Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Бондаренко Т.З., членів Бокової Ю.В., Кваші О.О., Мороза М.В., розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Котелевець А.В. за результатами попередньої перевірки скарги Мезенцевої Ніни Іванівни, поданої через представника – адвоката Баранова Тараса Олеговича, стосовно суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Боднара Сергія Богдановича, Панкулича Віктора Івановича, Панаіда Ігоря Васильовича,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 1 червня 2023 року за вхідним № Б-1942/0/7-23 надійшла скарга Мезенцевої Н.І., подана її представником – адвокатом Барановим Т.О., щодо наявності підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Боднара С.Б., Панкулича В.І., Панаіда І.В. за дії, вчинені під час розгляду апеляційної скарги прокурора на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 листопада 2022 року щодо обрання запобіжного заходу (справа № 991/3959/22).
5 серпня 2021 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», яким внесено зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема в частині здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів.
Законом України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів», який набрав чинності 17 вересня 2023 року (далі – Закон № 3304-ІХ), та Законом України від 6 вересня 2023 року № 3378-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», який набрав чинності 19 жовтня 2023 року, внесено зміни до глави 4 «Дисциплінарне провадження» розділу ІІ «Особлива частина» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у частині строків та порядку здійснення дисциплінарного провадження.
Розділ ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповнено пунктом 237, яким встановлено, що тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснює член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 29 листопада 2023 року вказану скаргу передано для попередньої перевірки члену Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Котелевець А.В.
Згідно зі статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.
Порядок здійснення дисциплінарного провадження визначено главою 4 розділу II Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Пунктом 1 частини третьої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що дисциплінарне провадження включає, зокрема, попередню перевірку дисциплінарної скарги, вивчення матеріалів для встановлення ознак вчинення суддею дисциплінарного проступку, ухвалення рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи або відкриття дисциплінарної справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя, визначений автоматизованою системою розподілу справ для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач), вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону; за наявності підстав, визначених пунктами 2, 3 і 6 частини першої статті 44 цього Закону, передає скаргу на розгляд Дисциплінарної палати для ухвалення рішення щодо залишення без розгляду та повернення її скаржнику або відкриття дисциплінарної справи.
За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги член Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Котелевець А.В. внесла пропозицію про відкриття дисциплінарної справи стосовно суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Боднара С.Б., Панкулича В.І., Панаіда І.В.
Здійснивши попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги, заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Котелевець А.В., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відкриття дисциплінарної справи стосовно суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Боднара С.Б., Панкулича В.І., Панаіда І.В. з огляду на таке.
Зміст скарги
13 грудня 2022 року Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду у складі: головуючого судді – Боднара С.Б., суддів Панаіда І.В., Панкулича В.І. розглядалась апеляційна скарга прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі – САП) Офісу Генерального прокурора на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 листопада 2022 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання детектива НАБУ про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА1 (справа № 991/3959/22, провадження № 11-сс/991/442/22).
Інтереси ОСОБА1, яка особисто не була присутня під час перегляду ухвали слідчого судді про обрання підозрюваній запобіжного заходу, представляли два адвокати: Баранов Т.О. та Рябко Р.О.
Під час судового засідання о 14:40 пролунав сигнал повітряної тривоги. Колегія суддів прийняла рішення оголосити перерву та надати можливість учасникам судового процесу піти в укриття.
Захисники ОСОБА1 попрямували до станції метро «Печерська». В укритті вони перебували до моменту отримання повідомлення про відбій повітряної тривоги у місті Києві, тобто до 15:51.
Повернувшись у приміщення суду, адвокати з’ясували що розгляд клопотання детектива НАБУ про обрання ОСОБА1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відбувся без захисників обвинуваченої. Адвокат Баранов Т.О. зазначає, що, вийшовши з укриття, написав повідомлення секретарю судового засідання, що він та Рябко Р.О. прямують до будівлі суду та просив зачекати, оскільки відстань від станції метро «Печерська» до зали засідання є значною. Однак вказане повідомлення було проігноровано.
До оголошення перерви у зв’язку із повітряною тривогою виступ захисника Баранова Т.О. не був завершений, а захиснику Рябку Р.О. не надали можливості виступити.
Не дочекавшись захисників із укриття, не надавши їм можливості прийняти участь у судових дебатах, а також надати пояснення, колегія суддів порушила право ОСОБА1 на захист у справі. Згідно з приписами частини першої статті 52 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) участь захисника є обов’язковою, оскільки підозра стосується особливо тяжкого злочину, а саме – за частиною п’ятою статті 191 Кримінального кодексу України (далі – КК України).
Крім того, у скарзі зазначено, що ОСОБА1 подала до суду клопотання, підписне електронним підписом (що дає змогу ідентифікувати її особу), з проханням брати участь у засіданні через систему відеоконференцзв’язку. До клопотання вона також додала копії паспорта громадянина України і закордонного паспорта. Однак суддями Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Боднаром С.Б., Панкуличем В.І. та Панаідом І.В. відмовлено у задоволенні вказаного клопотання ОСОБА1.
Отже, на переконання скаржника, колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду двічі проігнорувала право підозрюваної на захист: спочатку відмовила в задоволенні клопотання ОСОБА1 про особисту участь у судовому засіданні поза приміщенням суду через відеоконференцзв’язок, а потім розглянула питання про обрання запобіжного заходу без захисників, заслухавши пояснення лише прокурора.
Також скаржником зазначено, що суддя Панкулич В.І. під час засідання наголошував, що зацікавлений в обранні стосовно ОСОБА1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Це, на думку скаржника, свідчить про допущення суддею Панкуличем В.І. вчинку, що порочить звання судді і підриває авторитет правосуддя, суперечить суддівській етиці та стандартам суддівської поведінки. Цим висловлюванням, на переконання скаржника, суддя Панкулич В.І. також розкрив таємницю нарадчої кімнати, що є підставою для дисциплінарної відповідальності судді.
Встановлені Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя фактичні дані та обставини
Боднар Сергій Богданович Указом Президента України від 11 квітня 2019 року № 129/2019 призначений на посаду судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Панкулич Віктор Іванович Указом Президента України від 11 квітня 2019 року № 129/2019 призначений на посаду судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Панаід Ігор Васильович Указом Президента України від 11 квітня 2019 року № 129/2019 призначений на посаду судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання старшого детектива Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ, погоджене прокурором САП Офісу Генерального прокурора, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА1, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 15, частиною п’ятою статті 191 КК України (кримінальне провадження № ____ від 16 вересня 2022 року).
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 28 листопада 2022 року у задоволенні вказаного клопотання детектива НАБУ відмовлено, оскільки, на думку слідчого судді Вищого антикорупційного суду, наведені у клопотанні обставини в сукупності свідчать про передчасність висновку органу досудового розслідування про ухилення підозрюваної ОСОБА1 від органу досудового розслідування та суду, а тому не вбачається необхідності досліджувати існування ризиків кримінального провадження, на які вказує орган досудового розслідування, як і недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам.
Не погодившись із ухвалою Вищого антикорупційного суду від 28 листопада 2022 року, прокурор САП Офісу Генерального прокурора Дроботова Є.В. звернулася до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, у якій просила скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання детектива НАБУ та обрати щодо підозрюваної у кримінальному провадженні № ____ ОСОБА1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні, яке відбулось 13 грудня 2022 року, інтереси обвинуваченої представляли захисники Баранов Т.О. та Рябко Р.О., які просили задовольнити клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференцзв’язку для забезпечення участі ОСОБА1 під час перегляду ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі: Боднара С.Б., Панкулича В.І., Панаіда І.В. відмовила у задоволенні вказаного клопотання, посилаючись на приписи частини шостої статті 193 КПК України, згідно з якою слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 КПК України, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
Під час засідання о 14:40 пролунав сигнал повітряної тривоги. У судовому засіданні оголошено перерву до закінчення повітряної тривоги.
Як вбачається із матеріалів, доданих до скарги, відбій повітряної тривоги у місті Києві 13 грудня 2022 року було оголошено о 15:51.
Зі скріншотів переписки у мобільних телефонах вбачається, що після завершення повітряної тривоги, до адвокатів намагались додзвонитись працівники суду (п’ять викликів, останній о 16:17).
Адвокати, отримавши повідомлення про пропущені телефонні виклики, написали смс-повідомлення, у якому просили їх зачекати, оскільки, вірогідно, до 17:00 можуть не встигнути повернутись до зали судового засідання, але прямують до суду.
Із журналу судового засідання від 13 грудня 2022 року встановлено, що о 16:20 секретар судового засідання повідомила, що після завершення повітряної тривоги захисники Баранов Т.О. та Рябко Р.О. не повернулись до зали судового засідання.
Колегія суддів вирішила продовжити розгляд апеляційної скарги прокурора НАБУ без представників обвинуваченої.
О 16:23:35 колегія суддів ухвалила закінчити з’ясування обставин справи і перевірку їх доказами та перейти до судових дебатів.
О 16:23:39 оголошено судові дебати.
О 16:23:41 прокурору Дроботовій Є.В. надана можливість виступити в судових дебатах, вона наполягала на задоволенні апеляційної скарги.
О 16:23:45 судді направились до нарадчої кімнати.
О 16:39:00 після виходу колегії суддів з нарадчої кімнати оголошено резолютивну частину ухвали.
Отже, ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 13 грудня 2022 року задоволено апеляційну скаргу прокурора САП Офісу Генерального прокурора, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 листопада 2022 року скасовано.
Постановлено нову ухвалу, якою клопотання детектива НАБУ задоволено, обрано ОСОБА1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Вказано, що після затримання і не пізніш як через сорок вісім годин з часу доставки ОСОБА1 до місця кримінального провадження розглянути за її участю питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м’який запобіжний захід у встановленому законом порядку.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, захисником ОСОБА1 на вказану ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 13 грудня 2022 року подано касаційну скаргу.
Ухвалою Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 17 січня 2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника Баранова С.Б. в інтересах ОСОБА1 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 13 грудня 2022 року, оскільки відповідно до вимог частини четвертої статті 424 КПК України ухвала слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на цю ухвалу, оскарженню в касаційному порядку не підлягають.
Позиція суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду
На запит члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Котелевець А.В. судді Боднар С.Б. та Панаід І.В. надали письмові пояснення.
Щодо доводів скаржника про те, що колегія суддів прийняла рішення, не дочекавшись захисників із укриття та не надала можливості завершити свої виступи, судді повідомляють таке.
Розгляд апеляційної скарги прокурора САП на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 листопада 2022 року (справа № 991/3959/22) розпочався 13 грудня 2023 року о 13:29.
Під час слухання справи у місті Києві було оголошено повітряну тривогу (14:40).
Колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила оголосити перерву у справі на час повітряної тривоги. При цьому головуючий наголосив, що учасникам провадження необхідно слідкувати за повідомленнями мобільних застосунків та прибути до зали судового засідання одразу по закінченню повітряної тривоги.
Після оголошення відбою повітряної тривоги (15:51), о 16:19 (тобто майже через півгодини після відбою повітряної тривоги) головуючий оголосив про продовження слухання справи № 991/3959/22
Секретар судового засідання повідомила, що:
- захисники Баранов Т.О. та Рябко Р.О. не повернулись до зали судового засідання для продовження розгляду апеляційної скарги;
- нею зроблено виклики на їхні номери мобільних телефонів, однак вони були вимкнені;
- жодних повідомлень щодо відкладення судового засідання від захисників Баранова Т.О. та Рябка Р.О. не надходило.
Колегія суддів поставила на обговорення питання щодо продовження розгляду апеляційної скарги за відсутності захисників ОСОБА1.
Прокурор САП Дроботова Є.В. висловилася за продовження розгляду справи без участі захисників Баранова Т.О. та Рябка Р.О., оскільки захисник Баранов Т.О. фактично висловив свою позицію в запереченнях до апеляційної скарги.
Колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила продовжити розгляд апеляційної скарги прокурора САП.
У скарзі захисник Баранов Т.О. зазначає, що на час повітряної тривоги вони разом із захисником Рябком Р.О. перебували в укритті (станція метро «Печерська»). Водночас відстань між станцією метро «Печерська» та приміщенням Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (провулок Хрестовий, 4) складає 1,4 км, для подолання пішим ходом якої, згідно з даними мобільного застосунку Google-Kapти, середньостатистичній людині достатньо 20 хвилин. Таким чином, як вважають судді, захисники Баранов Т.О. та Рябко Р.О. мали достатньо часу для повернення до зали судового засідання для продовження слухання справи.
Також судді Боднар С.Б. та Панаід І.В. звертають увагу на те, що сторона захисту мала достатньо часу для представлення своєї позиції: виступ захисника Баранова Т.О. тривав близько 44 хвилин (з 13:58 до 14:42), в той час як виступ прокурора САП тривав лише 11 хвилин (з 13:47 до 13:58). Це, на переконання суддів, свідчить про відсутність порушення принципу рівності і змагальності сторін.
Щодо доводів скаржника про незабезпечення участі ОСОБА1 у розгляді апеляційної скарги, судді пояснюють, що відповідно до статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
13 квітня 2022 року внесені доповнення до частини другої статті 336 КПК України, якою проведення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану віднесено виключно на розсуд суду (Закон України від 14 квітня 2022 року № 2201-ІХ).
Згідно з положеннями пункту 1 частини першої, частин другої, четвертої, п’ятої статті 336 КПК України (у редакції, чинній на день розгляду справи № 991/3959/22) судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров’я або з інших поважних причин. Суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження. Якщо особа, яка братиме участь у судовому провадженні дистанційно, знаходиться у приміщенні, розташованому на території, яка перебуває під юрисдикцією суду, або на території міста, в якому розташований суд, судовий розпорядник або секретар судового засідання цього суду зобов’язаний вручити такій особі пам’ятку про її процесуальні права, перевірити її документи, що посвідчують особу, та перебувати поряд з нею до закінчення судового засідання. Якщо особа, яка братиме участь у судовому провадженні дистанційно, знаходиться у приміщенні, розташованому поза територією юрисдикції суду та поза територією міста, в якому розташований суд, суд своєю ухвалою може доручити суду, на території юрисдикції якого перебуває така особа, здійснити дії, передбачені частиною четвертою цієї статті.
Тобто, безпосередньо організація проведення судового засідання в режимі відеоконференції відповідно до статті 336 КПК України покладається одночасно як на суд, що розглядає відповідне провадження, так і на суд (або орган досудового слідства, або установу попереднього ув’язнення, або установу виконання покарань) за територіальним місцезнаходженням учасника судового процесу, що обрав такий вид участі у засіданні.
Проте реалізація приписів частин четвертої, п’ятої статті 336 КПК України (у редакції, чинній на день розгляду справи № 991/3959/22) у ході проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, за допомогою власних технічних засобів через електронні системи EASYCON, SKYPE, WhatsApp, Telegram, Viber, із урахуванням специфіки кримінального провадження, на відмінну від адміністративного, цивільного та господарського процесів, не передбачено.
До таких висновків неодноразово доходив Касаційний кримінальний суд у своїх рішеннях, зокрема у справах № 760/15429/20 (постанова від 1 грудня 2021 року), № 263/5194/15-к (ухвала від 11 листопада 2021 року), № 431/1397/20 (ухвала від 3 червня 2021 року).
Щодо доводів скаржника про те, що суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Панкулич В.І. в судовому засіданні сказав, що «дуже хоче обрати ОСОБА1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою і запитав у захисника як йому це зробити», то вони не відповідають дійсності, оскільки, як зазначає у поясненнях суддя Панаід І.В., ставлячи питання захиснику Баранову Т.О., суддя Панкулич В.І. змоделював можливі ситуації при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за умови, що підозрювана перебуває за кордоном, і запитав у захисника: «А якщо я за те, щоб її взяти під варту? Взяти як, дистанційно? В Швейцарії візьмуть під варту? Ну судді проти, а я за, наприклад. Тай що мені робити…»
Про гіпотетичний характер зазначених питань (моделювання можливої ситуації) зокрема свідчить, як суть питань, стиль їх формулювання, так і вживання терміну «наприклад».
Отже, суддя Панкулич В.І. не розкривав таємницю нарадчої кімнати (до якої на той момент судді ще не виходили).
Суддя Панкулич В.І. своїх пояснень з приводу дисциплінарної скарги ОСОБА1, поданої її представником Барановим Т.О., не надав.
Висновки Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя
Визнання людини, її прав і свобод найвищими соціальними цінностями покладає на державу відповідні зобов’язання щодо створення дієвого правового механізму щодо їх захисту та охорони, одним із яких є саме право на отримання кваліфікованої правової допомоги від обраного або залученого захисника. Відповідно до пункту 3(с) статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право «захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або, за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника, одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя». Ефективний захист прав людини неможливий без розуміння ролі в цьому процесі спеціальних правових інститутів, зокрема адвокатури, покликаної активно сприяти захисту прав і свобод громадян, зміцненню законності та здійсненню правосуддя. Пунктом 5 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що «захист – вид адвокатської діяльності, яка полягає у забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого…», «Участь захисника – важлива гарантія забезпечення права особи на захист у кримінальному судочинстві…».
На сьогодні в Україні забезпечення права на захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого і виправданого в кримінальному провадженні закріплено на найвищому рівні – в Конституції України. Так, у статті 63 Основного Закону зазначено, що підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист, а у пункті 6 частини третьої статті 129 Конституції України йдеться, що забезпечення обвинуваченому цього права є однією з основних засад судочинства. Конституційний принцип забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист є важливою гарантією об’єктивного розслідування і справедливості судового розгляду справи та запобігання притягнення до кримінальної відповідальності невинуватих осіб. Забезпечення обвинуваченому права на захист є самостійним принципом кримінального судочинства, яке включає в себе: 1) права, які підозрюваний (обвинувачений) може реалізувати власними діями шляхом надання усних або письмових пояснень із приводу підозри або обвинувачення, збирання і надання доказів, особистої участі у кримінальному провадженні, в тому числі участі в допитах інших підозрюваних (обвинувачених), потерпілих, свідків та експертів у суді, подачі скарг на дії і рішення слідчого, прокурора, слідчого судді й суду; 2) права, які можуть здійснюватися підозрюваним (обвинуваченим) за допомогою захисника й законного представника шляхом реалізації прав та обов’язків цих осіб; 3) наявність у слідчого, прокурора, слідчого судді й суду обов’язків сприяти підозрюваному (обвинуваченому) в реалізації його права на захист, роз’яснювати йому права й обов’язки.
Право на захист забезпечується також і нормами КПК України, які регламентують обов’язкову участь захисника у кримінальному провадженні (статті 49, 52 КПК України), визнання недопустимими доказів, отриманих внаслідок порушення права особи на захист (стаття 87 КПК України), особливості реалізації права на відмову від захисника (стаття 54 КПК України), можливість підготовки до захисту від нового (стаття 338 КПК України) або від додаткового обвинувачення (стаття 339 КПК України), здійснення судового провадження за відсутності захисника як підстави для скасування судового рішення (пункт 4 частини другої статті 412 КПК України).
Частинами першою, другою статті 20 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов’язані роз’яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.
Як констатував Європейський суду з прав людини у справах «Мефта та інші проти Франції» (пункт 40 рішення від 26 липня 2002 року), «Фам Хоанг проти Франції» (пункт 39 рішення від 25 вересня 1992 року) та «Максименко проти України» (пункт 32 рішення від 20 грудня 2011 року), гарантії забезпечення права на захист не припиняють своєї дії після закінчення провадження в суді першої інстанції. Забезпечення обвинуваченому у вчиненні злочину юридичної допомоги є однією з гарантій, що здійснюється й у разі, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя в принципі вимагають забезпечення представництва захисника, коли йдеться про позбавлення свободи.
Реалізація положень кримінального процесуального закону про обов’язкову участь у кримінальному провадженні захисника є необхідною для здійснення захисту особи на усіх передбачених законом стадіях кримінального провадження. У матеріалах, доданих до скарги і пояснень, наявні відомості про те, що захисники шляхом надсилання смс-повідомлення попереджали про можливу затримку у поверненні до зали судового засідання та про наміри надати пояснення по суті кримінальної справи, а також відповідні клопотання, проте колегія суддів провела розгляд справи за відсутності захисників, що, зважаючи на конкретні обставини справи, є істотним порушенням кримінального процесуального закону. Зазначена у поясненнях суддів інформація, що із захисниками намагались зв’язатись, а також те, що розгляд справи було відновлено через 28 хвилин після оголошення відбою повітряної тривоги і цього часу, на думку суддів, мало б вистачити для повернення з укриття, не є достатньою підставою для розгляду питання щодо обрання ОСОБА1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без захисників обвинуваченої.
Отже, право на захист належить до загальновизнаних принципів міжнародного права й розглядається як необхідна умова забезпечення права на справедливий судовий розгляд. Право на захист, яке знайшло своє закріплення у Конституції України, КПК України, міжнародних та підзаконних актах є однією з найважливіших державних гарантій забезпечення реалізації прав і свобод людини та громадянина.
Також, як вбачається із роздруківки журналу судового засідання від 13 грудня 2022 року о 16:23 головуючим об’явлено проведення судових дебатів за відсутності захисників обвинуваченої, тривалість яких становила 6 секунд.
Одним із основних принципів кримінального процесу є змагальність, відповідно до якої судовий розгляд справи ведуть у формі полеміки. Отже судочинство здійснюється на основі змагальності і рівноправності сторін. Призначення судового процесу – захист прав і законних інтересів громадян та організацій, потерпілих від правопорушення чи злочину, захист особи від незаконного та необґрунтованого обвинувачення, засудження, обмеження її прав і свобод. Його кінцева мета – прийняти законне й обґрунтоване рішення. Необхідною частиною судового розгляду є судові дебати. Для того, щоб суд ухвалив правильне рішення, необхідно знати позицію щодо даної справи обвинувачення і захисту в кримінальному процесі, знати висновки, до яких сторони дійшли у результаті судового процесу.
Судові дебати мають велике значення як для захисту учасниками дебатів своїх інтересів, так і для допомоги суду в правильному розгляді справи. Це зумовлено тим, що кожна сторона зі своїх позицій доводить власні висновки судовому слідству, аналізує й оцінює докази, висловлює і подає на розгляд суду свої міркування, які повинні вплинути на зміст судового рішення. Кожна сторона подає на розгляд суду свої пропозиції про бажаний характер розгляду справи, виходячи з результатів судового слідства та аналізування правових норм, що стосуються обставин справи. Правом промови під час судових дебатів користуються як обвинувачі, так захисники.
Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними із засад судочинства, визначених статтею 129 Конституції України. У Рішенні Конституційного Суду України від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 (справа про рівність сторін судового процесу) зазначено, що «гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їхніх правах і свободах означає «необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод». Згідно зі статтею 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак. Суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов’язків, визначених процесуальним законом.
Принцип змагальності як один із фундаментальних принципів судочинства закріплений в усіх процесуальних кодексах (статті 2, 6, 12, 49 Цивільного процесуального кодексу України, статті 2, 7, 13, 46 Господарського процесуального кодексу України, статті 2, 8, 9, 44 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 7, 10, 22 КПК України) і спрямований на забезпечення рівних процесуальних можливостей доведення власної позиції для кожного з учасників процесу. Принцип змагальності процесу спрямований насамперед на з’ясування всіх обставини справи шляхом дослідження судом поданих доказів (пояснень) сторонами або іншими суб’єктами. Крім того, принцип змагальності має на меті унеможливлення впливу на суд доказів, які одна зі сторін у силу об’єктивних та суб’єктивних причин не змогла оцінити та юридично обґрунтовано навести свої міркування. Принцип змагальності судового провадження охоплює право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду. Згідно з пунктом 30 Висновку КРЄС № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень від 18 грудня 2008 року дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю. Принципи змагальності та рівності сторін, які тісно пов’язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Отже, не підтвердились доводи скарги щодо наявності в діях суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Боднара С.Б., Панаіда І.В., Панкулича В.І. ознак поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, а також відсутні докази розголошення суддями таємниці, що охороняється законом, у тому числі таємниці нарадчої кімнати.
Разом з тим, є підстави вважати, що обставини, викладені у скарзі Мезенцевої Н.І., поданої через її представника – Баранова Т.О., можуть вказувати на наявність у діях суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Боднара С.Б., Панкулича В.І., Панаіда І.В. ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «г», «ґ», пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до яких суддів може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав: істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; незабезпечення обвинуваченому права на захист; умисного або внаслідок грубої недбалості допущення суддями порушення прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи зазначене Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що слід відкрити дисциплінарну справу стосовно суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Боднара С.Б., Панкулича В.І., Панаіда І.В.
Водночас Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила передбачених частиною першою статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстав для відмови у відкритті дисциплінарної справи стосовно вказаних суддів.
Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Боднара Сергія Богдановича, Панкулича Віктора Івановича, Панаіда Ігоря Васильовича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
Оксана КВАША
Микола МОРОЗ
