Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Котелевець А.В., членів Кваші О.О., Мороза М.В., залученого члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Саліхова В.В., заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бокову Ю.В., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за скаргою Маселка Романа Анатолійовича стосовно судді Іванківського районного суду Київської області Ткаченка Юрія В’ячеславовича,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 20 липня 2021 року (вх. № М-3440/47/7-21) надійшла скарга Маселка Р.А. на дії судді Іванківського районного суду Київської області Ткаченка Ю.В. під час розгляду справи № 366/1143/21.
У скарзі Маселко Р.А. зазначає, що постановою від 22 червня 2021 року суддя Ткаченко Ю.В. закрив провадження у справі № 366/1143/21 про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), у зв’язку з малозначністю вчиненого правопорушення та звільнив його від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.
Як вказує скаржник, на обґрунтування своєї позиції суд зазначив, що показники вмісту алкоголю у крові є невисокими, проте, на думку автора скарги, закриття провадження є очевидно безпідставним.
Маселко Р.А. зазначає, що 16 лютого 2021 року Верховна Рада України внесла зміни до статті 22 КУпАП, у якій зазначено, що її положення не застосовуються до правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» був офіційно опублікований 16 березня 2021 року і набрав чинності із 17 березня 2021 року. На думку Маселка Р.А., суддя не міг застосувати положення статті 22 КУпАП до вказаного правопорушення, оскільки воно вчинене після набрання чинності вказаним Законом.
Скаржник вважає, що правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, з огляду на їх характер та суспільну небезпеку не можна вважати малозначними. Суд не врахував, що правопорушник ОСОБА1 уже притягувався до адміністративної відповідальності за аналогічне правопорушення (постанова Іванківського районного суду Київської області від 14 квітня 2015 року у справі № 366/815/15-п).
На думку скаржника, суддя Ткаченко Ю.В. вчинив дисциплінарні проступки, передбачені підпунктом «б» пункту 1 (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору), пунктом 3 (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу), пунктом 4 (грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків) частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
З огляду на наведене скаржник просить притягнути суддю Іванківського районного суду Київської області Ткаченка Ю.В. до дисциплінарної відповідальності.
5 серпня 2021 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», яким внесено зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема в частині здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів.
17 вересня 2023 року набрав чинності Закон України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів», який вводиться в дію з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя».
19 жовтня 2023 року набрав чинності Закон України від 6 вересня 2023 року № 3378-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя».
Зазначеними законами України відновлено дисциплінарну функцію Вищої ради правосуддя.
Пунктом 237 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснює член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя від 3 листопада 2023 року зазначена дисциплінарна скарга передана члену Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Боковій Ю.В. для проведення попередньої перевірки.
Ухвалою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 лютого 2024 року № 383/1дп/15-24 стосовно судді Іванківського районного суду Київської області Ткаченка Ю.В. відкрито дисциплінарну справу у зв’язку з наявністю в його діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).
Відповідно до приписів частини першої статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами підготовки до розгляду дисциплінарної справи щодо судді Ткаченка Ю.В. член Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бокова Ю.В. (доповідач) підготувала висновок, який передала для розгляду Дисциплінарною палатою, а також повідомила судді та скаржнику про наявність проєкту такого висновку та можливість ознайомитися з матеріалами дисциплінарної справи в порядку, визначеному Регламентом Вищої ради правосуддя (лист від 12 березня 2024 року).
Розгляд дисциплінарної справи призначено на 25 березня 2024 року.
Про засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 25 березня 2024 року суддю Іванківського районного суду Київської області Ткаченка Ю.В., Маселка Р.А. повідомлено своєчасно і належним чином шляхом надіслання їм письмових повідомлень засобами електронного та поштового зв’язку і розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.
Крім того, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вжила всіх можливих заходів із метою забезпечення процесуальних гарантій та права судді Ткаченка Ю.В. ефективно будувати свій захист. Зокрема, копію ухвали про відкриття дисциплінарної справи надіслано на адресу суду, де працює суддя, та оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.
Розглянувши матеріали дисциплінарної справи, заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бокову Ю.В., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.
Указом Президента України від 24 квітня 2012 року № 286/2012 Ткаченко Ю.В. призначений на посаду судді Іванківського районного суду Київської області строком на п’ять років.
Указом Президента України від 17 вересня 2019 року № 698/2019 Ткаченко Ю.В. призначений на посаду судді Іванківського районного суду Київської області безстроково.
Як убачається з характеристики, наданої головою Іванківського районного суду Київської області Слободян Н.П., із квітня 2014 року по квітень 2015 року суддя Ткаченко Ю.В. відповідно до рішення зборів суддів Іванківського районного суду Київської області обіймав адміністративну посаду заступника голови Іванківського районного суду Київської області.
У характеристиці також вказано, що за час роботи в суді суддя Ткаченко Ю.В. зарекомендував себе як сумлінний, ініціативний, грамотний, висококваліфікований суддя, який забезпечує якісний та своєчасний розгляд судових справ. Має значний досвід роботи на посаді судді, застосовує на практиці набуті знання та навички. Повною мірою володіє теоретичними знаннями, знанням чинного законодавства, правильно застосовує їх на практиці. Розглядає значну частину кримінальних, цивільних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення різної категорії складності. Постійно поглиблює знання та вдосконалює набуті вміння. До виконання функціональних обов’язків ставиться відповідально.
Суддя Ткаченко Ю.В. за характером урівноважений, спокійний, комунікабельний, має повагу й авторитет серед колег та працівників суду. За особистими якостями ініціативний, принциповий, дисциплінований, вибагливий до себе та підлеглих.
Суддя Ткаченко Ю.В. постійно підвищує свою кваліфікацію шляхом участі в семінарських заняттях, які проводяться Національною школою суддів України при Вищій кваліфікаційній комісії суддів України.
За відсутності голови Іванківського районного суду Київської області виконує обов’язки голови суду. Зарекомендував себе як керівник, який належним чином виконує адміністративні обов’язки.
У характеристиці також вказано, що суддя Ткаченко Ю.В. до дисциплінарної відповідальності не притягувався.
Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що постановою судді Іванківського районного суду Київської області Ткаченка Ю.В. від 22 червня 2021 року закрито провадження у справі стосовно ОСОБА1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, у зв’язку з малозначністю вчиненого правопорушення. Суд звільнив ОСОБА1 від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.
Із зазначеної постанови вбачається, що суд встановив, що ОСОБА1 27 квітня 2021 року о 13:40 на вулиці Шевченка у селі Сукачі керував автомобілем марки ВАЗ-2105, державний номерний знак ____, у стані алкогольного сп’яніння. Огляд на стан сп’яніння проведено за допомогою приладу «Alkotest» в установленому законом порядку у присутності свідків. Проба позитивна – 0,23 промілле. ОСОБА1 порушив вимоги підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, за що частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність.
Дослідивши матеріали справи, суддя Ткаченко Ю.В. виходив із того, що відповідно до пункту 2.7 Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров’я України від 9 вересня 2009 року № 400/666, установлення стану алкогольного сп’яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції уповноваженими особами Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту у видихуваному повітрі мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю у крові.
Ураховуючи невисокий показник алкоголю у крові ОСОБА1, який відповідно до медичних висновків та показників є нормальним природним вмістом алкоголю у крові, зважаючи на ймовірну похибку вказаного технічного приладу під час його застосування, беручи до уваги обставини, за яких ОСОБА1 вчинив вказане правопорушення, суд дійшов висновку про малозначність вчиненого правопорушення і за таких обставин вважав за необхідне обмежитись усним зауваженням та закрити справу щодо ОСОБА1 відповідно до положень статті 22 КУпАП.
У наданих під час попередньої перевірки дисциплінарної скарги письмових поясненнях суддя Ткаченко Ю.В. визнав, що, розглядаючи вказану справу, допустив помилку під час ухвалення рішення про звільнення ОСОБА1 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, на підставі статті 22 цього Кодексу.
Водночас суддя пояснює, що таку помилку допустив через необережність, оскільки під час ухвалення та виготовлення постанови у справі керувався КУпАП у паперовому вигляді, зі змінами та доповненнями станом на 4 липня 2020 року, хоча мав перевірити правильність застосування закону, користуючись офіційним веб-порталом Верховної Ради України (https://zakon.rada.gov.ua).
Суддя Ткаченко Ю.В. просить урахувати, що за період роботи на посаді судді (слідчого судді) Іванківського районного суду Київської області жодного разу не був притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
Після відкриття дисциплінарної справи суддя Ткаченко Ю.В. на пропозицію члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бокової Ю.В. (лист від 14 лютого 2024 року № 5289/0/9-24) додаткових пояснень не надав.
Під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду доповідач витребував офіційні відомості про кількість справ про адміністративні правопорушення за статтею 130 КУпАП, які перебували у провадженні судді Ткаченка Ю.В., у яких провадження закрито у зв’язку зі звільненням особи від адміністративної відповідальності через малозначність вчиненого правопорушення після 17 березня 2021 року.
У довідці голови Іванківського районного суду Київської області Слободян Н.П. зазначено, що згідно з інформацією, яка міститься в комп’ютерній програмі «Д-3», за період із 17 березня 2021 року до 20 лютого 2024 року у провадженні судді Ткаченка Ю.В. перебувало 222 справи про адміністративні правопорушення за статтею 130 КУпАП, в одній з яких (справа № 366/1143/21) провадження закрито у зв’язку зі звільненням особи від адміністративної відповідальності через малозначність вчиненого правопорушення.
Вирішуючи питання про наявність підстав для притягнення чи відмови у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Іванківського районного суду Київської області Ткаченка Ю.В., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя керується таким.
Відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.
Кваліфікація діяння – це точна правова оцінка конкретного діяння, яка полягає у встановленні точної відповідності між ознаками вчиненого діяння та ознаками, визначеними законом. Юридичною підставою кваліфікації діяння є його склад.
Згідно із частиною першою статті 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб – накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до положень статті 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Законом України від 16 лютого 2021 року № 1231-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху», який набрав чинності 17 березня 2021 року, статтю 22 КУпАП доповнено приміткою такого змісту: «Положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п’ятою статті 122, статтями 1222, 1224, частиною третьою статті 123, частинами другою – четвертою статті 126 та статтею 130 цього Кодексу».
Стаття 58 Конституції України встановлює, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі № 1-7/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом’якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом’якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначалися поняття правопорушення і відповідальність за нього.
Стаття 8 КУпАП визначає чинність закону про відповідальність за адміністративні правопорушення. Зокрема, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом’якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження у справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
За приписами статті 7 КУпАП, яка визначає забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно зі статтею 23 КУпАП, якою визначено мету адміністративного стягнення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 1322 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, затверджено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – Інструкція).
Відповідно до положень Інструкції огляду на стан сп’яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп’яніння згідно з ознаками такого стану, визначеними цією Інструкцією. Огляд на стан сп’яніння проводиться, зокрема, поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров’я та Держспоживстандартом, у присутності двох свідків.
Згідно з пунктом 7 розділу ІІ Інструкції установлення стану алкогольного сп’яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
КУпАП не визначає поняття малозначності адміністративного правопорушення, його ознак чи критеріїв визначення такого правопорушення судом для застосування статті 22 цього Кодексу. До внесення змін до вказаної статті КУпАП Законом України від 16 лютого 2021 року № 1231-IX будь-яке правопорушення фактично могло бути визнане судом малозначним. У кожному конкретному випадку суд самостійно визначав можливість визнання вчиненого адміністративного правопорушення малозначним, ураховуючи всі обставини, що підлягали з’ясуванню судом під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Такі обставини і мотиви, з яких виходив суд, застосовуючи під час вирішення справи положення статті 22 КУпАП, з огляду на відсутність чіткого правового визначення малозначності адміністративного правопорушення мали бути наведені судом у мотивувальній частині постанови за результатами розгляду справи з урахуванням вимог на вимоги щодо вмотивованості судових рішень.
Як убачається з постанови, винесеної суддею Ткаченком Ю.В., під час визнання малозначним адміністративного правопорушення, вчиненого ОСОБА1, він урахував невисокий показник алкоголю у крові – 0,23 проміле при допустимій нормі 0,2 проміле, який відповідно до медичних висновків та показників вважав нормальним, природним вмістом алкоголю у крові, зважав на ймовірну похибку застосовуваного технічного приладу.
Як зазначалося, за період із 17 березня 2021 року до 20 лютого 2024 року у провадженні судді Ткаченка Ю.В. перебувало загалом 222 справи про адміністративні правопорушення за статтею 130 КУпАП, з них лише у вказаній справі провадження було закрито у зв’язку зі звільненням особи від адміністративної відповідальності з огляду на малозначність вчиненого правопорушення.
Водночас у даній справі суддя з’ясував обставини справи, врахував незначне перевищення вмісту алкоголю у крові водія, яке вважав нормальним, ймовірну похибку застосовуваного технічного приладу.
Необхідно також врахувати пояснення судді, у яких він зазначив, що допустив помилку при визнанні у вказаній справі правопорушення малозначним, оскільки під час ухвалення та виготовлення постанови у справі керувався КУпАП у паперовому вигляді, із змінами та доповненнями станом на 4 липня 2020 року, а не в електронному, який розміщено на офіційному вебпорталі Верховної Ради України.
У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) КРЄС до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій.
Жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону (пункт 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року).
У пункті 25 Київських рекомендацій ОБСЄ щодо незалежності судочинства у Східній Європі, на Південному Кавказі та у Центральній Азії (23–25 червня 2010 року) зазначено, що процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, окрім цього, ганьблять репутацію суддівства. Дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх рішень або вироків, включаючи відмінності у юридичному тлумаченні між судами; наслідком прикладів суддівських помилок чи критики суддів.
Питання помилок щодо фактів і права, які начебто були допущені судом, не належать до компетенції Вищої ради правосуддя доти, поки такі помилки не вчинені умисно або внаслідок недбалості та/чи не порушують права і свободи, що захищаються Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Прояви суддівського свавілля необхідно відрізняти від добросовісної суддівської помилки, тобто помилки без ознак умислу або грубої недбалості. Добросовісність вказує на те, що суддя діяв сумлінно – з належним ставленням до своїх обов’язків встановив фактичні обставини, які підлягають правовій оцінці, оцінив докази та тлумачив закон, але припустився помилки, яка не була настільки очевидною й однозначною.
Добросовісна суддівська помилка має місце у тому випадку, коли суд припустився помилки, сумлінно виконуючи свої обов’язки. Вона може засновуватися на некоректній оцінці фактів у справі або неправильному, наприклад під кутом зору вищої інстанції, хоча й вмотивованому застосуванні правових норм. У будь-якому разі судове рішення у випадку добросовісної суддівської помилки є логічним і зрозумілим, не перевищує межі допустимого суддівського розсуду.
Отже, прийняття суддею Ткаченком Ю.В. постанови від 22 червня 2021 року про закриття провадження на підставі статті 22 КУпАП у справі № 366/1143/21 було наслідком помилкового застосування закону.
Відповідальність за діяльність, пов’язану зі здійсненням правосуддя, повинна наставати виключно за умисне винесення незаконних судових рішень. При цьому форма вини повинна мати характер умислу або грубої недбалості.
Ураховуючи обставини цієї справи та пояснення судді, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що суддя Ткаченко Ю.В. допустив добросовісну суддівську помилку. Вказане не було результатом умисних або внаслідок недбалості дій судді в розумінні правил про дисциплінарну відповідальність суддів.
Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи щодо судді Ткаченка Ю.В. не отримала / не здобула чітких і переконливих доказів, які давали б можливість дійти висновку про наявність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, зокрема, що суддя Ткаченко Ю.В під час встановлення обставин, оцінювання доказів і тлумачення закону у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА1 з урахуванням принципу незалежності судді виходив за межі допустимого суддівського розсуду, що свідчило про недобросовісність та вказувало на злочинний умисел чи недбалість судді.
За результатами розгляду дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила в діях судді Іванківського районного суду Київської області Ткаченка Ю.В. складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», отже, й підстав для притягнення вказаного судді до дисциплінарної відповідальності.
З огляду на викладене Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Іванківського районного суду Київської області Ткаченка Ю.В. необхідно відмовити.
Відповідно до частини шостої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», якщо Дисциплінарною палатою ухвалено рішення про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарне провадження припиняється.
На підставі викладеного, керуючись статтями 106, 108, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.40–13.44 Регламенту Вищої ради правосуддя, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
відмовити у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Іванківського районного суду Київської області Ткаченка Юрія В’ячеславовича, дисциплінарне провадження припинити.
Рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя не пізніше десяти днів із дня його ухвалення.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
Члени Першої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
Микола МОРОЗ
Член Другої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
