Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скарги адвоката Кравця Ростислава Юрійовича та судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Трофимової Надії Анатоліївни на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30 жовтня 2020 року № 2993/1дп/15-20 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 10 вересня 2019 року (вх. № 9889/0/8-19) надійшла дисциплінарна скарга голови Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Бурхана С.М. стосовно судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Трофимової Н.А.

Голова суду зазначив, що суддя Трофимова Н.А. систематично допускає прогули без поважних причин, привласнила або втратила 142 судові справи різних категорій, що унеможливлює отримання громадянами копій судових рішень у цих справах, грубо порушує право громадян на доступ до правосуддя, систематично допускає бездіяльність щодо виготовлення копій судових рішень для їх внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР).

Ухвалою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 3 липня 2020 року № 2033/1дп/15-20 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Трофимової Н.А. за ознаками в діях судді дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів).

Додатково, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 23 вересня 2020 року № 2701/1дп/15-20 за власною ініціативою відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Трофимової Н.А. за ознаками дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень; допущення суддею поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів) та об’єднала її з попередньою дисциплінарною справою.

Рішенням Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30 жовтня 2021 року № 2993/1дп/15-20 суддю Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Трофимову Н.А. притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та застосовано дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади.

Ухвалюючи вказане рішення, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя керувалась таким.

Інспектор праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Лапенко О.О. провів інспекційне відвідування Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області, про що склав акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, від 13 липня 2020 року № 17/4.4.-1867 (далі – Акт).

В Акті зазначено, що у Верхньодніпровському районному суді Дніпропетровської області облік робочого часу працівників здійснюється відповідно до журналу, в якому кожен працівник щоденно власноруч ставив час прибуття на роботу та час виходу з роботи. За даними відомостями журналу заступник керівника апарату суду складає табель обліку робочого часу.

У зв’язку з недотриманням суддею Трофимовою Н.А. режиму роботи суду, оскільки частими були випадки відсутності судді на робочому місці протягом усього робочого дня або частини робочого дня, за вказівкою голови суду в табелі обліку робочого часу вказувався фактичний час перебування судді Трофимової Н.А. у приміщенні суду, який перевірявся відповідно до зазначеного вище журналу.

Актом від 13 липня 2020 року також встановлено порушення щодо надання судді Трофимовій Н.А. відпустки відповідно до графіку відпусток та порядок виплати відпускних.

З урахуванням установлених обставин Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя в оскаржуваному рішенні дійшла висновку, що суддя Трофимова Н.А. була відсутня на робочому місці без поважних причин упродовж таких робочих днів: 19, 27 березня 2018 року; 11, 24 квітня 2018 року; 17 травня 2018 року; 24–28 вересня 2018 року; 1–5, 8–12 жовтня 2018 року; 5 листопада 2018 року; 8, 28–31 січня 2019 року; 1 лютого 2019 року; 4–7, 18 березня 2019 року. 2, 3, 5, 7, 8, 10, 14 травня 2018 року суддя Трофимова Н.А. перебувала на робочому місці неповний робочий день.

Ураховуючи характер вказаних дій судді Трофимової Н.А., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя кваліфікувала їх як умисні та такі, що викликають обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочать звання судді, підривають авторитет правосуддя.

За таких обставин дисциплінарний орган дійшов висновку про наявність у діях судді Трофимової Н.А. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який полягав у допущенні суддею поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояві неповаги до інших суддів.

 

Водночас Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що суддя Трофимова Н.А. не здала до канцелярії суду та не передала секретарю судових засідань 142 справи різних категорій, які вона розглянула під час здійснення повноважень. Значна кількість рішень у справах, які не здано до канцелярії суду та розглянуто суддею упродовж 2013–2016 років, не надіслана до ЄДРСР. Через відсутність рішень у ЄДРСР та ненадання справ до канцелярії суду канцелярія позбавлена можливості надіслати рішення для виконання та видати копії рішень сторонам у справах. Зокрема, в рішенні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя зазначено, що станом на 30 серпня 2019 року до канцелярії суду не передано:

43 справи, які розглянуто у 2013 році під головуванням судді Трофимової Н.А., а саме: цивільні справи (2) – 17 справ; справи окремого провадження (2-о) – 2 справи; адміністративні справи (2-а) – 3 справи; справи в порядку виконання рішень в адміністративних справах (6-а) – 5 справ; справи в порядку виконання рішень у цивільних справах (6) – 13 справ; клопотання слідчих (1-кс) – 3 справи;

75 справ, які розглянуто у 2014 році під головуванням судді Трофимової Н.А., а саме: цивільні справи (2) – 23 справи; адміністративні справи (2-а) – 1 справа; справи окремого провадження (2-о) – 1 справа; справи в порядку виконання рішень у цивільних справах (6) – 35 справ; справи в порядку виконання рішень в адміністративних справах (6-а) – 1 справа; справи в порядку виконання вироків у кримінальних справах (1-в) – 5 справ; клопотання слідчих (1-кс) – 5 справ; заяви про роз’яснення рішень в адміністративних справах (2-ар) – 3 справи; справи про виконання рішення іноземного суду (2-к) – 1 справа;

24 справи, які розглянуто у 2015 році під головуванням судді Трофимової Н.А., а саме: цивільні справи (2) – 14 справ; справи окремого провадження (2-о) – 1 справа; справи в порядку виконання рішень у цивільних справах (6) – 1 справа; адміністративні справи (2-а) – 7 справ; справи в порядку виконання вироків у кримінальних справах (1-в) – 1 справа;

55 справ, рішення в яких станом на 30 серпня 2019 року не внесено до ЄДРСР.

На підтвердження факту непередання судових справ до канцелярії суду Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя посилалась на пояснення секретаря судового засідання Зубачевської О.А., які містилися в матеріалах дисциплінарної справи № 3/2018 Дисциплінарної комісії Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області стосовно цього секретаря.

Зубачевська О.А., зокрема, пояснила, що станом на 21 грудня 2018 року до канцелярії Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області не передано 142 справи різних категорій, що розглядались під головуванням судді Трофимової Н.А. Секретар Зубачевська О.А. вказала, що після розгляду зазначених справ вони їй не передавались та нею не оформлювались, тому її вини у їх непереданні до канцелярії немає, оскільки справ вона не отримувала. Дисциплінарна комісія Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області дійшла висновку, що на момент проведення службового розслідування за фактом непередання 142 відповідних справ відсутні підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності секретаря судових засідань Зубачевської О.А.

З листа Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 2 червня 2020 року № 1/81/2020 за підписом голови встановлено, що питання щодо не переданих до канцелярії суду справ, вказаних у скарзі Бурхана С.М., неодноразово розглядалось на оперативних нарадах суддів та працівників апарату суду. Також за цим фактом надсилались скарги до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. На неодноразові прохання передати справи до канцелярії суду або надати їх для огляду суддя Трофимова Н.А. просила не втручатись у її діяльність щодо здійснення правосуддя.

До вищевказаного листа додано пояснювальну записку секретаря судових засідань Зубачевської О.А. від 1 червня 2020 року, надану під час дисциплінарного провадження, відповідно до якої після закінчення повноважень судді Трофимової Н.А. в лютому 2016 року до цього часу до канцелярії відповідного суду не передано 142 справи різних категорій, які розглядалися під головуванням судді Трофимової Н.А. Секретар Зубачевська О.А. пояснила, що суддя Трофимова Н.А. не зверталась до неї із проханням передати справи до канцелярії та вказані справи їй не передавала. Усі справи, розгляд яких завершено ухваленням судового рішення, перебували у судді Трофимової Н.А.

До вказаного листа також додано доповідну записку старшого секретаря канцелярії Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Туманової О.А., згідно з якою станом на 2 червня 2020 року до канцелярії суду не передано 142 справи різних категорій, що розглядались під головуванням судді Трофимової Н.А. під час виконання нею повноважень, а саме у 2013–2015 роках.

Крім цього, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, посилаючись також на аналогічну інформацію, яка зазначена в листах голови Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 2 квітня 2020 року № 1/55/2020, від 2 червня 2020 року № 1/81/2020, дійшла висновку, що суддя Трофимова Н.А. тривалий час не передавала до канцелярії суду судові справи, розгляд яких завершено ухваленням судового рішення, внаслідок чого порушує вимоги закону щодо своєчасного виготовлення вмотивованих судових рішень, надання копій судових рішень для їх внесення до ЄДРСР, тобто не виконує покладених на неї службових обов’язків.

Вказане стало підставою для висновку про наявність у діях судді Трофимової Н.А. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до ЄДРСР).

Рішенням Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30 жовтня 2021 року № 2993/1дп/15-20 суддю Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Трофимову Н.А. притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та застосовано дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади.

До Вищої ради правосуддя 10 та 13 листопада 2020 року надійшли скарги з доповненнями адвоката Кравця Р.Ю. та судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Трофимової Н.А. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30 жовтня 2020 року № 2993/1дп/15-20 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Скарги адвоката Кравця Р.Ю. та судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Трофимової Н.А. подано з дотриманням вимог та строків, установлених Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

У скарзі адвокат Кравець Р.Ю. вказує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 року № 740 «Про затвердження порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень» суддя Трофимова Н.А. не мала обов’язку вносити копії судових рішень до ЄДРСР, постановлених з квітня 2013 року по червень 2015 року, оскільки такий обов’язок було покладено на відповідальну особу апарату суду, що визначається головою суду. Обов’язок самостійно вносити рішення до ЄДРСР у судді виник з 17 червня 2015 року відповідно до внесених змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 року № 740 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень».

Отже, суддю не може бути притягнуто до відповідальності за невиконання дій, обов’язок щодо вчинення яких не був передбачений закодавством з квітня 2013 року по червень 2015 року. Після вказаних змін суддя постановила лише два судових рішення – у справі № 173/334/15-а від 30 липня 2015 року та у справі № 173/1268/15-а від 18 грудня 2015 року, а 25 лютого 2016 року у суді закінчились повноваження, а отже, була втрачена можливість внесення за своїм електронним підписом судових рішень до ЄДРСР.

На думку адвоката, з 25 лютого 2016 року у судді припинився обов’язок та втратилась можливість вносити копії судових рішень до ЄДРСР у зв’язку з припиненням повноважень.

Адвокат також не погоджується з висновками Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про те, що дисциплінарний проступок є триваючим, оскільки з 25 лютого 2016 року в судді припинився обов’язок вносити відомості до ЄДРСР, тому строк притягнення до дисциплінарної відповідальності сплинув 26 лютого 2019 року, а отже, суддю не може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

У скарзі адвокат вказує, що всі «так звані» порушення трудової дисципліни, що зазначені в рішенні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, вчинено після припинення повноважень судді на здійснення правосуддя, тому таке порушення не могло підірвати авторитет правосуддя, що є обов’язковою ознакою цього дисциплінарного проступку, оскільки суддя не здійснювала правосуддя на той час і така поведінка не могла підірвати довіру суспільства.

Щодо непередання 142 справ адвокат вказує, що в разі відсутності такої кількості справ ще в 2013 – 2016 роках керівник апарату та голова Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області мали б скласти відповідні акти про втрату документів і розпочати службове розслідування, але оскільки такого не зроблено, слід вважати, що доказів втрати вказаних справ не наведено.

На думку адвоката, рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя не містить обґрунтування наявності в діях судді дисциплінарного проступку, а тому таке рішення має бути скасоване, та ухвалено нове рішення.

 

Суддя Трофимова Н.А. в скарзі вказує, що з урахуванням виплаченої їй суддівської винагороди Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла помилкового висновку про здійсненний прогулів та відпрацювання неповного робочого дня суддею в 2018 року. Трофимова Н.А. вказує, що прогулів не допускала, а відсутність на робочому місці була пов’язана з наявністю об’єктивних причин. Відсутність на робочому місці з 24 вересня по 12 жовтня 2018 року була обумовлена поданою 8 серпня 2018 року заявою про надання відпустки в повному обсязі відповідно до затвердженого графіка з 3 вересня 2018 року на ім’я голови суду. Про видачу наказу голови суду про надання їй неповної відпустки вона не була обізнана.

Також, на думку судді Трофимової Н.А., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла помилкового висновку про винуватість судді в тому, що вона не здала матеріалів судових справ до канцелярії суду, оскільки передання справ до канцелярії суду та контроль за діяльністю секретаря судового засідання не входить до обов’язків судді, а отже суддя не підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності за нездійснення зазначених дій.

Крім того, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя необґрунтовано взяла до уваги дисциплінарне провадження щодо секретаря судового засідання Зубачевської О.А. та її пояснення, оскільки Зубачевська О.А. з середини 2016 року працює з головою суду, який є скаржником, і перебуває під його адміністративним і дисциплінарним впливом, виконує його вказівки. Дисциплінарне провадження щодо секретаря судового засідання ґрунтувалось лише на поясненнях секретаря судового засідання Зубачевської О.А. без можливості надати пояснення суддею Трофимовою Н.А. Пояснення секретаря не відповідають дійсності.

Секретар Зубачевська О.А. стверджує, що не мала доступу до кабінету судді, а тому не мала можливості здати справи до канцелярії суду. Такими, що не передано до канцелярії суду, за висновками Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, є 142 справи. Однак суддя вказала, що деякі справи, копії яких вона надала, містять складений та підписаний секретарем опис матеріалів справи, який передує переданню справи до канцелярії суду. Наявність опису матеріалів судових справ свідчить про наявність доступу секретаря до матеріалів судових справ та кабінету судді, однак чому секретар не здала описаних матеріалів до канцелярії, не відомо.

Суддя Трофимова Н.А. також зазначила, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не дослідила відеозапису розмови голови суду і судді, в якому голова суду відмовляє судді у призначенні секретаря судового засідання або відповідальної особи.

Суддя неодноразово зверталась до керівника апарату в усній формі, а згодом і в письмовій (службова записка у січні 2020 року) щодо призначення їй секретаря або відповідальної особи для оформлення матеріалів, однак вказані прохання було проігноровано.

Суддя також підтримує доводи адвоката щодо відсутності обов’язку судді надсилати рішення до ЄДРСР.

Суддя не погоджується з відомостями, викладеними в характеристиці, яку надав голова суду, оскільки такі відомості не відповідають дійсності.

Трофимова Н.А. вказує, що матеріали дисциплінарної справи не містять жодної скарги від учасників справи на ненадання суддею копії мотивованого судового рішення або перешкоджання в поданні апеляційної скарги.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 2 лютого 2021 року № 197/0/15-21 залишено без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30 жовтня 2020 року № 2993/1дп/15-20. У той же час Вища рада правосуддя частково змінила кваліфікацію дій судді, зазначивши, що це не є підставою для зміни виду дисциплінарного стягнення, застосованого до судді Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя.

Вища рада правосуддя керувалася тим, що станом на день розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Трофимової Н.А. вказані порушення суддя не усунула. Враховуючи, що допущені суддею Трофимовою Н.А. проступки є триваючими, Вища рада правосуддя погодилася з висновком, що застосуванню підлягають положення статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з урахуванням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності, визначених у статті 109 цього Закону. Отже, встановлені обставини підтверджують наявність у діях судді Трофимової Н.А. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення).

Водночас Вища рада правосуддя зазначила, що підстави притягнення судді Трофимової Н.А. до дисциплінарної відповідальності на день розгляду нею справ (з квітня 2013 року по 25 лютого 2016 року) визначалися Законом України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». З огляду на статтю 83 цього Закону, яка містила вичерпний перелік підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, допущені суддею Трофимовою Н.А. з квітня 2013 року по 25 лютого 2016 року порушення щодо ненадання копій судових рішень для внесення до ЄДРСР не могли бути підставою для дисциплінарної відповідальності, що свідчить про відсутність у діях судді в цій частині складу дисциплінарного проступку.

Вища рада правосуддя відхилила твердження представника судді Трофимової Н.А. – адвоката Кравця Р.Ю. про те, що суддю Трофимову Н.А. не може бути притягнуто до відповідальності за порушення норм суддівської етики, оскільки повноваження судді припинились 25 лютого 2016 року. Вища рада правосуддя зазначила, що закінчення п’ятирічного строку, на який було призначено суддю, свідчить про припинення повноважень у частині здійснення правосуддя, але не звільняє від обов’язку дотримуватись норм суддівської етики та високих стандартів поведінки.

Вища рада правосуддя погодилася з висновками Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про відсутність судді Трофимової Н.А. на робочому місці без поважних причин та перебування судді Трофимової Н.А. на робочому місці неповний робочий день у вказані в рішенні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя дні.

Вища рада правосуддя в рішенні від 2 лютого 2021 року № 197/0/15-21 дійшла висновку, що не були спростовані обставини щодо непередання суддею до канцелярії суду справ, розгляд яких завершено ухваленням судового рішення, та щодо зволікання суддею з виготовленням вмотивованих судових рішень, що правильно кваліфіковано дисциплінарним органом як дисциплінарні проступки, відповідальність за які передбачена пунктами 2, 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення; допущення суддею поведінки, що порочить звання судді, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду). Дії судді Трофимової Н.А. кваліфікавоні також як істотний дисциплінарний проступок у розумінні пункту 1 частини дев’ятої статті 109 цього Закону. Відтак до судді Трофимової Н.А. було застосовано дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення її з посади судді.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 23 лютого 2021 року № 428/0/15-21 Трофимову Н.А. звільнено з посади судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

4 березня 2021 року ОСОБА1 надіслала до Великої Палати Верховного Суду скаргу на рішення Вищої ради правосуддя від 2 лютого 2021 року № 197/0/15-21 про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30 жовтня 2020 року № 2993/1дп/15-20.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 30 вересня 2021 року № 11-98сап21 скасувала рішення Вищої ради правосуддя від 2 лютого 2021 року № 197/0/15-21, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30 жовтня 2020 року № 2993/1дп/15-20.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що, оцінюючи рішення Вищої ради правосуддя від 2 лютого 2021 року № 197/0/15-21 щодо наявності в ньому посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків, Велика Палата Верховного Суду виходить із того, що визначальним критерієм правомірності оскаржуваного рішення відповідача є встановлення дисциплінарним органом обставин, що свідчать про наявність у діях судді ознак дисциплінарних проступків. З огляду на це Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне звернути увагу на належне обґрунтування мотивів, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.

Щодо допущення суддею ОСОБА1 прогулу судді як підстави для дисциплінарної відповідальності відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ці нормативні положення не містять безпосередньо поняття «прогулу » (відсутність на робочому місці без поважних причин упродовж всього робочого дня або значної його частини) як окремого дисциплінарного проступку судді. Істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді з огляду на частину дев’яту статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є не прогул без поважних причин сам по собі як підстава для звільнення, передбачена, наприклад, пунктом 4 статті 40 Кодексу Законів про працю України (далі – КЗпП України), а його наслідки, які зводяться до невиконання суддею своїх обов’язків, передбачених законодавством.

Інспектор праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області не наділений Законом України «Про Вищу раду правосуддя» повноваженнями щодо встановлення підстав дисциплінарної відповідальності судді або належної реалізації суддівського самоврядування. Такими повноваженнями не наділений і голова суду. Отже, Вища рада правосуддя, досліджуючи питання дисциплінарної відповідальності судді, може використовувати матеріали перевірок інспектора праці, але має самостійно перевіряти факти, встановлені за результатами такої перевірки, на підставі яких робить висновки про дисциплінарну відповідальність судді. В іншому випадку виникатимуть сумніви щодо вмотивованості відповідних висновків.

У матеріалах дисциплінарної справи відсутні затверджені зборами суддів відповідного суду правила внутрішнього трудового розпорядку суддів або регламент їх роботи, а також інший аналогічний за змістом документ та підтвердження, що суддя з ним ознайомлена, що не дає можливості дійти висновку про наявність «прогулу» в цьому випадку.

Крім того, у разі коли суддя не здійснює правосуддя не з власної вини, зокрема внаслідок закінчення повноважень, основним його професійним обов’язком залишається систематичний розвитку професійних навичок (умінь), підтримання кваліфікації на належному рівні, необхідному для виконання повноважень у суді, де суддя обіймає посаду. Виконання зазначеного обов’язку не може залежати від перебування чи неперебування судді у приміщенні суду.

Щодо надання судді ОСОБА1 щорічної основної відпустки у 2018 році Велика Палата Верховного Суду зазначила, що із графіком надання щорічних відпусток у 2018 році, який містять матеріали справи, ознайомлена як скаржниця, так і голова суду, у якому вона працює. У заяві про надання відпустки ОСОБА1 просила надати відпустку відповідно до вказаного графіка.

Голова суду не наділений дискреційними повноваженнями щодо надання чи ненадання судді відпустки, поділу її на частини без узгодження із суддею, він зобов’язаний відповідно до своїх повноважень видати наказ про надання судді відпустки за наявності визначених законом підстав.

Однак у дисциплінарній справі не встановлено, на якій законній підставі наказом від 2 вересня 2018 року № 22-ВГ «Про надання частини щорічної відпустки ОСОБА1» відпустку ОСОБА1 скорочено до 21 календарного дня. Поділ відповідної основної щорічної відпустки судді не обґрунтований наявністю обставин, що можуть негативно вплинути на нормальну роботу відповідного суду.

Матеріали дисциплінарної справи не містить підтвердження, що суддя ознайомилася із цим наказом та що з нею узгоджено внесення змін до тривалості її щорічної відпустки, визначеної у графіку відпусток на 2018 рік. За таких обставин відсутні підстави стверджувати про самовільне використання скаржницею у 2018 році щорічної відпустки в повному обсязі.

Щодо передавання матеріалів справ суддею Велика Палата зазначила таке.

Безпосередньо «не здача суддею суду справ до канцелярії суду» не може розглядатися як неналежне виконання суддею своїх обов’язків, оскільки протягом досліджуваного періоду суддя не мала прямого обов’язку «здавати справи у канцелярію» (стаття 55 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» у відповідній редакції, стаття 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у чинній редакції). Покладення безпосередньо на суддю обов’язку щодо формування судових справ та їх фізичної передачі до канцелярії не відповідає визначеним законом повноваженням судді. Вища рада правосуддя визначила цей проступок судді як триваючий, у зв’язку із чим строк притягнення до дисциплінарної відповідальності за вчинення цього поступку вважала таким, що не закінчився.

Відповідно до обов’язків, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та предметними процесуальними кодексами України, Інструкцією з діловодства в місцевих та апеляційних судах України (далі – Інструкція з діловодства), суддя має організувати надходження справ секретарю судового засідання, за наявності, для виконання відповідних функцій, зокрема передбачених Інструкцією з діловодства.

Отже, для встановлення дисциплінарного проступку судді необхідно встановити чи мала суддя можливість відповідно до визначених законом процедур організувати надходження справ секретарю судового засідання або іншої призначеної уповноваженої особи для виконання відповідних функцій, передбачених, зокрема, Інструкцією з діловодства. У рішенні Великої Палати Верховного Суду вказано, що з матеріалів дисциплінарної справи не вбачається, що цьому окремому аспекту організації документообігу у Верхньодніпровському районному суді Дніпропетровської області була надана належна оцінка.

Велика Палата Верховного Суду в рішенні також зазначала, що дисциплінарне провадження щодо секретаря суду першої інстанції не може заміняти собою дисциплінарне провадження щодо судді з точки зору встановлення обставин та їх доведеності, оскільки результати такого дисциплінарного провадження не мають преюдиційного значення для дисциплінарного провадження щодо судді.

На думку Великої Палати Верховного Суду, проведення службового розслідування щодо секретаря судового засідання, зокрема в період, коли секретар вже не виконує відповідні функції щодо конкретної судді, та встановлення відсутності у діях секретаря судового засідання дисциплінарного проступку щодо зволікання з переданням справ до канцелярії суду не є доказом того, що відповідний дисциплінарний проступок скоєний суддею, що розглянула відповідні справи.

Так само Вища рада правосуддя не надала відповідей на доводи скаржниці щодо відсутності порушення прав учасників судового процесу у справах, які не передані до канцелярії, що могло б призвести до неможливості реалізації ними права на отримання копії мотивованого судового рішення або перешкоджало б поданню апеляційної скарги.

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що попри встановлення окремих обґрунтованих підстав для сумніву у сумлінному ставленні скаржниці до виконання посадових обов’язків судді, не всі мотиви ухваленого Вищою радою правосуддя рішення є достатньо обґрунтованими.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у випадку скасування судом рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, Вища рада правосуддя розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно. Повторний розгляд справи здійснюється Вищою радою правосуддя у пленарному складі у порядку, визначеному статтею 49 цього Закону.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 13 листопада 2023 року вказані скарги передані члену Вищої ради правосуддя Бондаренко Т.З. для проведення попередньої перевірки.

 

У засідання Вищої ради правосуддя суддя Трофимова Н.А. та її представник – адвокат Кравець Р.Ю. не з’явились. Трофимова Н.А. заявила клопотання про розгляд скарг за її відсутності та відсутності її представника – адвоката Кравця Р.Ю.

Вища рада правосуддя, дослідивши скарги, матеріали дисциплінарної справи, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Бондаренко Т.З., установила таке.

Трофимова Надія Анатоліївна Указом Президента України від 24 лютого 2011 року № 246/2011 призначена на посаду судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області строком на п’ять років. Повноваження судді закінчились 25 лютого 2016 року.

Рішенням колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 30 травня 2018 року № 837/ко-18 суддю Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Трофимову Н.А. визнано такою, що не відповідає займаній посаді.

22 жовтня 2018 року до Вищої ради правосуддя надійшло подання з рекомендацією Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 21 вересня 2018 року № 1662/ко-18 про звільнення Трофимової Н.А. з посади судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області, яке залишено без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 129¹ Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання.

Згідно із частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Обов’язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Отже, висновки Великої Палати Верховного Суду зазначені в постанові від 30 вересня 2021 року у справі № 11-98сап21 щодо перегляду рішення Вищої ради правосуддя та рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді ОСОБА1 є обов’язковими та підлягають врахуванню під час повторного розгляду скарг судді Трофимової Н.А. та її представника – адвоката Кравця Р.Ю.

 

Щодо допущення прогулу суддею Трофимовою Н.А. слід зазначити таке.

Відповідно до статті 57 КЗпП України час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності відповідно до законодавства.

Пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України передбачено, що прогулом є відсутність особи на роботі більше трьох годин протягом робочого дня.

КЗпП України врегульована відповідальність за порушення трудового розпорядку, а також визначені види стягнень, що підлягають застосуванню.

Єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдиними засадами організації та діяльності судів, єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів та вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування (пункти 1,6,8 частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно з пунктом 9 частини п’ятої статті 48 України «Про судоустрій і статус суддів» незалежність судді забезпечується, зокрема, функціонуванням органів суддівського врядування та самоврядування.

Частинами першою – третьою статті 126 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що для захисту професійних інтересів суддів та вирішення питань внутрішньої діяльності судів в Україні діє суддівське самоврядування – самостійне колективне вирішення зазначених питань суддями. Суддівське самоврядування є однією з гарантій забезпечення незалежності суддів. Діяльність органів суддівського самоврядування має сприяти створенню належних організаційних та інших умов для забезпечення нормальної діяльності судів і суддів, утверджувати незалежність суду, забезпечувати захист суддів від втручання в їхню діяльність, а також підвищувати рівень роботи з кадрами у системі судів. До питань внутрішньої діяльності судів належать питання організаційного забезпечення судів та діяльності суддів, соціальний захист суддів та їхніх сімей, а також інші питання, що безпосередньо не пов’язані зі здійсненням правосуддя.

Суддівське самоврядування в Україні здійснюється, зокрема, через збори суддів місцевого суду (пункт 1 частини другої статті 127 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Трудове законодавство не містить окремих положень щодо обліку робочого часу суддів. Перебування судді протягом певного визначеного періоду часу в конкретно визначеному приміщенні не може бути ані суттю його роботи, ані частиною суті його роботи.

Графіки робочих процесів судді, визначення робочого місця, закріпленого за суддею, не є змістом його роботи, а є лише елементами організації його роботи, які, враховуючи вимоги статті 142 КЗпП України, мають реалізовуватись у межах суддівського самоврядування, зокрема шляхом узгодження суддями на зборах у межах конкретного суду.

Відповідно до статті 13 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI черговим з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року, суддя, що перебуває на адміністративній посаді в суді, повинен утримуватися від поведінки, дій або висловлювань, які можуть призвести до виникнення сумнівів у єдиному статусі суддів і в те, що професійні судді здійснюють колективне вирішення питань організації роботи суду.

Голова суду не наділений правом одноособово заміняти орган суддівського самоврядування. Голова суду не є керівником судді, відповідно до пункту 6 частини першої статті 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» він забезпечує виконання рішень зборів суддів місцевого суду.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила факт обліку в табелі обліку робочого часу фактичного часу перебування судді на робочому місці, який застосовується тільки до судді Трофимової Н.А. на підставі рішення голови суду, в якому працює суддя.

Однак подібні питання є сферою реалізації суддівського самоврядування, яке здійснюється не через імперативні одноособові рішення голови суду, а через колективний їх розгляд зборами суддів відповідного суду.

Матеріали дисциплінарної справи не містять, затверджених зборами суддів відповідного суду правил внутрішнього трудового розпорядку суддів або регламенту роботи суду, а також іншого аналогічного за змістом документа і підтвердження, що суддя з ним ознайомлена, тому зазнаене не може ставитись у винну судді Трофимової Н.А.

Крім того, фактичне перебування судді на певному робочому місці та протягом певного часу, узгодженого в межах реалізації суддівського самоврядування, не може свідчити про виконання чи невиконання суддею покладених на нього обов’язків. Мають досліджуватися результати роботи судді та їх відповідність вимогам закону.

Якщо суддя не здійснює правосуддя не з власної вини, а зокрема, внаслідок закінчення повноважень, як у випадку скаржниці, основним її професійним обов’язком залишається систематичний розвиток професійних навичок (умінь), підтримання кваліфікації на належному рівні, необхідному для виконання повноважень у суді, де вона обіймає посаду. Виконання зазначеного обов’язку не може прямо залежати від перебування чи неперебування судді у приміщенні суду.

Статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачено такого виду дисциплінарного проступку, як прогул чи недотримання суддею правил трудового розпорядку.

Отже, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, під час ухвалення рішення, визначаючи відсутність судді Трофимової Н.А. на робочому місці в суді в певні робочі дні чи частину робочого дня як прогул та кваліфікуючи вказані дії судді як такі, що містять склад дисциплінарного проступку, дійшла помилкового висновку.

Стосовно кваліфікації Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя дій судді щодо використання відпустки в повному обсязі за 2018 рік як неправомірних та таких, що становлять склад дисциплінарного проступку, слід зазначити таке.

У Верхньодніпровському районному суді Дніпропетровської області складено та узгоджено графік відпусток суддів на 2018 рік. Згідно із затвердженим графіком суддя Трофимова Н.А. запланувала відпустку на вересень 2018 року. У заяві про надання відпустки суддя Трофимова Н.А. просила надати їй відпустку з 3 вересня 2018 року в повному обсязі відповідно до графіка. Проте відповідно до наказу суду судді Трофимовій Н.А. надана відпустка іншої тривалості – 21 день – відповідно до фактично відпрацьованого часу, з 3 вересня 2018 року. Матеріали дисциплінарної справи не містять підтвердження, що із суддею Трофимовою Н.А. узгоджено скорочення тривалості її відпустки. За таких обставин відсутні підстави для висновку про самовільне використання суддею у 2018 році щорічної відпустки в повному обсязі. Отже, вказані дії судді не можуть становити склад дисциплінарного проступку.

 

Стосовно непередання суддею матеріалів судових справ до канцелярії суду слід зазначити таке.

Частиною п’ятою статті 55 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», яка за змістом фактично відповідає частині сьомій статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в чинній редакціії, зазначені обов’язки судді, зокрема щодо дотримання правил суддівської етики, у тому числі щодо виявлення та підтримання високих стандартів поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Інструкція з діловодства визначає загальні правила ведення діловодства в місцевих та апеляційних судах України, регламентує порядок роботи з документами з моменту їх надходження чи створення до знищення в установленому порядку або передання до державної архівної установи. Інструкція з діловодства визначає правила й порядок роботи з усіма документами, крім тих, які містять інформацію з обмеженим доступом (абзац перший пункту 2 та абзац перший пункту 4 розділу І).

Згідно з абзацом дев’ятнадцятим пункту 1 розділу І Інструкції з діловодства працівники суду – судді, працівники апарату суду (у тому числі, працівники патронатної служби). Вимоги Інструкції з діловодства є обов’язковими для виконання усіма працівниками суду (абзац перший пункту 10 розділу І Інструкції з діловодства).

Відповідно до пункту 9 розділу І Інструкції з діловодства організація діловодства в суді покладається на канцелярію. Загальне керівництво канцелярією в суді здійснює керівник апарату суду.

Після закінчення розгляду судової справи (кримінального провадження) по суті, у тому числі під час підготовчого провадження, та ухвалення повного тексту судового рішення справа передається секретарем судового засідання до канцелярії суду протягом п’яти робочих днів (пункт 20 розділу ІІІ Інструкції з діловодства).

Формування і оформлення судових справ здійснюють секретарі судових засідань або інші визначені відповідальними працівники апарату суду. Загальний контроль за якістю та своєчасністю формування та оформлення судових справ здійснює керівник апарату суду (пункт 11 розділу VII Інструкції з діловодства).

З огляду на наведене обов’язок щодо передання справ до канцелярії суду покладений на секретаря судового засідання.

У зв’язку з цим, «не здача суддею суду справ до канцелярії суду» не може розглядатися як неналежне виконання суддею своїх обов’язків, оскільки протягом дослідженого періоду в судді був відсутній прямий обов’язок «здавати справи у канцелярію» (стаття 55 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» у відповідній редакції, стаття 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Покладення безпосередньо на суддю обов’язку щодо формування судових справ та їх фізичної передачі до канцелярії не відповідає визначеним законом повноваженням судді. Отже, притягнення судді Трофимової Н.А. до дисциплінарної відповідальності саме за непередання справ безпосередньо до канцеляріі та кваліфікація таких дій відповідно до пункту 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не може вважатися правильною.

Із матеріалів справи вбачається, що наказом Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2006 року № 8-К Зубачевську О.А. призначено на посаду секретаря судового засідання Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області, на якій вона перебуває до цього часу. Відповідно до листа Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 6 березня 2024 року № 1/38/2024 секретар судового засідання усним розпорядженням була закріплена за суддею Трофимовою Н.А. та перебувала в її підпорядкуванні до відрахування Трофимової Н.А. зі штату суду. Із часу, коли в судді Трофимової Н.А. закінчилися повноваження, а саме з 25 лютого 2016 року, секретар судового засідання Зубачевська О.А. додатково в окремих випадках виконувала функції секретаря судового засідання у голови суду, проте не постійно була в його підпорядкуванні.

1 грудня 2023 року керівнику апарату Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області надіслано запит щодо надання копій службових записок судді Трофимової Н.А. про надання їй секретаря (або відповідального працівника), про які суддя зазначала у своїх поясненнях та скарзі, а також копій відповідей-реагування та відповідні накази.

18 січня 2024 року на адресу Вищої ради правосуддя надійшла відповідь, у якій керівник апарату вказала, що службові записки судді Трофимової Н.А. про надання їй секретаря судового засідання (або відповідального працівника) керівництву суду не надходили, оскільки секретар судового засідання Зубачевська О.А. перебувала в розпорядженні судді Трофимової Н.А. та виконувала її вказівки до відрахування судді зі штату суду.

Із наведеного вбачається, що керівництво суду забезпечило умови для виконання суддею своїх обов’язків, як щодо здійснення правосуддя за наявності таких повноважень (що не оспорюється суддею), так і для можливості передання розглянутих справ секретарю судового засідання для оформлення та подальшого передання до канцелярії суду. Після закінчення повноважень судді Трофимової Н.А. у лютому 2016 року вона не зверталася до секретаря судового засідання Зубачевської О.А. із проханням передати справи, які розглядались під її головуванням, до канцелярії суду, вказані справи суддя їй не передавала.

Суддя Трофимова Н.А. неодноразово в письмових поясненнях від 2 липня 2020 року, 14 березня 2024 року, які надходили в електронному вигляді, зазначала, що зверталася до керівника апарату суду для надання їй секретаря судового засідання, про що подавала службові записки. Однак доказів цього, а саме копій службових записок, до Вищої ради правосуддя не надала.

 

Суддя Трофимова Н.А. послалася також на відеозапис її спілкування з головою суду, під час якого їй було відмовлено у наданні секретаря судового засідання для оформлення справ. Однак у переліку вкладень до письмових пояснень, які надійшли в електронному вигляді, відео не зазначене, та не надходило до Вищої ради правосуддя, у матеріали дисциплінарної справи такого відео не містять.

У листі від 18 січня 2024 року керівник апарату Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області зазначила, що 28 квітня 2022 року під час комісійного огляду кабінету судді Трофимової Н.А. виявлені такі справи: №№ 406/2761/2012 (провадження № 2/173/207/2013), 406/2776/2012 (провадження № 2/173/210/2013), 406/3206/2012 (провадження № 2/173/312/2013), 173/460/13-ц (провадження № 2/173/499/2013), 173/513/13-ц (провадження № 2/173/520/2013), 173/515/13-ц (провадження № 2/173/521/2013), 173/517/13-ц (провадження № 2/173/523/2013), 173/1707/13-ц (провадження № 2/173/849/2013), 2-а-1181/11 (провадження № 6-а/173/14/2013), 2-а-1174/11 (провадження № 6-а/173/17/2013), 173/1805/13-к (провадження № 1-кс/173/183/2013), 173/1901/13-к (провадження № 1-кс/173/186/2013), 173/1456/13-ц (провадження № 2/173/10/2014), 173/41/14-ц (провадження № 2/173/319/2014), 173/297/14 (провадження № 2/173/437/2014), всього 15 справ.

Також виявлено, що справи №№ 173/1902/13-ц (провадження 6/173/65/2013), 173/1903/13-ц (провадження 6/173/66/2013), 2-а/1500/11 (провадження 6-а/173/15/2013) значаться як передані у 2017 році секретарем судового засідання Зубачевською О.А. до канцелярії суду.

Ураховуючи наведене, вказані 18 судових справ виключені із загальної кількості справ, зазначених у дисциплінарній скарзі.

Керівником апарату Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області надала до Вищої ради правосуддя доповідну записку, у якій наведено перелік справ, що значаться як не передані до канцелярії суду станом на 18 грудня 2023 року:

1) справа № 2-1338/11, провадження № 2/173/18/2013,

2) справа № 406/1095/2012, провадження № 2/173/43/2013,

3) справа № 406/1211/2012, провадження № 2/173/48/2013,

4) справа№ 406/1907/2012, провадження № 2/173/120/2013,

5) справа № 406/2019/2012, провадження № 2/173/131/2013,

6) справа№ 406/3266/2012, провадження № 2/173/338/2013,

7) справа № 406/3277/2012, провадження № 2/173/346/2013,

8) справа № 173/726/13-ц, провадження № 2/173/575/2013,

9) справа № 173/2255/13-ц, провадження № 2/173/986/2013,

10) справа № 173/1620/13-ц, провадження № 2-о/173/65/2013,

11) справа № 173/1621/13-ц, провадження № 2-о/173/66/2013,

12) справа № 2-а-1653/11, провадження № 2-а/173/4/2013,

13) справа № 406/103/2012, провадження № 2-а/173/5/2013,

14) справа № 173/82/13-а, провадження № 2-а/173/16/2013,

15) справа № 2-а-1505/11, провадження № 6-а/173/16/2013,

16) справа № 173/1595/13-а, провадження № 6-а/173/37/2013,

17) справа № 173/1059/13-ц, провадження № 6/173/40/2013,

18) справа № 173/1186/13-ц, провадження № 6/173/48/2013,

19) справа № 173/1216/13-ц, провадження № 6/173/50/2013,

20) справа № 173/1610/13-ц, провадження № 6/173/56/2013,

21) справа № 406/2199/2012, провадження № 6/173/55/2013,

22) справа № 173/1636/13-ц, провадження № 6/173/59/2013,

23) справа № 173/1746/13-ц, провадження № 6/173/60/2013,

24) справа № 173/1747/13-ц, провадження № 6/173/61/2013,

25) справа № 173/1748/13-ц, провадження № 6/173/62/2013,

26) справа № 173/1749/13-ц, провадження № 6/173/63/2013,

27) справа № 173/3420/13-ц, провадження № 6/173/90/2013,

28) справа № 173/1545/13-к, провадження № 1 -кс/173/145/2013,

29) справа № 173/1660/14-ц, провадження № 2/173/1040/2014,

30) справа № 173/1691/14-ц, провадження № 2/173/1052/2014,

31) справа № 173/3030/13-ц, провадження № 2/173/130/2014,

32) справа № 173/3395/13-ц, провадження № 2/173/200/2014,

33) справа № 173/66/13-ц, провадження № 2/173/263/2014,

34) справа № 173/68/13-ц, провадження № 2/173/264/2014,

35) справа № 406/1814/2012, провадження № 2/173/283/2014,

36) справа № 406/857/2012, провадження № 2/173/299/2014,

37) справа № 173/329/14-ц, провадження № 2/173/450/2014,

38) справа№ 173/1307/13-ц, провадження № 2/173/482/2014,

39) справа № 173/458/14-ц, провадження № 2/173/505/2014,

40) справа № 173/592/14-ц, провадження № 2/173/586/2014,

41) справа № 173/1306/13-ц, провадження № 2/173/7/2014,

42) справа № 173/1021/14-ц, провадження № 2/173/765/2014,

43) справа № 173/1323/13-ц, провадження № 2/173/8/2014,

44) справа № 173/1252/14-ц, провадження № 2/173/879/2014,

45) справа № 173/1423/14-ц, провадження № 2/173/936/2014,

46) справа № 173/1424/14-ц, провадження № 2/173/937/2014,

47) справа № 173/1458/14-ц, провадження № 2/173/962/2014,

48) справа № 173/54/14-ц, провадження № 2-о/173/19/2014,

49) справа № 173/1916/13-ц, провадження № 6/173/1/2014,

50) справа № 173/3556/13-ц, провадження № 6/173/10/2014,

51) справа № 406/2729/2012, провадження № 6/173/106/2014,

52) справа № 173/685/13-ц, провадження № 6/173/107/2014,

53) справа № 406/1624/2012, провадження № 6/173/11/2014,

54) справа № 173/38/14-ц, провадження № 6/173/14/2014,

55) справа № 173/39/14-ц, провадження № 6/173/15/2014,

56) справа № 173/40/14-ц, провадження № 6/173/16/2014,

57) справа № 173/44/14-ц, провадження № 6/173/17/2014,

58) справа № 173/731/13-ц, провадження № 6/173/25/2014,

59) справа № 2-913/11, провадження № 6/173/26/2014,

60) справа № 173/1690/13-ц, провадження № 6/173/27/2014,

61) справа № 173/370/14-ц, провадження № 6/173/32/2014,

62) справа № 173/406/14-ц, провадження № 6/173/33/2014,

63) справа № 173/3294/13-ц, провадження № 6/173/37/2014,

64) справа № 173/3294/13-ц, провадження № 6/173/38/2014,

65) справа № 173/874/14-ц, провадження № 6/173/42/2014,

66) справа № 173/877/14-ц, провадження № 6/173/45/2014,

67) справа № 173/883/14-ц, провадження № 6/173/49/2014,

68) справа № 173/885/14-ц, провадження № 6/173/51/2014,

69) справа № 173/888/14-ц, провадження № 6/173/54/2014,

70) справа № 173/899/14-ц, провадження № 6/173/61/2014,

71) справа № 406/2778/2012, провадження № 6/173/67/2014,

72) справа № 173/3481/13-ц, провадження № 6/173/7/2014,

73) справа № 406/1289/2012, провадження № 6/173/72/2014,

74) справа № 406/1084/2012, провадження № 6/173/73/2014,

75) справа № 2-712/11, провадження № 6/173/77/2014,

76) справа № 173/910/14-ц, провадження № 6/173/78/2014,

77) справа № 173/3552/13-ц, провадження № 6/173/8/2014,

78) справа № 173/918/14-ц, провадження № 6/173/86/2014,

79) справа № 406/1624/2012, провадження № 6/173/88/2014

80) справа № 173/3553/13-ц, провадження № 6/173/9/2014,

81) справа № 173/227/14-ц, провадження № 6/173/91/2014,

82) справа № 173/1027/14-ц, провадження № 6/173/92/2014,

83) справа № 406/2167/2012, провадження № 6/173/93/2014,

84) справа № 406/1523/2012, провадження № 6-а/173/59/2014,

85) справа № 173/1169/14-к, провадження № 1-кс/173/130/2014,

86) справа № 173/1499/14-к, провадження № 1-кс/173/157/2014,

87) справа № 173/33/14-к, провадження № 1-кс/173/7/2014,

88) справа № 173/34/14-к, провадження № 1-кс/173/8/2014,

89) справа № 173/35/14-к, провадження № 1-кс/173/9/2014,

90) справа № 173/1594/14-к, провадження № 1-в/173/120/2014,

91) справа № 173/196/13-к, провадження № 1-в/173/1/2014,

92) справа № 173/2856/13-к, провадження № 1-в/173/128/2014,

93) справа № 173/2404/14-к, провадження № 1-в/173/160/2014,

94) справа № 2-а-1054/11, провадження № 2-ар/173/1/2014,

95) справа № 2-а-1291/11, провадження № 2-ар/173/3/2014,

96) справа № 2-а-1054/11, провадження № 2-ар/173/4/2014,

97) справа № 173/3120/13-ц, провадження № 2-к/173/1/2014,

98) справа № 173/1912/13-ц, провадження № 2/173/41/2015,

99) справа № 173/1270/14-ц, провадження № 2/173/48/2015,

100) справа № 173/1450/14-ц, провадження № 2/173/51/2015,

101) справа № 173/1465/14-ц, провадження № 2/173/52/2015,

102) справа № 173/2295/14-ц, провадження № 2/173/83/2015,

103) справа № 173/2385/14-ц, провадження № 2/173/95/2015,

104) справа № 173/2530/14-ц, провадження № 2/173/107/2015,

105) справа № 173/2638/14-ц, провадження № 2/173/129/2015,

106) справа № 406/3319/2012, провадження № 2/173/144/2015,

107) справа № 173/3571/13-ц, провадження № 2/173/150/2015,

108) справа № 173/91/15-ц, провадження № 2/173/293/2015,

109) справа № 173/724/15-ц, провадження № 2/173/488/2015,

110) справа № 173/729/15-ц, провадження № 2/173/491/2015,

111) справа № 173/1030/15-ц, провадження № 2/173/595/2015,

112) справа № 173/2257/14-ц, провадження № 2-о/173/12/2015,

113) справа № 173/331/14-ц, провадження № 6/173/12/2015,

114) справа № 173/1682/14-а, провадження № 2-а/173/3/2015,

115) справа № 178/1437/14-а, провадження № 2-а/173/5/2015,

116) справа № 173/2338/14-а, провадження № 2-а/173/6/2015,

117) справа № 173/334/15-а, провадження № 2-а/173/15/2015,

118) справа № 173/791/15-а, провадження № 2-а/173/23/2015,

119) справа № 173/2082/15-к. провадження № 1-в/173/114/2015.

Вказані справи не можна вважати такими, що передані суддею Трофимовою Н.А. секретарю судового засідання для подальшого оформлення.

Отже, під час перевірки скарг судді та її представника – адвоката Кравця Р.Ю. встановлено, що в суді були створені умови для організації ефективної роботи судді Трофимової Н.А., для чого в її підпорядкуванні перебувала секретар судового засідання Зубачевська О.А., до обов’язків якої належало, зокрема, формування розглянутих справ та їх передання до канцелярії суду.

Проте суддя не вчинила необхідних дій, спрямованих на передання 119 справ секретарю судового засідання для подальшого їх формування та передання до канцелярії суду. До цього часу суддя не надала інформації, де перебувають вказані судові справи, які заходи вона вживала для з’ясування цих обставин.

Керівник апарату Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області повідомив, що в канцелярії перебувають 10 заяв від сторін у справах про видачу копій рішень суду з відміткою про набрання рішеннями чинності та виконавчих листів, копії яких додані до матеріалів дисциплінарної справи, однак через відсутність в системі діловодства суду інформації про ухвалені рішення та відсутність рішень у ЄДРСР виконати вказані заяви неможливо. Це, зокрема, такі справи: № 406/1907/2012 (провадження № 2/173/120/2013), № 406/2776/2012 (провадження № 2/173/210/2013), № 406/3206/2012 (провадження № 2/173/312/2013), № 406/857/2012 (провадження № 2/173/299/2014), № 173/1423/14-ц (провадження № 2/173/936/2014), № 173/1660/14-ц (провадження № 2/173/1040/2014), № 406/1814/2012 (провадження № 2/173/283/2014), № 17/1691/14-ц (провадження № 2/173/1052/2014), справа № 173/1424/14-ц (провадження № 2/173/937/2014), № 173/1450/14-ц (провадження № 2/173/51/2015).

У цьому листі надано інформацію, що у справах: 173/41/14, 173/297/14, 173/1458/14-ц, 173/2530/14-ц, 173/2638/14-ц, 173/729/15-ц були видані виконавчі листи, проте судові рішення відсутні.

Щодо зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення та несвоєчасного надання суддею копій судових рішень для їх внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено таке.

У рішенні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30 жовтня 2020 року № 2993/1дп/15-20 дії судді Трофимової Н.А., а саме зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для його внесення до ЄДРСР, кваліфіковані як дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».

Проте, перевіряючи обґрунтованість вказаного рішення в цій частині, слід ураховувати, що постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 року № 740 «Про затвердження порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень» обов’язок надання копії судового рішення для його внесення до ЄДРСР був покладений на відповідальну особу апарату суду, що визначається головою суду. Відповідно до змін до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень» від 25 травня 2006 року № 740 такий обов’язок покладено на суддю з 17 червня 2015 року.

Підстави притягнення судді Трофимової Н.А. до дисциплінарної відповідальності на час розгляду нею справ (із квітня 2013 року по 25 лютого 2016 року) визначалися Законом України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». З огляду на статтю 83 цього Закону, яка містила вичерпний перелік підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, допущені суддею Трофимовою Н.А. із квітня 2013 року по 25 лютого 2016 року порушення, а саме ненадання копій судових рішень для внесення до ЄДРСР, не становили склад дисциплінарного проступку.

Отже, у діях судді Трофимової Н.А. відсутній склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус судді», в частині несвоєчасного надання суддею копії судового рішення для її внесення до ЄДРСР.

Непередання суддею Трофимовою Н.А. упродовж 2013–2016 років секретарю судових засідань 119 справ різних категорій, розглянутих нею під час здійснення повноважень, свідчить, зокрема, про відстутність вмотивованих судових рішень у цих справах, що підтверджується також наявністю 10 заяв від сторін у справах (із зазначеного переліку 119 справ) про видачу копії судового рішення, які не виконані протягом тривалого часу.

Оскільки на момент розгляду дисциплінарного провадження допущені суддею Трофимовою Н.А. порушення не усунуті, дисциплінарний проступок слід вважати триваючим. Отже, застосуванню підлягають положення статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з урахуванням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності, визначених у статті 109 цього Закону.

Таким чином, встановлені обставини підтверджують наявність у діях судді Трофимової Н.А. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення.

Перевіривши доводи скарг та врахувавши висновки Великої Палати Верховного Суду, під час розгляду дисциплінарної справи Вища рада правосуддя встановила, що суддя не передала секретарю судового засідання для подальшого опрацювання матеріали 119 судових справ та не видала копії судових рішень у вказаних 10 справах протягом тривалого часу (на сьогодні понад 8 років), що свідчить про неналежне виконання суддею своїх обов’язків у частині дотримання правил суддівської етики, у тому числі виявлення та підтримання високих стандартів поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів, і допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, адже протягом тривалого часу (понад 8 років) матеріали справи не передані секретарю судового засідання, що явно свідчить про недотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Суддя Трофимова Н.А. до своїх поясненнях долучила копії матеріалів справ, які, на її думку, спростовують доводи дисциплінарної скарги та висновки Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя. Суддя зазначала у своїх поясненнях та надала фотокопії справ №№ 173/515/13-ц, 173/1805/13-к, 173/1901/13-к, 2-а/1181/11, 2-а/1174/11, 173/1456/13-ц, 406/2776/2012, 406/3206/2012, 173/1901/13-к, які були виявлені при комісійному огляді кабінету. При цьому суддя зауважила, що наявність опису матеріалів справи свідчить про доступ секретаря судового засідання до кабінету судді, однак у справах №№ 2-а/1181/11, 2-а/1174/11, 173/1456/13-ц, 406/2776/2012, 406/3206/2012 опису немає, що не спростовує доводів, зазначених у рішенні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

Крім того, у справі № 406/2776/2012 суддя видала виконавчі листи, але рішення у справі не видавала, хоча до дисциплінарної скарги додана заява адвоката із проханням видати копію судового рішення, що не спростовує доводи дисциплінарної скарги.

Суддя у своїх поясненнях вказала, крім уже зазначених, про справи №№ 173/1930/13-к, 173/3120/13-ц, 173/791/15-а, в яких немає опису, та справу № 406/1328/2012, в якій є опис, не завізований відповідальним працівником.

На обґрунтування своєї позиції суддя надала фотокопії частини матеріалів справ №№ 173/108/14-ц, 173/629/14-ц, 173/877/14-ц, 173/883/14-ц, 173/1607/13-к, 173/1747/13-ц, 173/1748/13-ц, 173/1749/13-ц. Однак місцезнаходження вказаних справ на цей час не встановлено, у поясненнях судді не зазначено. На підтвердження своїх доводів суддя надала обкладинку та опис справи, який неможливо оцінити без перевірки комплектності судової справи.

Що стосується доводів представника судді – адвоката Кравця Р.Ю. про закінчення строку притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення норм суддівської етики, оскільки у судді припинилися повноваження щодо здійснення правосуддя з 25 лютого 2016 року, тому її дії не мали наслідком підрив авторитету правосуддя, слід зазначити таке.

Статтею 52 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі. Судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судоустрою чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30 вересня 2021 року у справі № 11-98сап21, у разі коли суддя не здійснює правосуддя не з власної вини, зокрема, внаслідок закінчення повноважень, основним її професійним обов’язком залишається вимога щодо систематичного розвитку професійних навичок (умінь), підтримання кваліфікації на належному рівні, необхідному для виконання повноважень у суді, де вона обіймає посаду.

Припинення повноважень щодо здійснення правосуддя не позбавило Трофимову Н.А. статусу судді та не припинило її повноважень в іншій частині, передбаченій статтею 55 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (стаття 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у чинній редакції).

Кожен суддя з моменту набуття цього статусу повинен підтримувати «авторитет правосуддя», навіть після звільнення з посади, а не тільки під час здійснення своїх повноважень. Адже авторитет правосуддя формується не тільки в залі судових засідань, а й в інших сферах діяльності. Суддя – це приклад неухильного додержання законів та стандартів поведінки, які транслюються суспільству.

Під час розгляду цього дисциплінарного провадження порушення, вказані в рішенні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, суддя не усунула, тому дисциплінарний проступок є триваючим, строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не можна вважати закінченим.

Таким чином, своїми поясненнями та наданими на їх підтвердження доказами суддя та її представник не спростували обставин зазначених Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя.

Упродовж тривалого часу суддя не усунула порушень, які були встановлені Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя.

Така поведінка судді свідчить про невиконання нею своїх службових обов’язків та нехтування високими стандартами поведінки, яких повинен дотримуватися суддя. Зазначена поведінка підриває авторитет правосуддя, може вказувати суспільству на зверхність та безвідповідальність суддів і створює негативне уявлення про роботу не тільки Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області, а й судової системи загалом.

Вища рада правосуддя встановила, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла помилкового висновку про наявність у діях судді Трофимової Н.А. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у частині несвоєчасного надання суддею копій судових рішень для їх внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Не можна також ставити у вину судді Трофимовій Н.А. відсутність на робочому місці після закінчення її повноважень як судді, а також використання нею відпустки у повному обсязі з 3 вересня 2018 року.

Однак за результатами дослідження під час перегляду матеріалів дисциплінарної справи, пояснень судді, скарг судді Трофимової Н.А. та її представника Кравця Р.Ю. (з доповненнями), відповідей керівника апарату Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області, наданих на вимогу Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя встановила, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла правильного висновку про допущення суддею Трофимовою Н.А. поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, та утворює склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Однак саме непередання суддею Трофимовою Н.А. 119 судових справ секретарю судого засідання становить склад дисциплінарного проступку, тоді як Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя за вказаним пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кваліфікувала дії судді, які полягали у відсутності на робочому місці протягом усього робочого дня чи його частини, а також використання відпустки у повному обсязі всупереч наказу голови суду.

Відповідно до пункту 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Згідно зі статтею 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ (черговим) з’їздом суддів України, суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

Статтею 7 Кодексу суддівської етики визначено, що суддя повинен старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов’язки.

Консультативна рада європейських суддів (далі – КРЄС) у пункті 12 Висновку № 1 (2001) наголосила: «Судовій владі повинні довіряти не лише сторони окремої судової справи, а й суспільство в цілому. Таким чином, суддя не просто повинен насправді бути вільним від будь-яких зв’язків, прихильностей, упередженості, він чи вона повинні вважатися вільними від цього з точки зору розсудливого спостерігача. У протилежному випадку довіру до судової влади може бути підірвано».

У пункті 9 Висновку № 3 (2002) КРЄС констатовано, що довіра до судової системи є надзвичайно важливою в контексті глобалізації спорів та зростання доступу до судових рішень. Також у державі, яка керується верховенством права, громадськість має очікувати прийняття загальних принципів, які відповідали б вимогам справедливого суду та забезпечували б основоположні права. Обов’язки, покладені на суддів, мають визначатися таким чином, щоб гарантувати неупередженість суддів та їхню ефективну діяльність.

У пункті 49 Висновку № 3 (2002) КРЄС констатовано, щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що судді у своїй діяльності повинні керуватися принципами професійної поведінки.

Стосовно правил поведінки судді КРЄС вважає, що кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов’язків; вони повинні забезпечувати високий ступінь професійної компетентності, мати високий рівень професійної свідомості та виконувати свої обов’язки ретельно (пункт 50 Висновку КРЄС до уваги Комітету Міністрів Ради Європи № 3 (2002)).

Зазначені обов’язки судді є професійними стандартами, що формують модель поведінки, яку суддя повинен ставити за мету і якої повинен дотримуватися.

Невиконання службових обов’язків суддею без поважних причин свідчить про нехтування не лише високими стандартами поведінки, яких повинен дотримуватися суддя, а й мінімальними стандартами поведінки, яких має дотримуватися будь-який працівник.

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою. Постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти ряд обмежень, і, незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади. Судді, як і будь-якому громадянину, гарантується право вільного вираження думок, віросповідання, участі в зібраннях та асоціаціях, однак у процесі реалізації таких прав суддя завжди турбується про підтримку високого статусу посади судді і не допускає дій, що не сумісні з неупередженістю і незалежністю судових органів.

Узагальнюючи встановлене, з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 вересня 2021 року, Вища рада правосуддя дійшла висновку, що під час розгляду скарг на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30 жовтня 2020 року № 2993/1дп/15-20 підтвердилися та не були спростовані обставини щодо непередання суддею Трофимовою Н.А. матеріалів 119 судових справ секретарю судового засідання (або відповідальній особі) та зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, що мало наслідком підрив авторитету правосуддя та довіри до суду, що кваліфікується як дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачено пунктами 2, 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення; допущення суддею поведінки, що порочить звання судді, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

Однак дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у частині несвоєчасного надання суддею копії судового рішення для її внесення до ЄДРСР не знайшов підтвердження під час дисциплінарного провадження.

Згідно з пунктом 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, дотримання етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

З огляду на зазначене Вища рада правосуддя вважає, що дії судді Трофимової Н.А. утворюють як склад дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», так і склад істотного дисциплінарного проступку в розумінні пункту 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Водночас, ураховуючи, що під час розгляду скарг на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя частково змінено кваліфікацію допущеного суддею дисциплінарного проступку, зазначене не є підставою для зміни виду дисциплінарного стягнення, застосованого до судді рішення Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя.

Згідно із частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Ураховуючи зазначене та зважаючи на встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини, у тому числі визначені частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема характеристику судді Трофимової Н.А., затверджену рішенням зборів суддів Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2020 року № 6, обставини вчиненого нею проступку та його явну несумісність зі статусом судді, а також наявність рішенням колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 30 травня 2018 року № 837/ко-18, яким суддю Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Трофимову Н.А. визнано такою, що не відповідає займаній посаді, як характеризуючу складову особи судді, Вища рада правосуддя дійшла висновку, що застосований Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя вид дисциплінарного стягнення у виді внесення подання про звільнення судді з посади є пропорційним вчиненому проступку.

Пунктом 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

З огляду на викладене Вища рада правосуддя дійшла висновку, що за результатами розгляду скарг адвоката Кравця Р.Ю., судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Трофимової Н.А. та на підставі пункту 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30 жовтня 2020 року № 2993/1дп/15-20 у частині обґрунтування підстав притягнення до дисциплінарної відповідальності слід змінити в редакції цього рішення, а у частині накладення дисциплінарного стягнення – залишити без змін.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя

 

вирішила:

 

рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30 жовтня 2020 року № 2993/1дп/15-20 про притягнення судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Трофимової Надії Анатоліївни до дисциплінарної відповідальності в частині обґрунтування підстав притягнення до дисциплінарної відповідальності змінити в редакції цього рішення, в частині накладення дисциплінарного стягнення – залишити без змін.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

 

Голова Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя