.
Суддя Шендрікова Г.О. у поясненнях також звернула увагу, що матеріали щодо розгляду заяви містять заяву ОСОБА1 про видачу йому копії протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями. У заяві він чітко вказав про видачу йому копії протоколу саме в тій справі, у якій він особисто заявляв відвід слідчому судді Журибіді Б.М., у справі № 943/263/20, від 30 березня 2020 року, який вона був розглянула 6 квітня 2020 року про що було постановлено відповідну ухвалу. Проте, через неуважність працівники канцелярії суду видали ОСОБА1 на його заяву протокол автоматизованого розподілу справ між суддям не від 30 березня 2020 року, а від 28 квітня 2020 року, хоча в заяві від 6 жовтня 2020 року він чітко вказував про видачу йому копії протоколу автоматизованого розподілу, де він особисто заявляв відвід судді (заява від 29 березня 2020 року).
Крім того, проаналізувавши підстави, зазначені в заяві ОСОБА1 про відвід судді Журибіди Б.М. та заяву судді Журибіди Б.М. про самовідвід, суддя Шендрікова Г.О. дійшла висновку, що підстави заявлення відводу та самовідводу є однаковими, а саме звернення Оліярника Ю.І. до Вищої ради правосуддя зі скаргою на дії судді Журибіди Б.М. та ухвалення низки процесуальних документів в інших справах, стороною в яких є ОСОБА1.
Крім того, суддя Шендрікова Г.О. у поясненнях зауважила, що згідно із частиною четвертою статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці, та висловила прохання застосувати строки, оскільки з моменту постановлення ухвали від 19 жовтня 2020 року минуло більше трьох років. Трирічний строк притягнення до дисциплінарної відповідальності, на її думку, закінчився 18 жовтня 2023 року.
4. Обставини, встановлені Дисциплінарною палатою під час здійснення дисциплінарного провадження
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – члена Другої Дисицплінарної палати Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю., суддю Шендрікову Г.О., дослідивши письмові пояснення судді, матеріали дисциплінарної справи, дійшла висновку про наявність підстав для відмови у притягненні судді Буського районного суду Львівської області Шендрікової Г.О. до дисциплінарної відповідальності та припинення дисциплінарного провадження з огляду на таке.
Суддя Буського районного суду Львівської області Журибіда Б.М. здійснював розгляд справи № 943/263/20 за клопотанням про закриття кримінального провадження, відомості про яке 12 грудня 2013 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ____ за фактом підроблення документів, у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (відповідно до пункту 31 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України)).
30 березня 2020 року на електронну пошту Буського районного суду Львівської області від ОСОБА1 надійшла заява про відвід судді Журибіди Б.М. від розгляду справи № 943/263/20. Вказана заява мотивована тим, що у 2019 році ОСОБА1 оскаржував до Вищої ради правосуддя неправомірні дії судді Журибіди Б.М. у справі № 440/2357/18, тому з метою усунення будь-яких сумнівів в неупередженості та об’єктивності цього судді заявник вважав за необхідне заявити йому відвід від розгляду справи № 943/263/20.
Ухвалою Буського районного суду Львівської області від 6 квітня 2020 року (суддя Шендрікова Г.О.) у задоволенні заяви ОСОБА1 про відвід судді Буського районного суду Львівської області Журибіди Б.М. у справі № 943/263/20 відмовлено.
Вказана ухвала суду мотивована таким: «..заявником не наведені істотні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості судді.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що подана заява є необґрунтованою, а відтак задоволенню не підлягає».
Згодом суддя Журибіда Б.М. заявив самовідвід від участі в розгляді справи № 943/263/20, оскільки, як слідчий суддя ухвалював низку процесуальних документів у справах за скаргами ОСОБА1 на дії чи бездіяльність працівників Буського відділення поліції Кам’янка-Бузького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області. Зокрема, суддя Журибіда Б.М. 25 жовтня 2019 року постановив ухвалу, про відмову в задоволенні скарги ОСОБА1 на постанову слідчого слідчого відділу Буського відділення поліції Кам’янка-Бузького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Кость Х.І. про закриття кримінального провадження № ____ від 27 грудня 2012 року; 25 листопада 2019 року постановив ухвалу про відмову в задоволенні скарги ОСОБА1 на бездіяльність слідчого слідчого відділу Буського відділення поліції Кам’янка-Бузького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Кость Х.І. у кримінальному провадженні № ____ від 12 листопада 2018 року (Т. 1, а. с. 21).
Крім того, за результатами розгляду поданих ОСОБА1 скарг в період 2015 – 2018 років, ухвалив тринадцять процесуальних документів.
Заява судді Журибіди Б.М. про самовідвід мотивована також тим, що у 2019 році ОСОБА1 звернувся до Вищої ради правосуддя зі скаргою на дії судді Журибіди Б.М. під час здійснення правосуддя у справі № 440/2357/18.
15 квітня 2020 року ОСОБА1 подав клопотання у справі № 943/263/20, у якому також висловив прохання щодо заявлення суддею Журибідою Б.М. самовідводу від розгляду вказаної справи з метою усунення будь яких сумнівів щодо його неупередженості та об’єктивності.
Згідно зі звітом про автоматизований розподіл судових справ між суддями від 28 квітня 2020 року заяву судді Буського районного суду Львівської області Журибіди Б.М. про самовідвід у справі № 943/263/20 передано для розгляду судді Шендріковій Г.О. (Т. 1, а. с.105-107).
Ухвалою Буського районного суду Львівської області від 19 жовтня 2020 року заяву судді Журибіди Б.М. про самовідвід задоволено (Т. 1, а. с.24-25).
Відведено суддю Журибіду Б.М. від розгляду клопотання про закриття кримінального провадження, відомості про яке 12 грудня 2013 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ____ за фактом підроблення документів, у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (в порядку пункту 31 частини першої статті 284 КПК України).
Передано матеріали клопотання з додатками до канцелярії суду для визначення судді в порядку, встановленому статтею 35 КПК України.
5. Мотиви і доводи рішення, ухваленого Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя та їх нормативно-правове обґрунтування
У цілях дисциплінарного провадження дисциплінарний орган повинен встановити, зокрема, які дії здійснив суддя у сфері правосуддя; як процесуальний закон приписував йому діяти, які рішення прийняти, а на які встановив обмеження чи заборону; чи діяв суддя відповідно до закону та нормативних приписів, а якщо чинив усупереч, то через які причини та якими мотивами керувався, тощо. Інакше судді користувалися б абсолютним імунітетом, без жодних меж і відповідальності, навіть у ситуаціях, коли їх розсуд немає нічого спільного із правосуддям та є свавільним.
Предметом дисциплінарного провадження є не судове рішення, як під час його судового оскарження, а поведінка судді, виконання ним професійних обов’язків під час здійснення правосуддя, дотримання відповідних правил і вимог тощо. Навіть у разі, коли ухвалене суддею рішення не скасоване судом вищої інстанції, це не є безумовним свідченням належного виконання суддею своїх професійних обов’язків у контексті вирішення питання про дисциплінарну відповідальність судді, не виключає можливості допущення ним під час розгляду і вирішення відповідної справи порушень закону, що містять склад дисциплінарного проступку, а отже, і можливості притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до частини шістнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави.
Чіткими та переконливими є докази, які, з точки зору звичайної розсудливої людини, у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що відповідно до його усталеної практики доведеність може випливати зі співіснування достатньо сильних, чітких та взаємоузгоджених умовиводів або такого ж плану неспростовних презумпцій (рішення у справі «Абу Зубайда проти Литви» від 31 травня 2018 року, пункт 481). Крім того, рівень переконаності, необхідний для досягнення відповідного висновку, та у зв’язку із цим питання про покладення тягаря доведення, з необхідністю пов’язані зі специфікою фактів, природою тверджень та передбаченим Конвенцією правом, про яке йдеться.
Слід зважати на серйозність наслідків, які пов’язані з можливим рішенням Дисциплінарної палати, а тому, наявність або відсутність обґрунтованих сумнівів має супроводжуватись доказами та була вмотивована належним чином. Лише у такому разі буде дотримано положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У дисциплінарній справі щодо судді докази мають невід’ємне значення, оскільки на основі їх наявності й достатності Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалює рішення щодо наявності дисциплінарного проступку та застосування до судді дисциплінарної відповідальності у вигляді дисциплінарного стягнення.
Пізнання фактичних обставин справи є переходом від невідомого до знання, що створює засади ухвалення рішення, а не призводить до автоматичного ухвалення.
