Вища рада правосуддя, розглянувши заяву та додані до неї документи про звільнення Ковчежнюка Василя Миколайовича з посади судді Гайсинського районного суду Вінницької області у відставку,
встановила:
до Вищої ради правосуддя надійшли заява Ковчежнюка В.М. від 14 травня 2024 року та додані до неї матеріали про звільнення з посади судді Гайсинського районного суду Вінницької області у відставку.
Ковчежнюк Василь Миколайович, ____ року народження. На підставі рішення Вінницької обласної ради народних депутатів від 26 березня 1993 року обраний народним суддею Гайсинського районного суду Вінницької області. Постановою Верховної Ради України від 9 липня 2003 року № 1072-ІV обраний на посаду судді Гайсинського районного суду Вінницької області безстроково.
Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє Вища рада правосуддя, яка, зокрема, ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
На підставі статті 112 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII) суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду правосуддя».
Відповідно до частини першої статті 116 Закону № 1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Відповідно до пункту 16.3 Регламенту Вищої ради правосуддя при вирішенні питання про звільнення судді з посади у зв’язку з поданням заяви про відставку стаж роботи на посаді судді обраховується з дати призначення (обрання) судді на посаду по дату ухвалення Вищою радою правосуддя відповідного рішення або по дату припинення повноважень судді у зв’язку з досягненням суддею шістдесяти п’яти років.
Станом на 11 червня 2024 року стаж роботи Ковчежнюка В.М. на посаді судді становить 31 рік 2 місяці 15 днів.
Згідно із частиною першою статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Водночас абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Згідно із частиною першою статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» (у редакції, чинній на час обрання Ковчежнюка В.М. на посаду судді) кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов’язків за власним бажанням або у зв’язку з закінченням строку повноважень.
Законом України від 12 липня 2018 року № 2509-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв’язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», який набрав чинності 5 серпня 2018 року, статтю 137 Закону № 1402-VIII доповнено частиною другою такого змісту: «2. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді».
Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв’язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв’язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Саме така правова позиція покладена в основу рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у пункті 26 постанови від 17 вересня 2020 року у справі № 9901/302/19 (провадження № 11-882заі19) при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді; при цьому при обчисленні стажу, який дає право на відставку, окремо слід застосовувати положення частини першої статті 137 Закону № 1402-VIII, положення частини другої цієї статті як стаж, який зараховується додатково.
Згідно із частиною першою статті 7 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів», яка була чинною на день призначення Ковчежнюка В.М. на посаду судді, право на зайняття посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону має громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.
Наведене свідчить про наявність у Ковчежнюка В.М. права на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, додатково 2 років роботи в галузі права.
Під час роботи Ковчежнюка В.М. на посаді судді діяли Указ Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (далі – Указ № 584/95) (із липня 1995 року по березень 2008 року) та постанова Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (далі – Постанова № 865) (із березня 2008 року по січень 2011 року).
Відповідно до абзацу другого статті 1 Указу № 584/95, абзацу другого пункту 3-1 Постанови № 865 до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Оскільки під час роботи Ковчежнюка В.М. на посаді судді діяли вказані законодавчі акти, вони підлягають застосуванню при визначенні стажу роботи на посаді судді.
Із записів у копії військового квитка вбачається, що із 7 листопада 1983 року по 20 листопада 1985 року Ковчежнюк В.М. проходив строкову військову службу.
Ковчежнюк В.М. із 1 вересня 1986 року по 30 червня 1990 року навчався за денною формою у Харківському юридичному інституті.
Отже, до стажу роботи Ковчежнюка В.М., який дає йому право на звільнення у відставку, підлягають зарахуванню період проходження строкової військової служби – 2 роки 13 днів і половина строку навчання – 1 рік 11 місяців.
За результатами вивчення доданих до заяви документів щодо визначення відповідного стажу для звільнення судді Ковчежнюка В.М. у відставку, а саме: актів про призначення, обрання на посаду судді, довідки про роботу на посаді судді, копій паспорта, диплома, трудової книжки, військового квитка встановлено, що до стажу роботи Ковчежнюка В.М. на посаді судді, що дає йому право на відставку, підлягають зарахуванню: стаж роботи на посаді судді – 31 рік 2 місяці 15 днів; стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, – 2 роки; календарний період проходження строкової військової служби – 2 роки 13 днів; половина строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, – 1 рік 11 місяців.
Загальний стаж роботи судді Ковчежнюка В.М., що дає йому право на відставку, становить 37 років 1 місяць 28 днів.
Таким чином, додані до заяви документи свідчать, що суддя Ковчежнюка В.М. має достатній для звільнення у відставку стаж роботи, визначений на підставі статей 116, 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також абзацу четвертого пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону в редакції Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
На підставі викладеного, керуючись пунктом 4 частини шостої статті 126, статтею 131 Конституції України, статтями 3, 30, 34, 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя
вирішила:
звільнити Ковчежнюка Василя Миколайовича з посади судді Гайсинського районного суду Вінницької області у зв’язку з поданням заяви про відставку.
Заступник Голови
Вищої ради правосуддя
