Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу виконувача обов’язків керівника Полтавської обласної прокуратури Плескача Олега Юрійовича на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 3 травня 2023 року № 99дп-23 про закриття дисциплінарного провадження стосовно прокурора Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Савинського Сергія Григоровича,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 7 червня 2023 року (вх. № 3125/0/8-23) надійшла скарга виконувача обов’язків керівника Полтавської обласної прокуратури Плескача О.Ю. на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі – КДКП) від 3 травня 2023 року № 99дп-23 про закриття дисциплінарного провадження стосовно прокурора Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Савинського С.Г.

5 серпня 2021 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», яким внесено зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Рішенням Вищої ради правосуддя від 5 серпня 2021 року № 1809/0/15-21 зупинено з 5 серпня 2021 року розподіл між членами Вищої ради правосуддя скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

17 вересня 2023 року набрав чинності Закон України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів», який вводився в дію з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя».

19 жовтня 2023 року набрав чинності Закон України від 6 вересня 2023 року № 3378-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя».

Зазначеними законами відновлено дисциплінарну функцію Вищої ради правосуддя.

З 1 листопада 2023 року відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 19 жовтня 2023 року № 997/0/15-23 відновлено розподіл між членами Вищої ради правосуддя скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора, розподіл яких зупинено рішенням Вищої ради правосуддя від 5 серпня 2021 року № 1809/0/15-21.

Відповідно до протоколу автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя у справі від 29 листопада 2023 року скаргу виконувача обов’язків керівника Полтавської обласної прокуратури Плескача О.Ю. на рішення КДКП від 3 травня 2023 року № 99дп-23 передано члену Вищої ради правосуддя Ковбій О.В. для проведення перевірки.

Скарга виконувача обов’язків керівника Полтавської обласної прокуратури Плескача О.Ю. подана з дотриманням вимог, визначених законами України «Про Вищу раду правосуддя» та «Про прокуратуру». КДКП надала особі, яка подала дисциплінарну скаргу, дозвіл на оскарження рішення до Вищої ради правосуддя.

Рішенням КДКП від 3 травня 2023 року № 99дп-23 закрито дисциплінарне провадження стосовно прокурора Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Савинського С.Г.

Виконувач обов’язків керівника Полтавської обласної прокуратури Плескач О.Ю. просить скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 3 травня 2023 року № 99дп-23 про закриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-441дс-152дп-22 стосовно прокурора Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Савинського С.Г. та ухвалити нове рішення, яким накласти на нього дисциплінарне стягнення, передбачене частиною першою статті 49 Закону України «Про прокуратуру».

При цьому скаржник стверджує, що рішення КДКП ґрунтується на тому, що не доведено вчинення прокурором Савинським С.Г. протиправних позаслужбових стосунків, у розглянутому дисциплінарному провадженні не встановлено конкретної інформації, яка вказувала б на вчинення Савинським С.Г. дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, а також систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Прокурор Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Савинський С.Г., Полтавська обласна прокуратура, КДКП, належним чином повідомлені про засідання Вищої ради правосуддя з розгляду скарги на рішення КДКП від 3 травня 2023 року № 99дп-23 про закриття дисциплінарного провадження стосовно прокурора Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Савинського С.Г., призначене на 6 червня 2024 року. Зазначену інформацію також оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

У засіданні Вищої ради правосуддя в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів взяли участь прокурор Савинський С.Г., представник Полтавської обласної прокуратури – начальник відділу кадрової роботи та державної служби Полтавської обласної прокуратури Петрова А.О. та член КДКП Поліщук В.В.

Представник Полтавської обласної прокуратури – начальник відділу кадрової роботи та державної служби Полтавської обласної прокуратури Петрова А.О. підтримала викладені у скарзі доводи, просила змінити рішення Комісії від 3 травня 2023 року № 99дп-23 про закриття дисциплінарного провадження стосовно прокурора Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Савинського С.Г., застосувати до нього інший вид дисциплінарного стягнення.

Савинський С.Г. та член КДКП Поліщук В.В. вважають рішення Комісії від 3 травня 2023 року № 99дп-23 про закриття дисциплінарного провадження стосовно прокурора Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Савинського С.Г. законним та обґрунтованим, просили залишити його без змін.

Зі змісту оскаржуваного рішення КДКП та матеріалів дисциплінарного провадження вбачається таке.

Савинський Сергій Григорович в органах прокуратури працює з квітня 2013 року. Наказом керівника Полтавської обласної прокуратури від 15 березня 2021 року № 304к переведений на посаду прокурора Лубенської окружної прокуратури Полтавської області. Присягу працівника прокуратури склав 9 квітня 2013 року, з положеннями Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів ознайомився 12 червня 2017 року. Характеризується негативно, дисциплінарних стягнень не має.

До КДКП 8 серпня 2022 року надійшла дисциплінарна скарга керівника Полтавської обласної прокуратури Столітнього А.В. про вчинення прокурором Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Савинським С.Г. дисциплінарного проступку.

28 березня 2023 року за результатами перевірки член КДКП Юзьков О.В. склав висновок про наявність дисциплінарного проступку прокурора, який із зібраними матеріалами передано на розгляд КДКП.

У дисциплінарній скарзі зазначено, що Савинський С.Г. вступив у позаслужбові стосунки із заступником начальника слідчого відділення Лубенського РВП ГУ НП в Полтавській області Фалюшем Я.А. щодо можливості ініціювання перед судом обрання обвинуваченим міри покарання, не пов’язаної з позбавленням волі, у кримінальному провадженні № ____.

Крім цього, Савинський С.Г. об’єднав 12 кримінальних проваджень за одним і тим самим фактом в одне кримінальне провадження № ____, що може вказувати на безпідставне «нарощування» працівниками поліції статистичних показників, що залишилось поза увагою та адекватного реагування з боку прокурора Савинського С.Г.

Також Савинським С.Г. не внесено апеляційну скаргу на ухвали слідчих суддів Лубенського міськрайонного суду, які обрали підозрюваним запобіжні заходи у вигляді нічного домашнього арешту, хоча погоджували клопотання про обрання їм запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На думку скаржника, прокурор Савинський С.Г. вчинив дії, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, та одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, передбачених пунктами 5, 6 чистини першої статті 43 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», за що заслуговує на вжиття заходів дисциплінарного впливу.

Під час здійснення дисциплінарного провадження встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № ____ здійснював Лубенський РВП ГУ НП в Полтавській області за процесуального керівництва Лубенської окружної прокуратури Полтавської області (старший прокурор до 9 червня 2022 року Савинський С.Г., після 9 червня 2022 року Бабій С.С.)

Досудовим розслідуванням установлено, що 5 травня 2022 року ОСОБА1 та ОСОБА2, перебуваючи на території цвинтаря, розташованого у селі Піски Лубенського району Полтавської області, демонтували 12 металевих надгробків та в подальшому розпорядилися викраденим за власним розсудом.

Заступник начальника Лубенського РВП Фалюш Я.А., за погодженням із прокурором Савинським С.Г., 6 травня 2022 року повідомив ОСОБА1 та ОСОБА2 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 297 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

10 травня 2022 року прокурор Савинський С.Г. погодив клопотання слідчого Цюркало Т.І. про обрання ОСОБА1 та ОСОБА2 запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою.

Водночас ухвалами слідчих суддів Лубенського міськрайонного суду від 11 травня 2022 року підозрюваним обрано запобіжні заходи у вигляді нічного домашнього арешту.

13 травня 2022 року слідчий СВ Лубенського РВП розпочав одинадцять кримінальних проваджень за ознаками частини третьої статті 297 КК України за цим самим фактом окремими епізодами.

Того самого дня Савинський С.Г. об’єднав зазначені кримінальні провадження у кримінальне провадження № ____.

27 червня 2022 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА1 – у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 185, частиною третьою статті 297 КК України, та ОСОБА2 – у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 297 КК України, скеровано до суду.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження № ____ від 23 травня 2022 року за підозрою заступника начальника СВ Лубенського районного відділу поліції ГУ НП в Полтавській області ОСОБА3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369² КК України, о 12:08 28 травня 2022 року, ОСОБА3 перебуваючи у службовому кабінеті № 306 Лубенського РВП ГУ НП в Полтавській області, одержав від ОСОБА1 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 17 000 грн за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме на прокурора у кримінальному провадженні № ____ (Савинський С.Г.), для ініціювання перед судом питання про застосування до підозрюваних покарання, не пов’язаного з позбавленням волі.

Із матеріалів службового розслідування, призначеного наказом керівника Полтавської обласної прокуратури від 2 червня 2022 року № 52, вбачається, що всупереч вимогам частин третьої, четвертої статті 19 Закону № 1697-VII, статей 3, 22 Закону України «Про запобігання корупції», статей 4, 11, 16, 19, 21, 33 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів Савинський С.Г. вступив у позаслужбові стосунки із заступником начальника слідчого відділення Лубенського РВП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА3, а саме під час особистої зустрічі з ним у позаробочий час поблизу місця проживання обговорював необхідність ініціювати перед судом застосування покарання, не пов’язаного з позбавленням волі.

Зазначеними діями Савинський С.Г. поставив під сумнів свою об’єктивність та неупередженість як прокурора під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____.

Опитані ОСОБА1 та ОСОБА2 повідомили, що 27 травня 2022 року під час зустрічі приблизно о 16:30 за адресою: м. Лубни, вул. Монастирська, 4, ОСОБА3 повідомив про необхідність надати йому неправомірну вигоду 17 000 грн, та запитав, чи дійсно ОСОБА1 та ОСОБА2 серйозно налаштовані, щоб він дарма не турбував прокурора. Після цього ОСОБА3 зробив два коротких телефонних дзвінки. Номер телефону та назву абонента вони не бачили. У телефонній розмові ОСОБА3 запитав, «чи є співрозмовник на зеленому», а потім зателефонував і сказав, що ОСОБА2 готовий вирішити питання та дати гроші.

Показання аналогічного характеру дали ОСОБА1 та ОСОБА2 під час досудового розслідування як свідки.

Допитаний підозрюваний ОСОБА3 повідомив, що під час зустрічі 27 травня 2022 року з ОСОБА2 та ОСОБА1 цікавилися подальшою долею ОСОБА2 ОСОБА3 відповів, що у разі небажання сісти до в’язниці ОСОБА2 має надати неправомірну вигоду 17 000 грн, ОСОБА3 який домовиться із прокурором, і прокурор у суді не проситиме про позбавлення волі ОСОБА2.

Щоб запевнити ОСОБА2 та ОСОБА1, що він має таку можливість, зі свого мобільного телефону ОСОБА3 зателефонував на номер ОСОБА4 та запитав, чи є він на зеленій, маючи на увазі мессенджер «WhatsApp». Після цього, з метою запевнити ОСОБА2 та ОСОБА1 в реальності своїх можливостей ОСОБА3 імітував дзвінок на «WhatsApp», сказав, що ОСОБА2 і ОСОБА1 готові не сісти в тюрму.

Після зустрічі з ОСОБА2 та ОСОБА1 ОСОБА3 зателефонував ОСОБА4, запитав, чи можуть вони зустрітися. Савинський С.Г. повідомив ОСОБА3, що знаходиться біля свого дому та запропонував зустрітися за адресою: АДРЕСА1.

Під час зустрічі з ОСОБА4, серед інших робочих питань, ОСОБА3 запитав ОСОБА4, чи можливо застосувати до ОСОБА2 статтю 75 КК України. ОСОБА4 відповів, що така процесуальна можливість є, але головною умовою є відшкодування шкоди потерпілим.

Під час допиту ОСОБА3 повідомив, що із ОСОБА4 знайомий із березня 2017 року, перебуває з ним «в робочих відносинах, особистих стосунків не підтримує».

Із ОСОБА4 не домовлявся про спільне одержання неправомірної вигоди від ОСОБА2. Вказівок щодо необхідності одержання неправомірної вигоди від ОСОБА2 ОСОБА4 не давав. Про намір одержати від ОСОБА2 неправомірну вигоду за непризначення покарання у вигляді позбавлення волі ОСОБА4 не повідомляв. Із ОСОБА4 не домовлявся про розподіл між ними неправомірної вигоди після її одержання від ОСОБА2.

Крім цього, на уточнююче запитання, чи домовлявся він із ОСОБА4. про зустріч 28 травня 2022 року після одержання неправомірної вигоди від ОСОБА1, ОСОБА3 вказав, що домовлявся про зустріч, щоб підвезти ОСОБА4 до спортзалу того дня о 16:00, до якого упродовж 2022 року підвозив його близько 10 разів. Наміру передавати ОСОБА4 неправомірну вигоду, одержану 28 травня 2022 року від ОСОБА2 та ОСОБА1, не мав.

Крім цього, факт спілкування та зустрічей із ОСОБА3 підтверджено також іншими матеріалами кримінального провадження, зокрема копією розсекреченого протоколу від 27 травня 2022 року за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій – аудіоконтролю особи (ОСОБА1, ОСОБА2 та ОСОБА3), а також копією розсекреченого протоколу від 3 червня 2022 року за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій – зняття ра інформації з електронних комунікаційних мереж оператора ПрАТ «ВФ Україна» за номером мобільного телефону ІНФОРМАЦІЯ1, яким користується ОСОБА3.

Прокурор Савинський С.Г. під час проведення КДКП перевірки не погодився з доводами, викладеними в дисциплінарній скарзі, та повідомив, що 6 травня 2022 року ОСОБА3 включено до групи слідчих у кримінальному провадженні № ____, цього самого дня на підставі постанови про створення групи прокурорів його включено до складу цієї групи та визначено старшим групи процесуальних керівників, тому спілкування між ними проходило в контексті: процесуальний прокурор – слідчий у кримінальному провадженні.

Савинський С.Г. зауважує, що у поясненнях ОСОБА3 повідомив, що між ними склалися виключно робочі стосунки, як і з іншими співробітниками прокуратури, водночас поза службою такого спілкування не було.

Окрім цього, викладена у скарзі версія стосовно ініціювання ним перед судом застосування покарання, не пов’язаного з позбавленням волі (розмова від 27 травня 2022 року), також не підтвердилась, оскільки згідно з поясненями ОСОБА3 він зайняв категоричну позицію стосовно міри покарання, яку можливо змінити виключно у разі відшкодування спричиненої шкоди потерпілим, а це одна з підстав можливості застосування положень статті 75 КК України, оскільки відшкодування шкоди є однією з обставин, що пом’якшує вину.

Суть його спілкування зводилась саме до забезпечення прав та законних інтересів потерпілих у кримінальному провадженні, оскільки наслідками вчинених злочинів були демонтаж та пошкодження 12 металевих надгробків, що спричинило потерпілим не лише моральні страждання, а й матеріальні збитки, які мали були бути відшкодовані.

Савинський С.Г. також зазначив, що наявність позаслужбових стосунків, про які йдеться у скарзі, має бути підтверджене належними, достатніми та допустимими доказами, яких матеріали скарги не містять.

Такі відносини (позаслужбові) повинні бути проявом його певного приватного інтересу, зокрема, майнового чи немайнового інтересу з урахуванням саме реального конфлікту інтересів зі службою. У зв’язку із цим Савинський С.Г. зазначив, що ні показання осіб, ні матеріали кримінального провадження не містять жодних доказів наявності реального конфлікту інтересів, який проявлявся в позаслужбових стосунках із ОСОБА3.

Отже, складовими конфлікту інтересів (реального потенційного) є приватний інтерес (будь-який майновий чи немайновий) та службові повноваження (безпосередні та загальнослужбові), а співвідношення вказаних складових саме і спричиняє виникнення конфлікту. У вказаному випадку взагалі відсутній як реальний, так і потенційний конфлікт інтересів, який впливав на виконання ним тих чи інших службових повноважень.

Окрім цього, у межах досудового розслідування кримінального провадження № ____ проводилися негласні слідчі (розшукові) дії, за результатами яких не зафіксовано будь-якого позаслужбового спілкування, зокрема, з метою отримання в майбутньому Савинським С.Г. будь-якої неправомірної вимоги.

У зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА3, скориставшись своїм правом, ініціював угоду про визнання ним вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369² КК України, а отже, виходячи з положень КПК України, він був зобов’язаний співпрацювати у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою. У показаннях та поясненнях ОСОБА3 стверджувавв, що 27 травня 2022 року імітував розмову із Савинським С.Г. стосовно надання одним із підозрюваних у справі неправомірної вигоди за вирішення питання стосовно застосування положень статті 75 КК України, тобто саме з метою надання ОСОБА3, а не Савинському С.Г. такої неправомірної вигоди.

Савинський С.Г. у поясненнях наголосив, що ні в межах кримінального провадження № ____, ні в будь-якому іншому підозру йому не оголошували, що свідчить про відсутність будь-якого конфлікту інтересів чи позаслужбових стосунків з іншими особами, про які йдеться у дисциплінарній скарзі, тому в цій частині вважає її необґрунтованою та такою, що не заслуговує на увагу, оскільки факти та обставини не відповідають дійсності.

Щодо невнесення апеляційних скарг на ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту Савинський С.Г. пояснив, що 10 травня 2022 року погодив клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке скерував для розгляду до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області. Ухвалами цього суду від 11 травня 2022 року кожному підозрюваному обрано альтернативні запобіжні заходи у виді домашнього арешту у період із 21:00 до 06:00. Вказівку щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою він отримав від першого заступника керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Бабія С.С. Згодом, вивчивши аргументацію суду щодо застосування більш м’якого запобіжного заходу, а саме домашнього арешту, він з нею погодився. Крім того, під час розгляду справи підозрювані каялися та обіцяли відшкодувати завдану потерпілим шкоду, що у разі обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою не було б можливим.

Савинський С.Г. вважає, що посилання в дисциплінарній скарзі на те, що його позиція не узгоджувалася з нормами чинного законодавства та галузевого наказу Генерального прокурора, не відповідає дійсності, оскільки наказ Генерального прокурора України № 309 від 30 вересня 2021 року взагалі не передбачає складання довідки про обґрунтованість ухвал про обрання запобіжного заходу. Зауважив також, що під час оперативних нарад було наголошено лише на стовідсотковому оскарженні ухвал про відмову в обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою лише за умови, що особу затримано в порядку статті 208 КПК України.

Савинський С.Г. також зазначив, що обраний запобіжний захід виявився достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки та уникнення ризиків, оскільки підозрювані ОСОБА2 та ОСОБА1 до суду з’являлися, збитки частково відшкодували, інших злочинів не вчинили.

Щодо нарощування статистичних показників у роботі Савинський С.Г. пояснив, що 13 травня 2022 року слідча Цюркало Т.І. внесла до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) одинадцять кримінальних проваджень за частиною третьою статті 297 КК України. У кожному кримінальному провадженні як процесуального керівника визначено його єдиним прокурором.

13 травня 2022 року Савинський С.Г., користуючись правами процесуального керівника, виніс постанову та всі кримінальні провадження, як передбачено КПК України, об’єднав в одне провадження під загальним номером ____ від 6 травня 2022 року із правовою кваліфікацією за частиною третьою статті 297 КК України.

Савинський С.Г. наголосив, що жодної вказівки про внесення відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування слідчим поліції він не давав.

Також не погодився із твердженням у скарзі про нібито залишення поза своєю увагою факту нарощування показників слідчими поліції та відсутності адекватного реагування.

Зважаючи на те, що за кожним фактом наруги над могилами розпочато кримінальне провадження, 3 травня 2022 року після об’єднання справ в одне кримінальне провадження та погодження зміни підозри як ОСОБА2, так і ОСОБА1 кваліфікація їх дій не змінилася, а обставини вчинення ними продовжуваного кримінального правопорушення в зміненій підозрі відображено більш детально. На думку Савинського С.Г. його дії жодним чином не суперечать ні вимогам КПК України, ні галузевим наказам, ні Положенню про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення. Зазначене не підтверджує наявності будь-яких конфліктів інтересів чи позаслужбових стосунків з іншими особами, про які йдеться у дисциплінарній скарзі.

Інших дій, окрім як об’єднати кримінальні провадження і оголосити нову підозру він вчинити не міг, оскільки підстав для закриття зазначених кримінальних проваджень не було.

Прокурор Савинський С.Г. вважає, що вказані матеріали службового розслідування не містять жодних належних доказів, які підтверджували б факт вчинення ним дисциплінарного проступку, та є лише припущеннями, які не ґрунтуються на матеріалах службової перевірки.

Як зазначає Савинський С.Г., ні в поясненнях ОСОБА2, ні в поясненнях ОСОБА1 немає жодного посилання на нього чи навіть натяку на таке, оскільки ОСОБА3 не обговорював з ним отримання такої вигоди, розподіл коштів не визначався, телефонний дзвінок ОСОБА3 інсценував. Савинський С.Г. зазначив, що не був обізнаний про його наміри отримати неправомірну вигоду. Не розуміє, чому на підставі зазначених пояснень, матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій та кримінального провадження КДКП дійшла висновку про вчинення ним дисциплінарного проступку.

Савинський С.Г. ствердив, що він не був обізнаний про протиправну вимогу заступника начальника слідчого відділення Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області Фалюша Я.А., тому не міг реально впливати на створення будь-якого враження у підозрюваних ОСОБА2 та ОСОБА1 щодо необхідності надання будь-якої неправомірної вигоди, оскільки із самими підозрюваними з приводу можливої міри покарання він жодного разу не спілкувався, а свою категоричну позицію як прокурора висловив Фалюшу Я.А.

У зв’язку із зазначеним вважає недоведеним використання ним службових повноважень та службового становища з метою вчинення будь-яких дій, які можуть створити враження корупційних, зашкодити репутації та авторитету його як прокурора, так і органів прокуратури загалом, зокрема викликати будь-який негативний суспільний резонанс.

У скарзі виконувач обов’язків керівника Полтавської обласної прокуратури Плескач О.Ю. зауважує, що зібрані під час службового розслідування матеріали у своїй сукупності дають достатні підстави для обґрунтованого припущення, що ОСОБА3 під час запланованої із Савинським С.Г. зустрічі 28 травня 2022 року мав передати останньому неправомірну вигоду отриману від ОСОБА1 та ОСОБА2, за призначення їм міри покарання, не пов’язаної із позбавленням волі.

Таким чином, на думку скаржника, прокурор Лубенської окружної прокуратури Савинський С.Г. вчинив дії, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, а також одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, що є підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.

Аргументуючи рішення про відсутність підстав для накладення на прокурора дисциплінарного стягнення, КДКП вказала, що доводи скаржника про вчинення Савинським С.Г. дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, не знайшли свого підтвердження.

Дисциплінарному проступку, як і будь-якому протиправному діянню, притаманна визначена єдність об’єктивних і суб’єктивних ознак, сукупність яких називається складом правопорушення. Об’єктивну сторону дисциплінарного проступку характеризують такі елементи, як протиправне діяння (бездіяльність), шкідливі наслідки, причиновий зв’язок між діянням і шкідливими наслідками, а також час і місце діяння. Суб’єктивну сторону дисциплінарного проступку характеризує вина.

Недоведеність хоча б одного із цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Протиправні позаслужбові стосунки – це використання прокурором своїх службових повноважень або службового статусу та пов’язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб.

Згідно з аналізом практики КДКП до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, можна віднести: вчинення дій, що містять ознаки корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших кримінальних правопорушень; умисне приховування достовірної інформації про вчинення іншим прокурором дій, що порушують Присягу прокурора чи вимоги Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів; протиправні позаслужбові стосунки – використання прокурором своїх службових повноважень або службового статусу та пов’язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб; порушення прокурором вимог, заборон та обмежень, встановлених Законами України «Про запобігання корупції», «Про прокуратуру»; добровільне перебування прокурора в умовах воєнного часу на території ворожої держави, перехід на сторону ворога або вчинення дій в інтересах ворога або окупаційної влади.

Водночас для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності за порушення правил прокурорської етики необхідно установити, зокрема, факт поведінки, що скомпрометувала звання працівника прокуратури, зашкодила репутації працівника прокуратури та авторитету прокуратури, викликала негативний громадський резонанс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2018 у справі № 9901/19/17).

Перевіркою наявних у дисциплінарному провадженні матеріалів та наданих під час засідання прокурором Савинським С.Г. пояснень не встановлено конкретної інформації, яка вказувала б на вчинення зазначеним прокурором дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, а також систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Доводи прокурора Савинського С.Г. про недоведеність у дисциплінарній скарзі та висновку обставин використання ним службових повноважень та службового становища з метою вчинення будь-яких дій, які можуть створити враження корупційних та можуть зашкодити репутації та авторитету його як прокурора, так і органів прокуратури загалом, зокрема викликати будь-який негативний суспільний резонанс, зазначеними вище матеріалами не спростовано.

Зокрема, під час перевірки не здобуто будь-яких доказів щодо вступу Савинського С.Г. у позаслужбові стосунки із заступником начальника слідчого відділення Лубенського РВП ГУ НП в Полтавській області Фалюшем Я.А.

У матеріалах кримінального провадження наявна інформації лише щодо домовленості про зустріч між Савинським С.Г. та ОСОБА3. Водночас відсутні будь-які відомості щодо мети зустрічі.

Беручи до уваги зазначене вище, КДКП не може робити висновки, керуючись припущеннями.

Отже, вчинення прокурором Савинським С.Г. протиправних позаслужбових стосунків не доведено.

Згідно із частиною другою статті 16 Закону № 1697-VII, здійснюючи функції прокуратури, прокурор є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання і керується у своїй діяльності лише Конституцією та законами України.

За загальним правилом, наведеним у частині першій статті 36 КПК України, прокурор, здійснюючи свої повноваження, відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Відповідно до статті 217 КПК України рішення про об’єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування приймається прокурором з підстав, які передбачені частиною першою зазначеної статті.

Оскарження до апеляційної інстанції ухвал слідчих суддів міськрайонного суду, якими підозрюваним обрано запобіжні заходи у виді нічного домашнього арешту, належить до процесуальних повноважень процесуального керівника у кримінальному провадженні.

Під час перевірки не встановлено, що прокурор Савинський С.Г., здійснюючи повноваження процесуального керівника, умисно чи внаслідок недбалості допустив істотне порушення норм кримінального процесуального закону.

КДКП, як орган, який вирішує питання про дисциплінарну відповідальність прокурорів, не наділена повноваженнями надавати оцінку обставинам та фактам у кримінальному (цивільному, господарському, адміністративному) процесі, оцінювати висновки, яких дійшов суд із питань фактів і права тощо.

Як зазначено в рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 червня 2018 року у справі № 9901/486/18, КДКП не повинна вирішувати питання кримінального провадження, яке здійснюється в межах досудового розслідування, а лише перевіряти викладені у дисциплінарній скарзі доводи на предмет дотримання вимог, що ставляться до посадових осіб органів прокуратури та наявності або відсутності в їх діях складу дисциплінарного проступку.

Таким чином, дії прокурора Савинського С.Г. щодо об’єднання дванадцяти кримінальних проваджень за одним і тим самим фактом в одне кримінальне провадження № ____ та невнесення апеляційних скарг на ухвали слідчих суддів Лубенського міськрайонного суду, якими підозрюваним обрано запобіжні заходи у виді нічного домашнього арешту, не містять ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, – невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків.

З огляду на наведене, КДКП дійшла обґрунтованого висновку, що в діях прокурора Савинського С.Г. відсутні ознаки будь-якого дисциплінарного проступку, оскільки не здобуто достатніх фактичних даних, які вказують на наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення у дисциплінарному провадженні, КДКП не встановила.

Відповідно до пункту 5 частини десятої статті 53 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора Вища рада правосуддя має право залишити рішення відповідного органу без змін.

Вища рада правосуддя за результатами розгляду скарги дійшла висновку, що доводи скарги виконувача обов’язків керівника Полтавської обласної прокуратури Плескача О.Ю. на рішення КДКП від 3 травня 2023 року № 99дп-23 не спростовують викладених у цьому рішенні мотивів про закриття дисциплінарного провадження стосовно прокурора Савинського С.Г.

З огляду на викладене у задоволенні скарги виконувача обов’язків керівника Полтавської обласної прокуратури Плескача О.Ю. слід відмовити, а оскаржуване рішення КДКП залишити без змін.

За результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора Вища рада правосуддя має право залишити рішення відповідного органу без змін (пункт 5 частини п’ятої статті 53 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 53 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 43 Закону України «Про прокуратуру», Вища рада правосуддя

вирішила:

рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 3 травня 2023 року № 99дп-23 про закриття дисциплінарного провадження стосовно прокурора Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Савинського Сергія Григоровича залишити без змін.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 54 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Голова Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя