Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкової Олени Іванівни на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 лютого 2024 року № 417/3дп/15-24 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 21 лютого 2024 року (вх. № 906/0/6-24) надійшла скарга судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкової О.І. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 лютого 2024 року № 417/3дп/15-24 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 22 лютого 2024 року вказану скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Мельнику О.П. для проведення аналізу матеріалів (пункт 14.5 Регламенту Вищої ради правосуддя).

Скарга судді Волкової О.І. подана з дотриманням вимог та строків, установлених Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

Волкова Олена Іванівна Указом Президента України від 11 листопада 2003 року № 1286/2003 призначена на посаду судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області строком на п’ять років. Постановою Верховної Ради України від 8 жовтня 2009 року № 1633-VІ обрана на посаду судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області безстроково.

Суддя Волкова О.І., скаржник Пінчуков К.Ю. повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги судді Волкової О.І. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 лютого 2024 року № 417/3дп/15-24 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Зазначену інформацію також оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

19 березня 2024 року у засіданні Вищої ради правосуддя взяла участь суддя Волкова О.І., яка підтримала доводи, викладені у скарзі на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 лютого 2024 року № 417/3дп/15-24.

У засідання Вищої ради правосуддя 19 березня 2024 року скаржник Пінчуков К.Ю. не прибув.

Вища рада правосуддя, дослідивши скаргу судді Волкової О.І., матеріали дисциплінарної справи, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Мельника О.П., суддю Волкову О.І., установила таке.

Стислий зміст дисциплінарної скарги. Підстави для відкриття дисциплінарної справи

До Вищої ради правосуддя 21 липня 2021 року (вх. № П-3710/0/7-21) надійшла скарга Пінчукова К.Ю. на дії судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкової О.І. під час розгляду справи № 486/1858/20.

Скаржник стверджував, що суддя Волкова О.І. не вживає заходів щодо розгляду зазначеної справи протягом строку, установленого законом.

З огляду на це у скарзі висловлено прохання «застосувати відповідні заходи реагування щодо судді Волкової О.І., щоб забезпечити розгляд позову ОСОБА1».

Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 січня 2024 року № 21/3дп/15-24 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкової О.І. з підстав можливої наявності у її діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом).

Фактичні обставини, установлені Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи

Під час розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Волкової О.І. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.

27 листопада 2020 року до провадження судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкової О.І. надійшла справа № 486/1858/20 за позовом ОСОБА1 до ОСОБА2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Южноукраїнський відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про звільнення від сплати заборгованості за аліментами.

Суддя Волкова О.І. ухвалою від 16 грудня 2020 року відкрила провадження у вказаній справі та постановила розглядати її у порядку спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 11 січня 2021 року.

Відповідно до довідки про рух справи № 486/1858/20, яку надав Южноукраїнський міський суд Миколаївської області, 11 січня 2021 року розгляд справи відкладено.

У наступному судовому засіданні, яке відбулось 22 лютого 2021 року, оголошено перерву до 24 березня 2021 року у зв’язку з необхідністю надання учасниками справи відповідних довідок.

24 березня 2021 року справу розглянуто не було у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю судді Волкової О.І. (із 16 березня до 21 травня 2021 року).

22 червня 2021 року розгляд справи відкладено у зв’язку з тим, що суддю Волкову О.І. не забезпечено секретарем судового засідання.

13 вересня 2021 року справа не розглядалася у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю судді Волкової О.І. (із 13 до 24 вересня 2021 року).

22 жовтня 2021 року в судовому засіданні суддя Волкова О.І. постановила ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА1 без розгляду у зв’язку з тим, що позов подав неналежний позивач.

14 грудня 2021 року постановою Миколаївського апеляційного суду апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА1 – ОСОБА3 – задоволено. Ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 22 жовтня 2021 року скасовано, справу скеровано до суду першої інстанції для продовження розгляду.

20 грудня 2021 року справу № 486/1858/20 повернуто до суду першої інстанції та передано до провадження судді Волкової О.І.

17 січня 2022 року суддя Волкова О.І. постановила ухвалу про самовідвід.

28 січня 2022 року справу № 486/1858/20 передано до канцелярії суду для проведення повторного автоматизованого розподілу.

Пояснення судді Волкової О.І. щодо доводів, викладених у дисциплінарній скарзі

У письмових поясненнях, надісланих до Вищої ради правосуддя після відкриття дисциплінарної справи, суддя Волкова О.І. зазначила, що судові засідання у справі № 486/1858/20 не відбувалися у зв’язку з тим, що керівництво суду не забезпечило її секретарем судового засідання.

Водночас суддя Волкова О.І. вказала, що аргументи, на які посилається скаржник, підтверджуються матеріалами цивільної справи № 486/1858/20, а саме заявами учасників судового процесу, в яких зафіксовано та підтверджено, що у неї був відсутній секретар судового засідання.

Також суддя вказала, що, вийшовши до зали судового засідання, пропонувала сторонам звернутися до керівника апарату суду з проханням надати секретаря судового засідання задля забезпечення проведення судового засідання у зазначеній справі. Водночас вона продовжувала перебувати в залі судового засідання, а дочекавшись повернення учасників судового процесу, просила їх зафіксувати вказане відповідними заявами та зареєструвати в секретаріаті суду.

Крім того, суддя Волкова О.І. наголосила, що суддя позбавлена можливості розглянути справу без секретаря судового засідання. Водночас на неї як на суддю не покладаються обов’язки щодо належного організаційного забезпечення суду та судового процесу, вона не бере участі в підборі та навчанні кадрів, оскільки відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів» такі функції покладено на керівника апарату суду, який несе персональну відповідальність за належне організаційне забезпечення суду, суддів та судового процесу.

У той же час суддя поінформувала, що неодноразово надсилала до адміністрації суду, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, Державної судової адміністрації України, Ради суддів України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України подання та звернення щодо забезпечення її секретарем судового засідання для належного відправлення правосуддя.

За вказаних вище обставин суддя Волкова О.І. просила відмовити у притягненні її до дисциплінарної відповідальності.

Стислий зміст оскаржуваного рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 лютого 2024 року № 417/3дп/15-24 суддю Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкову О.І. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у виді суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

Ухвалюючи рішення про притягнення судді Волкової О.І. до дисциплінарної відповідальності, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя керувалась тим, що з дня відкриття провадження у справі № 486/1858/20 (16 грудня 2020 року) до дня задоволення суддею Волковою О.І. заявленого самовідводу (17 січня 2022 року) минуло понад 1 рік.

Судові засідання у справі призначалися сім разів із тривалими часовими проміжками (11 січня, 22 лютого, 24 березня, 22 червня, 13 вересня, 22 жовтня 2021 року, 17 січня 2022 року). Водночас після 11 місяців перебування справи № 486/1858/20 у її провадженні суддя Волкова О.І. постановила ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду (позов подав неналежний позивач), зазначену ухвалу скасував суд апеляційної інстанції.

Отже, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вказала, що суддя Волкова О.І. порушила встановлені статтею 275 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) строки розгляду справи № 486/1858/20.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також зазначила, що відповідно до інформації, наданої Южноукраїнським міським судом Миколаївської області, з листопада 2020 року до липня 2022 року до провадження судді Волкової О.І. надійшли 795 справ і матеріалів, з яких: 25 – справи та матеріали кримінального судочинства, 7 – справи та матеріали адміністративного судочинства, 448 – справи та матеріали цивільного судочинства, 315 – справи про адміністративні правопорушення.

На початок звітного періоду залишок нерозглянутих справ, що перебували у провадженні судді Волкової О.І., становив 135 справ та матеріалів, з яких: 6 – справи та матеріали кримінального судочинства, 67 – справи та матеріали цивільного судочинства, 62 – справи про адміністративні правопорушення.

З листопада 2020 року до липня 2022 року суддя Волкова О.І. розглянула 727 справ і матеріалів, з яких: 17 – справи та матеріали кримінального судочинства, 5 – справи та матеріали адміністративного судочинства, 408 – справи та матеріали цивільного судочинства, 297 – справи про адміністративні правопорушення.

На кінець звітного періоду залишок нерозглянутих справ, що перебували у провадженні судді Волкової О.І., становив 203 справи та матеріали, з яких: 14 – справи та матеріали кримінального судочинства, 2 – справи та матеріали адміністративного судочинства, 107 – справи та матеріали цивільного судочинства, 80 – справи про адміністративні правопорушення.

Зазначена інформація, як вказала Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, не свідчить про надмірне навантаження судді Волкової О.І.

Крім того, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважила, що предметом спору у справі № 486/1858/20 є звільнення від сплати заборгованості за аліментами. Справа належить до категорії «Спори, що виникають із сімейних правовідносин: про стягнення аліментів», яка відповідно до Рекомендованих показників середніх витрат часу на розгляд справ та коефіцієнтів складності справ за категоріями, затверджених рішенням Ради суддів України від 9 червня 2016 року № 46, має коефіцієнт складності «0,52», та середні витрати часу, необхідні для її розгляду, – 2 години.

Пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження у разі безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом.

Ураховуючи встановлені під час дисциплінарного провадження обставини, зокрема інформацію про рух справи № 486/1858/20, тривалість її розгляду та коефіцієнт складності, а також помірне навантаження судді Волкової О.І., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дії судді містять склад дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом).

Водночас Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у рішенні зазначила, що надані суддею Волковою О.І. пояснення щодо незабезпечення її секретарем судового засідання не спростовують висновків про наявність у її діях складу дисциплінарного проступку. Під час перебування справи № 486/1858/20 у її провадженні суддя Волкова О.І. призначила сім судових засідань, однак з огляду на помірне навантаження судді часові проміжки між цими засіданнями є тривалими (11 січня, 22 лютого, 24 березня, 22 червня, 13 вересня, 22 жовтня 2021 року, 17 січня 2022 року).

Визначаючи характер дисциплінарного проступку, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вказала, що в діях судді не встановлено умислу, дисциплінарний проступок суддя Волкова О.І. вчинила внаслідок недбалості.

Водночас Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначила, що з відомостей, наданих Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, вбачається, що рішенням Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 28 вересня 2018 року № 3023/1дп/15-18 суддю Волкову О.І. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді внесення подання про звільнення з посади судді.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 26 лютого 2019 року № 596/0/15-19 вказане рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя змінено та застосовано до судді Волкової О.І. дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове, строком на шість місяців, відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації з питань суддівської етики та застосування норм кримінального процесуального законодавства та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 110 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення, якщо протягом двох років з дня ухвалення рішення про накладення дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя його не буде піддано новому дисциплінарному стягненню та підстава для нового стягнення не матиме місця протягом вказаного строку, а також за умови успішного проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшого підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді за результатами кваліфікаційного оцінювання.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що рішення про тимчасове відсторонення судді Волкової О.І. від здійснення правосуддя ухвалено 26 лютого 2019 року. У цьому випадку дворічний строк, визначений положеннями наведеної норми закону, закінчився 26 лютого 2021 року.

Водночас Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя в рішенні вказала, що дисциплінарний проступок, визначений пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом), склад якого встановлено в діях судді Волкової О.І., за своїм характером є триваючим. Початком вчиненого суддею Волковою О.І. дисциплінарного проступку є дата, наступна після закінчення останнього дня, встановленого статтею 275 ЦПК України, строку для розгляду справи № 486/1858/20.

Статтею 275 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. З огляду на те, що провадження у справі № 486/1858/20 відкрито за правилами спрощеного позовного провадження 16 грудня 2020 року, суд мав розглянути її не пізніше 14 лютого 2021 року.

Таким чином, як вказала Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, датою початку вчиненого суддею Волковою О.І. дисциплінарного проступку є 15 лютого 2021 року. Тобто підстава для притягнення судді Волкової О.І. до дисциплінарної відповідальності мала місце, зокрема, протягом двох років із дня ухвалення рішення про накладення на неї дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя (у період із 15 до 26 лютого 2021 року).

Отже, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Волкова О.І. має непогашене дисциплінарне стягнення.

Відповідно до частини шостої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за наявності непогашених дисциплінарних стягнень до судді має бути застосовано більш суворе дисциплінарне стягнення.

За наявності непогашеного дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя більш суворим дисциплінарним стягненням, що може бути застосовано до судді Волкової О.І., є подання про звільнення судді з посади.

Водночас Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначила, що у цьому конкретному випадку застосування до судді Волкової О.І. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади за вчинення дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не відповідатиме принципу пропорційності.

Згідно з пунктом 1 частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Разом з цим, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вказала, що у цьому конкретному випадку дії судді Волкової О.І. кваліфіковано виключно за пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що з огляду на те, що поведінка судді не має умисного характеру, не порочить звання судді та не підриває авторитету правосуддя, не може бути визнано істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді.

Визначаючи вид стягнення, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя взяла до уваги обставини та характер дисциплінарного проступку, його наслідки, наявність непогашеного дисциплінарного стягнення на час вчинення дисциплінарного проступку, а отже, вважає пропорційним застосування до судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкової О.І. дисциплінарного стягнення у виді суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

Узагальнені доводи скарги судді Волкової О.І.

Не погоджуючись із рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 лютого 2024 року № 417/3дп/15-24, суддя Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкова О.І. 21 лютого 2024 року звернулась до Вищої ради правосуддя зі скаргою (вх. № 906/0/6-24), у якій просила скасувати зазначене рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя та закрити дисциплінарне провадження стосовно неї.

У скарзі суддя зазначила, що не згодна із зазначеним рішенням, оскільки воно є необґрунтованим та незаконним. Вважає, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не в повному обсязі дослідила матеріали дисциплінарної справи та як наслідок ухвалила неправомірне рішення про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Щодо навантаження та кількості фактично відпрацьованих днів суддя вказала, що за штатним розписом Южноукраїнського міського суду Миколаївської області має бути 5 (п’ять) суддів, проте фактично працює 3 (три) судді. Отже, ураховуючи кількість працюючих у суді суддів, посилання в оскаржуваному рішенні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя на помірне навантаження судді Волкової О.І., на думку судді, спростовуються відсутністю у штаті Южноукраїнського міського суду Миколаївської області 2 (двох) суддів.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя в оскаржуваному суддею Волковою О.І. рішенні зазначила, що з дня відкриття провадження у справі № 486/1858/20 (16 грудня 2020 року) до дня задоволення суддею Волковою О.І. заявленого самовідводу (17 січня 2022 року) минуло понад 1 рік. Судові засідання у справі призначалися сім разів із тривалими часовими проміжками (11 січня, 22 лютого, 24 березня, 22 червня, 13 вересня, 22 жовтня 2021 року, 17 січня 2022 року). Водночас після 11 місяців перебування справи № 486/1858/20 у її провадженні суддя Волкова О.І. постановила ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду (позов подав неналежний позивач), зазначена ухвала була скасована судом апеляційної інстанції.

Суддя зауважує, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя помилково не розмежувала строків розгляду цивільної справи до моменту постановлення ухвали від 22 жовтня 2021 року у справі № 486/1858/20, якою залишено позовну заяву ОСОБА1 без розгляду. Як наслідок, на переконання судді, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя «спотворює факти» та враховує до строків розгляду вказаної справи – строк розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції, а отже, хибно встановлює в оскаржуваному рішенні строк розгляду справи суддею понад 1 рік, хоча, як вказує суддя Волкова О.І., фактично вказану вище справу розглянула за 11 місяців. У той же час суддя Волкова О.І. зазначила, що за цих 11 місяців згідно з інформацією, наданою виконувачем обов’язків керівника апарату Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Яцентюк І.В., з 16 грудня 2020 року до 22 жовтня 2021 року суддя фактично відпрацювала 80 днів.

Водночас суддя Волкова О.І. звернула увагу, що навіть за цей короткий проміжок часу перебування її на роботі розгляд справи № 486/1858/20 призначався щомісячно, що, на її думку, спростовує доводи Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя щодо тривалих часових проміжків між судовими засіданнями.

Крім того, суддя наголосила, що на день розгляду нею вказаної справи в Україні була пандемія, яка була спричинена гострим респіраторним вірусним захворюванням COVID-19.

Суддя також вважає, що під час ухвалення оскаржуваного рішення Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя проігнорувала поважні причини відкладення розгляду справи № 486/1858/20, а саме перебування на лікарняному та у відпустці, а також незабезпечення секретарем судового засідання.

До прикладу, суддя Волкова О.І. зазначила, що 22 червня 2021 року, тобто протягом шести місяців, за наявності учасників судового процесу та забезпеченні секретарем судового засідання, могла ухвалити рішення у справі № 486/1858/20. Проте вказану справу розглянуто не було, оскільки адміністрація суду не забезпечила суддю секретарем судового засідання, а отже, учасники судового процесу зверталися до канцелярії суду із заявами, в яких підтверджували факт відсутності у судді Волкової О.І. секретаря судового засідання.

Крім цього, суддя вважає, що оскаржуване рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя є одностороннім, оскільки в мотивувальну частину цього рішення покладено характеристику та інформаційні довідки, які надавав виконувач обов’язків голови Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіним О.І.

Суддя наголошує, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не могла взяти до уваги надану характеристику, оскільки між нею (суддею) та виконувачем обов’язків голови Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіним О.І. існує конфлікт, про що, як вказує суддя Волкова О.І., навіть зазначено в оскаржуваному рішенні.

Суддя Волкова О.І. також звертає увагу, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя під час ухвалення оскаржуваного рішення не взяла до уваги подані нею докази щодо «нелегітимності», на її думку, виконувача обов’язків голови суду Савіна О.І., який «сам себе призначив на відповідну посаду за один день до закінчення терміну повноважень (21 жовтня 2023 року) як голова суду та і надалі протягом чотирьох місяців продовжує обіймати цю посаду через постійне відкладення вирішення питання про обрання нового голови суду з мовчазної згоди судді Далматової Г.А.».

Водночас суддя зазначає, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не перевірила чи дійсно дисциплінарну скаргу підписав саме скаржник Пінчуков К.Ю. з огляду на те, що в судовому засіданні під час розгляду суддею Волковою О.І. справи № 486/1412/22 було встановлено, що позивач ОСОБА1 перебуває за межами України та протягом 2020–2022 років в Україну не повертався. Суддя вказує, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не витребувала інформації щодо фактичного місцезнаходження скаржника на день подання скарги, а всі її клопотання щодо з’ясування саме цих обставин було проігноровано.

Висновки за результатами розгляду скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Перевіривши доводи скарги судді Волкової О.І., зміст оскаржуваного рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, матеріали дисциплінарної справи, Вища рада правосуддя дійшла таких висновків.

Щодо доводів скарги судді Волкової О.І. стосовно її навантаження та кількості фактично відпрацьованих днів

Відповідно до пункту 7 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є розумні строки розгляду справи судом.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що об’єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов’язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Отже, особливості посади професійного судді полягають в уособленні державної влади шляхом здійснення правосуддя на засадах верховенства права, законності та справедливості, а статус судді передбачає найвищий рівень правової свідомості та професійної відповідальності перед суспільством.

За приписами статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) кожен має право, зокрема, на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо прав та обов’язків цивільного характеру. Така гарантія «цивільного аспекту» статті 6 Конвенції передбачена й у цивільному процесуальному законодавстві. Так, розумність строків розгляду справи судом є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ЦПК України). Порушення зазначеного принципу може негативно впливати на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у своїх рішеннях, саме до компетенції національних судів належить організувати судовий розгляд так, щоб він був швидким та ефективним (рішення від 18 червня 2009 року у справі «Пилипей проти України» (Pilipey v. Ukraine, заява № 9025/03, § 31), рішення від 11 грудня 2008 року у справі «Лошенко проти України» (Loshenko v. Ukraine, заява № 11447/04, § 28), від 21 грудня 2006 року у справі «Мороз та інші проти України» (Moroz and Others v. Ukraine, заява № 36545/02, § 60).

Отже, на підставі пункту 1 статті Конвенції у кожної держави-учасниці виник обов’язок закріпити у національних юридичних нормах гарантію розгляду справи впродовж розумного строку.

Статтями 120, 121 ЦПК України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, – встановлюються судом. Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства.

Частинами першою, другою статті 274 ЦПК України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (частина перша статті 277 ЦПК України).

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі № 486/1858/20, суддя Волкова О.І. постановила розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Миколаївський апеляційний суд у постанові від 14 грудня 2021 року встановив, що справа № 486/1858/20 є малозначною.

Відповідно до статті 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

З матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що з дня відкриття провадження у справі № 486/1858/20 (16 грудня 2020 року) до дня задоволення суддею Волковою О.І. заявленого самовідводу (17 січня 2022 року) минуло понад 1 рік. Перше судове засідання у вказаній справі суддя призначила на 11 січня 2021 року. Наступне судове засідання суддя призначила більше ніж через місяць, а саме – на 22 лютого 2021 року, тобто з порушенням строку, визначеного статтею 275 ЦПК України. Надалі судове засідання було призначено на 24 березня 2021 року, тобто знову з порушенням строку, встановленого статтею 275 ЦПК України. Водночас з 24 березня 2021 року по 22 жовтня 2021 року у справі № 486/1858/20 було призначено три судових засідання із тривалими часовими проміжками – на 22 червня 2021 року, на 13 вересня 2021 року та на 22 жовтня 2021 року. Із матеріалів дисциплінарного провадження також установлено, що з 16 березня 2021 року по 21 травня 2021 року, з 13 вересня 2021 року по 24 вересня 2021 року суддя Волкова О.І. перебувала на лікарняному. 22 жовтня 2021 року, тобто після 11 місяців перебування справи № 486/1858/20 у її провадженні, суддя Волкова О.І. постановила ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА1 без розгляду у зв’язку з тим, що позов подав неналежний позивач. 14 грудня 2021 року постановою Миколаївського апеляційного суду апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА1 – ОСОБА3 – задоволено. Ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 22 жовтня 2021 року скасовано, справу скеровано до суду першої інстанції для продовження розгляду. З 20 грудня 2021 року (дата, коли справу № 486/1858/20 було повернуто до суду першої інстанції та передано до провадження судді Волкової О.І.) судове засідання у вказаній справі було призначено на 17 січня 2022 року, тобто з інтервалом 18 робочих днів. 17 січня 2022 року суддя Волкова О.І. постановила ухвалу про самовідвід. Отже, з дня відкриття провадження у справі № 486/1858/20 (16 грудня 2020 року) до дня задоволення суддею заявленого самовідводу (17 січня 2022 року) минуло понад 1 рік.

Пунктом 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

З урахуванням практики ЄСПЛ критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (рішення у справах «Федіна проти України» від 2 вересня 2010 року, «Смірнова проти України» від 8 листопада 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 2 листопада 2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 5 лютого 2004 року та інші).

Строки розгляду справи не можуть вважатися розумними, якщо їх порушено через зайнятість судді в іншому процесі, призначення судових засідань із великими інтервалами, затягування з передачею справи з одного суду до іншого у встановлених законом випадках, безпідставне задоволення необґрунтованих клопотань учасників процесу, що спричинило відкладення розгляду справи на тривалий час, відкладення справи через її неналежну підготовку до судового розгляду, невжиття заходів щодо недопущення недобросовісної поведінки учасників справи тощо, оскільки наведені причини свідчать про низький рівень організації судочинства та безвідповідальне ставлення до виконання суддею своїх обов’язків.

Окрім цього, обґрунтованість тривалості провадження має оцінюватися з урахуванням конкретних обставин справи та з урахуванням критеріїв, викладених у прецедентній практиці суду, зокрема складності справи та поведінки заявника і відповідних органів.

У пункті 16 розділу II Доповіді Європейської Комісії «За демократію через право» (Венеціанська комісія) від 4 квітня 2011 року № 512/2009, схваленій Комісією на 86-му пленарному засіданні 25–26 березня 2011 року «Верховенство права» (CDL-AD (2011) 003rev), вказано, що Rule of Law (верховенство права) є невід’ємною частиною будь-якого демократичного суспільства. Отже, предметом верховенства права є здійснення влади і стосунки між особою та державою. Пунктом 41 розділу IV визначено, що обов’язковими елементами верховенства права є, зокрема: законність, заборона свавілля та доступ до правосуддя, де законність – це принцип, який означає дотримання законів (пункт 42).

Заборона свавілля полягає в тому, що дискреційні повноваження органами державної влади мають здійснюватися відповідно до принципу верховенства права, з яким несумісне ухвалення несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень (пункт 52). Відзначено, що доступ до правосуддя полягає, зокрема, в тому, що роль судівництва є істотно важливою в державі, заснованій на верховенстві права. Судівництво є гарантом справедливості – основоположної цінності у державі, керованій правом. Справою першочергової ваги є те, щоб судівництво мало повноваження визначати, які закони є застосовними та ваговитими щодо конкретної справи, вирішувати питання факту і застосовувати закон до фактичних обставин згідно з відповідною – тобто достатньо прозорою і передбачуваною – методологією тлумачення (пункт 54).

Недотримання строків розгляду справ порушує конституційне право на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Як убачається з листа виконувача обов’язків керівника апарату Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Яцентюк І.В. від 20 лютого 2024 року (вих. № 39/24), долученого суддею до своєї скарги, у штатному розписі Южноукраїнського міського суду Миколаївської області на 2021 рік передбачено 5 (п’ять) посад суддів, фактична чисельність суддів – 3 (три). У суді з вересня 2019 року по день надання інформації (20 лютого 2024 року) вакантними є посади 2 (двох) суддів. У вересні 2023 року Вища кваліфікаційна комісія суддів України оголосила конкурс на зайняття вакантних посад у місцевих загальних судах України, зокрема, на 1 (одну) вакантну посаду судді в Южноукраїнському міському суді Миколаївської області. За результатами конкурсу визначено переможця. Станом на сьогодні триває процедура призначення на посаду.

Відповідно до інформації, наданої Южноукраїнським міським судом Миколаївської області, яка міститься в матеріалах дисциплінарного провадження, з листопада 2020 року до липня 2022 року до провадження судді Волкової О.І. надійшли 795 справ і матеріалів, з яких: 25 – справи та матеріали кримінального судочинства, 7 – справи та матеріали адміністративного судочинства, 448 – справи та матеріали цивільного судочинства, 315 – справи про адміністративні правопорушення.

На початок звітного періоду залишок нерозглянутих справ, що перебували у провадженні судді Волкової О.І., становив 135 справ та матеріалів, з яких: 6 – справи та матеріали кримінального судочинства, 67 – справи та матеріали цивільного судочинства, 62 – справи про адміністративні правопорушення.

З листопада 2020 року до липня 2022 року суддя Волкова О.І. розглянула 727 справ і матеріалів, з яких: 17 – справи та матеріали кримінального судочинства, 5 – справи та матеріали адміністративного судочинства, 408 – справи та матеріали цивільного судочинства, 297 – справи про адміністративні правопорушення.

На кінець звітного періоду залишок нерозглянутих справ, що перебували у провадженні судді Волкової О.І., становив 203 справи та матеріали, з яких: 14 – справи та матеріали кримінального судочинства, 2 – справи та матеріали адміністративного судочинства, 107 – справи та матеріали цивільного судочинства, 80 – справи про адміністративні правопорушення.

Отже, Вища рада правосуддя доходить висновку, що доводи судді Волкової О.І., викладені у скарзі в частині наявності 2 (двох) вакантних посад суддів у штаті Южноукраїнського міського суду Миколаївської області, що, на думку судді, спростовує висновки Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про помірне навантаження судді Волкової О.І., не заслуговують на увагу, оскільки під час розгляду справи № 486/1858/20 обов’язок з дотримання розумних строків було покладено саме на суддю Волкову О.І., а вимоги про дотримання розумних строків провадження законодавчо закріплені у статтях 120, 121 ЦПК України та відповідають існуючій практиці ЄСПЛ та нормам Конвенції стосовно дотримання прав людини у цій сфері.

На переконання Вищої ради правосуддя, не відповідають дійсності твердження судді про помилковість висновку Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя щодо помірного навантаження судді, оскільки під час розгляду дисциплінарної справи також оцінювались показники щодо навантаження, кількісний та якісний показники розгляду справ у Южноукраїнському міському суді Миколаївської області за період з 2020 року до першого півріччя 2021 року, зокрема судді Волкової О.І. Крім того, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя брала до уваги інформацію щодо загального навантаження судді за період з листопада 2020 року до липня 2022 року.

Водночас інформація щодо навантаження судді Волкової О.І. не свідчила про її надмірність.

Згідно з інформацією про показники часу, необхідного для розгляду справ і матеріалів, що надійшли до апеляційних та місцевих судів за 2021 рік, яку надала Вищій раді правосуддя Державна судова адміністрація України (вх. № 2041/8-23), убачається, що в Южноукраїнському міському суді Миколаївської області визначено 5 (п’ять) штатних посад суддів, фактично здійснювали правосуддя 3 (три) судді. До суду у 2021 році надійшло 2385 справ і матеріалів, середня кількість днів, необхідна для їх розгляду одним повноважним суддею, при трьох повноважних суддях – 299 днів.

Водночас, зокрема, у Миколаївському районному суді Миколаївської області визначено 5 (п’ять) штатних посад суддів, фактично здійснювали правосуддя 2 (два) судді. До суду у 2021 році надійшло 3031 справ і матеріалів, середня кількість днів, необхідна для їх розгляду одним повноважним суддею, при двох повноважних суддях – 536 днів.

У Баштанському районному суді Миколаївської області визначено 4 (чотири) штатні посади суддів, фактично здійснювали правосуддя 2 (два) судді. До суду у 2021 році надійшло 2079 справ і матеріалів, середня кількість днів, необхідна для їх розгляду одним повноважним суддею, при двох повноважних суддях – 345 днів.

Отже, за результатами порівняння середнього навантаження одного судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області із середнім навантаженням суддів в інших районах Миколаївської області встановлено, що судове навантаження в Южноукраїнському міському суді Миколаївської області у 2021 році не було найвищим у Миколаївській області. Воно також було нижчим ніж в середньому по Україні в загальних судах (383 дні проти 299 днів в Южноукраїнському міському суді Миколаївської області), тобто майже на третину.

Крім того, відповідно до інформації, наданої Южноукраїнським міським судом Миколаївської області щодо навантаження судді Волкової О.І. у порівнянні з іншими суддями цього суду, у 2020 році у провадженні судді Волкової О.І. перебувало 677 справ та матеріалів, з яких було розглянуто 504, залишок нерозглянутих справ (матеріалів) склав 173. У той же час, у 2020 році у провадженні судді Далматової Г.А. перебувало 931 справа та матеріали, з яких було розглянуто 811, залишок нерозглянутих справ (матеріалів) склав 120; у провадженні судді Савіна О.І. перебувало 1060 справ та матеріалів, з яких було розглянуто 851, залишок нерозглянутих справ (матеріалів) склав 209.

У першому півріччі 2021 року у провадженні судді Волкової О.І. перебувало 336 справ та матеріалів, з яких було розглянуто 171, залишок нерозглянутих справ (матеріалів) склав 165. Натомість за цей самий період у провадженні судді Далматової Г.А. перебувало 782 справ та матеріалів, з яких було розглянуто 583, залишок нерозглянутих справ (матеріалів) склав 199; у провадженні судді Савіна О.І. перебувало 587 справ та матеріалів, з яких було розглянуто 402, залишок нерозглянутих справ (матеріалів) склав 185.

З огляду на це Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя надала обґрунтований висновок щодо помірного навантаження судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкової О.І.

Отже, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла правильного висновку, що з огляду на помірне навантаження судді Волкової О.І. часові проміжки між призначеними нею сімома судовими засіданнями у справі № 486/1858/20 є тривалими (11 січня, 22 лютого, 24 березня, 22 червня, 13 вересня, 22 жовтня 2021 року, 17 січня 2022 року).

Крім цього, як убачається з листа виконувача обов’язків керівника апарату Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Яцентюк І.В. від 20 лютого 2024 року, долученого суддею Волковою О.І. до своєї скарги, з 16 грудня 2020 року по 22 жовтня 2021 року кількість днів, які суддя відпрацювала становить 80.

Проте у цьому конкретному випадку Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя звернула увагу на те, що предметом спору у справі № 486/1858/20 є звільнення від сплати заборгованості за аліментами. Справа належить до категорії «Спори, що виникають із сімейних правовідносин: про стягнення аліментів», яка відповідно до Рекомендованих показників середніх витрат часу на розгляд справ та коефіцієнтів складності справ за категоріями, затверджених рішенням Ради суддів України від 9 червня 2016 року № 46, має коефіцієнт складності «0,52», та середні витрати часу, необхідні для її розгляду, – 2 години.

За таких обставин Вища рада правосуддя вважає, що слід погодитись із зазначеними в рішенні від 14 лютого 2024 року висновками, що суддя Волкова О.І. порушила встановлені статтею 275 ЦПК України строки розгляду справи № 486/1858/20. Матеріалами дисциплінарного провадження підтверджено, що тривалість розгляду суддею Волковою О.І. справи № 486/1858/20 не відповідає встановленій пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантії розумного строку розгляду справи, оскільки підстави для твердження про наявність об’єктивних причин невиконання суддею вказаного обов’язку у визначені ЦПК України строки або хоча б у розумні строки (з огляду на її судове навантаження) дійсно відсутні.

Водночас будь-яких інших обґрунтувань поважності недотримання встановлених законодавством строків розгляду справи № 486/1858/20, окрім як перебування у відпустці та на лікарняному, а також незабезпечення секретарем судового засідання, суддя Волкова О.І. у скарзі не зазначила.

Тому посилання у скарзі судді Волкової О.І. на наявність 2 (двох) вакантних посад суддів у штаті Южноукраїнського міського суду Миколаївської області, а також на кількість відпрацьованих нею днів з 16 грудня 2020 року по 22 жовтня 2021 року як на підставу для відмови у притягненні її до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не заслуговують на увагу.

Щодо посилань судді Волкової О.І. на те, що на день розгляду справи № 486/1858/20 в Україні була пандемія, яка була спричинена гострим респіраторним вірусним захворюванням COVID-19, Вища рада правосуддя вважає за доцільне зауважити, що пандемія короновірусної хвороби дійсно вплинула на організацію судочинства в усіх судах України, у зв’язку із чим зазнало змін відповідне нормативно-правове регулювання з метою покращення доступу осіб до правосуддя, однак це не позбавляло суддю Волкову О.І. обов’язку вживати належних / дієвих заходів щодо розгляду справи № 486/1858/20 протягом строку, встановленого статтею 275 ЦПК України.

Доводи судді про те, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя необґрунтовано врахувала до строку розгляду справи № 486/1858/20 строк розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції, не заслуговують на увагу з таких підстав.

Відповідно до практики ЄСПЛ, визначаючи межі перебігу таких строків, слід керуватись таким. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особі (справа «Скопелліті проти Італії» від 23 листопада 1993 року), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25 березня 1999 року). Отже, згідно зі статтею 6 Конвенції виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду, завершальною стадією судового провадження.

В оскаржуваному рішенні Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вказала, що «з дня відкриття провадження у справі № 486/1858/20 (16 грудня 2020 року) до дня задоволення суддею Волковою О.І. заявленого самовідводу (17 січня 2022 року) минуло понад 1 рік. Судові засідання у справі призначалися сім разів із тривалими часовими проміжками (11 січня, 22 лютого, 24 березня, 22 червня, 13 вересня, 22 жовтня 2021 року, 17 січня 2022 року). Водночас після 11 місяців перебування справи № 486/1858/20 у її провадженні суддя Волкова О.І. постановила ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду (позов подав неналежний позивач), зазначена ухвала була скасована судом апеляційної інстанції».

Таким чином, зі змісту рішення вбачається, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя розмежувала строк перебування справи № 486/1858/20 у провадженні судді Волкової О.І. до моменту ухвалення нею 22 жовтня 2021 року остаточного рішення у цій справі – ухвали про залишення позовної заяви без розгляду у зв’язку з тим, що позов подав неналежний позивач, який становить 11 місяців та загальний строк перебування вказаної справи в судах першої та апеляційної інстанції, який Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя обчислювала з дня відкриття провадження у справі № 486/1858/20 (16 грудня 2020 року) до дня задоволення суддею Волковою О.І. заявленого самовідводу (17 січня 2022 року) після скасування судом апеляційної інстанції ухвали від 22 жовтня 2021 року, який становить понад 1 рік.

Отже, доводи судді Волкової О.І. у цій частині скарги фактично є спробою власного тлумачення на свою користь змісту рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 лютого 2024 року щодо строків перебування справи № 486/1858/20 у її провадженні та спростовуються матеріалами дисциплінарного провадження.

Посилання судді Волкової О.І. на те, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не взяла до уваги відсутність у неї як судді під час здійснення правосуддя секретаря судового засідання, не заслуговують на увагу, оскільки ця обставина не звільняє суддю від обов’язку, передбаченого пунктом 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Водночас Вища рада правосуддя вважає за доцільне наголосити на такому.

З матеріалів дисциплінарного провадження вбачається, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (далі – Територіальне управління) в межах повноважень розглянуло звернення судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкової О.І. від 1 жовтня 2020 року щодо забезпечення її секретарем судового засідання, та листом від 5 жовтня 2020 року № 5/2-1579/20, зокрема, повідомило, що за даними штатного розпису Южноукраїнського міського суду Миколаївської області та статистичної звітності в суді є 6 посад секретарів судового засідання, з яких: 4 посади фактично зайняті, а 2 посади тимчасово вакантні (основні працівники перебувають у відпустці для догляду за дитиною до 3-х років). Територіальне управління рекомендувало провести добір на тимчасово вакантні посади секретарів судового засідання.

Листом Ради суддів України від 5 березня 2021 року № 9рс-207/21-вих, адресованому керівнику апарату Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Загоруль А.В. щодо роз’яснення окремих питань покладення обов’язку фіксування судового засідання на працівників апарату суду та ін., поінформовано, що Інструкцією про порядок роботи з технічними засобами фіксування судового процесу (судового засідання), затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 20 вересня 2012 року № 108, передбачено, що фіксування судового засідання технічними засобами, відповідно до своїх обов’язків, визначених посадовою інструкцією, здійснює секретар судового засідання.

У випадку відсутності секретаря судового засідання його обов’язки, за розпорядженням головуючого, виконує інший працівник апарату суду, який відповідно до своїх обов’язків, визначених посадовою інструкцією, може здійснювати фіксування судового засідання технічними засобами.

Рішенням Ради суддів України від 18 травня 2018 року № 21 затверджено Положення про помічника судді (зі змінами) (далі – Положення).

Пунктом 20 Положення в редакції, чинній на день розгляду суддею Волковою О.І. справи № 486/1858/20, визначено, що за дорученням судді помічник судді може здійснювати повноваження секретаря судового засідання під час його відсутності у разі неможливості замінити його іншим секретарем.

Вказане кореспондується із частиною третьою статті 66 ЦПК України, відповідно до якої помічник судді за дорученням судді (головуючого у судовій колегії) може за відсутності секретаря судового засідання здійснювати його повноваження.

Отже, покладення на помічника судді виконання повноважень секретаря судового засідання під час його відсутності у разі неможливості замінити його іншим секретарем, обумовлене процесуальним законодавством та Положенням, здійснюється за дорученням безпосереднього керівника – судді.

Як убачається з матеріалів дисциплінарного провадження, на день розгляду суддею Волковою О.І. справи № 486/1858/20 на посаді її помічника працював Тодоренко М.М. Водночас у своїх неодноразових зверненнях та поданнях до керівника апарату Юноукраїнського міського суду Миколаївської області, Територіального управління, Державної судової адміністрації України, Ради суддів України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо забезпечення її секретарем судового засідання для належного відправлення правосуддя суддя Волкова О.І. не заперечувала того факту, що на її помічника покладається виконання повноважень секретаря судового засідання.

Отже, вказані обставини спростовують доводи судді Волкової О.І., що, зокрема, незабезпечення її секретарем судового засідання було поважною підставою для відкладення розгляду справи № 486/1858/20, тим паче, що така підстава для відкладення розгляду справи не передбачена частиною другою статті 223 ЦПК України.

Більше того, щодо доводів судді Волкової О.І., що 22 червня 2021 року, тобто протягом шести місяців перебування справи № 486/1858/20 у її провадженні та за умови наявності учасників судового процесу та секретаря судового засідання, вона могла ухвалити рішення у цій справі, Вища рада правосуддя вважає за доцільне зазначити таке.

З матеріалів дисциплінарного провадження вбачається, що в судове засідання 22 червня 2021 року (справа № 486/1858/20) прибули представник позивача ОСОБА1 – адвокат Уколов М.І., відповідач ОСОБА2, представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – виконувач обов’язків начальника Южноукраїнського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Черненко Г.О.

У той же час цього самого дня, 22 червня 2021 року, вказані учасники судового засідання подали та зареєстрували в Южноукраїнському міському суді Миколаївської області на ім’я головуючої судді у справі № 486/1858/20 Волкової О.І. заяви майже аналогічного змісту про те, що вони 22 червня 2021 року з’явилися до суду для участі в розгляді зазначеної справи, проте судове засідання не відбулося у зв’язку з тим, що в судді відсутній секретар судового засідання.

Водночас з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень установлено, що 22 червня 2021 року суддя Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкова О.І. ухвалила всього 5 судових рішень, з яких: 4 – у формі ухвали (у порядку цивільного судочинства) та 1 – у формі постанови (справа про адміністративне правопорушення).

Зі змісту постанови від 22 червня 2021 року у справі № 486/1993/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/97813446) вбачається, що «адміністративний матеріал, який надійшов від Южноукраїнського ВП Первомайського ВП ГУНП в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності Лапчук В.В. за частиною першою статті 130, статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, був розглянутий головуючою суддею Волковою О.І. при секретарі Тодоренко М.М.», який, як вже було встановлено з матеріалів дисциплінарного провадження, є помічником судді Волкової О.І.

Зазначене демонструє вибірковий підхід судді Волкової О.І. до визначення можливості як головуючою суддею 22 червня 2021 року розглянути судову справу № 486/1993/20 за участю її помічника Тодоренка М.М., на якого процесуальним законодавством та Положенням покладаються обов’язки виконання повноважень тимчасово відсутнього секретаря судового засідання за дорученням судді, а також спростовує твердження судді Волкової О.І. щодо неможливості розгляду справи № 486/1858/20 у зв’язку з відсутністю секретаря судового засідання.

За таких обставин відкладення суддею Волковою О.І. 22 червня 2021 року розгляду справи № 486/1858/20 з посиланням на відсутність секретаря судового засідання (з урахуванням того, що у цей день у судове засідання у цій справі прибули учасники судового процесу та суддя Волкова О.І. здійснювала розгляд іншої справи (№ 486/1993/20) при секретарі Тодоренко М.М.) та за можливості, як вказує суддя у своїй скарзі, ухвалити 22 червня 2021 року судове рішення у справі № 486/1858/20 є невиправданим затягуванням розгляду справи, що суперечить засадам цивільного судочинства в частині щодо розумності строків розгляду справи.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що надані суддею Волковою О.І. пояснення щодо незабезпечення її секретарем судового засідання не спростовують висновків про наявність у її діях складу дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом), і ця обставина знайшла своє підтвердження під час розгляду Вищою радою правосуддя скарги на рішення дисциплінарного органу.

Стосовно тверджень судді Волкової О.І. про те, що оскаржуване рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя є одностороннім, оскільки в мотивувальну частину цього рішення Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя покладено негативну характеристику, надану виконувачем обов’язків голови Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіним О.І., Вища рада правосуддя вважає за доцільне вказати таке.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховувала, зокрема, характеристику, надану виконувачем обов’язків голови Южноукраїнського міського суду Миколаївської області, відповідно до якої суддя Волкова О.І. «виконує свої обов’язки задовільно. Суддя Волкова О.І. має прояви надмірної самовпевненості у правильності ухвалених рішень, організації здійснення правосуддя, а саме в тенденції заявлення самовідводів під час розгляду цивільних та кримінальних справ, що обурює учасників справ та призводить до істотного порушення процесуальних строків розгляду цих справ».

Водночас Вища рада правосуддя зазначає, що в оскаржуваному рішенні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя характеристика судді Волкової О.І., надана виконувачем обов’язків голови Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіним О.І., відображена з метою створення загального уявлення про особистість та діяльність судді Волкової О.І., а не як підстава, яка вплинула на обрання виду дисциплінарного стягнення.

Відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Отже, доводи судді Волкової О.І. в цій частині скарги є безпідставними та спростовуються матеріалами дисциплінарного провадження, оскільки, як убачається зі змісту оскаржуваного рішення, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя на виконання вимог частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді не враховувала характеристику судді Волкової О.І., а лише брала до уваги характер дисциплінарного проступку, його наслідки, наявність непогашеного дисциплінарного стягнення на час вчинення дисциплінарного проступку (останній абзац на 9 сторінці оскаржуваного рішення).

З урахуванням викладеного Вища рада правосуддя вважає, що оскаржуване рішення є вмотивованим у частині кваліфікації дій судді Волкової О.І. як дисциплінарного проступку, який передбачає застосування до неї виду дисциплінарного стягнення у виді суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців, оскільки під час обрання такого стягнення не порушено принципу пропорційності, адже навіть за умови неврахування Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя характеристики судді, встановлені під час дисциплінарного провадження обставини не спростовують допущених суддею Волковою О.І. порушень.

Щодо доводів судді Волкової О.І. про наявність сумнівів у достовірності підпису Пінчукова К.Ю. у дисциплінарній скарзі Вища рада правосуддя зазначає таке.

Статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частиною другою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що дисциплінарні провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя.

Відповідно до частини другої статті 50 Закону «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

Як установлено з матеріалів дисциплінарного провадження, на підставі протоколу повторного автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя від 2 листопада 2023 року дисциплінарну скаргу Пінчукова К.Ю. щодо судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкової О.І. передано члену Вищої ради правосуддя Попіковій О.В. для попередньої перевірки.

За змістом частин другої, третьої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарне провадження розпочинається після отримання Вищою радою правосуддя скарги щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», або за ініціативою Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя чи за зверненням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.

Дисциплінарне провадження включає:

1) попередню перевірку дисциплінарної скарги, вивчення матеріалів для встановлення ознак вчинення суддею дисциплінарного проступку, ухвалення рішення про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги, відмову у відкритті дисциплінарної справи або відкриття дисциплінарної справи;

2) підготовку дисциплінарної справи до розгляду, розгляд дисциплінарної справи та ухвалення рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності;

3) розгляд скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя, визначений автоматизованою системою розподілу справ для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач), вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону; за наявності підстав, визначених пунктами 2, 3 і 6 частини першої статті 44 цього Закону, – передає скаргу на розгляд Дисциплінарної палати для ухвалення рішення щодо залишення без розгляду та повернення її скаржнику або відкриття дисциплінарної справи.

Дисциплінарна палата протягом тридцяти днів з дня отримання висновку дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача розглядає такий висновок та додані до нього матеріали без виклику судді та особи, яка подала дисциплінарну скаргу, і за результатами розгляду ухвалює рішення про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи (частина перша статті 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Право на звернення із скаргою щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа (частина перша статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Жодних обмежень щодо суб’єкта звернення з дисциплінарною скаргою Закон України «Про судоустрій і статус суддів» не містить.

Право громадян, юридичних осіб, органів державної влади та місцевого самоврядування на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) передбачене законом з метою інформування Вищої ради правосуддя як органу, відповідального за формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, про відомі їм факти й обставини неналежної поведінки судді.

При цьому ініціатива зазначених осіб є не єдиним джерелом такої інформації, оскільки дисциплінарна справа може бути порушена за власною ініціативою дисциплінарним органом (частина десята статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Вимоги щодо зазначення у скарзі інформації, яка дозволяє ідентифікувати скаржника, та заборона розгляду анонімних скарг передбачені законом з метою дисциплінування осіб, які звертаються зі скаргами, забезпечення добросовісності звернень та можливості притягнення таких осіб до відповідальності за надання недостовірної або завідомо неправдивої інформації щодо дій судді.

Варто наголосити, що підставою притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є не скарга на його дії, а факт допущення таким суддею порушення закону, яке містить склад дисциплінарного проступку.

У разі встановлення таких обставин дисциплінарним органом Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи сама по собі скарга та наведені у ній мотиви вже не мають правового значення для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, що узгоджується із правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 січня 2019 року (провадження № 11-864/сап/18), 12 грудня 2019 року (провадження № 11-788сап/19).

Беручи до уваги, що на час порушення дисциплінарної справи за скаргою Пінчукова К.Ю. форма і зміст цієї скарги відповідали вимогам закону і правових підстав для відмови у відкритті дисциплінарного провадження Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено не було, існують підстави для висновку, що на момент перегляду рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя зазначена скарга вже вичерпала свою дію, оскільки минула стадії відкриття дисциплінарної справи, її розгляду і ухвалення дисциплінарним органом Вищої ради правосуддя рішення. Водночас під час розгляду дисциплінарної справи підтвердився факт вчинення суддею дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом), що є фактичною підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності безвідносно до скарги, а отже, Вища рада правосуддя доходить висновку, що наведені доводи судді Волкової О.І. не можуть вплинути на висновки Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя щодо наявності в діях судді дисциплінарного проступку та не заслуговують на увагу.

Стосовно дослідження решти доводів скарги судді Волкової О.І. Вища рада правосуддя зазначає, що ЄСПЛ у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Отже, за результатами оцінки встановлених під час перевірки скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 лютого 2024 року № 417/3дп/15-24 про притягнення судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкової О.І. до дисциплінарної відповідальності обставин Вища рада правосуддя вважає, що доводи судді Волкової О.І. не спростовують викладених у цьому рішенні висновків про вчинення нею дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом).

Урахувавши характер дисциплінарного проступку, його наслідки, наявність непогашеного дисциплінарного стягнення на час вчинення дисциплінарного проступку, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла обґрунтованого висновку, що застосування до судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкової О.І. дисциплінарного стягнення у виді суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців є пропорційним вчиненому внаслідок недбалості дисциплінарному проступку.

Пунктом 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,

вирішила:

залишити без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 лютого 2024 року № 417/3дп/15-24 про притягнення судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкової Олени Іванівни до дисциплінарної відповідальності.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Голова Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя