Акт ВРП

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Саліхова В.В., членів Бурлакова С.Ю., Ковбій О.В., Мельника О.П., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. за результатами попередньої перевірки скарги Труш Ірини Миколаївни стосовно судді ,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 17 грудня 2021 року (вх. № Т-5893/1/7-21) надійшла дисциплінарна скарга Труш І.М. на дії судді Краматорського міського суду Донецької області Лутая А.М. під час здійснення правосуддя у справі № 263/2818/21 за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 212 Кримінального кодексу України (далі – КК України), та ОСОБА2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 27, частиною першою статті 212 КК України.

Скаржниця зазначає, що обвинуваченій на клопотання про ознайомлення з журналом судового засідання було надано лише протокол судового засідання від 8 грудня 2021 року. Натомість згідно з частинами першою, другою статті 108 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) під час судового засідання ведеться журнал судового засідання; журнал судового засідання ведеться та підписується секретарем судового засідання. Лише у випадках, передбачених КПК України, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі (частина перша статті 104 КПК України).

Крім того, суддя Краматорського міського суду Донецької області Лутай А.М. не мав права пропонувати обвинуваченій отримувати обвинувальний акт у підготовчому судовому засіданні. Відповідно до частини четвертої статті 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Згідно з частиною першою статті 293 КПК України одночасно з переданням обвинувального акта до суду прокурор зобов’язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 КПК України), його захиснику. Проте, відповідно до ухвали від 8 грудня 2021 року судом в підготовчому судовому засіданні було запропоновано обвинуваченим отримати копію обвинувального акта. Проте вони відмовились це робити.

Також у справі № 263/2818/21 було подано клопотання про повернення обвинувального акта прокурору і клопотання про закриття кримінального провадження. Суддею було відмовлено у задоволенні обох клопотань без належного обґрунтування. Суддя не звернув увагу на те, що в матеріалах, які були направлені до суду, згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 291 КПК України відсутня розписка підозрюваної про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування. При ознайомленні зі справою старший слідчий з ОВС другого ВРКП СУ ГУ ДФС у Донецькій області Кононенко В.Ю. з дотриманням статті 104 КПК України повинен був скласти протокол, який підписують підозрювана, слідчий та захисник. У свою чергу суддя Краматорського міського суду Донецької області Лутай А.М. не витребував у слідчого протокол з підписом ОСОБА1 про ознайомлення з матеріалами досудового слідства. Отже, у судді були відсутні докази того, що ОСОБА1 ознайомилася з матеріалами кримінального провадження у повному обсязі. На думку скаржниці, суддя Лутай А.М. порушив права обвинуваченої на захист. Також суддя не виконав положення пункту 3 частини третьої статті 314 КПК України, згідно з яким у підготовчому судовому засіданні суд має прийняти рішення повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам КПК України. Відповідно до пункту 10 частини першої статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 КПК України, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров’я особи. Кримінальне провадження № ____ розпочалося 8 січня 2019 року, а повідомлення про підозру було складено вже аж 30 листопада 2020 року. Тобто майже два роки до оформлення повідомлення про підозру велося кримінальне провадження. Отже, суддя не врахував в жодній з ухвал від 8 грудня 2021 року доводи захисника обвинуваченої та не зазначив мотивів їх відхилення. Суддя проігнорував доводи захисника обвинуваченої у поданих клопотаннях і не зазначив в ухвалах належних аргументів відхилення зазначених доводів та відповідні норми матеріального та процесуального права.

З огляду на наведене скаржниця вбачає в діях судді Лутая А.М. істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до негативних наслідків.

З огляду на наведене скаржниця просить притягнути суддю Краматорського міського суду Донецької області Лутая А.М. до дисциплінарної відповідальності.

5 серпня 2021 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 1635-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (далі – Закон № 1635-ІХ), яким внесено зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема в частині здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів. З моменту набрання чинності Законом № 1635-ІХ дисциплінарні скарги розподіляються дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя, а дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя є учасником дисциплінарної справи.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 5 серпня 2021 року № 1809/0/15-21 зупинено з 5 серпня 2021 року розподіл між членами Вищої ради правосуддя скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

Законами України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» (набрав чинності 17 вересня 2023 року) та від 6 вересня 2023 року № 3378-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (набрав чинності 19 жовтня 2023 року) внесено зміни до глави 4 «Дисциплінарне провадження» розділу II «Особлива частина» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у частині строків та порядку здійснення дисциплінарного провадження.

Розділ III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповнено пунктом 23⁷, яким установлено, що тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснює член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 19 жовтня 2023 року № 997/0/15-23 відновлено розподіл між членами Вищої ради правосуддя скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора, розподіл яких зупинено рішенням Вищої ради правосуддя від 5 серпня 2021 року № 1809/0/15-21, з 1 листопада 2023 року.

Протоколом автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 13 листопада 2023 року вказану скаргу передано члену Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселку Р.А. для проведення попередньої перевірки.

Членом Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселком Р.А. проведено попередню перевірку дисциплінарної скарги, за результатами якої складено висновок від 30 травня 2024 року з пропозицією відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Краматорського міського суду Донецької області Лутая А.М. (відряджений до Володимир-Волинського міського суду Волинської області), оскільки доводи скарги зводяться до незгоди з судовим рішенням (пункт 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. та додані до нього матеріали, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.

Рішенням Голови Верховного Суду від 4 травня 2022 року № 114/0/149-22 суддю Краматорського міського Донецької області Лутая А.М. відряджено для здійснення правосуддя до Володимир-Волинського міського суду Волинської області з 5 травня 2022 року.

У провадженні судді Краматорського міського суду Донецької області Лутая А.М. перебував обвинувальний акт у кримінальному провадженні № ____ за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті КК України, та ОСОБА2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 27, частиною першою статті 212 КК України (кримінальна справа № 263/2818/21).

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 12 жовтня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника Петренка А.В. про закриття кримінального провадження № ____ від 8 січня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті КК України, та ОСОБА2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 27, частиною першою статті 212 КК України.

Суд першої інстанції виходив із того, що двомісячний строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, протягом якого воно мало бути закінчене відповідно до пункту 4 частини третьої статті 219 КПК України, слід обчислювати з 30 листопада 2020 року (дня повідомлення ОСОБА1 про підозру) по 30 січня 2021 року.

Станом на 16 січня 2021 року – дату повідомлення про завершення досудового розслідування залишок невикористаного строку досудового розслідування становив 15 днів.

Часовий проміжок з 16 січня до 26 лютого 2021 року включно, згідно з приписами частини п’ятої статті 219 КПК України, не включається у строк досудового розслідування.

З 27 лютого 2021 включно, а саме після завершення встановленого ухвалою слідчого судді від 15 лютого 2021 року строку ознайомлення із матеріалами кримінального провадження, перебіг строку досудового розслідування відновився та повинен був закінчитися через 15 днів – 13 березня 2021 року.

Такий порядок обчислення строку досудового розслідування, у разі встановлення слідчим суддею строку для ознайомлення із матеріалами кримінального провадження, узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка наведена в постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 991/6516/21.

Обвинувальний акт від 27 лютого 2021 року направлений до суду 3 березня 2021 року, тобто в межах встановленого законом строку досудового розслідування.

Отже, оскільки судом не встановлено наявність підстави для закриття кримінального провадження, передбаченої пунктом 10 частини першої статті 284 КПК України, клопотання захисника не підлягає задоволенню.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 29 жовтня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання обвинуваченої ОСОБА2 про закриття кримінального провадження № ____ від 8 січня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті КК України, та ОСОБА2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 27, частиною першою статті 212 КК України.

Зі змісту ухвали суду вбачається, що, як встановлено судом, кримінальне провадження № _____ внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 8 січня 2019 року за попередньою правовою кваліфікацією, саме за частиною третьою статті 212 КК України.

Відповідно до статті 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 212 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, а тому відповідно до частини другої статті 219 КПК України строк досудового розслідування становить вісімнадцять місяців, і спливав 8 липня 2020 року.

Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 3 липня 2020 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 8 січня 2019 року було продовжено на 6 місяців, тобто до 8 січня 2021 року.

Постановою старшого слідчого з ОВС другого ВРКП СУ ГУ ДФС у Донецькій області старшого лейтенанта податкової міліції Кононенко В.Ю. від 1 грудня 2020 року змінено кваліфікацію складу злочину у кримінальному провадженні № ____ з частини третьої статті 212 КК України на частину першу статті 212 КК України.

30 листопада 2020 року в межах вказаного кримінального провадження ОСОБА1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 212 КПК України, а 30 грудня 2020 року – повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри.

Саме з 30 листопада 2020 року почався перебіг двомісячного строку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, який встановлений пунктом 4 частини третьої статті 219 КПК України.

30 грудня 2020 року в межах вказаного кримінального провадження ОСОБА2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п’ятою статті 27, частиною першою статті 212 КК України.

16 січня 2021 року слідчим повідомлено про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні та надано стороні захисту доступ до матеріалів досудового розслідування.

З 18 по 19 січня 2021 року підозрювана ОСОБА1 зі своїм захисником Петренко А.В. ознайомилися з матеріалами кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 15 лютого 2021 року за клопотанням слідчого, яке надійшло до суду 22 січня 2021 року, підозрюваній ОСОБА2 та її захиснику Петренку А.В. у порядку частини десятої статті 290 КПК України встановлено строк для ознайомлення з матеріалами цього кримінального провадження до 26 лютого 2021 року включно, після спливу якого підозрювана та сторона захисту вважаються такими, що реалізували своє право на доступ до наданих для ознайомлення матеріалів досудового розслідування.

27 лютого 2021 року після закінчення строку на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження прокурором складений та затверджений обвинувальний акт у кримінальному провадженні.

3 березня 2021 року обвинувальний акт з додатками направлений до Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області.

З урахуванням викладеного суд вважав встановленим, що органом досудового розслідування строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 8 січня 2019 року не порушений, вручення підозри обвинуваченим та направлення обвинувального акта з реєстром матеріалів досудового розслідування до суду здійснені в межах вказаного строку, а тому відсутні підстави для закриття кримінального провадження.

Суд також зауважив, що вирішення питання про правильність чи неправильність кваліфікації діянь обвинувачених, наявність в їх діях складу кримінального правопорушення, доведеність чи недоведеність їх винуватості, а також оцінка доказів, віднесено законодавцем до стадії судового розгляду та, саме у нарадчій кімнаті суд повинен надати їм оцінку відповідно до вимог статей 94, 368 КПК України.

Ухвалами Краматорського міського суду Донецької області від 8 грудня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотань захисника Петренка А.В. та обвинуваченої ОСОБА1 про закриття кримінального провадження № ____ від 8 січня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА1 за частиною першою статті 212 КК України, ОСОБА2 за частиною п’ятою статті 27, частиною першою статті 212 КК України.

Відмовляючи в задоволенні вказаних клопотань, суд першої інстанції виходив із того, що підстави для закриття кримінального провадження, передбачені пунктом 10 частини першої статті 284 КПК України, – закінчення строку досудового розслідування, на які посилаються захисник та обвинувачена, вже були перевірені судом під час розгляду аналогічних клопотань захисника Петренка А.В. та обвинуваченої ОСОБА2 про закриття кримінального провадження. За наслідками розгляду цих клопотань суд дійшов висновку про відсутність підстав для закриття кримінального провадження, оскільки органом досудового розслідування строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 8 січня 2019 року не був порушений, вручення підозри обвинуваченим та направлення обвинувального акта з реєстром матеріалів досудового розслідування до суду були здійснені в межах вказаного строку.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також встановила, що захисник Петренко А.В. подав до суду клопотання про повернення прокурору обвинувального акта стосовно ОСОБА1 та ОСОБА2 через його невідповідність вимогам КПК України. В обґрунтування свого клопотання зазначив, що в обвинувальному акті не вірно вказана дата народження ОСОБА1, обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування не були вручені особисто ОСОБА1 та ОСОБА2. Також було порушено право на захист ОСОБА1 та не було надано у повному об’ємі матеріали досудового слідства для ознайомлення. В обвинувальному акті взагалі не вказано обставини, які пом’якшують покарання та, під час досудового слідства, органом досудового слідства не встановлено, кому саме було спричинено шкоду, завдану злочином ОСОБА1 та ОСОБА2. Не перевірено та не доведено вини ОСОБА1 та ОСОБА2, як це прописано в КК України та КПК України. На думку захисника, обвинувальний акт більш схожий на повідомлення про підозру та фактично є копією повідомлення про підозру.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 8 грудня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання захисника Петренка А.В. про повернення обвинувального акта прокурору. Кримінальне провадження призначено до судового розгляду.

Відмовляючи в задоволенні цього клопотання, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до пункту 3 частини третьої статті 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Отже, єдиним процесуальним документом, що підлягає дослідженню судом під час підготовчого судового засідання, є обвинувальний акт. Додатки до обвинувального акта, визначені частиною четвертою статті 291 КПК України, не є і не можуть бути предметом судового контролю під час підготовчого судового засідання. Кримінальний процесуальний кодекс не визначає наявність недоліків у реєстрі матеріалів досудового розслідування як підставу для повернення обвинувального акта прокурору.

Суд першої інстанції звертав увагу, що необґрунтоване повернення обвинувального акта прокурору порушує встановлене частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право обвинуваченого постати перед судом без невиправданої затримки.

Перевіривши зміст обвинувального акта суд дійшов висновку, що він відповідає вимогам статті 291 КПК України, і законних підстав для його повернення прокурору немає.

У вказаному обвинувальному акті викладені фактичні обставини кримінального правопорушення так, як їх вважає встановленими прокурор, а тому суд не може вдаватись в оцінку правильності їх встановлення на цій стадії судового провадження. Розгляд судом відповідних доводів сторони захисту можливий на стадії судового розгляду, під час якої суд за участю сторін на підставі дослідження наданих доказів, здійснює розгляд кримінального провадження і ухвалює за наслідками цього судове рішення.

Відсутність в обвинувальному акті обставин, які пом’якшують покарання обвинувачених, або невірно зазначені анкетні дані обвинувачених, не є перешкодою для призначення судового розгляду. Так, анкетні дані обвинувачених можуть бути уточнені, а обставини, які обтяжують чи пом’якшують покарання обвинувачених, можуть бути встановлені судом під час судового розгляду.

Встановлення пом’якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом’якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом’якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.

Відповідно до змісту положень статті 293 КПК України одночасно з переданням обвинувального акта до суду прокурор зобов’язаний під розписку надати його копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному та його захиснику.

Відсутність у КПК України чіткої, нормативно закріпленої процедури вручення підозрюваному копії обвинувального акта, як взагалі, так і конкретно процедури фіксації відмови останнього від прийняття зазначених процесуальних документів призводить до маніпулювання стороною захисту своїми правами у кримінальному процесі з метою відстоювання обраної позиції захисту.

Обов’язок прокурора по врученню підозрюваному копії обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування кореспондується з правом підозрюваного прийняти наведені документи. При цьому, ухилення підозрюваного від реалізації такого права не свідчить про порушення прокурором свого обов’язку, а лише свідчить про те, що підозрюваний використовує своє право на власний розсуд.

Шляхом вивчення матеріалів, доданих до обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні встановлено, що до обвинувального акта не додано розписки ОСОБА1 та ОСОБА2 про отримання ними копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування.

Проте, вказані документи направлялися обвинуваченим в день складання обвинувального акта засобами поштового зв’язку та за допомогою месенджерів «Viber» та «WhatsApp».

Відповідно до вимог пункту 3 частини четвертої статті 291 КПК України розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта є лише додатком до обвинувального акта, і навіть її відсутність не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору, а виходячи із завдань підготовчого судового засідання, передбачених статтями 314, 315 КПК України, їх копії можуть бути вручені обвинуваченому та захиснику, під час проведення підготовчого судового засідання.

Вказана обставина є суто формальною підставою для повернення обвинувального акта, оскільки не позбавляє суд першої інстанції можливості призначити справу до судового розгляду.

Судом в підготовчому судовому засіданні було запропоновано обвинуваченим отримати копію обвинувального акта, проте вони відмовились це робити.

Не ознайомлення обвинувачених з матеріалами справи у повному обсязі також не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору.

У письмових поясненнях, наданих на пропозицію члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А., суддя Лутай А.М. зазначив, що в його провадженні перебував вказаний вище обвинувальний акт.

Під час підготовчого судового засідання з розгляду вказаного обвинувального акта він постановив ряд ухвал, а саме:

12 жовтня 2021 року – про залишення без задоволення клопотання захисника Петренка А.В. про закриття кримінального провадження;

29 жовтня 2021 року – про залишення без задоволення клопотання обвинуваченої ОСОБА2 про закриття кримінального провадження;

8 грудня 2021 року – про залишення без задоволення аналогічних клопотань захисника Петренка А.В. та обвинуваченої ОСОБА1 про закриття кримінального провадження, а також про залишення без задоволення клопотання захисника Петренка А.В. про повернення обвинувального акту прокурору.

Суддя Лутай А.М. зауважив, що вказані ухвали постановлені на підставі об’єктивно з’ясованих під час підготовчого судового засідання обставин, які підтверджені доказами, в них наведені належні і достатні мотиви та підстави ухвалення судом цих рішень.

Частиною першою та другою статті 392 КПК України, передбачено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.

Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.

На думку судді Лутая А.М., наведені в дисциплінарній скарзі обставини і доводи свідчать про те, що скаржник, не погоджуючись з процесуальними діями та рішенням суду першої інстанції, посилається на доводи, які відповідно до вимог КПК України можуть бути перевірені виключно судом апеляційної інстанції на підставі дослідження матеріалів конкретної справи.

Зміст та структура дисциплінарної скарги свідчать, що її доводи зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями судді, оцінкою доказів, та вирішенням питання щодо права на захист, і можуть бути перевірені виключно апеляційним судом.

Стосовно доводів скаржника ОСОБА1 щодо порушення ведення протоколу судового засідання суддя Лутай А.М. зазначив таке.

Згідно з частиною першою статті 73, частинами першою, другою статті 108 КПК України під час судового засідання ведеться журнал судового засідання. Цей журнал ведеться та підписується секретарем судового засідання.

Відповідно до Інструкції про порядок роботи з технічними засобами фіксування судового процесу (судового засідання) (затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 вересня 2012 року № 108), чинної станом на 8 грудня 2021 року, журнал судового засідання – це документ, що ведеться в суді у порядку здійснення цивільного, кримінального та адміністративного судочинства, кримінального провадження одночасно з фіксуванням судового засідання технічними засобами. Секретар судового засідання – працівник апарату суду, який відповідно до своїх обов’язків, визначених посадовою інструкцією, здійснює фіксування судового засідання технічними засобами.

Згідно з посадовою інструкцією секретар судового засідання забезпечує фіксування судового процесу (судового засідання) за допомогою технічних засобів, здійснює поточний контроль якості звуку і відео та контроль працездатності технічних засобів відеозапису шляхом спостереження за їх роботою під час відеоконференції, веде журнал судового засідання та протокол судового засідання.

Отже, ведення журналу судового засідання та його належне оформлення не входить до обов’язків судді.

Суддя Лутай А.М. зауважив, що надати більш детальні пояснення по суті скарги не вбачається можливим, оскільки вказане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА1 та ОСОБА2 перебуває на розгляді в Індустріальному районному суді міста Дніпропетровська.

З огляду на викладене суддя Лутай А.М. вважає, що під час розгляду вказаного кримінального провадження порушень норм процесуального закону та прав обвинувачених допущено не було.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що розпорядженням Голови Верховного Суду від 15 березня 2022 року № 8/0/9-22 змінено територіальну підсудність судових справ в умовах воєнного стану Краматорського міського суду Донецької області. Визначено територіальну підсудність цих справ Індустріальному районному суду міста Дніпропетровська.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 29 квітня 2024 року задоволено клопотання прокурора про звільнення ОСОБА1, ОСОБА2 від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

ОСОБА1 звільнено від кримінальної відповідальності; кримінальне провадження № ____ від 8 січня 2019 року за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 212 КК України, закрито у зв’язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

ОСОБА2 звільнено від кримінальної відповідальності; кримінальне провадження № ____ від 8 січня 2019 року за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п’ятою статті 27, частиною першою статті 212 КК України, закрито у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Цивільний позов прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Донецької обласної прокуратури про стягнення майнової шкоди залишено без розгляду.

Вирішуючи питання про відкриття або відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Краматорського міського суду Донецької області Лутая А.М. (відряджений до Володимир-Волинського міського суду Волинської області), Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходити із такого.

Підстави дисциплінарної відповідальності судді визначені статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Доводи скарги Труш І.М. щодо порушення ведення журналу судового не є тими обставинами, з якими закон пов’язує можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Стосовно доводів скарги Труш І.М. про незазначення суддею Лутаєм А.М. в ухвалах від 8 грудня 2021 року мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору, необхідно взяти до уваги таке.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов’язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», від 27 вересня 2001 року) (пункт 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України, від 10 лютого 2010 року).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень вказано, що судові рішення повинні бути обґрунтованими. Якість судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Підстави прийняття рішення повинні бути узгодженими, чіткими, недвозначними й несуперечливими. Обов’язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов’язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зі змісту ухвал Краматорського міського суду Донецької області від 8 грудня 2021 року у справі № 263/2818/21 вбачається, що судом першої інстанції було викладено мотиви, за яких він вважав, що в задоволенні клопотань захисника Петренка А.В., обвинуваченої ОСОБА1 про закриття кримінального провадження та в задоволенні клопотання захисника Петренка А.В. про повернення обвинувального акта прокурору необхідно відмовити.

Крім того, зі змісту дисциплінарної скарги Труш І.М. вбачається, що скаржниця намагається надати власну оцінку обставинам справи № 263/2818/21 та фактично висловлює незгоду з ухвалами Краматорського міського суду Донецької області від 8 грудня 2021 року про відмову в задоволенні клопотань про закриття кримінального провадження та повернення обвинувального акта прокурору.

Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя, які здійснюють дисциплінарні провадження щодо суддів, не наділені законом повноваженнями встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Рішення суддів не можуть підлягати будь-якому перегляду поза межами апеляційних чи касаційних процедур. Дисциплінарна відповідальність суддів не повинна поширюватися на зміст їх рішень.

У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. Консультативна рада європейських суддів наголошує, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила обставин, які б свідчили про сваволю або порушення судді внаслідок умислу чи грубої недбалості.

З огляду на наведене, незгода із судовим рішенням при відсутності фактів протиправної поведінки судді не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь в його ухваленні.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

ухвалила:

відмовити у відкритті дисциплінарної справи за скаргою Труш Ірини Миколаївни стосовно судді Краматорського міського суду Донецької області Лутая Андрія Миколайовича (відряджений до Володимир-Волинського міського суду Волинської області).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий на засіданні

Другої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя

Члени Другої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя