Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Дарницького районного суду міста Києва Коренюк Алли Миколаївни на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 лютого 2024 року № 416/3дп/15-24 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 27 лютого 2024 року (вх. № 987/0/6-24) надійшла скарга судді Дарницького районного суду міста Києва Коренюк А.М., датована 22 лютого 2024 року, на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 лютого 2024 року № 416/3дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 27 лютого 2024 року зазначену скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Усику Г.І. для проведення перевірки.

Коренюк Алла Миколаївна Указом Президента України від 13 листопада 2008 року № 1037/2008 призначена на посаду судді Дарницького районного суду міста Києва строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 5 вересня 2013 року № 452-VII обрана на посаду судді Дарницького районного суду міста Києва безстроково.

Про дату, час і місце засідань Вищої ради правосуддя, призначених на 14 березня та 11 та 25 квітня 2024 року суддю Коренюк А.М., скаржника Маселка Р.А. повідомлено належним чином у встановленому законом порядку, зокрема шляхом оприлюднення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

14 березня 2024 року розгляд скарги судді Коренюк А.М. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 лютого 2024 року № 416/3дп/15-24 не відбувся у зв’язку з відсутністю кворуму.

У засідання Вищої ради правосуддя, призначене на 11 квітня 2024 року, суддя Коренюк А.М. не прибула, заяв чи клопотань не подавала.

Член Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. заявив самовідвід від участі в розгляді скарги судді Дарницького районного суду міста Києва Коренюк А.М. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 лютого 2024 року № 416/3дп/15-24, оскільки оскаржуване рішення ухвалено за результатами розгляду дисциплінарної справи, відкритої стосовно судді Коренюк А.М. на підставі його дисциплінарної скарги.

Ухвалою Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2024 року задоволено заяву члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. про самовідвід від участі в розгляді скарги судді Дарницького районного суду міста Києва Коренюк А.М. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 лютого 2024 року № 416/3дп/15-24 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

18 квітня 2024 року до Вищої ради правосуддя надійшла заява судді Коренюк А.М. від 15 квітня 2024 року, у якій вона зазначила, що підтримує доводи скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 лютого 2024 року № 416/3дп/15-24 та просить її задовольнити. У зв’язку зі значним судовим навантаженням суддя Коренюк А.М. просила розглянути її скаргу на засіданні Вищої ради правосуддя 25 квітня 2024 року за її відсутності.

Короткий зміст дисциплінарної скарги. Підстави відкриття дисциплінарної справи

До Вищої ради правосуддя 11 травня 2021 року (вх. № М-2522/18/7-21) надійшла дисциплінарна скарга Маселка Р.А. на дії судді Дарницького районного суду міста Києва Коренюк А.М. під час розгляду справи про адміністративне правопорушення № 753/21645/20.

У дисциплінарній скарзі Маселко Р.А. зазначив, що постановою судді Дарницького районного суду міста Києва Коренюк А.М. від 28 грудня 2020 року закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв’язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

На переконання скаржника, суддя Коренюк А.М. у вказаній постанові не зазначила мотивів, з яких не взяла до уваги протокол про адміністративне правопорушення та додане до нього відео, на якому водій ОСОБА1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння, та закрила провадження у зв’язку з відсутністю доказів перебування водія під час керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння. Крім того, суддя не врахувала задокументований факт відмови порушника від проходження огляду на стан сп’яніння.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 11 травня 2021 року зазначену дисциплінарну скаргу передано члену Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Матвійчуку В.В.

Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30 червня 2021 року № 1430/3дп/15-21 стосовно судді Дарницького районного суду міста Києва Коренюк А.М. відкрито дисциплінарну справу за ознаками можливої наявності в її діях під час здійснення правосуддя у справі № 753/21645/20 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VІІІ) (умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).

5 серпня 2021 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (далі – Закон № 1635-IX), яким внесено зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема в частині здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів.

Із набранням чинності Законом № 1635-IX здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів було зупинено.

З 19 жовтня 2023 року у зв’язку з ухваленням законів України від 6 вересня 2023 року № 3378-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» дисциплінарну функцію Вищої ради правосуддя відновлено.

Відповідно до пункту 23⁷ розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснює член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.

Наразі служба дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя не сформована та не розпочала роботу.

19 жовтня 2023 року Вища рада правосуддя ухвалила рішення № 997/0/15-23 «Про розподіл скарг щодо дисциплінарного проступку судді та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора».

На підставі протоколу автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя від 3 листопада 2023 року дисциплінарну справу стосовно судді Дарницького районного суду міста Києва Коренюк А.М. передано члену Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюбі О.В.

Фактичні обставини, установлені під час розгляду дисциплінарної справи

Предметом перевірки Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя були дії судді Коренюк А.М. під час розгляду справи про адміністративне правопорушення № 753/21645/20, що перебувала у провадженні судді у грудні 2020 року.

Установлено, що на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 грудня 2020 року до провадження судді Дарницького районного суду міста Києва Коренюк А.М. надійшли матеріали про вчинення ОСОБА1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 130 КУпАП (справа № 753/21645/20), а саме: протокол про адміністративне правопорушення від 10 грудня 2020 року (серія ДПР18 № 420355), пояснення свідків ОСОБА2, ОСОБА3, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, рапорт інспектора патрульної поліції, копія постанови про вчинення адміністративного правопорушення, відеозапис із нагрудної камери інспектора патрульної поліції, зафіксований на СD-диску.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення водій ОСОБА1 о 03:50 10 грудня 2020 року в місті Києві, рухаючись по шосе Бориспільському (лісова дорога), керував транспортним засобом «Toyota Land Cruiser», реєстраційний номерний знак ____, з ознаками алкогольного сп’яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, неприродне почервоніння обличчя). Від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків – ОСОБА2, ОСОБА3, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі – Правила дорожнього руху), за що передбачена відповідальність визначена частиною першою статті 130 КУпАП. У водія тимчасово вилучено документи (посвідчення водія ВСВ 046330), видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом.

Із відеозапису з нагрудної камери інспектора патрульної поліції убачається, що водію транспортного засобу – автомобіля «Toyota Land Cruiser», реєстраційний номерний знак ____, ОСОБА1 у присутності двох свідків повідомлено, що працівник патрульної поліції вбачає у нього ознаки алкогольного сп’яніння, у зв’язку із чим пропонує пройти огляд на стан алкогольного сп’яніння за допомогою спеціального технічного приладу «DRAGER ALCOTEST» та медичний огляд у лікаря-нарколога.

Дослідивши матеріали дисциплінарного провадження у їх сукупності, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що працівник поліції неодноразово пропонував водію ОСОБА1 пройти огляд на стан алкогольного сп’яніння за допомогою спеціального технічного приладу «DRAGER ALCOTEST» чи в закладі охорони здоров’я, від чого водій у присутності свідків категорично відмовився. Факт відмови водія ОСОБА1 від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння за допомогою спеціального технічного приладу «DRAGER ALCOTEST» та лікарем у закладі охорони здоров’я зафіксований, окрім протоколу про адміністративне правопорушення і вказаного відеозапису, у письмових поясненнях свідків та в рапорті інспектора патрульної поліції.

Постановою судді Дарницького районного суду міста Києва Коренюк А.М. від 28 грудня 2020 року провадження у справі стосовно ОСОБА1 за частиною першою статті 130 КУпАП закрито з підстав відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Зі змісту вказаної постанови убачається, що водій ОСОБА1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав. Пояснив, що він не вживав алкоголю та не мав ознак алкогольного сп’яніння, посилаючись на висновок лікарського огляду щодо відсутності в нього ознак алкогольного сп’яніння.

На підтвердження своїх доводів ОСОБА1 послався на висновок Комунального некомерційного підприємства «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» (далі – КНП «КМНКЛ «Соціотерапія») № 006909 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з яким станом на 07:50 10 грудня 2020 року в нього не виявлено ознак алкогольного сп’яніння, дата заповнення висновку – 11 грудня 2020 року.

Закриваючи провадження у справі у зв’язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, суддя Коренюк А.М. вказала на відсутність належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА1 о 03:50 10 грудня 2020 року перебував у стані алкогольного сп’яніння під час керування транспортним засобом. Зокрема, зазначила, що ОСОБА1 надав висновок лікаря-нарколога від 11 грудня 2020 року № 006909 про його огляд на стан сп’яніння, який було проведено о 07:5010 грудня 2020 року. За результатами цього висновку у ОСОБА1 наркотичного (алкогольного) сп’яніння не виявлено, а отже, відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, яке інкримінується вказаній особі.

Зазначеного висновку суд першої інстанції дійшов, посилаючись на те, що за змістом вимог статті 256, частини першої статті 257 КУпАП питання наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення суд вирішує у межах протоколу, складеного стосовно конкретної особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Короткий зміст оскаржуваного рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 лютого 2024 року № 416/3дп/15-24 суддю Дарницького районного суду міста Києва Коренюк А.М. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Надаючи оцінку діям судді Коренюк А.М. під час розгляду справи № 753/21645/20, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала, що диспозиція частини першої статті 130 КУпАП містить два окремих (самостійних) складів дисциплінарних проступків, які відрізняються за об’єктивною стороною (зовнішнім проявом).

Зазначила, що, правопорушення, яке полягає у керуванні транспортними засобами особами у стані сп’яніння, є відмінним від правопорушення, яке полягає в ухиленні осіб, які керують транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп’яніння.

Проаналізувавши положення пункту 2.5, підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, пунктів 4, 6, 9 розділу І, пункту 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ та Міністерства охорони здоров’я від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі – Інструкція № 1452/735), Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що огляд водіїв на стан сп’яніння (у разі наявності у поліцейського підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного сп’яніння) проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров’я України та Держспоживстандартом (далі – спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров’я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров’я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП. При цьому, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров’я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров’я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Як установила Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, працівник патрульної поліції, убачаючи у водія транспортного засобу ОСОБА1 ознаки алкогольного сп’яніння, у присутності двох свідків неодноразово пропонував йому пройти огляд на стан алкогольного сп’яніння за допомогою спеціального технічного приладу «DRAGER ALCOTEST» та медичний огляд у лікаря-нарколога, від чого водій категорично відмовився. Факт відмови водія ОСОБА1 від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння відповідно до встановленого Інструкцією № 1452/735 порядку проведення огляду на стан алкогольного сп’яніння поліцейським і оформлення його результатів зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення, на відеозаписі з нагрудної камери інспектора патрульної поліції, в письмових поясненнях свідків та рапорті інспектора патрульної поліції.

Протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА1 складено у зв’язку з наявністю у його діях ознак адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, а саме відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Натомість, як зауважила Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, у постанові від 28 грудня 2020 року суддя Коренюк А.М. зазначила, що належних доказів на підтвердження того, що водій ОСОБА1 10 грудня 2020 року о 03:50 перебував у стані алкогольного сп’яніння під час керування транспортним засобом, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.

Проте Коренюк А.М. у постанові Дарницького районного суду міста Києва від 28 грудня 2020 року не надала оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а саме: протоколу про адміністративне правопорушення, складеному у зв’язку з відмовою водія від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння; поясненням свідків та відеозапису з нагрудної камери інспектора патрульної поліції, які підтверджували факт відмови водія ОСОБА1 від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння, та рапорту інспектора патрульної поліції.

Тобто поза оцінкою суду залишився той факт, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА1 був складений за фактом наявності в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, а саме ухилення водія від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп’яніння, а не керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані такого сп’яніння, що не могла не розуміти суддя з огляду на її значний досвід роботи.

Чинне законодавство не встановлює обов’язку органу, що складає протокол про адміністративне правопорушення щодо відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп’яніння у зв’язку з виявленням ознак алкогольного сп’яніння, збирати та долучати до протоколу докази, що дали поліцейському підстави вважати, що особа перебуває у стані сп’яніння згідно з ознаками такого стану, передбаченими Інструкцією № 1452/735. Наявність або відсутність стану алкогольного сп’яніння може бути встановлена лише відповідним лікарем, з дотриманням вимог статті 266 КУпАП. Натомість поліцейський для складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо перебування водія у стані алкогольного сп’яніння під час безпосереднього спілкування має пересвідчитися, що в особи наявні визначені Інструкцією № 1452/735 ознаки стану сп’яніння, які відображаються у протоколі, а також у присутності двох свідків зафіксувати у протоколі дії водія щодо ухилення від огляду в закладі охорони здоров’я.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя визнала необґрунтованими пояснення судді Коренюк А.М., що особа, уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення, має доводити належними доказами факт перебування особи, яка керувала транспортним засобом, у стані алкогольного сп’яніння, оскільки такі пояснення суперечать положенням статті 130 КУпАП, відповідно до якої окремим складом адміністративного правопорушення є відмова осіб, які керують транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп’яніння.

Зі змісту постанови від 28 грудня 2020 року Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що суддя Коренюк А.М. не з’ясувала в повному обсязі обставин справи, ураховуючи об’єктивну сторону правопорушення, за вчинення якого був складений протокол стосовно водія ОСОБА1, а також положення нормативних актів, якими врегульовано питання щодо виявлення поліцейськими у водіїв стану сп’яніння та щодо складання протоколів про адміністративне правопорушення, не надала оцінки доказам щодо відмови водія від проходження відповідно до встановленого Інструкцією № 1452/735 порядку огляду на стан алкогольного сп’яніння, а також не навела належних мотивів, які відповідають обставинам справи, зокрема зафіксованого порушення водієм ОСОБА1 вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена частиною першою статті 130 КУпАП. Також у постанові не зазначено мотивів узяття суддею до уваги наданого водієм висновку КНП «КМНКЛ «Соціотерапія», отриманого ним із порушенням вимог статті 266 КУпАП (огляд у закладі охорони здоров’я проведено пізніше двох годин із моменту виявлення підстав для його проведення та за відсутності поліцейського.

За таких обставин Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Коренюк А.М. при ухваленні постанови від 28 грудня 2020 року не виконала вимог статей 251, 252, 280 КУпАП.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у рішенні зауважила, що при розгляді категорії справ за вчинення правопорушення відповідно до статті 130 КУпАП відсутня інша сторона, для якої настали негативні наслідки, і законодавцем не передбачена можливість оскарження таких постанов особою, яка склала протокол, у зв’язку з чим виникає необхідність досконалого дослідження судом матеріалів справи, оцінки доказів і наведення мотивів підстав ухвалення рішення, яке повинно бути законним та обґрунтованим.

В оскаржуваному рішенні наголошено, що суддя повинен застосовувати закон так, щоб не порушувати довіри громадян до справедливого судового розгляду незалежним і безстороннім судом. Однак встановлені під час розгляду дисциплінарної справи порушення, безсумнівно, вказували на те, що суддя Коренюк А.М. під час розгляду справи № 753/21645/20 діяла в порушення вимог КУпАП, внаслідок чого не забезпечила справедливого судового розгляду вказаної справи.

За таких обставин Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Дарницького районного суду міста Києва Коренюк А.М. під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та прийняття постанови від 28 грудня 2020 року за результатами її розгляду не навела в судовому рішенні мотивів неприйняття доказів, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, а саме протоколу про адміністративне правопорушення, за вчинення якого саме порушення його складено, відеозапису з нагрудної камери інспектора патрульної поліції, письмовим поясненням свідків, рапорту інспектора патрульної поліції, а отже, в її діях наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ (внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).

Оцінюючи допущені суддею Коренюк А.М. порушення очевидних і зрозумілих за змістом вимог процесуального закону, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що такі порушення не мають характеру простої суддівської помилки, а вказують на неналежне ставлення судді до службових обов’язків, тобто вчинені внаслідок недбалості.

Визначаючи вид стягнення, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя взяла до уваги неумисний характер допущених суддею порушень, позитивну характеристику судді за місцем роботи, відсутність дисциплінарних стягнень, ступінь вини у вчиненні проступку, яка в цьому випадку є недбалістю, та з урахуванням принципу пропорційності вважала достатнім застосувати до судді Коренюк А.М. дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Узагальнені доводи скарги судді Коренюк А.М.

Не погоджуючись із рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 лютого 2024 року № 416/3дп/15-24, суддя Коренюк А.М. подала скаргу, у якій просила скасувати вказане рішення та закрити дисциплінарне провадження стосовно неї.

Скаргу мотивувала тим, що оскаржуваним рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя її притягнуто до дисциплінарної відповідальності за ухвалення судового рішення від 28 грудня 2020 року у справі № 753/21645/20 з підстав незазначення мотивів відхилення наданих інспектором патрульної поліції доказів винуватості ОСОБА1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, що свідчить про неналежне ставлення судді до службових обов’язків, тобто вчинено нею внаслідок недбалості.

Разом із тим положення статті 252 КУпАП не зобов’язують її в судовому рішенні надавати оцінку кожному доказу, який міститься в матеріалах справи, тому вона з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів ухвалила у справі № 753/21645/20 законне та обґрунтоване судове рішення.

Вказала, що в оскаржуваному рішенні Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила наявності в її діях умислу щодо ухвалення постанови у справі № 753/21645/20 про закриття провадження з підстав відсутності події і складу адміністративного правопорушення, як не встановила й настання негативних наслідків для сторін у справі, тому підстави для притягнення її до дисциплінарної відповідальності відсутні.

На переконання судді, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя під час розгляду скарги Маселка Р.А. на її дії в позапроцесуальний спосіб вдалася до аналізу та оцінки змісту ухваленого нею судового рішення, чим фактично здійснила перевірку законності судового рішення, взявши на себе повноваження суду апеляційної інстанції, що відповідно до вимог статті 13 Закону № 1402-VІІІ є неприпустимим, оскільки дисциплінарна відповідальність суддів не повинна поширюватися на зміст їхніх рішень, а суддя не може бути відповідальним за рішення, які є результатом помилки у праві чи факті.

Зазначила, що під час розгляду справи № 753/21645/20 вона дотрималася вимог законодавства щодо ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення, а неврахування нею незначного відхилення часового проміжку, за яким встановлюється рівень сп’яніння, є лише судовою помилкою щодо застосування положень статті 266 КУпАП, допущеною внаслідок надмірного навантаження, оскільки лише в першу половину дня, коли було ухвалено вказану постанову, вона розглянула 20 судових справ, що підтверджується статистичною довідкою Дарницького районного суду міста Києва від 6 січня 2021 року, відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, щодо оприлюднення нею саме 28 грудня 2020 року 24 судових рішень та ксерокопією її журналу, тому притягнення її до дисциплінарної відповідальності при такому надмірному навантаженні не відповідає завданню дисциплінарної відповідальності судді.

Зауважила, що суддю не може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за наявність у її діях недбалості, яка є суддівською помилкою та не спричинила серйозних наслідків.

Отже, оскільки Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила наявності в її діях умислу під час ухвалення постанови у справі № 753/21645/20, то ухвалене нею рішення має бути скасоване із закриттям дисциплінарного провадження у справі.

Також звернула увагу на практику розгляду аналогічних справ Дисциплінарними палатами, зокрема на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 лютого 2024 року, яким за аналогічних обставин було відмовлено у притягненні судді Хустського районного суду Закарпатської області Сідея Я.Я. до дисциплінарної відповідальності із закриттям дисциплінарного провадження, що свідчить про подвійні стандарти в ухваленні рішень різними Дисциплінарними палатами.

Позиція Вищої ради правосуддя

Перевіривши доводи скарги судді Коренюк А.М., зміст оскаржуваного рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, матеріали дисциплінарної справи, вважаю за необхідне зазначити таке.

Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).

Жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону (пункт 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року).

Ухвалюючи рішення про наявність у діях судді Коренюк А.М. під час розгляду справи № 753/21645/20 складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, та притягнення її до дисциплінарної відповідальності у виді попередження, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходила з того, що в постанові Дарницького районного суду міста Києва від 28 грудня 2020 року, якою закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв’язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, суддею не зазначено відповідних мотивів ухваленого судового рішення та неврахування доказів, долучених до матеріалів справи про адміністративне правопорушення працівниками патрульної поліції, а саме: протоколу про адміністративне правопорушення від 10 грудня 2020 року, складеного стосовно водія ОСОБА1, про відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння у встановленому законом порядку; пояснень свідків ОСОБА2 та ОСОБА3, відеозапису з нагрудної камери інспектора патрульної поліції, зафіксованого на СD-диску, наслідком чого стало уникнення особою відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, що становить високу суспільну небезпеку.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень зазначено, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

У рішенні у справі «Бендерський проти України» (пункт 42) Європейський суд з прав людини нагадав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов’язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи. Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 грудня 2021 року у справі № 11-164сап21 (пункт 12), предметом перегляду якої було рішення Вищої ради правосуддя та дисциплінарного органу про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з підстав вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, зауважила, що вмотивованість судового рішення є свідченням того, що доводи та міркування сторін (учасників) судового процесу були належним чином оцінені та враховані або відхилені судом на підставі конкретно визначених мотивів; усім зібраним у справі доказам (зібраним судом або поданим учасниками справи) було надано належну правову оцінку; надано обґрунтування прийняття (врахування) та відхилення кожного доказу; наведені норми права, якими урегульовані спірні правовідносини, з наданням обґрунтування того, чому ті чи інші правові норми мають бути застосовані у конкретній спірній ситуації, враховуючи попередні два пункти.

Не має виникати сумнівів чи заперечень щодо того, що всі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованими; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов’язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов’язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із частиною першою статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як встановлено Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя, суддею Коренюк А.М. в основу висновків суду про відсутність у діях водія ОСОБА1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, а отже, наявність підстав для закриття провадження у справі № 753/21645/20 у зв’язку з відсутністю у діях водія ОСОБА1 події і складу зазначеного адміністративного правопорушення покладено висновок лікаря-нарколога КПН «КМНКЛ «Соціотерапія» № 006909 щодо результатів медичного огляду станом на 7:50 10 грудня 2020 року, відповідно до якого в ОСОБА1 не виявлено ознак наркотичного (алкогольного) сп’яніння.

Проте, як правильно вказала Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, зі змісту постанови від 28 грудня 2020 року не вбачається, що суддя Коренюк А.М. під час розгляду справи № 753/21645/20 з’ясувала в повному обсязі обставини справи, урахувала об’єктивну сторону адміністративного правопорушення, у зв’язку із вчиненням якого стосовно водія ОСОБА1 складений протокол про адміністративне правопорушення, – відмова від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також положення нормативних актів, якими врегульовано питання щодо виявлення поліцейськими у водіїв стану алкогольного сп’яніння та складення протоколів про адміністративне правопорушення, надала оцінку доказам, які патрульні поліцейські долучили до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, щодо відмови ОСОБА1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп’яніння, а також не навела належних мотивів, які відповідають обставинам справи, щодо відсутності події і складу адміністративного правопорушення та порушення пункту 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП.

Зокрема, поза правовою оцінкою судді Коренюк А.М. у постанові від 28 грудня 2020 року залишився той факт, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА1 складено у зв’язку з відмовою від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння у встановленому законом порядку, а не у зв’язку з керуванням транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, і хоча обидва зазначені випадки охоплюються диспозицією частини першої статті 130 КУпАП, за об’єктивною стороною (зовнішнім проявом) зазначена стаття охоплює різні за своїм змістом адміністративні правопорушення.

Зважаючи на те, що правопорушення, яке полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані сп’яніння, є відмінним від правопорушення, яке полягає в ухиленні осіб, які керують транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп’яніння, предмет доказування у справі про адміністративне правопорушення відрізняється залежно від того, за вчинення якого саме адміністративного правопорушення складено протокол.

Таким чином, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя в оскаржуваному рішенні правильно акцентувала увагу на тому, що постанова від 28 грудня 2020 року у справі № 753/21645/20 за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення від 10 грудня 2020 року щодо відмови водія ОСОБА1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп’яніння мала містити мотиви прийняття судом одних та відхилення інших доказів у частині підтвердження / спростування ухилення особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення (ОСОБА1), як особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп’яніння. Водночас такі мотиви в постанові від 28 грудня 2020 року відсутні, що не спростовано суддею Коренюк А.М. під час розгляду дисциплінарної справи.

У скарзі на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, суддя Коренюк А.М. не спростовує встановлених дисциплінарним органом обставин того, що в постанові від 28 грудня 2020 року не відображено відомостей, зафіксованих нагрудною камерою інспектора патрульної поліції, та не надано оцінки доказам, долученим працівниками патрульної поліції до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, а лише наголошує, що, на її переконання як судді, доказ, який був наданий особою, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, ОСОБА1, – висновок КНП «КМНКЛ «Соціотерапія» № 006909 щодо результатів медичного огляду, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, мав більш вагоме значення для ухвалення судового рішення у справі.

Водночас такі аргументи судді Коренюк А.М. не спростовують обґрунтованість рішення про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, оскільки Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не вдавалася в оцінку доказів та перевірку законності ухваленого суддею Коренюк А.М. судового рішення, а зосередила свою увагу на невмотивованості судового рішення, а саме відсутності в ньому належних та зрозумілих мотивів неприйняття кожного наявного у матеріалах справи про адміністративне правопорушення доказу та обґрунтування їх відхилення, що є проявом недбалості при здійсненні правосуддя та охоплюється визначенням дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ.

Непереконливими є також і викладені у скарзі судді Коренюк А.М. аргументи про те, що суддя не зобов’язаний надавати відповідь на кожен доказ, який міститься в матеріалах справи, оскільки відповідно до процесуальних норм чинного законодавства суддя повинен описати обставини, установлені під час розгляду справи, та навести обґрунтовані мотиви прийняття або неприйняття доказів на підставі яких ухвалює судове рішення, у тому числі у разі закриття провадження у справі у зв’язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Водночас суддею Коренюк А.М. в ухваленій постанові взагалі не встановлено обставин події, за яких стосовно водія ОСОБА1 був складений протокол про адміністративне правопорушення, та не зазначено мотивів щодо неприйняття доказів, наданих особою, яка склала такий протокол (протоколу про адміністративне правопорушення, відеозапису з нагрудної камери інспектора патрульної поліції, письмовим поясненням свідків).

Вища рада правосуддя вважає неспроможними посилання судді Коренюк А.М. на неврахування Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя її доводів про допущення нею при ухваленні постанови від 28 грудня 2020 року простої суддівської помилки щодо застосування положень статті 266 КУпАП з огляду на таке.

Так, відповідно до частин третьої, четвертої статті 266 КУпАП у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров’я. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров’я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров’я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

За змістом пунктів 1, 6, 7 та 9 розділу ІІ «Проведення огляду на стан алкогольного сп’яніння поліцейським і оформлення його результатів» Інструкції № 1452/735 за наявності у водія ознак алкогольного сп’яніння, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції (запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці), поліцейський проводить огляд на стан сп’яніння за допомогою спеціальних технічних засобів. Огляд на стан сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків. Установлення стану алкогольного сп’яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров’я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров’я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Натомість Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя в оскаржуваному рішенні за результатами розгляду дисциплінарної справи правильно встановила, що, ухвалюючи постанову від 28 грудня 2020 року, суддя Коренюк А.М. залишила поза увагою, що огляд водія ОСОБА1 на стан алкогольного сп’яніння у закладі охорони здоров’я, на підтвердження чого ним наданий висновок КНП «КМНКЛ «Соціотерапія» № 006909 щодо результатів його медичного огляду, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведений значно пізніше строку, визначеного частиною четвертою статті 266 КУпАП, та за відсутності поліцейського.

Зважаючи на характер допущених суддею Коренюк А.М. порушень вимог КУпАП, а також ураховуючи її значний досвід роботи (на час розгляду справи – понад 12 років), Вища рада правосуддя погоджується з висновками Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про те, що такі порушення виходять за межі простої суддівської помилки, та свідчать про неналежне виконання суддею своїх обов’язків, є проявом недбалості при здійсненні правосуддя.

Вища рада правосуддя зауважує, що суддя, здійснюючи правосуддя, повинен застосовувати закон так, щоб не порушувати довіру громадян до справедливого судового розгляду незалежним і безстороннім судом. Однак встановлені Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя фактичні обставини під час розгляду дисциплінарної справи вказують на те, що суддя Коренюк А.М. під час розгляду справи № 753/21645/20 не забезпечила справедливого судового розгляду вказаної справи.

Таким чином, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя обґрунтовано встановила в діях судді Коренюк А.М. склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, зокрема внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.

Визначаючи вид дисциплінарного стягнення, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала позитивну характеристику судді, а також характер вчиненого проступку, ступінь вини у формі недбалості, відсутність дисциплінарних стягнень. З огляду на наведене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважала пропорційним і достатнім застосування до судді Коренюк А.М. дисциплінарного стягнення у виді попередження.

Крім того, навантаження судді не може бути визначальним чинником її недбалого ставлення до належного мотивування судового рішення, зокрема в частині дотримання вимог статей 251, 252, 280, 283 КУпАП, яке має сприйматись стороннім спостерігачем як результат справедливого судового процесу.

Вища рада правосуддя встановила, що зібрані у дисциплінарній справі матеріали оцінені Дисциплінарною палатою з достатньою повнотою і підтверджують вчинення суддею Коренюк А.М. дисциплінарного проступку, а наведені суддею у скарзі доводи не спростовують висновків, зазначених у рішенні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 лютого 2024 року № 416/3дп/15-24 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, та не дають підстав для його скасування.

Посилання судді Коренюк А.М. на практику Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя щодо відмови у притягненні іншого судді до дисциплінарної відповідальності із закриттям дисциплінарного провадження у справі не можуть бути підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, оскільки обставини дисциплінарної справи, на яку посилається суддя, не є тотожними обставинам цієї справи.

Висновки Вищої ради правосуддя за наслідками розгляду скарги

Відповідно до пункту 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

Вища рада правосуддя за результатами розгляду скарги дійшла висновку, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно встановила наявність у діях судді Коренюк А.М. складу дисциплінарного проступку, визначеного підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, зокрема внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору. Доводи, наведені у скарзі, не спростовують обставин, встановлених Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи, тому відсутні підстави для задоволення скарги.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя

вирішила:

залишити без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 лютого 2024 року № 416/3дп/15-24 про притягнення судді Дарницького районного суду міста Києва Коренюк Алли Миколаївни до дисциплінарної відповідальності.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Голова Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя