Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Саліхова В.В., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Ковбій О.В., Мельника О.П. та залученого з Першої Дисциплінарної палати члена Вищої ради правосуддя Бокової Ю.В., розглянувши дисциплінарну справу стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Вовка Сергія Володимировича, відкриту за скаргою Зюкова Романа Юрійовича,
встановила:
9 грудня 2021 року до Вищої ради правосуддя за вхідним № З-5811/0/7-21 надійшла дисциплінарна скарга Зюкова Р.Ю. на дії судді Печерського районного суду міста Києва Вовка С.В. під час здійснення правосуддя у справах № 757/52446/21-к, № 757/52447/21-к.
Короткий виклад обставин, вказаних у дисциплінарній скарзі
Автор скарги зазначає, що у вказаних справах суддя Печерського районного суду міста Києва Вовк С.В. постановив дві незаконні та невмотивовані ухвали про надання дозволу на проведення обшуку та вилучення автомобілів, що належать йому на праві власності. Своє мотивування слідчий суддя виклав в одному абзаці, який є аналогічним в обох ухвалах та містить абстрактне та шаблонне формулювання без урахування специфіки та обставин кримінального провадження. Ухвали не містять посилання на конкретні матеріали кримінального провадження, дослідження яких надало підстави слідчому судді для надання дозволів на проведення обшуків. В ухвалах не наведено мотивів, з яких суддя вважав доведеними обставини, які б давали достатні підстави вважати, що нібито мав місце факт вчинення кримінального правопорушення; що відшукувані речі, документи знаходяться саме в автомобілях, що належать на праві власності скаржнику. Слідчий суддя не перевірив, чи є проведення обшуку автомобілів співмірним процесуальним заходом щодо фактичного стану розслідування кримінального провадження, чи є воно доцільним та чи буде досягнуто мети і виконано завдання такої слідчої дії. Слідчий суддя не зазначив, якими саме доказами обґрунтовується та підтверджується неможливість отримання слідчим доступу до речей, документів, відомостей відповідно до частини другої статті 93 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) або за допомогою інших слідчих дій, передбачених КПК України. В ухвалах не наведено мотивів, з яких виходив слідчий суддя, встановлюючи максимальний строк дії ухвал про надання дозволу на проведення обшуків.
Скаржник вказує, що наслідком такої суддівської недбалості стало вилучення автомобілів, що належать йому на праві власності. Автомобілі зберігаються у невідомих йому умовах, за відсутності будь-яких гарантій їх повернення у первісному належному стані.
З огляду на викладені обставини скаржник просить притягнути суддю Печерського районного суду міста Києва Вовка С.В. до дисциплінарної відповідальності.
Процедура розгляду скарги
5 серпня 2021 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 1635-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (далі – Закон № 1635-ІХ), яким внесено зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема в частині здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів. З моменту набрання чинності Законом № 1635-ІХ дисциплінарні скарги розподіляються дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя, а дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя є учасником дисциплінарної справи.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 5 серпня 2021 року № 1809/0/15-21 зупинено з 5 серпня 2021 року розподіл між членами Вищої ради правосуддя скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.
Законами України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» (набрав чинності 17 вересня 2023 року) та від 6 вересня 2023 року № 3378-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (набрав чинності 19 жовтня 2023 року) внесено зміни до глави 4 «Дисциплінарне провадження» розділу II «Особлива частина» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у частині строків та порядку здійснення дисциплінарного провадження.
Розділ III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповнено пунктом 23⁷, яким установлено, що тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснює член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 19 жовтня 2023 року № 997/0/15-23 відновлено розподіл між членами Вищої ради правосуддя скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора, розподіл яких зупинено рішенням Вищої ради правосуддя від 5 серпня 2021 року № 1809/0/15-21, з 1 листопада 2023 року.
Протоколом автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 13 листопада 2023 року вказану скаргу передано члену Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселку Р.А. для проведення попередньої перевірки, за результатами якої складено висновок від 1 лютого 2024 року з пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Вовка С.В.
Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 лютого 2024 року № 439/2дп/15-24 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Вовка С.В., оскільки дії судді можуть утворювати склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).
Відповідно до приписів частини першої статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами підготовки до розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Вовка С.В. член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. як доповідач підготував висновок, який передав на розгляд Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, а також повідомив суддю та скаржника про наявність проєкту такого висновку та можливість ознайомитися з матеріалами дисциплінарної справи в порядку, визначеному Регламентом Вищої ради правосуддя.
Про засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, призначене на 27 березня 2024 року, суддю та скаржника повідомлено своєчасно та належним чином шляхом надіслання письмових повідомлень засобами електронного поштового зв’язку та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя. Крім того, у зв’язку із введенням в Україні воєнного стану та з метою забезпечення реалізації прав судді та скаржника, визначених пунктом 13.22 Регламенту Вищої ради правосуддя, судді та скаржнику запропоновано взяти участь у вказаному засіданні в режимі відеоконференції.
У засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 27 березня 2024 року суддя та скаржник не прибули.
Суддя Печерського районного суду міста Києва Вовк С.В. надіслав до Вищої ради правосуддя заяву про неможливість взяти участь у засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 27 березня 2024 року в режимі відеоконференції у зв’язку з тим, що у цей день у нього призначено до розгляду 22 судові справи (вх. № 962/3/6-24 від 25 березня 2024 року).
Також суддя Печерського районного суду міста Києва Вовк С.В. подав заяву про відвід члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. від розгляду дисциплінарної справи стосовно нього (вх. № 962/1/6-24 від 22 березня 2024 року).
Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27 березня 2024 року № 912/2дп/15-24 відмовлено в задоволенні заяви судді Печерського районного суду міста Києва Вовка С.В. про відвід члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. від розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Вовка С.В., відкритої за скаргою Зюкова Р.Ю.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, погодилась із пропозицією доповідача та дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Печерського районного суду міста Києва Вовка С.В. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.
Обставини, встановлені під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду
Вовк Сергій Володимирович, Указом Президента України від 14 квітня 2006 року № 308/2006 призначений на посаду судді Печерського районного суду міста Києва строком на п’ять років. Постановою Верховної Ради України від 3 лютого 2011 року № 2990-IV обраний суддею цього суду безстроково.
Справа № 757/52446/21-к
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Вовка С.В. від 29 вересня 2021 року (справа № 757/52446/21-к) задоволено клопотання слідчого СВ Печерського УП ГУНП у місті Києві Топузяна А.Р. та надано дозвіл слідчим СВ Печерського УП ГУНП у місті Києві, які входять до групи слідчих у кримінальному провадженні № ____ від 21 серпня 2021 року, а також прокурорам групи прокурорів Печерської окружної прокуратури міста Києва у вказаному кримінальному провадженні, на проведення обшуку автомобіля Land Rover Range Rover, 2010 р.в., д.н.з. ___, який належить ОСОБА1, з метою його вилучення, а також виявлення і вилучення ключів запалювання, свідоцтва про реєстрацію зазначеного транспортного засобу, пристроїв для дистанційного керування радіоприладами, які могли бути використані для вчинення кримінального правопорушення, одягу, сумки, що могли використовуватися під час вчинення злочину та зберегли на собі сліди його вчинення, блокнотів, чернеток, рукописних записів, мобільних телефонів, сім карток, електронні носії інформації. Визначено строк дії ухвали тривалістю один місяць з дня її постановлення.
В ухвалі слідчого судді зазначено, що СВ Печерського УП ГУНП у місті Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 серпня 2021 року за № ____, за ознаками вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною другою статті 194, частиною другою статті 289, частиною другою статті 289 Кримінального кодексу України (далі – КК України).
Слідчий вказує у клопотанні, що є підстави вважати, що в транспортних засобах, а саме: Land Rover, модель Range Rover, д.н.з. ____, можуть зберігатися речі, які містять на собі сліди злочинів, а також ключі від машин, які були протиправно вилучено із законного володіння потерпілих. А також автомобілів Toyota Land Cruiser 200, 2018 р.в., д.н.з. ____, який належить ТОВ «АГРАРНО-ВАНТАЖНА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 40965384), Mercedes-Benz S 400 CDI 2020 р.в., д.н.з. ____, який належить ТОВ «АГРАРНО-ВАНТАЖНА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 40965384), Wiesmann GT MF 4, 2007 р.в., д.н.з. ____, який належить ОСОБА2.
З ухвали також вбачається, що, задовольняючи клопотання слідчого про обшук, слідчий суддя виходив із того, що обставини, викладені в клопотанні, знайшли своє підтвердження в наданих матеріалах, відшукання речей буде мати доказове значення для розслідування кримінального провадження, а в подальшому будуть доказами під час судового розгляду кримінального провадження, є обґрунтовані підстави вважати, що відшукувані речі знаходяться у приміщенні, на яке вказано у клопотанні.
Відповідно до журналу судового засідання це засідання розпочалось о 16:22:24 та закінчилось о 16:23:54, тобто тривало 1 хв. 30 с. Пояснення слідчого щодо клопотання тривало 2 с. (з 16:22:38 до 16:22:40), а дослідження матеріалів провадження в повному обсязі – 1 с. (з 16:22:40 по 16:22:41).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника Капури А.Й. в інтересах ОСОБА1 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду місті Києва від 29 вересня 2021 року, оскільки апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22 серпня 2022 року відмовлено у відкритті касаційного провадження на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Справа № 757/52447/21-к
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Вовка С.В. від 29 вересня 2021 року (справа № 757/52447/21-к) задоволено клопотання слідчого СВ Печерського УП ГУНП у місті Києві Топузяна А.Р. та надано дозвіл слідчим СВ Печерського УП ГУНП у місті Києві, які входять до групи слідчих у кримінальному провадженні № ____ від 21 серпня 2021 року, а також прокурорам групи прокурорів Печерської окружної прокуратури міста Києва у вказаному кримінальному провадженні, на проведення обшуку автомобіля Land Rover Range Rover, 2007 р.в., д.н.з. ____, який належить ОСОБА1, з метою його вилучення, а також виявлення і вилучення ключів запалювання, свідоцтва про реєстрацію зазначеного транспортного засобу, пристроїв для дистанційного керування радіоприладами, які могли бути використані для вчинення кримінального правопорушення, одягу, сумки, що могли використовуватися під час вчинення злочину та зберегли на собі сліди його вчинення, блокнотів, чернеток, рукописних записів, мобільних телефонів, сім карток, електронні носії інформації. Визначено строк дії ухвали тривалістю один місяць з дня її постановлення.
В ухвалі слідчого судді зазначено, що СВ Печерського УП ГУНП у місті Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 серпня 2021 року за № ____, за ознаками вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною другою статті 194, частиною другою статті 289, частиною другою статті 289 Кримінального кодексу України (далі – КК України).
Слідчий вказує у клопотанні, що є підстави вважати, що за адресами АДРЕСА1; АДРЕСА2; АДРЕСА3; АДРЕСА4; АДРЕСА5, а також в транспортних засобах, а саме: Land Rover, модель Range Rover, д.н.з. ____, Land Rover, модель Range Rover, д.н.з. ____, можуть зберігатися речі, які містять на собі сліди злочинів, а також ключі від машин, які були протиправно вилучено із законного володіння потерпілих. А також автомобілів Toyota Land Cruiser 200, 2018 р.в., д.н.з. ____, який належить ТОВ «АГРАРНО-ВАНТАЖНА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 40965384), Mercedes-Benz S 400 CDI 2020 р.в., д.н.з. КА7770СХ, який належить ТОВ «АГРАРНО-ВАНТАЖНА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 40965384), Wiesmann GT MF 4, 2007 р.в., д.н.з. ____, який належить ОСОБА2.
З ухвали також вбачається, що, задовольняючи клопотання слідчого про обшук, слідчий суддя виходив із того, що обставини, викладені в клопотанні, знайшли, своє підтвердження в наданих матеріалах, відшукання речей буде мати доказове значення для розслідування кримінального провадження, а в подальшому будуть доказами під час судового розгляду кримінального провадження, є обґрунтовані підстави вважати, що відшукувані речі знаходяться у приміщенні, на яке вказано у клопотанні.
Відповідно до журналу судового засідання це засідання розпочалось о 16:06:23 та закінчилось о 16:08:10, тобто тривало 1 хв. 47 с. Пояснення слідчого щодо клопотання тривало 2 с. (з 16:06:45 до 16:06:46), а дослідження матеріалів провадження в повному обсязі – 1 с. (з 16:06:46 по 16:06:47).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника Капури А.Й. в інтересах ОСОБА1 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року, оскільки апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Також встановлено, що в межах вказаного кримінального провадження 8 жовтня 2021 року слідчим СВ Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві на підставі ухвал слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року у справах № 757/52446/21-к та № 757/52447/21-к було проведено обшук двох автомобілів, які знаходились у внутрішньому дворі будинку за адресою: АДРЕСА1, а саме: автомобіля марки Land Rover, модель Range Rover, д.н.з. ____ (VIN SALMP1E46AA320300); автомобіль марки Land Rover, модель Range Rover, д.н.з. ____ (VIN SALLMAM247A254268).
Під час проведення обшуку було вилучено майно, згідно протоколів обшуку від 8 жовтня 2021 року, в тому числі автомобіль марки автомобіль марки Land Rover, модель Range Rover, д.н.з. ____ (VIN SALMP1E46AA320300); автомобіль марки Land Rover, модель Range Rover, д.н.з. ____ (VIN SALLMAM247A254268), свідоцтва про реєстрацію та ключі до зазначених транспортних засобів.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Матійчук Г.О. від 18 серпня 2022 року № 757/19899/22-к скаргу адвоката Капури А.Й. в інтересах ОСОБА1 задоволено частково. Зобов’язано уповноважених осіб Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві повернути ОСОБА1 майно, яке належить йому на праві приватної власності та вилучене під час проведення обшуків відповідно до ухвал слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року у справах № 757/52446/21-к та № 757/52447/21-к, а саме: автомобіль марки Land Rover, модель Range Rover, д.н.з. ____ (VIN SALMP1E46AA320300); автомобіль марки Land Rover, модель Range Rover, д.н.з. ____ (VIN SALLMAM247A254268); свідоцтва про реєстрацію та ключі до зазначених транспортних засобів. У задоволенні іншої частини скарги відмовлено.
Пояснення судді
У письмових поясненнях, наданих на пропозицію члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А., суддя Печерського районного суду міста Києва Вовк С.В. зазначив, що нормами КПК України не передбачено обов’язку слідчого судді перелічувати всі обставини кримінального провадження і викладати в ухвалі про надання дозволу на обшук усі відомі і встановлені відомості.
Вмотивованість ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку житла чи іншого володіння особи повинна бути в межах, які не розкривають таємницю досудового розслідування, в ній, зокрема, повинні бути наведені аргументи, що переконали суддю в задоволенні чи відхиленні такого клопотання.
Обидві ухвали слідчого судді по формі, змісту та складу відповідають вимогам статей 235, 372 КПК України, а їх вмотивованість наведена в межах, які не розкривають таємницю досудового розслідування.
Приписи кримінального процесуального закону не містять застереження про те, що слідчий суддя повинен мотивувати необхідність встановлення максимального строку виконання ухвали про обшук.
Слідчим під час розгляду клопотань про обшук було доведено наявність підстав, передбачених частиною п’ятою статті 234 КПК України, а відтак не заслуговують на увагу доводи заявника про недоречність надання дозволу на обшук, адже слідчий міг отримати доступ до речей, документів або відомостей, які можуть у них міститися, у добровільному порядку, шляхом витребування речей, документів, відомостей відповідно до частини другої статті 93 КПК України.
На думку судді Вовка С.В., доводи скарги Зюкова Р.Ю. зводяться до фактичної незгоди із судовими рішеннями про обшук, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» є підставою для відмови у відкритті дисциплінарної справи.
Листом від 19 лютого 2024 року № 5765/0/9-24 судді Печерського районного суду міста Києва Вовку С.В. надіслано копію ухвали Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 лютого 2024 року № 439/2дп/15-24 про відкриття дисциплінарної справи стосовно нього.
Суддю Вовка С.В. також поінформовано про право надати пояснення з приводу обставин, викладених у вказаній ухвалі (лист від 19 лютого 2024 року № 373/0/19-24).
25 березня 2024 року за вх. № 962/2/6-24 до Вищої ради правосуддя надійшли пояснення судді Вовка С.В. з приводу обставин, викладених в ухвалі Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 лютого 2024 року № 439/2дп/15-24.
У поясненнях суддя Вовк С.В. зазначив, що за приписами частин першої, четвертої та п’ятої статті 234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Клопотання про обшук розглядається у суді в день його надходження за участю слідчого або прокурора. Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про обшук, якщо прокурор, слідчий не доведе наявність достатніх підстав вважати, що: було вчинено кримінальне правопорушення; відшукувані речі і документи мають значення для досудового розслідування; відомості, які містяться у відшукуваних речах і документах, можуть бути доказами під час судового розгляду; відшукувані речі, документи або особи знаходяться у зазначеному в клопотанні житлі чи іншому володінні особи; за встановлених обставин обшук є найбільш доцільним та ефективним способом відшукання та вилучення речей і документів, які мають значення для досудового розслідування, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб, а також заходом, пропорційним втручанню в особисте і сімейне життя особи.
Суддя Вовк С.В. звертав увагу, що у пункті 56 постанови від 27 січня 2022 року у справі № 11-132сап21 Велика Палата Верховного Суду з урахуванням змісту частини п’ятої статті 234 КПК України звернула увагу на те, що під час вирішення питання про санкціонування обшуку житла стандарт доказування – «достатня підстава» є значно нижчим, порівняно з такими стандартами як «поза розумним сумнівом» (що застосовується під час розгляду кримінального провадження по суті), так і «обґрунтована підозра» (за яким доводиться наявність підстав піддавати конкретну особу заходам забезпечення кримінального провадження).
Також у пункті 66 наведеної постанови зазначено, що згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 14 червня 2018 року у справі № 11-386сап18, застосування до ухвал слідчого судді про надання дозволу на обшук положень, які регламентують загальні вимоги щодо судового рішення суду першої інстанції в кримінальному провадженні, можливо лише з урахуванням особливостей стадії досудового розслідування, яка є відмінною від судового розгляду.
Нормами КПК України не передбачено обов’язку слідчого судді перелічувати всі обставини кримінального провадження і викладати в ухвалі про надання дозволу на обшук усі відомі і встановлені відомості.
Вмотивованість ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку житла чи іншого володіння особи повинна бути в межах, які не розкривають таємницю досудового розслідування, в ній, зокрема, повинні бути наведені аргументи, що переконали суддю в задоволенні чи відхиленні такого клопотання.
Обидві ухвали слідчого судді по формі, змісту та складу відповідають вимогам статей 235, 372 КПК України, а їх вмотивованість наведена в межах, які не розкривають таємницю досудового розслідування.
Розгляд клопотання про обшук відбувається в закритому судовому засіданні і під час розгляду клопотань № 757/52446/21-к, № 757/52447/21-к саме слідчим доведено наявність підстав, передбачених частиною п’ятою статті 234 КПК України.
Відповідно до частини сьомої статті 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Під час вирішення питання щодо доцільності вилучення транспортних засобів слідчий суддя дійшов висновку про те, що вони мають значення для досудового розслідування, адже відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частини другої статті 194, частини другої статті 289 КК України.
Санкція статті 289 КК України передбачає, що незаконне заволодіння транспортним засобом – карається обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк (частина перша). Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинені з проникненням у приміщення чи інше сховище, або з використанням електронних пристроїв для втручання в роботу технічних засобів охорони, або якщо предметом незаконного заволодіння є транспортний засіб, вартість якого становить від ста до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, – караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої (частина друга).
На думку судді Вовка С.В., недоцільним є посилання на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Матійчук Г.О. від 18 серпня 2022 року у справі № 757/19899/22-к, якою повернуто вилучені під час обшуків транспортні засоби, оскільки до цього, двічі, ухвалами слідчих суддів Печерського районного суду міста Києва від 22 листопада 2021 року у справі № 757/60938/21-к та від 21 лютого 2022 року у справі № 757/68033/21-к, відмовлялось у поверненні цього майна з підстав того, що зазначені речі можуть містити відомості, що мають значення для обставин, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні.
Суддя Вовк С.В. також повідомив, що йому надійшов лист-повідомлення від Зюкова Р.Ю., в якому він повідомив, що 22 лютого 2024 року він подав до Вищої ради правосуддя клопотання про закриття провадження у справі № 439/2дп/15-24, та долучив копію цього клопотання.
Позиція скаржника
Після відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Вовка С.В. 22 лютого 2024 року за вх. № З-1213/0/7-24 до Вищої ради правосуддя від Зюкова Р.Ю. надійшло клопотання про закриття дисциплінарного провадження стосовно судді Вовка С.В.
У клопотанні скаржник зазначив, що він проаналізував законодавство та низку рішень у подібних правовідносинах, з яких вбачається, що з урахуванням стадії кримінального провадження слідчий суддя не зобов’язаний перелічувати в ухвалі про надання дозволу на проведення обшуку усі відомі та встановлені досудовим слідством відомості.
Також скаржник повідомив, що у нього відсутні претензії до судді, а обставини раніше поданої щодо нього скарги відпали.
Відповідно до пункту 13.19 Регламенту Вищої ради правосуддя відмова скаржника від скарги не може бути підставою для припинення дисциплінарного провадження.
Друга Дисциплінарна палата розглянула клопотання скаржника та, керуючись пунктом 13.19 Регламенту Вищої ради правосуддя, відмовила у його задоволенні. Водночас позиція скаржника була врахована під час визначення істотності негативних наслідків від дисциплінарного проступку судді.
Висновки за результатами розгляду дисциплінарної справи
Пунктом 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Згідно з частиною першою статті 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Частиною п’ятою цієї статті передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ).
Відповідно до пунктів 1, 2, 6, 8 частини першої статті 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, належать: верховенство права; законність; недоторканність житла чи іншого володіння особи; невтручання у приватне життя.
Частинами першою, другою статті 234 КПК України встановлено, що обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
За змістом наведеної норми закону слідча дія може бути санкціонована слідчим суддею виключно у разі наявності достатніх відомостей про те, що шляхом її реалізації буде досягнуто мети слідчої дії.
Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбаченим цим Кодексом, а також містити відомості про: 1) строк дії ухвали, який не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали; 2) прокурора, слідчого, який подав клопотання про обшук; 3) положення закону, на підставі якого постановляється ухвала; 4) житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, які мають бути піддані обшуку; 5) особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться; 6) речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук.
Відповідно до статті 30 Конституції України, статті 13 КПК України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється відповідно до закону і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
При цьому держави, які підписали Конвенцію, мають певну свободу розсуду стосовно необхідності втручання, але винятки, про які йдеться в пункті 2 статті 8 Конвенції, вимагають ретельного вмотивування. Необхідність у таких виняткових діях у цій справі має бути встановлена як найпереконливіше (рішення у справах «Класс та інші проти Німеччини», «Компанія «Кола Ест» та інші проти Франції», «Бук проти Німеччини»).
Прийняття постанови про дозвіл на обшук житла або іншого володіння особи повинно супроводжуватись врахуванням принципу пропорційності між достатніми та обґрунтованими підставами для проведення такого обшуку і наслідками, до яких він призведе, а також наявності гарантій від порушень прав та основоположних свобод особи при проведенні такої процедури.
Дійсно, у своїй практиці ЄСПЛ допускає, що наведення більш детальної інформації в постанові про проведення обшуку щодо оперативно-розшукових заходів та їх результатів могло правильно вважатися невиправданим з огляду на ранню стадію розслідування та, зокрема, той факт, що деякі суттєві докази ще мали бути виявлені (рішення у справі «Ратушна проти України», § 80).
Однак, визначаючи, чи мало місце втручання у право заявника, яке гарантоване статтею 8 Конвенції, зокрема чи відповідало таке втручання критерію необхідності у демократичному суспільстві, ЄСПЛ також наголошував, що розпливчатість та надмірна узагальненість формулювань у постановах про дозвіл на обшук надають органу, який проводив обшук, нічим не обґрунтовану свободу розсуду при встановленні необхідного обсягу обшуку (рішення у справах «Смірнов проти Росії», § 47, «Алексанян проти Росії», § 216, «Німітц проти Німеччини», § 37).
Відповідно до частини п’ятої статті 234 КПК України на слідчого суддю покладено обов’язок перевірити наявність достатніх підстав вважати, що:
1) було вчинено кримінальне правопорушення;
2) відшукувані речі і документи мають значення для досудового розслідування;
3) відомості, які містяться у відшукуваних речах і документах, можуть бути доказами під час судового розгляду;
4) відшукувані речі, документи або особи знаходяться у зазначеному в клопотанні житлі чи іншому володінні особи;
5) за встановлених обставин обшук є найбільш доцільним та ефективним способом відшукання та вилучення речей і документів, які мають значення для досудового розслідування, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб, а також заходом, пропорційним втручанню в особисте і сімейне життя особи.
Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Зі змісту ухвал слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Вовка С.В. від 29 вересня 2021 року не вбачається, з чого виходив суд, задовольняючи клопотання про надання дозволу на проведення обшуку в автомобілях, які належать ОСОБА1, і чому ці автомобілі можуть бути речовими доказами у справі. В ухвалах містяться загальні фрази про те, що обставини, викладені в клопотанні, знайшли своє підтвердження в наданих матеріалах, відшукання речей буде мати доказове значення для розслідування кримінального провадження, а в подальшому будуть доказами під час судового розгляду кримінального провадження, є обґрунтовані підстави вважати, що відшукувані речі знаходяться у приміщенні, на яке вказано у клопотанні.
Крім того, ухвалами слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Вовка С.В. від 29 вересня 2021 року у справах № 757/52446/21-к, № 757/52447/21-к надано дозвіл на проведення обшуку в автомобілях Land Rover Range Rover, 2010 р.в., д.н.з. ____, та Land Rover Range Rover, 2007 р.в., д.н.з. ____, які належать ОСОБА1, з метою їх вилучення.
Відповідно до статті 16 КПК України обмеження права власності можливе лише на підставі судового рішення. Без судового рішення допускається лише тимчасове вилучення майна.
З аналізу статей 234, 235 КПК України можна дійти висновку, що КПК України не передбачено право слідчого судді у своєму рішенні про дозвіл на обшук житла або іншого володіння особи вказувати про вилучення обшукуваного майна. Ні у наведених ухвалах слідчого судді від 29 вересня 2021 року, ні в поясненнях судді Вовка С.В. не зазначено правового обґрунтування можливості надання слідчим таких повноважень при обшуку майна. А тому пояснення судді у цій частині не спростовують висновків Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.
Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя також проаналізовано клопотання слідчого про проведення обшуку вказаних автомобілів з метою їх вилучення. Фабула кримінального провадження зводиться до того, що невстановленими особами здійснено підпал чотирьох автомобілів. Також розслідується факт зникнення ще двох автомобілів, що належать ТОВ «АГРАРНО-ВАНТАЖНА КОМПАНІЯ». Таке зникнення відбулось після початку процесу розлучення між подружжям, яке є бенефіціарами цієї компанії. Автомобілі, які підлягали обшуку та вилученню, належали родичу одного з подружжя. В ухвалах про обшук та у клопотаннях слідчого немає жодних пояснень, як ці автомобілі пов’язані з подією злочинів, жодних аргументів, з якою метою необхідно вилучити ці автомобілі і чому є підстави вважати, що у них можуть бути речі, які можуть бути доказами у справі або вони самі можуть бути речовими доказами. З огляду на це, посилання на ці клопотання не роблять ухвалу слідчого судді мотивованою, оскільки у цих клопотаннях таких мотивів немає.
Такі мотиви не могли бути озвучені і під час розгляду клопотання слідчого у судовому засідання, оскільки відповідно до журналів судових засідань слідчий давав пояснення щодо клопотання протягом 2 секунд. За такий час неможливо належно обґрунтувати клопотання і навести додаткові аргументи. Тому Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя приходить до висновку, що такого обґрунтування не було.
Наведене спростовує пояснення судді, що належне обґрунтування необхідності проведення обшуку та вилучення майна наведене у клопотаннях слідчого та доданих до них матеріалах.
В ухвалі слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Матійчук Г.О. від 18 серпня 2022 року № 757/19899/22-к, якою зобов’язано уповноважених осіб Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві повернути ОСОБА1 вилучені автомобілі, вказано, що доказів, які б могли свідчити, що вилучене майно є таким, що містить інформацію про факти підготовки, координування спланованих дій та вчинення кримінальних правопорушень, тобто, що є предметом кваліфікації у кримінальному провадженні № ____ від 21 серпня 2022 року, не надано. Це додатково свідчить, що підстав для вилучення цього майна не було.
Внаслідок вказаних дій судді Вовка С.В. ОСОБА1 був позбавлений права володіти, користуватись та розпоряджатись належним йому на праві власності рухомим майном (автомобілями) протягом 10 місяців.
Незазначення належних, співвідносних з положеннями процесуального закону мотивів, з яких виходив суд, задовольняючи клопотання про надання дозволу на проведення обшуку з метою вилучення обшукуваних об’єктів, що не передбачено чинним кримінальним процесуальним законом, призвело до порушення основоположного права на справедливий суд та порушення права власності.
Будь-яке втручання у мирне володіння майном має супроводжуватися процесуальними гарантіями, які надають відповідній фізичній чи юридичній особі обґрунтовану можливість звернутися зі своєю справою до компетентних органів державної влади для ефективного оскарження заходів, які становлять втручання у права, гарантовані цим положенням (пункт 76 рішення ЄСПЛ у справі «Свіргунець проти України»).
Водночас ухвала про «обшук з метою вилучення» фактично позбавила власника майна на можливість взяти участь у розгляді питання щодо необхідності такого вилучення та оскарження ухвали, яка обмежила його права на мирне володіння майном. Скаржник двічі оскаржував ухвали судді Вовка С.В., однак апеляційний та касаційний суд відмовили у відкритті відповідного провадження у зв’язку з тим, що ухвала про обшук не підлягає оскарженню.
Щодо аргументів у поясненнях судді Вовка С.В., що статті, за якими розпочате досудове розслідування, передбачають конфіскацію майна, то такі аргументи не є спроможними, оскільки на момент ухвали про обшук власнику майна не було пред’явлено підозри, а тому неможливо було обґрунтовувати вилучення майна ймовірною майбутньою конфіскацією.
Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) щодо якості судових рішень на рівні рекомендацій, що мають характер норм «м’якого права», наголосила, що якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених ЄСПЛ. При цьому навіть «проміжні» процесуальні рішення потребують належного викладу підстав їх прийняття, якщо вони стосуються індивідуальних свобод.
Належне мотивування судового рішення – це стандарт ЄСПЛ, напрацьований за результатами розгляду заяв про порушення права на справедливий суд. Аналіз практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції свідчить, що право на мотивоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи. По-перше, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести передусім сторонам, що суд справді почув їхні позиції, а не проігнорував їх. По-друге, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження. По-третє, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи. По-четверте, тільки мотивоване судове рішення забезпечує можливість здійснювати суспільний контроль за правосуддям.
Щоб судове рішення вважалося належно мотивованим, недостатньо просто процитувати закон та перерахувати докази, надані сторонами. Важливо навести ті висновки, яких дійшов суд за результатами оцінки доказів, та знайти настільки вагомі й одночасно зрозумілі аргументи на користь прийнятого рішення, щоб вони переконали в законності й справедливості вирішення спору навіть ту сторону, яка в цьому спорі програла.
Право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинне містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», параграфи 29, 30).
Закріплене у статті 6 Конвенції право особи на справедливий судовий розгляд забезпечується, зокрема, через право на мотивоване судове рішення, справедливість судового рішення вимагає, аби таке рішення достатньою мірою висвітлювало мотиви, на яких воно ґрунтується.
Отже невмотивованість судового рішення свідчить про порушення основоположного права на справедливий суд. До таких висновків, прийшла і Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постановах від 16 листопада 2023 року (провадження № 11-228сап21), від 25 березня 2021 року (провадження № 11-410сап20).
З огляду на встановлені обставини Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддею Вовком С.В. вчинено дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод, інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).
За результатами розгляду дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що зазначений дисциплінарний проступок вчинений суддею Вовком С.В. внаслідок грубої недбалості. Обставин, які б вказували на умисність дій судді, під час розгляду дисциплінарної справи не встановлено.
Під час розгляду дисциплінарної справи встановлено чіткі та переконливі докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Обґрунтування застосування дисциплінарного стягнення
Згідно із частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.
Відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарне провадження розпочинається після отримання Вищою радою правосуддя скарги щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», або за ініціативою Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя чи за зверненням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.
Дисциплінарна скарга Зюкова Р.Ю. на дії судді Печерського районного суду міста Києва Вовка С.В. під час постановлення ухвал від 29 вересня 2021 року, надійшла до Вищої ради правосуддя 9 грудня 2021 року.
Таким чином, строк застосування до судді Печерського районного суду міста Києва Вовка С.В. дисциплінарного стягнення не закінчився.
Згідно з частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
Відповідно до характеристики, наданої Печерським районним судом міста Києва, Вовк С.В. зарекомендував себе досвідченим та кваліфікованим суддею. Під час розгляду судових справ застосовує належну теоретичну підготовку та практичний досвід. У професійній діяльності дотримується принципу верховенства закону. Підтримує професійну компетентність у галузі права на високому рівні. Належним чином виконує обов’язки з відправлення правосуддя, вживає усіх необхідних заходів для забезпечення повного, всебічного і об’єктивного розгляду справ. Судовий процес веде з додержанням встановлених законом вимог, процесуальні документи складає грамотно. Постійно працює над підвищенням професійного рівня, вивчає законодавство та судову практику. Дисциплінований та сумлінний. Дотримується режиму роботи суду та правил внутрішнього трудового розпорядку. До дисциплінарної відповідальності не притягувався.
Згідно з відомостями офіційного веб-сайту Вищої ради правосуддя суддя Печерського районного суду міста Києва Вовк С.В. до дисциплінарної відповідальності не притягувався.
З огляду на характер дисциплінарного проступку, вчиненого внаслідок грубої недбалості, що призвів до порушення прав людини і основоположних свобод, негативні наслідки, позитивну характеристику судді, відсутність дисциплінарних стягнень Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді попередження є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку і відповідає вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
притягнути суддю Печерського районного суду міста Києва Вовка Сергія Володимировича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.
Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, що встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
Олексій МЕЛЬНИК
Член Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