З’ясування всіх обставин справи щодо вчинення суддею дисциплінарного проступку здійснюється за допомогою доказів, зокрема шляхом їх збирання, закріплення, дослідження й оцінки. Доказами в дисциплінарній справі щодо судді є фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановлює наявність або відсутність дисциплінарного проступку, за яке згідно із законом встановлено дисциплінарну відповідальність, винність особи в його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як наслідок, доказування в дисциплінарній справі щодо судді має свій предмет – коло обставин (фактів), які необхідно встановити в кожному окремому випадку реалізації дисциплінарного провадження. Обставини, які становлять предмет доказування в дисциплінарній справі, встановлюються за допомогою доказів.
Дослідження доказів – це діяльність, яка полягає у з’ясуванні їх смислу та інформаційного значення. На цій стадії відбувається сприйняття, вивчення інформації про факти, що містяться в передбачених законом джерелах доказів, з’ясування факторів, які впливають на достовірність доказів, порівняно з окремими доказами, ліквідацію суперечностей між ними.
Оцінка доказів – це діяльність, яка призводить до переконання про допустимість, незалежність, достовірність доказів і достатність їх сукупності для встановлення обставин, що мають значення для прийняття рішення. Усі докази в дисциплінарній справі підлягають оцінюванню. Оцінюванням доказів є визначення їх відносності, допустимості, достовірності й достатності. Відносність доказів означає, що доказами щодо дисциплінарного правопорушення судді можуть виступати лише ті фактичні дані, які мають відношення до цієї справи.
Допустимість доказів означає, що доказами визначаються не всі фактичні дані, а лише ті, які отримані з дотриманням установленої законом процедури їх отримання та із законних джерел.
Достовірність доказів встановлюється шляхом отримання свідчень, які в них містяться, з інших джерел. Якщо у процесі доказування мають бути встановлені факти реальної дійсності, то саме вони мають бути підґрунтям винесення правозастосовного рішення за наслідками розгляду дисциплінарної скарги. Якщо зібрана інформація не відповідає дійсності, не може бути й обґрунтованого, правомірного рішення. Метою доказування може бути лише об’єктивна істина, а якщо вона не є об’єктивною, то вона не може іменуватись істиною взагалі. Отже, достовірність як властивість тих чи інших доказів має вирішальне значення під час обґрунтування Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення про застосування дисциплінарної відповідальності щодо судді.
Жоден із доказів не має переважної сили перед іншими доказами. Усі докази оцінюються в сукупності. Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зобов’язана встановити не лише коло обставин, які підлягають обов’язковому дослідженню, а й цінність того або іншого інформаційного повідомлення, їх необхідну кількість. Докази визнаються достатніми, якщо їх сукупність дозволяє беззаперечно встановити фактичні обставини справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону із дотриманням засад і правил судочинства.
Частиною першою статті 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75–79 КПК України, слідчий суддя, суддя зобов’язані заявити самовідвід.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 75 КПК України слідчий суддя, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
У заяві про самовідвід суддя Журибіда Б.М. як на підстави для самовідводу послався на статті 75, 76, 80 КПК України (Т. 1, а. с. 21).
Системний аналіз норм КПК України (в редакції закону, чинного на час заявлення заяви про самовідвід) дає підстави стверджувати, що кримінально-процесуальним законом дійсно не встановлено граничних строків розгляду заяв про самовідвід судді.
Водночас, частиною шостою статті 9 КПК України визначено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 КПК України.
Зокрема, згідно з пунктом 21 частини першої статті 7 КПК України до загальних засад, яким повинні відповідати зміст та форма кримінального провадження належить розумність строків.
Згідно із частинами першою, другою, четвертою статті 28 КПК України обов’язок забезпечення проведення судового розгляду у розумні строки покладається на суд. Під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об’єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Закріпивши у Законі України «Про судоустрій і статус суддів» вказану норму та визнавши Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод джерелом права, держава взяла на себе зобов’язання перед особою щодо забезпечення ефективного судочинства у розумні строки. Ці обов’язки покладено саме на суд.
Належне здійснення правосуддя є обов’язком кожного судді, суддя не має права безпідставно ухилятися від розгляду судових справ, які перебувають у його провадженні. Обов’язок судді сумлінно виконувати покладені на нього обов’язки, регламентований відповідними процесуальними законами, передбачає, зокрема, дотримання ним порядку і строків розгляду судових справ, виготовлення судових рішень у строки, передбачені чинним законодавством, забезпечення можливості реалізації учасниками своїх процесуальних прав, зокрема на участь у судових засіданнях та доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Строки розгляду справи не можуть вважатися розумними, якщо їх порушено через зайнятість судді в іншому процесі, призначення засідань із великими інтервалами, затягування з передачею справи з одного суду до іншого у встановлених законом випадках, безпідставне задоволення необґрунтованих клопотань учасників процесу, що спричинило відкладення розгляду справи на тривалий час, відкладення справи через її неналежну підготовку до судового розгляду, оскільки наведені причини свідчать про низький рівень організації судочинства та безвідповідальне ставлення судді до виконання обов’язків.
Водночас важливим елементом для встановлення відомостей про ознаки дисциплінарного проступку є очевидна безпідставність недотримання строків розгляду справи. Сам лише факт недотримання строку, встановленого законом, для розгляду заяви (скарги), справи не може автоматично вказувати на наявність підстав для дисциплінарної відповідальності судді.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов’язкових дій, важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов’язковому виконанню відповідно до закону, були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також настання негативних наслідків для прав та інтересів особи.
Під час попередньої перевірки у Буському районному суді Львівської області витребувано інформацію про передання для розгляду судді Шендріковій Г.О. заяви судді Буського районного суду Львівської області Журибіди Б.М. про самовідвід у справі № 943/263/20.
Так, відповідно до наданого Буським районним судом Львівської області Витягу із загального реєстру судових справ на кожного суддю за 2020 рік заяву судді Буського районного суду Львівської області Журибіди Б.М. про самовідвід у справі № 943/263/20 суддя Шендрікова Г.О. отримала 28 квітня 2020 року, що засвідчено її особистим підписом (Т. 1, а. с. 105-107).
Викладене спростовує доводи судді про те, що про існування такої заяви їй стало відомо лише 19 жовтня 2020 року.
Згідно з інформацією про основні показники роботи судді Шендрікової Г.О. у квітні – жовтні 2020 року, наданою Буським районним судом Львівської області, за звітний період у провадженні вказаної судді перебувало 217 справ та матеріалів кримінального судочинства, 43 справи адміністративного судочинства, 591 справа цивільного судочинства та 171 справа про адміністративні правопорушення. У вказаний період суддя Шендрікова Г.О. розглянула 126 справ та матеріалів кримінального судочинства, 10 справ адміністративного судочинства, 197 справ цивільного судочинства та 131 справу про адміністративні правопорушення. Залишок нерозглянутих справ та матеріалів на кінець звітного періоду становив 91 справа та матеріал кримінального судочинства, 33 справи адміністративного судочинства, 394 справи цивільного судочинства та 40 справ про адміністративні правопорушення (Т. 1, а. с.75-77).
Слід зазначити, що розумні строки розгляду справ мають чітко кореспондуватися з розумними обсягами навантаження судді. У цьому аспекті питання надмірного навантаження пов’язане з визначенням часу для розгляду справ та коефіцієнтів складності справ за категоріями.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 24 листопада 2020 року № 3237/0/15-20 рекомендовано Державній судовій адміністрації України та Раді суддів України застосовувати показники середньої тривалості розгляду судових справ під час ухвалення рішень та здійснення заходів з питань організаційного забезпечення діяльності судів. Зокрема, відповідно до вказаних показників час, необхідний для розгляду місцевими загальними судами судових справ становить у середньому: кримінальні провадження – 547 хв, досудового розслідування (слідчі судді) – 91 хв, адміністративного судочинства – 379 хв., цивільного судочинства – 287 хв, адміністративні правопорушення – 130 хв, окремі процесуальні питання – 99 хв.
Вина розкриває не лише ставлення судді до вчиненого ним дисциплінарного проступку, а й вказує на її форми – умисел або необережність. Якщо суддя розуміє характер своїх дій і допускає їх настання, то йдеться про прямий умисел (суддя бажав або свідомо допускав настання несприятливих наслідків для учасників справи тощо). Непрямий умисел характерний для дій судді, коли суддя усвідомлює настання несприятливих наслідків і допускає таку можливість через байдуже ставлення до наслідків своїх дій чи бездіяльності. Варто зазначити, що дисциплінарні проступки здійснюються і не навмисно, у такому разі необхідно говорити про необережність у виді самовпевненості або недбалості. Перший вид характеризується тим, що суддя передбачає суспільно шкідливі наслідки своєї поведінки, але без достатніх на те причин легковажно розраховує їх попередити. У другому – суддя не передбачає шкідливих наслідків своєї поведінки, хоча, якби суддя був уважним та завбачливим, то повинен був і міг би їх передбачити. Недбалість вказує на безвідповідальне та зневажливе ставлення судді до виконання покладених на нього обов’язків, до інтересів суспільства та інших осіб.
Вирішуючи питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, необхідно довести наявність вини у його діях чи бездіяльності. Встановленню підлягає той факт, що суддя свідомо допускав або бажав настання шкідливих наслідків від своєї поведінки.
Водночас за результатами розгляду дисциплінарної справи, оцінивши наявні докази та дії (бездіяльність) судді Шендрікової Г.О., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що встановлені обставини не дають достатні підстави вважати, що такі порушення суддя допустила внаслідок неефективного та несумлінного використання суддею своїх процесуальних повноважень. Такий висновок зроблено Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя на підставі зібраних і досліджених в межах дисциплінарного провадження доказів.
Кваліфікація діяння – це точна правова оцінка конкретного діяння, яка полягає у встановленні точної відповідності між ознаками вчиненого діяння та ознаками, визначеними законом. Юридичною підставою кваліфікації діяння є його склад.
Надані та отримані в межах дисциплінарного провадження докази є чіткими та переконливими, підтверджують наявність підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Згідно із частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.
Частиною другою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що дисциплінарне провадження розпочинається після отримання Вищою радою правосуддя скарги щодо дисциплінарного проступку судді, днем початку здійснення дисциплінарного провадження є день отримання Вищою радою правосуддя відповідної дисциплінарної скарги.
У додаткових поясненнях суддя посилається на статтю 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» стверджуючи, що строк притягнення її до дисциплінарної відповідальності закінчився 18 жовтня 2023 року. Однак такі твердження не можуть бути взяті до уваги, оскільки частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 20 червня 2020 року визначено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.
Частиною першою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у редакції Закону від 28 листопада 2019 року встановлено, що дисциплінарне провадження розпочинається після отримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скарги щодо дисциплінарного проступку судді, повідомлення про вчинення дисциплінарного проступку суддею.
Отже, встановлений частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» строк притягнення судді Шендрікової Г.О. до дисциплінарної відповідальності не закінчився.
Відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
Оцінюючи допущені суддею Шендріковою Г.О. порушення розумних строків розгляду заяви про самовідвід судді Журибіди Б.М. у контексті вчинення нею дисциплінарного проступку та наявності підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності, Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи взято до уваги правову позицію судді з приводу вчинення процесуальних дій, поведінку працівників апарату суду, прийняті заходи реагування, у зв’язку із чим не встановлено обставин, що свідчать про умисне або внаслідок недбалості порушення суддею норм права чи її неналежного ставлення до службових обов’язків.
Під час розгляду дисциплінарної справи встановлено, що в діях судді мало місце недотримання вимог процесуального закону, втім, відсутні підстави для висновку, що таке процесуальне порушення судді Шендрікової Г.О. має ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пункту 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Матеріали дисциплінарної справи не дають підстав для висновку про умисність допущення суддею Шендріковою Г.О. порушень або про допущення їх внаслідок недбалості.
З огляду на положення частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» наявність умислу або недбалості при допущенні порушення є невід’ємною складовою дисциплінарного проступку судді (суб’єктивна сторона), а отже, обов’язковою умовою притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Із характеристики, наданої Буським районним судом Львівської області, убачається, що за час роботи на посаді судді Шендрікова Г.О. зарекомендувала себе висококваліфікованим юристом та досвідченим спеціалістом. До роботи ставиться сумлінно, забезпечує якісний розгляд справ.
Відповідно до даних вебсайту Вищої ради правосуддя на день розгляду дисциплінарної справи суддя Буського районного суду Львівської області Шендрікова Г.О. до дисциплінарної відповідальності не притягувалась.
Таким чином, за результатами розгляду дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила в поведінці судді Шендрікової Г.О. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», отже, й підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
З огляду на викладене Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Буського районного суду Львівської області Шендрікової Г.О. слід відмовити.
Відповідно до частини шостої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», якщо Дисциплінарною палатою ухвалено рішення про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарне провадження припиняється.
На підставі викладеного, керуючись статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.40–13.43 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
відмовити у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Буського районного суду Львівської області Шендрікової Ганни Олександрівни та припинити дисциплінарне провадження.
Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку і строки, що встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
Олексій МЕЛЬНИК
Віталій САЛІХОВ
