Акт ВРП

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Плахтій І.Б., членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Лук’янова Д.В., Попікової О.В., Сасевича О.М., розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Буртник Христини Василівни щодо суддів Великої Палати Верховного Суду Григор’євої Ірини Вікторівни, Єленіної Жанни Миколаївни,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 19 грудня 2023 року за вх. № Б-2188/26/7-23 через систему «Електронний суд» надійшла дисциплінарна скарга Буртник Х.В. на неналежну поведінку суддів Великої Палати Верховного Суду Григор’євої І.В., Єленіної Ж.М.

У дисциплінарній скарзі Буртник Х.В. зазначає, що 16 травня 2023 року Національне антикорупційне бюро України (далі – НАБУ) і Спеціалізована антикорупційна прокуратура Офісу Генерального прокурора (далі – САП) повідомили про викриття масштабної корупції у Верховному Суді, а саме схему щодо одержання неправомірної вигоди керівництвом та суддями Верховного Суду.

16 травня 2023 року відбувся брифінг на якому правоохоронці зазначили, що неправомірна вигода розміром близько 2,7 млн доларів США для Голови Верховного Суду та адвоката може бути частиною більш широкої схеми корупційного тиску на суди. Зокрема, у схему були залучені інші судді Верховного Суду, а ексголова очолив цю злочинну групу. Ці судді ВС погодились на неправомірну вигоду за ухвалення «правильних» рішень.

Одним із таких рішень стала постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у резонансній справі № 910/15551/20, яка стосується бізнесу олігарха-втікача ОСОБА1, а саме компанії «Ferrexpo AG». Втім, за відомостями слідства, такі замовні рішення могли увалюватись й в інших справах, та навіть в інших судах, з якими суддя Князєв В.С. мав особистий зв’язок та на які міг вчиняти вплив.

16 травня 2023 року під час досудового розслідування кримінального провадження № ____ від 1 травня 2023 року проведено обшуки у судді ОСОБА2 та вручено йому повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 28, частиною четвертою статті 368 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

Проте, як зазначає Буртник Х.В., окрім ОСОБА2, у межах вказаного кримінального провадження проводились обшуки і в інших суддів Верховного суду, зокрема суддів Великої Палати Верховного Суду ОСОБА3 та ОСОБА4.

З ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 5 червня 2023 року у справі № 991/4430/23, яка наявна в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі – ЄДРСР) вбачається, що 16 травня 2023 року при проведенні обшуку за місцем проживання ОСОБА3 детективи НАБУ виявили та вилучили 50 000 доларів США, на які, ухвалою Вищого антикорупційного суду від 23 травня 2023 року, було накладено арешт.

Відповідно до ухвали, слідчий суддя дійшов висновку про відповідність грошових коштів, визначених у протоколі негласних слідчих (розшукових) дій (далі – НСРД), із частиною віднайдених грошових купюр у сумі 50 000 доларів США за місцем проживання судді ОСОБА3. Таким чином, на переконання слідчого судді, частина вилучених грошових коштів: відповідають ознакам речових доказів, а саме як такі, що зберегли на собі сліди злочину або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, можуть бути предметом, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, набуті кримінально протиправним шляхом або внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як зазначає скаржник, не погоджуючись із ухвалою Вищого антикорупційного суду від 23 травня 2023 року про арешт коштів, ОСОБА3 подала апеляційну скаргу, від якої, у подальшому, відмовилась.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 5 червня 2023 року ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 травня 2023 року залишено без змін.

Вказана ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, як стверджує Буртник Х.В., свідчить проте, що: 1) НАБУ мало підстави провести обшуки у судді, щодо якої здійснювались НСРД; 2) суддя ОСОБА3 фігурує у цьому кримінальному провадженні; 3) кошти, знайдені у судді, можуть бути об’єктом кримінально-протиправних дій.

Крім того, автор скарги вказує, що з ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 11 липня 2023 року у справі № 991/4429/23, яка наявна в ЄДРСР, вбачається, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 2 червня 2023 року частково задоволено клопотання детектива НАБУ про арешт майна, вилученого у судді Великої Палати Верховного Суду ОСОБА4 при проведенні обшуку 15–16 травня 2023 року за місцем її проживання. Накладено арешт на копію електронного документа від 19 квітня 2023 року № 137/0/253-23 – клопотання про відкладення розгляду справи № 910/15551/20 за позовом компаній, зокрема ПАТ «Ділові партнери», та грошові кошти у сумі 50 000 доларів США.

Не погоджуючись із ухвалою Вищого антикорупційного суду від 2 червня 2023 року ОСОБА4 подала апеляційну скаргу, від якої у подальшому відмовилась, тому апеляційне провадження за скаргою було закрито.

Таким чином, як наголосила Буртник Х.В., вказана ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду свідчить проте, що: 1) НАБУ мало підстави провести обшуки у судді, щодо якої здійснювались НСРД; 2) суддя ОСОБА4 фігурує у цьому кримінальному провадженні; 3) кошти, знайдені у судді, можуть бути об’єктом кримінально-протиправних дій.

Автор скарги зазначила, що з кримінального провадження № ____, в якому досудове розслідування завершено виділено інше провадження № ____, яке, ймовірно, стосується саме суддів Великої Палати Верховного Суду.

Буртник Х.В. вважає, що інформація, зазначена НАБУ на брифінгу щодо фігурування у корупційній схемі суддів Верховного Суду, а також відомості з ЄДРСР про обшуки у суддів Великої Палати Верховного Суду ОСОБА3 та ОСОБА4, а також наявність нового кримінального провадження щодо суддів Верховного Суду свідчать про поведінку та дії цих суддів, що підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Також скаржник звернула увагу, що за інформацією ЄДРСР НАБУ проводило обшуки не у всіх суддів Великої Палати Верховного Суду, а лише у ОСОБА4 та ОСОБА3, що може свідчити про те, що саме ці судді причетні до кримінального провадження.

Такі дії суддів, як зазначила Буртник Х.В., порочать звання судді, підривають авторитет правосуддя та свідчать про вчинення суддями Григор’євою І.В. та Єленіною Ж.М. істотного дисциплінарного проступку, що є підставою для їх звільнення з посад суддів.

19 жовтня 2023 року набрав чинності Закон України від 6 вересня 2023 року № 3378-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя, визначений автоматизованою системою розподілу справ для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач) вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону; за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги – протягом тридцяти днів з дня отримання такої скарги готує матеріали з пропозицією про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи.

Наразі служба дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя не сформована та не розпочала роботу.

Пунктом 23⁷ розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснює член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 19 грудня 2023 року вказану дисциплінарну скаргу передано для попередньої перевірки члену Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюбі О.В.

Згідно зі статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.

За результатами перевірки зазначеної дисциплінарної скарги встановлено таке.

Григор’єва Ірина Вікторівна Указом Президента України від 10 листопада 2017 року № 357/2017 призначена на посаду судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду. Рішенням зборів цього суду обрана до складу Великої Палати Верховного Суду.

Єленіна Жанна Миколаївна Указом Президента України від 7 травня 2019 року № 195/2019 призначена на посаду судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду. Рішенням зборів цього суду обрана до складу Великої Палати Верховного Суду.

З листа заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. від 26 січня 2024 року вбачається, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП – процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № ____ від 1 травня 2023 року за підозрою колишнього Голови Верховного Суду ОСОБА2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК України.

На цей час досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні завершено, матеріали розслідування відкриті підозрюваному ОСОБА2 та його захисникам відповідно до вимог статті 290 КПК України.

Також у листі зазначено, що наразі детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 3 жовтня 2023 року, виділеному з кримінального провадження № ____, у тому числі стосовно невстановлених суддів Великої Палати Верховного Суду, які за попередньою змовою із Головою Верховного Суду ОСОБА2 одержали неправомірну вигоду в особливо великому розмірі від ОСОБА1, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК України.

Крім того, у вказаному листі зазначено, 26 січня 2024 року старшим групи прокурорів – прокурором першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Гречишкіним В.В., відповідно до вимог статті 222 КПК України, надано письмовий дозвіл на використання та розголошення під час попередньої перевірки та розгляду дисциплінарної скарги Буртник Х.В. на дії суддів Великої Палати Верховного Суду Єленіної Ж.М. та Григор’євої І.В. відомостей досудового розслідування, які містяться в копіях матеріалів кримінального провадження № ____ від 1 травня 2023 року.

Щодо судді Великої Палати Верховного Суду Єленіної Ж.М.

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива НАБУ, погоджене прокурором САП про арешт майна, що належить ОСОБА3, вилученого 16 травня 2023 року при проведенні обшуку за місцем проживання, з метою збереження речових доказів, а саме: 127 750 доларів США, 10 000 Євро та 50 000 доларів США, з підстав вважати, що вказані грошові кошти можуть бути предметом неправомірної вигоди, отриманої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, або є доходом від них, або майном, в яке їх було перетворено.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 травня 2023 року клопотання прокурора задоволено частково, накладено арешт на зазначене в ньому майно, а саме на 50 000 доларів США, що ідентифіковані у ході досудового розслідування за серією та номерами відповідних купюр номіналом по 100 доларів США, як попередньо вручені кошти з метою документування вчинення злочину шляхом заборони користування, розпорядження та відчуження. Накладення арешту мотивовано необхідністю забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Не погоджуючись із такою ухвалою, прокурор САП Офісу Генерального прокурора та представник судді ОСОБА3 – адвокат Степаненко Ю.М. оскаржили її до суду апеляційної інстанції.

До початку апеляційного розгляду ОСОБА3 подала заяву про відмову від апеляційної скарги поданої її представником – адвокатом Степаненко Ю.М.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 5 червня 2023 року заяву ОСОБА3 про відмову від апеляційної скарги задоволено, апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА3 – адвоката Степаненко Ю.М. закрито.

Апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 травня 2023 року – без змін.

У поясненнях на скаргу суддя Єленіна Ж.М. зазначила, що у кримінальному провадженні щодо ОСОБА2 і ОСОБА6 вона має процесуальний статус свідка. З твердженнями Буртник Х.В. про ймовірну участь її в корупційній схемі при розгляді Верховним Судом господарської справи № 910/15551/20 категорично не погоджується, вважає звинувачення скаржниці необґрунтованими.

Під час ухвалення рішення у вказаній господарській справі, як наголосила суддя Єленіна Ж.М., її позиція збігалася з міркуваннями судді-доповідача та більшості складу Великої Палати Верховного Суду, у тому числі всіх суддів, які здійснюють судочинство у справах господарської юрисдикції. Постанова цієї палати від 19 квітня 2023 року є, на її думку, цілком законною та вмотивованою. Водночас правовий підхід до вирішення цієї справи не був одностайним, деякі судді (у том числі колишній Голова Верховного Суду) висловили окремі думки, які містяться в ЄДРСР.

Єленіна Ж.М. наголосила, що під час роботи на посаді судді упродовж 25 років її поведінка була виключно доброчесною. Вона ніколи й не від кого не отримувала неправомірної вигоди за прийняття судового рішення, у тому числі у справі № 910/15551/20 зі сторонами якої не знайома.

Твердження Буртник X.В. про порушення суддівської етики та підрив авторитету правосуддя, як вказала суддя, є голослівними. Усупереч приписам Закону України «Про вищу раду правосуддя», вимога скаржниці про притягнення її до дисциплінарної відповідальності не ґрунтується на конкретних свідченнях та доказах. Автор скарги посилається на інформацію, що з’явилася в медійному просторі в середині минулого року, однак до Вищої ради правосуддя звернулась лише 19 грудня 2023 року.

Крім того, суддя Єленіна ЖМ. повідомила, що обставини, на які посилається Буртник Х.В. раніше вже зазначались сторонами як підстави для її відводу у судових провадженнях Верховного Суду у 2023 році та були відхилені з наведенням відповідних мотивів.

Щодо судді Великої Палати Верховного Суду Григор’євої І.В.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 2 червня 2023 року частково задоволено клопотання детектива НАБУ, погоджене прокурором САП, про арешт майна, вилученого у ОСОБА4 при проведенні обшуку 15–16 травня 2023 року за місцем її проживання у домоволодінні, з метою збереження речових доказів.

Накладено арешт на копію електронного документу від 19 квітня 2023 року №137/0/253-23 – клопотання про відкладення розгляду справи № 910/15551/20 за позовом компаній, зокрема ПАТ «Ділові партнери», та грошові кошти у сумі 50 000 доларів США – 500 купюр номіналом по 100 доларів США (у чорній пластиковій папці із гумками-тримачами) з серійними номерами, зазначеними в резолютивній частині ухвали, із забороною користування, розпорядження та відчуження майном.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою представник ОСОБА4 – адвокат Марфін В.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді від 2 червня 2023 року в частині накладення арешту на грошові кошти у сумі 50 000 доларів США та копію електронного документу № 137/0/253-23 від 19 червня 2023 року.

Також не погоджуючись з зазначеною ухвалою слідчого судді представник ОСОБА4 – адвокат Євстратенко С.Ю. звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на 19 600 доларів США вилучених у домоволодінні, яким користувалась ОСОБА4.

До початку апеляційного розгляду треті особи, щодо майна яких вирішувалося питання про арешт – ОСОБА4 та ОСОБА5, подали заяви про відмову від апеляційних скарг своїх представників адвокатів Марфіна В.В. та Євстратенко С.Ю., в яких просили закрити апеляційне провадження у цій справі.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 11 липня 2023 року заяви третіх осіб, щодо майна яких вирішувалося питання про арешт задоволено, апеляційне провадження закрито.

У поясненнях на скаргу суддя Григор’єва І.В. зазначила, що вона здійснює судочинство у сфері кримінальної юрисдикції з 1993 року.

Згідно з наявними офіційними даними 19 квітня 2023 року Велика Палата Верховного Суду розглянула господарську справу № 910/15551/20. У цій справі ані колишній голова Суду, ані будь-які інші особи не пропонували і не надавали їй коштів (неправомірної вигоди) за прийняття рішення. Зі сторонами та їх представниками вона не знайома. Вказана справа була предметом розгляду за передбаченою законом процедурою і вирішена по суті після дослідження матеріалів, перевірки й обговорення всіх доводів. Ухвалюючи постанову, за яку проголосувала більшість суддів, вона керувалась виключно законодавчими приписами. Вважає рішення суду законним, умотивованим й обґрунтованим, а твердження автора дисциплінарної скарги про ймовірну її причетність до корупційної схеми хибними, адже це не відповідає дійсності.

Також зазначила, що вона, як і усі судді господарської юрисдикції погодилась із правовою позицією судді-доповідача, яка, на її переконання, була належним чином аргументована. Натомість певні судді, серед яких також і колишній голова суду, висловили окремі думки, що містяться в ЄДРСР, що свідчить про різні юридичні підходи.

Суддя Григор’єва І.В. вважає неприйнятною вимогу Буртник Х.В. про притягнення її до дисциплінарної відповідальності посилаючись на кримінальне провадження, в якому було повідомлено про підозру іншим особам (ОСОБА2, ОСОБА6), оскільки скарга базується на припущеннях, у ній не відображено конкретних фактів, які би доводили допущення нею поведінки, що підриває авторитет правосуддя.

Григор’єва І.В. зауважила, що процедура здійснення кримінального провадження, у межах якого вона та інші судді були допитані як свідки, передбачає нерозголошення відомостей досудового розслідування. Проведення певних слідчих дій, вжиття заходів забезпечення кримінального провадження є його складовою частиною, належить до компетенції правоохоронних органів і саме собою не свідчить та не може свідчити про вчинення свідком протиправного діяння або про поведінку, що суперечить очікуваній від представника суддівської професії.

Суддя наголосила, що надавши компетентним органам вичерпні пояснення щодо відомих їй обставин справи, вона здійснювала судочинство у Великій Палаті Верховного Суду до завершення строку каденції і після цього, маючи стаж роботи на посаді судді 30 років, подала заяву про відставку.

Суддя категорично не погоджується із твердженням Буртник X.В. про вчинення нею істотного дисциплінарного проступку, який полягає у поведінці, що підриває авторитет правосуддя. Юридична природа дисциплінарного проступку передбачає конкретні дії, які вчиняє суддя всупереч інтересам правосуддя. Проте автор скарги не вказує жодного її вчинку (дії чи бездіяльності), який би утворював склад дисциплінарного проступку, свідчив би про її нечесність або недодержання стандартів суддівської поведінки.

Григор’єва І.В. зазначила, що її поведінка упродовж суддівської кар’єри, у тому числі при прийнятті рішення у справі № 910/15551/20, відповідала суддівській етиці, була сумлінною та не підпадала під окреслені вище критерії дисциплінарного проступку.

Також суддя звернула увагу, що інформація по справі колишнього голови суду, на яку посилається скаржниця, набула розголосу більш ніж пів року тому, але Буртник X.В. звернулась до Вищої ради правосуддя лише після подання нею заяви про відставку.

Суддя також пов’язує звернення Буртник Х.В. до Вищої ради правосуддя зі справою № 1 -7/12, яку розглядала Велика Палата Верховного Суду. Вважає, що звернення до Вищої ради правосуддя може бути використано не тільки як спосіб завадити її відставці, але і як підґрунтя для подальших намагань зацікавлених осіб визнати незаконним склад Великої Палати Верховного Суду при перегляді рішень у справі № 1-7/12.

З урахуванням наведеного, суддя Григор’єва І.В. просила відмовити у відкритті дисциплінарного провадження.

Попередньою перевіркою встановлено, що події, зазначені в дисциплінарній скарзі Буртник Х.В., були поширені у засобах масової інформації та викликали неабиякий розголос у суспільстві, зокрема:

https://www.slovoidilo.ua/2023/07/14/novyna/polityka/suddya-verxovnoho-s...

https://www.slovoidilo.ua/2023/06/13/novyna/polityka/nabu-obshukuvalo-su...

https://www.pravda.com.ua/rus/news/2023/05/15/7402350/;

https://advokatpost.com/u-spravi-kniazieva-shche-plius-try-suddi-nabu-pr...

https://dejure.foundation/tpost/7b22rv01o1-suddya-veliko-palati-vs-grigo...

https://zn.ua/ukr/anticorruption/u-suddi-vs-jeleninoji-znajshli-50-tisja....

Відповідно до пункту 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Згідно зі статтями 1, 3 розділу I Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року, суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль для того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною.

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві. Дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід’ємною частиною діяльності суддів. Суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою.

Суддя повинен поважати закон, додержуватися його та за будь-яких обставин дбати про те, щоб його дії сприяли зміцненню суспільної довіри до судових органів.

У Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка суддів у їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів. Судді повинні гідно поводити себе у приватному житті.

Постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти окремі обмеження і, незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.

Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення не лише під час виконання професійних обов’язків, а також в особистому житті.

Високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, в повсякденному житті має демонструвати таку поведінку, щоб оточуючі люди бачили в ньому еталон порядності і справедливості – високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. При цьому суддя має не лише подавати особистий приклад, але й пропагувати етичну поведінку серед оточуючих (Коментар до Кодексу суддівської етики, затверджений рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1).

Слід зауважити, що хоча судді Григор’єва І.В. та Єленіна Ж.М. на теперішній час у кримінальному провадженні мають статус свідків, відомості, що викладені у дисциплінарній скарзі Буртник Х.В., призвели до значного суспільного резонансу та шкодять авторитету правосуддя.

У Постанові Пленуму Верховного Суду від 18 вересня 2020 року № 13 зазначено: «Авторитет судової влади залежить від дій кожного судді…Тільки для захисту прав і свобод людини суддя може і повинен використовувати свої повноваження. І саме для цього судді отримують свою незалежність, яка не є ані привілеєм, ані шляхом до збагачення…Незалежний суд є основою вільної, демократичної та правової держави. І для судді немає і не може бути ніякої іншої мети, окрім верховенства права та захисту прав людини. Саме цими цінностями керується Верховний Суд у своїй діяльності».

На національному рівні «авторитет правосуддя» розуміється як сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, які характеризують діяльність з відправлення правосуддя, таких як справедливість провадження, незалежність правосуддя, безсторонність, публічність, моральність, та які мають вселяти повагу до суду у громадськості в демократичному суспільстві. Під авторитетом судової влади потрібно розуміти як визнання за судовою владою видатних досягнень, здібностей, особливого становища та статусу в державі, так і значення її впливу на довіру осіб до неї. Схожою термінологією наділено і поняття «авторитет судді», який виступає як представник судової влади та є зовнішнім втіленням і подальшою демонстрацією її авторитету (Коментар до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, постанова Пленуму Верховного Суду від 18 вересня 2020 року № 13).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

Таким чином, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що наведені у дисциплінарній скарзі відомості та встановлені під час попередньої перевірки обставини можуть свідчити про наявність у діях суддів Григор’євої І.В. та Єленіної Ж.М. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а отже, існують підстави для прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи стосовно цих суддів.

Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

ухвалила:

відкрити дисциплінарну справу щодо суддів Великої Палати Верховного Суду Григор’євої Ірини Вікторівни, Єленіної Жанни Миколаївни.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий на засіданні

Третьої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя

Члени Третьої  Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя