Акт ВРП

Вища рада правосуддя розглянула проєкт Закону «Про внесення змін до частини шостої статті 150 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” щодо оплати праці державних службовців апаратів судів», реєстраційний № 11158, внесений 8 квітня 2024 року на розгляд Верховної Ради України народними депутатами України Масловим Д.В., Калауром І.Р., Стефанчуком М.О., Бабієм Р.В., Демченком С.О., Ватрасом В.А., Васюком О.О., Божиком В.І., Гуньком А.Г., Дирдіним М.Є., Фрісом І.П., Макаровим О.А., Павлішем П.В.

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя надає обов’язкові до розгляду консультативні висновки щодо законопроєктів з питань утворення, реорганізації чи ліквідації судів, судоустрою і статусу суддів.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтями 3, 34 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя

 

вирішила:

 

1. Затвердити консультативний висновок щодо проєкту Закону «Про внесення змін до частини шостої статті 150 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” щодо оплати праці державних службовців апаратів судів», реєстраційний № 11158, внесеного 8 квітня 2024 року на розгляд Верховної Ради України народними депутатами України Масловим Д.В., Калауром І.Р., Стефанчуком М.О., Бабієм Р.В., Демченком С.О., Ватрасом В.А., Васюком О.О., Божиком В.І., Гуньком А.Г., Дирдіним М.Є., Фрісом І.П., Макаровим О.А., Павлішем П.В.

2. Надіслати консультативний висновок до Верховної Ради України.

 

 

Голова Вищої ради правосуддя                                                                                                                                                                                                                                                                                                                           Григорій УСИК

 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

Рішення Вищої ради правосуддя

14 травня 2024 року № 1439/0/15-24

 

 

 

КОНСУЛЬТАТИВНИЙ ВИСНОВОК

щодо законопроєкту № 11158

 

1. Проєкт Закону «Про внесення змін до частини шостої статті 150 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” щодо оплати праці державних службовців апаратів судів», реєстраційний № 11158 (далі – законопроєкт № 11158), внесено 8 квітня 2024 року на розгляд Верховної Ради України народними депутатами України Масловим Д.В., Калауром І.Р., Стефанчуком М.О., Бабієм Р.В., Демченком С.О., Ватрасом В.А., Васюком О.О., Божиком В.І., Гуньком А.Г., Дирдіним М.Є., Фрісом І.П., Макаровим О.А., Павлішем П.В.

Із пояснювальної записки вбачається, що законопроєкт № 11158 розроблено з метою врегулювання деяких питань оплати праці державних службовців апаратів судів та створення належних умов для функціонування судів, гарантованих Конституцією України.

 

2. Вища рада правосуддя відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» надає обов’язкові до розгляду консультативні висновки щодо законопроєктів з питань утворення, реорганізації чи ліквідації судів, судоустрою і статусу суддів.

Під час підготовки консультативного висновку Вища рада правосуддя звернулась до держаних органів та установ системи правосуддя й запропонувала висловити позицію щодо законопроєкту № 11158.

До Вищої ради правосуддя надійшли відповіді від Державної судової адміністрації України та Національної школи суддів України, які Вища рада правосуддя врахувала у цьому консультативному висновку.

 

3. У законопроєкті № 11158 запропоновано внести зміни до статті 150 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якими, зокрема, передбачено врегулювання питання належної оплати праці державних службовців апаратів судів шляхом застосування до посадових окладів регіональних коефіцієнтів, виклавши частину шосту цієї статті в такій редакції:

«6. Схема посадових окладів із визначенням коефіцієнтів для державних службовців судів, органів та установ системи правосуддя затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Державної судової адміністрації України.

До розмірів посадових окладів державних службовців апаратів судів, встановлених схемою посадових окладів, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:

1) 1,1 – якщо суд розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;

2) 1,2 – якщо суд розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п’ятсот тисяч осіб;

3) 1,25 – якщо суд розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.».

Проаналізувавши зміни, запропоновані в законопроєкті № 11158, Вища рада правосуддя вважає за доцільне зазначити таке.

Пунктом 10 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що у 2024 році оплата праці державних службовців здійснюється на основі класифікації посад.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 жовтня 2023 року № 1109 «Про підготовку до запровадження умов оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2024 році» затверджено Каталог типових посад державної служби і критерії віднесення до таких посад та Алгоритм проведення класифікації посад державної служби в умовах воєнного стану.

29 грудня 2023 року Кабінет Міністрів України видав постанову № 1409 «Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2024 році», якою затверджено схему посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням сімей і рівнів посад, юрисдикції та типів державних органів у 2024 році та перелік типових посад державної служби в межах рівнів посад.

З метою підготовки до впровадження у 2024 році єдиних підходів в оплаті праці державних службовців апаратів судів Національне агентство України з питань державної служби провело класифікацію посад державної служби.

У той же час на сьогодні до Вищої ради правосуддя надходять численні звернення голів місцевих та апеляційних судів, у яких зазначено, що проведення класифікації посад державної служби в судах не вирішило питання з конкурентоспроможністю заробітної плати працівників апаратів судів з огляду на суттєве збільшення навантаження, поєднане з кадровим дефіцитом.

Унаслідок цього в судах України відбувається постійний відтік високопрофесійних кадрів, які забезпечують діяльність суду і без яких здійснення правосуддя надзвичайно ускладнюється.

Зокрема, згідно з положеннями частини першої статті 155 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату.

Порядок організації роботи апарату місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого суду визначено Типовим положенням про апарат суду (далі – Типове положення), затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 8 лютого 2019 року № 131.

Пунктом 8 розділу ІІ Типового положення встановлено, що відповідно до основних завдань, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», апарат суду:

1) створює належні умови діяльності суду для ефективного виконання суддями покладених на них повноважень;

2) здійснює організаційне, інформаційно-довідкове й документальне забезпечення підготовки справ і матеріалів для розгляду суддями;

3) забезпечує ведення журналів (протоколів) судового засідання, фіксування судового процесу (судових засідань) технічними засобами, проведення відеоконференцій;

4) забезпечує надсилання адресатам в установленому порядку копій судових рішень, а також судових повідомлень, повісток і викликів;

5) організовує та забезпечує ведення діловодства в суді, забезпечує підготовку й складання документів відповідно до інструкції з діловодства в суді, інших актів законодавства України;

6) забезпечує належну організацію експедиційної обробки документів;

7) забезпечує ведення, облік, формування, опрацювання, надсилання, друкування, тиражування, використання, зберігання та знищення матеріалів, документів та інших матеріальних носіїв інформації, пов’язаних із діяльністю суду;

8) аналізує службову кореспонденцію;

9) організовує комплектування архіву, підготовку документів та архівних справ для передачі їх у встановленому порядку на постійне зберігання чи знищення;

10) забезпечує дотримання вимог до ведення обліку, зберігання, використання, знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять інформацію з обмеженим доступом;

11) забезпечує дотримання вимог Закону України «Про державну таємницю»;

12) складає та подає в установленому порядку статистичну звітність про роботу суду, формує огляди статистичних даних про підсумки діяльності суду;

13) бере участь в аналізі судової статистики, вивченні та узагальненні судової практики, забезпечує підготовку аналітичних довідок, таблиць, інформації з питань судової статистики;

14) упроваджує передові технології організації роботи з документами в суді, забезпечує впровадження електронного суду;

15) здійснює інформаційно-технічне забезпечення судових засідань, зборів суддів;

16) забезпечує функціонування у суді інформаційно-телекомунікаційних систем, систем електронних комунікацій, програмного забезпечення та баз даних;

17) забезпечує функціонування автоматизованої системи документообігу суду, автоматизованого розподілу справ між суддями (до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи);

18) вживає заходів до забезпечення контролю за дотриманням вимог Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (до початку її функціонування – Положення про автоматизовану систему документообігу суду), у тому числі в частині застосування автоматизованого розподілу судових справ між суддями;

19) здійснює організацію доступу суддів і працівників апарату суду до автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, держателем (адміністратором) яких є державні органи або органи місцевого самоврядування у визначеному чинним законодавством порядку, а також контроль за дотриманням вимог щодо захисту інформації;

20) у визначених законом випадках забезпечує надсилання електронних копій судових рішень до Єдиного державного реєстру судових рішень;

21) забезпечує надсилання відомостей про набрання судовим рішенням законної сили до Єдиного державного реєстру судових рішень;

22) вживає заходів щодо забезпечення суддів і працівників апарату суду ключами електронного цифрового підпису;

23) забезпечує у взаємодії з Державною судовою адміністрацією України суддів, працівників апарату суду необхідними засобами інформатизації;

24) забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної служби з питань управління персоналом апарату суду;

25) здійснює добір персоналу апарату суду, організовує роботу щодо його мотивації;

26) веде кадрове діловодство суду, в тому числі особові справи суддів у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України за погодженням з Радою суддів України;

27) веде автоматизовану систему обліку кадрів суду (до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи);

28) забезпечує належну роботу конкурсної та дисциплінарної комісії;

29) організовує в суді належні умови для діяльності працівників Служби судової охорони;

30) бере участь у взаємодії зі Службою судової охорони у заходах щодо додержання особами, які перебувають у суді, встановлених правил і підтримання громадського порядку в залі судового засідання та в приміщенні суду;

31) бере участь у взаємодії зі Службою судової охорони у заходах щодо забезпечення безпеки суддів, працівників апарату суду, учасників судового процесу;

32) забезпечує ведення військового обліку та здійснення бронювання працівників суду;

33) бере участь у здійсненні заходів з мобілізаційної підготовки й мобілізації, здійснює контроль за здійсненням цих заходів;

34) організовує бібліотечно-інформаційну роботу в суді;

35) здійснює облік печаток і штампів та контроль за їх зберіганням, використанням та знищенням;

36) забезпечує взаємодію суду з громадськістю, засобами масової інформації;

37) забезпечує у взаємодії з суддями-спікерами підготовку й поширення матеріалів про діяльність суду;

38) здійснює інформаційне наповнення вебсайту суду;

39) організовує та забезпечує внутрішній облік сплати, повернення й зарахування судового збору до Державного бюджету України;

40) розробляє проєкт структури та штатного розпису суду;

41) забезпечує підготовку пропозицій до бюджетного запиту;

42) організовує прийом громадян, забезпечує розгляд пропозицій, заяв і скарг, запитів відповідно до вимог законів України «Про звернення громадян», «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», «Про статус народного депутата України», «Про доступ до публічної інформації», «Про інформацію»;

43) забезпечує дотримання вимог законів України «Про охорону праці», «Про захист персональних даних», «Про запобігання корупції»;

44) забезпечує перевірку факту подання декларацій суб’єктами декларування та інформування Національного агентства з питань запобігання корупції факту неподання чи несвоєчасного подання декларацій суб’єктами декларування відповідно до вимог Закону України «Про запобігання корупції»;

45) надсилає до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України повідомлення щодо змін, які відбулися у загальних відомостях суддів відповідного суду для належного ведення, наповнення та оновлення суддівського досьє;

46) виконує накази й розпорядження голови суду, керівника апарату суду;

47) забезпечує розроблення проєктів актів стосовно організації внутрішньої діяльності суду;

48) забезпечує організацію та проведення загальних зборів працівників апарату суду, робочих нарад, міжнародних зустрічей, пресконференцій та інших заходів;

49) забезпечує дотримання заходів пожежної безпеки;

50) здійснює господарське обслуговування суду, забезпечує належну експлуатацію приміщення суду, контролює санітарно-технічний стан робочих приміщень, інженерних систем і комунікацій;

51) забезпечує збереження матеріальних цінностей;

52) організовує та забезпечує виконання в суді організаційно-технічних заходів у сфері інформаційної безпеки, технічного захисту інформації та протидії кіберзагрозам;

53) виконує інші функції, пов’язані із забезпеченням діяльності суду.

Відповідно до інформації, яку надала Державна судова адміністрація України, у 2023 році на розгляді в судах першої інстанції перебувало 4 365 849 справ та матеріалів, що на 1 193 083 більше порівняно з 2022 роком; з них у 2023 році розглянуто 3 656 551 справу та матеріал. У 2022 році кількість розглянутих справ та матеріалів становила 2 567 150.

Збільшення надходження справ до судів першої інстанції позначилось, зокрема, на результатах роботи судів апеляційної інстанції.

У 2023 році на розгляді судів апеляційної інстанції перебувало 623 424 справи та матеріали, розглянуто – 536 975. У 2022 році у цих судах перебувало 409 902 справи і матеріали, з них розглянуто – 330 882.

Державна судова адміністрація України також зазначає, що зменшення кількості судів, у яких здійснюється правосуддя у зв’язку зі зміною територіальної підсудності судових справ, поєднане з кадровим дефіцитом, призводить до суттєвого збільшення навантаження на суди, що негативно впливає на тривалість та якість розгляду справ.

Крім того, за інформацією Державної судової адміністрації України, протягом 2023 року, як і в 2022 році, зберігається тенденція відтоку кадрів із державної служби судів системи судоустрою України.

Станом на 31 грудня 2022 року кількість державних службовців, які працювали в апаратах судів, становила 14 039 осіб; із них на посадах державної служби категорії «Б» – 2350 осіб, на посадах державної служби категорії «В» – 11 689, у тому числі 5187 секретарів судових засідань.

Порівняно із 2022 роком станом на 31 грудня 2023 року фактична чисельність державних службовців апаратів місцевих, апеляційних судів становила 13 658 осіб, тобто скоротилася на 2,7 % (на 381 державного службовця).

Через неврегульованість питання щодо матеріального забезпечення та в умовах постійного зростання навантаження на суди України існує тенденція щодо відтоку професійних кадрів із судової системи, що, своєю чергою, не сприятиме дотриманню принципу доступу до правосуддя, підвищенню авторитету правосуддя, привабливості професії та призведе до зниження кадрового потенціалу державної служби в апаратах судів.

Водночас суди, органи та установи системи правосуддя в умовах правового режиму воєнного стану діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України (частина перша статті 12² Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Вища рада правосуддя з розумінням ставиться до складної фінансово-економічної ситуації в державі у зв’язку з веденням Україною національно-визвольної війни проти російської федерації, однак вважає за доцільне наголосити на проблемах фінансового забезпечення потреб судової гілки влади, належний рівень якого сприятиме утвердженню права кожного на доступ до правосуддя, скороченню строків розгляду судових справ та збільшенню кількості розглянутих судових справ, що в сукупності мінімізує можливі порушення прав осіб, які звернулися до суду, та, відповідно, підвищить довіру до суду і авторитет правосуддя в суспільстві.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Дієвість суддів та судової системи – необхідна умова для захисту прав кожної особи, виконання вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, правової визначеності та віри громадськості у верховенство права. Для реалізації дієвості суддів та судової системи велике значення має забезпечення судів кваліфікованим допоміжним персоналом (Рекомендація CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки; пункти 30, 35).

Консультативна рада європейських суддів у висновках неодноразово звертала увагу Комітету міністрів Ради Європи, що держави повинні переглянути існуючі процедури щодо фінансування та управління судами, зокрема:

у Висновку № 2 (2001) закцентовано на необхідності забезпечення достатніх ресурсів для функціонування судів з тим, щоб уможливити їхнє функціонування згідно зі стандартами, викладеними у статті 6 Конвенції[1];

у Висновку № 11 (2008) зазначено, що якість судових рішень безпосередньо залежить від обсягу фінансування судової системи. Суди не можуть ефективно функціонувати без адекватних людських та матеріальних ресурсів. Якщо таких ресурсів не вистачає, ефективна робота судової системи і досягнення високоякісного результату будуть неможливими[2].

Проблемним питанням фінансового забезпечення судової гілки влади вже кілька років поспіль залишається рівень оплати праці працівників апаратів судів, органів і установ системи правосуддя, який є критичним для працівників апаратів місцевих та апеляційних судів. Гарантована частка заробітної плати визначена державою на низькому рівні та не здатна забезпечити гідний рівень їхньої винагороди, а нарахування премій у зв’язку зі станом забезпечення відповідних видатків або не є можливим, або забезпечене в мінімальному розмірі.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)[3].

Фінансове забезпечення судів і суддів є невід’ємним складником як незалежності окремого судді, так і незалежності судової гілки влади, на чому неодноразово наголошували міжнародні правові інституції, зокрема:

в Основних принципах щодо незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, зазначено, що кожна держава-член повинна надавати відповідні засоби, які давали б змогу судовим органам належним чином виконувати свої функції;

принцип ІІІ – Відповідні умови праці Рекомендації № R (94) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо незалежності, дієвості та ролі суддів визначає, що для створення відповідних умов праці, які дозволяють суддям ефективно працювати, необхідно, зокрема, забезпечити те, щоб статус і винагорода суддів відповідали гідності їхньої професії та відповідальності, яку вони беруть на себе; надати в розпорядження суддів допоміжний персонал та відповідне обладнання; ужити відповідних заходів з тим, щоб доручити виконувати несудові завдання іншим особам;

відповідно до пункту 6.1 Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов’язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість.

23 червня 2022 року Європейська Рада узгодила надання Україні статусу кандидата на вступ до Європейського Союзу. Водночас Україні висунуто низку вимог, які необхідно виконати на шляху до європейської інтеграції, зокрема продовження судової реформи. Реалізація цієї реформи, своєю чергою, є неможливою без забезпечення державою гарантій незалежності судової влади, зокрема в частині фінансування.

З огляду на наведене Вища рада правосуддя вважає законодавчі зміни, передбачені в законопроєкті № 11158, необхідними й доцільними та безумовно підтримує ініціативу Верховної Ради України щодо вдосконалення умов оплати праці державних службовців системи правосуддя.

Водночас Вища рада правосуддя вважає за доцільне зазначити, що законопроєктом № 11158 передбачено встановлення регіональних коефіцієнтів до посадових окладів для державних службовців судів, органів та установ системи правосуддя, що, своєю чергою, не вирішує питання оплати праці помічників суддів, які є представниками патронатної служби.

Відповідно до частини першої статті 157 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України.

Частиною другої статті 157 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» також визначено умови, за яких особа має право обійняти посаду помічника судді, – громадянин України, який має вищу юридичну освіту і вільно володіє державною мовою. Для помічників суддів Верховного Суду передбачено додаткові вимоги – стаж професійної діяльності у сфері права не менше трьох років.

Згідно з пунктом 2 Положення про помічника судді, затвердженого рішенням Ради суддів України від 18 травня 2018 року № 21 (далі – Положення), помічник судді – це працівник патронатної служби у суді, який забезпечує виконання суддею повноважень щодо здійснення правосуддя.

Помічник судді є працівником апарату суду.

Пунктом 15 Положення регламентовано, що оплата праці помічника судді встановлюється відповідно до законів України «Про судоустрій і статус суддів», «Про оплату праці» і нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, що регулюють умови оплати праці працівників патронатних служб, у тому числі в системі правосуддя.

Відповідно до пункту 20 Положення помічник судді:

– здійснює підбір актів законодавства та матеріалів судової практики, які необхідні для розгляду конкретної судової справи;

– бере участь у попередній підготовці судових справ до розгляду, в оформленні судових справ, за дорученням судді готує проєкти судових рішень, запитів, листів, інших матеріалів, пов’язаних із розглядом конкретної справи;

– здійснює оформлення копій судових рішень для направлення сторонам у справі та іншим учасникам справи, які беруть участь у справі відповідно до вимог процесуального законодавства, контролює своєчасність надсилання копій судових рішень;

– здійснює контроль за своєчасним проведенням експертними установами призначених у справах експертних досліджень, за своєчасним виконанням органами внутрішніх справ ухвал судді про примусовий привід, а в разі невиконання таких ухвал – готує проєкти відповідних нагадувань тощо;

– готує проєкти доручень суду про виконання судами інших держав окремих процесуальних дій, про вручення судових документів з цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справ, про екстрадицію правопорушників на територію України;

– сприяє оформленню, виконанню доручень судів іноземних держав відповідно до Конвенції про правову допомогу та правові відносини з цивільних, сімейних і кримінальних справах, інших міжнародно-правових договорів України про правову допомогу, ратифікованих Верховною Радою України;

– виконує інші доручення судді, що стосуються організації розгляду судових справ.

Вища рада правосуддя наголошує на винятковій важливості збереження високопрофесійних кадрів на посадах помічників суддів, оскільки повноваження, які виконують такі особи, є надзвичайно важливими для здійснення правосуддя, особливо в умовах надмірного навантаження судів, недофінансування, а також воєнних дій, що тривають на всій території України.

У Висновку № 22 (2019) Консультативної ради європейських суддів «Роль помічників суддів» зазначено, що підтримка відправленню правосуддя в інтересах суспільства має бути основним обґрунтуванням потреби в використанні помічників суддів. Компетентні помічники суддів здатні надавати суттєву підтримку, тим самим допомагаючи підвищувати якість судових рішень. Особливо корисною може виявитися робота помічників суддів, які мають спеціальні юридичні знання.

Помічники суддів можуть бути важливим інструментом у тому, щоб зняти з суддів тягар несудових завдань, аби прискорити роботу судів, скоротити відставання з розглядом справ[4], а також допомогти суддям з підготовкою більш якісних рішень.

Консультативна рада європейських суддів зазначала, що обов’язком держав-членів є забезпечення достатніх ресурсів, щоб суди були в змозі виконувати судову роботу високої якості в інтересах суспільства[5]. Це передусім потребує виділення фінансових коштів на призначення достатньої кількості суддів. Однак судді не працюють у судах самотужки. Тому потрібно забезпечити достатнє фінансування, щоб найняти кваліфікований судовий персонал, у тому числі помічників суддів[6].

Зокрема, підтримуючи процес виготовлення рішень суддями, помічники суддів здатні допомогти в поліпшенні судової роботи на всіх рівнях[7].

З огляду на наведене, з метою врегулювання питання належної оплати праці як державних службовців системи правосуддя, так і помічників суддів Вища рада правосуддя пропонує внести зміни до частини шостої статті 150 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виклавши її в такій редакції:

«6. Схема посадових окладів із визначенням коефіцієнтів для працівників апаратів судів, органів та установ системи правосуддя затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Державної судової адміністрації України.

До розмірів посадових окладів працівників апаратів судів, установлених схемою посадових окладів, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:

1) 1,1 – якщо суд розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;

2) 1,2 – якщо суд розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п’ятсот тисяч осіб;

3) 1,25 – якщо суд розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.».

 

Вища рада правосуддя підтримує законопроєкт № 11158 за умови врахування викладених пропозицій.