Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Усатова Дмитра Дмитровича на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 липня 2018 року № 2247/3дп/15-18 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 10 серпня 2018 року (вх. № 4180/0/6-18) надійшла скарга судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Усатова Д.Д. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (далі – Дисциплінарна палата) від 11 липня 2018 року № 2247/3дп/15-18 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади судді.
За результатами розгляду цієї скарги рішенням Вищої ради правосуддя від 20 грудня 2018 року № 3965/0/15-18 рішення Дисциплінарної палати від 11 липня 2018 року № 2247/3дп/15-18 про притягнення судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Усатова Д.Д. до дисциплінарної відповідальності залишено без змін.
На підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України рішенням Вищої ради правосуддя від 10 січня 2019 року № 58/0/15-19 Усатова Д.Д. звільнено з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області.
У лютому 2019 року Усатов Д.Д. звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, в якій просив скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 20 грудня 2018 року № 3965/0/15-18 про залишення без змін рішення Дисциплінарної палати від 11 липня 2018 року № 2247/3дп/15-18 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року скаргу Усатова Д.Д. на рішення Вищої ради правосуддя від 20 грудня 2018 року про залишення без змін рішення Дисциплінарної палати від 11 липня 2018 року № 2247/3дп/15-18 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності задоволено. Скасовано рішення Вищої ради правосуддя від 20 грудня 2018 року № 3965/0/15-18.
Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання.
Частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у чинній редакції передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Обов’язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно із частиною третьою статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у випадку скасування судом рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, Вища рада правосуддя розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно. Повторний розгляд справи здійснюється Вищою радою правосуддя у пленарному складі у порядку, визначеному статтею 49 цього Закону.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 18 грудня 2019 року за вхідним № 13206/0/8-19 доповідачем щодо вказаної скарги визначено члена Вищої ради правосуддя Іванову Л.Б.
Скарга судді Усатова Д.Д. на рішення Дисциплінарної палати від 11 липня 2018 року подана з дотриманням вимог, визначених Законом України «Про Вищу раду правосуддя».
Усатов Д.Д., адвокат Жовноватюк О.М., адвокат Ткачук О.В., адвокат Тараненко А.І., публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі – ПАТ «Укрсоцбанк») повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.
У засідання Вищої ради правосуддя Усатов Д.Д. та скаржники не прибули, про причини неявки не повідомили, клопотань про відкладення розгляду скарги не надсилали. У засідання Вищої ради правосуддя з’явився представник Усатова Д.Д. – адвокат Кравець Р.Ю., який підтримав скаргу судді Усатова Д.Д., просив скасувати рішення Дисциплінарної палати від 11 липня 2018 року.
Вищою радою правосуддя встановлено таке.
Указом Президента України від 4 жовтня 2005 року № 1412/2005 Усатов Дмитро Дмитрович призначений на посаду судді Києво-Святошинського районного суду Київської області строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 21 жовтня 2010 року № 2637-VІ обраний на посаду судді цього суду безстроково.
Відповідно до частини десятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Дисциплінарна палата ухвалою від 28 березня 2018 року № 915/3дп/15-18 за власною ініціативою відкрила дисциплінарну справу стосовно суддів Києво-Святошинського районного суду Київської області Усатова Д.Д., Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Мороза В.П., апеляційного суду Київської області Іванової І.В., Гуля В.В. та об’єднала її в одну дисциплінарну справу з дисциплінарною справою стосовно суддів Києво-Святошинського районного суду Київської області Волчка А.Я., апеляційного суду Дніпропетровської області Лаченкової О.В., Варенко О.П., Городничої В.С., відкритою за скаргою ПАТ «Укрсоцбанк».
Рішенням Дисциплінарної палати від 11 липня 2018 року № 2247/3дп/15-18 суддів Києво-Святошинського районного суду Київської області Волчка А.Я. та Усатова Д.Д. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до них дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади судді. Відмовлено у притягненні до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційного суду Дніпропетровської області Лаченкової О.В., Городничої В.С., Варенко О.П., суддів апеляційного суду Київської області Іванової І.В., Гуля В.В.. Дисциплінарне провадження щодо вказаних суддів припинено. Закрито дисциплінарну справу в частині, що стосується судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Мороза В.П.
Під час розгляду дисциплінарної справи в частині стосовно судді Усатова Д.Д. Дисциплінарною палатою встановлено таке.
Справа № 369/11102/15-ц
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 жовтня 2015 року (суддя Усатов Д.Д.) відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Проект-А» (далі – ТОВ «Проект-А») про стягнення боргу в розмірі 20 000 000 грн на підставі договорів позики та поруки.
Того самого дня, 13 жовтня 2015 року, суддя Усатов Д.Д. постановив ухвалу, якою задовольнив заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та наклав арешт на будівлю адміністративно-побутового комплексу (літера С) площею 18 405 кв. м, що знаходиться за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Цією ухвалою заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема Державній реєстраційній службі України, Департаменту державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України, реєстраційній службі Головного управління юстиції у місті Києві та іншим органам, які виконують функції реєстрації, вчиняти будь-які дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, а також будь-які дії (в тому числі правочини) щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інші) щодо будівлі адміністративно-побутового комплексу (літера С) площею 18 405 кв. м, що знаходиться за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Визначено, що ухвала підлягає негайному виконанню.
ПАТ «Укрсоцбанк» оскаржило вказану ухвалу про забезпечення позову.
За результатами апеляційного перегляду 9 лютого 2016 року апеляційним судом Київської області (судді Іванова І.В., Гуль В.В., Касьяненко Л.І.) зазначену ухвалу залишено без змін.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області (суддя Усатов Д.Д.) від 3 червня 2016 року за заявою ПАТ «Укрсоцбанк» скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою судді Усатова Д.Д. від 13 жовтня 2015 року в цій справі, з посиланням на обставини, про які суд міг дізнатися станом на час постановлення первісної ухвали про забезпечення позову, а саме на наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на будівлю адміністративно-побутового комплексу (літера С) площею 18 405 кв. м, що розташована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, за ПАТ «Укрсоцбанк».
Як зазначено Дисциплінарною палатою, ще до скасування вказаної ухвали про забезпечення позову суддя Усатов Д.Д. наклав арешт на інший об’єкт нерухомості, що належав ПАТ «Укрсоцбанк», за тією самою адресою, причому за подібних обставин, що, на думку Дисциплінарної палати, в сукупності з іншими обставинами вказувало на умисність та системність його дій щодо порушення права власності ПАТ «Укрсоцбанк».
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 липня 2016 року (суддя Усатов Д.Д.) позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду через повторну неявку позивача без поважних причин.
Оцінюючи дії судді Усатова Д.Д. під час розгляду справи № 369/11102/15-ц, Дисциплінарна палата вказала на явну неспівмірність застосованих заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, оскільки забезпечення позову шляхом заборони вчиняти «будь-які дії (в тому числі правочини) щодо … передачі у володіння та користування третім особам» ніяк не було пов’язане з гіпотетичною можливістю задоволення позову про стягнення коштів, натомість воно повністю блокувало господарську діяльність товариства щодо передачі приміщень об’єкта в оренду без будь-якого виправдання та з порушенням права власності на відповідне майно.
Дисциплінарна палата дійшла висновку, що вказане порушення вимог статті 151 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) допущене суддею Усатовим Д.Д. умисно, про що свідчить посилання в постановленій ним ухвалі на «позицію, висвітлену у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», згідно з якою позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Дисциплінарною палатою зазначено, що таке посилання вказує на неприпустимість дій судді щодо забезпечення «позову майнового характеру» шляхом блокування господарської діяльності власника майна. Таким чином, на думку Дисциплінарної палати, суперечність між мотивувальною та резолютивною частинами ухвали є очевидною.
Дисциплінарна палата вважала, що про наявність умислу судді Усатова Д.Д., спрямованого на порушення права власності на майно, стосовно якого було вжито заходи забезпечення позову, свідчить і явна неспівмірність застосованого засобу забезпечення позову з огляду на вартість об’єкта нерухомості.
На думку Дисциплінарної палати, при забезпеченні вимоги про стягнення грошових коштів найбільш прийнятним та найменш обтяжливим для власника майна заходом забезпечення позову мала бути заборона відчуження майна, а не заборона розпорядження ним та вчинення будь-яких дій, що дало б боржнику можливість отримати кошти, необхідні для погашення боргу. Водночас в ухвалі не вказано, яким чином невжиття заходів забезпечення може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду.
Дисциплінарна палата також звернула увагу, що, як убачається із штрих-коду ухвали про забезпечення позову, вона постановлена суддею о 09:09, тоді як ухвала про відкриття провадження у справі постановлена цього самого дня, проте пізніше – о 10:12, хоча за правилами частини четвертої статті 151 ЦПК України у відповідній редакції постановлення ухвали про забезпечення позову до відкриття провадження у справі допускається виключно в разі порушення прав інтелектуальної власності, чого у зазначеній справі не вбачається.
Справа № 369/4004/16-ц
З 29 квітня 2016 року у провадженні судді Усатова Д.Д. перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до тих самих відповідачів – ОСОБА_2, ТОВ «Проект-А» про стягнення боргу в розмірі 350 000 000 грн на підставі договорів позики та поруки.
Ухвалою від 29 квітня 2016 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено її до розгляду.
Того самого дня суддя Усатов Д.Д. постановив ухвалу, якою задовольнив заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову та наклав арешт на нежитлові приміщення, розташовані у ІНФОРМАЦІЯ_1 (літера С). Вказаною ухвалою заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема Міністерству юстиції України, його територіальним органам, Департаменту державної реєстрації, нотаріусам та іншим органам, які виконують функції реєстрації, вчиняти будь-які дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, а також будь-які дії (в тому числі правочини) щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інші) щодо зазначених в ухвалі нежитлових приміщень. Визначено, що ухвала підлягала негайному виконанню.
У подальшому ПАТ «Укрсоцбанк» як особа, яку не було залучено до участі в розгляді справи, проте вирішено питання про її права та обов’язки, подала апеляційну скаргу на ухвалу про забезпечення позову від 29 квітня 2016 року.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 16 червня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено частково, ухвалу суду першої інстанції скасовано та передано питання на новий розгляд до суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції констатував, що місцевим судом не надано оцінки наявності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису від 1 квітня 2013 року про реєстрацію майна, на яке накладено арешт, про реєстрацію права власності за ПАТ «Укрсоцбанк», а не ТОВ «Проект-А», та співмірності вжитих заходів з вартістю арештованого майна та відповідальністю поручителя в розмірі всього 10 000 гривень.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області (суддя Усатов Д.Д.) від 8 вересня 2016 року в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено. Вказана ухвала обґрунтована тим, що підстави для обрання виду забезпечення позову не дають можливості дійти висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що ненакладення арешту на нерухоме майно може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Оцінюючи дії судді Усатова Д.Д. під час розгляду справи № 369/4004/16-ц, Дисциплінарна палата вказала, як і у попередній справі, на явну неспівмірність застосованого заходу забезпечення позову – як щодо способу забезпечення позову, так і щодо неспівмірності заявлених позовних вимог з вартістю об’єкта нерухомості.
Дисциплінарна палата також звернула увагу, що в цій справі, як і у справі № 369/11102/15-ц, відповідно до штрих-кодів на постановлених ухвалах ухвала про забезпечення позову роздрукована набагато раніше, ніж ухвала про відкриття провадження (11:12 та 16:16 відповідно). Аналізуючи аналогічні дії судді Усатова Д.Д. під час розгляду справи № 369/11102/15-ц, Дисциплінарна палата дійшла висновку, що викладене в сукупності з іншими встановленими обставинами розгляду справи вказує на упередженість судді Усатова Д.Д., а також на те, що допущені ним порушення не мають характеру звичайної суддівської помилки.
Як зазначила Дисциплінарна палата, дії судді при забезпеченні позову у справах № 369/11102/15-ц, № 369/4004/16-ц істотно відрізняються від звичайної практики цього судді, згідно з якою ним вживались заходи щодо з’ясування співмірності позовних вимог та вартості об’єктів нерухомого майна, якими забезпечується позов. Отже, порушення судді не було наслідком звичайної суддівської помилки, а вчинено умисно. Умисність та системність порушень, їх цілеспрямованість Дисциплінарна палата вбачала і в тому, що ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 3 червня 2016 року у справі № 369/11102/15-ц про скасування арешту майна було постановлено лише після оскарження арешту майна до суду апеляційної інстанції в іншій справі № 369/4004/16-ц.
Дисциплінарна палата також вказала, що умисність дій судді Усатова Д.Д. підтверджується тим, що він не вжив заходів щодо перевірки чинності зазначених та наданих позивачем документів, а саме незасвідченої копії витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 7 жовтня 2015 року, який, як установлено перевіркою даних у відповідному реєстрі на офіційному сайті Міністерства юстиції України, не видавався. За відсутності засвідчення справжності вказаного витягу його перевірка могла бути виконана будь-якою особою, яка мала інформацію про час та дату формування витягу та про його номер.
Дисциплінарна палата зазначила, що суддя Усатов Д.Д. відкрив провадження у справі за відсутності інформації відділу адресно-довідкової роботи Головного управління Державної міграційної служби України у місті Києві про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача. Постановив ухвали про відкриття провадження у цивільній справі та про забезпечення позову у день надходження позовної заяви до суду в обох справах до закінчення встановленого законом триденного строку з урахуванням поштового обігу для надання відповіді на запит суду (частина третя статті 122 ЦПК України).
На думку Дисциплінарної палати, порушення провадження у справах та вжиття заходів забезпечення позову у стислий строк, зокрема з урахуванням неотримання в порядку, визначеному статтею 122 ЦПК України, підтвердження реєстрації місця проживання відповідача, також вказує на умисність дій зазначеного судді.
Дисциплінарна палата вказала, що суддя Усатов Д.Д. мав усвідомлювати, що позивачі та ТОВ «Проект-А» діють недобросовісно та за взаємною згодою, оскільки підсудність вказаної справи була штучно змінена шляхом подання позову позивачем, якого не стосувалися ділові взаємовідносини ТОВ «Проект-А» та ПАТ «Укрсоцбанк», зобов’язання відповідача (згідно з текстом позовної заяви) обмежувались сумою в розмірі 10 000 грн, що порівняно із загальною сумою боргу становило менше 0,05 %. Імітація спору мала бути очевидною для судді Усатова Д.Д. з огляду на його високий рівень кваліфікації та значний досвід роботи.
З урахуванням установлених під час розгляду дисциплінарної справи обставин Дисциплінарна палата дійшла висновку, що поведінка судді Усатова Д.Д. під час здійснення правосуддя у справах № 369/11102/15-ц, № 369/4004/16-ц свідчить про наявність у його діях дисциплінарного проступку, передбаченого на час вчинення відповідних дій підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», що відповідає проступку, передбаченому підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору); дисциплінарного проступку, передбаченого на час вчинення відповідних дій пунктом 4 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», а саме допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод, що відповідає проступку, передбаченому пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів».
Враховуючи умисний характер порушень, допущених суддею Усатовим Д.Д., Дисциплінарна палата дійшла висновку, що в його діях вбачається порушення присяги в розумінні пункту 1 частини другої статті 97 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд» (суддя вчинив дії, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя). Відповідні дії також охоплюються поняттям істотного дисциплінарного проступку в розумінні пункту 7 частини дев’ятої статті 109 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів».
З огляду на системний характер дій судді Усатова Д.Д. щодо порушення основоположних прав людини, очевидний характер порушень, допущених цим суддею, які свідчать, що він необ’єктивно та несправедливо, всупереч присязі судді здійснював правосуддя, а також враховуючи наслідки, які настали за результатами вчинених суддею діянь, як для власника майна, так і для авторитету правосуддя в цілому, характеристику судді Усатова Д.Д. та надані ним пояснення, Дисциплінарна палата вважала, що застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді внесення подання Вищій раді правосуддя про звільнення його з посади є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку і відповідатиме вимогам статті 109 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» та статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
У скарзі до Вищої ради правосуддя суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Усатов Д.Д. висловив незгоду із рішенням Дисциплінарної палати, вважає його надуманим, поверховим, таким, що ґрунтується на суб’єктивному баченні і припущеннях та не відповідає обставинам справи. Суддя Усатов Д.Д. не погоджується з позицією Дисциплінарної палати про наявність у його діях ознак дисциплінарних проступків, зазначених в оскаржуваному рішенні. Вважає, що Дисциплінарною палатою не доведено факту умисного порушення ним вимог законодавства. Розгляд дисциплінарної справи стосовно нього, відкритої Дисциплінарною палатою за власною ініціативою за відсутності скарг будь-якої сторони у досліджених справах, на думку судді Усатова Д.Д., вказує на неправильну оцінку його дій та безпідставне застосування до нього дисциплінарного стягнення. Суддя Усатов Д.Д. також вважає неправомірним посилання Дисциплінарної палати на рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 28 березня 2013 року про притягнення його до дисциплінарної відповідальності як на обставину, що його характеризує. З огляду на наведене просив скасувати рішення Дисциплінарної палати від 11 липня 2018 року № 2247/3дп/15-18 у частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності та ухвалити нове рішення про відмову у притягненні його до дисциплінарної відповідальності.
Вивчивши та перевіривши доводи скарги, матеріали дисциплінарного провадження, рішення Дисциплінарної палати від 11 липня 2018 року, з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду, Вища рада правосуддя вважає, що рішення Дисциплінарної палати необхідно змінити з огляду на таке.
Стосовно висновків Дисциплінарної палати про те, що умисність дій судді Усатова Д.Д. підтверджується тим, що відповідно до штрих-кодів на ухвалах ухвали про забезпечення позову постановлені суддею раніше, ніж ухвали про відкриття провадження (у справі № 369/11102/15-ц – о 09:09 та 10:12 відповідно; у справі № 369/4004/16-ц – об 11:12 та 16:16 відповідно), що суперечить вимогам частини четвертої статті 151 ЦПК (у редакції, чинній на час постановлення цих ухвал), згідно з якою суд міг забезпечити позов до подання позовної заяви виключно в разі порушення прав інтелектуальної власності, що не було предметом спору в цих справах, необхідно зазначити таке.
Відповідно до частини першої статті 153 ЦПК України у редакції, чинній на час постановлення вказаних ухвал, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Ухвали суду, які оформлюються окремим процесуальним документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати (частина четверта статті 209 ЦПК України у редакції, чинній на час постановлення вказаних ухвал).
Згідно із частиною другою статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
За визначенням підпункту 1.2.1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року (в редакції, чинній на час постановлення суддею Усатовим Д.Д. ухвал) (далі – Положення), оригінал електронного судового рішення – це електронний примірник судового рішення з електронним цифровим підписом (далі – ЕЦП) судді (головуючого судді або судді-доповідача у разі колегіального розгляду судової справи), що не підлягає редагуванню.
Згідно з підпунктом 2.9.1 Положення електронний примірник кожного документа зберігається в автоматизованій системі в стані «Оригінал» та засвідчується ЕЦП особи, яка підписала цей документ. Доступ для коригування зазначених документів автоматично блокується автоматизованою системою. З метою ідентифікації документа та його швидкого пошуку в автоматизованій системі для кожного документа автоматизованою системою автоматично формується унікальний ідентифікатор. Структура унікального ідентифікатора є такою: код бази даних суду, унікальний ідентифікатор документа в базі даних суду, тип документа та тип юрисдикції.
Оригінали електронних судових рішень, засвідчені ЕЦП, надсилаються до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР) у встановленому порядку.
Таким чином, до встановлення для електронного примірника документа в автоматизованій системі стану «Оригінал» та засвідчення його ЕЦП цей документ не може бути надісланий до ЄДРСР, і водночас його може бути редаговано.
Відповідно до наявного в матеріалах справи листа державного підприємства «Інформаційні судові системи» від 26 листопада 2018 року № 4321/0/2-18 дата та час, що вказані на процесуальному документі з лівого боку від штрих-коду – це дата та час створення його в автоматизованій системі документообігу суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові зазначила, що наявні на ухвалах про відкриття провадження і про вжиття заходів забезпечення позову з лівого від штрих-коду боку дата і час свідчать виключно про момент їх створення в автоматизованій системі документообігу, що не виключало можливості їх редагування до встановлення стану «Оригінал» та підписання ЕЦП. Водночас ці дата й час жодним чином не підтверджують ні моменту створення оригіналу електронного судового рішення в автоматизованій системі документообігу суду, ні, тим більше, часу постановлення суддею відповідних ухвал.
За таких обставин Дисциплінарна палата помилково ототожнила передбачену ЦПК України процесуальну дію – постановлення судом ухвали з вирішення певного питання, з технічною функцією – створенням електронного примірника документа в автоматизованій системі документообігу суду.
У зв’язку із цим Вища рада правосуддя приходить до висновку, який зазначено й у постанові Великої Палати Верховного Суду, що ці докази не є належними для підтвердження обставин часу постановлення судового рішення, а отже, не є свідченнями умисності дій судді щодо порушення ПАТ «Укрсоцбанк» права власності на майно.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 122 ЦПК України у редакції, чинній на час постановлення вказаних вище ухвал суддею Усатовим Д.Д., у разі, якщо відповідачем у позовній заяві, поданій і оформленій у порядку, встановленому цим Кодексом, вказана фізична особа, що не є суб’єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом трьох днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.
Якщо з отриманої інформації судом буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд повертає позовну заяву на підставі пункту 4 частини третьої статті 121 цього Кодексу.
Питання про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі суддя вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження заяви до суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків, та не пізніше наступного дня після отримання судом у порядку, передбаченому частиною третьою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду, аналіз вказаних норм свідчить про відсутність у них імперативної заборони вирішувати питання про відкриття провадження у справі до отримання відомостей про місце проживання (перебування) фізичної особи, яка є відповідачем у справі.
Встановлено, що в обох випадках (справи № 369/11102/15-ц та № 369/4004/16-ц) до позовної заяви було додано копію паспорта відповідача ОСОБА_2 із зазначенням відомостей щодо реєстрації місця його проживання. При цьому на виконання вимог частини третьої статті 122 ЦПК України суддя Усатов Д.Д. надсилав відповідні запити, і згідно з отриманими судом даними інформація щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 підтвердилася.
Водночас Дисциплінарною палатою не було встановлено, що в інших справах суддя Усатов Д.Д. вирішував питання про відкриття провадження лише після закінчення встановленого статтею 122 ЦПК України строку для надання відповіді на запит суду або після отримання такої відповіді, тобто того, що дії судді при вирішенні цього питання в інших справах відрізнялися від його дій у справах № 369/11102/15-ц та № 369/4004/16-ц.
Отже, висновки Дисциплінарної палати про те, що постановлення суддею Усатовим Д.Д. ухвал про відкриття провадження у цивільній справі та про забезпечення позову у справах № 369/11102/15-ц, № 369/4004/16-ц до закінчення часу, необхідного для надання відповіді на запит суду, свідчить про наявність у його діях умислу щодо порушення права власності ПАТ «Укрсоцбанк» на нерухоме майно, є необґрунтованими, на що також вказала Велика Палата Верховного Суду.
Доводи Дисциплінарної палати про те, що дії судді Усатова Д.Д. під час забезпечення позову у справах № 369/11102/15-ц, № 369/4004/16-ц істотно відрізняються від звичної практики цього судді, згідно з якою він вживав заходи щодо з’ясування співмірності позовних вимог та вартості об’єктів нерухомого майна, якими забезпечується позов, Вища рада правосуддя вважає необґрунтованими, оскільки зазначені Дисциплінарною палатою у рішенні справи (як приклади, що підтверджують ці доводи) суттєво відрізняються від справ № 369/11102/15-ц, № 369/4004/16-ц.
З огляду на викладене висновки Дисциплінарної палати про доведеність умислу судді Усатова Д.Д. на вчинення дій, кваліфікованих як порушення присяги судді та істотний дисциплінарний проступок, є помилковими.
Крім того, посилаючись у рішенні на наслідки, які настали за результатами вчинених суддею діянь як для власника майна, так і для авторитету правосуддя в цілому, Дисциплінарна палата не зазначила, на підставі яких саме доказів зробила такий висновок, не вказала, які саме наслідки настали, не обґрунтувала, в чому полягає шкода авторитету правосуддя, та не навела доказів негативного сприйняття або засудження суспільством вчинених суддею дій.
Велика Палата Верховного Суду з цього приводу зазначила, що, враховуючи недоведення належними і допустимими доказами висновків щодо умисності дій судді Усатова Д.Д. та спричинення цими діями негативних наслідків, мотивування про наявність правових підстав для кваліфікації дій цього судді як порушення присяги судді та вчинення істотного дисциплінарного проступку, застосування до вказаного судді найсуворішого виду дисциплінарного стягнення – подання про звільнення з посади – є необґрунтованим.
Відповідно до частини десятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», якщо в процесі розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата дійде висновку про наявність ознак дисциплінарного проступку в діяннях інших суддів або про наявність ознак іншого дисциплінарного проступку в діяннях судді, щодо якого розглядається справа, Дисциплінарна палата може ухвалити рішення про відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою.
Дисциплінарною палатою під час розгляду дисциплінарної справи стосовно суддів Києво-Святошинського районного суду Київської області Волчка А.Я., апеляційного суду Дніпропетровської області Лаченкової О.В., Варенко О.П., Городничої В.С. встановлені обставини, що свідчать про наявність у діях інших суддів, у тому числі судді Усатова Д.Д., ознак дисциплінарного проступку. З огляду на викладене твердження судді Усатова Д.Д. про неправильну оцінку його дій та безпідставне застосування до нього дисциплінарного стягнення у зв’язку із відсутністю стосовно нього скарг будь-якої зі сторін у вказаних справах є необґрунтованими.
Доводи судді Усатова Д.Д. про те, що Дисциплінарна палата вийшла за межі своїх повноважень та за межі скарги не можуть бути взяті до уваги, оскільки Дисциплінарною палатою не встановлено та/або не оцінено обставини справи, а лише в межах повноважень дисциплінарного органу надано правову оцінку процесуальним діям судді Усатова Д.Д. під час постановлення ухвал про забезпечення позову.
Посилання представника судді Усатова Д.Д. – адвоката Кравця Р.Ю. в засіданні Вищої ради правосуддя на те, що на момент проведення повторного розгляду дисциплінарної справи строки притягнення судді до відповідальності минули, що виключає можливість притягнення судді до відповідальності, підлягають відхиленню. Після скасування Великою Палатою Верховного Суду рішення Вищої ради правосуддя, яким було залишено без змін рішення Дисциплінарної палати від 11 липня 2018 року № 2247/3дп/15-18 про притягнення судді Усатова Д.Д. до дисциплінарної відповідальності, Вища рада правосуддя розглядає цю скаргу судді Усатова Д.Д. повторно відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя». Станом на дату ухвалення Дисциплінарною палатою зазначеного рішення про притягнення судді Усатова Д.Д. до дисциплінарної відповідальності за дії, вчинені 13 жовтня 2015 року та 29 квітня 2016 року, строки, визначені частиною четвертою статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній станом на 13 жовтня 2015 року та 29 квітня 2016 року (не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці), не минули.
Стосовно порушень судді Усатова Д.Д., які згідно з висновком Дисциплінарної палати він допустив під час забезпечення позову у справах № 369/11102/15-ц та № 369/4004/16-ц, а саме:
вжиття заходів забезпечення позову, явно неспівмірних із заявленими позовними вимогами;
ненаведення мотивів щодо співмірності позовних вимог та вартості об’єкта нерухомого майна;
ненаведення обґрунтування щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, необхідно зазначити таке.
Відповідно до частини першої статті 151 ЦПК України у редакції, чинній на час постановлення суддею Усатовим Д.Д. ухвал, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.
Згідно із частиною третьою статті 152 ЦПК України у редакції, чинній на час постановлення суддею Усатовим Д.Д. ухвал, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Частиною п’ятою статті 153 ЦПК України у редакції, чинній станом на день постановлення ухвал суддею Усатовим Д.Д., визначено, що про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена.
У пунктах 4, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вказано, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному статтею 209 ЦПК України, і має включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.
Вмотивованість – це вимога до суду наводити письмово у рішенні судження, пояснення про наявність чи відсутність фактів, які є основою висновку суду. Це також пояснення суду, чому він ухвалив саме таке рішення, погодився з одними та відкинув інші доводи.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише в разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Мотиви, з яких суд дійшов висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову та їх співмірність заявленим вимогам, повинні бути викладені в ухвалі суду про забезпечення позову.
З постановлених суддею Усатовим Д.Д. ухвал про забезпечення позову від 13 жовтня 2015 року у справі № 369/11102/15-ц та від 29 квітня 2016 року у справі № 369/4004/16-ц вбачається, що суддя Усатов Д.Д. дійшов висновків про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог позивача, які він обґрунтовував наявними у матеріалах справи договорами позики та поруки.
Водночас, перевіряючи доводи скарги судді Усатова Д.Д. про необґрунтованість висновків Дисциплінарної палати щодо вжиття ним заходів забезпечення позову, які є явно неспівмірними із заявленими позовними вимогами, ненаведення мотивів щодо співмірності позовних вимог вартості об’єкта нерухомого майна, Вища рада правосуддя вважає, що такі доводи підлягають відхиленню, оскільки Дисциплінарною палатою наведено мотиви, з яких вона дійшла зазначених висновків, а Велика Палата Верховного Суду погодилася, що мало місце нез’ясування суддею Усатовим Д.Д. співмірності позовних вимог вартості об’єкта нерухомого майна, а також співмірності позовних вимог характеру вжитих заходів – накладення арешту на нерухоме майно та заборона відповідним органам вчиняти будь-які дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, а також будь-які дії (в тому числі правочини) щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інші) щодо цього майна.
За результатами перевірки доводів скарги судді Усатова Д.Д. та з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду Вищою радою правосуддя не встановлено наявності у діях судді Усатова Д.Д. ознак умислу, зазначені порушення допущені ним внаслідок недбалості.
З огляду на викладене Вища рада правосуддя вважає, що в діях судді Усатова Д.Д. наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого на момент вчинення відповідних дій підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», що відповідає проступку, передбаченому підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», – внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.
Враховуючи, що право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції, незазначення належних, співвідносних з положеннями процесуального закону мотивів, з яких виходив суд, нез’ясування суддею Усатовим Д.Д. співмірності позовних вимог та вартості об’єкта нерухомого майна, а також співмірності позовних вимог і характеру вжитих заходів – накладення арешту на нерухоме майно та установлення заборони вчиняти відповідним органам будь-які дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, а також будь-які дії (в тому числі правочини) щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інші) щодо цього майна, задовольняючи клопотання про забезпечення позову, призвело до порушення основоположного права на справедливий суд, а отже, утворює дисциплінарний проступок, передбачений на час вчинення відповідних дій пунктом 4 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», що відповідає проступку, який передбачений пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.
Згідно із частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
Дисциплінарна палата зазначила, що відповідно до характеристики судді Усатова Д.Д., наданої головою Києво-Святошинського районного суду Київської області Дубас Т.В., за період роботи в суді Усатов Д.Д. зарекомендував себе в цілому позитивно, уміє організовувати свою роботу.
Щодо тверджень судді Усатова Д.Д. про те, що Дисциплінарною палатою під час встановлення обставин, які характеризують суддю, неправомірно враховано рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 28 березня 2013 року, яким його притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани, необхідно зазначити таке.
Згідно із частиною третьою статті 88 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» у відповідній редакції, якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення суддю не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, він вважається таким, який не має дисциплінарного стягнення.
Дисциплінарною палатою встановлено, що суддя Усатов Д.Д. у розумінні частини третьої статті 88 вказаного Закону не має дисциплінарного стягнення, тому Вища рада правосуддя вважає, що факт притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у 2013 році не має враховуватися як обставина, яка характеризує особу судді.
Дотримуючись принципу обов’язковості виконання судового рішення, беручи до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, здійснивши попередню перевірку скарги судді Усатова Д.Д. на рішення Дисциплінарної палати, враховуючи позитивну характеристику судді, відсутність у нього дисциплінарних стягнень, характер дисциплінарного проступку та ступінь вини, Вища рада правосуддя вважає, що пропорційним та достатнім у цьому випадку буде застосування до судді дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 109 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», а саме догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.
Відповідно до пункту 4 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення.
Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя
вирішила:
1) змінити рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 липня 2018 року № 2247/3дп/15-18 у частині притягнення судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Усатова Дмитра Дмитровича до дисциплінарної відповідальності;
2) застосувати до судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Усатова Дмитра Дмитровича дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.
Головуючий на засіданні
Вищої ради правосуддя В.К. Грищук
Члени Вищої ради правосуддя
І.А. Артеменко
О.Є. Блажівська
В.І. Говоруха
П.М. Гречківський
Л.Б. Іванова
Н.С. Краснощокова
В.В. Матвійчук
О.В. Прудивус
М.П. Худик
В.В. Шапран
С.Б. Шелест
