X
Введіть слово для пошуку

Акт ВРП

Україна
Вища рада правосуддя
Третя Дисциплінарна палата
Ухвала
Київ
23.10.2019
2792/3дп/15-19
Про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Солом’янського районного суду міста Києва Криворот О.О.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Іванової Л.Б., членів Гречківського П.М., Матвійчука В.В. та залученої із Другої Дисциплінарної палати члена Вищої ради правосуддя Блажівської О.Є., розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Швецової Л.А. за результатами попередньої перевірки скарги адвоката Левіцького Євгена Вадимовича стосовно судді Солом’янського районного суду міста Києва Криворот Оксани Олексіївни,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 24 липня 2018 року за вхідним № Б-4464/0/7-18 надійшла скарга адвоката Левіцького Є.В. на дії судді Солом’янського районного суду міста Києва Криворот О.О., допущені під час розгляду справи № 760/17213/18.

У скарзі порушено питання про притягнення судді Криворот О.О. до дисциплінарної відповідальності за постановлення ухвали від 6 липня 2018 року про задоволення клопотання детектива Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України (далі – НАБУ) Бірюкова Р.Г. про тимчасовий доступ до речей і документів, що становлять охоронювану законом таємницю та знаходяться у володінні оператора, провайдера телекомунікацій ТОВ «Лайфселл» у паперовому та електронному вигляді, з можливістю вилучення їх копій, та містять інформацію про споживача ОСОБА_1 за період з 22 липня 2014 року по 1 січня 2018 року.

Скаржник вказує, що під час розгляду зазначеного клопотання та його задоволення суддя порушила права ОСОБА_1, оскільки її не було повідомлено про час та місце його розгляду, внаслідок чого не забезпечено Бабич А.В. можливості взяти участь у розгляді клопотання детектива НАБУ та надати пояснення; суддею не враховано, що ОСОБА_1 не користується послугами вказаного мобільного оператора; суддя не навела достатніх мотивів для надання тимчасового доступу до речей і документів.

У скарзі також зазначено, що суддя порушила право на таємницю кореспонденції і телефонних розмов та право на невтручання в особисте життя ОСОБА_1, оскільки надала доступ до документів та інформації стосовно спілкування останньої з невизначеним колом осіб. Крім того, вказаною ухвалою надано доступ до інформації, що становить адвокатську таємницю. При цьому в ухвалі не наведено обставин, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів ОСОБА_1.

У зв’язку із викладеним у скарзі висловлено прохання притягнути суддю Криворот О.О. до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до вимог статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповідачем – членом Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Швецовою Л.А. проведено попередню перевірку дисциплінарної скарги, за результатами якої складено вмотивований висновок із викладенням фактів та обставин, що обґрунтовують надану у висновку пропозицію.

Розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Швецової Л.А. та додані до нього матеріали, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Солом’янського районного суду міста Києва Криворот О.О. з огляду на таке.

Криворот Оксана Олексіївна Указом Президента України від 13 листопада 2008 року № 1037/2008 призначена на посаду судді Солом’янського районного суду міста Києва строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 5 вересня 2013 року № 452-VII обрана на посаду судді Солом’янського районного суду міста Києва безстроково.

4 липня 2018 року до Солом’янського районного суду міста Києва надійшло клопотання детектива Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ Бірюкова Р.Г., погоджене із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Козачиною С.С., про тимчасовий доступ до речей і документів на підставі матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № __________ 15 лютого 2018 року за ознаками кримінальною правопорушення, передбаченого частиною другою статті 368-2 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

Ухвалою слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва Криворот О.О. від 6 липня 2018 року зазначене клопотання задоволено та надано старшому детективу – керівнику Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ Кроловецькому О.С., старшим детективам Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ Нечипоренку Д.І., Фурсевичу В.В., детективам Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ Бірюкову Р.Г., Атаманчуку Д.С., Веренчуку С.О., Гультяєву Ю.В., Духу Я.М., Магамедрасулову Р.С., Статурі І.С., Тєбєкіну В.В., Ткачу І.М., Токарю Є.А. дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів, що становлять охоронювану законом таємницю і знаходяться у володінні оператора, провайдера телекомунікацій ТОВ «Лайфселл» (код ЄДРПОУ 22859846), розташованого за адресою: вулиця Амосова, 12, місто Київ, у паперовому та електронному вигляді, з можливістю вилучення їх копій, які становлять охоронювану законом таємницю та містять інформацію про споживача телекомунікаційних послуг ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з належним їй абонентським номером НОМЕР_2 за період з 22 липня 2014 року по 1 січня 2018 року з такими властивостями: адреси розташування, азимути та номери базових станцій, через які здійснювались з’єднання кінцевого обладнання із вказаним вище мобільним терміналом (абонент А); ідентифікаційні ознаки кінцевого обладнання абонента А: (абонентський номер, серійний номер, номер sim-картки, унікальний ідентифікатор sim-картки (IMSI), міжнародний ідентифікатор кінцевого обладнання (IMEI) тощо; типи з’єднань абонента А: вхідні та вихідні дзвінки, sms-повідомлення, mms-повідомлення, GPRS (передача інформації по незайнятій голосовим зв’язком смузі частот), переадресацію тощо із зазначенням дати, часу, тривалості з’єднань, у тому числі з’єднань нульової тривалості (неприйняті виклики), ІМЕІ споживача, ІМЕІ та абонентських номерів абонентів, з якими здійснювались з’єднання, азимутів та адрес базових станцій, через які здійснювались з’єднання; ідентифікаційні ознаки кінцевого обладнання споживачів телекомунікаційних послуг, з якими відбувався сеанс зв’язку абонента А – (абонент В) із зазначенням абонентського номера, серійного номера, унікального ідентифікатора sim-картки (IMSI), міжнародного ідентифікатора кінцевого обладнання (IMEI), номерів телефону тощо; адреси розташування, азимути та номери базових станцій, через які здійснювались з’єднання кінцевого обладнання із вказаним вище мобільним терміналом (абонент В); паспортні дані фізичних осіб чи реєстраційні дані юридичних осіб – споживачів телекомунікаційних послуг (у разі якщо такі послуги надаються (надавались) на умовах контрактного підключення).

Мотивуючи своє рішення, слідчий суддя Солом’янського районного суду міста Києва Криворот О.О. встановила, що оскільки під час досудового розслідування виникла об’єктивна необхідність у дослідженні фактів спільного проживання ОСОБА_5 із громадянкою ОСОБА_3 у період з 22 липня 2014 року по 1 січня 2018 року та можливої пов’язаності останніх спільним побутом і наявності в них взаємних прав та обов’язків, які мають істотне значення для цього кримінального провадження, одним із можливих шляхів перевірки зазначених обставин є отримання та дослідження деталізованої інформації стосовно місця перебування власника зазначеного у клопотанні абонентського номера під час з’єднання належного йому мобільного термінала з іншими абонентами мобільного зв’язку (визначення базових станцій, через які відбувались з’єднання), абонентських номерів та ідентифікаційних ознак кінцевого обладнання адресатів або ініціаторів зв’язку, інтенсивності та системності таких зв’язків.

У наданих на запит члена Вищої ради правосуддя Швецової Л.А. поясненнях щодо суті скарги суддя Криворот О.О. зазначила, що відповідно до частини першої статті 222 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

За таких обставин суддя позбавлена можливості надати розгорнуті пояснення щодо обставин, викладених у скарзі адвоката Левіцького Є.В.

Оцінюючи обставини, встановлені під час попередньої перевірки, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.

Відповідно до статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Статтею 3 КПК України передбачено, що саме до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

У статті 7 КПК України зазначено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких належать, зокрема, верховенство права, законність, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості тощо.

Відповідно до положень статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити виїмку).

Слідчий суддя, суд розглядає клопотання за участю сторони кримінального провадження, яка подала клопотання, та особи, у володінні якої знаходяться речі і документи, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Неприбуття за судовим викликом особи, у володінні якої знаходяться речі і документи, без поважних причин або неповідомлення нею про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду клопотання (частина четверта статті 163 КПК України).

Згідно з пунктом 3 частини п’ятої статті 163 КПК України слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.

До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належать, зокрема, інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв’язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо (частина перша статті 162 КПК України).

Відповідно до частини другої статті 163 КПК України, якщо сторона кримінального провадження, яка звернулася з клопотанням, доведе наявність достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, клопотання може бути розглянуто слідчим суддею, судом без виклику особи, у володінні якої вони знаходяться.

Як вбачається з копії матеріалів справи № 760/17213/18, розгляд клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, що містять охоронювану законом таємницю, здійснювався без виклику провайдера телекомунікацій ТОВ «Лайфселл». Водночас ухвала від 6 липня 2018 року не містить жодної підстави, яка, на думку судді, могла б вказувати на існування реальної загрози зміни або знищення речей чи документів, що, у свою чергу, могло б давати підстави для розгляду вказаного клопотання без участі особи, у якої зберігаються речі чи документи (провайдера телекомунікацій ТОВ «Лайфселл»), доступ до яких надано ухвалою. Зміст ухвали зводиться до опису доводів, наведених у клопотанні про тимчасовий доступ до речей і документів, та цитування норм процесуального законодавства без зазначення будь-яких мотивів, на підставі яких суддя дійшов висновку щодо необхідності задоволення клопотання. Таким чином, суддя Криворот О.О. не дотрималася приписів частини другої статті 163 КПК України.

Вмотивованою є ухвала, в якій наведено аргументи та одночасно зазначено мотиви і підстави її прийняття. Мотивувальна частина рішення є визначальною складовою для донесення до сторін доводів, на підставі яких суддя дійшов відповідних висновків. Крім того, у разі розгляду клопотання без участі однієї зі сторін необхідно зазначити підстави, з яких вбачається, що існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів. Однак суддею Криворот О.О. цього зроблено не було.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон № 5076-VI) адвокатською таємницею є будь-яка інформація, що стала відома адвокату, помічнику адвоката, стажисту адвоката, особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, про клієнта, а також питання, з яких клієнт (особа, якій відмовлено в укладенні договору про надання правової допомоги з передбачених цим Законом підстав) звертався до адвоката, адвокатського бюро, адвокатського об’єднання, зміст порад, консультацій, роз’яснень адвоката, складені ним документи, інформація, що зберігається на електронних носіях, та інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 23 Закону № 5076-VI професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами. Зокрема, забороняється втручання у приватне спілкування адвоката з клієнтом.

Частиною другою статті 11 Закону України «Про інформацію» встановлено, що не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я, а також адреса, дата і місце народження.

Згідно зі статтею 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», параграфи 29–30).

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» від 1 липня 2003 року, № 37801/97, пункт 36).

Частиною шостою статті 163 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п’ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.

Клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, подане в межах кримінального провадження № ____________, стосується надання інформації про Бабич Анну Валеріївну. Як убачається з ухвали від 6 липня 2018 року, судді Криворот О.О. було відомо про те, що Бабич А.В. здійснює адвокатську діяльність, а також що детектив Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ Бірюков Р.Г. клопотав про отримання доступу до інформації з її абонентського номера, зазначеного в Єдиному реєстрі адвокатів України як робочий. Суддя Криворот О.О. мала розуміти, що задоволення клопотання може призвести до втручання у спілкування адвоката Бабич А.В. (абонент А) з клієнтами, однак попри це жодним чином не аргументувала, з яких підстав вважала за можливе надати доступ до інформації про з’єднання з іншими абонентами: вхідні та вихідні дзвінки, sms-повідомлення, mms-повідомлення, GPRS (передача інформації по незайнятій голосовим зв’язком смузі частот), переадресація тощо із зазначенням дат, часу, тривалості з’єднань, у тому числі з’єднань нульової тривалості (неприйняті виклики), ІМЕІ споживача, ІМЕІ та абонентських номерів абонентів, з якими здійснювались з’єднання, азимутів та адрес базових станцій, через які здійснювались з’єднання, а також паспортні дані фізичних осіб чи реєстраційні дані юридичних осіб – споживачів телекомунікаційних послуг (у разі якщо такі послуги надаються (надавались) на умовах контрактного підключення).

Більше того, суддя не надала оцінки факту можливого втручання в особисте життя ОСОБА_1 унаслідок задоволення зазначеного клопотання. Таким чином, суддя Криворот О.О. не навела аргументів та мотивів пропорційності повного задоволення клопотання детектива Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ Бірюкова Р.Г. про тимчасовий доступ до речей і документів, що становлять охоронювану законом таємницю, а саме не зазначила мотивів доцільності отримання доступу до інформації щодо невизначеного кола осіб, з якими контактувала ОСОБА_1 протягом майже 4 років, та не вказала, чи необхідно це для цілей кримінального провадження.

Крім того, в ухвалі від 6 липня 2018 року суддя зазначила, що детектив навів достатні підстави вважати, що існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, а тому розгляд клопотання проводився без виклику ТОВ «Лайфселл». Водночас в ухвалі суддя не навів жодного обґрунтування в чому саме полягала загроза знищення інформації та які факти дають підстави вважати, що ТОВ «Лайфселл» може змінити необхідну інформацію у разі виклику у судове засідання. При цьому, стверджуючи про існування реальної загрози зміни або знищення інформації та висловлюючи прохання проводити розгляд справи без участі ТОВ «Лайфселл», детектив Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ Бірюков Р.Г. у клопотанні послався лише на приписи статті 39 Закону України «Про телекомунікації».

З наведеного вбачається, що слідчий суддя Криворот О.О. вчинила дії, які могли призвести до втручання як у приватне спілкування адвоката Бабич А.В. з клієнтами, так і в її особисте життя.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не оцінює правомірності задоволення клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів. Водночас надає оцінку діям судді щодо судового контролю за здійсненням захисту основоположних прав людини та дотриманням права на справедливий судовий розгляд.

З огляду на викладене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що під час розгляду справи № 760/17213/18 суддя Криворот О.О. допустила порушення порядку розгляду клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, встановленого КПК України, не здійснила виклику особи, у володінні якої вони знаходяться, не навела будь-яких аргументів та мотивів задоволення вказаного клопотання та фактично надала доступ до інформації про особисте життя та приватне спілкування адвоката з клієнтами телефоном. Встановлені під час розгляду дисциплінарної справи порушення норм процесуального права та права осіб на справедливий суд і на повагу до приватного, сімейного життя та кореспонденції мають істотний характер. Допускаючи вказані порушення, суддя не дотрималася практики ЄСПЛ.

За результатами розгляду висновку доповідача та доданих до нього матеріалів Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що істотні порушення процесуального права вчинені суддею Криворот О.О. через грубу недбалість під час виконання професійних обов’язків. Вказаний характер дій проявлявся у несумлінному використанні суддею своїх процесуальних повноважень, порушенні норм процесуального права, прав, гарантованих законами та Конвенцією, що, у свою чергу, призвело до підриву суспільної довіри до суду.

Враховуючи наведене, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що в діях судді Солом’янського районного суду міста Києва Криворот О.О. вбачаються ознаки дисциплінарних проступків, за вчинення яких суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктом «а» пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: внаслідок недбалості істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.

Посилання адвоката Левіцького Є.В. на такі підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Солом’янського районного суду міста Києва Криворот О.О., як незаконна відмова у доступі до правосуддя, порушення засад гласності і відкритості судового процесу, не підтвердилися.

Відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Зазначений строк стосовно вчинених суддею Криворот О.О. дій не закінчився.

Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя не встановлено передбачених частиною першою статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстав для відмови у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Солом’янського районного суду міста Києва Криворот О.О.

Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

ухвалила:

відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Солом’янського районного суду міста Києва Криворот Оксани Олексіївни.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

 

Головуючий на засіданні

Третьої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя                                                 Л.Б. Іванова

 

Члени Третьої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя                                                 П.М. Гречківський

 

                                                                                                        В.В. Матвійчук

 

Член Другої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя                                               О.Є. Блажівська