Акт ВРП

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Бондаренко Т.З., членів Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бокової Ю.В., Кваші О.О., Мороза М.В., заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Котелевець А.В., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту на підставі рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 20 вересня 2023 року № 39/дп-23 про визнання підтвердженою інформації про недостовірність тверджень, указаних суддею Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Ступак Ольгою В’ячеславівною в декларації доброчесності судді за 2016 рік,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 9 жовтня 2023 року (вх. № 5585/0/8-23) надійшло рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі – ВККСУ) від 20 вересня 2023 року № 39/дп-23 про визнання підтвердженою інформації про недостовірність тверджень, указаних суддею Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Ступак О.В. у декларації доброчесності судді за 2016 рік (на день заповнення декларації доброчесності судді обіймала посаду судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ).

У рішенні ВККСУ просить вирішити питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті стосовно судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (нині – суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду) Ступак О.В.

5 серпня 2021 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», яким внесено зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема в частині здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів.

19 жовтня 2023 року набрав чинності Закон України від 6 вересня 2023 року № 3378-IX «Про внесення змін до Закону України ‟Про судоустрій і статус суддівˮ та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», яким введено в дію Закон України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів».

Зазначеними законами відновлено дисциплінарну функцію Вищої ради правосуддя.

Відповідно до пункту 23⁷ розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснює член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.

19 жовтня 2023 року Вища рада правосуддя ухвалила рішення № 997/0/15-23 «Про розподіл скарг щодо дисциплінарного проступку судді та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора».

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 6 грудня 2023 року вказане рішення ВККСУ передано для попередньої перевірки члену Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Котелевець А.В.

Ухвалою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 5 лютого 2024 року № 322/1дп/15-24 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Ступак О.В. у зв’язку з можливою наявністю в її поведінці ознак дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 19 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (декларування завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень у декларації доброчесності судді).

Суддя Ступак О.В. належно повідомлена про розгляд дисциплінарної справи шляхом надіслання відповідного повідомлення на електронну пошту суду, а також розміщення на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя повідомлення про засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

Суддя Ступак О.В. на засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя не прибула, надіслала повідомлення про те, що у зв’язку з великим навантаженням на роботі не зможе взяти участі у засіданні, просить розглядати дисциплінарну справу стосовно неї за її відсутності.

 

Зміст рішення ВККСУ

17 грудня 2018 року до ВККСУ надійшло повідомлення Громадської організації «Всеукраїнське об’єднання ‟Автомайданˮ» (далі – ГО «ВО ‟Автомайданˮ») про недостовірність тверджень, указаних суддею Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Ступак О.В. (нині – суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду) в деклараціях доброчесності судді за 2015, 2016, 2017 роки.

У повідомленні зазначено, що Ступак О.В. у деклараціях доброчесності судді підтвердила достовірність відомостей, указаних нею в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015, 2016, 2017 роки, що, на переконання ГО «ВО ‟Автомайданˮ», не відповідає дійсності та свідчить про порушення суддею норм статті 62 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII).

Використовуючи як джерело інформації ухвалу слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва від 14 серпня 2018 року у справі № 760/21012/18, у повідомленні також зазначено, що 4 травня 2016 року суддя Ступак О.В. та її чоловік придбали автомобіль «BMW Х5», вартість якого становила 1 425 974 гривні. Факт придбання автомобіля відображено в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік. Однак декларант на день придбання цього транспортного засобу не мав необхідної суми коштів, оскільки дохід у розмірі 1 012 500 грн від продажу автомобіля «Toyota Land Cruiser 150 VX», який, за словами судді Ступак О.В., використано для придбання автомобіля «BMW Х5», отримано лише 8 червня 2016 року. ГО «ВО ‟Автомайданˮ» вважає, що ці факти свідчать про недостовірність відомостей, указаних у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік.

Заявник посилається також на те, що детективи Національного антикорупційного бюро України (далі – НАБУ) за результатами вчинених процесуальних дій у кримінальному провадженні № ____ встановили, що сім’я судді Ступак О.В. проживала в будинку, який належав її свекрусі ОСОБА1, із серпня 2015 року. Водночас у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік суддя Ступак О.В. вказала, що цей будинок належить їй та членам її сім’ї на праві користування лише з 1 грудня 2017 року.

Під час співбесіди, яку ВККСУ проводила 17 липня 2017 року в межах конкурсу на посаду судді Верховного Суду, суддя Ступак О.В. визнала, що проживає разом із сім’єю в житловому будинку, який був власністю її свекрухи ОСОБА1, з листопада 2016 року. Заявник вважає, що наведений факт є доказом порушення суддею Ступак О.В. правил заповнення декларацій доброчесності судді за 2015, 2016, 2017 роки.

Крім того, у повідомленні вказано, що в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік суддя Ступак О.В. не зазначила всіх доходів, які отримали члени її сім’ї протягом року. На обґрунтування цього заявник посилався на факти, установлені досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № ____, які, на його думку, ставлять під сумнів достовірність декларування суддею доходів та витрат за цей період. Тому ГО «ВО ‟Автомайданˮ» просила врахувати, що в розділі 2.2 «Інформація про членів сім’ї суб’єкта декларування» декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік суддя Ступак О.В. не зазначила членом своєї сім’ї свекруху ОСОБА1 та, як наслідок, не вказала в розділі 12 «Грошові активи» коштів, що перебували на рахунку її свекрухи.

Рішенням ВККСУ від 20 вересня 2023 року № 39/дп-23 визнано підтвердженою інформацію про недостовірність тверджень, указаних суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (нині – суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду) Ступак О.В. в декларації доброчесності за 2016 рік. Вирішено звернутись до Вищої ради правосуддя для вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті стосовно судді Ступак О.В. Визнано непідтвердженою інформацію, яка міститься в повідомленні ГО «ВО ‟Автомайданˮ», про недостовірність (у тому числі неповноту) тверджень, указаних суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (нині – суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду) Ступак О.В. у деклараціях доброчесності судді за 2015 та 2017 роки.

Рішення ВККСУ мотивовано тим, що дії судді Ступак О.В. щодо повідомлення ВККСУ під час проведення співбесіди в межах конкурсу на зайняття посади у Верховному Суді завідомо недостовірної інформації про майно, належне їй на праві власності / користування, оскаржувалися, законність джерел походження майна була предметом розгляду в межах дисциплінарного провадження стосовно судді.

Під час дисциплінарного провадження Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя досліджувала досьє судді Ступак О.В. та встановила, що в деклараціях родинних зв’язків судді за 2011–2015, 2012–2016, 2013–2017, 2014–2018 роки суддя Ступак О.В. вказала лише свого чоловіка як особу, з якою має родинні зв’язки. У декларації родинних зв’язків за 2015–2019 роки суддя Ступак О.В., крім чоловіка, вказала сестру та двоюрідного брата. Свекрів як осіб, з якими має родинні зв’язки, суддя Ступак О.В. не вказала, оскільки не вважала своїм безумовним обов’язком декларувати наявність у неї будь-якого права стосовно їхнього майна.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також досліджувала обставини, пов’язані з придбанням автомобіля «BMW Х5», 2016 року випуску, зокрема його вартість, джерела походження коштів на його купівлю, достатність цих коштів як із урахуванням, так і без урахування доходу, отриманого від продажу автомобіля «Toyota Land Cruiser 150 VX». Дисциплінарний орган дійшов висновку, що суддя Ступак О.В. мала фінансову можливість придбати автомобіль «BMW Х5».

Із дослідженням цих обставин був пов’язаний і аналіз доходів Ступак О.В. та членів її сім’ї за 2016 рік.

З огляду на те, що повідомлення ГО «ВО ‟Автомайданˮ» стосувалось також інформації про недостовірність тверджень у декларації доброчесності судді Ступак О.В. за 2016 рік, а саме щодо належного декларування суддею Ступак О.В. за 2016 рік права користування будинком, що належав свекрусі ОСОБА1, і вказана інформація під час розгляду повідомлення підтвердилась, повідомлення ГО «ВО ‟Автомайданˮ» у певній частині ВККСУ не залишила без розгляду на підставі підпункту 6.2.4 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

ВККСУ вважала, що обставини, пов’язані з декларуванням суддею Ступак О.В. права користування приватним будинком площею 381,7 м², який був власністю її свекрухи, по суті не досліджували ні Національне агентство з питань запобігання корупції (далі – НАЗК), ні Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя під час дисциплінарного провадження стосовно судді Ступак О.В., ні ВККСУ в межах конкурсу на зайняття вакантних посад у Верховному Суді.

Ураховуючи те, що суддя Ступак О.В. визнала факт користування вказаним вище будинком, починаючи з листопада 2016 року, але не відобразила права користування будинком АДРЕСА1, у декларації за 2016 рік, ВККСУ дійшла висновку, що інформація про недостовірність тверджень, указаних суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (нині – суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду) Ступак О.В. в декларації доброчесності судді за 2016 рік, є підтвердженою.

Водночас інформацію про недостовірність (у тому числі неповноту) тверджень, указаних суддею Ступак О.В. у деклараціях доброчесності за 2015 та 2017 роки, ВККСУ визнала непідтвердженою.

 

Фактичні обставини справи

Ступак Ольга В’ячеславівна Указом Президента України від 13 серпня 2002 року № 712/2002 призначена на посаду судді Деснянського районного суду міста Києва строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 18 вересня 2008 року № 528-VI обрана на посаду судді цього суду безстроково, Постановою Верховної Ради України від 19 березня 2011 року № 3399-VI обрана суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Указом Президента України від 10 листопада 2017 року № 357/2017 призначена на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Рішенням ВККСУ від 7 листопада 2016 року № 145/зп-16 оголошено конкурс на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду.

Ступак О.В. звернулась до ВККСУ із заявою про проведення стосовно неї кваліфікаційного оцінювання для участі в конкурсі на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду за спеціальною процедурою призначення.

Рішенням ВККСУ від 5 грудня 2016 року № 19/вс-16 Ступак О.В. допущено до участі в конкурсі на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Рішенням ВККСУ від 11 січня 2017 року № 2/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання кандидатів, допущених до участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, зокрема Ступак О.В.

Рішенням ВККСУ від 7 лютого 2017 року № 11/вс-17 Ступак О.В. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі в конкурсі на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Положеннями статті 83 Закону № 1402-VIIІ встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККСУ з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними критеріями. Такими критеріями є: компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика, доброчесність.

16 лютого 2017 року Ступак О.В. склала анонімне письмове тестування, за результатами якого була допущена до виконання практичного завдання на етапі іспиту під час кваліфікаційного оцінювання в межах процедури конкурсу до відповідних касаційних судів у складі Верховного Суду.

За результатами практичного завдання рішенням ВККСУ від 29 березня 2017 року № 23/зп-17 Ступак О.В. визнано такою, що допущена до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах процедури конкурсу до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Згідно з абзацом третім пункту 20 розділу III Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККСУ від 3 листопада 2016 року № 143/зп-16, під час співбесіди обов’язковому обговоренню із суддею (кандидатом) підлягають дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.

На стадії дослідження досьє та проведення співбесіди Громадська рада доброчесності надала висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду Ступак О.В. критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 11 травня 2017 року (далі – висновок), у якому вказано таке.

У декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік Ступак О.В. відобразила право користування житловим будинком 380 м², що розташований АДРЕСА1, який належав свекрусі кандидата, але не відобразила права користування земельною ділянкою, на якій розташований цей будинок.

Громадська рада доброчесності мала сумніви щодо достовірності інформації про вартість придбаної свекрухою кандидата – ОСОБА1, земельної ділянки та житлового будинку за вказаною адресою, оскільки кандидат не надала інформації, що підтвердила б спроможність її свекрухи, яка була літньою жінкою і з 2010 року не здійснювала підприємницької діяльності, придбати таке коштовне майно, а також щодо проживання в цьому будинку не лише свекрухи, а й інших членів сім’ї кандидата, які мали право користування цим житлом.

19 травня 2017 року відбулася співбесіда з кандидатом, під час якої за участю представника Громадської ради доброчесності обговорені обставини, зазначені у висновку, та заслухані пояснення судді Ступак О.В.

Під час співбесіди кандидат зазначила, що в 2011 році, не маючи власного житла, проживала у своїх родичів за різними адресами. Чим вона керувалась, заповнюючи декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2011 рік, кандидат пригадати не змогла, однак вказала, що жодних угод, які підтвердили б її право користування житлом, яке належало її родичам, укладено не було.

Кандидат повідомила, що службова квартира, яку вона отримала у 2012 році, була непридатною для проживання та потребувала ремонту. У зв’язку із цим кандидат та члени її сім’ї проживали в будинку, що належав її свекрусі ОСОБА1, в селі АДРЕСА1, користувалися житлом безоплатно. На думку кандидата, таке право користування вона не повинна була декларувати, оскільки це питання було неузгодженим. Між нею та її свекрухою не було укладено жодних угод щодо цього. Після смерті свекра, а згодом і рідного брата чоловіка було шість спадкоємців. За таких обставин кандидат вважала, що не мала морального права декларувати своє право користування цим будинком.

З огляду на те, що Ступак О.В. надала пояснення щодо встановлених Громадською радою доброчесності обставин та надала копії документів на їх підтвердження, ВККСУ у складі колегії ухвалила рішення про винесення цього питання на розгляд ВККСУ у пленарному складі.

29 червня 2017 року до ВККСУ надійшло рішення Громадської ради доброчесності з доданими копіями відповідних документів (далі – рішення).

Громадська рада доброчесності звернула увагу на те, що під час співбесіди кандидат підтвердила, що вона та інші члени її сім’ї фактично проживають у будинку АДРЕСА1. Однак право користування цим будинком задекларовано лише за свекрухою судді – ОСОБА1, і лише у 2016 році. За попередні роки кандидат не вказувала у відповідних деклараціях, що має в користуванні коштовну нерухомість.

Під час співбесіди кандидат зазначила, що її свекруха не була єдиним власником будинку та земельної ділянки, на якій розташований будинок (АДРЕСА1). Однак у декларації свекруха зазначена як єдиний власник цього будинку. На думку Громадської ради доброчесності, кандидат вказала недостовірну інформацію або в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або під час співбесіди.

З листа НАЗК від 16 червня 2017 року № 75-03/19850/17 убачається, що декларуванню підлягають усі об’єкти нерухомості суб’єкта декларування, що належать йому або членам його сім’ї на праві власності, знаходяться у них в оренді чи іншому праві користування, незалежно від форм укладання правочину, внаслідок якого набуте таке право. Під «іншим правом» слід розуміти сервітути, емфітевзис, суперфіцій, утримання, заставу, користування на підставі довіреності, інші права, передбачені законодавством.

Будь-яких правочинів щодо права користування будинком та земельною ділянкою, на якій розташований будинок, укладено не було. Тому лист НАЗК від 16 червня 2017 року № 75-03/19850/17 не може бути доказом обґрунтованості висновку Громадської ради доброчесності в частині декларування кандидатом права користування земельною ділянкою АДРЕСА1 (на якій розташований будинок площею 380 м²).

На засіданні ВККСУ у пленарному складі кандидат підтвердила раніше надані пояснення про те, що її свекруха ОСОБА1 не була єдиним власником будинку площею 380 м² за вказаною адресою. Кандидат додатково пояснила, що в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік власником цього будинку вона зазначила тільки свекруху, оскільки на день заповнення електронної декларації була відсутня технічна можливість зазначити це (були відсутні відповідні графи). Водночас кандидат вказала на те, що чинним законодавством чітко визначено такий правовий режим майна, як спільна власність подружжя (свекрухи та свекра).

Рішенням ВККСУ від 17 липня 2017 року № 196/вс-17 Ступак О.В. визнано такою, що за критеріями професійної етики та доброчесності підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 9 листопада 2017 року № 3643/0/15-17 ухвалено внести подання Президентові України про призначення Ступак О.В. на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

За результатами здійснення повної перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015, 2016 роки, поданих суддею Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Ступак О.В. (нині – суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду), НАЗК ухвалено рішення.

Рішенням НАЗК від 12 квітня 2019 року № 1052 встановлено: 1. Суб’єкт декларування при складанні та поданні декларації особи уповновженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік зазначив недостовірні відомості про: тип права на земельну ділянку, яка належить йому на праві власності; тип права на транспортні засоби; тип права та джерела отриманих ним та членом сім’ї (чоловіком) доходів, чим не дотримався вимог пунктів 2, 3, 7 частини першої статті 46 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі – Закон № 1700-VII). Ознак правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 172⁶ Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) та статтею 366¹ Кримінального кодексу України (далі – КК України), не виявлено. 2. Точність оцінки задекларованих активів відповідає даним, отриманим з наявних джерел. 3. Наявність конфлікту інтересів не встановлено. 4. Правові підстави для встановлення ознак незаконного збагачення відсутні.

Рішенням НАЗК від 12 квітня 2019 року № 1053 встановлено: 1. Суб’єкт декларування при складанні та поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік зазначив недостовірні відомості про: тип права на земельну ділянку, яка належить йому на праві власності; тип права на транспортні засоби; тип права на отримані ним та членом сім’ї (чоловіком) доходи, чим не дотримався вимог пунктів 2, 3, 7 частини першої статті 46 Закону № 1700-VII. Ознак правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 172⁶ КУпАП та статтею 366¹ КК України, не виявлено. 2. Точність оцінки задекларованих активів відповідає даним, отриманим з наявних джерел. 3. Наявність конфлікту інтересів не встановлено. 4. Правові підстави для встановлення ознак незаконного збагачення відсутні.

15 травня 2018 року до Вищої ради правосуддя надійшла скарга Маселка Р.А. (вх. № М-475/26/7-18), у якій було зазначено, що у 2015–2017 роках суддя Ступак О.В. користувалася житлом, яке не вказала у поданій нею декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме житловим будинком __, площею 381,7 м², що розташований за адресою: АДРЕСА1, який був власністю її свекрухи ОСОБА1.

Маселко Р.А. зауважив, що суддя Ступак О.В. під час участі в конкурсі на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду неодноразово подавала до органів, які брали участь у проведенні конкурсу, недостовірну інформацію щодо перебування вказаного будинку в її користуванні та користуванні членів її сім’ї. Тобто у 2015–2017 роках суддя Ступак О.В. користувалася житлом, яке не вказала в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а тому порушила антикорупційне законодавство, що мало б уплинути на рішення ВККСУ щодо її кандидатури на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Така поведінка судді, на думку скаржника, суперечить Кодексу суддівської етики.

Крім того, Маселко Р.А. на підтвердження своїх доводів долучив копію рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2020 року у справі за позовом ГО «ВО ‟Автомайдан”» до НАЗК, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – ОСОБА6, яким визнано протиправним та скасовано рішення НАЗК від 12 квітня 2019 року № 1053 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА6» (далі – справа № 640/13788/19).

Рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 1 березня 2021 року № 497/2дп/15-21 відмовлено у притягненні судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Ступак О.В. до дисциплінарної відповідальності та припинено дисциплінарне провадження.

У рішенні, зокрема, зазначено, що рішення НАЗК від 12 квітня 2019 року № 1053 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (Ступак О.В.), за 2016 рік» є чинним.

Із рішень НАЗК від 12 квітня 2019 року №№ 1052, 1053 убачається, що встановлені під час перевірки декларацій судді Ступак О.В. порушення стосувалися типу права на належне їй майно. Водночас ознак правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 172⁶ КУпАП та статтею 366¹ КК України, не виявлено.

Скасовуючи рішення НАЗК від 12 квітня 2019 року № 1053, Окружний адміністративний суд міста Києва керувався тим, що в оскаржуваному рішенні НАЗК не було відображено та проаналізовано фактів недекларування суддею ОСОБА6, які були встановлені під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____, права користування житловим будинком, який був власністю свекрухи судді, права користування квартирою, коштів чоловіка судді, які розміщені на банківських рахунках.

Тобто НАЗК усупереч положенням Закону № 1700-VII і Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (затверджений рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10 лютого 2017 року № 56), належним чином не врахувало та не надало оцінки матеріалам кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 вересня 2017 року за № ____, щодо можливого вчинення суддею кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366¹ КК України. Наведене призвело до того, що за наявності фактів, які свідчать про недостовірність внесених суддею ОСОБА6 відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, в оскаржуваному рішенні зроблено висновок про відсутність таких фактів.

З урахуванням викладеного, а також поданої відповідачем заяви про визнання позову суд дійшов висновку про наявність підстав про задоволення позову.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 вересня 2020 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2020 року скасовано, провадження у справі № 640/13788/19 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції наголосив, що правом здійснення контролю та повної перевірки декларації наділене саме НАЗК. При цьому суд звернув увагу, що заява про визнання позову не містить обґрунтування такого визнання, тоді як матеріали справи містять відзив відповідача на позовну заяву, в якому наведені обґрунтовані заперечення на позов.

Узявши до уваги принцип належного урядування, який передбачає, що допущені державними органами помилки не можуть виправлятися за рахунок інших осіб та мати для них негативні наслідки, суд не прийняв визнання позову відповідача, оскільки в такому випадку порушуються права третьої особи у справі.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що у справі № 640/13788/19 позивач оскаржує рішення НАЗК від 12 квітня 2019 року № 1053 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА6», яке не стосується його інтересів та не порушує його прав, а має безпосередній вплив лише на особу, щодо якої це рішення було ухвалено, тобто є актом індивідуальної дії.

Оскаржуваний акт для позивача не є рішенням суб’єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов’язків для позивача, тому він не може бути предметом спору. Відсутність спору, своєю чергою, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошувала, що Вища рада правосуддя відповідно до статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не наділена повноваженнями проводити повні перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, на предмет достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів тощо. Згідно із частиною першою статті 4 Закону № 1700-VII центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, є НАЗК.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, зокрема, що суддя Ступак О.В. у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, за 2017 рік вказала, що спірний будинок належить їй та членам її сім’ї на праві користування з 1 грудня 2017 року. Під час співбесіди у ВККСУ 17 липня 2017 року суддя Ступак О.В., надаючи пояснення, не заперечувала факту проживання її та членів її сім’ї у вказаному будинку, однак наголошувала, що вони почали проживати в ньому з листопада 2016 року, а саме після трагічних подій у родині – смерті свекра та брата чоловіка. Зазначала, що з огляду на наявного співвласника вказаних будинку та земельної ділянки, а в подальшому за наявності шести спадкоємців на це майно, ураховуючи відсутність домовленостей між нею та свекрухою щодо права користування вказаним майном, вона не вважала, що беззаперечно зобов’язана декларувати право користування цим майном.

З декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік убачається, що суддя Ступак О.В. не вказала в декларації інформації щодо наявності в неї права користування будинком № __, що розташований за адресою: АДРЕСА1.

Скаржник Маселко Р.А. у скарзі не навів інших достатніх аргументів та не надав документів на підтвердження своїх доводів щодо постійного користування будинком у селі АДРЕСА1 (проживання в ньому) суддею Ступак О.В. саме з 2015 року і весь 2016 рік, а також щодо умисного незазначення нею права користування будинком за вказаною адресою у деклараціях за 2015, 2016 роки.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 20 липня 2021 року № 1614/0/15-21 рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 1 березня 2021 року № 497/2дп/15-21 про відмову у притягненні судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Ступак О.В. до дисциплінарної відповідальності та припинення дисциплінарного провадження залишено без змін.

Не погодившись із вказаним рішенням Вищої ради правосуддя, Маселко Р.А. оскаржив його до Верховного Суду.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 9 листопада 2023 року у справі № 11-395сап21 скаргу Маселка Р.А. залишено без задоволення, а рішення Вищої ради правосуддя від 20 липня 2021 року № 1614/0/15-21 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 1 березня 2021 року № 497/2дп/15-21 про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Ступак О.В. до дисциплінарної відповідальності та припинення дисциплінарного провадження» – без змін.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що аналіз суб’єктивних та об’єктивних ознак дисциплінарного правопорушення дає підстави визначити дисциплінарний проступок судді як винне, протиправне порушення професійних обов’язків або загальновизнаних морально-етичних вимог, які ставляться до судді, що призвело чи могло призвести до негативних наслідків.

Об’єктивна сторона дисциплінарного проступку передбачає наявність умислу в діях судді, свідоме порушення ним встановлених законом вимог та настання / можливість настання негативних наслідків.

Отже, підставою дисциплінарної відповідальності судді може бути не будь-яка поведінка, що свідчить про недотримання суддею норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують довіру до суду, а лише та, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя.

Вища рада правосуддя визнала обґрунтованим висновок Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Ступак О.В., керуючись тим, що підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження є вчинення суддею порушень, перелік яких наведено у статті 106 Закону № 1402-VIII і які мають бути вчинені навмисно або внаслідок грубої недбалості, коли суддя усвідомлював неправомірність своєї поведінки, передбачав її несприятливі наслідки і бажав або свідомо допускав їх настання.

Водночас Вища рада правосуддя погодилася з висновком Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про відсутність у судді Ступак О.В. наміру приховувати інформацію щодо права користування будинком № __ АДРЕСА1, що належав її свекрусі, оскільки не встановлено обставин, які вказували б на те, що така інформація не зазначалася суддею умисно або внаслідок грубої недбалості та була завідомо недостовірною, що, своєю чергою, виключає дисциплінарну відповідальність судді.

Дослідивши матеріали дисциплінарної справи, Вища рада правосуддя встановила, що обставини, які були предметом розгляду Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, отримали оцінку ВККСУ під час проведення кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсу до Верховного Суду та Вищої ради правосуддя на стадії розгляду питання про внесення подання Президентові України про призначення Ступак О.В. на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Стосовно доводів скаржника про надання суддею Ступак О.В. до ВККСУ недостовірних відомостей щодо початку періоду проживання у вказаному будинку та користування ним Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходила з того, що вона не має повноважень здійснювати перевірку декларацій на предмет правильності та повноти їх заповнення, оскільки такими повноваженнями наділене НАЗК. При цьому Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що доводи скаржника про те, що суддя Ступак О.В. повідомляла органам, які брали участь у проведенні конкурсу, завідомо недостовірну інформацію щодо періоду користування будинком № __ та земельною ділянкою АДРЕСА1 або мала на меті умисне незазначення відповідних відомостей, під час дисциплінарного провадження не підтвердилися.

Водночас Вища рада правосуддя врахувала, що суддя Ступак О.В. надавала в деклараціях всю інформацію щодо наявних у неї та членів її сім’ї доходів та придбання майна, надавала пояснення стосовно всіх спірних питань, які виникли під час проходження нею кваліфікаційного оцінювання, та підтвердні документи, що, на думку Вищої ради правосуддя, свідчить про те, що суддя не мала на меті приховування інформації або надання завідомо недостовірної інформації для введення в оману суспільства.

До того ж за результатами повної перевірки декларацій Ступак О.В. як особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, за 2015, 2016 роки НАЗК ухвалило рішення, згідно з якими не виявлено ознак правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 172⁶ КУпАП та статтею 366¹ КК України. Точність оцінки задекларованих активів відповідає даним, отриманим із наявних джерел. Наявність конфлікту інтересів не встановлено. Правових підстав для встановлення ознак незаконного збагачення немає.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що Вища рада правосуддя у межах своїх повноважень з урахуванням висновків НАЗК, викладених у рішеннях від 12 квітня 2019 року №№ 1052, 1053, ухвалених за наслідками повної перевірки декларацій ОСОБА6 як особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, за 2015, 2016 роки, достатньою мірою обґрунтувала свій висновок щодо відсутності підстав для притягнення судді ОСОБА6 до дисциплінарної відповідальності. Отже, обставин недобросовісності судді ОСОБА6 при внесенні відомостей до декларації (умисного або внаслідок недбалості зазначення суддею ОСОБА6 у декларації неправдивих відомостей або незазначення відомостей, зокрема, про користування будинком АДРЕСА1) не встановили ні НАЗК, ні Вища рада правосуддя, ні її дисциплінарний орган.

 

Позиція судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Ступак О.В.

У письмових поясненнях суддя Ступак О.В. зазначила, що вона дійсно поставила позначку «підтверджую» в пункті 5 розділу ІІ у декларації доброчесності судді за 2016 рік.

Статтею 60 Закону № 1402-VIII встановлено, що повна перевірка декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка подається суддею, здійснюється відповідно до закону центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, та полягає у з’ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення.

Згідно із Законом № 1700-VІІ НАЗК є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику. Отже, єдиним органом, до компетенції якого належить перевірка декларацій, поданих суб’єктами декларування, є НАЗК, яке проводить повну перевірку декларацій відповідно до цього Закону.

Проведення відповідних перевірок урегульовано Законом № 1700-VІІ і Порядком проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженим рішенням НАЗК від 10 лютого 2017 року № 56.

Відповідно до статті 50 Закону № 1700-VІІ повна перевірка декларації полягає у з’ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб’єктом декларування діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності. Обов’язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб’єктів декларування, які займають посади, пов’язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується НАЗК.

Суддя Ступак О.В. наголошує, що НАЗК проведено повні перевірки її декларацій за 2015, 2016, 2017 роки. За результатами перевірок наявності ознак правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 172⁶ КУпАП та статтею 366¹ КК України, не виявлено. Точність оцінки задекларованих активів відповідає даним, отриманим із наявних джерел. Наявності конфлікту інтересів не встановлено. Правові підстави для встановлення ознак незаконного збагачення відсутні.

Висновки ВККСУ про те, що НАЗК не дослідило відомостей щодо декларування суддею права користування будинком, який належав її свекрусі, суддя Ступак О.В. вважає хибними.

На переконання судді Ступак О.В., обставини, викладені в повідомленні ГО «ВО ‟Автомайдан”», щодо декларування її права на будинок № __, розташований АДРЕСА1, були предметом перевірки:

ВККСУ – під час проведення конкурсу до Верховного Суду;

двічі Вищою радою правосуддя – під час розгляду рекомендації ВККСУ про призначення Ступак О.В. на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду та під час здійснення дисциплінарного провадження щодо неї;

НАЗК – під час проведення повних перевірок декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015, 2016, 2017 роки за зверненням ГО «ВО ‟Автомайдан”»;

НАБУ – під час здійснення досудового розслідування за зверненням ГО «ВО ‟Автомайдан”», яке в межах визначеного процесуальним законом строку досудового розслідування підозру нікому не пред’явило, закрило провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України;

Великою Палатою Верховного Суду – під час розгляду скарги на рішення Вищої ради правосуддя від 20 липня 2021 року № 1614/0/15-21.

Суддя Ступак О.В. вважає, що, ухвалюючи рішення від 20 вересня 2023 року № 39/дп-23, ВККСУ вийшла за межі своїх повноважень та здійснила ревізію рішень, зокрема, інших органів, а саме:

ВККСУ від 17 липня 2017 року № 196/вс-17, яким суддю Ступак О.В. визнано такою, яка за критеріями професійної етики та доброчесності підтвердила здатність здійснювати правосуддя в Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду, та відповідно до якого проведення кваліфікаційного оцінювання стосовно судді як кандидата завершено;

НАЗК від 12 квітня 2019 року №№ 1052, 1053, ухвалених за результатами повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої суддею Ступак О.В.;

Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 1 березня 2021 року № 497/2дп/15-21 «Про відмову у притягненні судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Ступак О.В. до дисциплінарної відповідальності та припинення дисциплінарного провадження», яке залишено без змін рішенням Вищої ради правосуддя від 20 липня 2021 року № 1614/0/15-21.

Крім того, суддя Ступак О.В. пояснила, що згідно з пунктом 11 Роз’яснень Національного агентства з питань запобігання корупції щодо застосування окремих положень Закону № 1700-VII декларуванню підлягали права, наявні станом на 31 грудня 2016 року. Очевидним є також те, що право на чуже майно у третьої особи правомірно може виникнути лише за згодою власника (співвласників) майна. Фізичне перебування особи в певному приміщенні не є підтвердженням наявності у цієї особи будь-яких законних прав на таке майно.

Свекор судді – ОСОБА2, який був співвласником будинку АДРЕСА1, помер ____ року. Після його смерті відповідно до частини першої статті 1226 Цивільного кодексу України (спадкування частки у праві спільної сумісної власності) відкрилась спадщина, у тому числі, на ½ частину цього будинку. Спадкоємцями майна після смерті свекра, який не склав заповіту, відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України були: дружина – ОСОБА1, та три сини: ОСОБА3, ОСОБА4, ОСОБА5 (чоловік судді). Строк прийняття спадщини – 6 місяців (стаття 1270 Цивільного кодексу України). Суддя як невістка не була спадкоємицею після смерті свекра.

Отже, з 28 жовтня 2016 року до 28 квітня 2017 року апріорі ніхто не міг розпорядитись належною свекру частиною у спільному майні, в тому числі надати та оформити право користування спадковим майном. Не було щодо цього і спільної згоди між усіма спадкоємцями та свекрухою ОСОБА1 як співвласницею, що підтверджується написаною нею особисто заявою (додана до пояснень).

Після врегулювання всіма спадкоємцями питання про прийняття та розподіл спадщини між ОСОБА1 як єдиною власницею та чоловіком судді – ОСОБА5, укладено договір найму зазначеного будинку, що і стало правовою підставою виникнення у судді як у члена сім’ї наймача права користування цим будинком, яке вона належно декларує з 2017 року, що також підтверджується результатами перевірки НАЗК.

Крім того, суддя Ступак О.В. наголошує, що під час здійснення дисциплінарного провадження необхідно дотримуватись принципу правової визначеності. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права – це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність. Принцип правової визначеності є важливою складовою принципу верховенства права.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 зазначив, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини). Суд наголосив, що невизначеність, нечіткість правової норми призводить до її неоднакового розуміння та тлумачення, що в практичній площині призводить до різного застосування. Така неврегульованість чи відсутність визначеності в діяльності органів державної влади щодо особи, зокрема забезпечення, додержання чи реалізації прав і свобод людини і громадянина, може мати негативні наслідки і призвести до сваволі.

Європейська Комісія «За демократію через право» у своїх висновках неодноразово вказувала на те, що верховенству права суперечив би такий стан, за якого юридична свобода розсуду органів влади надавалася б необмежено. Отже, в законі має бути визначена сфера будь-яких форм розсуду і те, як така свобода повинна здійснюватися, причому це має бути достатньо ясним, щоб окрема особа була належним чином захищена від сваволі.

Належне виконання Ступак О.В. обов’язків судді під час подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, за 2016 рік у частині декларування її прав та прав членів її сім’ї на будинок АДРЕСА1 перевірено ушосте державними органами в межах їх компетенції.

У статті 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суддя Ступак О.В. вважає, що перевірка всьоме обставин наявності чи відсутності підстав для декларування нею її прав та прав членів її сім’ї на вказаний будинок у 2016 році є очевидним порушенням принципу правової визначеності.

Суддя Ступак О.В. наголошує, що в її діях відсутній склад дисциплінарного проступку, оскільки відсутній факт протиправної поведінки під час проставлення позначки «підтверджую» у пункті 5 розділу II декларації доброчесності судді за 2016 рік, як відсутній і умисел на внесення до відповідного пункту декларації доброчесності судді за 2016 рік завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень.

Відповідно до частини п’ятої статті 62 Закону № 1402-VІІІ за відсутності доказів іншого твердження судді у декларації доброчесності вважаються достовірними.

Відсутність у діях судді як об’єктивної, так і суб’єктивної сторін складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 19 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, виключає юридичну відповідальність.

Висновки Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Статтею 62 Закону № 1402-VІІІ передбачено, що суддя зобов’язаний щорічно до 1 лютого подавати шляхом заповнення на офіційному вебсайті ВККСУ декларацію доброчесності за формою, що визначається ВККСУ. Декларація доброчесності судді складається з переліку тверджень, правдивість яких суддя повинен задекларувати шляхом їх підтвердження або непідтвердження, в тому числі про своєчасне та повне подання декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та достовірність задекларованих у них відомостей (пункт 5 розділу II декларації доброчесності судді).

У статті 46 Закону № 1700-VII визначено інформацію, що має вказуватися в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 7¹ частини першої статті 11 Закону № 1700-VII здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій суб’єктів декларування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя суб’єктів декларування належить до повноважень НАЗК.

Згідно з вимогами статті 51³ Закону № 1700-VII повна перевірка декларації полягає у з’ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів і може здійснюватися у період здійснення суб’єктом декларування діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності; обов’язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, до яких відносяться і судді. НАЗК проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із медіа та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.

Статтею 52² Закону № 1700-VII встановлено, що порядок здійснення повної перевірки декларації, поданої суддею, моніторингу способу життя судді визначається НАЗК за погодженням Вищої ради правосуддя; такий порядок не може встановлювати особливості здійснення повної перевірки декларації, поданої суддею, суддею Конституційного Суду України, моніторингу способу життя судді, судді Конституційного Суду України, не передбачені цим Законом.

Системний аналіз законодавства свідчить, що повноцінне та всебічне виявлення факту діяння судді, яке містить ознаки дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 10 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, Вища рада правосуддя може здійснити у взаємодії з НАЗК. Установлення фактів зазначення в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, неправдивих відомостей або незазначення відомостей, визначених законодавством, здійснюється НАЗК за результатами перевірки такої декларації.

Пунктами 2, 6, 7, 10 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддя зобов’язаний, зокрема: дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів; виконувати вимоги та дотримуватися обмежень, установлених законодавством у сфері запобігання корупції; подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; підтверджувати законність джерела походження майна у зв’язку з проходженням кваліфікаційного оцінювання або в порядку дисциплінарного провадження щодо судді, якщо обставини, що можуть мати наслідком притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, викликають сумнів у законності джерела походження майна або доброчесності поведінки судді.

Згідно зі статтями 1, 3, 18 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XI чергового з’їзду суддів України від 22 лютого 2013 року, суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною. Суддя повинен бути обізнаним про свої майнові інтереси та вживати розумних заходів для того, щоб бути обізнаним про майнові інтереси членів своєї сім’ї.

У пункті 29 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради Європейських суддів (далі – КРЄС) зазначено, що судді повинні гідно поводити себе у своєму приватному житті.

Щодо правил поведінки судді КРЄС вважає, що кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов’язків та в особистому житті (пункт 50 Висновку № 3 (2002) КРЄС).

Отже, зазначені обов’язки судді є етичними стандартами, що формують модель поведінки, яку суддя повинен ставити за мету і якої повинен дотримуватися.

При цьому загальноправовий принцип добросовісності передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб’єктів при виконанні своїх юридичних обов’язків і здійсненні своїх суб’єктивних прав. У суб’єктивному значенні добросовісність може розглядатися як усвідомлення суб’єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов’язків.

Європейська асоціація суддів у пункті 2 Резолюції (Тронхейм, 27 вересня 2007 року) наголошує, що суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності лише у випадках, коли мала місце не гідна його звання поведінка, наслідки якої є настільки серйозними і жахливими, що потребують накладення дисциплінарних стягнень.

У параграфах 3, 6 Висновків першої експертної комісії Міжнародної асоціації суддів «Правила етичної поведінки суддів, їх застосування та дотримання» (2004 року) зазначено, що професійні стандарти відображають ту модель поведінки, до якої судді мають прагнути, та наголошено на необхідності розмежовувати поняття «порушення професійних стандартів» та «дисциплінарні проступки».

Аналіз суб’єктивних та об’єктивних ознак дисциплінарного правопорушення дає підстави визначити дисциплінарний проступок судді як винне, протиправне порушення професійних обов’язків або загальновизнаних морально-етичних вимог, які ставляться до судді, що призвело чи могло призвести до негативних наслідків.

Суб’єктивна сторона дисциплінарного проступку передбачає наявність умислу в діях судді, свідоме порушення ним встановлених законом вимог та настання / можливість настання негативних наслідків.

Отже, підставою дисциплінарної відповідальності судді може бути не будь-яка поведінка, що свідчить про недотримання суддею норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують довіру до суду, а лише та, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя.

Тобто встановлення в діях судді ознак порушення правил суддівської етики, передбачених Кодексом суддівської етики, не є достатнім фактором для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Необхідною умовою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є те, щоб у діях (бездіяльності) судді було встановлено порушення вимог тих чи інших законів, а норми Кодексу суддівської етики в такому випадку є допоміжним інструментом для обґрунтування підстав притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Саме такі висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 січня 2019 року у справі № 11-1010сап18 та від 9 листопада 2023 року у справі № 11-395сап21.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 106 Закону № 1402- VІІІ суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за декларування завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень у декларації доброчесності судді.

У той же час відповідальність, передбачена пунктом 19 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, настає виключно у разі подання у декларації доброчесності судді завідомо недостовірних (у тому числі неповних) відомостей, наявність умислу щодо допущення порушення є обов’язковою умовою притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Тобто порушення має бути вчинено навмисно, коли суддя усвідомлювала неправомірність своєї поведінки, передбачала її наслідки і бажала або свідомо допускала їх настання.

Як на підтвердження факту проживання судді Ступак О.В. у будинку АДРЕСА1 ГО «ВО ‟Автомайдан”» посилалася на ухвалу слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва Сєніна В.Ю. від 14 серпня 2018 року, у якій зазначено, що ОСОБА6 у 2015 році користувалася квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА2, яка належала брату чоловіка судді – ОСОБА3.

Орієнтовно із серпня 2015 року почала користуватися будинком № __, загальною площею 381,7 м², розташованим АДРЕСА1, який з 1 липня 2015 року належить свекрусі судді – ОСОБА1.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА6 користувалася абонентським номером ІНФОРМАЦІЯ1 оператора мобільного зв’язку «ВФ Україна» (ПрАТ «ВФ Україна»), ІМЕІ ____, ІМЕІ ____, ІМЕІ ____, ІМЕІ ____. Члени її сім’ї: чоловік ОСОБА5 – ІНФОРМАЦІЯ2 та ІНФОРМАЦІЯ3, свекруха ОСОБА1 – ІНФОРМАЦІЯ4, син ОСОБА5 – ІНФОРМАЦІЯ5.

У грудні 2015 року суддя користувалася як квартирою, так і будинком.

У вказаний період 7,1 % базових станцій фіксували місцезнаходження її абонентського номера в полі дії базових станцій, які обслуговували адресу місцезнаходження будинку, та 19,8 % базових станцій – у полі дії базових станцій, які обслуговували адресу місцезнаходження квартири.

Вночі 30 і 31 грудня 2015 року та цілодобово 1 січня 2016 року її абонентський номер перебував у полі дії базових станцій, які обслуговували адресу місцезнаходження будинку.

У 2016 році майже 50 % базових станцій фіксували місцезнаходження її абонентського номера в полі дії базових станцій, які обслуговували адресу місцезнаходження будинку.

Крім того, у грудні 2016 року більшість часу абонентський номер судді Ступак О.В. перебував у полі дії базових станцій, які обслуговували адресу місцезнаходження будинку. 31 грудня 2016 року та 1 січня 2017 року її абонентський номер перебував у полі дії базових станції, які обслуговували адресу місцезнаходження будинку.

Однак Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує, що рішенням ВККСУ від 20 серпня 2023 року № 39/дп-23 інформація, яка міститься в повідомленні ГО «ВО ‟Автомайдан”», про недостовірність (у тому числі неповноту) тверджень, указаних суддею Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ (нині – суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду) Ступак О.В. у деклараціях доброчесності судді за 2015 та 2017 роки, визнана непідтвердженою.

Матеріали дисциплінарної справи свідчать, що суддя Ступак О.В. з листопада 2016 року проживала в будинку № __, розташованому на вулиці АДРЕСА1, який належав її свекрусі, що суддя підтвердила під час проходження конкурсу на зайняття посади судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, на стадії розгляду питання про внесення подання Президентові України про призначення її на цю посаду, а також під час здійснення дисциплінарного провадження за наслідками розгляду дисциплінарної скарги Маселка Р.А. щодо дисциплінарного проступку судді Ступак О.В., відповідальність за який передбачена пунктами 3, 5 частини першої статті 106 Закону № 1400-VIII.

Отже, станом на 31 грудня 2016 року суддя Ступак О.В. фактично проживала за адресою: АДРЕСА1.

Згідно з пунктом 11 Роз’яснень Національного агентства з питань запобігання корупції щодо застосування окремих положень Закону № 1700-VII декларуванню підлягали права, наявні станом на 31 грудня 2016 року.

Отже, на порушення вимог статті 62 Закону № 1400-VIII, статті 46 Закону № 1700-VII суддя Ступак О.В. не зазначила в декларації доброчесності судді за 2016 рік інформацію про проживання в будинку № __, розташованому на вулиці АДРЕСА1, станом на 31 грудня 2016 року.

У поясненнях, які неодноразово подавались до ВККСУ, НАЗК та Вищої ради правосуддя, суддя Ступак О.В. обґрунтовувала свою позицію тим, що будь-яких правочинів щодо права користування будинком та земельною ділянкою за вказаною адресою укладено не було, а відповідно до пункту 11 Роз’яснень Національного агентства з питань запобігання корупції щодо застосування окремих положень Закону № 1700-VII стосовно заходів фінансового контролю (затверджені рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 11 серпня 2016 року № 3) при поданні щорічної декларації, якщо об’єкти станом на 31 грудня попереднього року не перебувають у володінні, користуванні або власності суб’єкта декларування або членів його сім’ї, вони не повинні відображатися в декларації. Тому, на її думку, вона не мала підстав для декларування у 2016 році цього права.

Вказане свідчить про те, що суддя Ступак О.В. не мала наміру приховувати інформацію щодо періоду та права користування будинком і земельною ділянкою за вказаною адресою. При цьому помилково трактувала положення Закону № 1700-VII щодо обов’язкового декларування прав, наявних станом на 31 грудня 2016 року.

Факт незазначення суддею інформації щодо проживання в цьому будинку не свідчить про наявність умислу щодо декларування завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень у декларації доброчесності судді за 2016 рік.

Обставин, які вказували б на те, що суддя Ступак О.В. не зазначила інформації щодо періоду і права користування будинком № __, що розташований на вулиці АДРЕСА1, у декларації доброчесності судді за 2016 рік умисно або внаслідок грубої недбалості і яка була завідомо недостовірною, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила.

Відсутність такої інформації виключає дисциплінарну відповідальність судді.

При цьому правом здійснення контролю та повної перевірки декларації наділене саме НАЗК.

За результатами здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої суддею Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Ступак О.В. (нині – суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду), НАЗК ухвалено рішення від 12 квітня 2019 року № 1053, у якому, зокрема, вказано, що суб’єкт декларування при складанні та поданні декларації за 2016 рік зазначив недостовірні відомості про тип права на земельну ділянку, яка належить йому на праві власності та яка була придбана у 2014 році, за адресою: АДРЕСА3, загальною площею 1000 м².

Порушень суддею Ступак О.В. при заповненні нею декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік у частині незазначення в розділі 3 інформації щодо проживання у будинку в селі АДРЕСА1, який належав свекрусі декларанта – ОСОБА1, НАЗК не встановило та не виявило правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 172⁶ КУпАП та статтею 366¹ КК України.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ураховує також визнання суддею Ступак О.В. помилкового заповнення декларації доброчесності за 2016 рік без зазначення права користування будинком і земельною ділянкою за вказаною адресою та усунення цієї помилки в подальшому через декларування відповідної інформації в деклараціях доброчесності судді за наступні роки.

Оскільки в діях судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду Ступак О.В. відсутня така обов’язкова ознака умислу, як усвідомлення неправомірності своєї поведінки, ці дії не можуть вважатися декларуванням завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень у декларації доброчесності судді.

Із характеристики, яку надав Голова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Б. Гулько, убачається, що за період роботи у Верховному Суді суддя Ступак О.В. зарекомендувала себе досвідченим фахівцем, має високий рівень професійної майстерності, у вирішенні питань виявляє компетентність та принциповість. Володіє високими професійними знаннями і навичками, постійно прагне до розвитку та самовдосконалення, вимоглива до себе та оточуючих, ініціативна та відповідальна, постійно працює над підвищенням професійного досвіду шляхом самоосвіти, володіє професійними, моральними та діловими якостями, у колективі користується повагою та авторитетом.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що рішення ВККСУ від 14 серпня 2023 року № 9/дп-23 та надані до Вищої ради правосуддя матеріали не містять відомостей про наявність у діях судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Ступак О.В. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 19 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ.

З огляду на обставини, установлені під час розгляду дисциплінарної справи, ураховуючи позитивну характеристику судді Ступак О.В., відсутність у неї дисциплінарних стягнень, характер вчиненого проступку та відсутність істотних негативних наслідків, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що у притягненні судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Ступак О.В. до дисциплінарної відповідальності необхідно відмовити, а дисциплінарне провадження – припинити.

Згідно із частиною шостою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктом 13.42 Регламенту Вищої ради правосуддя, якщо Дисциплінарною палатою ухвалено рішення про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарне провадження припиняється.

На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктами 13.40–13.44 Регламенту Вищої ради правосуддя, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

вирішила:

 

відмовити у притягненні судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Ступак Ольги В’ячеславівни до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарне провадження стосовно судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Ступак Ольги В’ячеславівни припинити.

Рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

 

 

Головуючий на засіданні

Першої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя

 

Члени Першої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя