Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши лист Апарату Верховної Ради України від 3 лютого 2024 року № 04-26/17-2024/24960, яким до Вищої ради правосуддя надіслано подання Вищої ради юстиції від 12 січня 2016 року № 1/0/12-16 про звільнення судді Солом’янського районного суду міста Києва Демидовської Алли Ігорівни з посади за порушення присяги,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 5 лютого 2024 року (вх. № 1081/0/8-24) надійшов лист Апарату Верховної Ради України від 3 лютого 2024 року № 04-26/17-2024/24960, яким надіслано для організації розгляду подання Вищої ради юстиції від 12 січня 2016 року № 1/0/12-16 з матеріалами про звільнення Демидовської А.І. з посади судді Солом’янського районного суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 6 лютого 2024 року вказаний матеріал передано для розгляду члену Вищої ради правосуддя Усику Г.І.

Про засідання Вищої ради правосуддя, призначені на 26 березня та 9 квітня 2024 року, до проєктів порядків денних яких включено питання про розгляд матеріалу про звільнення Демидовської А.І. з посади судді Солом’янського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, суддю Демидовську А.І. та її представника – адвоката Кравця Р.Ю. повідомлено належним чином. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

У засідання Вищої ради правосуддя 26 березня 2024 року суддя Демидовська А.І. та адвокат Кравець Р.Ю. не з’явилися. Від голови Солом’янського районного суду міста Києва Українця В.В. та від помічника судді Коваленко Т.В. надійшли повідомлення про те, що суддя Демидовська А.І. з 18 по 31 березня 2024 року перебуває у щорічній основній відпустці, тому не зможе прибути у засіданні Вищої ради правосуддя. У зв’язку з першою неявкою судді Демидовської А.І. у засідання Вищої ради правосуддя, розгляд зазначеного питання порядку денного відкладено.

У засідання Вищої ради правосуддя 9 квітня 2024 року суддя Демидовська А.І. та адвокат Кравець Р.Ю. також не з’явилися.

4 квітня 2024 року від представника судді Демидовської А.І. – адвоката Кравця Р.Ю. надійшли письмові пояснення, у яких він просив ухвалити рішення про відмову у звільненні її з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України. Зазначив, що у випадку ухвалення Вищою радою рішення протилежного рішення – про звільнення Демидовської А.І. з посади судді Солом’янського районного суду міста Києва – буде порушено принцип заборони подвійного переслідування за одне й те саме діяння, оскільки постановою Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1613-VІІІ Демидовську А.І. вже було звільнено з посади судді, тобто відсутні правові підстави для повторного розгляду питання про звільнення. Факт скасування зазначеної вище постанови Верховної Ради України у судовому порядку не спростовує факту прийняття такої.

Зауважив, що усупереч частині другій статті 115 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII), на цей час відсутнє рішення Вищої ради правосуддя чи Вищої ради юстиції, яким було б встановлено вчинення Демидовською А.І. істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило невідповідність займаній посаді, а з моменту вчинення суддею Демидовською А.І. дисциплінарного проступку (2014 році) минуло більше 10 років, тоді як відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону № 1402-VIII дисциплінарне стягнення до судді може бути застосовано не пізніше 3 років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

8 квітня 2024 року від голови Солом’янського районного суду міста Києва Українця В.В. надійшло повідомлення про те, що суддя Демидовська А.І. з 8 по 22 квітня 2024 року перебуває у додатковій відпустці за вислугу років за 2023 рік, тому не зможе прибути у засіданні Вищої ради правосуддя, що призначене на 9 квітня 2024 року.

Відповідно до частини третьої статті 56 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.

За таких обставин Вища рада правосуддя визнала за можливе здійснювати розгляд вказаного питання за відсутності судді Демидовської А.І.

За результатами розгляду зазначеного подання Вища рада правосуддя встановила таке.

Демидовська Алла Ігорівна, громадянка України, ____ року народження, Указом Президента України від 21 квітня 2003 року № 346/2003 призначена на посаду судді Солом’янського районного суду міста Києва строком на п’ять років. Постановою Верховної Ради України від 15 квітня 2010 року № 2135-VI Демидовську А.І. обрано на посаду судді цього суду безстроково.

У зв’язку з набранням чинності Законом України від 8 квітня 2014 року № 1188-VII «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі – ТСК) на підставі заяв експерта Всеукраїнського благодійного фонду «Українська правнича фундація» Берка С.Т. від 13 жовтня 2014 року та заступника Генерального прокурора України Бачуна О.В. від 8 грудня 2014 року про порушення суддею Солом’янського районного суду міста Києва Демидовською А.І. норм законодавства України під час ухвалення рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до особи, яка була учасником масових акцій протесту, провела спеціальну перевірку, за результатами якої 9 червня 2015 року склала висновок № 47/02-15, згідно з яким визнала в діях судді Солом’янського районного суду міста Києва Демидовської А.І. порушення присяги судді.

19 серпня 2015 року ТСК передала зазначений вище висновок до Вищої ради юстиції, яка 24 вересня 2015 року відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Демидовської А.І.

3 грудня 2015 року Вища рада юстиції, розглянувши дисциплінарну справу стосовно судді Демидовської А.І., встановила у діях судді ознаки порушення присяги та ухвалила рішення № 920/0/15-15 про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення Демидовської А.І. з посади судді Солом’янського районного суду міста Києва у зв’язку з порушенням присяги судді.

Вища рада юстиції визначила, що підставою притягнення судді Демидовської А.І. до дисциплінарної відповідальності стало те, що в судовому засіданні 22 січня 2014 року під час розгляду клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя Демидовська А.І. не вчинила дій у порядку, визначеному частиною шостою статті 206 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), незважаючи на те, що захисник наголошував, що підозрюваний перебуває у важкому стані, навіть не рухається, до суду його доставлено з Міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги.

Натомість, якщо відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри про порушення вимог законодавства під час затримання особи, слідчий суддя зобов’язаний діяти в порядку, передбаченому частиною шостою статті 206 КПК України, незалежно від наявності заяви такої особи.

Суддя Демидовська А.І. як слідчий суддя під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА1 також не встановила: чи доводять надані стороною обвинувачення докази достатні підстави вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, який виправдовує тимчасове ізолювання особи від суспільства (чи позбавлення свободи); чи доводять названі і надані стороною обвинувачення обставини неможливість обрання для особи більш м’яких запобіжних заходів з метою запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; чи були під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу докази, які зобов’язували слідчого суддю встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про можливість застосування запобіжного заходу, пов’язаного з позбавленням волі.

Слідчий суддя Демидовська А.І. в ухвалі Солом’янського районного суду міста Києва від 11 лютого 2014 року у справі № 760/1318/14-к не обґрунтувала, на підставі чого дійшла висновку, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів (особисте зобов’язання, особиста порука, застава, домашній арешт) не може забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків.

Суддя не вчинила дій, які сприяють виконанню завдань кримінального провадження та досягненню цілей статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), а саме не забезпечила належної охорони прав, свобод та законних інтересів підозрюваного, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу та не була піддана арешту або затриманню всупереч положенням статті 5 цієї Конвенції.

Вища рада юстиції за результатами розгляду дисциплінарної справи кваліфікувала дії слідчого судді Демидовської А.І. під час здійснення правосуддя у справі № 760/1318/14-к за клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА1 як такі, що порочать звання судді, викликають сумнів у її об’єктивності, свідчать про несумлінне виконання суддею своїх службових обов’язків, принижують авторитет судової влади, що відповідає складу проступку – порушення присяги судді, визначеному абзацом другим частини другої статті 32 Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції» і, як наслідок, стало підставою для внесення до Верховної ради України подання про звільнення її з посади судді Солом’янського районного суду міста Києва у зв’язку з порушенням присяги.

12 січня 2016 року Вища рада юстиції надіслала до Верховної Ради України подання № 1/0/12-16 про звільнення Демидовської А.І. з посади судді Солом’янського районного суду міста Києва у зв’язку з порушенням присяги судді.

Розпорядженням Голови Верховної Ради України від 27 вересня 2016 року № 352 скликано позачергове пленарне засідання Верховної Ради України восьмого скликання на 29 вересня 2016 року у зв’язку з надходженням вимоги Президента України про розгляд питання про звільнення суддів.

Постановою Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1613-VIII Демидовську А.І. звільнено з посади судді Солом’янського районного суду міста Києва у зв’язку з порушенням присяги судді.

Не погодившись із рішенням Вищої ради юстиції від 3 грудня 2015 року № 920/0/15-15 про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення її з посади судді Солом’янського районного суду міста Києва у зв’язку з порушенням присяги судді, ОСОБА2 у грудні 2015 року оскаржила його до Вищого адміністративного суду України як до суду першої інстанції (справа № 800/582/16 (800/515/15)).

Зазначену справу суди розглядали неодноразово.

Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2023 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА2 до Вищої ради юстиції, правонаступником якої є Вища рада правосуддя, про визнання незаконним та скасування рішення Вищої ради юстиції від 3 грудня 2015 року № 920/0/15-15 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА2 з посади судді Солом’янського районного суду міста Києва у зв’язку з порушенням присяги судді відмовлено.

Ухвалюючи судові рішення про відмову у визнанні незаконним та скасування оскаржуваного рішення Вищої ради юстиції, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду та Велика Палата Верховного Суду погодилися з оцінкою, яку Вища рада юстиції надала допущеним суддею ОСОБА2 грубим порушенням вимог законодавства, зазначивши, що обставини, у яких Вища рада юстиції вбачала ознаки порушення суддею присяги, є об’єктивними, повними і достатніми для того, щоб кваліфікувати дії ОСОБА2 як поставлений їй у провину дисциплінарний проступок.

Суддя Демидовська А.І., ухвалюючи судове рішення про взяття особи під варту за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, як носій судової влади, покликаний забезпечити дотримання права особи на свободу у разі її переслідування державою, не могла не розуміти, що правила КПК України, які регламентують процедуру обрання запобіжних заходів, спрямовані на захист права кожного на свободу та особисту недоторканність, запобігають можливості позбавлення свободи будь-кого поза процедурою, встановленою законом. Як суддя вона не могла не знати, що ідея правового інституту обрання запобіжного заходу, пов’язаного з позбавленням волі, полягає в саме тому, що за природним правом особа є вільною, але не безмежно, і може бути обмежена в цьому праві на підставі закону з ініціативи держави в установленому законом порядку. Цей порядок, власне, й зобов’язує слідчого суддю шляхом судового контролю за дотриманням порядку та підстав позбавлення особи свободи гарантувати, що така особа не буде позбавлена волі доти, доки не будуть надані вагомі докази на підтвердження того, що вона не може залишатися на волі, бо існують ризики, що унеможливлюють обрання іншого, більш м’якого, запобіжного заходу.

Натомість суддя Демидовська А.І. під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА1 не дотримала вимог частини першої статті 178 КПК України, які зобов’язували її як слідчу суддю під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу оцінити в сукупності всі обставини: вагомість, достатність і достовірність доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; чи насправді ці докази з огляду на зазначені у клопотанні слідчого підстави для кримінального переслідування (повідомлення в засобах масової інформації та мережі Інтернет про суспільні події з великим скупченням людей) обґрунтовано схиляли до думки про вчинення насильницьких кримінально караних масових заворушень і беззастережно виключали проведення багатолюдних протестних маніфестацій та участь у них; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі в разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров’я підозрюваного; міцність соціальних зв’язків підозрюваного в місці його постійного проживання; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного.

Суддя Демидовська А.І. мала в розпорядженні відомості про те, що підозрюваний після затримання перебував у лікарні швидкої допомоги; документальні підтвердження, що він зареєстрований та проживає в місті Києві; характеризується позитивно за місцем роботи та як випускник вищого навчального закладу. Водночас протоколи допиту свідків – працівників міліції – та рапорт працівника міліції містили суперечливі дані стосовно місцезнаходження підозрюваного під час інкримінованого йому діяння. Однак суддя не надала оцінки зазначеним обставинам під час розгляду клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, пов’язаного з позбавленням волі.

Після прийняття Верховною Радою України постанови від 29 вересня 2016 року № 1613-VIII «Про звільнення судді», якою Демидовську А.І. звільнено з посади судді Солом’янського районного суду міста Києва у зв’язку з порушенням присяги судді, ОСОБА2 оскаржила зазначену постанову Верховної Ради України до Вищого адміністративного суду України (справа № 800/582/16 (800/517/16)).

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 8 лютого 2018 року провадження у справі № 800/582/16 (800/517/16) за позовом ОСОБА2 до Верховної Ради України про визнання незаконною та скасування постанови Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1613-VІІІ про звільнення ОСОБА2 з посади судді Солом’янського районного суду міста Києва зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 800/582/16 (800/515/15) за позовом ОСОБА2 до Вищої ради юстиції, правонаступником якої є Вища рада правосуддя, про визнання незаконним та скасування рішення Вищої ради юстиції від 3 грудня 2015 року № 920/0/15-15 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА2 з посади судді Солом’янського районного суду міста Києва у зв’язку з порушенням присяги судді.

Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31 липня 2023 року позов ОСОБА2 до Верховної Ради України про визнання незаконною та скасування постанови задоволено. Визнано незаконною та скасовано постанову Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1613-VІІІ про звільнення ОСОБА2 з посади судді Солом’янського районного суду міста Києва у зв’язку з порушенням присяги.

Як підставу скасування постанови Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1613-VІІІ про звільнення ОСОБА2 з посади судді Солом’янського районного суду міста Києва у зв’язку з порушенням присяги, суд касаційної інстанції зазначив порушення процедури прийняття органом законодавчої влади зазначеної постанови, а саме: недотримання вимоги щодо забезпечення участі в засіданні Верховної Ради України судді, питання стосовно якої розглядалося; нездійснення обов’язкового обговорення, чим порушено право брати участь і мати представника; незабезпечення особі, стосовно якої розглядалося питання, права на виступ та висловлення своєї позиції, можливості надати додаткові письмові матеріали, відповіді на запитання народних депутатів тощо; порушення вимог законодавства під час проведення 29 вересня 2016 року позачергового засідання Верховної Ради України щодо особистого голосування народних депутатів, зокрема під час ухвалення рішення про звільнення з посади судді ОСОБА2.

Аналізуючи повноваження Вищої ради правосуддя щодо розгляду матеріалу про звільнення Демидовської А.І. з посади судді Солом’янського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України Вища рада правосуддя вважає за необхідне зазначити таке.

На час ухвалення Вищою радою юстиції рішення від 3 грудня 2015 року № 920/0/15-15, органом, який уповноважений вирішувати питання про звільнення з посади судді за порушення присяги судді, була Верховна Рада України.

За результатами розгляду подання Вищої ради юстиції Верховна Рада України могла підтримати це подання, прийнявши постанову про звільнення судді за порушення присяги, або не підтримати його, якщо, наприклад, кількість народних депутатів, які голосували за звільнення судді з посади, була недостатньою для ухвалення такого рішення.

В обох наведених випадках процедура вирішення питання щодо звільнення судді з посади набувала ознак завершеності, а відповідне подання Вищої ради юстиції ставало реалізованим унаслідок його розгляду уповноваженим органом (у цьому конкретному випадку – Верховною Радою України) та прийняття на його підставі остаточного рішення.

Здійснюючи такі повноваження Верховна Рада України не могла переоцінювати обставини, на підставі яких Вища рада юстиції дійшла висновку про порушення суддею присяги, встановлювати факти порушень чи обирати вид дисциплінарного стягнення, оскільки зазначене належало виключно до компетенції Вищої ради юстиції.

Верховна Рада України підтримала подання Вищої ради юстиції № 1/0/12-16 про звільнення Демидовської А.І. з посади судді Солом’янського районного суду міста Києва у зв’язку з порушенням присяги судді, внесене до Верховної Ради України 12 січня 2016 року відповідно до рішення Вищої ради юстиції від 3 грудня 2015 року № 920/0/15-15, прийнявши постанову від 29 вересня 2016 року № 1613-VIII, якою Демидовську А.І. звільнено з посади судді Солом’янського районного суду міста Києва.

Законність рішення Вищої ради юстиції від 3 грудня 2015 року № 920/0/15-15 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення Демидовської А.І. з посади судді Солом’янського районного суду міста Києва у зв’язку з порушенням присяги судді була предметом оцінки судів. Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2023 року, у справі № 800/582/16 (800/515/16) підтверджено його законність; у задоволенні позовних вимог ОСОБА2 до Вищої ради юстиції, правонаступником якої є Вища рада правосуддя, про визнання незаконним та скасування рішення Вищої ради юстиції від 3 грудня 2015 року № 920/0/15-15 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА2 з посади судді Солом’янського районного суду міста Києва у зв’язку з порушенням присяги судді відмовлено.

Отже, рішення Вищої ради юстиції від 3 грудня 2015 року № 920/0/15-15, у якому встановлено факти, що свідчать про порушення суддею Демидовською А.І. присяги судді, та відповідно до якого суддю притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом звернення до уповноваженого органу (суб’єкта обрання на посаду) з поданням про її звільнення з посади, є чинним; суд, перевіривши законність рішення встановив, що Вища рада юстиції, ухвалюючи вказане рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, дотримуючись принципу пропорційності під час накладення дисциплінарного стягнення, у рішенні наведено мотиви, з яких Вища рада юстиції дійшла висновку про необхідність застосування до судді Демидовської А.І. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення її з посади судді.

Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31 липня 2023 року у справі № 800/582/16 (800/517/16), яке набрало законної сили, визнано протиправною та скасовано постанову Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1613-VІІІ про звільнення ОСОБА2 з посади судді Солом’янського районного суду міста Києва у зв’язку з порушенням присяги з підстав порушення Верховною Радою України процедури ухвалення такого рішення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 березня 2020 року у справі № 9901/777/18 (пункт 67) сформувала висновок, що в разі визнання судом незаконними рішення / дій, прийнятого / вчинених Верховною Радою України за результатами розгляду подання Вищої ради юстиції про звільнення судді з посади за порушення присяги, незалежно від того, підтримав парламент таке подання і прийняв постанову про звільнення судді, чи ні (порушення вимог закону (зокрема, процедури) можуть мати місце в будь-якому із цих двох випадків), зазначена процедура не може вважатися завершеною, а подання розглянутим.

Ураховуючи на визнання незаконною та скасування судом постанови Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1613-VІІІ, відповідне подання Вищої ради юстиції не може вважатися реалізованим, що зумовлює відновлення процедури його розгляду уповноваженим органом.

Отже, скасуванням постанови Верховної Ради України про звільнення судді Демидовської А.І. відновлено процедуру вирішення питання про її звільнення на підставі рішення Вищої ради юстиції від 3 грудня 2015 року № 920/0/15-15.

Велика Палата Верховного Суду у постановах неодноразово зазначала, що рішення Вищої ради правосуддя про звільнення суддів з посади на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України у зв’язку з наявністю нереалізованого подання Вищої ради юстиції про звільнення судді у зв’язку з порушенням присяги судді не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише ухвалюється на його підставі, тому за своєю суттю таке рішення є кадровим (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 800/5/17, від 14 травня 2020 року у справі № 9901/187/19, від 25 червня 2020 року у справі № 9901/103/19, від 6 квітня 2023 року у справі № 990/86/22).

30 вересня 2016 року набрали чинності закони України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі – Закон № 1401-VIII) та № 1402-VIII.

Із прийняттям Законів № 1401-VIII та № 1402-VIII відповідальність за дії, з якими Вища рада юстиції пов’язувала внесення подання про звільнення Демидовської А.І. з посади судді, скасована чи пом’якшена не була, тому наслідки таких дій у вигляді звільнення з посади судді не змінилися.

За змістом підпункту «а» пункту 1, пункту 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок недбалості іншого істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності з підстав умисного або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.

За змістом пунктів 1, 7 частини дев’ятої статті 109 Закону № 1402-VІІІ істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, будь-який із таких фактів: суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; суддя допустив інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.

Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1401-VIII визначено, що з дня набрання чинності цим Законом призначення, припинення повноважень та звільнення суддів здійснюється відповідно до Конституції України з урахуванням внесених цим Законом змін.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 131 Конституції України рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя.

Абзацом другим пункту 14 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що суддя, щодо якого до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» Вищою радою юстиції внесено подання про його звільнення з посади за порушення ним присяги і рішення щодо якого не було прийнято Президентом України чи Верховною Радою України, звільняється з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

Чинною редакцією Закону № 1402-VІІІ передбачено, що підставою для внесення подання про звільнення судді з посади є вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді (пункт 1 частини восьмої статті 109 Закону № 1402-VІІІ).

Зазначена норма кореспондується з пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, яким передбачено, що підставою для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні Вищої ради правосуддя.

Статтею 56 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не встановлено строку розгляду питання про звільнення судді з наведених вище підстав, а отже не передбачено застосування строків під час розгляду подання відповідного органу про звільнення судді з посади.

За таких обставин наявні підстави для звільнення Демидовської А.І. з посади судді Солом’янського районного суду міста Києва відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

Ураховуючи викладене, керуючись пунктом 3 частини шостої статті 126, статтею 56 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища рада правосуддя

вирішила:

звільнити Демидовську Аллу Ігорівну з посади судді Солом’янського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

Голова Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя