Акт ВРП

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Плахтій І.Б., членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В., Лук’янова Д.В., Попікової О.В., заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевича О.М., розглянувши дисциплінарну справу щодо судді Семенівського районного суду Чернігівської області Гнипа Олександра Івановича, відкриту за дисциплінарними скаргами (повідомленнями) судді Семенівського районного суду Чернігівської області Смаги Сергія Валерійовича,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 24 січня 2023 року (вх. № 30/0/6-23) надійшло повідомлення судді Семенівського районного суду Чернігівської області Смаги С.В. про втручання в його діяльність щодо здійснення правосуддя з боку судді Семенівського районного суду Чернігівської області Гнипа О.І.

У повідомленні суддя Смага С.В. вказує, що 16 січня 2023 року йому надійшла для розгляду заява судді Семенівського районного суду Чернігівської області Гнипа О.І. про самовідвід від розгляду клопотання засудженого ОСОБА_1 про тимчасове залишення його в слідчому ізоляторі під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження під час виконання вироку в об’єднаному кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017270230000268 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 185, частиною другою статті 289 Кримінального кодексу України (далі – КК України) (справа № 744/199/18, провадження № 1-в/744/19/2022).

Суддя Смага С.В. зауважує, що суддя Гнип О.І. повторно заявив такий самовідвід, з покликанням на ті самі підстави для самовідводу, які зазначалися у його первісній заяві про самовідвід у цьому провадженні, у задоволенні якої відмовлено ухвалою Семенівського районного суду Чернігівської області від 11 січня 2023 року.

Незважаючи на вказані обставини, в заяві про самовідвід від 16 січня 2023 року суддя Гнип О.І., крім повторного зазначення тих самих обставин, на які він покликався раніше, зазначає обставини, які ображають та принижують суддю Смагу С.В. та фактично висловлює незгоду з ухвалою суду від 11 січня 2023 року.

Зокрема, суддя Гнип О.І. наголошує, що суддя Смага С.В. неспроможний забезпечити об’єктивне вирішення цього самовідводу. Як наголошує суддя Смага С.В., суддя Гнип О.І. безпідставно поширює образливу, наклепницьку інформацію, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію, безпідставно надає принизливу оцінку його професійної діяльності судді, професійним та моральним якостям. У заяві про самовідвід суддя Гнип О.І. безпідставно висловлює сумніви в неупередженості судді Смаги С.В., стверджує, що він має заявити самовідвід від розгляду цієї заяви про самовідвід, що вказує на спробу протиправного впливу.

21 лютого 2023 року (вх. № 30/1/6-23) на адресу Вищої ради правосуддя надійшло повідомлення судді Смаги С.В., у якому він вказує, що суддя Гнип О.І. після постановлення ухвали суду від 1 лютого 2023 року, якою відмовлено в задоволенні попередньої заяви про самовідвід, втретє подав заяву про самовідвід від розгляду клопотання ОСОБА_1 та цю заяву оголосив засудженому в судовому засіданні.

У заяві про самовідвід від 9 лютого 2023 року суддя Гнип О.І., як зауважує суддя Смага С.В., знову висловлює в образливій та принизливій формі свою незгоду із процесуальним рішенням, свої сумніви в неупередженості судді Смаги С.В. та стверджує, що Смага С.В. не спроможний об’єктивно розглянути його заяву про самовідвід.

Суддя Смага С.В. також вказує, що суддя Гнип О.І. у судовому засіданні повідомив учасникам провадження про можливість заявлення йому відводу, налаштовує їх проти нього.

6 березня 2023 року (вх. № 30/2/6-23), 5 квітня 2023 року (вх. № 30/3/6-23), 26 квітня 2023 року (вх. № 30/4/6-23) до Вищої ради правосуддя надійшли чергові повідомлення судді Семенівського районного суду Чернігівської області Смаги С.В. щодо обставин неодноразового заявлення суддею Гнипом О.І. самовідводу від розгляду клопотання ОСОБА_1. Суддя Смага С.В. покликається на ту обставину, що під час заявлення самовідводу суддя Гнип О.І. продовжує дискредитувати його перед учасниками судового провадження та фактично хоче примусити його ухвалити судове рішення, яке, на його переконання, буде суперечити закону.

Відповідно до частини третьої статті 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» повідомлення судді про втручання в діяльність щодо здійснення правосуддя іншим суддею розглядається в порядку, визначеному цим Законом для розгляду дисциплінарної скарги, тому розгляд повідомлень судді Смаги С.В. від 24 січня 2023 року, від 21 лютого 2023 року, від 6 березня 2023 року, від 5 квітня 2023 року, від 26 квітня 2023 року здійснюється в порядку дисциплінарного провадження.

Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 лютого 2024 року № 505/3дп/15-24 відкрито дисциплінарну справу щодо судді Семенівського районного суду Чернігівської області Гнипа О.І. з підстав можливої наявності в його діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «д» пункту 1, пунктами 2, 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості порушення правил щодо відводу (самовідводу); безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом; допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів).

23 лютого 2024 року член Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевич О.М. у порядку підготовки дисциплінарної справи до розгляду витребував із Чернігівського апеляційного суду характеристику судді Гнипа О.І., відомості щодо кількості розглянутих судом апеляційної інстанції в порядку, передбаченому статтею 34 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), подань Семенівського районного суду Чернігівської області, щодо кількості скасованих судових рішень, ухвалених Семенівським районним судом Чернігівської області з 2020 року до 2023 року з підстав, передбачених пунктом 2 частини другої статті 412 КПК України, запропонував судді Гнипу О.І. надати пояснення по суті обставин, встановлених Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя в ухвалі від 21 лютого 2024 року.

До Вищої ради правосуддя 8 березня 2024 року надійшли пояснення судді Гнипа О.І. з додатками, а також його клопотання про виклик свідків та участь у засіданні дисциплінарного органу в режимі відеоконференції.

12 березня 2024 року від керівника апарату Семенівського районного суду Чернігівської області витребувано відомості щодо навантаження суддів цього суду, про перебування судді Гнипа О.І. у відпустках, відрядженні та на лікуванні.

14 березня 2024 року надіслано запит на адресу Державного підприємства «Інформаційні судові системи» щодо обставин автоматизованого розподілу справи № 744/199/18 за клопотанням ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами кримінальної справи.

15 березня 2024 року на адресу Вищої ради правосуддя надійшли відомості щодо навантаження суддів, відпусток судді Гнипа О.І.

20 березня 2024 року на адресу Чернігівського апеляційного суду у зв’язку із ненадходженням відповіді на запит від 24 лютого 2024 року повторно надіслано запит щодо надання відповідної інформації.

22 березня 2024 року на адресу Вищої ради правосуддя із Чернігівського апеляційного суду надійшли запитувані матеріали та характеристика судді Гнипа О.І., а 25 березня 2024 року надійшла відповідь Державного підприємства «Інформаційні судові системи» на запит від 14 березня 2024 року.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевича О.М., пояснення суддів Семенівського районного суду Чернігівської області Гнипа О.І. та Смаги С.В., дослідивши матеріали судової справи, статистичні відомості щодо навантаження суддів Семенівського районного суду Чернігівської області Смаги С.В. та Гнипа О.І., інші матеріали дисциплінарної справи, із застосуванням стандарту доказування, визначеного положеннями частини шістнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (наявність чітких та переконливих доказів), дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Семенівського районного суду Чернігівської області Гнипа О.І. до дисциплінарної відповідальності з огляду на такі обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи.

22 листопада 2022 року до Семенівського районного суду Чернігівської області надійшло клопотання ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами кримінальної справи № 744/199/18, у якій вироком Семенівського районного суду Чернігівської області його визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 185, частиною другою статті 289 КК України. У цьому самому клопотанні ОСОБА_1 просив суд на період ознайомлення з матеріалами кримінального провадження тимчасово залишити його в Державній установі «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)».

Протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду справу № 744/199/18 (провадження № 1-в/744/19/2022) за клопотанням ОСОБА_1 передано судді Семенівського районного суду Чернігівської області Гнипу О.І. Підставою передачі справи судді Гнипу О.І. уповноваженою особою апарату суду у протоколі вказано «У порядку виконання».

25 листопада 2022 року суддя Гнип О.І. заявив самовідвід від розгляду клопотання ОСОБА_1 У заяві суддя Гнип О.І. покликався на порушення вимог частини третьої статті 35 КПК України в частині неавтоматизованого визначення складу суду. Зокрема, передання йому цього клопотання, скасування вироку суду від 16 листопада 2021 року, ухваленого під його головуванням, вказували на неможливість його повторної участі в розгляді провадження та розгляду цього клопотання, оскільки в нього склалося стійке переконання щодо невинуватості засудженого.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву судді Гнипа О.І. цього самого дня розподілено судді Смазі С.В.

Ухвалою судді Смаги С.В. від 28 листопада 2022 року заяву судді Гнипа О.І. про самовідвід від розгляду клопотання ОСОБА_1 призначено до розгляду на 30 листопада 2022 року.

28 листопада 2022 року суддя Гнип О.І. подав додаткові пояснення по суті заявленого самовідводу у частині порушення вимог статті 35 КПК України. Зазначену заяву суддя Смага С.В. долучив до матеріалів справи.

Листом від 28 листопада 2022 року (а. с. 221) суддя Смага С.В. повідомив Новгород-Сіверський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області та Державну установу «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» про виклик засудженого ОСОБА_1 у судове засідання 30 листопада 2022 року та просив доставити засудженого в приміщення суду в день засідання. У листі установи виконання покарань від 21 листопада 2022 року, повідомлено суд про те, що засуджений перебував у цій установі.

Як убачається з копії матеріалів справи, до матеріалів справи долучено лист Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» від 24 листопада 2022 року адресований суду, та у якому повідомлялося, що засудженого було направлено для подальшого відбування покарання до Державної установи «Коростенська виправна колонія (№ 71)». Листом від 29 листопада 2022 року Державна установа «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» повідомила безпосередньо суддю Смагу С.В. щодо обставин направлення засудженого до іншої установи виконання покарань для відбування покарання.

30 листопада 2022 року розгляд заяви судді Гнипа О.І. відкладено на 5 грудня 2022 року, оскільки прокурор наполягав на необхідності з’ясування думки засудженого щодо заявленого суддею Гнипом О.І. самовідводу.

1 грудня 2022 року суддя Смага С.В. постановив ухвалу про проведення судового засідання, призначеного на 5 грудня 2022 року, в режимі відеоконференції з Державною установою «Коростенська виправна колонія (№ 71)». 2 грудня 2022 року зазначену ухвалу суду надіслано на адресу установи виконання покарань.

5 грудня 2022 року у зв’язку з неявкою засудженого ОСОБА_1 розгляд справи відкладено на 8 грудня 2022 року. З матеріалів справи також убачається, що 1 грудня 2022 року засуджений, перебуваючи в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор», звернувся до суду із заявою про видачу копій документів із матеріалів справи.

8 грудня 2022 року розгляд заяви судді Гнипа О.І. повторно відкладено на 21 грудня 2022 року у зв’язку з неявкою засудженого.

16 грудня 2022 року суддя Смага С.В. постановив ухвалу про проведення судового засідання, запланованого 21 грудня 2022 року в режимі відеоконференції з Державною установою «Коростенська виправна колонія (№ 71)». Цього самого дня ухвалу суду було надіслано на адресу установи виконання покарань.

21 грудня 2022 року розгляд заяви відкладено на 28 грудня 2022 року через неявку засудженого.

23 грудня 2022 року на адресу суду надійшла заява прокурора, у якій він просив заяву судді Гнипа О.І. про самовідвід, за заявою засудженого ОСОБА_1 про залишення в установі виконання покарань для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, розглянути без його участі, у задоволенні такої заяви просив відмовити, оскільки вона не ґрунтувалася на вимогах закону та була безпідставною.

28 грудня 2022 року розгляд заяви судді Гнипа О.І. не відбувся та суд постановив ухвалу про проведення судового засідання, запланованого 9 січня 2023 року, в режимі відеоконференції з Державною установою «Коростенська виправна колонія (№ 71)». Зазначену ухвалу надіслано на адресу установи виконання покарань.

9 січня 2023 року суд відклав розгляд заяви судді Гнипа О.І. на 10 січня 2023 року, оскільки в судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 наполягав на залученні захисника. Цього самого дня суд постановив ухвалу, якою доручено Регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Чернігівській області призначити засудженому захисника, та ухвалу про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з установою виконання покарань, у якій знаходився ОСОБА_1.

Ухвалою судді Смаги С.В. від 11 січня 2023 року відмовлено в задоволенні заяви судді Гнипа О.І. про самовідвід за клопотанням засудженого ОСОБА_1 про тимчасове залишення його в слідчому ізоляторі на період ознайомлення з матеріалами кримінального провадження під час виконання вироку. У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 заперечував щодо задоволення заяви судді Гнипа О.І. про самовідвід.

Як убачається зі змісту ухвали суду від 11 січня 2023 року, суддя Смага С.В. установив, що в межах кримінального провадження ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року було скасовано ухвалений під головуванням судді Гнипа О.І. вирок Семенівського районного суду Чернігівської області від 16 листопада 2021 року за результатами розгляду заяви засудженого ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку суду та призначено новий судовий розгляд у суді першої інстанції. Суддя Смага С.В. вказав, що після скасування вироку суду від 16 листопада 2021 року розглядав заяву ОСОБА_1 про перегляд вироку за нововиявленими обставинами. Водночас суддя Смага С.В. зауважив, що вирок Семенівського районного суду Чернігівської області, ухвалений під головуванням судді Гнипа О.І., від 23 травня 2018 року не скасовано. Зазначений вироку суду перебуває на стадії виконання.

В ухвалі суддя Смага С.В. також вказав, що провадження з передбачених статтею 537 КПК України питань, що вирішуються судом під час виконання вироків, які є чинними, не можуть вважатися новими судовими провадженнями після скасування вироку суду першої інстанції, тому відсутні підстави для відводу (самовідводу) судді на підставі частини другої статті 76 КПК України. Суддя також зауважив, що незгода судді Гнипа О.І. з окремими положеннями ухваленого ним вироку, який набрав законної сили та є чинним, не може викликати сумнів у його неупередженості під час розгляду питань щодо виконання вироку суду, оскільки під час вирішення таких питань не надається правова оцінка кваліфікації дій засудженого та не аналізується ступінь його винуватості або невинуватості у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Суддя Смага С.В. також зауважив, що відповідно до абзацу дев’ятого підпункту 2.3.44 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду (далі – Положення) раніше визначеному в судовій справі головуючому судді (судді-доповідачу) передаються також клопотання про вирішення питань, пов’язаних з виконанням вироку, у судових справах, які розглянуті цим судом. Підпункт 2.3.47 пункту 2.3 Положення, зважаючи на його зміст, застосовується тільки у разі відсутності судді (перебування судді у відрядженні, у відпустці, у зв’язку із тимчасовою непрацездатністю), тобто тоді, коли суддя відсутній на робочому місці. 22 листопада 2022 року суддя Гнип О.І. перебував на робочому місці, що підтверджувалося протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, а отже, не було підстав для застосування положень підпункту 2.3.47 пункту 2.3 Положення, тому не вбачалося порушень вимог частини третьої статті 35 КПК України в діях працівників апарату Семенівського районного суду Чернігівської області під час передачі клопотання засудженого ОСОБА_1 раніше визначеному головуючому судді.

Суддя Смага С.В., відмовляючи у задоволенні заяви про самовідвід, зауважив, що розгляд суддею Гнипом О.І. клопотання засудженого про тимчасове залишення його у слідчому ізоляторі не суперечить чинному законодавству, та вказав, що суддя не може брати участь у новому провадженні в суді першої інстанції, вирок у якому, ухвалений цим суддею, скасовано та справу скеровано до суду на новий розгляд, а не у провадженнях щодо вирішення питань, які вирішуються судом під час виконання вироку.

Суддя Смага С.В. в ухвалі також вказав, що законодавець, визначаючи в розділі 8 КПК України та Положенні норми про те, що розподіл у суді справ щодо питань, пов’язаних із виконанням вироку, здійснюється раніше визначеному судді, виключив можливість сумніву в неупередженості судді, що раніше ухвалював вирок суду під час розгляду цим самим суддею питань, пов’язаних із виконанням вироку.

За таких обставин суддя Смага С.В. дійшов висновку, що відсутні підстави, передбачені статтями 75, 76 КПК України, які виключали б можливість участі судді Гнипа О. І. у розгляді клопотання засудженого та були б перешкодою для справедливого, безстороннього розгляду і вирішення зазначеного провадження за клопотанням засудженого відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Крім того, суддя Смага С.В. дійшов висновку, що зазначені суддею Гнипом О.І. обставини в заяві про самовідвід не ґрунтуються на положеннях статей 75, 76 КПК України, а подальша його участь у розгляді справи не буде становити порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).

16 січня 2023 року суддя Гнип О.І. повторно звернувся із заявою про самовідвід від розгляду клопотання ОСОБА_1

У повторній заяві суддя Гнип О.І., окрім мотивів, які наводив у своїй попередній заяві від 25 листопада 2022 року та додаткових поясненнях від 28 листопада 2022 року, вказав, що він глибокого переконаний у тому, що суддя Смага С.В. «не спроможний забезпечити об’єктивне вирішення і даного самовідводу через створення ним же ідеї неприязних зі мною відносин, яку він намагається поширити, нав’язати працівникам апарату суду, учасникам судових справ», а також зазначив, що «у судді Смаги С. В. є особисте жадання (в тому числі шляхом ухвалення судових рішень) спричинити мені неприємності у праці будь-якими способами через непереборне бажання обійняти посаду голови суду й усунення мене від виконання обов’язків голови Семенівського районного суду Чернігівської області». Суддя Гнип О.І. покликався на те, що суддя Смага С.В. у 2016 році намагався завуальовано «продавити» під час бесід із ним питання про поновлення його рідного брата на роботі, у 2017 році налаштовував проти нього помічника судді, яка з ним працювала, восени 2020 року намагався влаштувати з ним бійку та нецензурно лаявся, під час розподілу клопотання ОСОБА_1 залякував працівників апарату суду, перед розглядом його заяви про відвід нецензурно лаявся у своєму кабінеті, не допустив у судове засідання матір засудженого, напередодні розгляду заяви про самовідвід (9 січня 2023 року) розпивав міцні напої, допускав позапроцесуальне спілкування з працівниками прокуратури. Суддя Гнип О.І. також зауважував, що суддя Смага С.В., постановляючи ухвали про відмову в задоволенні його заяв про самовідвід, демонструє працівникам апарату суду можливість зухвалого порушення закону. У заяві він зазначив, що пояснення із вказаних питань у судовому засіданні не бажає надавати відповідно до частини першої статті 63 Конституції України.

16 січня 2023 року ця заява про самовідвід надійшла до провадження судді Смаги С.В.

До матеріалів справи суд долучив лист Державної установи «Коростенська виправна колонія (№ 71)» від 29 грудня 2022 року, який надійшов до суду 19 січня 2023 року, з якого вбачається, що засуджений ОСОБА_1 утримується в цій установі виконання покарань. 19 січня 2023 року на адресу суду також надійшли два листи Державної установи «Коростенська виправна колонія (№ 71)» від 26 грудня 2022 року, з яких убачалось, що ОСОБА_1 у цій установі виконання покарань не утримується.

Ухвалою судді Смаги С.В. від 20 січня 2023 року призначено до розгляду заяву судді Гнипа О.І. про самовідвід у судовому засіданні 27 січня 2023 року в режимі відеоконференції з Державною установою «Коростенська виправна колонія (№ 71)». 23 січня 2023 року зазначену ухвалу суду надіслано на адресу установи виконання покарань.

23 січня 2023 року на адресу суду надійшла заява прокурора, у якій він просив розглянути заяву судді Гнипа О.І. про самовідвід без його участі. Прокурор просив суд відмовити в задоволенні вказаної заяви, оскільки вона не ґрунтувалася на вимогах закону та була безпідставною.

27 січня 2023 року суд відклав розгляд заяви судді Гнипа О.І. на 31 січня 2023 року, оскільки в судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 наполягав на залученні захисника. Цього самого дня суд постановив ухвалу, якою Регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Чернігівській області доручено призначити засудженому захисника, та ухвалу про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з установою виконання покарань, у якій перебував ОСОБА_1.

31 січня 2023 року суддя Смага С.В., заслухавши думку засудженого ОСОБА_1 та його захисника, вийшов до нарадчої кімнати. 1 лютого 2023 року після виходу з нарадчої кімнати постановив ухвалу про відмову в задоволенні заяви судді Гнипа О.І. про самовідвід. В ухвалі суду від 1 лютого 2023 року суддя Смага С.В. зазначив, що ухвалою суду від 11 січня 2023 року, яка набрала законної сили, відмовлено в задоволенні заяви судді Гнипа О.І. про самовідвід, відсутні правові підстави для задоволення заяви судді Гнипа О.І. про самовідвід від 16 січня 2023 року. Суддя Смага С.В. зауважив, що участь судді Гнипа О.І. в розгляді вказаного провадження не буде порушенням статті 6 Конвенції.

Ухвалою судді Семенівського районного суду Чернігівської області Гнипа О.І. від 3 лютого 2023 року клопотання ОСОБА_1 призначено до розгляду на 9 лютого 2023 року в режимі відеоконференції з Державною установою «Коростенська виправна колонія (№ 71)».

7 лютого 2023 року на адресу суду надійшла заява засудженого ОСОБА_1, у якій він просив розглянути його клопотання про залишення у слідчому ізоляторі без його участі. Засуджений поклався на розсуд суду щодо вирішення цього клопотання.

У судовому засіданні 9 лютого 2023 року суддя Гнип О.І. після відкриття судового засідання, з’ясування явки учасників судового процесу оголосив заяву про самовідвід та відклав розгляд клопотання ОСОБА_1 до вирішення його заяви про самовідвід.

У заяві про самовідвід від 9 лютого 2023 року, яку суддя Гнип О.І. оголосив засудженому та прокурору в судовому засіданні, як на підстави для самовідводу суддя покликався на аналогічні обставини, вказані в його заявах про самовідвід від 25 листопада 2022 року та від 16 січня 2023 року. Крім того, суддя Гнип О.І. вказав, що ухвала суду від 1 лютого 2023 року не містила мотивів для відмови в задоволенні його заяви від 16 січня 2023 року, суд розглянув його заяви за відсутності прокурора, участь якого відповідно до статті 81 КПК України під час вирішення цього питання була обов’язковою. Суддя Гнип О.І. у цій заяві також вказав, що не бажає надавати пояснення в судовому засіданні згідно з частиною першою статті 63 Конституції України.

9 лютого 2023 року заява судді Гнипа О.І. про самовідвід надійшла до провадження судді Смаги С.В.

Ухвалою судді Смаги С.В. від 20 лютого 2023 року заяву судді Гнипа О.І. про самовідвід залишено без розгляду.

З ухвали від 20 лютого 2023 року вбачається, що за результатами розгляду заяви судді Гнипа О.І., дослідження матеріалів справи суддя Смага С.В. встановив, що суддя Гнип О.І. двічі заявляв самовідвід з одних і тих самих підстав, тому нову його заяву про самовідвід у цьому провадженні слід вважати повторно заявленим відводом відповідно до положень частини четвертої статті 81 КПК України. Суддя Смага С.В. також зауважив, що КПК України не містить окремого положення, яке містило б визначення поняття «зловживання процесуальними правами», проте Верховний Суд у рішеннях неодноразово наголошував, що заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі види судочинства.

21 лютого 2023 року суддя Гнип О.І. призначив до розгляду клопотання ОСОБА_1 на 28 лютого 2023 року в режимі відеоконференції з Державною установою «Коростенська виправна колонія (№ 71)».

28 лютого 2023 року суддя Гнип О.І., повторно у присутності сторін оголосив чергову заяву про самовідвід. У заяві про самовідвід від 28 лютого 2023 року суддя Гнип О.І. як на підставу для самовідводу покликався на обставини, зазначені в його заявах про самовідвід від 25 листопада 2022 року, від 16 січня 2023 року та від 9 лютого 2023 року. Водночас у заяві від 28 лютого 2023 року суддя Гнип О.І. вказав, що останню його заяву суд розглянув за відсутності засудженого та прокурора, тобто суддя Смага С.В. не виконав вимог статті 81 КПК України. У цій заяві суддя Гнип О.І. повідомляв, що бажає бути завчасно повідомленим про її розгляд.

Цього самого дня заява судді Гнипа О.І. надійшла до провадження судді Смаги С.В., призначена до розгляду на 10 березня 2023 року. З копій матеріалів справи вбачається, що суддя Гнип О.І. повідомлений про розгляд його заяви під розписку 6 березня 2023 року (а. с. 135).

6 березня 2023 року суддя Гнип О.І. подав на адресу судді Смаги С.В. пояснення, у яких зауважив, що у врученій йому повістці не зазначено його статусу, що вказує на неповагу до його статусу судді. Суддя Гнип О.І. наголосив, що «враховуючи небезстороннє відношення до мене з боку судді Смаги С.В.», не бажає надавати пояснення в судовому засіданні 10 березня 2023 року.

8 березня 2023 року суддя Гнип О.І. подав на адресу судді Смаги С.В. заяву, у якій повідомив про неправомірні, на його думку, дії секретаря судового засідання, яка повторно намагалася вручити йому судову повістку про виклик у судове засідання 10 березня 2023 року, та вказав, що в автоматизованій системі документообігу суду жодного виклику на його адресу не зареєстровано. До заяви суддя Гнип О.І. долучив скриншот обліково-статистичної картки справи, яка перебувала у провадженні судді Смаги С.В., та копію відповідної повістки.

10 березня 2023 року суд задовольнив клопотання засудженого ОСОБА_1 про залучення захисника, про що постановив відповідну ухвалу, та відклав розгляд заяви судді Гнипа О.І. про самовідвід на 26 березня 2023 року. Суддя Гнип О.І. був повідомлений про розгляд його заяви, що підтверджується відповідною розпискою.

16 березня 2023 року розгляд заяви судді Гнипа О.І. відкладено на 24 березня 2023 року у зв’язку з відсутністю інтернет-з’єднання з Державною установою «Коростенська виправна колонія (№ 71)». Суддя Гнип О.І. був повідомлений про розгляд його заяви, що вбачається з відповідної розписки.

24 березня 2023 року суддя Смага С.В. постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні заяви судді Семенівського районного суду Чернігівської області Гнипа О.І. про самовідвід, оскільки заявлений учетверте самовідвід мав ознаки зловживання правом на самовідвід із метою затягування розгляду кримінального провадження.

27 березня 2023 року суддя Гнип О.І. вкотре подав заяву про самовідвід від розгляду клопотання ОСОБА_1, яка містила аналогічні мотиви, що й попередні заяви та твердження про недопущення ним зловживання його правом з мотивів, заявлених ним у поданих раніше заявах.

Цього самого дня заява судді Гнипа О.І. надійшла до провадження судді Смаги С.В.

30 березня 2023 року суддя Гнип О.І. подав на адресу судді Смаги С.В. пояснення, у яких вказував, що до його провадження 29 березня 2023 року надійшла заява засудженого ОСОБА_1, поєднана зі справою № 744/199/18 (провадження № 1-о/744/1/2023), у якій ОСОБА_1 просив переглянути судове рішення, пов’язане з його засудженням, за нововиявленими обставинами. У цій заяві ОСОБА_1 заявив клопотання про допит його як свідка. Суддя Гнип О.І. також повідомив, що має намір заявити самовідвід від розгляду цієї заяви засудженого, а також просив долучити до матеріалів справи примірник його заяви про відвід, оскільки електронний примірник цієї заяви не відповідав оригіналу за кількістю аркушів.

Ухвалою судді Смаги С.В. від 5 квітня 2023 року залишено без розгляду заяву судді Гнипа О.І. від 27 березня 2023 року про самовідвід, оскільки у вказаному провадженні за клопотанням засудженого ОСОБА_1 про тимчасове залишення його в слідчому ізоляторі суддя Гнип О.І. вже чотири рази заявляв самовідвід з одних і тих самих підстав, тому п’яту його заяву про самовідвід у цьому провадженні слід вважати повторно заявленим відводом відповідно до положень частини четвертої статті 81 КПК України. Суддя Смага С.В. також констатував, що заявлення суддею Гнипом О.І. самовідводу є зложиванням правом на самовідвід із метою затягування розгляду кримінального провадження.

10 квітня 2023 року суддя Гнип О.І. постановив ухвалу про проведення в режимі відеоконференції судового засідання, запланованого на 17 квітня 2023 року, з розгляду клопотання засудженого ОСОБА_1

17 квітня 2023 року фактично розгляд клопотання засудженого ОСОБА_1 не відбувся, оскільки в судовому засіданні суддя повідомив про заявлення чергового самовідводу. За клопотанням засудженого та прокурора, які виявили бажання ознайомитися із заявою судді Гнипа О.І. про самовідвід, розгляд клопотання перенесено до вирішення питання за заявою судді про самовідвід.

У заяві про самовідвід від 17 квітня 2023 року суддя Гнип О.І. вчергове покликався на всі обставини, які вказував у заявах про самовідвід від 25 листопада 2022 року, від 16 січня 2023 року, від 9 та 28 лютого 2023 року, від 27 березня 2023 року та в додаткових поясненнях до цих заяв.

17 квітня 2023 року заява судді Гнипа О.І. надійшла до провадження судді Смаги С.В., який призначив вказану заяву судді Гнипа О.І. до розгляду на 28 квітня 2023 року.

25 квітня 2023 року суддя Гнип О.І. звернувся до судді Смаги С.В. із заявою, у якій повідомив, що з електронних відомостей автоматизованої системи документообігу суду йому стало відомо, що суддя Смага С.В. за власним підписом усупереч вимогам частини другої статті 34 КПК України та частини третьої статті 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скерував до Чернігівського апеляційного суду подання стосовно скерування до іншого суду за підсудністю заяви захисника ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 про його відвід від розгляду справи № 744/199/18 (провадження № 1-кс/744/10/18). Суддя Гнип О.І. вказав, що ця заява про відвід не була передана для автоматизованого розподілу, суддя Смага С.В. не мав повноважень скеровувати відповідне подання до суду апеляційної інстанції, оскільки не був головою суду.

28 квітня 2023 року суддя Смага С.В. під час розгляду заяви судді Гнипа О.І. про самовідвід задовольнив клопотання засудженого про залучення захисника, відклав розгляд заяви на 10 травня 2023 року.

Ухвалою судді Смаги С.В. від 10 травня 2023 року задоволено заяву судді Гнипа О.І. про самовідвід від розгляду клопотання засудженого ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та залишення в слідчому ізоляторі на період ознайомлення з такими матеріалами.

З ухвали суду від 10 травня 2023 року вбачається, що наведені в заяві судді Гнипа О.І. обставини не були підставами для самовідводу, проте викликає сумнів у неупередженості судді Гнипа О.І. його процесуальна поведінка під час розгляду вказаного клопотання, яка полягала у зловживанні правом на самовідвід, що призвело до затягування розгляду цього клопотання. Як зауважив суддя Смага С.В., у засудженого виникли сумніви в неупередженості судді, оскільки подання суддею шести заяв про самовідвід призвело до затягування розгляду його клопотання. Зазначена обставина, на переконання судді Смаги С.В., з огляду на положення пункту 4 частини першої статті 75 КПК України, статті 6 Конвенції була підставою для відводу судді Гнипа О.І. від розгляду клопотання засудженого ОСОБА_1 про ознайомлення його з матеріалами кримінального провадження та тимчасове залишення у слідчому ізоляторі на період ознайомлення з матеріалами кримінального провадження з метою усунення сумнівів у неупередженості судді.

Як убачається з матеріалів справи, 22 травня 2023 року суддя Смага С.В. задовольнив клопотання засудженого ОСОБА_1 про ознайомлення його з матеріалами кримінального провадження та тимчасове залишення його у слідчому ізоляторі на період ознайомлення з матеріалами кримінального провадження під час виконання вироку.

У наданих письмових поясненнях суддя Гнип О.І. та у засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя зауважив, що заборона, визначена частиною другою статті 76 КПК України, безпосередньо не зв’язана з надходженням чи ненадходженням до провадженні судді, який ухвалював вирок суду, після скасування цього судового рішення, справи за нововиявленими обставинами; така заборона пов’язана з будь-якими новими провадженнями в межах кримінального провадження, тобто з тими, які «оформляються» після дати скасування вироку у межах кримінального провадження; новим провадженням за змістом такої заборони може бути, в тому числі, й провадження, позв’язане з виконанням вироку (нескасованого вироку), ухваленого у межах єдиного кримінального провадження.

Як зазначає суддя Гнип О.І., дія норми частини другої статті 76 КПК України поширюється на все кримінальне провадження в усіх його межах, адже в цій нормі зазначено, що заборона стосується судді, який брав участь у кримінальному провадженні до якого згідно з пунктом 10 частини першої статті 3 КПК України належать, у тому числі, процесуальні дії у зв’язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Оскільки вирок суду від 16 листопада 2021 року, ухвалений під його головуванням, скасований судом апеляційної інстанції, він не мав і не має права брати участь в усіх подальших провадженнях у кримінальному провадженні, в межах якого скасовано вирок.

Зазначена позиція є його внутрішнім переконанням і правовою позицією, оскільки він глибокого переконаний, що належні й допустимі докази вини ОСОБА_1 за частиною другою статті 289 КК України не здобуто, а тому він не може бути винуватим і відбувати покарання.

Суддя Гнип О.І. вважає, що заява ОСОБА_1, яка надійшла 22 листопада 2022 року, неправильно й усупереч закону передана до його провадження працівниками апарату Семенівського районного суду Чернігівської області без здійснення автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

На підтвердження необхідності застосування при вирішенні питання про самовідвід приписів частини другої статті 76 КПК України суддя Гнип О.І. наголошує, що вказаною нормою закону передбачено недопустимість повторної участі в суді в новому провадженні в межах кримінального провадження, в якому скасовано вирок, постановлений за участі цього судді. Зазначена підстава, на його переконання, є чинною щодо будь-якого нового провадження, зареєстрованого та поєднаного в межах кримінального провадження за одним і тим самим єдиним унікальним номером.

Суддя Гнип О.І. зауважує, що звернення ОСОБА_1 поєднане в межах кримінального провадження № 744/199/18, у якому скасовано постановлений ним вирок суду. Тобто умови надходження йому як судді нового провадження в межах кримінального провадження збігаються з диспозицією частини другої статті 76 КПК України.

На переконання судді Гнипа О.І., ухвалення вироку в межах провадження під індексом «1-о» (за нововиявленими обставинами чи в межах провадження «1-кп» (судового провадження)) для застосування норми частини другої статті 76 КПК України не має істотного значення. Має значення лише факт ухвалення вироку певним суддею і факт його скасування в одному й тому самому кримінальному провадженні під одним і тим самим єдиним унікальним номером.

Суддя Гнип О.І. вказує, що за наслідками розгляду заяви за нововиявленими обставинами скасував остаточне для «допоміжних проваджень» судове рішення (вирок суду) та дія заборони повторної участі не обмежується умовними «границями» допоміжного провадження, що має «обліковий характер», а поширюється на всі «допоміжні» провадження в межах кримінального провадження, а отже, й на кримінальне провадження в цілому.

Суддя Гнип О.І. наголошує, що з дня скасування вироку суду від 16 листопада 2021 року він не може вийти за межі прямої заборони, встановленої процесуальним законом, та, на його переконання, у випадку задоволення заяви засудженого «формувався шлях» до того, щоб незаконним складом суду розглядались і більш серйозні питання, передбачені частиною першою статті 537 КПК України.

Крім того, суддя Гнип О.І. зазначає, що він не порушував настанов, викладених у Постанові Верховного Суду України «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов’язаних із виконанням вироків», яка містить роз’яснення щодо застосування КПК України 1960 року.

На його переконання, суддя Смага С.В., який декілька разів розглядав його заяви про самовідвід, навіть не зважав чи не застосував зазначені у заявах про самовідвід норми положень пункту 4 частини першої статті 75 КПК України та не враховував усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) з цього питання, оскільки існував суб’єктивний критерій безсторонності судді, що було підставою для відводу судді.

У поясненнях суддя Гнип О.І. зауважує, що покликання дисциплінарного органу на висновки судді Смагою С.В. про те, що його участь у розгляді вказаного провадження не буде порушенням статті 6 Конвенції, не мають істотного та остаточного значення, оскільки встановлення ЄСПЛ порушень Конвенції під час ухвалення судового рішення цим судом проти України може мати наслідком притягнення його до відповідальності; такі твердження судді Смаги С.В. є невмотивованими; суддя Смага С.В. не міг робити висновків про події, що не настали.

Суддя Гнип О.І. вважає, що суддя Смага С.В. при постановленні ухвал щодо його заяв про самовідвід через упередженість щодо нього припускався «безсумнівної невідповідності» наведених у них доводів своїм справжнім внутрішнім переконанням. Доказом цього може бути заява судді Смаги С.В. про самовідвід від 26 грудня 2023 року, аналогічна його заяві в судовій справі, яка задоволена ухвалою суду від 27 грудня 2023 року.

Оцінюючи пояснення судді Гнипа О.І. у цій частині, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що вироком Семенівського районного суду Чернігівської області від 23 травня 2018 року, ухваленим під головуванням судді Гнипа О.І., ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 185, частиною другою статті 289 КК України та призначено покарання за частиною другою статті 185 КК України − у виді арешту на строк п’ять місяців, за частиною другою 289 КК України − у виді позбавлення волі на строк вісім років без конфіскації майна. На підставі частини першої статті 70 КК України шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворими призначено ОСОБА_1 за сукупності злочинів за цим вироком остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п’ять років без конфіскації майна.

Зазначений вирок суду від 23 травня 2018 року був предметом апеляційного перегляду, який ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року залишено без змін.

11 травня 2021 року до Семенівського районного суду Чернігівської області від засудженого ОСОБА_1 надійшла заява про перегляд за нововиявленими обставинами вироку суду від 23 травня 2018 року, у якій засуджений, зокрема, висловив прохання скасувати цей вирок у частині визнання його винуватим за частиною другою статті 289 КК України з тих підстав, що йому вірогідно відомі відомості про можливе зізнання іншої особи у вчиненні діяння, за яке його засуджено за частиною другою статті 289 КК України, а також вказав про нез’ясування обставин щодо впливу на нього певного працівника поліції й можливих показань свідка.

Вироком Семенівського районного суду Чернігівської області від 16 листопада 2021 року (суддя Гнип О.І.) заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд вироку суду від 23 травня 2018 року за нововиявленими обставинами задоволено повністю. Скасовано вирок Семенівського районного суду Чернігівської області від 23 травня 2018 року щодо ОСОБА_1 повністю. ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 185 КК України, та призначено покарання у виді арешту на строк п’ять місяців. У пред’явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 289 КК України, ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано за відсутністю в його діяннях складу вказаного кримінального правопорушення.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року задоволено апеляційну скаргу прокурора Новгород-Сіверської окружної прокуратури та скасовано вирок Семенівського районного суду Чернігівської області від 16 листопада 2021 року щодо ОСОБА_1, призначено новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції, розглядаючи заяву засудженого про перегляд вироку суду від 23 травня 2018 року за нововиявленими обставинами, не обґрунтував, чому показання свідків, про яких засуджений зазначив у заяві та які допитані судом, є нововиявленою обставиною в розумінні статті 459 КПК України, про що не зазначено і в заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, як і про здійснення на нього тиску правоохоронними органами під час досудового розслідування, що свідчить про невідповідність заяви засудженого вимогам статті 462 КПК України.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що про наведені в заяві засудженого обставини було відомо з початку досудового розслідування та під час судового розгляду кримінального провадження, у тому числі і під час перегляду вироку суду в суді апеляційної інстанції, а отже, їх не можна вважати нововиявленими.

Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що процедура перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами за правовою природою не є повторним розглядом справи по суті, повторною апеляцією чи касацією, не передбачає нового встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення та усунення суперечностей у доказах. У цьому випадку суд лише перевіряє наявність передбачених у частині другій статті 459 КПК України обставин, на які учасники судового провадження покликаються як на нововиявлені, та надає оцінку тому, чи могли вказані обставини, що не були відомі суду на день розгляду справи, вплинути на правильність рішення суду, яке належить переглянути.

Крім того, як убачається зі змісту ухвали суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції фактично здійснив повний перегляд обставин ухвалення вироку Семенівського районного суду Чернігівської області від 23 травня 2018 року, який набрав законної сили, та відхилив низку доказів, якими було обґрунтовано зазначений вирок суду.

Суд апеляційної інстанції в ухвалі від 10 лютого 2022 року наголосив, що ні засуджений, ні його захисник, зазначаючи про недопустимість доказів та відсутність доказів вини ОСОБА_1, не вказували на неправдивість показань обвинуваченого, наданих суду під час першого судового розгляду, відповідно до яких свою вину у вчиненні всіх інкримінованих йому злочинів він визнавав повністю, добровільно, послідовно та детально розповів про обставини вчинення всіх злочинів, удаючись до конкретизації, які були відомі лише йому. Ці показання суд сприймав безпосередньо в суді відповідно до статті 32 КПК України та обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку.

Суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції належним чином не перевірив доводів засудженого щодо здійснення на нього тиску поліцейським, а лише зазначив про проведення досудового розслідування обставин щодо незаконних, на думку засудженого ОСОБА_1, діянь поліцейського.

З-поміж іншого, Чернігівський апеляційний суд констатував порушення судом першої інстанції вимог статті 466 КПК України, оскільки суд першої інстанції досліджував докази, про які не було зазначено в заяві засудженого про перегляд вироку суду за нововиявленими обставинами.

Після скасування вироку суду від 16 листопада 2021 року матеріали кримінального провадження за заявою засудженого ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами обвинувального вироку Семенівського районного суду Чернігівської області від 23 травня 2018 року надійшли до провадження судді Смаги С.В.

Матеріали справи за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку суду від 23 травня 2018 року, тобто судове провадження, у якому суд апеляційної інстанції скасував вирок суду від 16 листопада 2021 року, не перебували у провадженні судді Гнипа О.І., що він безпосередньо підтверджує поясненнях.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства (пункт 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно зі статтею 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що об’єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов’язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Суддя дотримується незалежної позиції як щодо суспільства в цілому, так і щодо конкретних сторін судової справи, у якій він повинен винести рішення. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об’єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді (пункти 1.2, 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів).

Відповідно до статті 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов’язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об’єктивного рішення у справі.

Згідно зі статтею 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що принципи незалежності і безсторонності суду тісно взаємопов’язані між собою. Водночас ЄСПЛ на практиці керується тим, що концепція, закладена у статті 6 Конвенції, вимагає, щоб суд у межах своїх повноважень був неупередженим, що зазвичай передбачає відсутність упередженості або суб’єктивного ставлення суду. Наявність безсторонності суду, на думку ЄСПЛ, може бути оцінена різноманітними способами, зокрема за суб’єктивним та об’єктивним критеріями (рішення у справах «П’єрсак проти Бельгії», §§ 28−32, «Мироненко і Мартиненко проти України», § 66).

Зокрема, за суб’єктивним критерієм оцінюється особисте переконання конкретного судді в цій справі, а об’єктивний критерій визначається шляхом з’ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справі «Де Куббер проти Бельгії», § 24). У світлі суб’єктивного критерію особиста упередженість судді має бути презумпцією доти, доки не з’являться докази на користь протилежного (рішення у справах «Гаусшильд проти Данії», § 47, «Ветштайн проти Швейцарії», § 42).

У контексті об’єктивного критерію слід визначати, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об’єктивно обґрунтованими (рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України», §§ 52−53).

Водночас ЄСПЛ у контексті оцінки дотримання національними судами вимог справедливого судового розгляду (стаття 6 Конвенції) на практиці керується тим, що оцінка того, чи відповідає участь одного і того самого судді на різних стадіях розгляду справи вимозі щодо неупередженості, викладеній у пункті 1 статті 6 Конвенції, повинна проводитися в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин конкретної справи і, що важливо, особливостей відповідних правил судочинства, застосованих до цієї справи. Зокрема, необхідно враховувати, чи є зв’язок між питаннями по суті, що вирішуються на різних стадіях провадження, настільки тісним, що ставить під сумнів неупередженість судді, який бере участь у прийнятті рішення на тій чи іншій стадії провадження, і чи є він (зв’язок) таким, що може викликати сумніви в його неупередженості (рішення ЄСПЛ у справах «Тозічка проти Польщі», § 36, «Варсіцька проти Польщі», § 40, mutatis mutandis, «Індра проти Словакії», §§ 50−54).

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 75, 76 КПК України.

Зокрема, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім’ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім’ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи (частина перша статті 75 КПК України).

Відповідно до частини другої статті 76 КПК України суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції.

За наявності підстав, передбачених статтями 75−79 КПК України, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов’язані заявити самовідвід. Відвід повинен бути вмотивованим (частини перша, п’ята статті 80 КПК України).

Оцінюючи твердження судді Гнипа О.І. в частині його розуміння підстави для самовідводу, передбаченої частиною другої статті 76 КПК України, зокрема про те, що «новим провадженням» буде вважатися «будь-яке нове провадження», а не лише те, яке надійшло з суду апеляційної інстанції на новий розгляд до суду першої інстанції, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що під час правозастосування суддя дійсно може тлумачити норми права як обмежувально, так й розширювально, вчиняти додаткові дії з метою усунення прогалин у правому регулюванні, у тому числі самостійно обирати правила тлумачення у випадку, якщо норми або конкурують, або конфліктують між собою, або якщо є нечіткими, двозначними, абстрактними, оцінивши перед цим фактичні обставини справи, що є сутністю суддівського розсуду. Втім тлумачення закону не буде підставою для дисциплінарної відповідальності до тієї межі, коли зазначене тлумачення не здійснено суддею внаслідок злочинного наміру або грубої недбалості. Тобто презюмується добросовісність поведінки судді у виборі того, як йому діяти та які рішення слід ухвалювати, оскільки у протилежному випадку він уникне будь-якої відповідальності, навіть у ситуаціях, коли його розсуд немає нічого спільного із правосуддям та є свавільним.

Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що прояви суддівського свавілля необхідно відрізняти від добросовісної суддівської помилки, тобто помилки без ознак умислу або грубої недбалості. Добросовісність указує на те, що суддя діяв сумлінно − з належним ставленням до своїх обов’язків установив фактичні обставини, які підлягають правовій оцінці, оцінив докази та тлумачив закон, але припустився помилки, яка не була настільки очевидною і однозначною (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 9901/177/20).

Частина друга статті 76 КПК України не допускає неоднозначного її тлумачення, оскільки не містить покликання на «будь-які нові провадження», як про це зауважує суддя Гнип О.І., у протилежному випадку з урахуванням викладеної у ним позиції, відмова в доступі особи до правосуддя буде абсолютною та шкодитиме суті права доступу до суду.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що свавільне тлумачення суддею норм закону щодо підстав самовідводу не може бути засобом для самоусунення судді від розгляду справи, оскільки це буде суперечити завданням судочинства, визначеним статтею 2 КПК України, та безумовно буде суперечити статті 6 Конвенції.

Натомість поведінка судді Гнипа О.І., який після постановлення суддею Смагою С.В. ухвали суду від 11 січня 2023 року про відмову в задоволенні його заяви про самовідвід продовжував у наступних заявах про самовідвід від 16 січня 2023 року, від 9 та 28 лютого 2023 року, від 27 березня 2023 року покликатися на вказані вище приписи статті 76 КПК України як на підставу самовідводу, вказує на недобросовісність його дій.

За цих підстав слід також визнати нерелевантними покликання судді Гнипа О.І. на порушення порядку, передбаченого статтею 35 КПК України під час автоматизованого розподілу йому клопотання засудженого ОСОБА_1, оскільки з листа Державного підприємства «Інформаційні системи» від 22 березня 2024 року № 4637/4/11-20-24 вбачається, що клопотання ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами справи було передано йому як раніше визначеному складу суду саме в судовій справі, де ним ухвалено вирок від 23 травня 2018 року, який набрав законної сили, що також констатував суд апеляційної інстанції. Натомість позиція судді Гнипа О.І. вказує на заперечення ним принципу правової визначеності.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також наголошує, що обставини автоматизованого розподілу справи за клопотанням засудженого перевірялися саме з метою перевірки обставин, наведених у поясненнях судді Гнипа О.І. у частині можливого допущеного порушення вимог статті 35 КПК України. Обставин порушення вимог статті 35 КПК України під визначення судді для розгляду справи № 744/199/18 за клопотанням засудженого, з урахуванням відповіді Державного підприємства «Інформаційні системи», під час розгляду дисциплінарної справи не встановлено.

Суддя Гнип О.І. також в поясненнях покликається на релевантну для його позиції захисту правову позицію ЄСПЛ, однак обставини, які були предметом розгляду ЄСПЛ, не узгоджуються із правовою позицією судді, яку він безпосередньо наводить у поясненнях. Зокрема, до провадження судді надійшла справа, у якій було скасовано ухвалене ним раніше судове рішення, та відповідно законодавство містило пряму заборону повторної участі для «будь-якого» провадження.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 КПК України, має право вирішувати питання про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв’язку з розглядом справи в суді (пункт 12 частини першої статті 537 КПК України).

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов’язаного із виконанням вироку, подається до суду, який ухвалив вирок, − у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 1, 10 (у частині клопотання про заміну покарання відповідно до частини п’ятої статті 53 КК України), 12 (якщо вирішення питання необхідне у зв’язку з здійсненням судового розгляду, воно вирішується судом, який його здійснює), 14 частини першої статті 537, статті 538 цього Кодексу.

В ухвалі про відкриття дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійсно покликалася на роз’яснення, які містяться у пунктах 3, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов’язаних із виконанням вироків» від 21 грудня 1990 року № 11 (чинної на станом на сьогодні) за змістом яких, судам слід мати на увазі, що в порядку, вирішення питань, пов’язаних із виконанням вироку, суд може вирішувати лише ті питання, які не стосуються суті вироку і не тягнуть погіршення становища засудженого. Не підлягають розгляду у такому порядку питання, які зачіпають суть вироку та погіршують становище засудженого; звужують або розширюють обсяг обвинувачення; стосуються прогалин і недоліків вироків в частині кваліфікації злочинів, призначення покарання, вирішення цивільного позову.

Втім такі мотиви, викладені дисциплінарним органом на обґрунтування сутності та змісту стадії кримінального провадження, яка незалежно від зміни нормативно-правового регулювання, зокрема через прийняття нового КПК України (у 2012 році), не змінилася. Зокрема, виконання вироку суду у кримінальному провадженні як стадія кримінального провадження не пов’язане з дослідженням загального предмета доказування, як-от під час судового розгляду, з оцінкою зібраних у справі доказів, а спрямоване на забезпечення повної або часткової реалізації такого судового рішення.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що невиконання цих роз’яснень під час заявлення суддею Гнипом О.І. самовідводів для кваліфікації дій судді з підстав, передбачених підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не визначалося як кваліфікуюча обставина, а тому у цій частині пояснення судді слід визнати помилковими.

Однак Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що надані суддею Гнипом О.І. пояснення не спростовують обставин відсутності настільки тісного взаємозв’язку між розглядом справи за заявою ОСОБА_1 про перегляд вироку Семенівського районного суду Чернігівської області від 23 травня 2018 року за нововиявленими обставинами та, відповідно, справи за заявою ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами справи, що могло ставити під сумнів його неупередженість, оскільки під час вирішення питання про надання особі дозволу на ознайомлення з матеріалами справи суд фактично не встановлює обставин винуватості чи невинуватості цієї особи.

Будь-яких аргументів на спростування вказаних обставин суддя Гнип О.І. у своїх поясненнях не наводить.

З практики ЄСПЛ, у тому числі й тієї, на яку покликається суддя Гнип О.І. у своїх поясненнях, убачається, що підставами для відводу (самовідводу) судді є одночасне існування як суб’єктивного, так і об’єктивного критеріїв, а тому аргументи, які суддя Гнип О.І. наводить у своїх поясненнях, вказують на існування лише суб’єктивного критерію, зокрема його стійкого, глибокого внутрішнього переконання у невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 289 КК України, за відсутності існування об’єктивного критерію, не вказують на відсутність його неупередженості.

Крім того, ознайомлення засудженого з матеріалами кримінального провадження охоплюється гарантіями підпункту «b» пункту 3 статті 6 Конвенції та складає невід’ємне право особи як частини підготовки свого захисту, власної позиції захисту. На суд покладається лише питання визначення адекватності часу і можливостей, наданих засудженому у питаннях такого ознайомлення (рішення ЄСПЛ у справі «Корнєв і Карпенко проти України», § 66).

Ураховуючи правову природу інституту виконання вироку суду під час вирішення питання про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі та ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, суд у порядку, визначеному КПК України, не надає оцінку наявним у справі доказам, не переглядає власної позиції щодо винуватості або невинуватості засудженого у вчиненні злочину, тобто між провадженням у справі за заявою про перегляд судового рішення (вироку суду) за нововиявленими обставинами та вирішенням питань, пов’язаних із виконанням вироку суду, відсутній такий тісний зв’язок, який ставив би під сумнів неупередженість судді Гнипа О.І., а тому Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що зазначені суддею Смагою С.В. в ухвалі суду від 11 січня 2023 року підстави відхилення доводів заяви судді Гнипа О.І. від 25 листопада 2022 року про самовідвід не були ні свавільними, ні необґрунтованими, оскільки вони були достатніми, щоб «розвіяти» будь-які сумніви у стороннього спостерігача щодо відсутності неупередженості з боку судді Гнипа О.І.

Пояснення судді Гнипа О.І. фактично свідчать, що він не погоджується із мотивами й висновками, викладеними суддею Смагою С.В. в ухвалах, постановлених за результатами розгляду його заяв про самовідвід, він продовжує критикувати поведінку судді Смаги С.В., його судові рішення, а також вважає, що вони не відповідають верховенству права і законності, є невмотивованими, покликається на «умовне судове рішення», що в цілому слід сприймати як неповагу до судового рішення, заперечення принципу обов’язковості судового рішення, закріпленого у статті 129¹ Конституції України, та свідоме невиконання суддею рішень суду, які набрали законної сили, що виключає будь-яку добросовісність його дій під час заявлення ним самовідводу.

За результатами вивчення матеріалів справи, пояснень судді Гнипа О.І. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що надалі він, звертаючись із заявами про самовідвід від 16 січня 2023 року, від 9 та 28 лютого 2023 року, від 27 березня 2023 року, безпосередньо покликався на обставини, на обґрунтування яких не надавав суду, який розглядав його заяви про самовідвід, крім власних тверджень, будь-яких доказів та свідчень.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що фактичні обставини, на які суддя покликався у заявах про самовідвід, мали бути реальними на день їх оголошення в судових засіданнях, оскільки вони сприймалися учасниками судового процесу як дійсні та могли викликати сумнів саме в його неупередженості. Cаме сторони процесу, яким суддя Гнип О.І. оголошував заяви про самовідвід, були суб’єктами сприйняття інформації, яку він оголошував. Заявлення суддею самовідводу покликано розвіяти у стороннього спостерігача та безпосередньо в учасників судового процесу такі сумніви, оскільки забезпечення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом вказує на незалежність судді, що є невід’ємним елементом його статусу. При цьому обставини, які виключають участь судді у кримінальному провадженні, повинні стосуватися саме його, а не правових явищ чи інших суддів.

Зазначених доказів та свідчень суддя Гнип О.І. не надав, не вказував про їхню наявність у судових засіданнях, у яких у присутності засудженого та прокурора оголошував заяви про самовідвід. Таких доказів та свідчень суддя не долучив також до власних повідомлень про втручання, які надійшли до Вищої ради правосуддя 29 травня 2023 року, 8 та 16 червня 2023 року, а клопотання судді Гнипа О.І. про виклик та допит свідків, які могли б підтвердити існування цих обставин, слід сприймати як вияв його упередженості щодо скаржника та його позицію захисту. З матеріалів судової справи також вбачається, що суддя Гнип О.І. у заявах покликався на статтю 63 Конституції України та повідомляв, що не бажає надавати будь-яких пояснень. Така поведінка, з-поміж іншого, вказує на штучність мотивів для заявлення самовідводу, порушення ним вимог статті 80 КПК України щодо умотивованості, у тому числі підставності самовідводу, та вимог Кодексу суддівської етики в частині прямої заборони судді зловживати правом на самовідвід.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що метою інституту відводу (самовідводу), застосування судом положень статті 76 КПК України щодо неможливості повторної участі судді в розгляді кримінального провадження є усунення сумнівів сторони провадження / стороннього спостерігача в безсторонності та незалежності суду як такого, що може гарантувати справедливий розгляд відповідної справи. Зазначені вище приписи кримінального процесуального законодавства не спрямовані на створення штучних підстав для самоусунення від розгляду певної справи чи створення у сторін кримінального провадження уявлення про відсутність такої безсторонності та неупередженості як у судді, у провадженні якого перебуває справа, так і суду загалом. У протилежному випадку, як наголошує порушення вимог безсторонності суду негативно впливає на авторитет правосуддя, оскільки «правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість» (рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України», §§ 52−53).

З технічного запису судових засідань не вбачається, що засуджений ОСОБА_1 чи прокурор заявляли відводи судді Гнипу О.І., зокрема, з підстав, на які він покликався у своїх заявах.

Однак систематичне заявлення суддею Гнипом О.І. самовідводу від розляду клопотання засудженого створювало невизначеність у його процесуальній поведінці. Зокрема, засуджений ОСОБА_1 спочатку заперечував щодо задоволення такого самовідводу, потім не заперечував чи покладався на розсуд суду, а в засіданні 10 травня 2023 року з розгляду чергової заяви судді Гнипа О.І. вказав, що суддя Гнип О.І. затягує розгляд його клопотання, та він висловив бажання, щоб його клопотання розглядав інший суддя. Такі дії судді Гнипа О.І. не виправдали законних очікувань засудженого ОСОБА_1, а навпаки створили уявлення у нього щодо відсутності безсторонності суду. Зазначені обставини вказують на недобросовісність поведінки судді.

Пояснення Гнипа О.І., на думку дисциплінарного органу, свідчать, що неодноразове заявлення ним самовідводу не було спрямоване на усунення в учасників судового процесу сумніву в його неупередженості, а мало на меті досягнення будь-якими способами, у тому числі за допомогою дискредитації іншого судді, необхідного для нього результату, що виключає будь-яку недбалість у його діях та натомість вказує на умисність його дій.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя визнає необґрунтованими твердження судді Гнипа О.І. про те, що в подальшому суддя Смага С.В. допускав аналогічну поведінку у питаннях самовідводу, зокрема заявляв самовідвід з підстав наявності обставин неможливості повторної його участі відповідно до частини другої статті 76 КПК України.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що зі змісту ухвали Семенівського районного суду Чернігівської області від 27 грудня 2023 року у справі № 744/1111/23, на яку покликається суддя Гнип О.І. у своїх поясненнях, убачається, вирок суду скасовано у кримінальній справі, яку надалі судом апеляційної інстанції скерував на додаткове розслідування та за матеріалами вказаної вище кримінальної справи було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Згодом у кримінальному провадженні прокурор направив до суду клопотання про його закриття, що безумовно стосувалося обставин, за яких суддя змушений був би надавати оцінку обставинам винуватості / невинуватості особи, оскільки підстави закриття кримінального провадження можуть бути як реабілітаційні, так й нереабілітаційні. Тобто обставини, які слугували для заявлення самовідводу, не є тотожними.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також визнає нерелевантними покликання судді Гнипа О.І. на обставини скасування вироку суду від 26 листопада 2009 року, ухваленого ним у кримінальній справі № 1-86/2009, оскільки суд апеляційної інстанції встановив допущення порушення ним іншої підстави для відводу (самовідводу), ніж та, яку він застосовував у межах вищевказаної судової справи.

Водночас Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що метою інституту перегляду судових рішень в апеляційному порядку є усунення помилок чи порушень суду першої інстанції. У цілях дисциплінарного провадження скасування судового рішення чи його зміна не є підставою для дисциплінарної відповідальності, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків. За результатами перегляду судових рішень відбувається формування судової практики, однак скасування рішення суду чи його зміна не повинно бути загрозою того, що суддя буде боятися ухвалювати судові рішення надалі. За таких обставин Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що негативний досвід судді, пов’язаний із скасуванням судових рішень, не може використовуватися ним у цілях самоусунення від здійснення правосуддя.

З огляду на обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що дії судді Гнипа О.І., зокрема неодноразове заявлення ним невмотивованого / безпідставного самовідводу 16 січня 2023 року, 9 лютого 2023 року, 28 лютого 2023 року, 27 березня 2023 року від розгляду клопотання засудженого ОСОБА_1 на порушення вимог статей 75−76, 80 КПК України щодо умотивованості, у тому числі підставності самовідводу, та вимог Кодексу суддівської етики в частині прямої заборони судді зловживати правом на самовідвід, становлять склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме умисне порушення правил щодо самовідводу.

Крім того, клопотання (подання) про вирішення питання, пов’язаного з виконанням вироку, розглядається протягом десяти днів із дня його надходження до суду суддею одноособово, крім питання щодо заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, розгляд якого здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів, згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318−380 цього Кодексу, з урахуванням положень цього розділу (частина третя статті 539 КПК України).

З матеріалів справи вбачається, що клопотання ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та тимчасове залишення його у слідчому ізоляторі розглядалось судом 6 місяців, з них 5 місяців 19 днів − до постановлення судом ухвали суду від 11 травня 2023 року, якою задоволено заяву судді Гнипа О.І. про самовідвід, тобто під час розгляду дійсно порушено строк, визначений статтею 359 КПК України.

Системність подання суддею Гнипом О.І. невмотивованих та безпідставних заяв про самовідвід зумовила неодноразове призначення таких заяв суддею Смагою С.В. до розгляду. Як убачається з матеріалів справи, розгляд заяв ускладнювався необхідністю виклику засудженого, який перебував в установі виконання покарань, вирішення суддею Смагою С.В. процесуальних питань, пов’язаних із підготовкою таких заяв до розгляду, з метою забезпечення права засудженого на захист, належного повідомлення учасників провадження та з’ясування їх думки щодо суті заяв судді Гнипа О.І.

З матеріалів судової справи вбачається, що суддя Смага С.В. уживав передбачених законом заходів для розгляду заяв про самовідвід, натомість суддя Гнип О.І., подаючи заяви від 16 січня 2023 року, від 9 лютого 2023 року, від 28 лютого 2023 року, 27 березня 2023 року, недобросовісно, усупереч вимогам закону вживав заходів щодо самоусунення від розгляду клопотання ОСОБА_1, тому слід визнати безпідставними його твердження, що від його волевиявлення та поведінки не залежала тривалість розгляду клопотання.

Оцінюючи пояснення судді Гнипа О.І. про те, що при обчисленні строку розгляду справи дисциплінарним органом не враховано, що на території міста Семенівка Чернігівської області регулярно ведуться бойовій дії, що ускладнює планування судових засідань, у тому числі з міркувань безпеки, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що запровадження на території України воєнного стану призвело до обмеження деяких основоположних прав і свобод громадян, окрім прав, передбачених статтею 55 Конституції України, та безумовно об’єктивно вплинуло на організацію роботи в судах України.

Проте Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що навантаження судді Семенівського районного суду Чернігівської області Гнипа О.І. не є значим з огляду на статистичні відомості, які надав керівник апарату Семенівського районного суду Чернігівської області. Зокрема, у 2022 році у провадженні судді Гнипа О.І. перебувало 35 справ і матеріалів у порядку кримінального судочинства, 15 справ і матеріалів у порядку адміністративного судочинства, 35 справ і матеріалів у порядку цивільного судочинства, 304 справи і матеріали у порядку Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП). У 2023 році у провадженні судді Гнипа О.І. перебувало 67 справ і матеріалів у порядку кримінального судочинства, 12 справ і матеріалів у порядку адміністративного судочинства, 231 справа та матеріал у порядку цивільного судочинства, 616 справ і матеріалів у порядку КУпАП.

Твердження судді Гнипа О.І., що такі дані недостовірні не приймаються Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя, оскільки керівником апарату надано відповідні звіти за формою, визначеною наказом Державної судової адміністрації України (далі – ДСА України).

Згідно з інформацією, розміщеною на офіційному вебсайті Ради суддів України, про орієнтовні нормативи навантаження суддів за 2022 рік (https://rsu.gov.ua/ua/mzs-2022-maps) до Семенівського районного суду Чернігівської області за вказаний період надійшло 942 справи і матеріала, нормативний час, необхідний для їх розгляду, становить 2244 годин, чисельність суддів у суді відповідно до наказів ДСА України − 3 судді, правосуддя станом на 31 грудня 2022 року здійснювали 2 судді. Чисельність суддів за нормативами для цього суду у 2022 році становить 2 судді. У 2023 році до провадження Семенівського районного суду Чернігівської області надійшло 1484 справи та матеріали, нормативний час, необхідний для їх розгляду, становить 3558 годин. Чисельність суддів за нормативами для цього суду у 2023 році становить 2 судді.

З урахуванням складнощів, які можуть виникати під час здійснення правосуддя за умов воєнного стану, суддя Гнип О.І., розуміючи свій високий статус та обсяг повноважень, на переконання дисциплінарного органу, навпаки мав усвідомлювати цінність та необхідність доступу осіб до правосуддя, забезпечення захисту їх прав і свобод у такий складний час, а не самоусуватися від здійснення правосуддя.

На думку Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи, вказують, що неодноразове заявлення суддею Семенівського районного суду Чернігівської області Гнипом О.І. самовідводів призвело до затягування розгляду клопотання засудженого, а тому він допустив дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (безпідставне затягування справи протягом строку, встановленого законом). Втім Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила, що зазначену поведінку суддя Гнип О.І. допустив умисно, що вказує на недбале ставлення судді до службових обов’язків.

Крім того, Консультативна рада європейських суддів (далі – КРЄС) у пункті 12 Висновку № 1 (2001) наголосила: «Судовій владі повинні довіряти не лише сторони окремої судової справи, а й суспільство в цілому. Таким чином, суддя не просто повинен насправді бути вільним від будь-яких зв’язків, прихильностей, упередженості, він чи вона повинні вважатися вільними від цього з точки зору розсудливого спостерігача. У протилежному випадку довіру до судової влади може бути підірвано».

У пункті 9 Висновку № 3 (2002) КРЄС констатовано, що довіра до судової системи є надзвичайно важливою в контексті глобалізації спорів та зростання доступу до судових рішень. У державі, яка керується верховенством права, громадськість має очікувати прийняття загальних принципів, які відповідали б вимогам справедливого суду та забезпечували б основоположні права. Обов’язки, покладені на суддів, мають визначатися таким чином, щоб гарантувати неупередженість суддів та їхню ефективну діяльність.

Відповідно до пункту 21 Висновку № 3 (2002) КРЄС судді повинні за всіх обставин діяти безсторонньо з тим, щоб забезпечити відсутність правомірних підстав у громадян підозрювати якусь упередженість. У цьому відношенні безсторонність повинна бути очевидною як під час виконання суддею судових функцій, так і інших дій.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів (пункт 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 1 Кодексу суддівської етики визначено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, неупередженість та справедливість суду.

Згідно зі статтями 6, 10 вказаного Кодексу суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку розсудливої законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною. Суддя повинен виконувати обов’язки судді безсторонньо і неупереджено та утримуватися від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до виникнення сумнівів у рівності професійних суддів, народних засідателів та присяжних при здійсненні правосуддя.

Аналогічні за суттю вимоги до поведінки судді закріплені в Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, за змістом яких суддя зобов’язаний демонструвати поведінку, бездоганну навіть з точки зору стороннього спостерігача (пункт 3.1). Суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою (пункт 4.1).

Згідно із Коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженим рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, якщо суддя під час здійснення правосуддя зневажливо ставиться до іншого судді, це призводить до виникнення сумнівів щодо рівності професійних суддів як у учасників судового засідання, так і в колективі суду; з’являється упередженість між секретарями та помічниками суддів, що також негативно впливає на роботу цілісного механізму під назвою «судова система» та авторитет і незалежність судової влади в цілому.

Діяльність суддів повинна здійснюватися з безумовним дотриманням конституційного принципу рівності всіх перед законом. У цьому контексті суддям треба пам’ятати, що присутні у залі засідання особи постійно вивчають і оцінюють поведінку суддів як таку, кожен жест судді, дію, погляд, слово. Саме тому в судовому засіданні суддя повинен говорити якомога менше і суто в межах, визначених процесуальним законом, не поводити себе зверхньо, не моралізувати, не проводити порівнянь, вміти слухати і своєчасно ставити запитання, з’ясовуючи лише необхідні деталі для розгляду справи по суті. При дослідженні обставин справи у судовому засіданні він не повинен висловлювати своєї оцінки, критичних зауважень.

У заявах про самовідвід суддя Гнип О.І. вказував, що «<…>суддя Смага С.В. неспроможний забезпечити об’єктивне вирішення і даного самовідводу через створення ним же ідеї неприязних зі мною відносин, яку він намагається поширити, нав’язати працівниками апарату суду, учасника судових справ», «<…> у судді Смаги С. В. є особисте жадання (в тому числі шляхом ухвалення судових рішень) спричинити мені неприємності у праці будь-якими способами через непереборне бажання обійняти посаду голови суду й усунення мене від виконання обов’язків голови Семенівського районного суду Чернігівської області». Суддя Гнип О.І. покликався на те, що суддя Смага С.В. у 2016 році намагався завуальовано «продавити» під час бесід із ним питання про поновлення його рідного брата на роботі, у 2017 році налаштовував проти нього помічника судді, яка з ним працювала, восени 2020 року намагався влаштувати з ним бійку та нецензурно лаявся, під час розподілу клопотання ОСОБА_1 залякував працівників апарату суду, перед розглядом його заяви про відвід нецензурно лаявся у своєму кабінеті, не допустив у судове засідання матір засудженого, напередодні розгляду заяви про самовідвід розпивав міцні напої, допускав позапроцесуальне спілкування з працівниками прокуратури. Суддя Гнип О.І. також зауважував, що суддя Смага С.В., постановляючи ухвали про відмову в задоволенні його заяв про самовідвід, демонструє працівникам апарату суду можливість зухвалого порушення закону.

Заяви судді Гнипа О.І., які він оголошував учасникам провадження у судових засіданнях, містять негативну оцінку процесуальних дій та особи судді Смаги С.В., що надалі спонукало сторону захисту (захисника засудженого) заявити йому відвід від розгляду заяви судді Гнипа О.І. про самовідвід.

Аналізуючи пояснення судді Гнипа О.І., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя констатує, що неодноразове подання заяв про самовідвід не мало на меті захист авторитету правосуддя чи реалізацію ним права на самовідвід з метою усунення будь-яких сумнівів учасників судового процесу у його неупередженості.

Пояснення судді Гнипа О.І., надані Вищій раді правосуддя, вказують, що він, висловлюючи у кожній новій заяві про самовідвід твердження, які містили критику іншого судді, та надаючи негативну оцінку судді Смазі С.В. у зв’язку з ухваленням судових рішень, що не виправдали його очікувань, вчиняв дії, які були спрямовані на дискредитацію судді Смаги С.В., а не на досягнення завдань судочинства.

Доводи судді Гнипа О.І. про те, що учасники судового процесу не є «публікою», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя визнає неприйнятними, оскільки він, допускаючи оголошення таких тверджень, порушував порядок розгляду заяв про самовідвід, а заборона проявів неповаги до людини за будь-якими ознаками, зокрема за ознаками процесуального статусу, посади, є абсолютною, тобто не передбачає винятків як щодо адресатів відповідних висловлювань, так і щодо аудиторії, перед якою їх поширюють.

Наведені суддею Гнипом О.І. твердження безпосередньо не стосувалися судової справи за клопотанням засудженого ОСОБА_1, їх оголошення у судовому засіданні було неприйнятним, не відповідало положенням пункту 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статей 6, 10 Кодексу суддівської етики.

Така поведінка судді Гнипа О.І. у безпосередньому взаємозв’язку з його діями щодо систематичного безпідставного заявлення самовідводу та виявом негативного ставлення до іншого судді в сукупності становить склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів). Оскільки оголошення таких тверджень у судових засіданнях мало неодноразовий характер, було спрямоване на досягнення вигідного для судді Гнипа О.І. становища, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що такі дії суддя допустив свідомо та умисно.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що пояснення судді Гнипа О.І. щодо обставин, які не є предметом цього дисциплінарного провадження, інших осіб (не учасників судового провадження чи дисциплінарного провадження), подій, не пов’язаних із розглядом судової справи та обставин, які вже були оцінені дисциплінарним органом під час вирішення питання про відкриття / відмову у відкритті дисциплінарної справи, у тому числі повторно, дисциплінарним органом не досліджуються та не оцінюються.

Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що Гнип Олександр Іванович Указом Президента України від 12 січня 2007 року № 11/2007 призначений на посаду судді Семенівського районного суду Чернігівської області строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 12 січня 2012 року № 4323-VI обраний суддею цього суду безстроково.

Як убачається з характеристики, яку надав голова Чернігівського апеляційного суду Салай Г.А., суддя Гнип О.І. зарекомендував себе як досвідчений, працелюбивий та дисциплінований суддя, вивчає законодавство, судову практику, постійно підвищує свій фаховий рівень, користується авторитетом у працівників апарату суду.

Голова Чернігівського апеляційного суду Салай Г.А. вказує, що суддя Смага С.В. звертався до суду апеляційної інстанції щодо непорозумінь у взаємовідносинах з суддею Гнипом О.І., що унеможливлює проведення загальних зборів суду та обрання голови суду. Однак Третя Дисциплінарна палата зазначене твердження у характеристиці, надійній головою Чернігівського апеляційного суду не враховує, оскільки у цій частині характеристика не може самостійно свідчити про негативну поведінку судді Гнипа О.І., з огляду на те, що суддя Смага С.В.. є одним із скаржників в зазначеному дисциплінарному провадженні.

На вебсайті Вищої ради правосуддя відсутні відомості щодо притягнення судді Семенівського районного суду Чернігівської області Гнипа О.І. до дисциплінарної відповідальності.

Про високий фаховий рівень та рівень компетентності свідчать письмові пояснення судді Гнипа О.І., однак з огляду на значний життєвий та суддівський досвід (на день розгляду дисциплінарної справи становить понад 17 років) Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що таку поведінку висококваліфікованого судді слід визнати неприпустимою, оскільки він використовував визначені законом інструменти, процедури не у цілях судочинства, а у власних інтересах.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що згідно із частиною четвертою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарні стягнення, визначені пунктами 1–3 частини першої цієї статті, не застосовуються у разі вчинення суддею проступків, визначених пунктами 3, 10–12, 14, 15 частини першої статті 106 цього Закону.

Водночас необхідність урахування принципу пропорційності при обранні виду дисциплінарного стягнення відповідає принципу верховенства права (стаття 8 Конституції України), а також статті 8 Конвенції та практиці її застосування ЄСПЛ. Як зазначено у Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про принципи й правила, що регулюють професійну поведінку суддів, зокрема етичні норми, несумісну з посадою поведінку та неупередженість (пункт 74), шкала дисциплінарних санкцій стосовно судді має відповідати принципу пропорційності.

Ураховуючи встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини, позитивну характеристику судді Семенівського районного суду Чернігівської області Смаги С.В., допущення ним проступків унаслідок як недбалості, так й умислу, зважаючи на роботу суду в умовах воєнного стану, значний стаж роботи Гнипа О.І. на посаді судді (на день розгляду цієї справи − понад 17 років), з огляду на який суддя мав глибоко розуміти та усвідомлювати недопустимість застосування процесуального законодавства у цілях не пов’язаних із правосуддям, та недопустимість зловживання правом на самовідвід, зважаючи на відсутність відомостей щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що застосування до судді Семенівського районного суду Чернігівської області Гнипа О.І. дисциплінарного стягнення у виді догани − з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця буде пропорційним вчиненим дисциплінарним проступкам і відповідає статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Відповідно до частини другої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та пунктами 13.22–13.44 Регламенту Вищої ради правосуддя, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

вирішила:

 

притягнути суддю Семенівського районного суду Чернігівської області Гнипа Олександра Івановича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді догани − з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

 

Головуючий на засіданні

Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

 

Члени Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя