Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши справу щодо порушення суддею Закарпатського апеляційного суду Фазикош Ганною Василівною вимог щодо несумісності,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 3 січня 2024 року (вх. № К-30/0/7-24) надійшла заява Криворучко Л.С. про порушення суддею Закарпатського апеляційного суду Фазикош Г.В. вимог щодо несумісності.

У заяві Криворучко Л.С. зазначила, що Указом Президента України від 14 жовтня 2002 року № 926/2002 Фазикош Г.В. призначена на посаду судді Ужгородського районного суду Закарпатської області строком на п’ять років, яку обіймає до цього часу.

Криворучко Л.С. вказала, що з відомостей у медіа вбачається, що суддя Фазикош Г.В. є адвокатом і має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, яке видано Закарпатською обласною Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатів. Стверджує, що Фазикош Г.В. обліковується в Раді адвокатів Закарпатської області, проте відомості стосовно неї не внесені до Єдиного реєстру адвокатів України (далі – ЄРАУ). Водночас відомості стосовно Фазикош Г.В. як адвоката були наявні в реєстрі адвокатів України, ведення якого до 15 січня 2013 року здійснювала Вища Кваліфікаційна комісія адвокатури при Кабінеті Міністрів України.

Криворучко Л.С. вважає, що суддя Фазикош Г.В. не зупинила право на заняття адвокатською діяльністю. Відповідно до вимог статті 114 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» наведене є підставою для звільнення судді з посади.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 3 січня 2024 року вказану заяву передано для попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Маселку Р.А.

Ухвалою Вищої ради правосуддя від 23 січня 2024 року № 176/0/15-24 задоволено заяву члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. про самовідвід від розгляду заяви про порушення вимог щодо несумісності суддею Закарпатського апеляційного суду Фазикош Г.В.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя у справі від 29 січня 2024 року вказана заява передана для попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Бондаренко Т.З.

Ухвалою члена Вищої ради правосуддя Бондаренко Т.З. від 10 квітня 2024 року № 887/0/18-24 за заявою Криворучко Л.С. відкрито справу про порушення суддею Закарпатського апеляційного суду Фазикош Г.В. вимог щодо несумісності.

Суддя Закарпатського апеляційного суду Фазикош Г.В., заявник Криворучко Л.С. про дату, час і місце розгляду справи про порушення суддею вимог щодо несумісності повідомлені у порядку та строк, що встановлені законом.

Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

4 червня 2024 року в засідання Вищої ради правосуддя суддя Фазикош Г.В. та заявник Криворучко Л.С. не прибули.

Дослідивши матеріали справи, письмові пояснення судді Фазикош Г.В., інформацію голови Ради адвокатів Закарпатської області, голови кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області, голови Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Бондаренко Т.З., Вища рада правосуддя встановила таке.

Встановлені фактичні дані

Фазикош Ганна Василівна Указом Президента України від 14 жовтня 2002 року № 926/2002 призначена на посаду судді Ужгородського районного суду Закарпатської області строком на п’ять років. Указом Президента України від 14 квітня 2006 року № 308/2006 призначена на посаду судді Апеляційного суду Закарпатської області у межах п’ятирічного строку. Постановою Верховної Ради України від 22 травня 2008 року № 298-VI обрана на посаду судді Апеляційного суду Закарпатської області безстроково. Указом Президента України від 28 вересня 2018 року № 297/2018 суддю Фазикош Г.В. переведено з Апеляційного суду Закарпатської області на роботу на посаді судді Закарпатського апеляційного суду.

Пояснення судді

У письмових поясненнях суддя Фазикош Г.В. зазначила, що свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю отримала у 1998 році. Указом Президента України від 14 жовтня 2002 року № 926/2002 призначена на посаду судді Ужгородського районного суду Закарпатської області, після чого відповідно до вимог чинного на той час законодавства зупинила адвокатську діяльність. Присягу судді склала 24 лютого 2004 року.

Суддя також зазначила, що 23 жовтня 2012 року на виконання вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» подала голові кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області (далі – КДКА Закарпатської області) заяву про припинення адвокатської діяльності. У зв’язку із цим відомості стосовно неї до ЄРАУ не внесені, вона не є членом Національної асоціації адвокатів України. Формування ЄРАУ розпочато лише у 2013 році.

Правове регулювання

Відповідно до частини першої статті 39 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя відкриває та розглядає справи про порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності їх посад із діяльністю або статусом, визначеними Конституцією та законами України (справи щодо несумісності).

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України від 19 грудня 1992 року № 2887-ХІІ «Про адвокатуру» (у редакції, чинній станом на 2002 рік) адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, служби безпеки, державного управління.

Статтею 5 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі – Закон № 2862-ХІІ) (у редакції, чинній станом на 2002 рік) визначені вимоги, що висуваються до судді, відповідно до яких суддя не може належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

Однією з підстав звільнення судді з посади органом, що його обрав або призначив, є порушення суддею вимог щодо несумісності (частина перша статті 15 Закону № 2862-ХІІ).

Частиною другою статті 15 Закону № 2862-ХІІ визначено, зокрема, що про наявність підстав для припинення повноважень судді голова суду, в якому працює суддя, або голова вищестоящого суду повідомляє орган, який призначив або обрав суддю, в строк не більше одного місяця з дня виникнення підстав, передбачених Законом. До повідомлення додаються документи, які свідчать про наявність підстав для припинення повноважень судді.

Частиною першою статті 31 Закону № 2862-ХІІ визначено, що суддя притягується до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, зокрема, за порушення вимог, передбачених статтею 5 цього Закону.

3 серпня 2010 року набрав чинності Закон України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 2453-VI), яким також встановлювалися вимоги щодо несумісності.

Зокрема, частинами першою, другою статті 53 Закону № 2453-VI визначено, що перебування на посаді судді несумісне із зайняттям посади в будь-якому іншому органі державної влади, органі місцевого самоврядування та з представницьким мандатом. Суддя не має права поєднувати свою діяльність з підприємницькою або адвокатською діяльністю, будь-якою іншою оплачуваною роботою (крім викладацької, наукової і творчої діяльності), а також входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.

Суддя зобов’язаний дотримуватися вимог щодо несумісності (пункт 6 частини четвертої статті 54 Закону № 2453-VI).

5 липня 2012 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон № 5076-VI), який набрав чинності 15 серпня 2012 року. Статтею 17 вказаного Закону передбачено створення Радою адвокатів України Єдиного реєстру адвокатів України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону № 5076-VI несумісною з діяльністю адвоката є робота на посадах осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України від 7 квітня 2011 року № 3206-VI «Про засади запобігання і протидії корупції» особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, забороняється займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

Підпунктом «ґ» пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» визначено, що суб’єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є, зокрема, судді.

Отже, для суддів встановлено обмеження щодо сумісництва з іншою оплачуваною діяльністю, за винятком видів діяльності, перелік яких наведений у пункті 1 частини першої статті 7 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Частиною другою статті 7 Закону № 5076-VI зобов’язано адвоката в разі виникнення обставин несумісності, встановлених частиною першою цієї статті, у триденний строк із дня виникнення таких обставин подати до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності.

Пунктом 1 частини першої статті 31 Закону № 5076-VI передбачено, що право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності.

Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, − з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката (пункт 1 частини третьої статті 31 Закону № 5076-VI).

Згідно із частинами п’ятою, шостою статті 31 Закону № 5076-VI протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв’язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з’їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 32 Закону № 5076-VI право на заняття адвокатською діяльністю припиняється шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю у разі подання адвокатом заяви про припинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Частиною сьомою статті 32 Закону № 5076-VI визначено, що відомості про припинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.

У частині третій розділу Х «Перехідні положення» Закону № 5076-VI зазначено, що адвокати, які на день набрання чинності цим Законом обіймають посади або здійснюють діяльність, яка є несумісною з діяльністю адвоката відповідно до частини першої статті 7 цього Закону, протягом дев’яноста днів з дня набрання чинності цим Законом письмово повідомляють кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури за місцем отримання свідоцтва про існування обставин несумісності. Отримання зазначених відомостей є підставою для внесення до Єдиного реєстру адвокатів України запису про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю у зв’язку з несумісністю.

Оцінка доказів та висновки

На запити члена Вищої ради правосуддя Бондаренко Т.З. до відповідних установ отримано таку інформацію.

Голова КДКА Закарпатської області у листі від 19 березня 2024 року № 33/24 підтвердив, що Фазикош Г.В. отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 21/302 на підставі рішення Закарпатської обласної Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 26 червня 1998 року № 72. За даними КДКА Закарпатської області, у реєстрі адвокатів, ведення якого до 15 січня 2013 року здійснювала Вища кваліфікаційна комісія адвокатури при Кабінеті Міністрів України, Фазикош Г.В. була зареєстрована зі статусом «зупинено», оскільки з 2002 року вона обіймала посаду судді.

У зв’язку з ухваленням Закону № 5076-VI Фазикош Г.В. 23 жовтня 2012 року звернулася до КДКА Закарпатської області із заявою про остаточне припинення адвокатської діяльності (шляхом анулювання свідоцтва). З урахуванням вказаних обставин у Раді адвокатів Закарпатської області Фазикош Г.В. не обліковувалась.

До вказаного листа долучено копію заяви Фазикош Г.В. голові КДКА Закарпатської області від 23 жовтня 2012 року про припинення адвокатської діяльності.

Відповідно до листа голови Ради адвокатів Закарпатської області від 8 лютого 2024 року № 08/02 Фазикош Г.В. припинила адвокатську діяльність та не є членом Національної асоціації адвокатів України. У жовтні 2012 року на виконання вимог Закону № 5076-VI Фазикош Г.В. подала заяву про припинення адвокатської діяльності. У зв’язку із цим відомості до ЄРАУ не вносилися.

Голова Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України Ізовітова Л.П. в листі від 10 травня 2024 року зазначила, що на час набуття Фазикош Г.В. в 2002 році статусу судді чинними на той час законодавчими нормами встановлювалися обмеження щодо можливості роботи адвоката в суді, прокуратурі, нотаріаті, органах внутрішніх справ, служби безпеки, державного управління. Чіткої процедури зупинення адвокатської діяльності закон не передбачав. Зупинення адвокатської діяльності, як правило, здійснювалося на підставі відповідної заяви, відомості про що могли бути відображені у реєстрі адвокатів України Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті міністрів України. З ухваленням Закону № 5076-VI було передбачено як зупинення адвокатської діяльності на певний строк, так і припинення адвокатської діяльності, що має наслідком втрату статусу адвоката.

Із наведеної інформації вбачається, що Фазикош Г.В. після обрання на посаду судді, тобто з 2002 року, виконала вимоги статті 2 Закону № 2887-ХІІ «Про адвокатуру» щодо заборони зайняття адвокатом відповідних посад, у зв’язку із чим в реєстрі адвокатів України Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України до 15 січня 2013 року інформація щодо Фазикош Г.В. мала позначку «зупинено».

Після ухвалення Закону № 5076-VI Фазикош Г.В. на виконання його положень 23 жовтня 2012 року подала до КДКА Закарпатської області заяву про припинення адвокатської діяльності. У зв’язку із поданням такої заяви відомості стосовно неї не вносилися до ЄРАУ, формування та дія якого розпочалися в січні 2013 року.

Вища рада правосуддя також не встановила обставин, які свідчили б про фактичне здійснення Фазикош Г.В. адвокатської діяльності після призначення її на посаду судді.

Відповідно до частини третьої статті 39 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» заява про порушення суддею вимог щодо несумісності подається у письмовій формі та повинна містити, зокрема, конкретні відомості про порушення вимог щодо несумісності та посилання на фактичні дані (свідчення, пояснення, інші докази), що підтверджують зазначені заявником відомості.

У заяві Криворучко Л.С. вказує, що Фазикош Г.В., обіймаючи посаду судді, не зупинила право на заняття адвокатською діяльністю, чим порушила вимоги законодавства щодо несумісності, отже, на думку заявниці, має бути звільнена з посади судді на підставі статті 114 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за порушення вимог щодо несумісності.

Відповідно до статті 114 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя звільняється з посади у разі порушення ним вимог щодо несумісності за рішенням, ухваленим Вищою радою правосуддя.

На підтвердження своїх доводів Криворучко Л.С. у заяві посилалася на відомості з реєстру адвокатів Закарпатської області, долучивши до заяви скриншоти відповідних інтернет-сторінок, проте, як убачається з вебсторінки, на якій розміщений такий реєстр, наведена на ній інформація не оновлюється і є неактуальною.

Щодо твердження Криворучко Л.С. про невнесення Фазикош Г.В. відомостей до пункту 16 декларації особи, яка виконує функції держави або органу місцевого самоврядування, щодо членства в інших організаціях, зокрема у Громадському об’єднанні «Національна асоціація адвокатів України», слід зазначити таке. Оскільки Фазикош Г.В. із 2002 року зупинила право на заняття адвокатською діяльністю, вона не є членом Національної асоціації адвокатів України, отже, Фазикош Г.В. не мала підстав для зазначення відповідної інформації щодо членства у відповідних об’єднаннях (організаціях) у поданих нею деклараціях особи, яка виконує функції держави або органу місцевого самоврядування.

Ураховуючи, що під час розгляду заяви Криворучко Л.С. не встановлено конкретних фактичних відомостей щодо наявних реєстраційних даних стосовно судді Фазикош Г.В. як адвоката в реєстрі адвокатів Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України до 15 січня 2013 року та в подальшому в ЄРАУ, а також обставин, які свідчили б про фактичне здійснення суддею Фазикош Г.В. адвокатської діяльності, Вища рада правосуддя дійшла висновку, що наведені в заяві Криворучко Л.С. факти чіткими та переконливими доказами не підтверджені.

У Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що особлива природа судових функцій, а також необхідність підтримувати гідність судового інституту й захищати суддів від всіх видів тиску означає, що судді повинні поводитися таким чином, щоб уникати конфлікту інтересів або зловживання своїми повноваженнями. Це вимагає від суддів відмовитися від будь-якої професійної діяльності, що могла б відволікти їх від виконання суддівських обов’язків або призвести до упередженості при їх виконанні.

Ураховуючи наведене, Вища рада правосуддя дійшла висновку, що суддя Закарпатського апеляційного суду Фазикош Г.В. дотримала вимог законодавства щодо несумісності посади судді з діяльністю або статусом, визначеними Конституцією та законами України, отже, в її діях не встановлено порушень вимог щодо несумісності в розумінні підстави для звільнення судді з посади, передбаченої статтею 114 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та пунктом 2 частини шостої статті 126 Конституції України.

Згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 41 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду справи щодо несумісності Вища рада правосуддя може ухвалити рішення про визнання порушення суддею вимог щодо несумісності з іншою діяльністю або статусом і звільнення його з посади; про визнання відсутності порушень суддею або прокурором вимог щодо несумісності з іншою діяльністю або статусом.

Відповідно до статті 131 Конституції України, статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя ухвалює рішення стосовно порушення суддею вимог щодо несумісності; здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України.

З огляду на зазначене Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтями 3, 41 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Главою 12 Регламенту Вищої ради правосуддя,

вирішила:

визнати відсутність порушення вимог щодо несумісності суддею Закарпатського апеляційного суду Фазикош Ганною Василівною.

Голова Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя