Вища рада правосуддя, розглянувши заяву та додані до неї документи про звільнення Прасолова Володимира Миколайовича з посади судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у відставку,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 18 березня 2024 року надійшла заява Прасолова В.М. від 12 березня 2024 року про звільнення з посади судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у відставку відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України.
Прасолов Володимир Миколайович, ______ року народження, Указом Президента України від 21 лютого 2002 року № 163/2002 призначений на посаду судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 12 квітня 2007 року № 922-V обраний на посаду цього суду безстроково.
Відповідно до статті 116 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VІІІ) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається згідно зі статтею 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
На час призначення Прасолова В.М. на посаду судді (21 лютого 2002 року) питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося частиною четвертою статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» та Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».
Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов’язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Відповідно до абзацу третього пункту 16.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (зі змінами), при вирішенні питання про звільнення судді з посади у зв’язку з поданням заяви про відставку стаж роботи на посаді судді обраховується з дати призначення (обрання) судді на посаду по дату ухвалення Вищою радою правосуддя відповідного рішення або по дату припинення повноважень судді у зв’язку з досягненням суддею шістдесяти п’яти років.
Стаж роботи Прасолова В.М. на посаді судді на день ухвалення Вищою радою правосуддя цього рішення становить 22 роки 1 місяць 7 днів.
Статтею 56 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» (у редакції, чинній на час призначення Прасолова В.М. на посаду судді) під поняттям «прокурор» у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 461, частині першій статті 47, статтях 48, 49, 50, 501, частині п’ятій статті 52 і статті 55 цього слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.
Отже, з огляду на зазначену норму Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» та абзац другий частини четвертої статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» до стажу роботи, що дає судді Прасолову В.М. право на відставку, який підтверджується копіями послужного списку, військового квитка, підлягає зарахуванню період роботи на посадах військового слідчого, слідчого-начальника пересувної криміналістичної лабораторії, старшого слідчого військової прокуратури Домнінського гарнізону (із 26 червня 1980 року до 30 січня 1986 року), старшого слідчого, помічника військового прокурора, старшого помічника військового прокурора військової прокуратури Оловяннинського гарнізону (з 30 січня 1986 року до 27 листопада 1991 року), старшого помічника військового прокурора, слідчого військової прокуратури Харківського гарнізону (з 27 листопада 1991 року до 6 січня 1994 року), слідчого, військового прокурора-криміналіста, заступника військового прокурора військової прокуратури Криворізького гарнізону (з 6 січня 1994 року до 22 грудня 2000 року), військового прокурора Первомайського гарнізону (з 22 грудня 2000 року до 20 вересня 2001 року), що загалом становить 21 рік 2 місяці 24 дні.
Крім того, абзацом другим частини другої статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/1995 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (у редакції, чинній на день призначення Прасолова В.М. на посаду судді) передбачено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Із копії послужного списку вбачається, що з 5 серпня 1976 року до 26 червня 1980 року Прасолов В.М. був курсантом Військового інституту.
Частиною другою статті 11 Закону СРСР від 12 жовтня 1967 року «Про загальний військовий обов’язок», чинного на час навчання Прасолова В.М. у Військовому інституті, було встановлено, що громадяни, прийняті до військово-навчальних закладів, є такими, що перебувають на дійсній військовій службі і називаються курсантами. На них поширюються обов’язки, встановлені для військовослужбовців строкової служби. Вони та їхні сім’ї користувалися правами, пільгами та перевагами, встановленими чинним законодавством для військовослужбовців строкової служби та їхніх сімей.
Згідно з пунктом 1 статті 13 вказаного Закону СРСР для солдатів і сержантів Радянської Армії, берегових частин і авіації Військово-Морського Флоту був установлений дворічний строк дійсної військової служби.
Частиною першою статті 25 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про загальний військовий обов’язок і військову службу» передбачено, що навчання у військово-навчальних закладах зараховується курсантам як строкова військова служба.
Отже, як законодавство колишнього СРСР, так і законодавство України період навчання у військово-навчальних закладах прирівнювало до проходження дійсної (строкової) військової служби.
У зв’язку із цим, до стажу роботи Прасолова В.М. на посаді судді, що дає право на відставку, підлягають зарахуванню два роки навчання у Військовому інституті як період проходження строкової військової служби.
Варто зауважити, що частиною другою статті 137 Закону № 1402-VІІІ (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв’язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв’язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Саме така правова позиція покладена в основу рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 листопада 2018 року, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» у редакції, чинній станом на 21 лютого 2002 року, на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Водночас стаж роботи за юридичною спеціальністю, вимога щодо якого визначалася законом та який надавав право для призначення на посаду судді (стаж роботи на посадах військового прокурора, заступника військового прокурора), зарахований до стажу роботи Прасолова В.М. на посаді судді, що дає право на відставку.
Отже, станом на дату ухвалення рішення загальний стаж роботи судді Прасолова В.М., який дає йому право на звільнення у відставку, становить 45 років 4 місяці 1 день.
Додані до заяви документи свідчать, що суддя Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Прасолов В.М. має достатній для звільнення у відставку стаж роботи, визначений на підставі статей 116, 137 Закону № 1402-VIII, а також абзацу четвертого пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону в редакції Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Вища рада правосуддя, керуючись пунктом 4 частини шостої статті 126, статтею 131 Конституції України, статтями 3, 30, 34, 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,
вирішила:
звільнити Прасолова Володимира Миколайовича з посади судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у зв’язку з поданням заяви про відставку.
Голова Вищої ради правосуддя
