Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Плахтій І.Б., членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В., Лук’янова Д.В., Попікової О.В., розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевича О.М. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Маселка Романа Анатолійовича щодо судді Печерського районного суду міста Києва Білоцерківця Олега Анатолійовича,
встановила:
19 травня 2022 року за вхідним № М-6/44/7-22 до Вищої ради правосуддя надійшла скарга Маселка Р.А на дії судді Печерського районного суду міста Києва Білоцерківця О.А. під час розгляду справи № 757/15353/21.
У поданій скарзі Маселко Р.А. зазначає, що 24 листопада 2021 року користувачі соціальної мережі Facebook оприлюднили інформацію, що у Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі – ЄДРСР) наявна постанова судді Печерського районного суду міста Києва Білоцерківця О.А. від 26 липня 2021 року у справі № 757/15353/21-п, у якій судом ужито обсценну / ненормативну лексику у резолютивній частині, зокрема «<…> відправити _____». Скаржник зауважує, що вживання такої лексики в рішенні суду може спричинити негативні наслідки, а такою поведінкою суддя допустив порушення професійної етики, що підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояву поваги до учасників судового процесу. Текст постанови суду викликав жваве обговорення в суспільстві, а поведінка судді зазнала суспільної критики та осуду.
Крім того, як зауважує скаржник, зі змісту постанови суду від 26 липня 2021 року вбачається, що щодо порушника було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 44–3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП) та за результатом розгляду цієї справи суддя Білоцерківець О.А. дійшов висновку, що вина особи доведена, однак він закрив провадження в справі через закінчення строку накладення стягнення.
Маселко Р.А. зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення складено про порушення карантинних обмежень адміністратором закладу (нічного клубу) та, на його переконання, пропуск встановленого законом строку мало наслідком уникнення закладу відповідальності, що з погляду стороннього спостерігача може вказувати на корупційний характер дій судді.
Суддя Білоцерківець О.А. не навів у постанові належних мотивів щодо пропуску строку, визначеного законом, що створює враження про умисність дій судді задля звільнення порушника від адміністративної відповідальності.
Крім того, суддя Білоцерківець О.А. несвоєчасно надав постанову суду від 26 липня 2021 року до ЄДРСР.
За таких обставин скаржник просить притягнути суддю Печерського районного суду міста Києва Білоцерківця О.А. до дисциплінарної відповідальності.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 16 листопада 2023 року вказану скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Сасевичу О.М. для проведення попередньої перевірки.
Статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статтею 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя. Дисциплінарне провадження розпочинається після отримання Вищою радою правосуддя скарги щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», або за ініціативою Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя чи за зверненням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.
Відповідно до пунктів 1, 5 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя, визначений автоматизованою системою розподілу справ для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач), вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону; за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги – протягом тридцяти днів з дня отримання такої скарги готує матеріали з пропозицією про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи.
Заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевича О.М., вивчивши його висновок та матеріали попередньої перевірки, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Білоцерківця О.А. з огляду на таке.
Під час попередньої перевірки встановлено, що 24 березня 2021 року до Печерського районного суду міста Києва надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 443 КУпАП.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 25 березня 2021 року зазначені матеріали щодо ОСОБА_1 надійшли до провадження судді Білоцерківця О.А. Справі присвоєно єдиний унікальний номер 757/15353/21-п.
У матеріалах справи № 757/15353/21-п наявна повістка (датована 13 липня 2021 року) про виклик порушника в судове засідання 26 липня 2021 року.
Постановою суду від 26 липня 2021 року провадження в справі про притягнення Кравченка С.Б. до адміністративної відповідальності за статтею 443 КУпАП закрито за закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Зі змісту постанови суду від 26 липня 2021 року, яка наявна в матеріалах справи № 757/15353/21-п, не вбачається вживання судом будь-якої обсценної / ненормативної лексики.
Втім, до матеріалів дисциплінарної скарги Маселко Р.А. долучає роздрукований із ЄДРСР примірник постанови суду від 26 липня 2021 року, у резолютивній частині якої після слів «<…>до адміністративної відповідальності<…>» вжито ненормативну лексику «<…> і відправити ____».
Під час перевірки автентичності та тотожності тексту постанови суду від 26 липня 2021 року, яку Маселко Р.А. надав до матеріалів дисциплінарної скарги встановлено, що у ЄДРСР наявні 2 записи щодо ухвалення судом відповідного судового рішення. Один із записів свідчить, що доступ до документу обмежено на підставі листа суду від 24 листопада 2021 року № 5600/21 (вхідний № 13452/03-21 від 24 листопада 2021 року), як до такого, що не відповідає оригіналу судового рішення через допущену технічну помилку під час його надсилання до ЄДРСР.
Державне підприємство «Інформаційні судові системи» на запит члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевича О.М. листом від 26 січня 2024 року повідомило Вищу раду правосуддя, що станом на 26 січня 2024 року в ЄДРСР міститься електронна копія примірника постанови Печерського районного суду міста Києва від 26 липня 2021 року у вказаній справі, яка була зареєстрована в ЄДРСР за реєстраційним № 100092611. 24 листопада 2021 року на адресу підприємства надійшов лист судді Білоцерківця О.А. від 24 листопада 2021 року № 5600/21, у якому суддя вказував, що він виявив технічну помилку в справі № 757/15353/21-п у документі з ідентифікатором об’єкта в автоматизованій системі документообігу суду № 64376294 та просив вжити заходів з обмеження повного та загального доступу до нього в ЄДРСР (без його вилучення). На підставі вказаного листа, а також з урахуванням відповідних роз’яснень Державної судової адміністрації України, адміністратором ЄДРСР було вжито заходів щодо обмеження повного та загального доступу до текстової частини електронного примірника судового рішення з реєстраційним номером у ЄДРСР 100092611, що має ідентифікатор об’єкту в автоматизованій системі документообігу суду № 64376294, як до такого, що не відповідає оригіналу судового рішення через технічну помилку, допущену під час внесення його до автоматизованої системи документообігу суду та надалі під час надсилання до ЄДРСР відповідно.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, оцінюючи обставини, встановлені під час попередньої перевірки виходить з такого.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний: справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Статтею 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XI з’їзду суддів України 22 лютого 2013 року, визначено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
Відповідно до статті 3 Кодексу суддівської етики суддя має докладати всіх зусиль для того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною.
Згідно зі статтею 8 Кодексу суддівської етики суддя повинен здійснювати судочинство в межах та порядку, визначених процесуальним законом, і виявляти при цьому тактовність, ввічливість, витримку й повагу до учасників судового процесу та інших осіб.
Статтею 9 Кодексу суддівської етики встановлено, що суддя під час здійснення правосуддя не повинен допускати проявів неповаги до людини за ознаками раси, статі, національності, релігії, політичних поглядів, соціально-економічного становища, фізичних вад тощо та дозволяти цього іншим.
Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією № 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя виявляє та підтримує високі стандарти поведінки суддів з метою укріплення суспільної довіри до судових органів, що має першочергове значення для підтримки незалежності судових органів (пункт 1.6); поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об’єктивності суддів та судових органів (пункт 2.2).
У пунктах 21, 22 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що судді повинні за всіх обставин діяти безсторонньо з тим, щоб забезпечити відсутність правомірних підстав у громадян підозрювати якусь упередженість. У цьому відношенні безсторонність повинна бути очевидною як під час виконання суддею судових функцій, так і інших дій. Суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка суддів у їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів.
Відповідно до статті 10 Кодексу суддівської етики суддя повинен виконувати обов’язки судді безсторонньо і неупереджено та утримуватися від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до виникнення сумнівів у рівності професійних суддів під час здійснення правосуддя.
Отже, міжнародні та національні документи визначають, що суддя має дотримуватись високих стандартів поведінки, виконувати покладені на нього обов’язки щодо здійснення правосуддя та не вчиняти дій, які підривають авторитет правосуддя.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень вказано, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд. Судове рішення високої якості − це рішення, яке досягає правильного результату, наскільки це дозволяють надані судді матеріали у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб.
Для ухвалення судового рішення може виявитися необхідним не лише враховувати відповідні правові положення, а також брати до уваги неправові поняття та реалії, які стосуються контексту спору, як-от, наприклад, етичні, соціальні чи економічні міркування. Це вимагає від судді усвідомлення наявності таких міркувань при вирішенні справи.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що чинне нормативно-правове регулювання не визначає будь-яких правил чи настанов щодо якості судового рішення, зокрема щодо викладу тексту, окрім як застосування судом у судочинстві державної мови, уніфікованої структури судового рішення, змістовного його наповнення, яке визначене відповідним процесуальним кодексом.
На переконання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, під час укладення тексту судового рішення варто дотримуватися балансу між необхідністю використовувати мову та стиль, які забезпечують авторитет суду та вказують на повагу до кожного, і необхідністю суду чітко пояснювати причини / підстави ухвалення судом відповідного рішення мовою, зрозумілою для стороннього спостерігача, зокрема, якщо суд вбачає підстави покликатися на відповідну ненормативну лексику як на доказ фактичних обставин справи або певних подій.
У протилежному випадку судове рішення не буде сприйнято суспільством як результат справедливого судового розгляду, що не сприятиме зміцненню довіри до суду, а відсутність емоційної нейтральності під час викладу тексту судового рішення може вказувати на недотримання судом принципу безсторонності та неупередженості, а також на вади професіоналізму судді.
У наданих поясненнях суддя Печерського районного суду міста Києва Білоцерківець О.А. зазначає, що 24 листопада 2021 року він виявив невідповідність тексту паперового примірника рішення суду з текстом, оприлюдненим у ЄДРСР. Цього самого дня він звернувся до Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві із заявою про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі — ЄРДР). 29 листопада 2021 року до ЄРДР внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 3761 Кримінального кодексу України, проте постановою слідчого, прийнятою цього самого дня, кримінальне провадження закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України. Суддя Білоцерківець О.А. у своїх поясненнях ствердив, що надіслав листа на адресу Державного підприємства «Інформаційні судові системи» з проханням припинити загальний та повний доступ до документа без вилучення з ЄДРСР та здійснення необхідних коригувань відомостей в автоматизованій системі документообігу суду (далі − АСДС).
З-поміж іншого, суддя Білоцерківець О.А. зауважує, що наказом № 760-з/2021 від 3 грудня 2021 року призначено службове розслідування за фактом направлення до ЄДРСР електронного примірника судового рішення, у якому вжито відповідну фразу. Під час службового розслідування встановлено, що електронний примірник судового рішення, внесений до АСДС та який містить фразу з обсценною лексикою не відповідає паперовому оригіналу постанови судді, яка наявна в матеріалах справи № 757/15353/21-п. Проте під час службового розслідування не вдалося встановити, яким чином така фраза була внесена до тексту електронного примірника судового рішення. Комісія, яка проводила службову перевірку, дійшла висновку, що через значну кількість судових справ була висока ймовірність допущення неумисної помилки під час створення електронного примірника в АСДС та під час безпосереднього перенесення тексту оригіналу судового рішення до електронного примірника. За таких обставин комісія вказала на неналежне виконання помічником судді ОСОБА_2 обов’язку щодо перевірки відповідності електронної копії судового рішення, внесеної до АСДС у справі № 757/15353/21-п, її паперовому оригіналу, долученого до матеріалів справи, перед підписання цифровим підписом та направленням відповідної копії до ЄДРСР.
Суддя Білоцерківець О.А. зауважує, що за наслідком цього службового розслідування до помічника судді було застосовано дисциплінарне стягнення у виді зауваження. З пояснень судді також вбачається, що помічник судді могла допустити таких дій, оскільки її робоче місце заходиться поруч з робочими місцями інших трьох працівників суду і до приміщення кабінету не обмежено вхід громадян.
Згідно доповідної, яка міститься у матеріалах службового розслідування, на підставі рішення Ради суддів України № 21 від 18 травня 2018 року та відповідно до функціональних обов’язків помічника заступника голови Печерського районного суду міста Києва від 22 червня 2021 року, у зв’язку з його значним навантаженням, та зайняттям адміністративної посади, за його дорученням на помічника ОСОБА_2 покладено обов’язок надіслання до ЄДРСР окремих судових рішень, що вона ствердила у поясненнях, наданих під час службового розслідування.
Крім того, суддя Білоцерківець О.А. зазначає, що він не виносив та не проголошував постанови, яка містила ненормативну лексику, не вносив до тексту електронної копії постанови суду фрази, що містила обсценну лексику. Суддя також зауважує, що надсилання його помічником електронної копії постанови суду, яка містила вищевказану фразу не вказує на умисел або недбалість у його діях, як необхідного елементу складу дисциплінарного проступку.
На переконання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, пояснення судді Білоцерківця О.А. у цій частині заслуговують на увагу. Проте Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що судді самостійно здійснюють добір помічників та особа, яка претендує на таку посаду повинна не лише відповідати вимогам щодо досвіду роботи, кваліфікації чи навичок правника, однак і зобов’язується дотримуватись етичних норм, пов’язаних із його статусом, має відповідати вимогам доброчесності та пристойності, виконувати свої обов’язки сумлінно та з високим професіоналізмом.
Як слушно зауважено у Висновку № 22 (2019) Консультативної ради європейських суддів «Роль помічників суддів» чим ближче помічники суддів до процесу винесення рішень, тим важливіше, аби судді та системи судових органів залишалися обережними. Уся підготовча робота потребує збереження рівноваги між ефективною організацією роботи та контролем із боку судді. З погляду суддів, це має досягатися пильним наглядом за роботою помічників суддів.
За таких обставин суддя Білоцерківець О.А., надаючи своєму помічнику доручення щодо надання електронних копій судових рішень до ЄДРСР зобов’язаний був більш ретельно контролювати вчинення нею дій, зокрема щодо перевірки автентичності та тотожності тексту судового рішення, перенесеного з текстового редактора до АСДС та в разі внесення відповідних виправлень до чернетки електронного примірника судового рішення безпосередньо в АСДС, оскільки контроль за правильністю та своєчасністю вчинення таких дій під час розгляду конкретної справи є невід’ємною складовою процесу здійснення правосуддя, що відповідно до статті 23, пункту 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є прямим обов’язком судді.
Втім, Європейська комісія «За демократію через право» (Венеціанська комісія) і Директорат з прав людини Генерального директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи вважають, що дія чи бездіяльність судді можуть бути підставою для дисциплінарної відповідальності, якщо вони вчинені умисно або з грубою необережністю (пункт 19 Спільного висновку щодо проєкту Закону «Про дисциплінарну відповідальність суддів Республіки Молдова»), а дисциплінарне провадження, як правило, має порушуватися в разі грубої і неприпустимої професійної поведінки судді (пункт 35 цього Спільного висновку).
Враховуючи викладене, суддя, в діях якого наявні ознаки дисциплінарного проступку, може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності виключно за умови, якщо він вчинив такий проступок умисно або через недбалість. Водночас, суддя не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за наявності в його діях добросовісної помилки.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила, що надання електронного примірника постанови суду від 26 липня 2021 року, яка містила нецензурну фразу, відбулося через умисні дії судді Печерського районного суду міста Києва Білоцерківця О.А. або через його грубу недбалість, а тому не вбачає в його діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що публічний осуд із боку громадськості та висвітлення цього випадку в засобах масової інформації має достатній виховний характер, щоб стимулювати суддю Білоцерківця О.А. більш ретельніше контролювати виконання помічником доручень щодо підготовки проєктів судових рішень, надання електронних примірників таких рішень до ЄДРСР у майбутньому та відповідно не допускати таких фактів чи поведінки, що може дискредитувати його, як представника судової влади та зашкодити авторитету правосуддя.
Втім, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, оцінюючи обставини, встановлені під час попередньої перевірки враховує, що згідно зі статтею 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до вимог статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Разом із тим завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).
З метою реалізації вказаних вище завдань КУпАП визначено порядок вчинення відповідним органом (посадовою особою) процесуальних дій, в тому числі щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Зокрема, у частині першій статті 277 КУпАП закріплено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п’ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи (стаття 277-2 КУпАП).
Уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом відповідно до вимог статті 280 КУпАП зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення уповноважений орган (посадова особа) враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).
Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно із приписами статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Поряд із цим КУпАП визначено систему правових механізмів, які забезпечують дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Так, частиною другою статті 38 КУпАП передбачено, що якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій − шостій цієї статті.
Статтею 247 КУпАП визначено обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення. Зокрема, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу (пункт 7).
Тобто законодавцем визначено присічний строк накладення адміністративного стягнення, що значно покращує становище особи, проте КУпАП не визначає процесуальної можливості для продовження такого строку, справа має бути розглянута навіть у разі його порушення, а у випадку його закінчення провадження у справі підлягає безумовному закриттю (без накладення адміністративного стягнення) навіть за умов встановлення судом у діях особи складу правопорушення, що істотно нівелює завдання КУпАП.
Як наголошено у постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення», судді повинні усвідомлювати особисту відповідальність за розгляд справ у встановлені законом строки, за якість розгляду справ, не допускати фактів зволікання, вживати всіх необхідних заходів з метою неухильного дотримання процесуальних строків (пункт 7).
Суди не повинні ігнорувати факти недотримання встановлених КУпАП вимог, що призвели до порушення строків накладення адміністративного стягнення.
Судді повинні усвідомлювати особисту відповідальність за розгляд справ у встановлені законом строки, за якість розгляду справ, не допускати фактів зволікання, вживати всіх необхідних заходів з метою неухильного дотримання процесуальних строків.
Строки розгляду справи не можуть вважатися розумними, якщо їх порушено через зайнятість судді в іншому процесі, призначення судових засідань із великими інтервалами, затягування з передачею справи з одного суду до іншого у встановлених законом випадках, безпідставне задоволення необґрунтованих клопотань учасників процесу, що спричинило відкладення розгляду справи на тривалий час, відкладення справи через її неналежну підготовку до судового розгляду, невжиття заходів щодо недопущення недобросовісної поведінки учасників справи тощо, оскільки наведені причини свідчать про низький рівень організації судочинства та безвідповідальне ставлення до виконання своїх обов’язків.
За таких обставин суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення дієвих заходів для її розгляду, не допускати безпідставних зволікань із таким розглядом, оскільки несвоєчасність розгляду справи у цьому випадку може мати наслідком ухилення особи від передбаченої законом відповідальності та не сприятиме вихованню правопорушника у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України.
Під час попередньої перевірки встановлено, що вперше розгляд справи № 757/15353/21-п (стосовно ОСОБА_1) суддя Білоцерківець О.А. призначив як поза межами строку розгляду, передбаченого статтею 277 КУпАП, так і поза межами строку, передбаченого статтею 38 КУпАП, що мало наслідком закриття провадження в справі у зв’язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Оцінюючи пояснення судді Білоцерківця О. А. у частині дотримання ним строку розгляду цієї справи Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що навантаження судді та перебування його у відпустці не можуть бути єдиним і достатнім виправданням допущеної ним такої поведінки, оскільки з матеріалів справи, наданих судом вбачається, що він взагалі не вчиняв будь-яких дій, пов’язаних із підготовкою цієї справи до розгляду в межах строків, передбачених статтями 38, 277 КУпАП.
Зазначені обставини вказують на можливе допущення суддею Печерського районного суду міста Києва Білоцерківцем О.А. дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (безпідставне затягування та/або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом).
Крім того, згідно з пунктом 1 розділу ІІІ Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 19 квітня 2018 року № 1200/0/15-18, електронний примірник судового рішення або окремої думки судді оприлюднюється шляхом надсилання до Реєстру у день його виготовлення засобами автоматизованої системи документообігу суду.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом.
Частина третя статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» встановлює, що суд загальної юрисдикції вносить до ЄДРСР всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.
Згідно з відомостями, наявними в ЄДРСР, електронний примірник повного тексту постанови суду від 26 липня 2021 року в справі № 757/15353/21-п, до якого надалі було обмежено доступ, надісланий судом до ЄДРСР 4 жовтня 2021 року, зареєстрований та оприлюднений у ЄДРСР 5 жовтня 2021 року, тобто через 2 місяці 10 днів з моменту ухвалення такого судового рішення.
У наданих поясненнях суддя Білоцерківець О.А. зазначає, що несвоєчасне надання електронного примірника постанови суду від 26 липня 2021 року не було наслідком його умислу, грубої недбалості чи недбалості, зумовлено об’єктивними підставами (надмірним навантаженням). Зокрема, у період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року в його провадженні перебувало 5002 судових справ, з яких: справ кримінального судочинства − 2802, справ про адміністративне правопорушення − 2200. У вказаний період він розглянув 3746 судових справ, з яких: справ кримінального судочинства − 1921, справ про адміністративні правопорушення −1825. Суддя Білоцерківець О.А. вказав, що на один його робочий день у середньому припадало 22 справи. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, надаючи оцінку цим обставинам враховує, що з пояснень судді Білоцерківця О.А. також вбачається, що він безпосередньо не надавав копію цієї постанови суду до ЄДРСР, а його помічник була відповідальна за надання копії судових рішень до ЄДРСР.
Оцінюючи вказані пояснення судді Білоцерківця О.А. щодо дотримання ним строку надання копії судового рішення до ЄДРСР Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя констатує, що навантаження об’єктивно унеможливлювало здійснення суддею належного та ефективного контролю за діями помічника в частині своєчасності надання електронних примірників судових рішень до ЄДРСР, а тому не вбачає в його діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частиною першою статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень).
Решта обставин, на які покликається скаржник у поданій скарзі, не вказують на наявність у діях судді Білоцерківця О.А. інших складів дисциплінарних проступків, визначених частиною першою статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Проте Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що правосуддя має здійснюватися ефективно й в розумні строки, а отже навантаження судді Білоцерківця О.А. не може бути єдиним та достатнім виправданням недотримання ним строків, передбачених КУпАП.
З огляду на викладене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що слід відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Білоцерківця О.А. з підстав можливого допущення ним дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (безпідставне затягування та/або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом).
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила передбачених частиною першою статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстав для відмови у відкритті дисциплінарної справи стосовно вказаного судді.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 43, 45, пунктом 23-7 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу щодо судді Печерського районного суду міста Києва Білоцерківця Олега Анатолійовича.
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
Члени Третьої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
Дмитро ЛУК’ЯНОВ
Ольга ПОПІКОВА
