Акт ВРП

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Плахтій І.Б., членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В., Попікової О.В., Сасевича О.М., заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Лук’янова Д.В., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за скаргою Буртник Христини Василівни щодо судді Малиновського районного суду міста Одеси Мазун Ірини Анатоліївни,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 1 січня 2024 року надійшла дисциплінарна скарга Буртник Х.В. (вх. № Б-12/0/7-24) на дії судді Малиновського районного суду міста Одеси Мазун І.А. під час розгляду справ про адміністративне правопорушення №№ 521/4353/23, 521/9482/23, 521/22317/23 щодо притягнення ОСОБА1, ОСОБА2, ОСОБА3 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 1 січня 2024 року зазначену дисциплінарну скаргу розподілено члену Вищої ради правосуддя Лук’янову Д.В.

Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати від 14 лютого 2024 року № 419/3дп/15-24 за скаргою Буртник Х.В. відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Малиновського районного суду міста Одеси Мазун І.А. з підстав наявності у її діях під час розгляду справ №№ 521/4353/23, 521/9482/23, 521/22317/23 ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).

Про засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 3 квітня 2024 року, до проєкту порядку денного якого включено питання про розгляд дисциплінарної справи стосовно судді Малиновського районного суду міста Одеси Мазун І.А., відкритої за дисциплінарною скаргою Буртник Х.В., суддя та скаржник повідомлені своєчасно і належним чином у порядку та строки, що встановлені Законом України «Про Вищу раду правосуддя». Повідомлення про засідання дисциплінарного органу розміщено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

У засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддя Малиновського районного суду міста Одеси Мазун І.А. не прибула, скаржник Буртник Х.В. взяла участь у засіданні в режимі відеоконференції. 1 квітня 2024 року від судді Мазун І.А. надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Лук’янова Д.В., скаржника, дослідивши матеріали дисциплінарної справи, зокрема письмові пояснення судді, дійшла висновку, що наявні підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.

Справа № 521/4353/23 (стосовно ОСОБА1)

20 лютого 2023 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями до провадження судді Малиновського районного суду міста Одеси Мазун І.А. надійшла справа про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА1 про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 КУпАП.

Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення від 22 січня 2023 року серії ААД № ___ ОСОБА1 22 січня 2023 року об 11 год 40 хв (вулиця Східна, буд. 1, селище міського типу Антонівка, Херсонська область) керував транспортним засобом марки «Yamaha» без державного номерного знака у стані алкогольного сп’яніння (відповідно до показників приладу «Drager Alcotest 7510»), чим порушив вимоги підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, тобто вчинив правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП. Вміст алкоголю становив 0,28 проміле. Отже, згідно із протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА1 порушив вимоги підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, тобто вчинив правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП.

4 квітня 2023 року суддя Мазун І.А. за результатами розгляду зазначеної справи винесла постанову, відповідно до якої суд постановив: закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА1 за частиною першою статті 130 КУпАП; звільнити його від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням. ОСОБА1 у судове засідання не з’явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином.

У мотивувальній частині постанови від 4 квітня 2023 року суддя Мазун І.А. зазначила, зокрема: «Як вбачається з матеріалів справи, вміст алкоголю в крові ОСОБА1 на момент проведення медичного огляду на встановлення ознак алкогольного сп’яніння перевищив допустиму норму лише на 0,08 ‰ (та перевищує допустиму похибку лише на 0,03‰), що не становить такого ступеня протиправності, який би свідчив про необхідність притягнення ОСОБА1 до адміністративної відповідальності, оскільки водій не представляв підвищеної загрози для учасників руху. Крім того, з оглянутого судом відеозапису, вбачається, що поведінка ОСОБА1 адекватна та відповідає ситуації, в якій він опинився, не помітно тремтіння рук, почервоніння шкірного покриву обличчя, координація рухів збережена, мова чітка. Згідно із ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений розглядати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Суд вважає можливим звільнити ОСОБА1 від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП за малозначністю і оголосити йому усне зауваження, оскільки діяння, вчинене ним, містило в собі усі юридичні і суб’єктивні ознаки, що характеризують правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, але внаслідок всіх конкретних обставин воно не відповідало тій суспільній небезпечності, яка є типовою для цього виду правопорушення, зокрема, його дії суб’єктивно не були направлені на заподіяння шкоди суспільним інтересам, юридичним та фізичним особам, і така шкода фактично не була заподіяна, при цьому судом враховано можливу допустиму похибку приладу».

Справа № 521/9482/23 (стосовно ОСОБА2)

11 квітня 2023 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями до провадження судді Малиновського районного суду міста Одеси Мазун І.А. надійшла справа про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА2 про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 26 березня 2023 року серії ААД № ___ ОСОБА2 26 березня 2023 року о 9 год 00 хв (вулиця Ушакова, буд. 9а, місто Херсон) керував транспортним засобом ВАЗ 21013, державний номерний знак ____, у стані алкогольного сп’яніння (за показниками приладу «Drager Alcotest 7510»), чим порушив вимоги підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, тобто вчинив правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП. Вміст алкоголю становив 0,31 проміле. Отже, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА2 порушив вимоги підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, тобто вчинив правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП.

26 квітня 2023 року суддя Мазун І.А. за результатами розгляду зазначеної справи винесла постанову, відповідно до якої суд постановив: закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА2 за частиною першою статті 130 КУпАП; звільнити його від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням. У судовому засіданні ОСОБА2 повідомив, що не довіряє показникам приладу «Drager Alcotest 7510», оскільки вжив лише один літр пива ввечері, що не могло бути причиною такого високого показника рівня алкоголю.

У мотивувальній частині постанови від 26 квітня 2023 року суддя Мазун І.А. зазначила, зокрема: «Як вбачається з матеріалів справи, вміст алкоголю в крові ОСОБА2 на момент проведення медичного огляду на встановлення ознак алкогольного сп’яніння перевищив допустиму норму лише на 0,1 ‰, що не становить такого ступеня протиправності, який би свідчив про необхідність притягнення ОСОБА2 до адміністративної відповідальності, оскільки водій не представляв підвищеної загрози для учасників руху. Крім того, з оглянутого судом відеозапису, вбачається, що поведінка ОСОБА2 адекватна та відповідає ситуації, в якій він опинився, не помітно тремтіння рук, почервоніння шкірного покриву обличчя, координація рухів збережена, мова чітка. Згідно із ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений розглядати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Суд вважає можливим звільнити ОСОБА2 від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП за малозначністю і оголосити йому усне зауваження, оскільки діяння, вчинене ним, містило в собі усі юридичні і суб’єктивні ознаки, що характеризують правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, але внаслідок всіх конкретних обставин воно не відповідало тій суспільній небезпечності, яка є типовою для цього виду правопорушення, зокрема, його дії суб’єктивно не були направлені на заподіяння шкоди суспільним інтересам, юридичним та фізичним особам, і така шкода фактично не була заподіяна, при цьому судом враховано можливу допустиму похибку приладу».

Справа № 521/22317/23 (стосовно ОСОБА3)

25 вересня 2023 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями до провадження судді Малиновського районного суду міста Одеси Мазун І.А. надійшла справа про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА3.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 9 вересня 2023 року серії ААД № ___ ОСОБА3 9 вересня 2023 року о 20 год 50 хв (вулиця Просьолочна, буд. 10А, місто Одеса) керувала транспортним засобом марки «Hyundai Santa FE», державний номерний знак ____, у стані алкогольного сп’яніння (за показниками приладу «Drager Alcotest 7510»), чим порушила вимоги підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, тобто вчинила правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП. Вміст алкоголю становив 0,29 проміле. Отже, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА3 порушила вимоги підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, тобто вчинила правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП.

9 жовтня 2023 року суддя Мазун І.А. за результатами розгляду вказаної справи винесла постанову, відповідно до якої суд постановив: закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА3 за частиною першою статті 130 КУпАП; звільнити її від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням. ОСОБА3 у судове засідання не з’явилась, про розгляд справи була повідомлена належним чином.

У мотивувальній частині постанови від 9 жовтня 2023 року суддя Мазун І.А. зазначила, зокрема: «Як вбачається з матеріалів справи, вміст алкоголю в крові ОСОБА3 на момент проведення медичного огляду на встановлення ознак алкогольного сп’яніння перевищив допустиму норму лише на 0,09 ‰ (та перевищує допустиму похибку лише на 0,04‰), що не становить такого ступеня протиправності, який би свідчив про необхідність притягнення ОСОБА3 до адміністративної відповідальності, оскільки водій не представляв підвищеної загрози для учасників руху. Крім того, з оглянутого судом відеозапису, вбачається, що поведінка ОСОБА3 адекватна та відповідає ситуації, в якій вона опинилася, не помітно тремтіння рук, почервоніння шкірного покриву обличчя, координація рухів збережена, мова чітка. Згідно із ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений розглядати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Суд вважає можливим звільнити ОСОБА3 від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП за малозначністю і оголосити їй усне зауваження, оскільки діяння, вчинене ним, містило в собі усі юридичні і суб’єктивні ознаки, що характеризують правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, але внаслідок всіх конкретних обставин воно не відповідало тій суспільній небезпечності, яка є типовою для цього виду правопорушення, зокрема, його дії суб’єктивно не були направлені на заподіяння шкоди суспільним інтересам, юридичним та фізичним особам, і така шкода фактично не була заподіяна, при цьому судом враховано можливу допустиму похибку приладу».

У дисциплінарній скарзі Буртник Х.В. зазначила, що суддя Мазун І.А. звільнила ОСОБА1, ОСОБА2, ОСОБА3 від адміністративної відповідальності не лише всупереч характеру й суспільній небезпеці вчиненого правопорушення, визначеного частиною першою статті 130 КУпАП, а й усупереч чіткій забороні, яку містить стаття 22 КУпАП. Таке грубе порушення закону, зазначила скаржник, призвело до негативних наслідків, а саме: завдання збитків Державному бюджету України, оскільки особи не сплатили передбачений санкцією статті штраф; невиконання завдань КУпАП щодо виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення; підриву авторитету та довіри до судової влади, адже особи, які керували транспортними засобами у стані алкогольного сп’яніння, уникнули адміністративної відповідальності.

Крім того, на думку скаржника, винесені постанови не містять належного обґрунтування застосування суддею положень статті 22 КУпАП, ураховуючи, що Верховна Рада України внесла зміни до цієї статті, які набрали чинності з 17 березня 2021 року та забороняють застосування положення про малозначність до правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП.

Скаржник також зауважила, що, звільняючи від адміністративної відповідальності осіб, які вчинили правопорушення, що має високу суспільну небезпеку, суддя Мазун І.А. мала навести особливо переконливі аргументи, щоб у сторонніх спостерігачів не виникли сумніви у справедливості судового розгляду, проте у винесених постановах суддя не пояснила, чому порушення було визнане малозначним і чому було порушено заборону, встановлену статтею 22 КУпАП.

У наданих під час попередньої перевірки письмових поясненнях суддя Мазун І.А. зазначила, що кваліфікувала правопорушення як малозначні, оскільки за технічними характеристиками приладу «Drager Alcotest» межі допустимої похибки під час експлуатування приладу можуть становити +/- 0,06 проміле – у діапазоні від 0 до 0,8 проміле. Для визначення стану алкогольного сп’яніння мінімальний рівень вмісту алкоголю згідно з нормами міжнародного права повинен становити 0,25 мг на літр повітря, що видихається, і в перерахунку одиниць виміру алкоголю в крові й повітрі, що видихається, становить 0,5 проміле. З урахуванням допустимої похибки під час експлуатування технічного приладу «Drager Alcotest» вміст алкоголю в повітрі, що видихали зазначені у протоколах про адміністративні правопорушення особи, не перевищував гранично допустимої норми, передбаченої нормами міжнародного права, а отже, за висновком судді, не було підстав для притягнення цих осіб до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП. Суддя Мазун І.А. також вказала, що під час винесення постанов керувалась нормами міжнародного права, зокрема, «Венською Конвенцією про дорожній рух» від 8 листопада 1968 року, якою визначено, що «в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, які стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень алкоголю в крові, а у відповідних випадках у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень алкоголю в крові у відповідності до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 грама чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг. на літр повітря, що видихається».

Отже, на переконання судді, мінімальна межа вмісту алкоголю для визначення стану алкогольного сп’яніння, згідно норм міжнародного права повинна становити 0,25 мг. на літр повітря, що видихається, і, у перерахунку одиниць виміру алкоголю в крові і повітрі, що видихається, становить 0,5 проміле.

Суддя Мазун І.А. також зазначила, що згідно Конституції України та Закону України «Про міжнародні договори України» в Україні визнається пріоритет міжнародного права над національним, тому при розбіжності норм міжнародного договору , який ратифікувала Україна, з нормами національного законодавства, повинні застосовуватись саме норми міжнародного договору. Враховуючи викладене, при винесенні постанов суддею було застосовано норми міжнародного права.

Надаючи правову кваліфікацію діям судді Малиновського районного суду міста Одеси Мазун І.А., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно зі статтею 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Частиною другою статті 33 КУпАП встановлено, що уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом відповідно до вимог статті 280 КУпАП зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення уповноважений орган (посадова особа) враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.

Підпунктом «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з пунктом 2.5 цих Правил водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно із частиною першою статті 130 КУпАП (у редакції, чинній на день складення протоколів про адміністративне правопорушення) за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, водії притягуються до адміністративної відповідальності із накладенням штрафу та із строковим позбавленням права керування транспортними засобами.

Системний аналіз приписів законодавства свідчить, що адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, характеризується значною, порівняно з іншими адміністративними правопорушеннями, які визначені приписами КУпАП, суспільною небезпечністю, у зв’язку із чим санкція частини першої цієї статті передбачає застосування до правопорушника більш суворого адміністративного стягнення, ніж в інших випадках, передбачених КУпАП.

Характер суспільної небезпеки (суспільної шкідливості) відмежовує адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, від кримінального правопорушення.

Адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, за своїм складом є формальним, а диспозиція вказаної статті не містить вказівок на настання шкідливих наслідків протиправного діяння, фізичної шкоди, яка могла бути завдана об’єкту посягання, тобто відповідальність настає лише за сам факт вчинення діяння. Відсутність шкідливих наслідків для охоронюваних законом прав та інтересів не впливає на наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.

За приписами статті 7 КУпАП, яка визначає питання забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до положень статті 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності та обмежитись усним зауваженням.

Законом України від 16 лютого 2021 року № 1231-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху», який набрав чинності 17 березня 2021 року, статтю 22 КУпАП доповнено приміткою такого змісту: «Положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п’ятою статті 122, статтями 122², 122⁴, частиною третьою статті 123, частинами другою – четвертою статті 126, статтею 130 цього Кодексу».

Згідно зі статтею 23 КУпАП, якою визначено мету адміністративного стягнення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відкриваючи дисциплінарну справу щодо судді Малиновського районного суду міста Одеси Мазун І.А., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що під час розгляду справ про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА1, ОСОБА2, ОСОБА3 суддя не врахувала особливостей дії норм КУпАП у часі та застосувала правове регулювання, яке існувало на день вчинення особами правопорушень. Станом на день винесення суддею постанов (4, 26 квітня, 9 жовтня 2023 року) примітка статті 22 КУпАП чітко однозначно вказувала на заборону застосування приписів цієї статті в разі вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП. Дисциплінарний орган зауважив, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження у справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення (стаття 8 КУпАП).

Із протоколів про адміністративне правопорушення вбачається, що особи вчинили дії 22 січня, 26 березня, 9 вересня 2023 року, тобто після внесення до статті 22 КУпАП змін щодо неможливості застосування положень цієї статті, зокрема до правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП.

Постанови про визнання адміністративних правопорушень малозначними суддя обґрунтувала тим, що оскільки вчинене діяння «містило в собі усі юридичні і суб’єктивні ознаки, що характеризують правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, але внаслідок всіх конкретних обставин воно не відповідало тій суспільній небезпечності, яка є типовою для цього виду правопорушення, зокрема, його дії суб’єктивно не були направлені на заподіяння шкоди суспільним інтересам, юридичним та фізичним особам, і така шкода фактично не була заподіяна, при цьому судом враховано можливу допустиму похибку приладу».

Згідно з технічними характеристиками алкотестерів Drager Alcotest 6810, Drager Alcotest 7510, що були використані поліцейськими, які склали протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА1, ОСОБА2, ОСОБА3, діапазон вимірювання цього приладу становить 0–5,0 проміле, діапазон робочих температур – від -5 до +50°С, похибка вимірювання – 0,05 проміле.

Результати тестування свідчили, що вміст алкоголю у крові ОСОБА1, ОСОБА2, ОСОБА3 становив 0,28, 0,31, 0,29 проміле, тобто показники перевищували 0,2 проміле на 0,08, 0,11, 0,09 одиниць. Отже, зафіксовані показники вмісту алкоголю не перебували в межах передбаченої технічними характеристиками похибки вимірювання.

Під час дослідження питання про обґрунтованість застосування судом положень статті 22 КУпАП встановлено:

у справі № 521/9482/23 суддя зазначила, що «вміст алкоголю в крові ОСОБА1 на момент проведення медичного огляду на встановлення ознак алкогольного сп’яніння перевищив допустиму норму лише на 0,08 ‰ (та перевищує допустиму похибку лише на 0,03‰), що не становить такого ступеня протиправності, який би свідчив про необхідність притягнення ОСОБА1 до адміністративної відповідальності, оскільки водій не представляв підвищеної загрози для учасників руху»;

у справі № 521/9482/23 суддя зазначила, що «вміст алкоголю в крові ОСОБА1 на момент проведення медичного огляду на встановлення ознак алкогольного сп’яніння перевищив допустиму норму лише на 0,1 ‰, що не становить такого ступеня протиправності, який би свідчив про необхідність притягнення ОСОБА1 до адміністративної відповідальності, оскільки водій не представляв підвищеної загрози для учасників руху»;

у справі № 521/22317/23 суддя зазначила, що «вміст алкоголю в крові ОСОБА3 на момент проведення медичного огляду на встановлення ознак алкогольного сп’яніння перевищив допустиму норму лише на 0,09 ‰ (та перевищує допустиму похибку лише на 0,04‰), що не становить такого ступеня протиправності, який би свідчив про необхідність притягнення ОСОБА3 до адміністративної відповідальності, оскільки водій не представляв підвищеної загрози для учасників руху».

Із зазначених обґрунтувань убачається, що під час прийняття постанов суддя констатувала наявність у крові осіб алкоголю, що перевищує допустиму похибку технічного приладу.

Всупереч вимогам статей 252, 280 КУпАП суддя не навела в постановах належних, співвідносних мотивів застосування приписів статті 22 КУпАП у редакції, чинній після 17 березня 2021 року, яка містила примітку щодо неможливості її застосування до правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП.

Постанови суду не містять мотивів, із яких суд убачав за неможливе застосувати до осіб адміністративне стягнення, передбачене санкцією частини першої статті 130 КУпАП.

Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених ним доводів.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень зазначено, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

Відсутність належного обґрунтування застосування судом приписів статті 22 КУпАП у редакції, яка станом на 17 березня 2021 року (з урахуванням примітки цієї статті) не підлягала застосуванню у справах про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, безпосередньо впливає на якість судового рішення як процесуального документа, впливає на можливість сприйняття його як сторонами, так і суспільством в цілому як результату правильного застосування юридичних норм, справедливого процесу та належної оцінки фактів, а також як такого, що може бути ефективно виконаним.

Твердження судді, що під час прийняття постанов про звільнення осіб від адміністративної відповідальності у зв’язку з малозначністю вчинених ними правопорушень вона застосувала норми міжнародного права, зокрема Віденську конвенцію про дорожній рух, яка з урахуванням Конституції України, Закону України «Про міжнародні договори України» має пріоритет над нормами національного права, не спростовують зазначеного висновку з огляду на таке.

Стаття 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 8 листопада 1968 року) з доповненнями, внесеними Європейською угодою від 1 травня 1971 року, містить норму, згідно з якою в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, що стосуються керування транспортними засобами під дією алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю у крові, а у відповідних випадках – в повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним із керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю у крові відповідно до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові чи 0,25 мг на літр повітря, що видихається.

Проте зазначена норма вказаної Конвенції за суттю є рекомендаційною та не встановлює мінімального рівня алкоголю у крові або у повітрі, що видихається водієм, а навпаки, встановлює його максимальний рівень, за яким, на думку авторів Конвенції, настає алкогольне сп’яніння. При цьому Конвенція не забороняє національним органам влади встановлювати інші показники рівня алкоголю, менші ніж 0,25 ‰ у повітрі. Зокрема, в Україні встановлено мінімальний показник рівня алкоголю у крові – 0,2 ‰.

З огляду на конституційний принцип незалежності судді під час здійснення правосуддя суддя, безумовно, має право на власне тлумачення закону та обставин справи, якщо таке тлумачення є добросовісним, не виходить за межі допустимого суддівського розсуду, не свідчить про грубу недбалість чи навмисне порушення закону.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя з урахуванням встановлених під час розгляду дисциплінарної справи обставин зазначає, що приписи статті 22 КУпАП (зокрема примітки цієї статті) є чіткими, несуперечливими, у зв’язку із чим є непереконливими посилання судді Мазун І.А. на норми міжнародного права як на виправдання недотримання прямих вказівок закону за відсутності ознак колізійності чи неповноти статті 22 КУпАП.

Незазначення в постановах суду у справах №№ 521/4353/23, 521/9482/23, 521/22317/23 мотивів щодо недотримання закріплених у примітці статті 22 КУпАП положень, якими заборонено застосування положень цієї статті до правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, свідчить про неналежне виконання суддею Мазун І.А. вимог статей 252, 280 КУпАП.

Винесені суддею постанови про звільнення осіб від відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, не містять переконливої відповіді на запитання, яким чином усні зауваження, оголошені особам у зв’язку з малозначністю вчиненого правопорушення, сприятимуть перевихованню осіб, зокрема запобігатимуть подальшому керуванню особами джерелом підвищеної небезпеки у стані алкогольного сп’яніння.

Відсутність негативних наслідків для охоронюваних законом прав та інтересів не впливає на наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.

За таких обставин, з огляду на зазначену вище однозначну заборону, встановлену законом щодо застосування статті 22 КУпАП у справах про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, ураховуючи характер адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, що має підвищену суспільну небезпеку порівняно з іншими визначеними КУпАП правопорушеннями, суддя зобов’язана була навести в постановах суду вмотивоване обґрунтування застосування положень статті 22 КУпАП усупереч загальним засадам КУпАП щодо дії в часі закону про відповідальність за вчинення адміністративних правопорушень.

Отже, дисциплінарний орган, дослідивши матеріали справи, врахувавши письмові пояснення судді та положення статті 58 Конституції України, статей 7, 8, 22, 33 КУпАП, вважає, що дії судді Мазун І.А. містять склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

При цьому Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила обставин, які свідчили б, що суддя Мазун І.А. вчинила порушення умисно, порушення є такими, що допущенні суддею внаслідок недбалості.

З інформації, яку надав Малиновський районний суд міста Одеси, вбачається, що у 2023 році суддя Мазун І.А. прийняла лише три постанови про звільнення осіб від адміністративної відповідальності у зв’язку з малозначністю вчиненого правопорушення (справи №№521/4353/23, 521/9482/23, 521/22317/23), що свідчить про несистематичне ухвалення суддею рішень щодо звільнення осіб від відповідальності у справах про адміністративні правопорушення за статтею 130 КУпАП у зв’язку з малозначністю вчиненого ними правопорушення.

Малиновський районний суд міста Одеси також надав інформацію, що інші протоколи про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, стосовно ОСОБА1, ОСОБА2, ОСОБА3, окрім у справах №№ 521/4353/23, 521/9482/23, 521/22317/23, до суду не надходили. З інформації офіційного веб-порталу «Судова влада України» не встановлено відомостей про таке надходження і до інших судів. Зазначене свідчить, що уповноважені особи не виявили повторного вчинення вказаними особами правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.

Отже, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи щодо судді Малиновського районного суду міста Одеси Мазун І.А. не отримала/не здобула чітких і переконливих доказів, які давали б можливість дійти висновку про наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Варто зауважити, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя в межах дисциплінарного провадження не надає оцінки законності чи обґрунтованості судових рішень, а здійснює оцінку дій судді під час розгляду справ про адміністративні правопорушення №№ 521/4353/23, 521/9482/23, 521/22317/23.

Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Мазун Ірина Анатоліївна Указом Президента України від 13 травня 2008 року № 432/2008 призначена на посаду судді Малиновського районного суду міста Одеси, Постановою Верховної Ради України від 16 травня 2013 року № 250-VІІ обрана на посаду судді Малиновського районного суду міста Одеси безстроково.

Згідно з характеристикою, наданою головою Малиновського районного суду міста Одеси, суддя Мазун І.А. за період роботи в Малиновському районному суді міста Одеси «зарекомендувала себе висококваліфікованим фахівцем права, досвідченим суддею, сумлінним працівником. В роботі показує глибокі знання, розвинуті професійні вміння та навички, наполегливість. Чесна, порядна, об’єктивна та неупереджена, уважна до людей, користується повагою колективу суду. За період роботи на посаді судді не допускала дій та вчинків, що могли дискредитувати звання судді, або викликати сумніви в її об’єктивності, неупередженості та незалежності. Користується повагою серед колег по роботі. До дисциплінарної відповідальності не притягувалась».

Ураховуючи обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи, позитивну характеристику судді Малиновського районного суду міста Одеси Мазун І.А., допущення нею проступку внаслідок недбалості, значний стаж роботи на посаді судді (станом на день розгляду справ − понад 10 років), з огляду на який суддя мала розуміти проблематику розгляду справ про адміністративні правопорушення, тлумачення та застосування норм законодавства в часі, зважаючи на відсутність відомостей щодо притягнення її до дисциплінарної відповідальності, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що застосування до судді Малиновського районного суду міста Одеси Мазун І.А. дисциплінарного стягнення у виді попередження є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку, відповідає статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

вирішила:

притягнути суддю Малиновського районного суду міста Одеси Мазун Ірину Анатоліївну до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, що встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Головуючий на засіданні

Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

Члени Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя