Акт ВРП

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Ковбій О.В., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю., Мельника О.П., заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Саліхова В.В., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за скаргою Караченцевої Єлизавети Віталіївни щодо судді Макарівського районного суду Київської області Тандира Олексія Віталійовича,

 

встановила:

 

7 червня 2023 року до Вищої ради правосуддя (вх. № К-573/5/7-23) надійшла дисциплінарна скарга Караченцевої Є.В. щодо судді Макарівського районного суду Київської області Тандира О.В.

Стислий зміст обставин, викладених у дисциплінарній скарзі

У дисциплінарній скарзі Караченцева Є.В. зазначила, що з повідомлення Державного бюро розслідувань (далі – ДБР) стало відомо, що в ніч на 26 травня 2023 року суддя Тандир О.В., голова Макарівського районного суду Київської області, збив на смерть військовослужбовця Національної гвардії України на блокпосту в місті Києві. За інформацією журналістів, проходити перевірку на вміст алкоголю в крові на місці дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП) суддя Тандир О.В. відмовився.

Правоохоронні органи повідомили судді ОСОБА1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, установленого частиною третьою статті 286¹ Кримінального кодексу України (порушення правил безпеки дорожнього руху, керування транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння, що спричинило смерть потерпілого), кримінальне провадження № ____.

Зазначені обставини, на думку Караченцевої Є.В., свідчать про те, що суддя Тандир О.В. порушив етичні принципи, правила поведінки судді, вчинив дії, які порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя, що є грубим порушенням етичної поведінки судді.

Караченцева Є.В. вважає, що з огляду на суспільну небезпеку керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння та летальні наслідки такого водіння, вчинення суддею діяння, установленого частиною третьою статті 286¹ Кримінального кодексу України (далі – КК України), є неприпустимим. Злочин, який інкримінується судді ОСОБА1, є тяжким правопорушенням, санкція якого встановлює покарання у виді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п’яти до десяти років.

На думку Караченцевої Є.В., «в очах стороннього спостерігача суддя Тандир О.В., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, сів за кермо, заподіяв людині смерть, збрехав поліцейським, що не перебував за кермом автомобіля, відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп’яніння. Така поведінка є неетичною і значно підірвала довіру суспільства до незалежного і чесного правосуддя, адже судді, які розглядають справи щодо п’яних водіїв та порушення Правил дорожнього руху, самі вчиняють злочини».

Ураховуючи наведене, Караченцева Є.В. вважає, що дії судді Тандира О.В. підірвали довіру до представників судової гілки влади в Україні. Зазначені обставини свідчать про відсутність у судді Тандира О.В. моральних та етичних якостей, які необхідні для зайняття посади судді. Суддя Тандир О.В. також не керується високими моральними принципами, не може належним чином здійснювати правосуддя іменем України та повинен бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Зазначені обставини, на думку Караченцевої Є.В., свідчать про вчинення суддею Макарівського районного суду Київської області Тандиром О.В. дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

З огляду на викладене Караченцева Є.В. просить притягнути суддю Макарівського районного суду Київської області Тандира О.В. до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади судді.

Процедура розгляду дисциплінарної скарги

5 серпня 2021 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», яким внесено зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема в частині здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 5 серпня 2021 року № 1809/0/15-21 з 5 серпня 2021 року зупинено розподіл між членами Вищої ради правосуддя скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

Законами України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» (набрав чинності 17 вересня 2023 року) та від 6 вересня 2023 року № 3378-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (набрав чинності 19 жовтня 2023 року) внесено зміни до глави 4 «Дисциплінарне провадження» розділу II «Особлива частина» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у частині строків та порядку здійснення дисциплінарного провадження.

Розділ III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповнено пунктом 23⁷, яким установлено, що тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснює член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 19 жовтня 2023 року № 997/0/15-23 з 1 листопада 2023 року відновлено розподіл між членами Вищої ради правосуддя скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора, розподіл яких зупинено рішенням Вищої ради правосуддя від 5 серпня 2021 року № 1809/0/15-21.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 29 листопада 2023 року дисциплінарну скаргу Караченцевої Є.В. щодо судді Макарівського районного суду Київської області Тандира О.В. передано для попередньої перевірки члену Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Саліхову В.В., який згідно з пунктом 23⁷ розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» тимчасово здійснює повноваження дисциплінарного інспектора.

За результатами попередньої перевірки складено висновок від 22 грудня 2023 року із пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Макарівського районного суду Київської області Тандира О.В.

Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 січня 2024 року № 52/2дп/15-24 відкрито дисциплінарну справу щодо судді Макарівського районного суду Київської області Тандира О.В. за дисциплінарною скаргою Караченцевої Є.В.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що у діях судді Тандира О.В. наявні ознаки дисциплінарного проступку, установленого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 31 січня 2024 року № 311/2дп/15-24 зупинено розгляд дисциплінарної справи щодо судді Макарівського районного суду Київської області Тандира О.В., відкритої за дисциплінарною скаргою Караченцевої Є.В., на період, необхідний для отримання запитуваної інформації, документів для підтвердження наявності або відсутності обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 лютого 2024 року № 448/2дп/15-24 поновлено розгляд дисциплінарної справи щодо судді Макарівського районного суду Київської області Тандира О.В., відкритої за дисциплінарною скаргою Караченцевої Є.В.

Відповідно до приписів частини першої статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами підготовки до розгляду дисциплінарної справи щодо судді Макарівського районного суду Київської області Тандира О.В. член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Саліхов В.В. як доповідач підготував висновок, який передав на розгляд Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, а також повідомив суддю та скаржника про наявність проєкту такого висновку та можливість ознайомитися з матеріалами дисциплінарної справи в порядку, визначеному Регламентом Вищої ради правосуддя.

Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 квітня 2024 року № 1155/2дп/15-24 продовжено строк розгляду дисциплінарної справи щодо судді Макарівського районного суду Київської області Тандира О.В., відкритої за дисциплінарною скаргою Караченцевої Є.В.

Розгляд дисциплінарної справи призначався на 13, 27 березня, 10 квітня 2024 року, у засіданнях Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя оголошувалися перерви з різних причин (для підготовки суддею та його захисниками пояснень, для ознайомлення з матерілами справи).

Для забезпечення прав судді Макарівського районного суду Київської області Тандира О.В. повідомлення про розгляд дисциплінарної справи надсилалися на адресу Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України (для безпосереднього вручення), у якій суддя Тандир О.В. утримується.

Про засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, призначене на 24 квітня 2024 року, суддю, його адвокатів та скаржника повідомлено своєчасно та належним чином шляхом надіслання письмових повідомлень засобами електронного поштового зв’язку та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя. Крім того, у зв’язку із введенням в Україні воєнного стану та з метою забезпечення реалізації прав судді та скаржника, визначених пунктом 13.22 Регламенту Вищої ради правосуддя, судді та скаржнику запропоновано взяти участь у вказаному засіданні в режимі відеоконференції.

У засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 24 квітня 2024 року в режимі відеоконференції взяли участь скаржниця Караченцева Є.В. та суддя Макарівського районного суду Київської області Тандир О.В. (із Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України). Адвокати судді Тандира О.В., Юрченко О.А. та Бовнегра І.В., прибули особисто.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Саліхова В.В., суддю Тандира О.В., його адвокатів – Юрченка О.А. та Бовнегру І.В., скаржницю Караченцеву Є.В., свідків ОСОБА3, ОСОБА4, ОСОБА5, дослідивши матеріали дисциплінарної справи та письмові пояснення судді Тандира О.В., погодилась із пропозицією доповідача та дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Макарівського районного суду Київської області Тандира О.В. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.

 

Обставини, установлені під час розгляду дисциплінарної справи

Тандир Олексій Віталійович Указом Президента України від 19 серпня 2010 року № 823/2010 призначений на посаду судді Макарівського районного суду Київської області строком на п’ять років. Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 443/2017 призначений на посаду судді Макарівського районного суду Київської області. 11 січня 2021 року зборами суддів Макарівського районного суду Київської області Тандира О.В. обрано головою цього суду.

За інформацією з офіційного вебсайту (публікація від 21 серпня 2023 року) Київської міської прокуратури (https://kyiv.gp.gov.ua/ua/news.html?_m=publications&_t=rec&id=340430&fp=620) обвинувальний акт щодо голови районного суду Київщини за фактом ДТП у стані алкогольного сп’яніння, внаслідок якої загинув військовослужбовець Національної гвардії України (частина третя статті 286¹ КК України), направлено до суду.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР) на розгляді Святошинського районного суду міста Києва перебуває обвинувальний акт від 18 серпня 2023 року, затверджений прокурором Київської міської прокуратури Доманіцьким М.М., у кримінальному провадженні № ____, відповідно до якого суддя ОСОБА1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, установленого частиною третьою статті 286¹ КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху, керування транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння, що спричинило смерть потерпілого).

Відповідальність за злочин, який інкримінується судді ОСОБА1, є тяжким правопорушенням, санкція якого встановлює покарання у виді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п’яти до десяти років.

Для підготовки справи до розгляду доповідачем з Київської міської прокуратури була запитана належним чином завірена копія обвинувального акта, щодо судді ОСОБА1.

Зі змісту обвинувального акта вбачається, що «близько 00 години 00 хвилин 26 травня 2023 року ОСОБА1, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, який впливає на увагу і реакцію водія, а також порушує його координацію, зухвало ігноруючи вимоги вказаних нормативно-правових актів, наражаючи на небезпеку інших учасників дорожнього руху, маючи об’єктивну змогу спостерігати за показниками спідометру та обрати безпечну та дозволену на даній ділянці швидкість руху, керуючи автомобілем «Lexus ЕS 350», реєстраційний номер ____, не забезпечив безпеку дорожнього руху, внаслідок чого скоїв дорожньо-транспортну пригоду за таких обставин.

В обвинувальному акті вказано, що «у зазначений час ОСОБА1, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, керуючи технічно справним автомобілем Lexus ЕS 350, реєстраційний номер ____, перевищуючи максимально допустиму швидкість руху в населених пунктах, рухався проїзною частиною проспекту Берестейського (колишня назва – проспект Перемоги) у місті Києві зі швидкістю 100 – 110 км/год, чим уже створював потенційну загрозу безпеці дорожнього руху».

В обвинувальному акті зазначено, що, «наближаючись у крайній лівій смузі до організованого контрольно-пропускного пункту № ___ за адресою: АДРЕСА1, встановленого згідно з пунктом 5 Порядку встановлення особливого режиму в’їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1455, про розташування якого ОСОБА1 був добре обізнаний, оскільки впродовж тривалого часу неодноразово проїжджав через нього дорогою з роботи додому, останній всупереч заборонним дорожнім знакам 3.29 («обмеження максимальної швидкості», забороняється рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знаку) та 3.41 («Контроль», забороняється проїзд без зупинки перед контрольними пунктами (дорожня станція патрульної поліції, карантинний пост, прикордонна зона, закрита територія, пункт оплати проїзду на платних дорогах тощо)) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі – ПДР), які він об’єктивно мав можливість виявити та які поетапно обмежували швидкість руху в значенні 30 км/год, 10 км/год та 5 км/год і забороняли проїзд без зупинки, продовжував рух керованого транспортного засобу зі швидкістю близько 100 км/год, у зв’язку з чим у порушення пункту 12.3 ПДР (у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди) несвоєчасно вжив заходів щодо зменшення швидкості аж до зупинки або безпечного об’їзду об’єктивно видимої попереду в смузі свого руху перешкоди у вигляді пластикових огороджувальних блоків та дорожніх знаків, за якими перебував військовослужбовець військової частини ____ Національної гвардії України ОСОБА2, ____ року народження, який ніс бойове чергування з метою відсічі збройної агресії РФ проти України в умовах воєнного стану, та на швидкості 61 км/год близько 00 год 00 хв 26 травня 2023 року допустив наїзд на пластиковий огороджувальний блок, який розташовувався в межах лівої смуги руху та на потерпілого ОСОБА2, який знаходився за даним блоком».

В обвинувальному акті також зазначено, що «внаслідок наїзду керованим ОСОБА1 транспортним засобом ОСОБА2 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з переломом кісток склепіння й основи черепа з ушкодженням головного мозку, з розривами і крововиливами під оболонки і в шлуночки мозку, з розтрощенням і набряком-набуханням тканини головного мозку, що спричинило його смерть на місці дорожньо-транспортної пригоди».

В обвинувальному акті вказано про «порушення ОСОБА1 вимог статті 16 Закону України «Про дорожній рух» (основні права та обов’язки водія транспортного засобу), а також вимог підпункту «б» пункту 2.3, підпункту «а» пункту 2.9, пунктів 12.3, 12.4, підпункту «б» пункту 12.9 та дорожніх знаків 3.29 «Обмеження максимальної швидкості руху» і 3.41 «Контроль» ПДР, які полягали в керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, неуважному стеженні за дорожньою обстановкою, русі з перевищенням встановлених обмежень швидкості та несвоєчасному вжитті заходів щодо зупинки керованого транспортного засобу або безпечного об’їзду перешкоди, яку він об’єктивно міг виявити, перебувають у прямому причинному зв’язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками у вигляді смерті потерпілого ОСОБА2».

Судовий розгляд цього кримінального провадження щодо судді ОСОБА1 триває.

Крім того, рішенням Вищої ради правосуддя від 27 травня 2023 року № 536/0/15-23 надано згоду на утримання під вартою судді Макарівського районного суду Київської області Тандира О.В.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 27 травня 2023 року до підозрюваного ОСОБА1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 21 липня 2023 року в межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 2 червня 2023 року № 606/0/15-23 задоволено клопотання заступника Генерального прокурора Войтенка А.Б. про тимчасове, до 25 липня 2023 року, відсторонення судді Макарівського районного суду Київської області Тандира О.В. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 18 липня 2023 року № 716/0/15-23 частково задоволено клопотання заступника Генерального прокурора Вербицького Д.А., продовжено до 26 серпня 2023 року строк тимчасового відсторонення судді Макарівського районного суду Київської області Тандира О.В. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 29 серпня 2023 року № 857/0/15-23 задоволено клопотання заступника Генерального прокурора Войтенка А.Б. про тимчасове відсторонення судді Макарівського районного суду Київської області Тандира О.В. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.

Як убачається з ЄДРСР, відповідно до ухвал Святошинського районного суду міста Києва (справа № 759/15658/23) ОСОБА1 неодноразово продовжували строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Наразі він перебуває в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя важає за необхідне вказати, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Вища рада правосуддя та її дисциплінарні органи (палати) стосовно суддів фактично є «квазісудом» у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Закон України «Про Вищу раду правосуддя» наділяє Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя виключними повноваженнями щодо здійснення дисциплінарних проваджень стосовно суддів та ухвалення рішень про притягнення або про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності на підставі власної оцінки дисциплінарним органом доказів, наданих / отриманих у межах дисциплінарного провадження, їх чіткості та переконливості для підтвердження існування підстави дисциплінарної відповідальності судді. Стандарт доказування вчинення дисциплінарного проступку в дисциплінарному провадженні суттєво відрізняється від стандарту доказування вчинення кримінального правопорушення в суді.

Відповідно до частини шістнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою (Вищою радою правосуддя) за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави.

Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

З метою отримання чітких та переконливих доказів щодо наявності або відсутності обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, для повного та всебічного дослідження обставин, викладених у скарзі, на розсуд доповідача у цій дисциплінарній справі витребовано копії матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ та визначено коло свідків.

Під час розгляду вказаної дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дослідила та проаналізувала витребувані з Київської міської прокуратури матеріали, зокрема:

 

1) копію відеозапису з нагрудної камери працівника поліції ОСОБА3, яка несла службу на контрольно-пропускному пункті (далі – КПП) № ___ (АДРЕСА1) у ніч на 26 травня 2023 року, на якому, зокрема, зафіксовано момент ДТП за участю ОСОБА1 та подальший перебіг подій (том № 2, а. с.180, диск № 1).

Зокрема, з відеозапису вбачається, що близько 23:59:30 (25 травня 2023 року) чути шум від збиття загородження, розміщеного на КПП.

Після цього, працівник патрульної служби поліції ОСОБА3 побігла в бік ДТП та автомобіля «Lexus ЕS 350», реєстраційний номер ____, одночасно телефонуючи на номер 103 (екстрена медична допомога).

З відеозапису вбачається, що згодом, о 23:59:53, відчинилися передні двері (з боку водія) зупиненого автомобіля «Lexus ЕS 350», з якого у світлій сорочці вийшов суддя ОСОБА1 зі словами «когось збив?», які він повторив кілька разів.

Потім суддя ОСОБА1 спитав, чи може чимось допомогти, підійшов до тіла ОСОБА2, перевірив його пульс і знову спитав, чи збив когось.

О 00:02:00 поліцейський ОСОБА3 запитала в судді ОСОБА1, чи вживав він алкогольні напої, на що отримала відповідь – «не вживав».

Згодом працівник поліції ОСОБА3 звернулася до судді ОСОБА1 щодо підготовки до проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння з використанням приладу «Драгер» та пред’явлення документів. На вимогу поліцейського ОСОБА3 пред’явити документи суддя ОСОБА1 відреагував неоднозначно, надав їх не відразу, порпався у своїй сумці, дістаючи інші предмети.

На неодноразові запитання працівника поліції ОСОБА3 про місце роботи, суддя ОСОБА1 ухилявся від прямої відповіді та вказував «ніде» (00:08:30), «не скажу, де працюю» (00:09:00), «краще, ніж державна служба» (00:09:06).

Під час спілкування поліцейський ОСОБА3 (00:09:16) зазначила судді ОСОБА1, що від нього «тягне перегаром», на що він двічі ствердно відповів: «я знаю».

Приїхавши на місце ДТП, працівники швидкої медичної допомоги констатували смерть військовослужбовця ОСОБА2.

Згодом суддя ОСОБА1 спитав: «Чи він хоч виживе?», на що поліцейський ОСОБА3 відповіла, що вже констатувано смерть.

Після цього поліцейський ОСОБА3 сказала іншому працівнику поліції одягти наручники на суддю ОСОБА1 у зв’язку з підозрою, що він перебуває у стані сп’яніння.

О 00:16:11 поліцейський ОСОБА3 знову запитала ОСОБА1 про місце роботи, на що він відповів, що працює на державу.

На пропозицію поліцейського ОСОБА3 (00:16:25) пройти тест на стан алкогольного сп’яніння з використанням приладу «Драгер», суддя ОСОБА1 відповів: «буду» (00:16:30). При судді відкрили прилад «Драгер» та герметично запаковану трубку до нього.

Інший працівник патрульної поліції Каліченко А.С. сказав судді ОСОБА1, що є підозра, що він перебуває у стані алкогольного сп’яніння, та запропонував пройти тест з використанням приладу «Драгер», на що суддя ОСОБА1, ухиляючись від прямої відповіді, неодноразово повторив, що не розуміє, за що його «заблокували» (одягли наручники).

Поліцейський ОСОБА3 повідомила (00:18:39) ОСОБА1, що він збив людину, і знову спитала, чи буде він проходити тест з використанням приладу «Драгер». Однак натомість суддя ОСОБА1 спитав у поліцейських, чому вони вважають, що він збив людину, та ухилявся від прямої відповіді на запитання поліцейських щодо огляду на стан сп’яніння з використанням спеціального технічних засобів (приладу «Драгер»).

Інший патрульний поліцейський Каліченко А.С. запитав у судді ОСОБА1, чи керував він транспортним засобом, на що суддя відповів «не знаю» (00:19:37). На запитання, чи є він водієм, ОСОБА1 відповів, що він не водій, а власник машини.

Судді ОСОБА1 знову пояснили, що він має пройти огляд на стан сп’яніння з використанням спеціальних технічних засобів, на що суддя ОСОБА1 сказав, що не відмовляється від проходження тесту та що нічого не вчиняв, оскільки був пасажиром (00:20:20).

Згодом поліцейські намагалися встановити статус ОСОБА1, який приховував своє службове посвідчення судді в сумці.

Близько 00:35:20 суддя ОСОБА1 знову сказав, що не був за кермом.

Пізніше з’явився адвокат судді ОСОБА1 і під час їхньої розмови (01:14:38) чути слова судді ОСОБА1 «нема смисла договориться даже», на що поліцейський ОСОБА3 та адвокат зауважили, щоб він контролював те, що говорить. Наголошено також, що все фіксується на камери.

Під час розмови з іншими поліцейськими та військовими (01:15:10) ОСОБА1 зазначив, що якщо він винен, то понесе відповідальність.

О 01:19:11 суддя ОСОБА1 підтвердив слідчому, що є головою Макарівського районного суду Київської області.

Суддя ОСОБА1 та його захисник не надали поліцейському ОСОБА3 анкетні / контактні дані судді ОСОБА1, мотивуючи це тим, що нададуть їх слідчому.

У розмові з іншими працівниками поліції / військовими ОСОБА1 сказав: «За те що зробив, за те і понесу, але я ж нічого не зробив» (01:28:58).

Близько 02:00 на місце ДТП прибули представники ДБР. Під час розмови судді ОСОБА1 зі слідчим ДБР (02:01:32) суддя сказав, що він пасажир, а водій утік.

Згодом, у зв’язку з погіршенням стану здоров’я ОСОБА1 йому викликали бригаду швидкої медичної допомоги, яка прибула на місце ДТП;

 

2) висновок експерта про проведення судової автотехнічної експертизи від 20 червня 2023 року № СЕ-19-23/33459-ІТ (том № 1 копій документів з матеріалів кримінального провадження, а. с. 176 – 187).

У висновку встановлено, що у даній дорожній ситуації водій автомобіля «Lexus ES 350», номерний знак ____, ОСОБА1 з технічної точки зору повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 12.2, 12.3, 12.4, підпункту «б» пункту 12.9 і дорожніх знаків 3.29 «Обмеження максимальної швидкості руху», 3.41 «Контроль» Правил дорожнього руху (далі – ПДР); мав технічну можливість уникнути наїзду на військовослужбовця ОСОБА2 як шляхом виконання вимог пункту 12.4, підпункту «б» пункту 12.9 і дорожніх знаків 3.29 «Обмеження максимальної швидкості руху», 3.41 «Контроль» ПДР, так і шляхом виконання вимог пункту 12.3 ПДР з моменту настання об’єктивної видимості перешкоди у вигляді пластикового огороджувального блока з місця водія.

У цій дорожній ситуації в діях водія автомобіля «Lexus ES 350» ОСОБА1, з технічної точки зору, убачаються невідповідності вимогам пунктів 12.3, 12.4, підпункту «б» пункту 12.9 і дорожніх знаків 3.29 «Обмеження максимальної швидкості руху», 3.41 «Контроль» ПДР, які з технічної точки зору перебувають у причиновому зв’язку з настанням події цієї ДТП – наїздом на військовослужбовця ОСОБА2.

3) висновок експерта про проведення судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження технічного стану транспортного засобу від 5 червня 2023 року № СЕ-19-23/29748-ІТ (том № 1 копій документів з матеріалів кримінального провадження, а. с. 104 – 117).

У висновку зазначено, що вихідні параметри (якісні та кількісні), що характеризують роботу систем автомобіля «Lexus ES 350» номерний знак ____, дають підстави стверджувати, що робоча гальмова система та система рульового керування на момент ДТП перебували у працездатному стані.

На момент ДТП (наїзду на пішохода) швидкість автомобіля «Lexus ES 350» номерний знак ____, становила 61 км/год. У період часу -1,25 ... 0 с до моменту ДТП швидкість автомобіля «Lexus ES 350» зменшувалася від значення 100 км/год до 61 км/год під час гальмування;

4) висновок експерта за результатами проведення судово-медичної експертизи трупа громадянина ОСОБА2 (том № 1 копій документів з матеріалів кримінального провадження, а. с. 205 – 211)

У підсумках висновку встановлено, що смерть ОСОБА2, ____ року народження, настала внаслідок відкритої черепно-мозкової травми з переломом кісток склепіння і основи черепа, з ушкодженням головного мозку з розривами і крововиливами під оболонки і в шлуночки мозку, з розтрощенням і набряком – набуханням тканини головного мозку.

Усі ці ушкодження спричинені тупими предметами за механізмом удару, струсу та тертя (ковзання). Усі ушкодження виникли незадовго до смерті, знаходяться в причинному звʼязку з настанням смерті та є наслідком єдиної за механізмом суцільної травми, яка могла утворитись за обставин, вказаних у постанові, та мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження. Характер та розташування ушкоджень на тілі, ознаки струсу тіла особливості переломів кісток вказують на можливість утворення ушкоджень при автомобільній травмі – зіткнення автомобіля, що рухався, з пішоходом. У момент первинного контакту з автомобілем ОСОБА2 знаходився у вертикальному положенні, і, можливо, в русі.

Унаслідок первинного контакту виникли переломи кісток гомілок з ушкодженнями мʼяких тканин. Потім було падіння на автомобіль з ковзанням і обертанням тіла на поверхні частин автомобіля з ударом об лобове скло та інші частини; після цього було переміщення тіла на дорожнє покриття з ковзанням по його поверхні, внаслідок чого виникли інші ушкодження на тілі.

Час настання смерті ОСОБА2 може відповідати часу подій, зазначених вище (близько 00:00 26 травня 2023 року).

 

Європейський суд з прав людини наголошує, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною позицією оцінку фактів, яку їм було надано в межах національного провадження, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд. Стаття 6 Конвенції водночас не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або способів їх оцінки, що є предметом регулювання національного законодавства та оцінки національними судами (рішення у справі «Трофимчук проти України» від 28 жовтня 2010 року).

Конвенція не встановлює норми про докази як такі. Отже, Суд не може, в принципі, виключати, що докази, отримані з порушеннями національного законодавства, можуть бути прийняті до розгляду. Національний суд має оцінити представлені йому докази і вагомість будь-яких доказів, які сторона хоче долучити до справи. Однак, Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає (mutatismutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 року, серія A № 140, сторінка 29, пункт 46).

Водночас у вказаному рішенні Європейського суду з прав людини надавалась оцінка, у який спосіб було отримано та представлено докази.

Ураховуючи зазначене, необхідно констатувати, що у цій дисциплінарній справі спосіб отримання і представлення доказів є справедливим у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, у зв’язку із чим докази, про які зазначено в цьому рішенні, можуть бути покладені в основу доказової бази цього дисциплінарного провадження.

 

Окремо варто зазначити, що у засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя були викликані такі свідки: ОСОБА3, ОСОБА4, ОСОБА5, які надали пояснення та свідчення щодо дій та поведінки судді Макарівського районного суду Київської області Тандира О.В. в ніч на 26 травня 2023 року.

 

1. Свідок ОСОБА3 зазначила, що вона є старшим лейтенантом Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції України. У ніч, коли відбулося ДТП, близько опівночі, перебувала біля службового автомобіля та була свідком вказаних подій.

Зі слів ОСОБА3, за кермом автомобіля «Lexus ЕS 350», реєстраційний номер ____, перебував суддя Тандир О.В., який вийшов з автомобіля (з боку водія), мав ознаки алкогольного сп’яніння (запах алкоголю з порожнини рота), інших осіб в автомобілі не було.

Після ДТП Тандир О.В., як вказала ОСОБА3, погано орієнтувався в просторі; вигадував, що за кермом автомобіля була інша особа; мав різкий запах алкоголю з ротової порожнини.

Від пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп’яніння з використанням спеціального технічного засобу «Драгер» у встановленому законом порядку, як зазначила ОСОБА3, Тандир О.В. не відмовлявся, однак усіляко ОСОБА3, надаючи характеристику поведінки судді Тандира О.В. після ДТП, вказала, що він її не ображав, нецензурно не висловлювався, хоча всіляко намагався уникнути відповідальності за вчинене. Зокрема, не відповідав чітко на запитання, вводив в оману щодо свого стану здоров’я і щодо того, що не він був за кермом.

На думку ОСОБА3, суддя Тадир О.В. як людина, що знає законодавство, свої права та обов’язки, розумів, скільки часу необхідно, щоб алкоголь вийшов з організму, тому намагався затягувати час.

ОСОБА3 також зазначила, що поведінка судді Тандира О.В. після ДТП не відповідала загальним стандартам.

Додатково ОСОБА3 зазначила, що після ДТП Тандир О.В. нечітко відповідав на її запитання та заперечував стан алкогольного сп’яніння.

 

2. Свідок ОСОБА4 зазначив, що є заступником командира роти по роботі з особовим складом військової частини ____ Національної гвардії України і тієї ночі разом із загиблим ОСОБА2 розставляв пластикові блоки та знаки на проїзній частині дороги, неподалік від блокпоста.

ОСОБА4 повідолмив, що після того, як ОСОБА2 поставив знак «Об’їзд», йшов до нього. Згодом побачив, що у крайній лівій смузі дороги на значній швидкості рухається автомобіль, який збив загороджувальні блоки, знак на стійці і здійснив наїзд на військовослужбовця ОСОБА2, внаслідок чого він загинув.

ОСОБА4 також вказав, що за кермом автомобіля «Lexus ЕS 350», реєстраційний номер ____, був Тандир О.В., та від якого він відчув різкий запах алкоголю.

Крім цього, ОСОБА4 вказав, що перед блокпостом розташовані дорожні знаки, які сповіщають водіїв про необхідність дотримання швидкісного режиму, а саме 30, 20, 10 км на годину. Водночас швидкість автомобіля «Lexus ЕS 350», реєстраційний номер ____, явно перевищувалашвидкість, визначену вимогами дорожніх знаків.

 

3. Свідок ОСОБА5 зазначив, що тієї ночі рухався на трасі в напрямку міста Києва, за кілька кілометрів до блокпоста обігнав автомобіль «Lexus ЕS 350», реєстраційний номер ____, але перед під’їздом до блокпоста, на в’їзді у місто, зробив все необхідне, щоб зупинитися, оскільки знав про існування блокпоста. Крім того, ОСОБА5 вказав, що бачив дорожні знаки, які сповіщали про заборону перевищення швидкості, зазначеної на них.

Зі слів свідка, автомобіль «Lexus ЕS 350», рухався зі швидкістю близько 100 км/год, збив нацгвардійця ОСОБА2 і лише потім зупинився.

ОСОБА5 також вказав, що після ДТП Тандир О.В. вийшов з автомобіля з місця водія один, характеризував його стан як шоковий. Ознак алкогольного сп’яніння не бачив, поведінка була нормальна.

 

Пояснення судді

Відповідно до частини шостої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» суддя має право надати письмові пояснення по суті скарги.

8 квітня 2024 року (вх. № 1297/8/6-24) на адресу Вищої ради правосуддя надійшли письмові пояснення судді Тандира О.В. від 22 березня 2024 року щодо обставин, викладених у дисциплінарній скарзі Караченцевої Є.В., які стали підставою для відкриття дисциплінарної справи стосовно нього.

Суддя вказав, що неможливо одночасно та паралельно розглядати дисциплінарну та кримінальну справи, предметом яких є одні й ті самі дії або частина дій особи. Предметом дослідження і оцінки Дисциплінарної палати частково є обставини, що мають встановлюватися виключно під час розгляду судом кримінального провадження щодо пред’явленого обвинувачення.

Суддя Тандир О.В. зазначив, що інформація, яку містить попередній висновок доповідача, дублює обвинувальний акт, згідно з яким йому пред’явлено обвинувачення. На думку судді, попередній висновок містить аналіз доказів щодо об’єктивної сторони кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, а також дослідження низки експертиз сторони обвинувачення.

Вказані обставини, на думку судді, не можуть бути предметом дослідження Дисциплінарної палати в межах дисциплінарного провадження, вони мають бути досліджені судом у межах кримінального провадження. Їх дослідження у межах дисциплінарного провадження буде порушувати презумцію невинуватості, гарантовану статтею 62 Конституції України, статтею 6 Конвенції, а також гарантію не бути притягнутим до суду двічі, передбачену статтею 4 Протоколу № 7 до Конвенції. Ураховуючи наведені обставини, суддя не пояснював фактичних обставин вчинення інкримінованого діяння.

Щодо доводів про неетичну поведінку на місці ДТП суддя вказав, що 25 травня 2023 року був тверезим, за кермом свого автомобіля повертався додому в місто Київ, як і в інші робочі дні протягом останіх 13 років.

Крім цього, суддя вказав, що дотримувався ПДР, під’їжджаючи до блокпоста, розташованого на в’їзді у місто Київ зі сторони міста Житомира. Перебуваючи на значній відстані від блокпоста, знизив швидкість та сповільнив рух автомобіля, щоб здійснити зупинку для перевірки документів та огляду автомобіля.

На значній відстані від блокпоста, де не мало бути ні військовослужбовців, ні будь-кого з людей, як не було до того часу жодного разу, був військовослужбовець із переносним дорожнім знаком, який він тримав і ніс перед собою «обабіч дороги», вийшов на проїзну частину дороги із цим знаком прямо перед автомобілем, на що Тандир О.В. відреагував та вжив усіх можливих заходів, щоб уникнути наїзду, якого, однак, уникнути не вдалося і внаслідок ДТП військовослужбовець помер. Після зіткнення було розбите лобове скло автомобіля, частина якого потрапила в салон. Ураховуючи зазначене, він був дезорієнтований, у зв’язку із цим не міг відразу знайти документи, які надав поліцейським на місці ДТП.

Суддя Тандир О.В. вказує, що після ДТП у нього відразу підвищився тиск, стало важко розмовляти і дихати. Емоційне самопочуття ускладнювалося тим, що незадовго до цієї ДТП він отримав тяжку черепно-мозкову травму.

Крім того, шокова ситуація підсилювалася поведінкою агресивно налаштованих військовослужбовців, які несли службу на блокпосту та у грубій формі висловлювалися на його адресу нецензурною лайкою, погрожували фізичною розправою.

Як вказує суддя Тандир О.В., у таких складних обставинах він прийняв рішення поводитися виключно відповідно до норм закону: надав документи поліцейським; зателефонував захиснику та перебував біля автомобіля, чекаючи слідчого. При цьому майже відразу був затриманий у порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), на нього були одягнені наручники.

Щодо ухилення від огляду на стан алкогольного сп’яніння із застосуванням приладу «Драгер» суддя вказав, що не міг зрозуміти, що відбувається, обстановка була напруженою. Після його затримання в порядку статті 208 КПК України до нього підійшли 8 – 10 поліцейських, які нічого не пояснювали, щось кричали та у когось із них був прилад «Драгер».

Від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння із застосуванням приладу «Драгер» не відмовлявся, оскільки знав, що відповідно до вимог КПК України поліцейські на місці ДТП не мають повноважень і права проводити такий огляд. Огляд мав проводити слідчий, який був присутнім на місці події.

Пунктом 8 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, передбачено, що у разі скоєння ДТП, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп’яніння учасників цієї пригоди є обов’язковим у закладі охорони здоров’я. Зазначив, що в подальшому добровільно здав в закладі охорони здоров’я «зразки біологічного середовища» для перевірки на вміст алкоголю.

Суддя Тандир О.В. вказав, що був переконаний, що лише огляд на стан спяніння у встановленому законом порядку в медичному закладі розвіє будь-які сумніви щодо його стану та необґрунтовані звинувачення.

Крім того, суддя зазначив, що оскільки не перебував на той час у стані будь-якого сп’яніння, добровільно надав біологічні зразки на перевірку. Ураховуючи шоковий стан, на той момент він не міг передбачити, що в майбутньому виникнуть сумніви щодо перебування його у стані алкогольного сп’яніння і їх необхідно буде розвіювати поза межами процедури, передбаченої КПК України.

Суддя також вказав, що поліцейські, які вважали, що він відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння із застосуванням приладу «Драгер», не пропонували йому пройти такий огляд у медичному закладі.

Щодо дослідженого відеозапису з нагрудної камери поліцейського ОСОБА3 суддя Тандир О.В. вказав, що на запитання поліцейського щодо вживання алкогольних напоїв відповів негативно, оскільки їх не вживав. Відповідь «я знаю» на зауваження «від вас пахне перегаром» пояснює шоковим станом. Суддя також вказує, що напевно не розчув питання, вважав, що ОСОБА3 сказала, що він збив людину, тому так відповів.

Відповідь «не він був за кермом» суддя Тандир О.В. також пояснює напруженою обстановкою, захисною реакцією. Суддя був упевнений, що лише те, що він скаже слідчому, матиме значення в подальшому.

Щодо ненадання поліцейським своїх анкетних даних суддя Тандир О.В. вказав, що на місці ДТП перебувала значна кількість людей, він не бажав повідомляти їм місце проживання, турбуючись про сім’ю, тому сказав, що повідомить анкетні дані слідчому.

Підсумовуючи, суддя Тандир О.В. вказав, що як у повсякденному житті, так і на місці ДТП поводився виключно в межах закону, не допустив нетичної поведінки чи спілкування, не вчиняв дій, що порочать звання судді.

Вказані пояснення судді збігаються з поясненнями, наданими ним у засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 24 квітня 2024 року.

Крім цього, у засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 24 квітня 2024 року було задоволено клопотання Тандира О.В. від 15 квітня 2024 року про долучення до матеріалів справи низки копій документів на підтвердження його письмових пояснень.

 

Висновки за результатами розгляду дисциплінарної справи

Надаючи правову кваліфікацію поведінці судді Тандира О.В., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно іх частиною другою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

Дисциплінарна справа щодо судді має розглядатися з дотриманням розумних строків та застосуванням процедур, які повною мірою гарантують йому захист (Рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2020 року № 4-р/2020).

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вжила всіх заходів з метою забезпечення дотримання процесуальних гарантій судді та права ефективно будувати свій захист задля справедливого та прозорого розгляду дисциплінарної справи.

Суддя Тандир О.В. скористався наданими йому правами на власний розсуд. Надав усні та письмові пояснення щодо викладених у дисциплінарній скарзі обставин і подій, які відбулися в ніч на 26 травня 2023 року.

Адвокати Юрченко О.А. та Бовнегра І.В. також надали пояснення щодо обставин, викладених у дисциплінарній скарзі, та подій, які відбулися в ніч на 26 травня 2023 року, підтримали доводи судді, просили відхилити пропозицію доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Саліхова В.В. про притягнення судді Тандира О.В. до дисциплінарної відповідальності.

Вирішуючи питання щодо дисциплінарної відповідальності судді Тандира О.В., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає за доцільне зазначити, що під час розгляду цієї дисциплінарної справи надає оцінку вказаним вище доказам, не оцінюючи пред’явлене судді обвинувачення, у тому числі не досліджуючи питання ступеня вини Тандира О.В. у вчиненні кримінального правопорушення.

Дисциплінарний проступок та кримінальне правопорушення не є тотожними поняттями. Цілком можливим є притягнення особи за одні й ті самі дії і до дисциплінарної, і до кримінальної або адміністративної відповідальності. Це не суперечить Конституції України, яка забороняє притягати двічі до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (частина перша статті 61). Питання про вину особи у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), наявність складу кримінального правопорушення, безумовно, може вирішити лише суд. Дисциплінарне провадження не може підміняти кримінальне провадження.

Виключні повноваження встановлювати відсутність або наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку надані дисциплінарному органу – Дисциплінарним палатам Вищої ради правосуддя (стаття 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»). Відповідно, дисциплінарний орган має право і зобов’язаний самостійно визначити наявність у діях особи складу саме дисциплінарного проступку.

Дисциплінарний орган не може бути обмежений у здійсненні своїх повноважень щодо дисциплінарного провадження через відсутність рішення компетентного органу в іншій процедурі, зокрема через відсутність вироку суду за фактами, які можуть бути одночасно підставами притягнення особи до кримінальної та дисциплінарної відповідальності.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення особи до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особу у кримінальному провадженні було виправдано (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрито (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні провадження, які згідно з пунктом статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов’язків цивільного характеру (відповідно, стандарти доказування у дисциплінарній процедурі та у кримінальному провадженні істотно відрізняються).

Саме така правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17 (П/9901/141/18).

Таким чином, під час дисциплінарного провадження надається оцінка тільки тим фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини. Встановлені під час дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення тільки для ухвалення рішення в межах своєї компетенції та не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні інших правопорушень.

З урахуванням наведеного не підтверджуються доводи судді Тандира О.В. та його захисників про неможливість одночасного розгляду дисциплінарної та кримінальної справи щодо його дій та поведінки.

При цьому Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає за необхідне акцентувати, що рішення у дисциплінарній справі стосовно судді Тандира О.В. хоч і приймається на підставі, зокрема, фактів, установлених правоохороними органами та органами прокуратури, однак ґрунтується на самостійних підставах, встановлення яких є необхідним для вирішення питання про наявність чи відсутність у діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

Дисциплінарним проступком судді зазвичай визнається винне протиправне порушення чи невиконання суддею службових обов’язків, а також порушення спеціальних вимог та обмежень, встановлених для судді, чи загальновизнаних моральних / етичних вимог.

Відповідно до пункту 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Згідно із частиною шостою статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя повинен додержуватися присяги.

Складаючи присягу судді, особа, призначена на посаду судді, присягає Українському народові об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя (стаття 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Отже, присяга судді вимагає від нього, зокрема, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Стандарти етичної поведінки, яких має додержуватись суддя, встановлюються Кодексом суддівської етики відповідно до статті 58 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також актами структурних органів міжнародних організацій (Економічна і Соціальна Рада ООН, Консультативна рада європейських суддів як дорадчий орган Ради Європи та інші). Один із таких стандартів закріплює необхідність дотримання суддею належної поведінки не лише під час здійснення правосуддя, а й поза виконанням своїх суддівських обов’язків, тобто у приватному житті:

суддя повинен бути прикладом неухильного дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду;

має докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною (статті 1, 3 Кодексу суддівської етики);

дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід’ємною частиною діяльності суддів;

суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою;

поведінка судді має відповідати високому статусу його посади (принцип четвертого показника «Дотримання етичних норм», пункти 4.1, 4.2 Бангалорських принципів);

поняття суддівської етики включає, в тому числі, принципи регламентації позасудової поведінки суддів;

зміцнення довіри суспільства до судової влади, обов’язок судді бути не лише представником влади, а й людиною з високими стандартами поведінки, які полягають у тому, щоб суддя як на роботі, так і поза її межами, в повсякденному житті був еталоном порядності і справедливості – високоморальною, чесною, стриманою, врівноваженою людиною; авторитет суду та його рішень багато в чому пов’язується з авторитетом судді, оцінкою його поведінки як у сфері судочинства, так і поза межами його професійної (службової) діяльності (Коментар до Кодексу суддівської етики, затверджений рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1);

судді повинні гідно поводити себе у приватному житті (пункт 29 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів).

Вказаними положеннями закріплено обов’язок судді дотримуватися високих стандартів етичної поведінки. Більше того, з огляду на наявність у судді спеціальних правових знань та, відповідно, підвищених вимог до судді він повинен додержуватись не лише утверджених у суспільстві загальноприйнятих правил етичної поведінки для кожного громадянина, а й вчиняти у певних ситуаціях усі можливі дії для встановлення істини.

Однак, на думку Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, вказаних вище вимог суддя Тандир О.В. не дотримав.

Відповідно до частин першої, другої, п’ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов’язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом; у випадках, визначених Законом України «Про екстрену медичну допомогу», надавати необхідну домедичну допомогу та вживати всіх можливих заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги, у тому числі потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод.

Отже суддя Тандир О.В. керував автомобілем на відповідній правовій підставі, тому він є учасником дорожнього руху, на якого поширюються вимоги ПДР.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила та суддя Тандир О.В. підтвердив, що в ніч на 26 травня 2023 року за його участю відбулося ДТП, унаслідок якого загинув військовослужбовець Національної гвардії України ОСОБА2. Цього факту суддя Тандир О.В. не заперечив.

Згідно з висновком експерта про проведення судової автотехнічної експертизи від 20 червня 2023 року № СЕ-19-23/33459-ІТ у цій дорожній ситуації водій ОСОБА1 з технічної точки зору повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 12.2, 12.3, 12.4, 12.9 «б» і дорожніх знаків 3.29 «Обмеження максимальної швидкості руху» і 3.41 «Контроль» ПДР; мав технічну можливість уникнути наїзду на військовослужбовця ОСОБА2 шляхом виконання вказаних вище пунктів і дорожніх знаків ПДР. Однак у цій дорожній ситуації в діях водія ОСОБА1 убачаються невідповідності вказаним вище вимогам, які, з технічної точки зору, перебувають у причинному зв’язку з настанням цієї ДТП – наїзду на військовослужбовця ОСОБА2.

Крім того, свідки у засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя підтвердили, що автомобіль «Lexus ЕS 350», яким керував суддя Тандир О.В., рухався зі швидкістю, яка в рази перевищувала вказану на дорожніх знаках 3.29 ПДР (30 км/год, 10 км/год, 5 км/год) на під’їзді до блокпоста, які видно при дотриманні швидкісного режиму на відповідній ділянці дороги.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також установила, що суддя Тандир О.В. із 28 листопада 2000 року має право керування транспортними засобами категорії «В», а також досвід роботи на посаді судді більше 10 років.

З урахуванням досвіду керування автомобілем, а також займаної посади, перебуваючи на якій він розглядав справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з транспортом, і кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту, на момент ДТП повною мірою знав вимоги законодавства, які регламентують порядок забезпечення безпеки дорожнього руху під час керування транспортним засобом, та усвідомлював відповідальність за його порушення.

Установлено, а також підтверджено суддею Тандиром О.В., що ділянкою дороги, де сталося ДТП за його участю, він їздив регулярно протягом останніх 13 років, тобто знав та міг передбачити наближення до блокпоста та продумати всі свої подальші дії.

Водночас, на думку Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, твердження судді про те, що на під’їзді до блокпоста на в’їзді до Києва він дотримувався ПДР (скинув швидкість, сповільнив рух автомобіля, вжив усіх можливих заходів, щоб уникнути наїзду), є такими, що не відповідають дійсності та не спростовують викладених вище обставин.

Згідно з відеозаписами з нагрудної камери поліцейського та поясненнями свідка ОСОБА3 суддя Тандир О.В. після ДТП:

зволікав із виконанням вимоги працівників Національної поліції України пред’явити документи, що посвідчують особу (посвідчення водія) та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;

ухилявся від надання відповіді щодо місця роботи, вказуючи «ніде», «не скажу де працюю», «краще ніж державна служба»;

не співпрацював із працівниками Національної поліції України, які перебували на місці ДТП, для встановлення обставин до моменту приїзду слідчо-оперативної групи та працівників ДБР;

тягнув час;

не надавав прямих відповідей або ухилявся від відповідей на запитання поліцейських, щодо дійсних обставин ДТП;

вказував, що він лише «власник автомобіля», заперечував факт перебування за кермом автомобіля;

ігнорував пропозиції працівників Національної поліції України про прохоження огляду на стан сп’яніння за допомогою приладу «Драгер».

На думку Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, вказані дії судді не свідчать про тиск на нього та про перебування його в шоковому стані.

Крім того, під час розгляду дисциплінарної справи суддя Тандир О.В. вказав, що відразу повідомив працівникам поліції, що він суддя, зазначене підтверджується електронною реєстраційною карткою заяви про кримінальне правопорушення, яка надійшла до ДБР 26 травня 2023 року о 00:09, інформацією про ДТП за участю Тандира О.В., яка надійшла до чергової частини, із зазначенням його посади та місця роботи.

Водночас під час дослідження Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя вказаного документа встановлено час реєстрації цієї електронної реєстраційної картки – 00:56 26 травня 2023 року, тобто дійсно після встановлення працівниками поліції його особи, статусу та місця роботи.

Щодо доводів судді про перебування його у стані шоку, який посилювався висловлюваннями військовослужбовців у грубій формі та погрозами на його адресу фізичної розправи, у зв’язку із чим він так поводився та діяв, слід зазначити таке.

З відеозапису, наданого адвокатом Юрченко О.А. у засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 24 квітня 2024 року, вбачається, що один із чоловіків у військовій формі наніс удар Тандиру О.В. (00:56 26 травня 2023 року).

Встановлено, що із часу вчинення суддею Тандиром О.В. ДТП минуло 56 хвилин, за цей час, на думку Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, вказані дії ймовірно могли бути спровоковані поведінкою судді, яка передувала вчиненому (зокрема, зазначав, що він не водій).

Із копії відеозапису з нагрудної камери поліцейського ОСОБА3, який був досліджений у засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, встановлено, що дійсно мали місце некоректні висловолюванння певних військовослужбовців на адресу судді Тандира О.В., однак не вбачається обставин, які становили загрозу життю та здоров’ю у вказаний період часу (до 00:56).

Зазначені висловлювання та дії військовослужбовців не спростовують висновків Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя щодо поведінки судді Тандира О.В. та не підлягають розгляду в межах цього дисциплінарного провадження відповідно до встановлених вимог чинного законодавства.

Щодо висловлювань судді Тандира О.В. про перебування в шоковому стані увесь час знаходження на блокпосту Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає за необхідне зазначити таке.

З відеозапису із нагрудної камери поліцейського ОСОБА3 встановлено, що тривалий проміжок часу суддя Тандир О.В. знаходився на місці ДТП, та, на думку Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, перебував у такому стані перші 10 – 15 хвилин після ДТП, чим спростовує факт перебування судді Тандира О.В. у шоковому стані весь час знаходження на місці події.

Водночас суддя Тандир О.В. пам’ятав, що огляд на стан сп’яніння необхідно проходити лише в закладі охорони здоров’я (відповідно до пояснень судді), однак поведінку при наданні відомостей щодо обставин ДТП працівникам поліції суддя Тандир О.В. виправдовує шоковим станом.

Стосовно доводів судді Тандира О.В., що свої дані він надасть лише слідчому і лише надані йому пояснення матимуть сенс, необхідно зауважити, що вони також є непереконливими, оскільки після прибуття на місце ДТП слідчо-оперативної групи, представників ДБР (близько другої години ночі) суддя Тандир О.В. у розмові зі слідчими продовжував вказувати, що «він пасажир, а водій втік».

Щодо отриманої тяжкої травми ІНФОРМАЦІЯ1, яка була незадовго до ДТП, суддя Тандир О.В. долучив довідки від 6 та 10 березня 2023 року надіні ТОВ Медичний центр «Добробут-поліклініка», які це підтверджують.

Однак вплив та взаємозв’язок цих травм на поведінку та дії судді Тандира О.В. у ніч на 26 травня 2023 року, Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя не встановлено. Крім того, ці травми не заважали йому здійснювати правосуддя і сідати за кермо автомобіля в такий пізній час.

Інші обставини на підтвердження яких суддею Тандиром О .В. були долучені докази (документи), не досліджуються Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя, оскільки вони не є предметом оцінки в цьому дисциплінарному провадженні (протокол допиту свідка – слідчого ТУ ДБР у місті Києві; постанова прокурора про проведення освідування від 26 травня 2023 року; протокол освідування особи від 26 травня 2023 року; протокол затримання особи від 26 травня 2023 року; протокол допиту як підозрюваного від 26 травня 2023 року; протокол огляду від 29 травня 2023 року та супровідний лист Головного бюро судово-медичної експертизи; Висновок експертного дослідження Київського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 14 червня 2023 року).

Стосовно пояснень судді Тандира О.В., що лише огляд на стан сп’яніння в медичному закладі мав «розвіяти будь-які сумніви щодо його стану та необґрунтовані звинувачення».

Варто зауважити, що відповідно до пункту 8 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі скоєння ДТП, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп’яніння учасників цієї пригоди є обов’язковим у закладі охорони здоров’я.

Однак обов’язок проведення огляду на стан сп’яніння у закладі охорони здоров’я не виключає відповідно до вимог чинного законодавства огляду особи на стан алкогольного сп’яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці ДТП за наявності ознак алкогольного сп’яніння.

Водночас свідки ОСОБА4 та ОСОБА3 у засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя вказали, що від судді Тандира О.В., який після ДТП вийшов з автомобіля Lexus, з порожнини рота був відчутний різкий запах алкоголю. На неодноразові пропозиції пройти огляд на стан спяніння суддя Тандир О.В. ухилявся від прямої відповіді.

Водночас Друга Дисциплінапна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що виходячи з підвищених вимог та стандартів до поведінки судді, проходження суддею Тандиром О.В. огляду на стан алкогольного сп’яніння за допомогою приладу «Драгер» на місці ДТП відкинуло б розумні сумніви та зняло питання щодо його стану як у працівників правоохороних органів на місці ДТП, так і суспільства в подальшому. Крім того, суддя Тандир О.В. не скористався таким правом у присутності своїх адвокатів, що, на думку Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, також сприяло би покращенню ситуації, яка склалась.

Нездійснення таких дій, ураховуючи пояснення судді Тандира О.В., що він не перебував у стані алкогольного сп’яніння, ставить їх під сумнів та явно свідчать про відсутність докладання з боку судді всіх зусиль для того, щоб, на думку сторонього спостерігача, його поведінка була бездоганною та такою, що відповідала високим стандартам.

Суддя Тандир О.В. просив також долучити та врахувати інформацію з КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва», що підтверджує встановлений працівниками Швидкої медичної допомоги (далі – ШМД) на місці ДТП діагноз: «гостра реакція на стрес» та відсутність будь-яких ознак алкогольного чи іншого сп’яніння.

Однак згідно з картою виїзду ШМД від 26 травня 2023 року № 79411 встановлено, що о 02:29 бригада ШМД прибула на місце ДТП та встановила такі обставини. У пункт 21 вказано, що травм у судді Тандира О.В. немає; у пункті 23, зі слів особи, – алкоголь не вживав; у пункті 26 зазначено попередній дігноз – гостра реакція на стрес.

У цій карті також зазначено: свідомість – ясна; поведінка – спокійна; характеристика – напружений. До 161 бригади ЕМД, яка на той час знаходилась на місці скоєння ДТП, за медичною допомогою не звертався. На запитання, чи знаходився за кермом, відповіді уникав. Вживання алкоголю заперечує, але пройти тест на алкоголь категорично відмовився. Видимих тілесних ушкоджень не виявлено. Загальний стан після надання допомоги покращився.

Ураховуючи наведене, на думку Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, вказана інфоромація не виключає сумніву щодо відсутності будь-яких ознак алкогольного чи іншого сп’яніння у судді Тандира О.В.

Крім того, поведінка та дії судді в ніч, коли відбулася ДТП, не можуть бути спростовані діагнозом «гостра реакція на стрес», про який суддя Тандир О.В. зазначає, оскільки у карті виїзду ШМД № 79411 вказано, що загальний стан після надання допомоги покращився.

З огляду на наведене необхідно вказати, що постійна увага з боку суспільства за діями представників судової влади, бажання громадян мати в державі справедливе правосуддя для отримання належного захисту своїх прав покладають на суддю обов’язок бути не лише представником влади, який неухильно дотримується Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а й людиною з високими стандартами поведінки.

Високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, у повсякденному житті, має демонструвати таку поведінку, щоб оточуючі люди бачили в ньому еталон порядності і справедливості – високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. При цьому суддя має не лише подавати особистий приклад, й пропагувати етичну поведінку серед оточуючих, вимагати етичної поведінки від інших.

Ураховуючи викладене, поведінка судді Тандира О.В. у ніч, коли була вчинена ДТП, не узгоджується з моральними та етичними нормами поведінки судді у поза-процесуальній діяльності та підриває авторитет правосуддя та суспільну довіру до суду.

Особливості поведінки судді проявляються в тому, що суддя зобовʼязаний не допускати будь-яких дій, що можуть заподіяти шкоду, порушити нормальну діяльність суду чи дискредитувати судову владу в цілому.

Суддя Тандир О.В. обізнаний зі встановленими законом вимогами щодо стандартів етичної поведінки, покладеними на нього обов’язками судді, а також з вимогами ПДР, тому не міг не знати, що їх недотримання матиме негативний вплив на рівень суспільної довіри до суду.

Чесність, зокрема, є необхідною умовою для належного виконання суддею своїх обов’язків. Суддя має демонструвати поведінку, бездоганну навіть з точки зору стороннього спостерігача.

Постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти окремі обмеження і, незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.

Суддя повинен поважати закон, дотримуватися його та за будь-яких обставин дбати про те, щоб його дії сприяли зміцненню суспільної довіри до судових органів. Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення не лише під час виконання професійних обов’язків, а також і в особистому житті.

У поясненнях суддя Тандир О.В. вказує, що на місці ДТП він вирішив поводити себе винятково у межах закону і діяв відповідно до нього. Однак, на думку Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, такі твердження судді не відповідають і суперечать його фактичним діям та словам, що мали місце після ДТП.

Крім того, події, які є предметом розгляду, набули маштабного розголосу в медіа та викликали негативну оцінку громадськості щодо дій судді Тандира О.В., а саме «вчинення смертельної ДТП в стані алкогольного сп’яніння». Вказані обставини, безумовно, мають негативний вплив на авторитет не лише судді Тандира О.В., суду який він очолював, а й судової системи в цілому.

З огляду на викладене Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що поведінка судді Тандира О.В., пов’язана із вчиненням ДТП у ніч на 26 травня 2023 року, порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Ураховуючи зазначені в дисциплінарній скарзі відомості, пояснення свідків, а також отримані під час дисциплінарного провадження докази в сукупності, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя придоходить висновку, що поведінка судді Макарівського районного суду Київської області Тандира О.В. під час подій у ніч на 26 травня 2023 року підпадає під ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки.

Надані суддею Тандиром О.В. та його захисниками пояснення не спростовують висновку Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про наявність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку.

Будь-яка особа, яка вчинила правопорушення, має бути готовою нести справедливу відповідальність за таке правопорушення.

Статус судді покладає на особу додатковий тягар відповідальності за поведінку. Від поведінки кожного служителя Феміди залежить довіра громадян до судової системи загалом. Віра у правосуддя набуває важливого значення і є джерелом сили судової влади й одночасним показником її ефективності. Суспільство чи окрема людина зацікавлені в довірі до суду як до інституту.

Неналежна поведінка суддів підриває упевненість громадян у справедливості судової системи. Судді мають усвідомлювати і пам’ятати про те, що вони перебувають під постійним та пильним контролем громадськості.

У зв’язку із цим будь-який суддя повинен погодитися з обмеженнями, пов’язаними з дотриманням етичних норм, які на нього покладаються відповідно до його статусу. Ці обмеження можуть здаватися обтяжливими для пересічного громадянина, але суддя має дотримуватись таких обмежень добровільно та свідомо.

Особливості поведінки судді проявляються в тому, що суддя зобов’язаний не допускати будь-яких дій, що можуть заподіяти шкоду, порушити нормальну діяльність суду чи дискредитувати судову владу в цілому. Недотримання суддею моральних засад суспільства призводить до зниження його авторитету, робить таку поведінку незрозумілою для суспільства, внаслідок чого можуть виникати сумніви щодо незалежності та справедливості суду.

З метою зміцнення довіри суспільства до судової влади судді мають усвідомлювати значущість своєї місії в утвердженні верховенства права і забезпеченні захисту прав людини та основоположних свобод.

Підтримання високих стандартів поведінки вимагає від суддів уникнення створення враження неналежної поведінки, як професійної, так і особистої. Суддя має усвідомлювати, що він представляє судову владу держави, та не допускати зі свого боку поведінки, що може зашкодити авторитету суду.

Зазначені обставини, пояснення свідків, учасників дисциплінарної справи та докази в їх сукупності, на думку Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, вказують на те, що легковажна поведінка та недбалі дії з боку судді Тандира О.В., які мали місце під час ДТП і після нього, об’єктивно свідчать про допущення ним поведінки, що порочить звання судді та істотно підриває авторитет правосуддя і суспільну довіру до суду.

Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 17 січня 2019 року (справа № 11-1010сап18) звернула увагу на те, що за приписами законів № 2453-VI, № 1402-VIII обовʼязковим наслідком допущення суддею неетичної поведінки, за яку його можна притягнути до дисциплінарної відповідальності, є те, що така поведінка має підривати авторитет правосуддя.

Оскільки дисциплінарні проступки, передбачені в пункті 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є формальними, тобто обовʼязковою ознакою їх обʼєктивної сторони є протиправна дія, то для вирішення питання кваліфікації дій суддів за цією підставою необхідно визначити перелік дій, за вчинення яких суддя може підлягати дисциплінарній відповідальності.

З огляду на вказане, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що дії судді Тандира О.В. у ніч ДТП у своїй сукупності, а саме: недотримання швидкісного режиму; вчинення ДТП, внаслідок якої загинув військовослужбовець; зазначення працівникам правоохоронних органів недостовірних фактів, приховування обставин ДТП; ігнорування пропозиції прохоження огляду на стан сп’яніння за допомогою приладу «Драгер», є порушенням суддею норм суддівської етики та стандартів поведінки судді, які кваліфікують його дії, як дисциплінарний проступок, за вчинення якого він підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності.

Що стосується інших обставин, зазначених у скарзі, їх оцінка не може бути здійснена під час дисциплінарного провадження, у зв’язку із чим не може бути покладена в основу висновків щодо наявності вказаного дисциплінарного проступку.

На переконання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, суддя Тандир О.В. грубо порушив норми суддівської етики та стандарти поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, чим допустив істотний дисциплінарний проступок у розумінні частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

З урахуванням наведеного строк притягнення судді Тандира О.В. до дисциплінарної відповідальності не закінчився.

Відповідно до частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується, зокрема, у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Згідно з пунктом 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнано, зокрема, допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.

За статтею 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді.

Пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України передбачено, що підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Відповідно до даних офіційного вебсайту Вищої ради правосуддя суддя Тандир О.В. за час роботи на посаді судді не притягувався до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з наданою в. о. голови Макарівського районного суду Київської області Білоцькою Л.В. характеристикою суддя Тандир О.В. за час роботи зарекомендував себе сумлінним, ініціативним, грамотним, висококваліфікованим судовим працівником, який забезпечує якісний розгляд судових справ. Набув значного досвіду в роботі судді, досконало ним володіє і застосовує на практиці. Повною мірою володіє теоретичними знаннями, знаннями чинного законодавства, правильно застосовує їх у своїй практиці. Розглядає значну частину кримінальних, цивільних, адміністративних справ складних категорій. Постійно поглиблює свої знання та удосконалює набуті вміння, до виконання своїх функціональних обов’язків ставиться відповідально. За час перебування на посаді голови Макарівського районного суду зарекомендував себе як добрий керівник, який належним чином виконував покладені на нього адміністративні обов’язки. Крім того, у характеристиці вказано, що суддя Тандир О.В. брав участь у проведенні узагальнень та аналітичних досліджень суду, постійно підвищував свою кваліфікацію, беручи участь у семінарських заняттях. За характером врівноважений, спокійний, комунікабельний, користується повагою і авторитетом колег та працівників суду. За своїми особистими якостями ініціативний, принциповий, дисциплінований, вимогливий до себе та підлеглих.

Отже, ураховуючи характер допущеного суддею Тандиром О.В. дисциплінарного проступку, який є істотним, його наслідки, що призвели до підриву авторитету правосуддя та негативно вплинули на ступінь довіри суспільства до судової влади в цілому, а також особу судді, зокрема його позитивну характеристику, ступінь його вини, відсутність у нього дисциплінарних стягнень, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення його з посади є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку і відповідає вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

З огляду на наведені обставини та правові норми Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про застосування до судді Макарівського районного суду Київської області Тандира О.В. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

На підставі викладеного, керуючись статтею 126 Конституції України, статтями 49, 50, пунктом 23⁷ розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

вирішила:

 

притягнути суддю Макарівського районного суду Київської області Тандира Олексія Віталійовича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

 

Головуючий на засіданні

Другої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

 

Члени Другої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя