Вища рада правосуддя, розглянувши заяву та додані до неї документи про звільнення Канурної Ольги Дем’янівни з посади судді Донецького апеляційного суду у відставку,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 20 березня 2024 року (вх. № 1278/0/6-24) надійшли заява судді Донецького апеляційного суду (відряджена до Дніпровського апеляційного суду) Канурної О.Д. від 19 березня 2024 року про звільнення з посади судді у відставку на підставі пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України, а також документи, що підтверджують право судді на відставку та відповідний стаж (25 березня 2024 року надійшла уточнена заява про звільнення судді у відставку).
За результатами розгляду заяви судді Донецького апеляційного суду Канурної О.Д. установлено таке.
Канурна Ольга Дем’янівна, ____ року народження, громадянка України. Указом Президента України від 16 листопада 2004 року № 1419/2004 призначена на посаду судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області строком на п’ять років. Постановою Верховної Ради України від 13 травня 2010 року № 2195-VI обрана суддею цього суду безстроково. Постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2011 року № 3285-VI обрана суддею апеляційного суду Донецької області. Указом Президента України від 28 вересня 2018 року № 297/2018 переведена на роботу на посаді судді Донецького апеляційного суду. Рішенням Голови Верховного Суду від 29 вересня 2022 року № 456/0/149-22 відряджена до Дніпровського апеляційного суду.
На підставі частини першої статті 112 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII) суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Зокрема, згідно з пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України підставою для звільнення судді є подання заяви про відставку.
Відповідно до статті 131 Конституції України рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя.
Пунктом 16.3 глави 16 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17, визначено, що при вирішенні питання про звільнення судді з посади у зв’язку з поданням заяви про відставку стаж роботи на посаді судді обраховується з дати призначення (обрання) судді на посаду по дату ухвалення Вищою радою правосуддя відповідного рішення або по дату припинення повноважень судді у зв’язку з досягненням суддею шістдесяти п’яти років.
Відповідно до зазначених актів про призначення / обрання Канурної О.Д. суддею на день розгляду Вищою радою правосуддя її заяви про звільнення у відставку стаж роботи Канурної О.Д. безпосередньо на посаді судді (з дати призначення Указом Президента України від 16 листопада 2004 року № 1419/2004) становить 19 років 5 місяців 7 днів.
Статтею 116 Закону № 1402-VIII встановлено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно із частиною першою статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Водночас абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
На день призначення Канурної О.Д. на посаду судді питання визначення стажу, який давав судді право на відставку, регулювалося частиною четвертою статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» (далі – Закон № 2862-XII) та Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».
Згідно з абзацом другим статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Відповідно до архівної довідки Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, наданої на запит члена Вищої ради правосуддя Котелевець А.В., Канурна О.Д. навчалась у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського (з 27 серпня 1983 року до 28 квітня 1988 року) на заочному факультеті, а отже період навчання не підлягає зарахуванню до стажу роботи, що дає право на відставку судді.
Частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Системний аналіз вказаної норми дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв’язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення на посаду судді.
Саме така правова позиція покладена в основу рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновком колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити в такий спосіб, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
На посаду судді відповідно до частини першої статті 7 Закону № 2862-XII, яка була чинною на день призначення Канурної О.Д. на посаду судді, міг бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п’яти років, який мав вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживав в Україні не менш як десять років та володів державною мовою.
З огляду на наведене Канурна О.Д має право на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, додатково трьох років роботи в галузі права після здобуття вищої юридичної освіти, а саме на посаді заступника начальника юридичного відділу ЗАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» (із 4 жовтня 1994 року до 15 листопада 2004 року).
За результатами розгляду доданих до заяви документів щодо визначення відповідного стажу для звільнення судді Канурної О.Д. у відставку, а саме: актів про призначення, обрання на посаду судді, копій паспорта, трудової книжки, диплома, довідки про роботу на посаді судді, встановлено, що до стажу роботи Канурної О.Д. на посаді судді, що дає їй право на відставку, підлягають зарахуванню:
робота на посаді судді – 19 років 5 місяців 7 днів;
стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) в галузі права, необхідний для призначення на посаду судді, – 3 роки.
Загальний стаж роботи судді Донецького апеляційного суду Канурної О.Д. (відрядженої до Дніпровського апеляційного суду), що дає їй право на відставку, станом на дату ухвалення Вищою радою правосуддя цього рішення становить 22 роки 5 місяців 7 днів.
Отже, суддя Канурна О.Д. має достатній для звільнення у відставку стаж роботи, визначений на підставі статей 116, 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також абзацу четвертого пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону в редакції Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Ураховуючи викладене, керуючись пунктом 4 частини шостої статті 126, статтею 131 Конституції України, статтями 116, 137, пунктом 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 3, 30, 34, 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя
вирішила:
звільнити Канурну Ольгу Дем’янівну з посади судді Донецького апеляційного суду у зв’язку з поданням заяви про відставку.
Голова Вищої ради правосуддя
