Акт ВРП

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Ковбій О.В., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю., Мельника О.П., заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Саліхова В.В., розглянувши об’єднану дисциплінарну справу щодо судді Київського апеляційного суду Шроля Валентина Ростиславовича за дисциплінарними скаргами Чижик Тетяни Віталіївни та Маселка Романа Анатолійовича,

 

встановила:

 

1. Дисциплінарна скарга Чижик Т.В.

5 липня 2022 року до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга Чижик Т.В. на поведінку судді Київського апеляційного суду Шроля В.Р. під час розгляду справи № 359/9193/21 (вх. № Ч-1059/5/7-22).

Скаржник вказував, що суддя Київського апеляційного суду Шроль В.Р. за результатами апеляційного перегляду виніс невмотивовану постанову від 12 травня 2022 року, якою скасував постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 2 листопада 2021 року у справі № 359/9193/21 про визнання особи винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, визначеного частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), звільнив особу від адміністративної відповідальності у зв’язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення та обмежився усним зауваженням, застосувавши статтю 22 КУпАП, яка не могла бути застосована до правопорушення, визначеного статтею 130 цього Кодексу, вчиненого 14 вересня 2021 року, тобто після набрання чинності Законом України від 16 лютого 2021 року № 1231-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» (17 березня 2021 року).

Скаржник просив притягнути суддю Шроля В.Р. до дисциплінарної відповідальності, вказуючи про наявність у його поведінці ознак дисциплінарних проступків, визначених пунктами 2, 3 та 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом; допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу; грубе порушення закону, що призвело до негативних наслідків).

Після відновлення розподілу між членами Вищої ради правосуддя скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (згідно з рішенням Вищої ради правосуддя від 19 жовтня 2023 року № 997/0/15-23), на підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 17 листопада 2023 року вказану дисциплінарну скаргу Чижик Т.В. передано члену Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселку Р.А. для попередньої перевірки відповідно до приписів пункту 23⁷ розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Вказаною нормою Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, зокрема, що тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснює член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.

Листом від 6 грудня 2023 року член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. повідомив суддю Шроля В.Р. про проведення попередньої перевірки дисциплінарної скарги Чижик Т.В., про можливість надати пояснення, висловити заперечення, заявити клопотання, подати докази, а також про право заявити відвід члену Вищої ради правосуддя, який бере участь у розгляді питання, відповідно до частини другої статті 33 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

12 грудня 2023 року член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. у зв’язку з наявністю обставин, які могли викликати у стороннього спостерігача сумніви в його неупередженості як доповідача у справі, подав заяву про самовідвід, у якій вказав, що подав до Вищої ради правосуддя подібну за змістом дисциплінарну скаргу щодо поведінки судді Київського апеляційного суду Шроля В.Р. у зв’язку з розглядом ним іншої справи про адміністративне правопорушення.

13 грудня 2023 року Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, розглянувши заяву члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. про самовідвід від 12 грудня 2023 року, постановила ухвалу № 1282/2дп/15-23 про відмову в задоволенні цієї заяви.

14 грудня 2023 року член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. склав висновок за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Чижик Т.В. із пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Київського апеляційного суду Шроля В.Р. та передав його на розгляд Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

Розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Чижик Т.В., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила обставини, які вказували на наявність у поведінці судді Київського апеляційного суду Шроля В.Р. ознак дисциплінарних проступків, визначених підпунктом «б» пункту 1, пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у зв’язку із чим ухвалою від 10 січня 2024 року № 47/2дп/15-24 відкрила дисциплінарну справу щодо вказаного судді. Зокрема, в ухвалі про відкриття дисциплінарної справи щодо судді Київського апеляційного суду Шроля В.Р. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вказала про можливе умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу; грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

29 січня 2024 року відповідно до приписів частини першої статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами підготовки до розгляду дисциплінарної справи щодо судді Шроля В.Р. член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. підготував висновок, який передав для розгляду Другій Дисциплінарній палаті Вищої ради правосуддя.

2 лютого 2024 року до Вищої ради правосуддя надійшла заява судді Київського апеляційного суду Шроля В.Р. про відвід члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. від участі в розгляді дисциплінарної справи, відкритої за скаргою Чижик Т.В. На обґрунтування заяви суддя Шроль В.Р. вказав про обставини, які, на його думку, свідчать, що член Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. «перебуває в інших особистих стосунках з особою, яка звернулася зі скаргою, <...> і може бути особисто, прямо чи побічно, заінтересований у результаті справи за скаргою Чижик Т.В., яка аналогічна за змістом до скарг за його авторством». Суддя Шроль В.Р. також указав, що в ухвалі про відкриття дисциплінарної справи, постановленій на підставі висновку доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А., зазначено, що скаржник вбачає в поведінці судді Шроля В.Р. ознаки дисциплінарного проступку, визначеного підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що не відповідає дійсності. Окрім цього, суддя зазначив, що у висновку доповідача, який став підставою для відкриття дисциплінарної справи, не відображено «основні моменти» його пояснень, а також наведено «індикатори» недоброчесної поведінки судді, висловлені Громадською радою доброчесності 12 листопада та 6 грудня 2023 року, «без врахування дати надходження скарги, принципу дії у часі та того, що член Вищої ради правосуддя має бути незалежним від думки громадських організацій».

7 лютого 2024 року Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, розглянувши заяву судді Шроля В.Р. про відвід від 2 лютого 2024 року, постановила ухвалу № 354/2дп/15-24, якою в задоволенні цієї заяви відмовила.

8 лютого 2024 року член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. подав заяву про самовідвід від розгляду дисциплінарної справи щодо судді Київського апеляційного суду Шроля В.Р. у зв’язку з наявністю обставин, які викликають у стороннього спостерігача сумніви в його неупередженості як доповідача у справі. Зокрема, Маселко Р.А. у заяві зазначив, що Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя постановила ухвалу від 7 лютого 2024 року № 354/2дп/15-24 про відмову в задоволенні заяви судді Шроля В.Р. про відвід члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. «не більшістю голосів» членів цієї Дисциплінарної палати, що з огляду на наявність у провадженні Вищої ради правосуддя дисциплінарної скарги Маселка Р.А. щодо судді Київського апеляційного суду Шроля В.Р., подібної до скарги Чижик Т.В., лише підсилює сумніви в неупередженості доповідача щодо вказаного судді.

14 лютого 2024 року Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя постановила ухвалу № 431/2дп/15-24, якою задовольнила заяву члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. про самовідвід, погодившись із доводами заявника.

У зв’язку із задоволенням заяви про самовідвід члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А., який був визначений доповідачем у справі за скаргою Чижик Т.В., відповідно до пункту 2.6 Положення про автоматизовану систему розподілу справ (визначення члена Вищої ради правосуддя – доповідача) здійснено повторне визначення члена Вищої ради правосуддя – доповідача шляхом автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя, які входять до складу Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, яка ухвалила рішення про відкриття дисциплінарної справи.

На підставі протоколу повторного автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя у справі від 19 лютого 2024 року доповідачем у дисциплінарній справі щодо судді Київського апеляційного суду Шроля В.Р., відкритій за дисциплінарною скаргою Чижик Т.В., визначено члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Саліхова В.В. та передано йому матеріали зазначеної справи для підготовки її до розгляду Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя.

 

2. Дисциплінарна скарга Маселка Р.А.

24 січня 2022 року до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга Маселка Р.А. на поведінку судді Київського апеляційного суду Шроля В.Р. під час розгляду справи № 753/22715/21 (вх. № М-6/4/7-22).

Скаржник вказував, що суддя Київського апеляційного суду Шроль В.Р. за результатами апеляційного перегляду виніс невмотивовану постанову від 14 січня 2022 року, якою скасував постанову судді Дарницького районного суду міста Києва від 30 листопада 2021 року у справі № 753/22715/21 про визнання особи винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, визначеного частиною першою статті 130 КУпАП, звільнив особу від адміністративної відповідальності у зв’язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення та обмежився усним зауваженням, застосувавши статтю 22 КУпАП, яка не могла бути застосована до правопорушення, визначеного статтею 130 цього Кодексу, вчиненого 20 жовтня 2021 року, тобто після набрання чинності Законом України від 16 лютого 2021 року № 1231-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху».

Скаржник просив притягнути суддю Шроля В.Р. до дисциплінарної відповідальності, вказуючи про наявність у його поведінці ознак дисциплінарних проступків, визначених підпунктом «б» пункту 1, пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу; грубе порушення закону, що призвело до негативних наслідків).

Після відновлення розподілу між членами Вищої ради правосуддя скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (згідно з рішенням Вищої ради правосуддя від 19 жовтня 2023 року № 997/0/15-23), на підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 14 листопада 2023 року вказану дисциплінарну скаргу Маселка Р.А. передано члену Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мельнику О.П. для проведення попередньої перевірки відповідно до приписів пункту 23⁷ розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

28 лютого 2024 року член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мельник О.П. склав висновок за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Маселка Р.А. із пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Київського апеляційного суду Шроля В.Р., який передав на розгляд Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

Розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мельника О.П. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Маселка Р.А., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила обставини, які вказували на наявність у поведінці судді Київського апеляційного суду Шроля В.Р. ознак дисциплінарних проступків, визначених підпунктом «б» пункту 1, пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у зв’язку із чим ухвалою від 13 березня 2024 року № 750/2дп/15-24 відкрила дисциплінарну справу щодо вказаного судді. Зокрема, в ухвалі про відкриття дисциплінарної справи щодо судді Київського апеляційного суду Шроля В.Р. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вказала про можливе умисне або внаслідок недбалості незазначення суддею в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу; грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Ухвалою від 13 березня 2024 року № 750/2дп/15-24 Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, керуючись положеннями частини одинадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктом 13.34 Регламенту Вищої ради правосуддя, вирішила також об’єднати дисциплінарну справу, відкриту стосовно судді Київського апеляційного суду Шроля В.Р. за скаргою Маселка Р.А. (вх. М-6/4/7-22), з дисциплінарною справою, відкритою стосовно вказаного судді за скаргою Чижик Т.В. (вх. Ч-1059/5/7-22), в одну дисциплінарну справу; проведення підготовки до розгляду об’єднаної дисциплінарної справи доручити члену Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Саліхову В.В.

26 березня 2024 року доповідач – член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Саліхов В.В. у порядку підготовки об’єднаної дисциплінарної справи до розгляду повідомив судді Київського апеляційного суду Шролю В.Р. про можливість надати додаткові пояснення щодо обставин справи, а також надіслав голові Київського апеляційного суду Я. Головачову запит щодо надання додаткової інформації, голові Дарницького районного суду міста Києва Т. Щасній лист – щодо надіслання до Вищої ради правосуддя копій матеріалів судової справи № 753/22715/21.

Відповідно до приписів частини першої статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами підготовки до розгляду об’єднаної дисциплінарної справи щодо судді Київського апеляційного суду Шроля В.Р. доповідач – член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Саліхов В.В. підготував висновок, який передав на розгляд Другій Дисциплінарній палаті Вищої ради правосуддя, а також повідомив судді та скаржникам про наявність проєкту такого висновку та можливість ознайомитися з матеріалами об’єднаної дисциплінарної справи в порядку, визначеному Регламентом Вищої ради правосуддя (лист від 22 квітня 2024 року).

 

Розгляд об’єднаної дисциплінарної справи

Про засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 5 червня 2024 року, до проєкту порядку денного якого внесено питання про розгляд об’єднаної дисциплінарної справи щодо судді Київського апеляційного суду Шроля В.Р., суддя та скаржники повідомлені своєчасно і належним чином у порядку та строки, що встановлені Законом України «Про Вищу раду правосуддя». Крім того, повідомлення про засідання Другої Дисциплінарної палати розміщено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

У засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 5 червня 2024 року взяв участь у режимі відеоконференцзв’язку суддя Шроль В.Р., який надав пояснення по суті справи. Скаржники у вказане засідання не прибули, жодних клопотань до початку розгляду об’єднаної дисциплінарної справи не надійшло.

Відповідно до частини п’ятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» неявка скаржника не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Саліхова В.В., дослідивши матеріали об’єднаної дисциплінарної справи, зокрема письмові пояснення судді Шроля В.В., дійшла висновку, що у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Київського апеляційного суду Шроля В.Р. слід відмовити, а дисциплінарне провадження припинити з огляду на таке.

Шроль Валентин Ростиславович Указом Президента України від 27 червня 1996 року № 482/96 призначений на посаду судді Васильківського районного суду Київської області строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 7 червня 2001 року № 2521-ІІІ обраний на посаду судді зазначеного суду безстроково. Згідно з Указом Президента України від 23 березня 2004 року № 358/2004 переведений на роботу на посаді судді новоутвореного Васильківського міськрайонного суду Київської області. Постановою Верховної Ради України від 20 жовтня 2005 року № 3017-IV обраний на посаду судді апеляційного суду Київської області безстроково, на підставі Указу Президента України від 28 вересня 2018 року переведений до Київського апеляційного суду, в якому обіймає посаду судді з 2 жовтня 2018 року.

Згідно з характеристикою, наданою 23 січня 2024 року головою Київського апеляційного суду Я. Головачовим, суддя Шроль В.Р. за час роботи в Київському апеляційному суді зарекомендував себе як висококваліфікований, досвідчений і працьовитий суддя, який приділяє значну увагу підвищенню рівня своїх професійних знань і кваліфікації, систематично бере участь у заходах, що проводяться Національною школою суддів України. Має значний досвід роботи на посаді судді, щоденно долає виклики цієї професії, об’єктивно, безпосередньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснює правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконує обов’язки судді, дотримується морально-етичних принципів поведінки суддів, не допускає дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади. За особистими якостями дисциплінований, уважний, доброзичливий, людиноцентричний, вимогливий до себе та інших, має повагу в колективі суду. У зв’язку зі збройною агресією російської армії проти України суддя Шроль В.Р. долучився до важливої соціальної ініціативи та перераховував частину отриманої суддівської винагороди на підтримку української армії. Зокрема, з 1 березня 2022 року перерахував на спеціальний рахунок, відкритий у Національному банку України, близько мільйона гривень на підтримку Збройних Сил України. Долучався до різних волонтерських ініціатив, спрямованих на підтримку обороноздатності держави, зокрема, разом із колективом суддів купував або фінансував закупівлю необхідних військових приладів та споряджень за адресними запитами окремих бригад.

Відповідно до рішення зборів суддів Київського апеляційного суду від 2 жовтня 2018 року № 6 «Про затвердження кількісного та персонального складу судових палат, визначення спеціалізації суддів щодо розгляду конкретних категорій справ, затвердження постійно діючих колегій суддів та вирішення інших питань внутрішньої діяльності суду» суддя Шроль В.Р. включений до складу судової палати з розгляду кримінальних справ. Як суддя зазначеної судової палати має значне навантаження з розгляду апеляційних скарг у кримінальних провадженнях, у тому числі щодо осіб, які утримуються під вартою, зокрема в резонансних справах, а також скарг на ухвали слідчих суддів місцевих судів та у справах про адміністративні правопорушення. Із кінця 2018 року Шроль В.Р. також виконує обов’язки слідчого судді Київського апеляційного суду, у зв’язку із чим щодня розглядає велику кількість клопотань органів досудового розслідування про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальних провадженнях щодо тяжких та особливо тяжких злочинів, особливості розгляду яких зумовлені насамперед стислими строками розгляду та значимістю для суспільства, оскільки ухвалені рішення безпосередньо впливають на боротьбу зі злочинністю у державі. Упродовж 2019–2023 років як слідчий суддя розглянув 12 391 клопотання про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

За період роботи в суді до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

Станом на день розгляду об’єднаної дисциплінарної справи також не встановлено відомостей про притягнення судді Київського апеляційного суду Шроля В.Р. до дисциплінарної відповідальності.

Під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя з Бориспільського міськрайонного суду Київської області та Дарницького районного суду міста Києва отримано копії матеріалів справ про адміністративне правопорушення № 359/9193/21 та № 753/22715/21, які долучено до матеріалів об’єднаної дисциплінарної справи (том 1, а. с. 53–84; том 2, а. с. 1–63). Встановлено, що технічна фіксація судових засідань у цих справах не здійснювалася, журнали судових засідань не складалися, оскільки норми КУпАП таких вимог не містять.

 

Справа № 359/9193/21

24 вересня 2021 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями до провадження судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Ткаченка Д.В. надійшли матеріали про притягнення ОСОБА1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, визначеного частиною першою статті 130 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 14 вересня 2021 року серії ААБ № 269685, складеного інспектором батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом Коханевичем О.В. (далі – інспектор патрульної поліції Коханевич О.В.), 14 вересня 2021 року о 13:33 в селі Гора Бориспільського району Київської області на вулиці Бориспіль-7 водій ОСОБА1 керував автомобілем марки «Ford», д. н. з. ____, з ознаками наркотичного сп’яніння (неприродна блідість обличчя, зіниці, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук), «від проходження огляду на стан наркотичного сп’яніння в медичному закладі у лікаря-нарколога відмовився у присутності двох свідків у встановленому законом порядку», чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність частиною першою статті 130 КУпАП.

Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Ткаченка Д.В. від 2 листопада 2021 року у справі № 359/9193/21 ОСОБА1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, визначеного частиною першою статті 130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, та позбавлено права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік (https://reyestr.court.gov.ua/Review/101133600).

У вказаній постанові зазначено, що ОСОБА1 у судовому засіданні свою вину не визнав та пояснив, що о 13:16 14 вересня 2021 року припаркував свій автомобіль, а через 15–20 хвилин під’їхали працівники поліції. Вказав, що відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп’яніння, оскільки не керував транспортним засобом, а просто сидів у ньому. Дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА1 у вчиненні правопорушення, яке полягає у його відмові від проходження огляду на стан сп’яніння, підтверджується «даними протоколу про адміністративне правопорушення ААБ № 269685 від 14.09.2021 року, постановою про накладення адміністративного стягнення серії ЕАО № 4771212, даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп’яніння, письмовими поясненнями двох свідків, які зазначили, що громадянин ОСОБА1 у їх присутності відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп’яніння у лікаря-нарколога в закладі охорони здоров’я, даними розписки про зобов’язання не керувати транспортним засобом, рапортом інспектора патрульної поліції, а також відеозаписом».

Суддею Ткаченко Д.В. у постанові також вказав, що в судовому засіданні суд дослідив відеозапис події, наданий поліцейськими на DVD-диску, з якого вбачається, що «працівники поліції, виявивши в ОСОБА1 ознаки наркотичного сп’яніння, у присутності свідків запропонували водієві пройти огляд на стан наркотичного сп’яніння у лікаря-нарколога в закладі охорони здоров’я, від чого останній відмовився. При цьому жодних заперечень чи зауважень щодо виявлених у нього ознак наркотичного сп’яніння не висловив. Суд відкидає доводи ОСОБА1 щодо відсутності доказу, що він керував автомобілем, оскільки в своїх показаннях він вказав, що 14 вересня 2021 року приїхав до с. Гора Бориспільського району Київської області по вулиці Бориспіль-7 в автомобілі «Ford», д. н. з. ____, і через деякий час до нього підійшли поліцейські».

ОСОБА1 із притягненням його до адміністративної відповідальності не погодився та подав до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області апеляційну скаргу на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Ткаченка Д.В. від 2 листопада 2021 року у справі № 359/9193/21.

В апеляційній скарзі ОСОБА1 просив поновити йому строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 2 листопада 2021 року у справі № 359/9193/21 та закрити провадження у справі на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП (у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення).

9 грудня 2021 року зазначена справа про адміністративне правопорушення з апеляційною скаргою ОСОБА1 надійшла до Київського апеляційного суду. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 9 грудня 2021 року для розгляду вказаної апеляційної скарги визначено суддю Київського апеляційного суду Шроля В.Р. (провадження № 33/824/5634/2021).

Відповідно до повідомлення Київського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року розгляд апеляційної скарги ОСОБА1 призначено вперше на 12:00 24 грудня 2021 року.

21 грудня 2021 року ОСОБА1 подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи і того самого дня ознайомився з ними.

23 грудня 2021 року представник ОСОБА1 – адвокат Горголь І.С. надіслала до Київського апеляційного суду засобами електронного зв’язку письмові пояснення (т. 1, а. с. 70, 71).

Як убачається з розписки, складеної секретарем судового засідання Кальмою М.О. 24 грудня 2021 року, того дня розгляд справи був перенесений на 11:00 21 січня 2022 року, що засвідчено власноручними підписами ОСОБА1 та адвоката Горголь І.С.

Листом від 28 грудня 2021 року суддя Шроль В.Р. звернувся до начальника Управління патрульної поліції в Київській області з проханням задля повного та всебічного розгляду справи забезпечити явку інспектора патрульної поліції Коханевича О.В. у судове засідання, призначене на 11:00 21 січня 2022 року у приміщенні Київського апеляційного суду, для надання пояснень під час розгляду апеляційної скарги особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (том 1, а. с. 73). Зазначений лист був надісланий судом адресату засобами поштового та електронного зв’язку.

21 січня 2022 року на електронну пошту Київського апеляційного суду надійшла заява Коханевича О.В. від 20 січня 2022 року, у якій він зазначив про неможливість бути присутнім у судовому засіданні 21 січня 2022 року у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю та просив повідомити дату наступного судового засідання у справі (том 1, а. с. 76).

Відповідно до розписки, складеної секретарем судового засідання Кальмою М.О. 21 січня 2022 року, того дня розгляд справи був перенесений на 11:00 11 лютого 2022 року, що засвідчено власноручним підписом ОСОБА1. Адвокат Горголь І.С. була повідомлена про вказане судове засідання 24 січня 2022 року телефонограмою.

Листом від 24 січня 2022 року суддя Шроль В.Р. повторно звернувся до начальника Управління патрульної поліції в Київській області із проханням забезпечити явку інспектора патрульної поліції Коханевича О.В. в судове засідання, призначене на 11:00 11 лютого 2022 року у приміщенні Київського апеляційного суду, для надання пояснень під час розгляду апеляційної скарги особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (том 1, а. с. 78). Зазначений лист був надісланий судом адресату засобами електронного зв’язку 27 січня 2022 року.

10 лютого 2022 року секретар судового засідання Кальма М.О. телефонограмою повідомив ОСОБА1 та адвоката Горголь І.С., що розгляд апеляційної скарги ОСОБА1 відкладено на 11:30 4 березня 2022 року. Інспектор патрульної поліції Коханевич О.В. був повідомлений про перенесення розгляду справи на 11:30 4 березня 2022 року під розписку (том 1, а. с. 79).

Судове засідання у справі, призначене на 11:30 4 березня 2022 року, не відбулося (бойові дії на території Київської області).

5 травня 2022 року секретар судового засідання Кальма М.О. телефонограмою повідомив ОСОБА1 та адвоката Горголь І.С., що розгляд апеляційної скарги ОСОБА1 призначено на 15:00 12 травня 2022 року.

За результатами апеляційного перегляду суддя Київського апеляційного суду Шроль В.Р. виніс постанову від 12 травня 2022 року, якою вирішив: поновити ОСОБА1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 2 листопада 2021 року; апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, задовольнити частково; постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 2 листопада 2021 року щодо ОСОБА1 скасувати; звільнити ОСОБА1 від адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП у зв’язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення та обмежитися усним зауваженням; провадження у справі закрити (https://reyestr.court.gov.ua/Review/104319506).

Як убачається із цієї постанови, суддя Київського апеляційного суду Шроль В.Р. розглянув апеляційну скаргу у відкритому судовому засіданні за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та подала скаргу, а також її захисника.

У постанові від 12 травня 2022 року вказано, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, «в обґрунтування апеляційної скарги та в доповненнях до неї зазначає, що суддею не звернута увага на ту обставину, що на той час, коли приїхали працівники поліції, його автомобіль був припаркований і жодного руху не здійснювалось. Від проходження огляду на стан наркотичного сп’яніння він спочатку не відмовлявся, а потім від тиском працівників поліції, які зазначили про вилучення його автомобіля, дійсно відмовився. Але стверджує, що працівники поліції його не зупиняли, транспортним засобом не керував, а просто сидів в ньому, про факт стоянки автомобіля в нерухомому стані також вказують відомості з відеозапису, відповідно якого працівником поліції було зазначено, що автомобіль стояв із порушенням правил дорожнього руху».

У мотивувальній частині постанови суддя Шроль В.Р. зазначив, зокрема, таке:

«Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, вважаю апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Вимогами п. 2.5 ПДР встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп’яніння. Як пояснив ОСОБА1, він, працюючи таксистом, після здійснення поїздки до Бориспільського аеропорту, зупинився на автодорозі для відпочинку, через хвилин 20 до нього під’їхали поліцейські, які наклали на нього адміністративне стягнення за здійснення зупинки у забороненому місці. Після чого запропонували йому пройти огляд на стан наркотичного сп’яніння у медичному закладі. Він спочатку погодився, оскільки наркотичних засобів не вживає, але після погроз працівників поліції про вилучення автомобіля, який йому не належить і на якому він надавав послуги «таксі», він на їх умовляння відмовився від проходження такого огляду. Після складання процесуальних документів він продовжив рух на транспортному засобі по своїм завданням. Зазначені показання спростовують твердження апеляційної скарги про те, що ОСОБА1 не був особою, яка керує транспортним засобом. Та обставина, що на час прибуття працівників поліції автомобіль не рухався і він ним не керував, не спростовує того факту, що ОСОБА1 був суб’єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім пояснень ОСОБА1, його винуватість стверджується дослідженими суддею доказами по справі, серед яких і дані відеозапису з бодікамери поліцейського. Сукупності доказів по справі суддя надав належну правову оцінку і дійшов вірного висновку про порушення водієм ОСОБА1 вимог п. 2.5 ПДР та про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП».

Водночас суддя Шроль В.Р. вказав таке: «За змістом ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитися усним зауваженням. Враховуючи пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про те, що він допустив порушення вимог п.2.5 ПДР під тиком тієї обставини, що у нього може бути вилучений транспортний засіб, що йому не належить, значної шкоди суспільним інтересам його діями не заподіяно, щире каяття ОСОБА1, вважаю за можливе визнати допущене ним адміністративне правопорушення малозначним, звільнити його від адміністративної відповідальності та обмежитися усним зауваженням. В силу приписів ст. 284 КУпАП при оголошенні усного зауваження виноситься постанова про закриття справи. За таких обставин постанова судді підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі».

Чижик Т.В. у дисциплінарній скарзі наголосила, що до правопорушення, вчиненого 14 вересня 2021 року, тобто після набрання чинності Законом України, ухваленим Верховною Радою України 16 лютого 2021 року, «суд не міг навіть теоретично застосувати положення статті 22 КУпАП <...> Ігнорування положень статті, на яку сам ж суддя посилається та застосовує, свідчить про вкрай грубу недбалість судді. Більш того, суддею не враховано характер правопорушення та не обґрунтовано доцільність з точки зору досягнення завдань КУпАП застосування до правопорушника саме усного зауваження». Як вказала скаржник, звільняючи від покарання особу, яка вчинила правопорушення, що має високу суспільну небезпеку, суд мав застосувати «особливо переконливі аргументи, щоб зовнішні спостерігачі були переконані у справедливості судового розгляду».

На думку скаржника, «такі дії судді становлять грубе порушення закону, що призвело до негативних наслідків у вигляді: збитків бюджету у розмірі 17 000 гривень, які мав би сплатити порушник у виді штрафу, якщо б було дотримано закон; невиконання завдань КУпАП щодо виховання особи, яка вчинила таке правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами; підриву авторитету та довіри до судової влади, оскільки такі дії судді сприймаються суспільством так, що водій “домовився” у суді».

Під час попередньої перевірки доповідач – член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. запропонував судді Київського апеляційного суду Шролю В.Р. надати пояснення щодо обставин, викладених у дисциплінарній скарзі Чижик Т.В.

У письмових поясненнях, надісланих до Вищої ради правосуддя 11 грудня 2023 року, суддя Шроль В.Р. зазначив, що постановив судове рішення «на підставі детально досліджених доказів, які містилися у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, на доводи апеляційної скарги надані лаконічні обґрунтовані відповіді», тому відсутні підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності за незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору. Крім того, суддя вказав, що не допускав поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, дисциплінарна скарга не вказує на таку поведінку, тому немає підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Водночас суддя Шроль В.Р. погодився з доводами дисциплінарної скарги про неправильне застосування ним статті 22 КУпАП, яку він не мав права застосовувати до правопорушень, передбачених частиною першою статті 130 КУпАП, та наголосив, що допустив «нетипову помилку», яка не призвела до негативних наслідків.

У поясненнях суддя Шроль В.Р. зауважив, що, як вбачається із судового рішення, він не погодився з доводами апеляційної скарги про відсутність у діях ОСОБА1 складу адміністративного правопорушення, але визнав, що такі дії були викликані і спровоковані свавільною поведінкою поліцейських.

Суддя Шроль В.Р. також звернув увагу, що судові справи, у зв’язку з розглядом яких до Вищої ради правосуддя подано щодо нього дві дисциплінарні скарги, стосуються адміністративного правопорушення, яке полягає у відмові від проходження у встановленому порядку огляду на стан наркотичного сп’яніння, а не в керуванні транспортним засобом у стані сп’яніння, як зазначено у скаргах, обидві справи мають спільні риси. Зокрема, водії категорично заперечували вживання наркотичних засобів; відповідно до відеозаписів подій не мали помітних для стороннього спостерігача ознак сп’яніння; їхня поведінка була адекватною обстановці, у якій вони перебували; поліцейські не вчиняли жодних процедур, спрямованих на перевірку зазначених у протоколах ознак наркотичного сп’яніння (зокрема, на відеозаписі події за участю ОСОБА1 не зафіксовано дій поліцейського щодо встановлення неприродного кольору обличчя ОСОБА1, який весь час перебував у медичній масці у зв’язку з епідемією COVID-19, тремтіння рук або перевірки реакції очей на світло); водії зазначали конкретні причини відмови від проходження огляду в закладі охорони здоров’я, який займає тривалий час; на відеозаписі події зафіксовано провокаційну поведінку поліцейських (зокрема, згідно з відеозаписом події ОСОБА1 спочатку погоджувався на поїздку до медичного закладу, але відмовився від неї через «аргументи» поліцейського).

Суддя Шроль В.Р. пояснив, що відповідно до статті 266 КУпАП огляд особи, яка керує транспортним засобом, на стан наркотичного сп’яніння має проводитися поліцейськими із застосуванням спеціальних технічних засобів, проте вони фактично не забезпечені спеціальними технічними засобами для визначення стану саме наркотичного сп’яніння, а не алкогольного. Згідно з відомчою інструкцією про порядок виявлення у водіїв стану наркотичного сп’яніння, яка суперечить статті 266 КУпАП, огляд водія на стан наркотичного сп’яніння проводиться лише в медичному закладі. Таким неузгодженням у нормативних актах, як вважає суддя Шроль В.Р., «вдало» користуються працівники поліції, які «безпідставно вбачають у водіїв ознаки стану саме наркотичного (а не алкогольного) сп’яніння і пропонують поїздки до певних медичних закладів, завідомо з’ясувавши, що водій обмежений у часі, розуміючи при цьому, що за відмову від проходження огляду складається протокол за тією ж ч. 1 ст. 130 КУпАП, що і за керування у стані сп’яніння, але без особливих напружень». Як зазначив суддя Шроль В.Р. у поясненнях, «суддям, які розглядають складені протоколи про відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп’яніння, зазначена “схема” притягнення осіб до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП відома», тому до кожного такого випадку він особисто ставиться дуже скрупульозно, пам’ятаючи події кінця 2013 року – початку 2014 років.

З огляду на наведене суддя Шроль В.Р. зазначив, що ухвалене ним судове рішення «про фактичне звільнення ОСОБА1 від адміністративної відповідальності за правопорушення, яке вчинене ним внаслідок свавільних і провокативних дій поліцейських, ґрунтувалося на принципі верховенства права і на засадах справедливості».

5 березня 2024 року після ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи за скаргою Чижик Т.В. суддя Київського апеляційного суду Шроль В.Р. надіслав до Вищої ради правосуддя додаткові пояснення щодо обставин цієї справи.

Суддя Шроль В.Р. зазначив, що відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) розгляд справ про адміністративні правопорушення, визначені частиною першою статті 130 КУпАП, у зв’язку з подібністю правовідносин має проводитися з урахуванням загальних засад кримінального судочинства. Зокрема, відповідно до пункту 60 рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року, яким сформовані основні концепції та завдання для судів із забезпечення прав осіб на справедливий суд у розрізі питання про провокацію, у разі, коли обвинувачений стверджує, що його спровокували до вчинення злочину, суд повинен провести ретельне дослідження матеріалів справи для того, щоб судовий розгляд був справедливий в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція). Отже, як вказав суддя Шроль В.Р., він був зобов’язаний перевіряти версію особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про фактичне підбурювання її поліцейським до вчинення адміністративного правопорушення, незалежно від змісту апеляційної скарги. За твердженнями ОСОБА1 під час апеляційного розгляду, поліцейський спровокував його відмовитися від проходження огляду на стан наркотичного сп’яніння в медичному закладі, навівши певні «аргументи», коли не здійснювалася відеозйомка події із використанням нагрудної камери поліцейського. Суддя Шроль В.Р. зазначив, що про провокацію поліцейського, яка полягала у спонуканні ОСОБА1 до вчинення такого адміністративного правопорушення, як відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп’яніння, свідчили як пояснення ОСОБА1, надані ним під час апеляційного розгляду, так і інші обставини події в сукупності, що дали підстави для висновку про необхідність звільнення особи від адміністративної відповідальності. Зокрема, із частини відеозапису події, яка відбулася 14 вересня 2021 року з 13:34 по 13:36, убачалося, що поліцейський, не повідомивши ОСОБА1 про конкретні виявлені в нього ознаки наркотичного сп’яніння, запропонував йому проїхати до закладу охорони здоров’я для проходження медичного огляду, на що ОСОБА1 повідомив, що не вживав наркотичних засобів і погодився проїхати на медичний огляд. У наступній за хронологією частині відеозапису події, яку зафіксовано того самого дня з 13:48 по 13:50, чути голос ОСОБА1 (його обличчя не зафіксовано), який відмовляється від проходження огляду на стан наркотичного сп’яніння в медичному закладі у присутності понятих. Саме із 13:36 по 13:48 14 вересня 2021 року, зі слів ОСОБА1, поліцейський «переконував його у доцільності відмови від проходження огляду у закладі охорони здоров’я».

Суддя Шроль В.Р. звернув увагу, що відеозапис події, долучений поліцейським до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, не був безперервним, що суперечить пункту 5 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за № 28/32999, відповідно до якого включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов’язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов’язаних із виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). Суддя Шроль В.Р. також зауважив, що з метою перевірки пояснень ОСОБА1 щодо провокації з боку поліцейських та виявленого факту порушення правил безперервності відеозапису він відкладав судове засідання та вживав заходів для запрошення в судове засідання поліцейського, який склав протокол про адміністративне правопорушення, проте отримати від нього пояснення не вдалося, у тому числі через активні в той період бойові дії на Київщині, отже, ухвалив судове рішення на підставі доказів, які містили матеріали справи.

Отже, суддя Шроль В.Р. наголосив, що ухвалив рішення про звільнення ОСОБА1 від адміністративної відповідальності внаслідок провокаційних дій поліцейського з урахуванням таких обставин:

1) ОСОБА1 категорично заперечував вживання наркотичних засобів та заявив, що був змушений відмовитися від проходження огляду на стан наркотичного сп’яніння під тиском «аргументів» поліцейського;

2) відповідно до відеозапису події ОСОБА1 не мав помітних для стороннього спостерігача ознак сп’яніння, його поведінка була адекватною тій обстановці, у якій він перебував, тобто після висунення йому претензій представником влади про порушення Правил дорожнього руху;

3) відповідно до відеозапису події поліцейські не вчиняли жодних дій, спрямованих на перевірку наявності ознак наркотичного сп’яніння, про які зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення;

4) відповідно до відеозапису події ОСОБА1 спочатку погоджувався на поїздку до медичного закладу для проведення огляду, але відмовився від неї через деякий час;

5) відеозапис події здійснено з використанням портативного відеореєстратора поліцейського з перервами, при цьому ОСОБА1 стверджував, що під час перерви здійснювалася провокація поліцейським адміністративного правопорушення.

Суддя Шроль В.Р. також зауважив, що відповідно до практики ЄСПЛ відсутність провокації має доводити сторона обвинувачення, якою у справах про адміністративні правопорушення є особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення. Особа не може бути притягнута до відповідальності за діяння, вчинене внаслідок провокації поліцейських, які діяли не в пасивній формі, фіксуючи правопорушення, а впливали на особу таким чином, що без їх впливу правопорушення не було б учинене (рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року). Як наголосив суддя Шроль В.Р., матеріали, долучені до справи особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, не спростовували заяви ОСОБА1 про вчинення адміністративного правопорушення внаслідок провокації поліцейського, що дає підстави стверджувати, що ухвалене судове рішення про фактичне звільнення ОСОБА1 від адміністративної відповідальності за правопорушення, вчинене ним внаслідок свавільних і провокаційних дій поліцейських, ґрунтувалося на принципі верховенства права і на засадах справедливості.

Щодо застосування під час здійснення правосуддя статті 22 КУпАП суддя Шроль В.Р. пояснив, що в ухваленому ним судовому рішенні стосовно ОСОБА1 були надані відповіді на доводи апеляційної скарги і підтверджено висновок судді суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Водночас суддя Шроль В.Р. зауважив, що не мав підстав для підтвердження правильності постанови судді суду першої інстанції про притягнення ОСОБА1 до адміністративної відповідальності за дії, вчинені внаслідок провокації. Отже, як йому здавалося, єдиною можливістю звільнення ОСОБА1 від адміністративної відповідальності було застосування статті 22 КУпАП, проте він не звернув уваги на примітку до вказаної статті, якою встановлено заборону застосування цієї правової норми до правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП. Отже, суддя Шроль В.Р. погодився з доводами дисциплінарної скарги про неправильне застосування ним статті 22 КУпАП, яка із 17 березня 2021 року не мала застосовуватися до правопорушень, передбачених частиною першою статті 130 КУпАП, при цьому наголосив, що застосував зазначену статтю внаслідок помилки, без будь-якого прямого чи непрямого умислу.

У вказаних письмових поясненнях суддя Шроль В.Р. також навів доводи щодо відсутності правових підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Зокрема, щодо дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя Шроль В.Р. зазначив, що не допустив поведінки, яка порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, проявів неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу, а дисциплінарна скарга не містить «зазначення такої поведінки».

Суддя Шроль В.Р. також не погодився із твердженнями про наявність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме грубе порушення закону, що призвело до негативних наслідків. Зазначив, що такі доводи є «надуманими», зокрема в частині настання негативного наслідку через «недоотримання» державою 17 000 гривень штрафу на підставі судового рішення, яке ухвалене з дотриманням принципу верховенства права і засади справедливості, хоча і з помилковим застосуванням закону, який не підлягав застосуванню.

Окрім цього, суддя Шроль В.Р. вказав, що Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 10 січня 2024 року безпідставно відкрила дисциплінарну справу стосовно нього за ознаками дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки скарга Чижик Т.В. такої підстави не містить, зміст ухваленого судового рішення також не дає підстав для висновку про наявність в його поведінці ознак вказаного дисциплінарного проступку. Суддя Шроль В.Р. зазначив, що відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності може бути незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору. Як зауважив суддя Шроль В.Р., із постанови вбачається, що він мотивував відхилення всіх аргументів особи, яка притягувалася до адміністративної відповідальності, які були викладені в апеляційній скарзі, також мотивував підставу звільнення особи від адміністративної відповідальності, необхідність дослідження якої виникла під час апеляційного розгляду, отже, йому незрозуміло, які ще аргументи, яких сторін та щодо суті якого спору він мав вмотивовано прийняти чи відхилити.

Суддя Шроль В.Р. наголосив, що висновок Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, викладений в ухвалі про відкриття дисциплінарної справи від 10 січня 2024 року № 47/2дп/15-24, про необхідність (обов’язок) навести у постанові від 12 травня 2022 року у справі № 359/9193/21 «вмотивоване обґрунтування застосування положень статті 22 КУпАП усупереч загальним засадам КУпАП щодо дії закону про відповідальність за адміністративні правопорушення у часі» виходить за межі не лише скарги Чижик Т.В., а й юридичної логіки – «яким чином можна обґрунтувати застосування недіючої правової норми???». Суддя вказав на очевидність того, що добросовісна помилка в застосуванні закону не може бути обґрунтована в судовому рішенні.

Окрім цього, у письмових поясненнях, наданих 5 березня 2024 року, суддя Шроль В.Р. зазначив, що, здійснюючи повноваження судді суду апеляційної інстанції, регулярно має справу з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність місцевими судами, місцеві суди – з неправильним застосуванням закону органами досудового розслідування, прокурорами, Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду – з неправильним застосуванням закону судами першої та апеляційної інстанцій. Такі події є буденністю суддівського життя і не відомо, чи існують судді будь-якої інстанції, які не допускали б помилок у застосуванні закону України про кримінальну відповідальність, зокрема в частині незастосування закону, який підлягає застосуванню, застосування закону, який не підлягає застосуванню, неправильного тлумачення закону, що суперечить його точному змісту. Судові рішення судів будь-яких інстанцій скасовуються, змінюються із цих підстав, але для суддів, які їх ухвалювали, це не може бути дисциплінарним проступком. Суддя Шроль В.Р. повторно наголосив, що застосування статті 22 КУпАП, яка не підлягала застосуванню, в судовому рішенні щодо ОСОБА1 (та ще в одному рішенні) є прикрими помилками, які він допустив без будь-якого умислу, внаслідок неуважності, якій «сприяє» надмірне навантаження, а справедливе і правильне рішення по суті не призвело до будь-яких негативних наслідків, а, навпаки, підвищило рівень довіри до судової влади.

 

Справа № 753/22715/21

9 листопада 2021 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями до провадження судді Дарницького районного суду міста Києва Рудюк О.Ю. надійшли матеріали про притягнення ОСОБА2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, визначеного частиною першою статті 130 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 20 жовтня 2021 року серії ААБ № 324135, складеного поліцейським взводу № 1 роти № 1 батальйону № 2 полку № 2 Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції капралом поліції Самусєвою А.С., 20 жовтня 2021 року о 09:05 в місті Києві на Харківському шосе, 153 водій ОСОБА2 керував автомобілем марки «Mitsubishi Lancer», д. н. з. ____, який належить Єлізарову О.О., з явними ознаками наркотичного сп’яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення координації рухів, блідий колір шкірного покрову), «від проходження медичного огляду на стан сп’яніння відмовився у присутності двох свідків», чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність частиною першою статті 130 КУпАП.

Постановою судді Дарницького районного суду міста Києва Рудюк О.Ю. від 30 листопада 2021 року у справі № 753/22715/21 ОСОБА2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік (https://reyestr.court.gov.ua/Review/101467564).

У вказаній постанові зазначено, що ОСОБА2 у судовому засіданні повідомив, що із протоколом про адміністративне правопорушення не погоджується. Пояснив, що віз дружину на роботу та повинен був повернутися додому до дитини, працівники поліції його зупинили, оскільки на номерному знаку автомобіля була сітка. Однак ОСОБА2 не вважає, що це є підставою для зупинки, оскільки багато водіїв так їздять. Згодом працівники поліції, перевіривши його особу, з’ясували, що стосовно нього вже складався протокол за статтею 130 КУпАП, зазначили, що він має ознаки наркотичного сп’яніння, але не запропонували пройти огляд на місці, а повідомили, що необхідно проїхати на огляд до лікаря-нарколога. Оскільки ОСОБА2 знав, що на огляді великі черги, то відмовився. Захисник Федоров Д.С. просив закрити провадження у справі, у зв’язку з відсутністю в ОСОБА2 ознак наркотичного сп’яніння, порушенням процедури огляду, оскільки ОСОБА2 не запропоновано пройти освідування на місці зупинки транспортного засобу, не роз’яснено його права.

У мотивувальній частині постанови зазначено, зокрема, що з долученого до матеріалів справи відеозапису судом встановлено, що інспектори патрульної поліції дотримали вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Крім того, з відео вбачається, що працівники поліції у присутності двох свідків пропонували ОСОБА2 пройти огляд у передбаченому законом порядку, а після його відмови роз’яснили, що в такому випадку буде складено протокол за відмову від проходження огляду.

Зазначена постанова судді Дарницького районного суду міста Києва Рудюк О.Ю. від 30 листопада 2021 року у справі № 753/22715/21 була оскаржена в апеляційному порядку представником ОСОБА2 – адвокатом Харчуком О.П., який 13 грудня 2021 року подав до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд міста Києва апеляційну скаргу це рішення.

В апеляційній скарзі адвокат Харчук О.П. просив скасувати постанову судді Дарницького районного суду міста Києва Рудюк О.Ю. від 30 листопада 2021 року у справі № 753/22715/21 та закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП (у зв’язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення).

21 грудня 2021 року зазначена справа про адміністративне правопорушення з апеляційною скаргою адвоката Харчука О.П. в інтересах ОСОБА2 надійшла до Київського апеляційного суду. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 грудня 2021 року для розгляду вказаної апеляційної скарги визначено суддю Київського апеляційного суду Шроля В.Р. (провадження № 33/824/5663/2021).

Розгляд апеляційної скарги призначено на 11:00 14 січня 2022 року, про що 23 грудня 2021 року повідомлено ОСОБА2 та його захисника – адвоката Харченка О.П.

За результатами апеляційного перегляду суддя Київського апеляційного суду Шроль В.Р. виніс постанову від 14 січня 2022 року, згідно з якою вирішив: апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, задовольнити частково; постанову судді Дарницького районного суду міста Києва від 30 листопада 2021 року щодо ОСОБА2 скасувати; на підставі статті 22 КУпАП звільнити ОСОБА2 від адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП у зв’язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення та обмежитись усним зауваженням; провадження у справі закрити (https://reyestr.court.gov.ua/Review/102568600).

У постанові від 14 січня 2022 року наведено таке обґрунтування апеляційної скарги: суддя не взяв до уваги, що працівники поліції не перевіряли водія на наявність ознак наркотичного сп’яніння; підставою для такого висновку став лише факт виявлення у спеціальній базі відомостей про складання стосовно ОСОБА2 протоколу про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП, який надіслано для розгляду до Бориспільського міськрайонного суду Київської області; всупереч вимогам статті 266 КУпАП поліцейські не запропонували ОСОБА2 пройти огляд на місці зупинки з використанням спеціальних технічних засобів; у матеріалах справи відсутнє письмове направлення ОСОБА2 на огляд до закладу охорони здоров’я, яке містило б відомості про ознайомлення особи зі змістом вказаного направлення та вручення йому цього направлення під підпис; під час складання матеріалів про адміністративне правопорушення ОСОБА2 не роз’яснено його права, зокрема право на професійну правничу допомогу.

Як убачається із цієї постанови, суддя Київського апеляційного суду Шроль В.Р. розглянув апеляційну скаргу у відкритому судовому засіданні за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, її захисника.

У мотивувальній частині постанови зазначено, зокрема, таке:

«Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Вимогами п. 2.5 ПДР встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп’яніння.

Як пояснив при апеляційному розгляді ОСОБА2 він дійсно відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп’яніння на вимогу поліцейського з огляду на такі обставини: наркотичних засобів він не вживає; він віз зранку дружину на роботу і мав терміново повертатися додому до хворої дитини, тому не мав часу на поїздку до лікаря-нарколога; дії працівників поліції є свавільними, оскільки ними не вчинювалося жодних процедур на перевірку ознак перебування його у стані наркотичного сп’яніння; причиною вимоги пройти огляд на стан наркотичного сп’яніння стала лише інформація із спеціальної бази поліцейського про складання протоколу щодо нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП раніше, за якою він був виправданий Бориспільським міськрайонним судом Київської області.

Окрім пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, факт відмови ОСОБА2, від проходження огляду на стан наркотичного сп’яніння у закладі охорони здоров’я підтверджується відеозаписом події з боді-камери поліцейського, на якому зафіксовано як ОСОБА2 відмовляється на вимогу поліцейського пройти медичний огляд на стан сп’яніння у медичному закладі, називаючи причини відмови. Твердження апеляційної скарги про те, що небезперервність відеозапису події є підставою для визнання доказів, що містяться на ньому, недопустимими, є необґрунтованими, оскільки при цьому основні події є зафіксованими та при цьому апеляційна скарга не містить зазначень про будь-які порушення прав ОСОБА2 при перериванні відеозйомки.

Доводи апеляційної скарги про те, що поліцейським порушена процедура огляду на стан наркотичного сп’яніння, так як не було запропоновано спочатку пройти огляд на стан наркотичного сп’яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, на вимогах законодавства не ґрунтуються, оскільки для встановлення такого виду сп’яніння необхідне дослідження зразків біологічного середовища особи, повноважень на відбір яких відповідно до Закону України “Про Національну поліцію” патрульні поліцейські не мають. Вважаю доводи апеляційної скарги про те, що ознаки наркотичного сп’яніння, зазначені поліцейським у протоколі про адміністративне правопорушення, не підтверджені жодними доказами по справі, є слушними. Проте відповідно до п. 2 розд. І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 року, лише поліцейському уповноваженого підрозділу Національної поліції надано право визначати у водіїв транспортних засобів наявність ознак сп’яніння, тому інших доказів відсутності чи наявності таких ознак законодавство не вимагає.

Підпис ОСОБА2 у протоколі про адміністративне правопорушення про ознайомлення його з правами та обов’язками, передбаченими ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, спростовує доводи апеляційної скарги про нероз’яснення йому процесуальних прав, в тому числі і права користуватися юридичною допомогою адвоката чи іншого фахівця у галузі права.

Оскільки ОСОБА2 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп’яніння у медичному закладі, то складання направлення на такий огляд за формою, визначеною вищезазначеною Інструкцією, не потребується, тому відсутність у матеріалах справи направлення з підписом особи, яка направляється на огляд, не є тією обставиною, яка свідчила б про порушення процедури фіксування поліцейським факту відмови особи від виконання вимоги поліцейського про проходження огляду на стан сп’яніння.

За таких обставин доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків судді про порушення ОСОБА2 вимог п. 2.5 ПДР та про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП».

Водночас суддя Шроль В.Р. вказав таке: «За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до вимог ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Оскільки діями ОСОБА2 не заподіяна істотна шкода охоронюваним правам і свободам громадян, власності, конституційному ладу України, правам і законним інтересам підприємств, установ і організацій, особою, яка склала протокол, як на місці події, так і в судовому засіданні не були спростовані доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про причини відмови від проходження огляду на стан сп’яніння, у тому числі і про свавільність дій поліцейських, вважаю, що вчинене ОСОБА2 адміністративне правопорушення є малозначним, що тягне за собою його звільнення від адміністративної відповідальності з оголошенням усного зауваження. За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова судді скасуванню із закриттям провадження по справі на підставі ч. 2 ст. 284 КУпАП».

У дисциплінарній скарзі Маселка Р.А., як і у скарзі Чижик Т.В., які є подібними за змістом, також наголошено, що до правопорушення, вчиненого після набрання чинності Законом України від 16 лютого 2021 року № 1231-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху», «суд не міг навіть теоретично застосувати положення статті 22 КУпАП. <...> Ігнорування положень статті, на яку сам ж суддя посилається та застосовує, свідчить про вкрай грубу недбалість судді. Більш того, суддею не враховано характер правопорушення та не обґрунтовано доцільність з точки зору досягнення завдань КУпАП застосування до правопорушника саме усного зауваження». У цій скарзі скаржник також наголосив, що, звільняючи від покарання особу, яка вчинила правопорушення, що становить високу суспільну небезпеку, суд мав застосувати «особливо переконливі аргументи, щоб зовнішні спостерігачі були переконані у справедливості судового розгляду».

Скаржник Маселко Р.А., як і скаржник Чижик Т.В., вказував, що «такі дії судді становлять грубе порушення закону, що призвело до негативних наслідків у вигляді: збитків бюджету у розмірі 17 000 гривень, які мав би сплатити порушник у виді штрафу, якщо б було дотримано закон; невиконання завдань КУпАП щодо виховання особи, яка вчинила таке правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами; підриву авторитету та довіри до судової влади, оскільки такі дії судді сприймаються суспільством так, що водій “домовився” у суді».

Під час попередньої перевірки доповідач – член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мельник О.П. запропонував судді Київського апеляційного суду Шролю В.Р. надати пояснення щодо обставин, викладених у дисциплінарній скарзі Маселка Р.А.

24 листопада 2023 року суддя Шроль В.Р. надіслав до Вищої ради правосуддя письмові пояснення, у яких зазначив, що постановив судове рішення «на підставі детально досліджених доказів, які містилися у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, на доводи апеляційної скарги надані лаконічні обґрунтовані відповіді», тому не вбачає підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності за незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору. Крім того, суддя вказав, що не допускав поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у дисциплінарній скарзі про таку поведінку не йдеться, тому підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» також відсутні. Водночас суддя Шроль В.Р. погодився з доводами дисциплінарної скарги про неправильне застосування статті 22 КУпАП та наголосив, що застосував вказану статтю внаслідок «нетипової помилки» і це не призвело до негативних наслідків. У поясненнях суддя Шроль В.Р. також зауважив, що відповідно до судового рішення він не погодився з доводами апеляційної скарги про відсутність у діях ОСОБА2 складу адміністративного правопорушення, однак визнав, що такі дії були викликані і спровоковані свавільною поведінкою поліцейських.

11 грудня 2023 року суддя Шроль В.Р. надіслав до Вищої ради правосуддя додаткові пояснення щодо дисциплінарної скарги Маселка Р.А., у яких виклав доводи, подібні до тих, що навів у поясненнях щодо дисциплінарної скарги Чижик Т.В., які надіслав до Вищої ради правосуддя того самого дня та про які зазначено вище. Зокрема, суддя вказав, що випадки звільнення водіїв від адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП (відмова від проходження у встановленому порядку огляду на стан наркотичного сп’яніння) у зв’язку з малозначністю мали спільні риси (водії категорично заперечували вживання наркотичних засобів і зазначали конкретні причини відмови від проходження огляду в закладі охорони здоров’я, не мали помітних для стороннього спостерігача ознак сп’яніння, їхня поведінка була адекватною (відповідала ситуації), натомість поліцейські не вчиняли жодних дій для перевірки осіб на наявність ознак наркотичного сп’яніння, їхня поведінка була провокаційною). Суддя Шроль В.Р. також зазначив про неузгодженість законодавства щодо порядку проведення огляду водіїв на стан наркотичного сп’яніння, яку, за його твердженнями, «вдало» використовують працівники поліції.

6 березня 2024 року суддя Київського апеляційного суду Шроль В.Р. надіслав до Вищої ради правосуддя додаткові пояснення щодо дисциплінарної скарги Маселка Р.А., у яких виклав доводи, подібні до тих, які навів у додаткових письмових поясненнях від 5 березня 2024 року щодо дисциплінарної скарги Чижик Т.В., про які зазначено вище. Зокрема, суддя Шроль В.Р. висловив заперечення щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, а також зазначив, що помилкове застосування норм закону є «буденністю суддівського життя» і не може розцінюватися як дисциплінарний проступок, вказав, статті 22 КУпАП застосував унаслідок помилки, без будь-якого умислу, через неуважність, якій «сприяє» надмірне навантаження.

8 квітня 2024 року, після відкриття дисциплінарної справи щодо судді Київського апеляційного суду Шроля В.Р. за скаргою Маселка Р.А., вказаний суддя ознайомився з матеріалами цієї справи та надіслав до Вищої ради правосуддя (на ім’я члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Саліхова В.В.) додаткові пояснення, у яких зазначив, що підтверджує пояснення, надані ним раніше, та виклав їх зміст (наведено вище).

Водночас у цих поясненнях суддя Шроль В.Р. навів деякі нові доводи, зокрема щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА2. Вказав, що з ухваленої постанови в цій справі вбачаються такі підстави для звільнення ОСОБА2 від адміністративної відповідальності: а) дії ОСОБА2, які полягали у відмові пройти огляд на стан сп’яніння (а не в керуванні автомобілем у стані сп’яніння), не заподіяли істотної шкоди охоронюваним правам і свободам громадян, власності, конституційному ладу України, правам і законним інтересам підприємств, установ і організацій; б) особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, як на місці події, так і в судовому засіданні, не спростувала доводів ОСОБА2 про причини відмови від проходження огляду на стан сп’яніння, зокрема про свавільність дій поліцейських. З огляду на наведене суддя Шроль В.Р. зазначив, що підтримує свої пояснення, надані раніше, про те, що судове рішення про фактичне звільнення ОСОБА2 від адміністративної відповідальності за правопорушення, яке вчинене ним внаслідок свавільних і провокаційних дій поліцейських, ґрунтувалося на принципі верховенства права і на засадах справедливості.

Суддя Шроль В.Р. також указав, що під час розгляду справ про адміністративне правопорушення враховував, що судове провадження має здійснюватися з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст та спрямованість діяльності держави. Як наголосив суддя Шроль В.Р., єдиною можливістю звільнити ОСОБА1 та ОСОБА2 від адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, які не були б учинені без «незаконної ініціативи» поліцейських та схеми, яка висвітлена в його первинних поясненнях, було, на його думку, застосування статті 22 КУпАП, проте він помилково не звернув увагу на примітку до цієї статті, якою встановлено заборону щодо застосування цієї правової норми до правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП.

Суддя Шроль В.Р. звернув увагу, що відповідно до судових рішень основною причиною вчинення ОСОБА1 та ОСОБА2 адміністративних правопорушень, що і стало «першопідставою» для звільнення їх від адміністративної відповідальності, були дії та поведінка працівників поліції – суб’єктів владних повноважень.

На переконання судді Шроля В.Р., у його діях та рішеннях відсутні ознаки дисциплінарних проступків, про які зазначено як у скаргах, так і в ухвалах Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про відкриття дисциплінарної справи.

16 квітня 2024 року суддя Київського апеляційного суду Шроль В.Р. надіслав до Вищої ради правосуддя додаткові письмові пояснення, у яких зазначив, що відеозапис події у справі стосовно ОСОБА2 повністю підтверджує висновки про свавільність дій поліцейського. Зокрема, суддя звернув увагу, що «відеозапис не фіксував моменту виявлення ознак наркотичного сп’яніння, був включений не спочатку спілкування працівника поліції з ОСОБА2, а лише після виникнення конфлікту, у тому числі і за участю сторонніх осіб, і візуально у водія таких ознак не вбачалося. Про жодні ознаки наркотичного сп’яніння поліцейським ОСОБА2 не повідомлялося, навіть на його вимогу. Єдиною ознакою, яка була згадана дружиною водія, це тремтіння рук, про які зазначив при розмові поліцейський. Відеозаписом підтверджена і версія водія про мотиви відмови – це висунення безпідставної вимоги проїхати до лікарні лише на підставі даних спеціальної бази, за якої на нього раніше складався протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, але він був виправданий, та необхідність завезення дружини на роботу та термінового повернення додому до хворої дитини». Отже, як зауважив суддя Шроль В.Р., докази у справі «переконливо» не спростовували того, що вимога поліцейського проїхати до медичного закладу для проходження огляду не ґрунтувалася на реально виявлених ознаках наркотичного сп’яніння, підставою для такої вимоги стала лише інформація про особу ОСОБА2 у спеціальних реєстрах поліції, що суперечить приписам законодавства. Окрім цього, суддя Шроль В.Р. зазначив: «Матеріали справи не містять також і даних про виконання поліцейським вимог ч. 1 ст. 266 КУпАП, відповідно до яких він зобов’язаний був водія з ознаками наркотичного сп’яніння відсторонити від керування. Вказані обставини вписуються у відому схему, про яку я зазначав у первинних поясненнях на скаргу Маселка Р.А.».

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для притягнення чи відмови у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Київського апеляційного суду Шроля В.Р., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя керується таким.

Підпунктом «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з пунктом 2.5 цих Правил водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частина перша статті 130 КУпАП у редакції, чинній на день складання протоколів про адміністративне правопорушення у справах № 359/9193/21, № 753/22715/21, встановлювала, що керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб – накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 22 КУпАП у редакції, чинній до 17 березня 2021 року, встановлювала, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Згідно із приписами частини другої статті 284 КУпАП при оголошенні усного зауваження провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягало закриттю.

КУпАП не визначав поняття малозначності адміністративного правопорушення, його ознак чи критеріїв для визначення певного правопорушення малозначним для застосування положень статті 22 цього Кодексу.

До внесення змін до статті 22 КУпАП будь-яке правопорушення фактично могло бути визнано суддею малозначним. У кожному конкретному випадку суддя самостійно визначав можливість визнання вчиненого адміністративного правопорушення малозначним, ураховуючи всі обставини, що підлягали з’ясуванню під час провадження у справі про адміністративне правопорушення, керуючись при цьому власним суддівським розсудом та конституційним принципом незалежності судді.

Законом України від 16 лютого 2021 року № 1231-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху», який набрав чинності 17 березня 2021 року, статтю 22 КУпАП доповнено такою приміткою: «Положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п’ятою статті 122, статтями 122², 122⁴, частиною третьою статті 123, частинами другою – четвертою статті 126 та статтею 130 цього Кодексу».

Відповідно до статті 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження у справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення

Ураховуючи наведене правове регулювання, під час апеляційного перегляду постанов суддів у справах № 359/9193/21, № 753/22715/21 суддя Київського апеляційного суду Шроль В.Р. був зобов’язаний керуватися чинними на той час нормами КУпАП, які, зокрема, забороняли застосування статті 22 КУпАП до статті 130 цього Кодексу, тобто визнавати такі адміністративні правопорушення малозначними та звільняти порушників від адміністративної відповідальності, і під час вирішення цього питання суддя не був наділений жодними дискреційним повноваженнями.

Підставами для відкриття дисциплінарних справ стосовно судді Київського апеляційного суду Шроля В.Р. за скаргами Чижик Т.В. та Маселка Р.А., які об’єднано в одну дисциплінарну справу, стали висновки Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про існування обставин, що вказували на наявність у поведінці судді Шроля В.Р. ознак дисциплінарних проступків, які можуть бути підставою дисциплінарної відповідальності судді, зокрема визначених підпунктом «б» пункту 1, пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Зазначених висновків за результатами перевірки обох дисциплінарних скарг Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла з огляду на те, що суддя Київського апеляційного суду Шроль В.Р. під час розгляду апеляційних скарг на судові рішення про накладення адміністративного стягнення виніс постанови, якими вказані рішення скасував та закрив провадження у справах, визнавши вчинені особами адміністративні правопорушення малозначними, звільнив порушників від адміністративної відповідальності та обмежився усним зауваженням, керуючись статтею 22 КУпАП у редакції, яка на момент вчинення таких правопорушень і розгляду справ у судах втратила чинність. Отже, можливі дисциплінарні проступки, у зв’язку з наявністю ознак яких у поведінці судді відкрито дисциплінарні справи, пов’язані між собою та ґрунтуються на тих самих обставинах, які є подібними в обох судових справах.

Кваліфікація діяння – це правова оцінка конкретного діяння, яка полягає

у встановленні точної відповідності між ознаками вчиненого діяння та ознаками, визначеними законом. Юридичною підставою кваліфікації діяння є його склад.

Щодо дисциплінарного проступку, визначеного підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

Відповідно до зазначеної норми суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження в разі умисного або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.

Ухвалюючи рішення про відкриття дисциплінарних справ щодо судді Шроля В.Р. з наведеної підстави, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відповідно до доводів дисциплінарних скарг зазначала про відсутність належних мотивів на обґрунтування застосування суддею статті 22 КУпАП, яка не підлягала застосуванню до спірних правовідносин після внесення законодавчих змін до вказаної статті. Вказаними змінами, як зазначалося вище, заборонено застосування положень статті 22 КУпАП «Можливість звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення» до правопорушень, що передбачені, зокрема, статтею 130 цього Кодексу.

Питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за вчинення вказаного дисциплінарного проступку у разі ухвалення судового рішення у справі про адміністративне правопорушення на практиці виявилося дискусійним через неоднакове тлумачення понять «суть спору» та «сторони», які не застосовуються в КУпАП і не властиві провадженням за цим Кодексом.

Суть спору можна визначити через його предмет, який правова наука зазвичай визначає як об’єкт правовідношення (право, майно), з приводу якого між його учасниками (сторонами) виник правовий конфлікт (спір).

Під предметом судового спору зазвичай розуміється певна матеріально-правова вимога однієї зі сторін спірного правовідношення до іншої його сторони, вирішення (встановлення правомірності) якої належить до повноважень суду шляхом ухвалення судового рішення, у якому визначаються права та обов’язки сторін.

Отже, аргументи сторін щодо суті спору можна визначити як доводи сторін щодо їхніх прав та обов’язків у спірному правовідношенні, які наводяться суду для вирішення спору.

Практика Вищої ради правосуддя, її Дисциплінарних палат та Верховного Суду, який переглядає рішення Вищої ради правосуддя щодо притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, свідчить, що під час встановлення складу дисциплінарного проступку, визначеного підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», допускається не буквальне, а розширювальне тлумачення вказаної норми, зокрема в разі ухвалення судових рішень, які не стосуються суті спору між сторонами, або в разі відсутності сторін спору тощо. До таких судових рішень можна віднести рішення судді у справах, що розглядаються відповідно до норм КУпАП, у яких особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, не бере безпосередньої участі в його розгляді суддею та не подає заяв по суті спору, не має права на оскарження винесеної суддею постанови, на відміну від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка віднесена цим Кодексом до осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення. Особа, уповноважена на складання протоколів про адміністративні правопорушення та на яку покладено обов’язок щодо збирання доказів (статті 251, 255 КУпАП), викладає аргументи щодо наявності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності саме у такому протоколі, який оцінюється суддею у сукупності з іншими доказами у справі.

Отже, підстава дисциплінарної відповідальності судді, визначена у підпункті «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», може бути застосована незалежно від того, за яким законом суддя ухвалив судове рішення, і чи є за цим законом у відповідному провадженні поняття «сторона» та «суть спору» (пункт 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 9 вересня 2021 року, провадження № 11-21сап21).

Водночас вказана норма Закону України «Про судоустрій і статус суддів» навіть за такого розширювального її тлумачення стосується викладення в судовому рішенні не будь-яких мотивів, а саме мотивів щодо прийняття або відхилення аргументів сторін, які належать до суті спору – спірного правовідношення, суттю якого у справах про адміністративне правопорушення є наявність або відсутність у поведінці особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення.

Із матеріалів об’єднаної дисциплінарної справи вбачається, що предметом апеляційного перегляду у справах № 359/9193/21 та № 753/22715/21 були постанови суддів судів першої інстанції за апеляційними скаргами осіб, які притягалися до адміністративної відповідальності, одна з яких діяла через свого представника. На думку Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, у винесених суддею Київського апеляційного суду Шролем В.Р. постановах, достатньої мірою викладені мотиви щодо відхилення аргументів осіб, які подали апеляційні скарги у вказаних справах, наведено висновки про доведеність винуватості осіб, які притягалися до адміністративної відповідальності, у вчиненні адміністративних правопорушень, у зв’язку з якими стосовно них були складені протоколи про адміністративне правопорушення, та про наявність у їхній поведінці складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

У пункті 24 постанови від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» Пленум Верховного Суду України вказав, що зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених ним доводів. Особливих вимог щодо постанови судді за результатами апеляційного перегляду КУпАП не визначає. Вказаним вище вимогам КУпАП постанови, винесені суддею Шролем В.Р., у цілому відповідають.

З огляду на це Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не вбачає підстав для висновку, що суддя Шроль В.Р. не зазначив у судових рішеннях мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору. Мотиви, незазначення яких стало підставою для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді, не стосуються аргументів сторін щодо суті спору (відповідно до матеріалів об’єднаної дисциплінарної справи аргументи щодо застосування статті 22 КУпАП взагалі не наводилися учасниками), отже, їх незазначення (неналежність, невідповідність, помилковість) не свідчить про вчинення суддею дисциплінарного проступку, визначеного підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Варто зауважити, що наведення суддею додаткових мотивів щодо можливості застосування статті 22 КУпАП, про які вказано в дисциплінарних скаргах, не могло б виправдати порушення суддею встановленої законодавчої заборони і не покращило б якість ухвалених судових рішень, що ще раз свідчить про недоцільність кваліфікації дій судді за підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).

Водночас про можливе порушення суддею Шролем В.Р. прав людини і основоположних свобод, зокрема права особи на справедливий суд, у зв’язку з ухваленням невмотивованих судових рішень та про наявність ознак дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», скаржники в дисциплінарних скаргах не зазначали, і Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, вирішуючи питання про відкриття дисциплінарних справ стосовно судді, не встановила обставин, які вказували б на наявність у його поведінці ознак такого дисциплінарного проступку.

Щодо дисциплінарних проступків, визначених пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставою дисциплінарної відповідальності судді є допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

Ухвалюючи рішення про відкриття дисциплінарних справ щодо судді Шроля В.Р. з наведеної підстави, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вказувала, що зміни, внесені до статті 22 КУпАП, мали на меті унеможливити звільнення від адміністративної відповідальності у зв’язку з малозначністю правопорушення осіб, які вчинили правопорушення, визначені статтею 130 КУпАП, а також змінити думку суспільства про можливість «легко» уникнути відповідальності. Водночас порушення суддею встановленої законом заборони нівелює зусилля законодавця та сприяє поширенню в суспільстві думки про можливість легкого вирішення «неприємностей», пов’язаних із керуванням транспортним засобом у стані сп’яніння, отже, такі дії судді не сприяють довірі громадян до суду та можуть підривати авторитет правосуддя.

Крім цього, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначила, що такі дії судді Шроля В.Р. мали негативні наслідки у вигляді збитків (штраф, який підлягав сплаті до бюджету відповідно до санкції частини першої статті 130 КУпАП у зв’язку із притягненням особи до адміністративної відповідальності) та невиконання завдань КУпАП, що вказувало на наявність у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок грубої недбалості інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).

Отже, як зазначено вище, висновки Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про наявність у поведінці судді Шроля В.Р. ознак дисциплінарних проступків, визначених пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пов’язані з одним і тим самим фактом – застосування суддею під час здійснення правосуддя статті 22 КУпАП «Можливість звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення», яка не підлягала застосуванню до спірних правовідносин після внесення законодавчих змін до вказаної статті (17 березня 2021 року).

Надаючи письмові та усні пояснення під час здійснення дисциплінарного провадження, суддя Київського апеляційного суду Шроль В.Р. визнав, що допустив порушення статті 22 КУпАП під час розгляду справ № 359/9193/21, № 753/22715/21 в апеляційному порядку, проте зауважив, що діяв без жодного прямого чи непрямого умислу, а припустився прикрих і нетипових помилок через неуважність, якій «сприяє» надмірне навантаження. Водночас суддя Шроль В.Р. заперечив настання внаслідок цього істотних негативних наслідків.

На думку Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, таке грубе порушення під час апеляційного перегляду в застосуванні процесуальної норми, застосування якої не було дозволено законом уже досить тривалий час, свідчить про допущену суддею Шролем В.Р. грубу недбалість під час виконання посадових обов’язків, ураховуючи його досвід роботи на посаді судді, зокрема в суді апеляційної інстанції, до повноважень якого належить перевірка законності та обгрунтованості судових рішень судів першої інстанції. У разі належного ставлення до виконання посадових обов’язків суддя мав би бути обізнаний про зміни в законодавстві, яким він керується під час провадження у справах про адміністративні правопорушення відповідно до визначеної спеціалізації. Допущення зазначеного порушення навіть, якщо воно зумовлене помилкою, а не вчинене умисно (доказів умисного порушення під час дисциплінарного провадження не здобуто), є таким, що вказує на наявність підстав для притягнення зазначеного судді до дисциплінарної відповідальності. Жодне інше мотивування в постановах судді у наведених судових справах щодо можливості застосування статті 22 КУпАП, про недоліки якого зазначали скаржники, не вказувало б на застосування суддею дискреції та добросовісного суддівського розсуду під час дії встановленої законодавчої заборони щодо можливості поширення положень цієї статті на правопорушення, визначені статтею 130 КУпАП.

Водночас Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Пункт 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначає два дисциплінарних проступки, відмінних за своїм складом: 1) умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод; 2) умисне або внаслідок грубої недбалості грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалила рішення про відкриття дисциплінарних справ щодо судді Шроля В.Р. за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», вказуючи про наявність у його поведінці ознак другого з наведених дисциплінарних проступків, а саме умисного або внаслідок грубої недбалості іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Наведена норма пункту 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є спеціальною і визначає підставу дисциплінарної відповідальності саме в разі допущення суддею грубого порушення закону, і якщо це порушення не спричинило порушення прав людини і основоположних свобод, відповідальність настає у тому разі, якщо таке порушення призвело до істотних негативних наслідків.

Негативні наслідки притаманні кожному протиправному діянню, навіть правопорушенню з формальним складом, проте вони виведені за його межі і не потребують доведення. Водночас для правопорушень із матеріальним складом встановлення негативних наслідків є обов’язковим для настання юридичної відповідальності. У разі кваліфікації діяння за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» допущене суддею внаслідок умислу чи грубої недбалості (інше) грубе порушення закону повинно призвести до негативних наслідків, які є істотними за своєю суттю.

Істотні негативні наслідки для цілей застосування в дисциплінарному провадженні є оцінною категорією. Для кожного правопорушення істотність спричинених негативних наслідків може визначатися з урахуванням різних критеріїв та обставин, а оцінка завжди містить суб’єктивний аспект. Згідно із практикою Вищої ради правосуддя істотними негативними наслідками визнаються, зокрема, такі: безпідставне позбавлення особи належного їй права з необхідністю докладати додаткових зусиль для його відновлення; втрата права або майна; блокування роботи державних органів тощо.

Очевидно, що внаслідок застосування суддею Шролем В.Р. статті 22 КУпАП особи, визнані винуватими у вчиненні адміністративного правопорушення, були безпідставно звільнені від адміністративної відповідальності: за порушення, яке карається шляхом накладення адміністративних стягнень у виді штрафу і позбавлення спеціального права, порушники отримали лише усне зауваження судді, яке хоч і є одним із способів виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та має на меті запобігання вчиненню нових правопорушень, проте, безумовно, не має такого впливу як адміністративні стягнення, які мали бути застосовані.

Водночас у цій конкретній дисциплінарній справі Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, взявши до уваги обставини судових справ та пояснення судді Шроля В.Р., дійшла висновку, що негативні наслідки у вигляді втрат бюджету (ненадходження до бюджету сум штрафу як адміністративного стягнення) та невиконання завдань КУпАП не є такими істотними, щоб виправдати накладення дисциплінарного стягнення на суддю. Слід зауважити, що наповнення державного бюджету за рахунок надходжень сум штрафів, накладених як адміністративне стягнення, не є завданням КУпАП, яким має керуватися суддя під час провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Установивши, що суддя допустив грубе порушення норми процесуального права під час ухвалення судових рішень, а також що відсутні істотні негативні наслідки, спричинені цим порушенням, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя констатує, що поведінка судді Шроля В.Р. не містить складу вказаного дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (відсутність об’єктивної сторони).

Водночас Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя доходить висновку, що у зв’язку з неможливістю кваліфікації дій судді Шроля В.Р. за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (спеціальний склад дисциплінарного проступку, пов’язаний із грубим порушенням суддею норм процесуального права), дії вказаного судді, пов’язані з порушенням процесуальної норми, не можуть бути кваліфіковані і за пунктом 3 частини першої статті 106 зазначеного Закону.

У Висновку № 6 (2004) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про справедливий суд у розумні строки та роль судді в судових процесах з урахуванням альтернативних засобів вирішення спорів (Страсбург, 24 листопада 2004 року) вказано, що скасування рішення має сприйматися як нормальний результат апеляційних процедур, який не означає наявності вини в діях судді першої інстанції (пункт 36).

Помилки під час ухвалення судових рішень допускають судді всіх інстанцій і, на жаль, це є реаліями роботи судової системи, тому для висновку, що порушення суддею норм закону під час правозастосування є поведінкою, яка порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, мають бути серйозні підстави. Такими підставами могли би бути обставини, які свідчили б про умисність, системність дій судді, його обізнаність про їх неправомірність, наявність матеріальної чи іншої особистої зацікавленості судді в ухваленні судових рішень в інтересах певних осіб, інші обставини, які виключали б можливість вчинення порушення внаслідок помилки та вказували б на грубе свавілля.

За наявності таких підстав поведінка судді не могла би бути охоплена лише спеціальним складом дисциплінарного проступку, за яким кваліфікуються дії судді, пов’язані з порушенням закону (підпункт «а» пункту 1, пункт 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» тощо), та була б необхідна додаткова кваліфікація дій судді. Наявність підстав для кваліфікації поведінки судді за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначається у кожному окремому випадку з урахуванням характеру та способу дій судді та їх наслідків, негативного суспільного резонансу тощо. Водночас під час розгляду об’єднаної дисциплінарної справи щодо судді Шроля В.Р. таких обставин і підстав встановлено не було.

Вища рада правосуддя, переглядаючи рішення Дисциплінарних палат щодо притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, у своїх рішеннях уже вказувала про недоцільність додаткової кваліфікації дій судді за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якщо допущені суддею порушення норм процесуального права повною мірою охоплювалися спеціальним складом дисциплінарного проступку (рішення Вищої ради правосуддя від 28 березня 2019 року № 987/0/15-19 (https://hcj.gov.ua/doc/doc/21039), залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2019 року (провадження № 11-449сап19) (https://reyestr. court.gov.ua/Review/86877133).

На думку Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, у цій справі не було підстав діяти інакше.

У висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) КРЄС до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. У пункті 25 Київських рекомендацій щодо незалежності судочинства у Східній Європі, на Південному Кавказі та у Центральній Азії (Київ, 23–25 червня 2010 року), підготовлених Бюро демократичних інститутів і прав людини Організації з безпеки і співробітництва в Європі спільно з Інститутом порівняльного публічного права та міжнародного права імені Макса Планка, зазначено, що процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, окрім цього, ганьблять репутацію суддівства. Дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх рішень або вироків, включаючи відмінності у юридичному тлумаченні між судами; наслідком прикладів суддівських помилок чи критики суддів.

Під час розгляду Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя об’єднаної дисциплінарної справи щодо судді Шроля В.Р. не встановлено інших випадків застосування вказаним суддею статті 22 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, визначені статтею 130 КУпАП, після 17 березня 2021 року, що підтверджує доводи судді про допущення ним помилки та відсутність умислу в його поведінці. Перевірено також доводи судді Шроля В.Р. щодо високого рівня його судового навантаження, що вплинуло на допущення ним помилки та порушення закону. Зокрема, відповідно до матеріалів суддівського досьє у 2021 році у провадженні судді Шроля В.Р. перебувала 3221 справа і матеріал кримінального судочинства (розглянуто – 3160, не розглянуто – 61), а також 97 справ про адміністративні правопорушення (розглянуто – 88, не розглянуто – 9). У 2022 році у провадженні судді Шроля В.Р. перебувало 1592 справи і матеріали кримінального судочинства (розглянуто – 1519, не розглянуто – 73), а також 56 справ про адміністративні правопорушення (розглянуто – 50, не розглянуто – 6).

Відповідно до відомостей, розміщених на офіційному вебсайті Ради суддів України, станом на 1 лютого 2022 року в Київському апеляційному суді фактично здійснювали правосуддя лише 94 судді. Водночас відповідно до наказів ДСА України чисельність суддів цього суду мала становити 145, а за нормативами, визначеними з урахуванням кількості судових справ / матеріалів у провадженні суду, правосуддя в Київському апеляційному суді мали здійснювати 217 суддів.

Наведене свідчить про високий рівень судового навантаження судді Шроля В.Р., який не відповідає нормативному і, безумовно, негативно впливає на якість здійснення правосуддя.

Ураховуючи наведене, за результатами розгляду об’єднаної дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила наявності в поведінці судді Київського апеляційного суду Шроля В.Р. складу дисциплінарних проступків, визначених підпунктом «б» пункту 1, пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», отже, й підстав для притягнення вказаного судді до дисциплінарної відповідальності.

З огляду на зазначене Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Київського апеляційного суду Шроля В.Р. слід відмовити.

Відповідно до частини шостої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», якщо Дисциплінарною палатою ухвалено рішення про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарне провадження припиняється.

На підставі викладеного, керуючись статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.40–13.43 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

вирішила:

 

відмовити у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Київського апеляційного суду Шроля Валентина Ростиславовича та припинити дисциплінарне провадження.

Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку і строки, що встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

 

Головуючий на засіданні

Другої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

 

Члени Другої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя