Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Саліхова В.В., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю., Ковбій О.В., Мельника О.П., заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А., розглянувши об’єднану дисциплінарну справу стосовно судді Шевченківського районного суду міста Києва Притули Наталії Григорівни, відкриту за скаргою Акімова Дмитра Ігоровича та за власною ініціативою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя,
встановила:
Притула Наталія Григорівна Указом Президента України від 31 серпня 2004 року № 1026/2004 призначена на посаду судді Шевченківського районного суду міста Києва строком на п’ять років. Постановою Верховної Ради України від 17 червня 2010 року № 2349-IV обрана на посаду судді Шевченківського районного суду міста Києва безстроково.
- Рух дисциплінарної скарги, відомості щодо етапів дисциплінарного провадження, прийняті процедурні рішення
Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 квітня 2021 року № 930/2дп/15-21 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Шевченківського районного суду міста Києва Притули Н.Г. у зв’язку з наявністю в її діях під час розгляду цивільної справи № 761/41955/16-ц ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «д» пункту 1, пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (порушення правил щодо відводу (самовідводу); безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом; несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень).
5 серпня 2021 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 1635-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (далі – Закон № 1635-ІХ), яким внесено зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема в частині здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів. З дня набрання чинності Законом № 1635-ІХ дисциплінарні скарги розподіляються дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя, а дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя є учасником дисциплінарної справи.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 5 серпня 2021 року № 1809/0/15-21 зупинено з 5 серпня 2021 року розподіл між членами Вищої ради правосуддя скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.
Законами України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» (набрав чинності 17 вересня 2023 року) та від 6 вересня 2023 року № 3378-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (набрав чинності 19 жовтня 2023 року) внесено зміни до глави 4 «Дисциплінарне провадження» розділу II «Особлива частина» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» в частині строків та порядку здійснення дисциплінарного провадження.
Розділ III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповнено пунктом 23⁷, яким установлено, що тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснює член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.
Наразі служба дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя не сформована та не розпочала свою роботу.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 19 жовтня 2023 року № 997/0/15-23 відновлено з 1 листопада 2023 року розподіл між членами Вищої ради правосуддя скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора, розподіл яких зупинено рішенням Вищої ради правосуддя від 5 серпня 2021 року № 1809/0/15-21.
Протоколом повторного автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя справі від 2 листопада 2023 року доповідачем у справі визначено члена Вищої ради правосуддя – Маселка Р.А.
29 листопада 2023 року доповідач у справі – член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. заявив самовідвід.
Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 29 листопада 2023 року № 1143/2дп/15-23 у задоволенні заяви про самовідвід було відмовлено. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила, що член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. особисто, прямо чи побічно, заінтересований у результаті розгляду справи, або інших обставин, що викликають сумнів у його неупередженості.
Розгляд дисциплінарної справи призначався на 17 січня 2024 року, про що суддя і скаржник були повідомлені своєчасно та належним чином.
12 січня 2024 року до Вищої ради правосуддя (вх. № 158/1/6-24) надійшло клопотання судді Притули Н.Г., в якому висловлено прохання здійснювати розгляд дисциплінарної справи без її участі у зв’язку із зайнятістю на роботі.
Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 січня 2024 року № 125/2дп/15-24 відкрито за власною ініціативою дисциплінарну справу стосовно судді Шевченківського районного суду міста Києва Притули Н.Г. та об’єднано з дисциплінарною справою, відкритою стосовно вказаної судді ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 квітня 2021 року № 930/2дп/15-21 за скаргою Акімова Д.І.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дії судді Притули Н.Г. можуть містити ознаки складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
Отже, дисциплінарну справу Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя розглядає в межах доводів дисциплінарної скарги та щодо ознак дисциплінарних проступків, за якими відкрито дисциплінарну справу, а саме:
1) порушення правил щодо відводу (самовідводу) (підпункт «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»);
2) безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом; несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень (пункт 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»);
3) допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду (пункт 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Проведення підготовки об’єднаної дисциплінарної справи до розгляду доручено члену Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселку Р.А.
Відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами підготовки до розгляду об’єднаної дисциплінарної справи стосовно судді Шевченківського районного суду міста Києва Притули Н.Г. член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. як дисциплінарний інспектор – доповідач підготував висновок, який передав на розгляд Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, а також повідомив суддю і скаржника про наявність проєкту такого висновку та можливість ознайомитися з матеріалами дисциплінарної справи в порядку, визначеному Регламентом Вищої ради правосуддя.
Розгляд дисциплінарної справи призначався на 14 лютого та 6 березня 2024 року, про що суддя і скаржник були повідомлені своєчасно та належним чином, проте розгляд справи було відкладено.
13 лютого 2024 року на адресу Вищої ради правосуддя надійшло клопотання судді Притули Н.Г. із проханням відкласти розгляд дисциплінарної справи у зв’язку з її хворобою.
На засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 6 березня 2024 року представник судді Притули Н.Г. – адвокат Кравець Р.Ю., подав заяву про відвід члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. від участі в розгляді вказаної дисциплінарної справи, зазначивши про наявність обставин, що за суб’єктивним та об’єктивним критеріями викликають сумнів у неупередженості члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. під час розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Притули Н.Г. з таких мотивів.
Заявник вважав, що під час призначення Маселка Р.А. на посаду члена Вищої ради правосуддя не було дотримано принцип верховенства права з точки зору дотримання вимог законодавства членами Етичної ради – Левом Кишакевичем та Юрієм Трясуном, що ставить під сумнів справедливість призначення членів Вищої ради правосуддя.
Під час ухвалення Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення про відвід члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. голоси членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, які брали участь у засіданні, розділилися порівну.
Відповідно до пункту 8.6 Регламенту Вищої ради правосуддя, якщо під час ухвалення рішення про відвід (самовідвід) голоси членів Вищої ради правосуддя, які беруть участь у засіданні її органу, розділилися порівну, головуючий на засіданні або секретар передає заяву про відвід (самовідвід) на розгляд Вищої ради правосуддя.
12 березня 2024 року Вища рада правосуддя, розглянувши заяву про відвід члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А., не встановила, що член Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. особисто, прямо чи побічно, заінтересований у результаті розгляду справи, або інших обставин, що викликають сумнів у його неупередженості, у зв’язку із чим у задоволенні заяви представника судді Шевченківського районного суду міста Києва Притули Н.Г. – адвоката Кравця Р.Ю., про відвід члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. від участі в розгляді дисциплінарної справи стосовно судді Шевченківського районного суду міста Києва Притули Н.Г., відкритої за скаргою Акімова Д.І., відмовлено.
Про засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, призначене на 3 квітня 2024 року, суддю і скаржника повідомлено своєчасно та належним чином шляхом надіслання письмових повідомлень засобами електронного поштового зв’язку і розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя. Крім того, у зв’язку із введенням в Україні воєнного стану і з метою забезпечення реалізації прав судді та скаржника, визначених пунктом 13.22 Регламенту Вищої ради правосуддя, судді та скаржнику запропоновано взяти участь у вказаному засіданні в режимі відеоконференції.
У засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 3 квітня 2024 року взяв участь представник судді Притули Н.Г. – адвокат Кравець Р.Ю. Суддя Притула Н.Г. та скаржник не прибули.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А., який запропонував притягнути суддю Притулу Н.Г. до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове, на три місяці, відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням до Національної школи суддів України для проходження курсів підвищення кваліфікації із застосування норм Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) і суддівської етики та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, дослідивши матеріали об’єднаної дисциплінарної справи, врахувавши письмові пояснення судді Притули Н.Г., пояснення адвоката Кравця Р.Ю., не погодилась із пропозицією дисциплінарного інспектора – доповідача, повноваження якого тимчасово здійснює член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, та дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Шевченківського районного суду міста Києва Притули Н.Г. до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді попередження з огляду на таке. Таку пропозицію запропонував член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бурлаков С.Ю.
Відповідно до пункту 10.6 Регламенту Вищої ради правосуддя проєкт рішення готує член Вищої ради правосуддя чи дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя, які автоматизованою системою розподілу справ визначені доповідачами у справі з відповідного питання. Якщо Вища рада правосуддя чи Дисциплінарна палата не погодиться з висновком доповідача, проєктом рішення (ухвали) і ухвалить інше рішення, за дорученням головуючого на засіданні таке рішення виготовляє член Вищої ради правосуддя, який голосував за його ухвалення.
Головуючий на засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя доручив виготовити рішення у цій справі члену Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бурлакову С.Ю.
- Узагальнені доводи, викладені скаржником у дисциплінарній скарзі
25 листопада 2016 року до Шевченківського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА1, ОСОБА2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 3», Товариства з обмеженою відповідальністю «ІОЦ Рада» про визнання дій протиправними.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 листопада 2016 року позовну заяву зареєстровано за № 761/41955/16-ц та розподілено судді Притулі Н.Г.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 3 березня 2020 року суддя Притула Н.Г. заявила та задовольнила власну заяву про самовідвід (https://reyestr.court.gov.ua/Review/96783302).
3 березня 2020 року відбулось судове засідання у справі № 761/41955/16-ц, у якому, на думку скаржника, суддя Притула Н.Г. мала ухвалити рішення у справі, яку розглядала більше ніж 3 роки, але на початку судового засідання суддя Притула Н.Г. поставила запитання стосовно того, на чию користь розглянуто апеляційну скаргу в іншій справі № 761/40912/18, між тими самими сторонами.
Дізнавшись, що Київський апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції у справі № 761/40912/18 без змін на користь ОСОБА1 та ОСОБА2, суддя Притула Н.Г. не змогла стримати своїх емоцій і дуже голосно та емоційно висловила позивачеві ОСОБА1 своє незадоволення, потім заявила, що бере самовідвід у справі № 761/41955/16-ц.
У дисциплінарній скарзі ОСОБА1 стверджує, що самовідвід судді Притули Н.Г. розцінює як цинічну помсту йому та його матері – ОСОБА2.
Такі дії судді Притули Н.Г. ОСОБА1 обґрунтовує тим, що справа перебувала у провадженні судді Притули Н.Г. майже три з половиною роки і на засіданні, яке відбулося 3 березня 2020 року, суддя Притула Н.Г. запланувала ухвалення остаточного рішення у цій справі.
Заявляючи самовідвід у справі № 761/41955/16-ц суддя Притула Н.Г. порушила приписи статей 36 та 40 ЦПК України навмисно порушила правила щодо самовідводу, що фактично призвело до незаконної відмови ОСОБА1 в доступі до правосуддя. Суддя Притула Н.Г. також безпідставно та навмисно затягувала розгляд справи № 761/41955/16-ц до вирішення інших справ, зокрема № 761/40912/18 та № 761/16172/15-ц.
Акімов Д.І. у дисциплінарній скарзі просив притягнути суддю Шевченківського районного суду міста Києва Притулу Н.Г. до дисциплінарної відповідальності.
- Доводи щодо суті дисциплінарної скарги, викладені у поясненнях судді
Суддя Притула Н.Г. скористалась правом надати пояснення та повідомила, що не зловживала правом на самовідвід. Самовідвід обумовлений тим, що позивач не довіряє їй як судді, відкрито звинувачує її у причетності до зникнення матеріалів справи, в ухваленні, на його думку, неправосудного рішення. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини у неї було достатньо підстав для самовідводу.
Суддя Притула Н.Г. не визнає фактів вчинення дисциплінарних проступків та зазначає про прийнятність своєї поведінки 3 березня 2020 року.
12 січня 2024 року до Вищої ради правосуддя надійшли додаткові пояснення судді Притули Н.Г. з додатками.
Суддя Притула Н.Г. не заперечує, що перерви між судовими засіданнями були доволі тривалими, однак просила врахувати, що її вини в цьому немає, оскільки протягом 2016 – 2019 років до її провадження щороку надходило більше ніж три тисячі справ.
Усупереч такому надмірному навантаженню суддя Притула Н.Г. намагалась призначати по 15 – 20, інколи навіть більше ніж 25 засідань щодня.
Суддя Притула Н.Г. стверджує, що заявила самовідвід після того, як у судовому засіданні позивач звинуватив її у вчиненні кримінально караних діянь. У судовому засіданні ОСОБА1 негативно висловлювався на її адресу.
Оскільки через неякісний звукозапис судового засідання немає можливості послатись на конкретні цитати, минув тривалий час, суддя Притула Н.Г. не пам’ятає всіх звинувачень з боку позивача, однак запевнила, що ОСОБА1 планомірно прагнув змінити склад суду.
Суддя Притула Н.Г. звернула увагу на дії позивача ОСОБА1 під час слухання справи, зокрема 25 травня 2017 року, 20 вересня 2017 року та 23 січня 2018 року він подавав заяви про збільшення розміру заявлених вимог.
23 травня 2018 року (у зв’язку із набранням чинності ЦПК України в новій редакції) ОСОБА1 заявив клопотання про проведення підготовчого судового засідання у зв’язку з наміром укласти мирову угоду та надсиланням її тексту відповідачу.
Через неявку позивачів та їх звернення до суду із заявою від 23 травня 2018 року щодо спроби сторін укласти мирову угоду судове засідання не відбулось.
Суддя Притула Н.Г. переконана, що ОСОБА1 продемонстрував недобросовісну поведінку під час слухання справи та при зверненні до Вищої ради правосуддя зі скаргою, оскільки, починаючи з 19 лютого 2019 року він хотів призначити інший склад суду, про що вказав у заяві про відвід.
Водночас, на думку судді Притули Н.Г., не було підстав сумніватися в її неупередженості під час розгляду справи № 761/41955/16-ц.
У поясненнях суддя Притула Н.Г. стверджує, що не мала наміру самоусуватися від розгляду справи, оскільки в її провадженні перебувало ще чотири позови, де стороною був ОСОБА1, проте вона не заявляла самовідводів у вказаних справах.
Щодо не направлення ухвали від 3 березня 2020 року до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР) суддя Притула Н.Г. пояснила, що ухвала була виготовлена в день її проголошення, цього самого дня справу було передано на повторний авторозподіл, ураховуючи, що того дня було призначено значну кількість справ, минуло багато часу, вона не може пояснити, чому ухвалу не було надіслано до ЄДРСР.
Також суддя Притула Н.Г. пояснила, що наміру «приховати» вказану ухвалу суду не мала. Після проведення авторозподілу судової справи вона не мала технічної можливості надіслати вказану ухвалу до ЄДРСР, оскільки не мала доступу до справи в системі «Д-3». Зазначена ухвала була надіслана до ЄДРСР після того, як суддя Притула Н.Г. отримала ухвалу Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 квітня 2021 року № 930/2дп/15-21 про відкриття дисциплінарної справи стосовно неї.
- Обставини, установлені Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 листопада 2016 року позовну заяву зареєстровано за № 761/41955/16-ц та розподілено судді Притулі Н.Г.
2 березня 2020 року до Шевченківського районного суду міста Києва надійшла заява позивача ОСОБА1, у якій він стверджував, що в матеріалах цивільної справи № 761/41955/16-ц відсутні окремі документи. У заяві ОСОБА1 також зауважив, що 19 лютого 2019 року звертався із заявою про відвід судді Притули Н.Г. і його заява не була задоволена. Підставою для недовіри судді стало ухвалення нею неправосудного, на думку ОСОБА1, рішення у справі № 761/16172/15-ц. У заяві від 2 березня 2020 року ОСОБА1 не заявляв нового відводу судді Притулі Н.Г., а лише доводив до відома, що вважає рішення судді Притули Н.Г. неправосудним, оскільки його скасовано постановою Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року.
У судовому засіданні, яке відбулося 3 березня 2020 року, суддя Притула Н.Г. поставила позивачеві низку запитань щодо цієї заяви, після чого заявила самовідвід.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 3 березня 2020 року у цивільній справі № 761/41955/16-ц суддя Притула Н.Г. задовольнила заяву про самовідвід (https://reyestr.court.gov.ua/Review/96783302). Оскільки в заяві від 2 березня 2020 року ОСОБА1 зазначив, що вбачає в діях головуючого судді упередженість під час розгляду справи та фактично заявляє про вчинення нею кримінального правопорушення.
Копію вказаної ухвали надіслано для оприлюднення до ЄДРСР 11 травня 2021 року, тобто через 14 місяців.
4 січня 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва надав електронну копію технічного запису судового засідання від 3 березня 2020 року, проте під час його прослуховування виявлено, що запис пошкоджено, чути лише шум. Установлено також, що файл технічного запису судового засідання містить ознаки внесення змін до файлу від 9 квітня 2020 року.
9 січня 2024 року у відповідь на запит доповідача голова Шевченківського районного суду міста Києва пояснив, що суд не встановив причин зміни дати у файлах звукозапису судового засідання, а також хто саме з працівників суду вносив такі зміни. Іншого запису в суді немає.
10 січня 2024 року, відповідаючи на запит доповідача Маселка Р.А., ОСОБА1 надіслав власні файли зі звукозаписом судового засідання, яке відбулося 3 березня 2020 року. Ідентифікацію голосів осіб, які звучать на наданому аудіозаписі, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не проводила.
Як убачається з аудіозапису, який надано скаржником, 3 березня 2020 року у судовому засіданні ймовірно суддя дуже емоційно запитувала ймовірно ОСОБА1 щодо тверджень його заяви від 2 березня 2020 року.
Після низки запитань стосовно цієї заяви ймовірно суддя Притула Н.Г., значно підвищивши голос, заявила: «…у мене дуже велике бажання написати заяву про самовідвід, тому що я не можу бути об’єктивною при розгляді цієї справи, тому що мене, вибачте, звинувачують в тому – в кримінально-карному діянні, де немає вироку суду. Вибачте, я сприймаю це як образу...».
Ймовірно суддя Притула Н.Г. заявила, що не може розглядати справу, вийшла до нарадчої кімнати, а після виходу оголосила текст ухвали від 3 березня 2020 року про задоволення заяви про самовідвід.
- Мотиви, доводи та нормативно-правове обґрунтування рішення, ухваленого Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя
5.1 Щодо доводів дисциплінарної скарги про несвоєчасне надання суддею копії ухвали для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень
У цілях дисциплінарного провадження дисциплінарний орган повинен встановити, зокрема, які дії здійснив суддя у сфері правосуддя; як процесуальний закон приписував йому діяти, які рішення ухвалити, а на які встановив обмеження чи заборону; чи діяв суддя відповідно до закону та нормативних приписів, а якщо чинив усупереч, то з яких причин та якими мотивами керувався тощо. Інакше судді користувалися б абсолютним імунітетом, без жодних меж і відповідальності, навіть у ситуаціях, коли їх розсуд немає нічого спільного із правосуддям та є свавільним.
Предметом дисциплінарного провадження є не судове рішення, як під час його судового оскарження, а поведінка судді, виконання ним професійних обов’язків під час здійснення правосуддя, дотримання відповідних правил і вимог тощо. Навіть у разі, якщо ухвалене суддею рішення не скасовано судом вищої інстанції, це не є безумовним свідченням належного виконання суддею своїх професійних обов’язків у контексті вирішення питання про дисциплінарну відповідальність судді, не виключає можливості допущення ним під час розгляду і вирішення відповідної справи порушень закону, що містять склад дисциплінарного проступку, а отже, і можливості притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до частини шістнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою (Вищою радою правосуддя) за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави.
Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що відповідно до його усталеної практики доведеність може випливати зі співіснування достатньо сильних, чітких та взаємоузгоджених умовиводів або такого ж плану неспростовних презумпцій (рішення у справі «Абу Зубайда проти Литви» від 31 травня 2018 року, пункт 481). Крім того, рівень переконаності, необхідний для досягнення відповідного висновку, та у зв’язку із цим питання про покладення тягаря доведення, з необхідністю пов’язані зі специфікою фактів, природою тверджень та передбаченим Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод правом, про яке йдеться.
Слід зважати на серйозність наслідків, які пов’язані з можливим рішенням Дисциплінарної палати, тому наявність або відсутність обґрунтованих сумнівів має супроводжуватись доказами та бути вмотивованою належним чином. Лише у такому разі буде дотримано положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У дисциплінарній справі щодо судді докази мають невід’ємне значення, оскільки на основі їх наявності й достатності Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалює рішення щодо наявності дисциплінарного проступку та застосування до судді дисциплінарної відповідальності у вигляді дисциплінарного стягнення.
Пізнання фактичних обставин справи є переходом від невідомого до знання, що створює засади ухвалення рішення, а не призводить до автоматичного його ухвалення.
З’ясування всіх обставин справи щодо вчинення суддею дисциплінарного проступку здійснюється за допомогою доказів, зокрема шляхом їх збирання, закріплення, дослідження й оцінки. Доказами в дисциплінарній справі щодо судді є фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановлює наявність або відсутність дисциплінарного проступку, за яке згідно із законом встановлено дисциплінарну відповідальність, винність особи в його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як наслідок, доказування в дисциплінарній справі щодо судді має свій предмет – коло обставин (фактів), які необхідно встановити в кожному окремому випадку реалізації дисциплінарного провадження. Обставини, які становлять предмет доказування в дисциплінарній справі, встановлюються за допомогою доказів.
Дослідження доказів – це діяльність, яка полягає в з’ясуванні їх суті та інформаційного значення. На цій стадії відбувається сприйняття, вивчення інформації про факти, що містяться в передбачених законом джерелах доказів, з’ясування факторів, які впливають на достовірність доказів, порівняно з окремими доказами, ліквідацію суперечностей між ними.
Оцінка доказів – це діяльність, яка призводить до переконання про допустимість, незалежність, достовірність доказів і достатність їх сукупності для встановлення обставин, що мають значення для прийняття рішення. Усі докази в дисциплінарній справі підлягають оцінюванню. Оцінюванням доказів є визначення їх відносності, допустимості, достовірності й достатності. Відносність доказів означає, що доказами щодо дисциплінарного правопорушення судді можуть виступати лише ті фактичні дані, які мають відношення до цієї справи.
Допустимість доказів означає, що доказами визначаються не всі фактичні дані, а лише ті, які отримані з дотриманням установленої законом процедури їх отримання та із законних джерел.
Достовірність доказів встановлюється шляхом отримання свідчень, які в них містяться, з інших джерел. Якщо в процесі доказування мають бути встановлені факти реальної дійсності, то саме вони мають бути підґрунтям винесення правозастосовного рішення за наслідками розгляду дисциплінарної скарги. У разі, якщо зібрана інформація не відповідає дійсності, не може бути й обґрунтованого, правомірного рішення. Метою доказування може бути лише об’єктивна істина, а якщо вона не є об’єктивною, вона не може іменуватись істиною взагалі. Таким чином, достовірність доказів як властивість тих чи інших доказів має вирішальне значення під час обґрунтування Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя свого рішення про застосування дисциплінарної відповідальності щодо судді.
Жоден із доказів не має переважної сили перед іншими доказами. Усі докази оцінюються в їх сукупності. Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зобов’язана встановити не лише коло обставин, які підлягають обов’язковому дослідженню, а й цінність того або іншого інформаційного повідомлення, їх необхідну кількість. Докази визнаються достатніми, якщо їх сукупність дозволяє беззаперечно встановити фактичні обставини справи.
Дисциплінарний проступок судді – це винне (умисне або необережне), протиправне порушення суддею у формі дії або бездіяльності, закріплених у законодавчих або організаційних внутрішніх судових актах (інструкціях), сукупності вимог до службової дисципліни (дотримання суддею службових прав та обов’язків, обмежень і заборон, закріплених Конституцією України та законами України за професією судді, а також норм суддівської етики та загальновизнаних норм моралі).
Підставою для дисциплінарної відповідальності судді є вчинення ним дисциплінарного проступку та доведення одного чи декількох складів дисциплінарного проступку, передбаченого статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя за результатами розгляду дисциплінарної справи дійшла висновку, що суддя Притула Н.Г. під час розгляду цивільної справи № 761/41955/16-ц допустила дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що полягав у несвоєчасному наданні суддею копії судового рішення для її внесення до ЄДРСР.
Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов’язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 листопада 2016 року позовну заяву зареєстровано за № 761/41955/16-ц та розподілено судді Притулі Н.Г.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 3 березня 2020 року у цивільній справі № 761/41955/16-ц суддя Притула Н.Г. задовольнила заяву про самовідвід (https://reyestr.court.gov.ua/Review/96783302).
Копію вказаної ухвали надіслано суддею для внесення її до ЄДРСР 11 травня 2021 року, тобто через 14 місяців.
Відповідно до частини першої статті 40 ЦПК України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Частиною дев’ятою статті 40 ЦПК України визначено, що питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
Згідно із частинами першою, другою статті 258 ЦПК України процедурні питання, пов’язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал. Ухвала суду, у тому числі про задоволення заяви про самовідвід є однією з форм судового рішення.
Частинами четвертою, п’ятою статті 259 ЦПК України визначено, що ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті. Ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи.
Відповідно до частини восьмої статті 259 ЦПК України усі судові рішення викладаються письмово у паперовій та електронній формах, у тому числі і ухвали про задоволення заяви про самовідвід судді. Судові рішення викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), та оприлюднюються в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). На судове рішення, викладене в електронній формі, накладається кваліфікований електронний підпис судді.
Відповідно до частини першої статті 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвали суду проголошуються негайно після їх постановлення за правилами проголошення рішень суду (частина дев’ята статті 268 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, у тому числі ухвала про задоволення заяви про самовідвід судді, є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Оскільки суддя Притула Н.Г. ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 3 березня 2020 року у цивільній справі № 761/41955/16-ц виготовила і оголосила у присутності особи, яка подала дисциплінарну скаргу, 3 березня 2020 року, ця ухвала оприлюднена в ЄДРСР лише 11 травня 2021 року, то така тривала бездіяльність судді (тривале невнесення копії ухвали до ЄДРСР) є порушенням вимог частини восьмої статті 259 ЦПК України та частини другої статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень». Суддя надала копію ухвали від 3 березня 2020 року для її внесення до ЄДРСР відбулось вже після звернення позивача з дисциплінарною скаргою до Вищої ради правосуддя.
З огляду на порушення суддею Притулою Н.Г. вимог процесуального закону Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що допущені порушення не мають характеру простої суддівської помилки, а вказують на неналежне ставлення до службових обов’язків та охоплюються складом дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Отже, суддя Притула Н.Г. під час розгляду цивільної справи № 761/41955/16-ц допустила дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що полягав у несвоєчасному надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень.
5.2 Щодо доводів дисциплінарної скарги про порушення правил самовідводу
У дисциплінарній скарзі Акімов Д.І. стверджує, що самовідвід судді Притули Н.Г. розцінює, як цинічну помсту йому та його матері – ОСОБА2. Цинічність дій судді Притули Н.Г. Акімов Д.І. обґрунтовує тим, що справа перебувала у провадженні судді Притули Н.Г. майже три з половиною роки і на засіданні, яке відбулося 3 березня 2020 року, суддя Притула Н.Г. запланувала ухвалення остаточного рішення у справі. Заявляючи самовідвід у справі № 761/41955/16-ц суддя Притула Н.І. порушила приписи статей 36 та 40 ЦПК України, що фактично призвело до незаконної відмови ОСОБА1 в доступі до правосуддя через навмисне порушення правил щодо самовідводу. Суддя Притула Н.Г. також безпідставно та навмисно затягувала розгляд справи № 761/41955/16-ц до вирішення інших справ, зокрема № 761/40912/18 та № 761/16172/15-ц.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила порушень норм процесуального права під час розгляду суддею Притулою Н.Г. заяви про самовідвід з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім’ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім’ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об’єктивності судді.
Згідно з частиною першою статті 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статті 36 ЦПК України, суддя зобов’язані заявити самовідвід. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (частина третя статті 39 ЦПК України).
Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу самовідводу заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Відповідно до частини першої статті 40 ЦПК України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Скаржник Акімов Д.І. вказав, що 2 березня 2020 року звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва із заявою, у якій стверджував, що в матеріалах цивільної справи № 761/41955/16-ц відсутні окремі документи і зазначив, що 19 лютого 2019 року звертався із заявою про відвід судді Притули Н.Г., у задоволенні якої було відмовлено. Підставою для недовіри судді стало ухвалення нею, на думку Акімова Д.І., неправосудного рішення у справі № 761/16172/15-ц.
У заяві від 2 березня 2020 року ОСОБА1 не зазначив про відвід судді Притули Н.Г., а лише доводив до відома, що вважає рішення судді Притули Н.Г. неправосудним, оскільки це судове рішення скасував Верховний Суд постановою від 31 жовтня 2018 року.
Отже звернення із заявою, яка містить нові доводи, є підставою для застосування абзацу другого частини третьої статті 39 ЦПК України.
У судовому засіданні, яке відбулося 3 березня 2020 року, суддя Притула Н.Г. поставила позивачеві низку запитань щодо цієї заяви, після чого заявила самовідвід.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 3 березня 2020 року у цивільній справі № 761/41955/16-ц суддя Притула Н.Г. заявила та задовольнила заяву про самовідвід.
Такі дії судді, на переконання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, повністю відповідають вимогам щодо процедури заявлення та розгляду заяви судді про самовідвід, що передбачені статтями 36, 39, 40 ЦПК України.
З огляду на наведене, суддя Притула Н.Г. не допустила неправомірної поведінки як елемента складу дисциплінарного проступку щодо порушення правил самовідводу (підпункт «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Отже за результатами розгляду дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила в діях судді Притули Н.Г. складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (порушення правил відводу (самовідводу)).
5.3. Щодо допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду
4 січня 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва надав електронну копію технічного запису судового засідання від 3 березня 2020 року, однак під час його прослуховування виявлено, що запис пошкоджено, чути лише шум. Встановлено також, що файл технічного запису судового засідання містить ознаки, які свідчать про зміни у файлі від 9 квітня 2020 року.
9 січня 2024 року у відповідь на запит доповідача голова Шевченківського районного суду міста Києва пояснив, що суд не встановив причин зміни дати у файлах звукозапису судового засідання і працівників суду, які зробили такі зміни. Іншого запису цього судового засідання в суді немає.
10 січня 2024 року, відповідаючи на запит доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, Акімов Д.І. надіслав власні файли зі звукозаписом судового засідання, яке відбулося 3 березня 2020 року.
Як убачається з аудіозапису, який надано скаржником, у судовому засіданні 3 березня 2020 року ймовірно суддя емоційно запитувала ймовірно ОСОБА1 стосовно тверджень, які містить його заява від 2 березня 2020 року.
Після низки запитань стосовно цієї заяви ймовірно суддя Притула Н.Г., заявила: «…у мене дуже велике бажання написати заяву про самовідвід, тому що я не можу бути об’єктивною при розгляді цієї справи, тому що мене, вибачте, звинувачують в тому – в кримінально-карному діянні, де немає вироку суду. Вибачте, я сприймаю це як образу...».
Ймовірно суддя Притула Н.Г., заявила, що не може розглядати справу, вийшла до нарадчої кімнати, а після виходу з нарадчої кімнати оголосила текст ухвали від 3 березня 2020 року про задоволення заяви про самовідвід.
У заяві від 2 березня 2020 року ОСОБА1 просив долучити до справи документи, які в ній відсутні, і не заявляв відводу судді Притулі Н.Г. Під час судового засідання, яке відбулося 3 березня 2020 року ОСОБА1, поводився стримано, коректно відповідав на всі запитання судді.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.
Згідно з пунктом 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Статтями 1, 3 Кодексу суддівської етики передбачено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду; суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною. У преамбулі Кодексу наголошено, що судді добровільно беруть на себе більш істотні обмеження, пов’язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час здійснення правосуддя, так і в позасудовій поведінці.
Відповідно до частини шістнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою (Вищою радою правосуддя) за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави.
Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Однак у матеріалах дисциплінарної справи відсутні чіткі та переконливі докази вчинення суддею Притулою Н.Г. дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Наданий скаржником аудіозапис не свідчить про вчинення суддею поведінки, про яку стверджував скаржник. Надані докази не містять будь-яких ознак, на підставі яких можливо ідентифікувати суддю Притулу Н.Г. та підтвердити факт допущення нею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя.
Отже, наведені у скарзі відомості щодо неетичної поведінки судді Притули Н.Г. ґрунтуються лише на твердженнях скаржника та не підтверджуються жодними фактичними даними.
Лінгвистичний аналіз висловів не містить жодних проявів неповаги до учасників справи, а емоційного відтінку висловам судді додає особливість тембру її голосу, що не може свідчити про порушення норм суддівської етики.
На переконання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, саме ці обставини спростовують наявність у діях судді Притули Н.Г. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з огляду на відсутність складу такого проступку.
- Обґрунтування обрання виду дисциплінарного стягнення
Відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
Аналізуючи матеріали дисциплінарної справи, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Притула Н.Г. не виконала обов’язку щодо своєчасного надання копії судового рішення для її внесення до ЄДРСР у порядку, передбаченому законом, внаслідок неналежного ставлення до виконання службових обов’язків чим вчинила дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення та несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до ЄДРСР).
Із характеристики, наданої головою Шевченківського районного суду міста Києва Євгеном Мартиновим, убачається, що за час своєї роботи на посаді судді Притула Н.Г. зарекомендувала себе з позитивної сторони, є досвідченим, кваліфікованим суддею, вміє організовувати свою роботу. Належним чином виконує свої обов’язки по відправленню правосуддя, вживаючи всіх необхідних заходів для забезпечення повного, всебічного і об’єктивного з’ясування обставин справ.
Дисциплінарних стягнень суддя Притула Н.Г. не має, порушень трудової дисципліни не допускала.
Отже, за результатами розгляду дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила в діях судді Притули Н.Г. складу дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «д» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Водночас Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що під час розгляду справи № 761/41955/16-ц суддя Притула Н.Г. допустила дії, що містять склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до ЄДРСР).
Ураховуючи обставини та характер дисциплінарного проступку судді Притули Н.Г., ступінь вини, дані, що характеризують суддю, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, керуючись частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», вважає, що за результатами розгляду об’єднаної дисциплінарної справи слід притягнути вказану суддю до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді попередження, яке є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку та дасть змогу запобігти допущенню суддею таких порушень у майбутньому.
На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
притягнути суддю Шевченківського районного суду міста Києва Притулу Наталію Григорівну до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді попередження.
Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку і строки, що встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
Олена КОВБІЙ
Олексій МЕЛЬНИК
