X
Введіть слово для пошуку

Акт ВРП

Україна
Вища рада правосуддя
Рішення
Київ
11.06.2024
1799/0/15-24
Про звільнення Цаберябого Б.М. з посади судді Криничанського районного суду Дніпропетровської області у зв’язку з поданням заяви про відставку

Вища рада правосуддя, розглянувши заяву та додані до неї документи про звільнення Цаберябого Бориса Миколайовича з посади судді Криничанського районного суду Дніпропетровської області у відставку,

встановила:

 

21 травня 2024 року до Вищої ради правосуддя надійшли заява судді Криничанського районного суду Дніпропетровської області Цаберябого Б.М. про звільнення з посади судді у відставку на підставі пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України та матеріали, що підтверджують право судді на відставку і відповідний стаж (вх. № 2026/0/6-24).

Згідно із частиною першою статті 112 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII) суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Зокрема, згідно з пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України підставою для звільнення судді є подання ним заяви про відставку.

Відповідно до статті 131 Конституції України рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя.

За результатами розгляду заяви судді Криничанського районного суду Дніпропетровської області Цаберябого Б.М. встановлено таке.

Цаберябий Борис Миколайович, ____ року народження. Рішенням Дніпропетровської обласної ради народних депутатів від 11 березня 1993 року № 211-13/ХХІ обраний на посаду народного судді Криничанського районного суду, відповідно до наказу старшого інспектора з кадрів Криничанського районного суду від 12 березня 1993 року № 17 з 12 березня 1993 року зарахований до штату суду на посаду судді. Постановою Верховної Ради України від 19 червня 2003 року1016-ІV обраний на посаду судді місцевого Криничанського районного суду Дніпропетровської області безстроково.

Відповідно до статті 116 Закону № 1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається згідно зі статтею 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно із частиною першою статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII передбачено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону Союзу Радянських Соціалістичних Республік від 4 серпня 1989 року № 328-І «Про статус суддів в СРСР» (далі – Закон № 328-І) народним суддею міг бути обраний громадянин СРСР, який досяг на день виборів 25 років, мав вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років і склав кваліфікаційний екзамен.

Проте Законом № 328-І не було встановлено права судді на відставку.

Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

На день призначення Цаберябого Б.М. на посаду народного судді (12 березня 1993 року) законодавством не було встановлено права судді на відставку, тому в цьому випадку при визначенні стажу роботи на посаді судді підлягає застосуванню законодавство, яке діяло на час обрання Цаберябого Б.М. суддею безстроково.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2018 року № 9901/382/18.

Пунктом 16.3 Регламенту Вищої ради правосуддя встановлено, що при вирішенні питання про звільнення судді з посади у зв’язку з поданням заяви про відставку стаж роботи на посаді судді обраховується з дати призначення (обрання) судді на посаду по дату ухвалення Вищою радою правосуддя відповідного рішення або по дату припинення повноважень судді у зв’язку з досягненням суддею шістдесяти п’яти років.

На день призначення Цаберябого Б.М. на посаду судді безстроково (19 червня 2003 року) питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» у відповідній редакції та Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 43 Закону України «Про статус суддів» зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року № 4015-XII «Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов’язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Відповідно до абзацу другого статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» у редакції, чинній на дату призначення Цаберябого Б.М. на посаду судді, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Згідно із трудовою книжкою Цаберябий Б.М. працював слідчим відділу внутрішніх справ Криничанського райвиконкому з 20 жовтня 1989 року до 11 березня 1993 року, що свідчить про наявність у нього додатково стажу роботи та періодів, передбачених частиною четвертою статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» та Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».

Частиною другою статті 137 Закону № 1402-VІІІ (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв’язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” у зв’язку з прийняттям Закону України “Про Вищий антикорупційний суд”, яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Саме така правова позиція покладена в основу рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.

З огляду на викладене, за результатами вивчення доданих до заяви документів щодо визначення відповідного стажу для звільнення судді Цаберябого Б.М. у відставку, а саме: актів про призначення, обрання на посаду судді, трудової книжки, наказів, рішень, послужного списку, встановлено, що до стажу роботи Цаберябого Б.М. на посаді судді, що дає йому право на відставку, підлягають зарахуванню:

період проходження строкової військової служби з 27 жовтня 1981 року до 25 травня 1983 року (1 рік 6 місяців 28 днів);

стаж роботи на посаді слідчого відділу внутрішніх справ Криничанського райвиконкому з 20 жовтня 1989 року до 11 березня 1993 року (3 роки 9 місяців 21 день);

стаж роботи на посаді народного судді з 12 березня 1993 року до 15 червня 2003 року (10 років 3 місяці 6 днів);

стаж роботи на посаді судді з дати призначення його на посаду (19 червня 2003) до дати ухвалення Вищою радою правосуддя відповідного рішення (11 червня 2024 року) – 21 рік 1 день.

Отже, загальний стаж роботи судді Цаберябого Б.М., що дає йому право на відставку, станом на дату ухвалення Вищою радою правосуддя цього рішення про її звільнення становить 36 років 7 місяців 26 днів.

Частиною першою статті 112 Закону № 1402-VIII встановлено, що суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.

Відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України підставою для звільнення судді є подання заяви про відставку.

Згідно зі статтею 131 Конституції України рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя.

Додані до заяви документи свідчать, що суддя Цаберябий Б.М. має достатній для звільнення у відставку стаж роботи, визначений на підставі статей 116, 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Вища рада правосуддя, керуючись пунктом 4 частини шостої статті 126, статтею 131 Конституції України, статтями 3, 30, 34, 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,

 

вирішила:

 

звільнити Цаберябого Бориса Миколайовича з посади судді Криничанського районного суду Дніпропетровської області у зв’язку з поданням заяви про відставку.

 

 

Заступник

Голови Вищої ради правосуддя

Дмитро ЛУК’ЯНОВ
Ознака до документа: 
Звільнення суддів за загальними обставинами