Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Маселка Р.А., членів Бурлакова С.Ю., Мельника О.П., Саліхова В.В., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Ковбій О.В. за результатами попередньої перевірки скарги Чижик Тетяни Віталіївни стосовно судді Барського районного суду Вінницької області Хитрука Володимира Миколайовича,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 23 січня 2023 року за єдиним унікальним номером Ч-153/2/7-23 надійшла дисциплінарна скарга Чижик Тетяни Віталіївни на дії судді Барського районного суду Вінницької області Хитрука Володимира Миколайовича.
Чижик Т.В. зазначає, що суддя Хитрук В.М. постановою Барського районного суду Вінницької області від 6 жовтня 2022 року у справі № 125/1315/22 визнав водія ОСОБА1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), на підставі статті 22 КУпАП звільнив його від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого правопорушення і обмежився усним зауваженням. Як наслідок, порушник був звільнений від необхідності сплачувати штраф у розмірі 17 000 грн.
Скаржниця вказує, що 16 лютого 2021 року Верховна Рада України внесла зміни до статті 22 КУпАП, згідно з якими положення про малозначність не застосовуються до порушення, передбаченого статтею 130 КУпАП. Закон був опублікований на офіційному вебсайті Верховної Ради України 16 березня 2021 року і набув чинності 17 березня 2021 року. Отже, положення статті 22 КУпАП до правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, на час ухвалення суддею Хитруком В.М. постанови від 28 липня 2022 року у справі № 125/1315/22 застосуванню не підлягали.
Ураховуючи викладене, скаржниця просить притягнути суддю Хитрука В.М. до дисциплінарної відповідальності, зазначаючи про наявність в його поведінці ознак дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя, визначений автоматизованою системою розподілу справ для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач) вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону; за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги – протягом тридцяти днів з дня отримання такої скарги готує матеріали з пропозицією про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи.
Згідно з частиною першою статті 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарна палата протягом тридцяти днів з дня отримання висновку дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача розглядає такий висновок та додані до нього матеріали без виклику судді та особи, яка подала дисциплінарну скаргу, і за результатами розгляду ухвалює рішення про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи.
У зв’язку з набранням 5 серпня 2021 року чинності Законом України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», яким внесено зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», було зупинено здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів.
17 вересня 2023 року набрав чинності Закон України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів», який вводиться в дію з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя».
19 жовтня 2023 року набрав чинності Закон України від 6 вересня 2023 року № 3378-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя».
Зазначеними законами відновлено дисциплінарну функцію Вищої ради правосуддя.
Пунктом 23-7 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснює член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 23 листопада 2023 року вказану дисциплінарну скаргу передано члену Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Ковбій О.В. для проведення перевірки.
Здійснивши попередню перевірку відомостей, викладених у дисциплінарній скарзі, заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Ковбій О.В., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Барського районного суду Вінницької області Хитрука В.М. з огляду на таке.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 6 вересня 2022 року о 9:38 год водій ОСОБА1 керував автомобілем ВАЗ 21099, державний номерний знак ___, в місті Бар Вінницької області, в стані алкогольного сп’яніння. Огляд на стан алкогольного сп’яніння проводився із застосуванням приладу Drager. Показник вмісту алкоголю в крові ОСОБА1 становив 0,55 проміле, що свідчить про порушення вимог пункту 2.9 Правил дорожнього руху.
6 жовтня 2022 року суддя Хитрук В.М. за результатами розгляду зазначеної справи виніс постанову, відповідно до якої визнав винним ОСОБА1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та провадження у цій справі закрив у зв’язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням.
Суддя Барського районного суду Вінницької області Хитрук В.М. надав письмові пояснення з приводу викладених у скаргах обставин, в яких повідомив, що в судовому засіданні ОСОБА1 свою вину у вчиненні вказаного порушення визнав повністю, пояснивши, що напередодні він вживав пиво. Щиро розкаюється у вчиненому, запевнив, що подібне не повториться. Звернув увагу суду, що є водієм військової частини та відряджений безпосередньо в зону бойових дій, що стан його сп’яніння не був значним, що має на утриманні малолітню дитину. Клопотав звільнити його від адміністративної відповідальності у зв’язку з малозначністю вчиненого правопорушення.
Як зазначив суддя, при винесенні такого рішення він урахував те, що ОСОБА1 вперше притягується до адміністративної відповідальності, вину визнав, розкаявся, позитивно характеризується за місцем проживання, є військовослужбовцем, має на утриманні малолітню дитину, незначний ступінь його сп’яніння.
Суддя Хитрук В.М. повідомив, що однією з обставин, яка враховувалась ним під час ухвалення рішення у справі, є незначне відхилення від допустимого показника алкоголю, встановленого спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров’я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», який відповідно становить 0,55 проміле (за даними поліції) та 0,47 проміле (за даними закладу охорони здоров’я КНП «Барська міська лікарня»), при допустимій нормі 0,2 проміле, зважаючи на ймовірну похибку застосовуваного технічного приладу.
Щодо неврахування при ухваленні рішення змін до статті 22 КУпАП про заборону її застосування до правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП , які були внесені 16 лютого 2021 року Верховною Радою України та набули чинності 17 березня 2021 року, суддя пояснив, що вкрай рідко застосовував норми цієї статті. З моменту повномасштабного вторгнення рф до України змінилася організація його роботи. Помічник судді змушена була виконувати окрім своєї роботи ще й роботу секретаря судових засідань у зв’язку з її звільненням.
Суддя зауважив, що після виявлення факту неврахування змін до статті 22 КУпАП про заборону її застосування до правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, ним було негайно прийнято міри по недопущенню подібних випадків в майбутньому та більш поглибленому вивченню законодавства України, зокрема змін до нього. Вказав, що постійно вдосконалює досвід роботи на посаді судді, періодично проходить підготовку суддів для підтримання рівня кваліфікації в Національній школі суддів, позитивно характеризується.
Суддя вважає, що прийняття ним постанови від 6 жовтня 2022 року про закриття провадження на підставі статті 22 КУпАП у справі № 125/1315/22 було наслідком помилкового застосування закону.
Суддя зазначив, що відповідальність за діяльність, пов’язану зі здійсненням правосуддя, повинна наставати виключно за умисне винесення незаконних судових рішень. При цьому форма вини повинна мати характер умислу або грубої недбалості. Вважає, що не допускав поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, а також що дисциплінарна скарга не містить факту та обставин такої поведінки.
Також вважає, що не допустив грубого порушення закону, що призвело до негативних наслідків, оскільки не мав жодного умислу на порушення закону, а допустив добросовісну суддівську помилку. На підставі викладеного просив відмовити у відкритті дисциплінарної справи.
З приводу обставин, викладених у дисциплінарній скарзі, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначає таке.
Згідно із частиною першою статті 130 КУпАП за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, водії притягуються до адміністративної відповідальності із накладенням штрафу та із строковим позбавленням права керування транспортними засобами.
Відповідно до положень статті 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Законом України від 16 лютого 2021 року № 1231-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху», який набрав чинності 17 березня 2021 року, статтю 22 КУпАП доповнено приміткою такого змісту: «Положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п’ятою статті 122, статтями 1222, 1224, частиною третьою статті 123, частинами другою – четвертою статті 126 та статтею 130 цього Кодексу».
Відповідно до статті 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі статтею 23 КУпАП, якою визначено мету адміністративного стягнення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, затверджено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – Інструкція).
Відповідно до положень Інструкції огляду на стан сп’яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп’яніння згідно з ознаками такого стану, визначеними цією Інструкцією. Огляд на стан сп’яніння проводиться, зокрема, поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров’я та Держспоживстандартом, у присутності двох свідків. Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Інструкції установлення стану алкогольного сп’яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
З урахуванням положень статті 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
При розгляді адміністративної справи суддею Хитруком В.М. не враховано особливості дії норм КУпАП у часі, не застосовано правове регулювання, яке існувало на час вчинення особою правопорушення.
Станом на день прийняття суддею судового рішення приписи статті 22 КУпАП чітко і однозначно вказували на заборону їх застосування у випадку вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, проте, суддя залишив поза увагою таку пряму заборону.
Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених ним доводів.
Використання суддею дискреційних повноважень при прийнятті рішення не звільняє суддю від обов’язку мотивувати підстави його прийняття, навпаки ще більше зобов’язує після ретельної оцінки обставин справи, доказів та доводів сторін обґрунтувати їх прийняття та/або відхилення судом та мотивувати відповідні висновки суду, щоб ухвалене рішення не було сприйняте як свавільне.
Як убачається зі змісту ухваленої суддею Хитруком В.М. постанови, суддя мотивував вчинене ОСОБА1 правопорушення як малозначне тим, що внаслідок конкретних обставин таке діяння не відповідало тій суспільній небезпечності, яка є типовою для цього виду правопорушення, зокрема, дії суб`єктивно не були направлені на заподіяння шкоди суспільним інтересам, юридичним та фізичним особам, і така шкода фактично не була заподіяна.
Водночас у постанові суддею недостатньо мотивовано, чому застосування усного зауваження до особи за керування транспортними засобами у стані алкогольного сп’яніння суд вважав достатнім у контексті завдання КУпАП, чому накладення визначеного законом адміністративного стягнення є недоцільним, не відповідатиме його меті – вихованню особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами; чому провадження підлягало закриттю за малозначністю, а не за відсутністю у діях особи складу правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.
Також у постанові суддею не наведено достатнього обґрунтування можливості застосування при кваліфікації дій особи положень статті 22 КУпАП станом на 6 вересня 2022 року, тобто після внесення до цієї статті змін, на підставі яких суд мав можливість звільняти порушника від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП.
Відсутність належних мотивів та обґрунтування застосування судом приписів статті 22 КУпАП у редакції, яка станом на 6 вересня 2022 року не підлягала застосуванню у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 цього Кодексу, безпосередньо впливає на якість судового рішення як процесуального документа, можливість сприйняття його як сторонами, так і суспільством уцілому як результату правильного застосування юридичних норм, справедливого процесу та належної оцінки фактів, а також як такого, що може бути ефективно виконаним.
Всупереч вимогам статей 252, 280 КУпАП суддя Хитрук В.М. у постанові суду від 6 жовтня 2022 року не навів обґрунтованих мотивів застосування приписів статті 22 КУпАП у редакції, яка діяла до 17 березня 2021 року та втратила чинність станом на день прийняття суддею постанови про закриття провадження в адміністративній справі № 125/1315/22.
Ураховуючи викладене, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що у діях судді Барського районного суду Вінницької області Хитрука В.М. наявні ознаки дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України (умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).
Водночас щодо наявності у діях судді Хитрука В.М. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», про які зазначає скаржник, необхідно зазначити, що всупереч вимогам пунктів 3, 4 частини другої статті 107 вказаного Закону дисциплінарна скарга не містить конкретних відомостей із посиланням на фактичні дані (свідчення, докази) щодо вказаного проступку судді, під час проведення попередньої перевірки скарги таких обставин не встановлено.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила передбачених частиною першою статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстав для відмови у відкритті дисциплінарної справи.
Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Барського районного суду Вінницької області Хитрука Володимира Миколайовича.
Об’єднати з дисциплінарною справою, яку відкрито стосовно судді Барського районного суду Вінницької області Хитрука Володимира Миколайовича ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 29 травня 2024 року № 1615/2дп/15-24 за скаргою Чижик Тетяни Віталіївни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
Олексій МЕЛЬНИК
Віталій САЛІХОВ
