Вища рада правосуддя, розглянувши заяву та додані до неї документи про звільнення Маловічко Світлани Володимирівни з посади судді Запорізького апеляційного суду у відставку,
встановила:
8 березня 2024 року до Вищої ради правосуддя надійшла заява Маловічко С.В. від 7 березня 2024 року про звільнення з посади судді Запорізького апеляційного суду у відставку.
Маловічко Світлана Володимирівна, ____ року народження, Указом Президента України від 31 липня 2000 року № 936/2000 призначена на посаду судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя строком на п’ять років. Указом Президента України від 4 листопада 2004 року № 1367/2004 призначена у межах п’ятирічного строку на посаду судді апеляційного суду Запорізької області. Постановою Верховної Ради України від 8 липня 2005 року № 2788-ІV обрана на посаду судді апеляційного суду Запорізької області безстроково. Указом Президента України від 28 вересня 2018 року № 297/2018 переведена на роботу на посаді судді Запорізького апеляційного суду.
Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє Вища рада правосуддя, яка, зокрема, ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
На підставі статті 112 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII) суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду правосуддя».
Відповідно до частини першої статті 116 Закону № 1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно із частиною першою статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Водночас абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
На час призначення Маловічко С.В. на посаду судді питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося частиною четвертою статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів».
Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 43 Закону України «Про статус суддів», зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року № 4015-XII «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус суддів», до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов’язаних із керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Системний аналіз вказаної норми дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв’язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення на посаду судді.
Саме така правова позиція покладена в основу рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до їхнього стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) стаж роботи у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів», яка була чинною на час призначення Маловічко С.В. на посаду судді, суддею міг бути громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, мав вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.
Водночас згідно із частиною третьою статті 127 Конституції України у редакції, чинній на час призначення Маловічко С.В. на посаду судді, на посаду судді міг бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, який, з-поміж іншого, мав стаж роботи в галузі права не менш як три роки.
Ураховуючи, що Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (стаття 8 Конституції України), до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягають зарахуванню три роки роботи у галузі права.
Як убачається з доданих до заяви документів, після здобуття 9 лютого 1998 року вищої юридичної освіти до призначення на посаду судді – 31 липня 2000 року (2 роки 5 місяців 21 день) Маловічко С.В. працювала на посаді старшого консультанта по статистиці Запорізького обласного суду.
Наведене свідчить про наявність у Маловічко С.В. права на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, періоду її роботи на посаді старшого консультанта по статистиці Запорізького обласного суду.
За результатами вивчення доданих до заяви документів щодо визначення відповідного стажу для звільнення судді Маловічко С.В. у відставку, а саме: актів про призначення, обрання, переведення на посаду судді, копій трудової книжки, диплома, довідки про роботу на посаді судді, встановлено, що до стажу роботи Маловічко С.В. на посаді судді, що дає право на відставку, підлягають зарахуванню:
стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, – 2 роки 5 місяців 21 день;
час роботи на посаді судді із дня призначення на посаду судді (31 липня 2000 року) до дати ухвалення Вищою радою правосуддя відповідного рішення (4 квітня 2024 року) – 23 роки 8 місяців 3 дні.
Отже, загальний стаж роботи судді Маловічко С.В., що дає їй право на відставку, станом на дату ухвалення Вищою радою правосуддя цього рішення становить 26 років 1 місяць 24 дні.
Таким чином, додані до заяви документи свідчать, що суддя Маловічко С.В. має достатній для звільнення у відставку стаж роботи, визначений на підставі статей 116, 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також абзацу четвертого пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону в редакції Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Вища рада правосуддя, керуючись пунктом 4 частини шостої статті 126, статтею 131 Конституції України, статтями 3, 30, 34, 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,
вирішила:
звільнити Маловічко Світлану Володимирівну з посади судді Запорізького апеляційного суду у зв’язку з поданням заяви про відставку.
Голова Вищої ради правосуддя
