Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скарги судді Макарівського районного суду Київської області Тандира Олексія Віталійовича та його представника – адвоката Юрченка Олега Анатолійовича, на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 квітня 2024 року № 1241/2дп/15-24 про притягнення судді Макарівського районного суду Київської області Тандира О.В. до дисциплінарної відповідальності,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 13 травня 2024 року (вх. № Ю-2769/0/7-24) надійшла скарга адвоката Юрченка О.А., який діє в інтересах судді Тандира О.В., та 17 травня 2024 року (вх. № 1974/1/6-24) – скарга судді Тандира О.В. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (далі – Друга Дисциплінарна палата, Дисциплінарна палата, дисциплінарний орган) від 24 квітня 2024 року № 1241/2дп/15-24 про притягнення судді Макарівського районного суду Київської області Тандира О.В. до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 13 травня та від 17 травня 2024 року доповідачем щодо вказаних матеріалів визначено члена Вищої ради правосуддя Кандзюбу О.В.

Скарги подано з дотриманням вимог та у строки, встановлені Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

За результатами перевірки вказаних скарг член Вищої ради правосуддя Кандзюба О.В. дійшов висновку про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 квітня 2024 року № 1241/2дп/15-24.

Про засідання Вищої ради правосуддя, призначене на 20 червня 2024 року, суддю Тандира О.В., його адвоката Юрченка Л.А. повідомлено своєчасно та належним чином шляхом надіслання письмових повідомлень засобами електронного поштового зв’язку та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

Повідомлення про розгляд скарги судді Макарівського районного суду Київської області Тандира О.В. надіслано на адресу Державної установи «Київський слідчий ізолятор» (далі – ДУ «Київський слідчий ізолятор») для безпосереднього вручення судді Тандиру О.В., оскільки він утримується під вартою.

У засіданні Вищої ради правосуддя 20 червня 2024 року в режимі відеоконференції взяли участь суддя Макарівського районного суду Київської області Тандир О.В. (із ДУ «Київський слідчий ізолятор»). Представник судді Тандира О.В. – адвокат Юрченко О.А., прибув особисто.

 

Стислий зміст дисциплінарної скарги. Підстави відкриття дисциплінарної справи та результати її розгляду

Тандир Олексій Віталійович Указом Президента України від 19 серпня 2010 року № 823/2010 призначений на посаду судді Макарівського районного суду Київської області строком на п’ять років. Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 443/2017 призначений на посаду судді Макарівського районного суду Київської області. 11 січня 2021 року зборами суддів Макарівського районного суду Київської області Тандира О.В. обрано головою цього суду.

7 червня 2023 року до Вищої ради правосуддя (вх. № К-573/5/7-23) надійшла дисциплінарна скарга Караченцевої Є.В. щодо судді Макарівського районного суду Київської області Тандира О.В.

У дисциплінарній скарзі Караченцевої Є.В. зазначено, що з повідомлення Державного бюро розслідувань (далі – ДБР) їй стало відомо, що в ніч на 26 травня 2023 року суддя Тандир О.В., який є головою Макарівського районного суду Київської області, збив на смерть військовослужбовця Національної гвардії України на блокпосту в місті Києві. За інформацією журналістів, проходити перевірку на вміст алкоголю в крові на місці дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП) суддя Тандир О.В. відмовився. Правоохоронні органи повідомили судді Тандиру О.В. про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 286¹ Кримінального кодексу України (далі – КК України) (порушення правил безпеки дорожнього руху, керування транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння, що спричинило смерть потерпілого).

Скаржниця зазначила, що «в очах стороннього спостерігача суддя Тандир О.В., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, сів за кермо, заподіяв людині смерть, збрехав поліцейським, що не перебував за кермом автомобіля, відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп’яніння. Така поведінка є неетичною і значно підірвала довіру суспільства до незалежного і чесного правосуддя, адже судді, які розглядають справи щодо п’яних водіїв та порушення Правил дорожнього руху, самі вчиняють злочини».

Ураховуючи наведене, Караченцева Є.В. наголосила, що дії судді Тандира О.В. підірвали довіру до представників судової гілки влади в Україні. Зазначені обставини свідчать про відсутність у судді Тандира О.В. моральних та етичних якостей, які необхідні для зайняття посади судді. Суддя Тандир О.В. також не керується високими моральними принципами, не може належним чином здійснювати правосуддя іменем України та повинен бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Зважаючи на викладене, Караченцева Є.В. просила притягнути суддю Макарівського районного суду Київської області Тандира О.В. до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади судді.

Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 січня 2024 року № 52/2дп/15-24 відкрито дисциплінарну справу щодо судді Макарівського районного суду Київської області Тандира О.В. у зв’язку з наявністю в його діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

 

Фактичні обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи

Предметом перевірки Другої Дисциплінарної палати були дії судді Тандира О.В. як під час вчинення ним ДТП, унаслідок якої загинув військовослужбовець, так і після ДТП.

Установлено, що відповідно до інформації з офіційного вебсайту (публікація від 21 серпня 2023 року) Київської міської прокуратури (https://kyiv.gp.gov.ua/ua/news.html?_m=publications&_t=rec&id=340430&fp=620) обвинувальний акт щодо голови районного суду Київщини за фактом ДТП у стані алкогольного сп’яніння, внаслідок якої загинув військовослужбовець Національної гвардії України (частина третя статті 286¹ КК України), надіслано до суду.

За відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР), на розгляді Святошинського районного суду міста Києва перебуває обвинувальний акт від 18 серпня 2023 року, затверджений прокурором Київської міської прокуратури Доманіцьким М.М., у кримінальному провадженні № ____, відповідно до якого суддя ОСОБА1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 286¹ КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, що спричинило смерть потерпілого).

Відповідальність за вчинене діяння, яке інкримінується судді ОСОБА1, є тяжким злочином, санкція статті 286¹ КК України, за який встановлює покарання у виді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п’яти до десяти років.

Зі змісту обвинувального акта вбачається, що «близько 00 години 00 хвилин 26 травня 2023 року ОСОБА1, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, який впливає на увагу і реакцію водія, а також порушує його координацію, зухвало ігноруючи вимоги вказаних нормативно-правових актів, наражаючи на небезпеку інших учасників дорожнього руху, маючи об’єктивну змогу спостерігати за показниками спідометру та обрати безпечну та дозволену на даній ділянці швидкість руху, керуючи автомобілем “Lexus ЕS 350”, реєстраційний номер ____, не забезпечив безпеку дорожнього руху, внаслідок чого скоїв дорожньо-транспортну пригоду за таких обставин».

В обвинувальному акті вказано, що «у зазначений час ОСОБА1, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, керуючи технічно справним автомобілем “Lexus ЕS 350”, реєстраційний номер ____, перевищуючи максимально допустиму швидкість руху в населених пунктах, рухався проїзною частиною проспекту Берестейського (колишня назва – проспект Перемоги) у місті Києві зі швидкістю 100 – 110 км/год, чим уже створював потенційну загрозу безпеці дорожнього руху».

В обвинувальному акті також зазначено, що, «наближаючись у крайній лівій смузі до організованого контрольно-пропускного пункту № ___ за адресою: АДРЕСА1, встановленого згідно з пунктом 5 Порядку встановлення особливого режиму в’їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1455, про розташування якого ОСОБА1 був добре обізнаний, оскільки впродовж тривалого часу неодноразово проїжджав через нього дорогою з роботи додому, останній всупереч заборонним дорожнім знакам 3.29 (“обмеження максимальної швидкості”, забороняється рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знаку) та 3.41 (“Контроль”, забороняється проїзд без зупинки перед контрольними пунктами (дорожня станція патрульної поліції, карантинний пост, прикордонна зона, закрита територія, пункт оплати проїзду на платних дорогах тощо)) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі – ПДР), які він об’єктивно мав можливість виявити та які поетапно обмежували швидкість руху в значенні 30 км/год, 10 км/год та 5 км/год і забороняли проїзд без зупинки, продовжував рух керованого транспортного засобу зі швидкістю близько 100 км/год, у зв’язку з чим у порушення пункту 12.3 ПДР (у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди) несвоєчасно вжив заходів щодо зменшення швидкості аж до зупинки або безпечного об’їзду об’єктивно видимої попереду в смузі свого руху перешкоди у вигляді пластикових огороджувальних блоків та дорожніх знаків, за якими перебував військовослужбовець військової частини 3030 Національної гвардії України ОСОБА2, ___ року народження, який ніс бойове чергування з метою відсічі збройної агресії рф проти України в умовах воєнного стану, та на швидкості 61 км/год близько 00 год 00 хв 26 травня 2023 року допустив наїзд на пластиковий огороджувальний блок, який розташовувався в межах лівої смуги руху та на потерпілого ОСОБА2, який знаходився за даним блоком».

В обвинувальному акті також зазначено, що «внаслідок наїзду керованим ОСОБА1 транспортним засобом ОСОБА2 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді ІНФОРМАЦІЯ1, що спричинило його смерть на місці дорожньо-транспортної пригоди».

В обвинувальному акті вказано про «порушення ОСОБА1 вимог статті 16 Закону України “Про дорожній рух” (основні права та обов’язки водія транспортного засобу), а також вимог підпункту “б” пункту 2.3, підпункту “а” пункту 2.9, пунктів 12.3, 12.4, підпункту “б” пункту 12.9 та дорожніх знаків 3.29 “Обмеження максимальної швидкості руху” і 3.41 “Контроль” ПДР, які полягали в керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, неуважному стеженні за дорожньою обстановкою, русі з перевищенням встановлених обмежень швидкості та несвоєчасному вжитті заходів щодо зупинки керованого транспортного засобу або безпечного об’їзду перешкоди, яку він об’єктивно міг виявити, перебувають у прямому причинному зв’язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками у вигляді смерті потерпілого ОСОБА2».

Судовий розгляд цього кримінального провадження щодо судді ОСОБА1 триває.

Крім того, рішенням Вищої ради правосуддя від 27 травня 2023 року № 536/0/15-23 надано згоду на утримання під вартою судді Макарівського районного суду Київської області Тандира О.В.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 27 травня 2023 року до підозрюваного ОСОБА1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 21 липня 2023 року в межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 2 червня 2023 року № 606/0/15-23 задоволено клопотання заступника Генерального прокурора Войтенка А.Б. про тимчасове, до 25 липня 2023 року, відсторонення судді Макарівського районного суду Київської області Тандира О.В. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 18 липня 2023 року № 716/0/15-23 частково задоволено клопотання заступника Генерального прокурора Вербицького Д.А., продовжено до 26 серпня 2023 року строк тимчасового відсторонення судді Макарівського районного суду Київської області Тандира О.В. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 29 серпня 2023 року № 857/0/15-23 задоволено клопотання заступника Генерального прокурора Войтенка А.Б. про тимчасове відсторонення судді Макарівського районного суду Київської області Тандира О.В. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.

Як убачається з ЄДРСР, відповідно до ухвал Святошинського районного суду міста Києва (справа № 759/15658/23) ОСОБА1 неодноразово продовжували строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Наразі він перебуває в ДУ «Київський слідчий ізолятор».

Установлено, що Друга Дисциплінарна палата у цій дисциплінарній справі з метою отримання чітких та переконливих доказів щодо наявності або відсутності обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, для повного та всебічного дослідження обставин, викладених у скарзі, витребувала копії матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ та визначила коло свідків.

 

Під час розгляду дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна палата дослідила та проаналізувала витребувані у Київської міської прокуратури матеріали, зокрема:

1) копію відеозапису з нагрудної камери працівника патрульної поліції Лелет В.В., яка несла службу на контрольно-пропускному пункті (далі – КПП) № ___ (АДРЕСА1) у ніч на 26 травня 2023 року, на якому, зокрема, зафіксовані момент ДТП за участю ОСОБА1 та подальший перебіг подій.

З відеозапису вбачається, що о 23:59:30 (25 травня 2023 року) чути шум від збиття загородження, розміщеного на КПП.

Після цього працівник патрульної поліції Лелет В.В. побігла в бік ДТП, до автомобіля «Lexus ЕS 350», реєстраційний номер ____, водночас телефонуючи на номер 103 (екстрена медична допомога).

Згодом, о 23:59:53, відчинилися передні двері (з боку водія) зупиненого автомобіля «Lexus ЕS 350», з якого у світлій сорочці вийшов суддя ОСОБА1 зі словами «когось збив?», які він повторив кілька разів.

Потім суддя ОСОБА1 запитав, чи може чимось допомогти, підійшов до тіла ОСОБА2, перевірив його пульс і знову запитав, чи збив когось.

О 00:02:00 працівник патрульної поліції Лелет В.В. запитала в судді ОСОБА1, чи вживав він алкогольні напої, на що отримала відповідь – «не вживав».

Згодом працівник патрульної поліції Лелет В.В. звернулася до судді ОСОБА1 щодо підготовки до проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння з використанням приладу «Драгер» та пред’явлення документів. На вимогу Лелет В.В. пред’явити документи суддя ОСОБА1 відреагував неоднозначно, надав їх не відразу, порпався у своїй сумці, дістаючи інші предмети.

На неодноразові запитання працівника патрульної поліції Лелет В.В. про місце роботи суддя ОСОБА1 ухилявся від прямої відповіді та вказував «ніде» (00:08:30), «не скажу, де працюю» (00:09:00), «краще, ніж державна служба» (00:09:06).

Під час спілкування працівник патрульної поліції Лелет В.В. (00:09:16) вказала судді ОСОБА1, що від нього «тягне перегаром», на що він двічі ствердно відповів: «Я знаю».

Приїхавши на місце ДТП, працівники швидкої медичної допомоги констатували смерть військовослужбовця ОСОБА2.

Згодом суддя ОСОБА1 запитав: «Чи він хоч виживе?», на що працівник патрульної поліції Лелет В.В. відповіла, що вже констатовано смерть.

Після цього працівник патрульної поліції Лелет В.В. звернулася до іншого працівника патрульної поліції, аби він одягнув на суддю ОСОБА1 кайданки через підозру, що ОСОБА1 перебуває у стані алкогольного сп’яніння.

О 00:16:11 працівник патрульної поліції Лелет В.В. знову запитала ОСОБА1 про місце роботи. ОСОБА1 відповів, що працює на державу.

На пропозицію працівника патрульної поліції Лелет В.В. (00:16:25) пройти тест на стан алкогольного сп’яніння з використанням приладу «Драгер» суддя ОСОБА1 відповів: «Буду» (00:16:30). У присутності судді ОСОБА1 відкрили прилад «Драгер» та герметично запаковану трубку до нього.

Інший працівник патрульної поліції Каліченко А.С. повідомив судді ОСОБА1, що є підозра, що він перебуває у стані алкогольного сп’яніння, та запропонував пройти тест з використанням приладу «Драгер», на що суддя ОСОБА1, ухиляючись від прямої відповіді, неодноразово повторив, що не розуміє, за що його «заблокували» (одягли кайданки).

Працівник патрульної поліції Лелет В.В. повідомила (00:18:39) судді ОСОБА1, що він збив людину, і знову запитала, чи буде він проходити тест з використанням приладу «Драгер», але натомість суддя ОСОБА1 запитав у поліцейських, чому вони вважають, що він збив людину. Суддя ОСОБА1 ухилявся від прямої відповіді на запитання поліцейських щодо огляду на стан сп’яніння з використанням спеціальних технічних засобів (прилад «Драгер»).

Згодом працівник патрульної поліції Каліченко А.С. запитав у судді ОСОБА1, чи керував він транспортним засобом, суддя відповів – «не знаю» (00:19:37). На запитання, чи є він водієм, ОСОБА1 відповів, що він не водій, а власник автомобіля.

Поліцейські вкотре пояснили судді ОСОБА1, що він має пройти огляд на стан сп’яніння з використанням спеціальних технічних засобів, на що суддя ОСОБА1 відповів, що не відмовляється від проходження огляду, що він нічого не вчиняв, оскільки був пасажиром (00:20:20).

Згодом поліцейські намагалися встановити статус ОСОБА1, який приховував своє службове посвідчення судді в сумці.

О 00:35:20 суддя ОСОБА1 ще раз повідомив, що не перебував за кермом.

Згодом з’явився адвокат судді ОСОБА1, і під час розмови з ОСОБА1 (01:14:38) було чути слова судді ОСОБА1 «нема смисла договориться даже», на що працівник патрульної поліції Лелет В.В. та адвокат зауважили, щоб він контролював те, що говорить. Поліцейські також наголосили, що все фіксується на камери.

Під час розмови з іншими поліцейськими та військовими (01:15:10) суддя ОСОБА1 зазначив, що якщо він винен, то понесе відповідальність.

О 01:19:11 суддя ОСОБА1 підтвердив слідчому, що є головою Макарівського районного суду Київської області.

Суддя ОСОБА1 та його захисник не надали працівнику патрульної поліції Лелет В.В. анкетних / контактних даних судді ОСОБА1, мотивуючи це тим, що нададуть їх слідчому.

У розмові з іншими працівниками поліції та військовими суддя ОСОБА1 вказав: «За те, що зробив, за те і понесу, але я ж нічого не зробив» (01:28:58).

О 02:00:00 на місце ДТП прибули представники ДБР. Під час розмови судді ОСОБА1 зі слідчим ДБР (02:01:32) суддя сказав, що він є пасажиром, а водій утік.

Згодом, у зв’язку з погіршенням стану здоров’я, судді ОСОБА1 викликали бригаду швидкої медичної допомоги, яка прибула на місце ДТП;

2) висновок експерта про проведення судової автотехнічної експертизи від 20 червня 2023 року № СЕ-19-23/33459-ІТ.

У висновку зазначено, що у цій дорожній ситуації водій автомобіля «Lexus ES 350», номерний знак ____, ОСОБА1, з технічної точки зору, повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 12.2, 12.3, 12.4, підпункту «б» пункту 12.9 і дорожніх знаків 3.29 «Обмеження максимальної швидкості руху», 3.41 «Контроль» ПДР; мав технічну можливість уникнути наїзду на військовослужбовця ОСОБА2 як шляхом виконання вимог пункту 12.4, підпункту «б» пункту 12.9 і дорожніх знаків 3.29 «Обмеження максимальної швидкості руху», 3.41 «Контроль» ПДР, так і шляхом виконання вимог пункту 12.3 ПДР з моменту настання об’єктивної видимості перешкоди у вигляді пластикового огороджувального блока з місця водія.

У цій дорожній ситуації в діях водія автомобіля «Lexus ES 350» ОСОБА1, з технічної точки зору, убачаються невідповідності вимогам пунктів 12.3, 12.4, підпункту «б» пункту 12.9 і дорожніх знаків 3.29 «Обмеження максимальної швидкості руху», 3.41 «Контроль» ПДР, які, з технічної точки зору, перебувають у причинному зв’язку з настанням події цієї ДТП – наїздом на військовослужбовця ОСОБА2;

3) висновок експерта про проведення судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження технічного стану транспортного засобу від 5 червня 2023 року № СЕ-19-23/29748-ІТ.

У висновку також вказано, що вихідні параметри (якісні та кількісні), що характеризують роботу систем автомобіля «Lexus ES 350», номерний знак ____, дають підстави стверджувати, що робоча гальмова система та система рульового керування на момент ДТП перебували у працездатному стані.

На момент ДТП (наїзду на пішохода) швидкість автомобіля «Lexus ES 350», номерний знак ____, становила 61 км/год. У період часу -1,25 ... 0 с до моменту ДТП швидкість автомобіля «Lexus ES 350» зменшувалася від значення 100 км/год до 61 км/год під час гальмування;

4) висновок експерта за результатами проведення судово-медичної експертизи трупа громадянина ОСОБА2.

У висновку зазначено, що смерть ОСОБА2, 19 жовтня 2000 року народження, настала внаслідок ІНФОРМАЦІЯ1.

Усі ці ушкодження спричинені тупими предметами за механізмом удару, струсу та тертя (ковзання). Усі ушкодження виникли незадовго до смерті, знаходяться в причинному зв’язку з настанням смерті та є наслідком єдиної за механізмом суцільної травми, яка могла утворитись за обставин, вказаних у постанові, та мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження. Характер та розташування ушкоджень на тілі, ознаки струсу тіла, особливості переломів кісток вказують на можливість утворення ушкоджень при автомобільній травмі – зіткнення автомобіля, що рухався, з пішоходом. У момент первинного контакту з автомобілем ОСОБА2 знаходився у вертикальному положенні і, можливо, в русі.

Унаслідок первинного контакту виникли переломи кісток гомілок з ушкодженнями м’яких тканин. Потім було падіння на автомобіль з ковзанням і обертанням тіла на поверхні частин автомобіля з ударом об лобове скло та інші частини; після цього було переміщення тіла на дорожнє покриття з ковзанням по його поверхні, внаслідок чого виникли інші ушкодження на тілі.

Час настання смерті ОСОБА2 може відповідати часу подій, зазначених вище (близько 00:00 26 травня 2023 року).

Крім того, Друга Дисциплінарна палата під час розгляду дисциплінарної справи викликала та заслухала показання свідків Лелет В.В., Таранічева С.Л., ОСОБА3 щодо дій та поведінки судді Макарівського районного суду Київської області Тандира О.В. в ніч на 26 травня 2023 року. Зокрема:

1. Свідок Лелет В.В. повідомила, що вона є старшим лейтенантом Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції України. У ніч, коли сталася ДТП, близько опівночі, перебувала біля службового автомобіля та була свідком вказаних подій.

Зі слів Лелет В.В., за кермом автомобіля «Lexus ЕS 350», реєстраційний номер ____, перебував суддя Тандир О.В., який вийшов з автомобіля (з боку водія), мав ознаки алкогольного сп’яніння (запах алкоголю з порожнини рота), інших осіб в автомобілі не було.

Лелет В.В. вказала, що після ДТП Тандир О.В. погано орієнтувався в просторі, вигадував, що за кермом автомобіля перебувала інша особа, мав різкий запах алкоголю з ротової порожнини. Від пропозиції працівника патрульної поліції пройти огляд на стан алкогольного сп’яніння з використанням спеціального технічного засобу «Драгер» у встановленому законом порядку Тандир О.В. не відмовлявся, однак усіляко ігнорував таку пропозицію.

Крім цього, Лелет В.В., надаючи характеристику поведінки судді Тандира О.В. після ДТП, вказала, що він її не ображав, нецензурно не висловлювався, хоча всіляко намагався уникнути відповідальності за вчинене. Зокрема, не відповідав чітко на запитання, вводив в оману щодо стану свого здоров’я і щодо того, що не він був за кермом.

На думку Лелет В.В., суддя Тадир О.В. як людина, що знає законодавство, свої права та обов’язки, усвідомлював, скільки часу необхідно, щоб алкоголь вийшов з організму, тому намагався затягувати час.

Летет В.В. також зазначила, що поведінка судді Тандира О.В. після ДТП не відповідала загальним стандартам.

Додатково Лелет В.В. повідомила, що після ДТП суддя Тандир О.В. нечітко відповідав на її запитання та заперечував стан алкогольного сп’яніння.

2. Свідок Таранічев С.Л. вказав, що є заступником командира роти по роботі з особовим складом військової частини ____ Національної гвардії України і тієї ночі разом із загиблим ОСОБА2 розставляв пластикові блоки та знаки на проїзній частині дороги, неподалік від блокпоста.

Після того, як ОСОБА2 поставив знак «Об’їзд», йшов до нього. Згодом побачив, що у крайній лівій смузі дороги на значній швидкості рухається автомобіль, який збив загороджувальні блоки, знак на стійці і здійснив наїзд на військовослужбовця ОСОБА2, внаслідок чого він загинув.

Таранічев С.Л. також вказав, що за кермом автомобіля «Lexus ЕS 350», реєстраційний номер ____, перебував Тандир О.В., від якого він відчув різкий запах алкоголю.

Крім цього, Таранічев С.Л. зазначив, що перед блокпостом розташовані дорожні знаки, які сповіщають водіїв про необхідність дотримання швидкісного режиму, а саме 30 км/год, 20 км/год, 10 км/год. Водночас швидкість автомобіля «Lexus ЕS 350», реєстраційний номер ____, явно перевищувала швидкість, визначену вимогами дорожніх знаків.

3. Свідок ОСОБА3 повідомив, що тієї ночі рухався на трасі в напрямку міста Києва, за кілька кілометрів до блокпоста його обігнав автомобіль «Lexus ЕS 350», реєстраційний номер ____, але перед під’їздом до блокпоста, на в’їзді в місто, зробив все необхідне, щоб зупинитися, оскільки знав про існування блокпоста. Крім того, вказав, що бачив дорожні знаки, які сповіщали про заборону перевищення швидкості, яка зазначена на них.

Зі слів свідка, автомобіль «Lexus ЕS 350» рухався зі швидкістю близько 100 км/год, збив нацгвардійця ОСОБА2 і лише потім зупинився.

ОСОБА3 також повідомив, що після ДТП Тандир О.В. вийшов з автомобіля з місця водія один; характеризував його стан як шоковий. Ознак алкогольного сп’яніння не бачив, поведінка була нормальна.

 

Пояснення судді Тандира О.В., надані під час здійснення Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя дисциплінарного провадження

У письмових поясненнях суддя Тандира О.В. зазначив, що неможливо одночасно та паралельно розглядати дисциплінарну та кримінальну справи, предметом яких є одні й ті самі дії або частина дій особи. Предметом дослідження й оцінки Дисциплінарної палати частково є обставини, що мають встановлюватися виключно під час розгляду судом кримінального провадження щодо пред’явленого обвинувачення.

Суддя Тандир О.В. вказав, що інформація, яка міститься в попередньому висновку доповідача Саліхова В.В., дублює обвинувальний акт, згідно з яким йому пред’явлено обвинувачення. На думку судді, попередній висновок містить аналіз доказів щодо об’єктивної сторони кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, а також дослідження низки експертиз сторони обвинувачення.

Вказані обставини, на думку судді Тандира О.В., не можуть бути предметом дослідження Дисциплінарної палати в межах дисциплінарного провадження, вони мають бути досліджені судом у межах кримінального провадження. Їх дослідження у межах дисциплінарного провадження буде порушувати презумпцію невинуватості, гарантовану статтею 62 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі – Конвенція), а також гарантію не бути притягнутим до суду двічі, передбачену статтею 4 Протоколу № 7 до Конвенції. Ураховуючи наведене, суддя Тандир О.В. не пояснював фактичних обставин вчинення інкримінованого йому діяння.

Щодо доводів про неетичну поведінку на місці ДТП суддя Тандир О.В. зазначив, що 25 травня 2023 року був тверезим, за кермом свого автомобіля повертався додому, в місто Київ, як і в інші робочі дні протягом останніх 13 років.

Крім цього, суддя Тандир О.В. зазначив, що дотримувався ПДР, під’їжджаючи до блокпоста, що розташований на в’їзді в місто Київ з боку міста Житомира. Перебуваючи на значній відстані від блокпоста, знизив швидкість та сповільнив рух автомобіля, щоб зупинитись для перевірки документів та огляду автомобіля.

Суддя Тандир О.В. також вказав, що на значній відстані від блокпоста, де не мало бути ні військовослужбовців, ні будь-кого з людей, як не було до того часу жодного разу, був військовослужбовець із переносним дорожнім знаком, який він ніс перед собою «обабіч дороги», вийшов на проїзну частину дороги із цим знаком прямо перед автомобілем, на що суддя відреагував та вжив усіх можливих заходів, щоб уникнути наїзду, якого, однак, уникнути не вдалося і внаслідок ДТП військовослужбовець помер. Внаслідок зіткнення було розбито лобове скло автомобіля, частина якого потрапила в салон. Ураховуючи вказане, суддя зазначив, що був дезорієнтований, у зв’язку із цим не міг відразу знайти документи, які надав поліцейським на місці ДТП.

Суддя Тандир О.В. повідомив, що після ДТП у нього відразу підвищився тиск, стало важко розмовляти і дихати. Емоційне самопочуття ускладнювалося тим, що незадовго до цієї ДТП він отримав тяжку черепно-мозкову травму.

Крім того, шокова ситуація підсилювалася поведінкою агресивно налаштованих військовослужбовців, які несли службу на блокпосту та у грубій формі висловлювалися на його адресу нецензурною лайкою, погрожували фізичною розправою.

Як вказує суддя Тандир О.В., у таких складних обставинах він вирішив поводитися виключно відповідно до норм закону: надав документи поліцейським; зателефонував захиснику та перебував біля автомобіля, чекаючи слідчого. При цьому майже відразу був затриманий у порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), на нього були одягнені кайданки.

Щодо ухилення від огляду на стан алкогольного сп’яніння із застосуванням приладу «Драгер» суддя Тандир О.В. вказав, що не міг зрозуміти, що відбувається, ситуація була напруженою. Після його затримання в порядку статті 208 КПК України до нього підійшли 8–10 поліцейських, які нічого не пояснювали, щось кричали та в когось із них був прилад «Драгер».

Від проведення огляду на стан алкогольного сп’яніння із застосуванням приладу «Драгер» не відмовлявся, оскільки знав, що відповідно до вимог КПК України поліцейські на місці ДТП не мають повноважень і права його проводити. Огляд мав проводити слідчий, який був присутнім на місці події.

Пунктом 8 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, передбачено, що у разі скоєння ДТП, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп’яніння учасників цієї пригоди є обов’язковим у закладі охорони здоров’я. Зазначив, що в подальшому добровільно здав у закладі охорони здоров’я «зразки біологічного середовища» для перевірки на вміст алкоголю.

Суддя Тандир О.В. зазначив, що був переконаний, що лише огляд на стан сп’яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі розвіє будь-які сумніви щодо його стану та необґрунтовані звинувачення.

Крім того, суддя Тандир О.В. пояснив, що, оскільки не перебував на той час у стані будь-якого сп’яніння, добровільно надав біологічні зразки на перевірку. Ураховуючи шоковий стан, на той момент він не міг передбачити, що в майбутньому виникнуть сумніви щодо перебування його у стані алкогольного сп’яніння і їх необхідно буде розвіювати поза межами процедури, передбаченої КПК України.

Суддя Тандир О.В. також вказав, що поліцейські, які вважали, що він відмовився від проведення огляду на стан алкогольного сп’яніння із застосуванням приладу «Драгер», не пропонували йому пройти такий огляд у медичному закладі.

Щодо дослідженого відеозапису з нагрудної камери працівника патрульної поліції Лелет В.В. суддя Тандир О.В. зазначив, що на запитання щодо вживання алкогольних напоїв відповів негативно, оскільки їх не вживав. Відповідь «я знаю» на зауваження «від вас пахне перегаром» пояснив шоковим станом. Суддя Тандир О.В. також вказав, що, напевно, погано почув питання, вважав, що Лелет В.В. сказала, що він збив людину, тому так відповів.

Відповідь «не він був за кермом» суддя Тандир О.В. також пояснює напруженою обстановкою, захисною реакцією. Суддя був упевнений, що лише те, що він скаже слідчому, матиме значення в подальшому.

Щодо ненадання поліцейським своїх анкетних даних суддя Тандир О.В. вказав, що на місці ДТП перебувала велика кількість людей, він не бажав повідомляти їм місце проживання, турбуючись про сім’ю, тому сказав, що повідомить анкетні дані слідчому.

Підсумовуючи, суддя Тандир О.В. пояснив, що як у повсякденному житті, так і на місці ДТП поводився виключно в межах закону, не допустив неетичної поведінки чи спілкування, не вчиняв дій, що порочать звання судді.

Зазначені пояснення судді Тандира О.В. збігаються з поясненнями, які він надавав у засіданнях Другої Дисциплінарної палати.

 

Стислий зміст оскаржуваного рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 квітня 2024 року № 1241/2дп/15-24 суддю Макарівського районного суду Київської області Тандира О.В. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Надаючи оцінку встановленим під час дисциплінарного провадження обставинам та поясненням судді Тандира О.В., Друга Дисциплінарна палата в рішенні зазначила, що поведінка судді Тандира О.В., пов’язана із вчиненням ДТП у ніч на 26 травня 2023 року, порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду. Під час дисциплінарного провадження дисциплінарний орган встановлює факти і з’ясовує обставини, що мають значення виключно для ухвалення дисциплінарним органом рішень у межах його компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення. У дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження.

У рішенні Друга Дисциплінарна палата правильно акцентувала, що рішення у дисциплінарній справі стосовно судді Тандира О.В., хоч і ухвалюється на підставі, зокрема, фактів, установлених правоохоронними органами та органами прокуратури, однак ґрунтується на самостійних підставах, встановлення яких є необхідним для вирішення питання про наявність чи відсутність у діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

Статус судді покладає на особу додатковий тягар відповідальності за поведінку. Від поведінки кожного служителя Феміди залежить довіра громадян до судової системи загалом. Віра у правосуддя набуває важливого значення і є джерелом сили судової влади й одночасним показником її ефективності. Суспільство чи окрема людина зацікавлені в довірі до суду як до інституту.

Неналежна поведінка суддів підриває упевненість громадян у справедливості судової системи. Судді мають усвідомлювати і пам’ятати про те, що вони перебувають під постійним та пильним контролем громадськості.

У зв’язку із цим будь-який суддя повинен погодитися з обмеженнями, пов’язаними з дотриманням етичних норм, які на нього покладаються відповідно до його статусу. Ці обмеження можуть здаватися обтяжливими для пересічного громадянина, але суддя має дотримуватись таких обмежень добровільно та свідомо.

Особливості поведінки судді проявляються в тому, що суддя зобов’язаний не допускати будь-яких дій, що можуть заподіяти шкоду, порушити нормальну діяльність суду чи дискредитувати судову владу в цілому. Недотримання суддею моральних засад суспільства призводить до зниження його авторитету, робить таку поведінку незрозумілою для суспільства, внаслідок чого можуть виникати сумніви щодо незалежності та справедливості суду.

З метою зміцнення довіри суспільства до судової влади судді мають усвідомлювати значущість своєї місії в утвердженні верховенства права і забезпеченні захисту прав людини та основоположних свобод.

Підтримання високих стандартів поведінки вимагає від суддів уникнення створення враження неналежної поведінки, як професійної, так і особистої. Суддя має усвідомлювати, що він представляє судову владу держави, та не допускати зі свого боку поведінки, що може зашкодити авторитету суду.

Зазначені обставини, пояснення учасників дисциплінарної справи, показання свідків та докази в їх сукупності, на думку Другої Дисциплінарної палати, вказували на те, що легковажна поведінка та недбалі дії з боку судді Тандира О.В., які мали місце під час ДТП і після неї, об’єктивно свідчили про допущення ним поведінки, що порочить звання судді та істотно підриває авторитет правосуддя й суспільну довіру до суду.

Велика Палата Верховного Суду у рішенні від 17 січня 2019 року (справа № 11-1010сап18) звернула увагу на те, що за приписами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов’язковим наслідком допущення суддею неетичної поведінки, за яку його можна притягнути до дисциплінарної відповідальності, є те, що така поведінка має підривати авторитет правосуддя.

Ураховуючи зазначені Караченцевою Є.В. в дисциплінарній скарзі відомості, показання свідків, а також отримані під час дисциплінарного провадження докази в сукупності, Друга Дисциплінарна палата дійшла висновку, що поведінка судді Макарівського районного суду Київської області Тандира О.В. під час подій у ніч на 26 травня 2023 року підпадає під ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки.

Пояснення, які надали суддя Тандир О.В. та його захисник, не спростували висновку Другої Дисциплінарної палати про наявність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку.

Будь-яка особа, яка вчинила правопорушення, має бути готова нести справедливу відповідальність за таке правопорушення.

Оскільки дисциплінарні проступки, передбачені в пункті 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є формальними, тобто обов’язковою ознакою їх об’єктивної сторони є протиправна дія, то для вирішення питання кваліфікації дій суддів за цією підставою необхідно визначити перелік дій, за вчинення яких суддя може підлягати дисциплінарній відповідальності.

Друга Дисциплінарна палата вважала, що дії судді Тандира О.В. у ніч вчинення ДТП у своїй сукупності, а саме: недотримання швидкісного режиму; вчинення ДТП, внаслідок якої загинув військовослужбовець; надання працівникам правоохоронних органів недостовірних фактів, приховування обставин ДТП; ігнорування пропозиції проведення огляду на стан сп’яніння за допомогою приладу «Драгер», є порушенням суддею норм суддівської етики та стандартів поведінки судді, які кваліфікують його дії як дисциплінарний проступок, за вчинення якого він підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності.

Що стосується інших обставин, вказаних у дисциплінарній скарзі, Дисциплінарна палата зазначила, що їх оцінка не може бути здійснена під час дисциплінарного провадження, у зв’язку із чим не може бути покладена в основу висновків щодо наявності вказаного дисциплінарного проступку.

Отже, на переконання Другої Дисциплінарної палати, суддя Тандир О.В. грубо порушив норми суддівської етики та стандарти поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, чим допустив істотний дисциплінарний проступок у розумінні частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

 

Узагальнені доводи скарг судді Тандира О.В. та його представника – адвоката Юрченка О.А., на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 квітня 2024 року № 1241/2дп/15-24

У скаргах на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддя Тандир О.В. та його представник – адвокат Юрченко О.А., наводять аналогічні за змістом і значенням вимоги щодо незаконності, необґрунтованості та ненаведення мотивів, з яких дисциплінарний орган дійшов відповідних висновків у вказаному рішенні.

Суддя Тандир О.В. та його представник наводять аргументи, що оскаржуване рішення ухвалене при суттєвих порушеннях процедури розгляду дисциплінарної справи, зокрема пов’язаних з істотним порушенням прав Тандира О.В. як учасника дисциплінарної справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, неповнотою розгляду Другою Дисциплінарною палатою дисциплінарної справи.

Зазначають, що Дисциплінарна палата: допустила порушення права на ознайомлення з усіма доказами, зібраними за результатами розгляду дисциплінарної справи щодо судді Тандира О.В., оскільки з огляду на те, що суддя перебуває під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор», йому не було надано в повному обсязі матеріалів, які в подальшому лягли в основу оскаржуваного рішення; допустила порушення процесуальних прав сторін, порушення засад рівності сторін, порушення права на захист, оскільки під час дисциплінарного розгляду справи члени Другої Дисциплінарної палати не врахували матеріалів суддівського досьє, яке на запит доповідача було долучено до матеріалів дисциплінарної справи та яке містить інформацію про суддівську кар’єру, про проходження суддею навчання, результати кваліфікаційного оцінювання, про ефективність здійснення судочинства, щодо дотримання суддею етики та іншу інформацію.

Вказують, що в порушення норм права Друга Дисциплінарна палата не забезпечила особистої присутності судді на засіданні дисциплінарного органу під час розгляду його дисциплінарної справи, незважаючи на його неодноразові клопотання із цього приводу; під час розгляду дисциплінарної справи було досліджено вибірково письмові докази та вибіркові відеофайли з матеріалів дисциплінарної справи, що є порушенням принципів об’єктивності, всесторонності та змагальності.

Крім того, вказують, що дисциплінарний орган ухвалив рішення в неповноважному складі, оскільки членам Другої Дисциплінарної палати були заявлені відводи від розгляду дисциплінарної справи, однак у задоволенні заяв про їх відвід відмовлено з формальних причин, попри очевидні факти їх упередженості під час розгляду дисциплінарної справи.

Зазначають, що дисциплінарний орган установив обставини, що становлять об’єктивну сторону кримінального правопорушення і є дублюванням функцій суду, що розглядає кримінальне правопорушення; порушує презумпцію невинуватості, гарантовану Конституцією України. Вказують також, що в оскаржуваному рішенні дії судді, які покладені в основу дисциплінарного проступку, не кваліфіковані відповідно до норм, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, тобто має місце неконкретне обвинувачення, що перешкоджає належним чином здійснювати від нього захист.

Скаржники вважають, що Друга Дисциплінарна палата в рішенні дійшла хибного висновку, що обов’язковий огляд особи на стан сп’яніння в медичному закладі не виключає огляду на стан сп’яніння за допомогою приладу «Драгер», а також що суддя затягував час проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння, оскільки ні оперативні працівники, ні поліцейські не доставляли та не пропонували доставити суддю до медичного закладу. Також вказують, що в оскаржуваному рішенні дисциплінарний орган дійшов необґрунтованого висновку про наявність у судді права у присутності адвокатів пройти огляд на стан сп’яніння на місці ДТП за допомогою приладу «Драгер», оскільки, як відомо судді, такого права жодним нормативним актом не передбачено.

За наведених обставин суддя Тандир О.В. та його представник – адвокат Юрченко О.А., висловили прохання скасувати рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 квітня 2024 року № 1241/2дп/15-24 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та закрити дисциплінарне провадження.

У засіданні Вищої ради правосуддя, яке відбулось 20 червня 2024 року, суддя Тандир О.В. та його представник – адвокат Юрченко О.А., підтримали наведені у скаргах доводи.

 

Висновки Вищої ради правосуддя за результатами розгляду скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 квітня 2024 року № 1241/2дп/15-24

Перевіривши доводи скарг, зміст рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 квітня 2024 року № 1241/2дп/15-24, матеріали дисциплінарної справи, заслухавши пояснення судді Тандира О.В. та його представника – адвоката Юрченка О.А., Вища рада правосуддя дійшла таких висновків.

Згідно з положеннями статті 131 Конституції України в Україні діє Вища рада правосуддя, яка, зокрема, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

Статтею 1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

Згідно із частиною другою статті 26 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів Вища рада правосуддя утворює Дисциплінарні палати з числа членів Вищої ради правосуддя.

Відповідно до частини другої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено статтею 51 цього Закону, відповідно до частини першої якої право оскаржити таке рішення до Вищої ради правосуддя має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.

Згідно із частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права.

У пункті 123 рішення від 9 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов’язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у зазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції» (пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі «Альбер і Ле Конт проти Бельгії» та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (пункти 44–47 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайян проти Сполученого Королівства» та пункт 43 рішення у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства»).

Вища рада правосуддя та її дисциплінарні органи (палати) стосовно суддів фактично є «квазісудом» у розумінні статті 6 Конвенції.

Дисциплінарна відповідальність за юридичною природою істотно відрізняється від кримінальної за підставами, процедурою реалізації, колом суб’єктів, а також характером і наслідками стягнень.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 квітня 2019 року (провадження № 11-945сап18), від 19 травня 2021 року у справі № 9901/997/18 (провадження № 11-291заі20), дисциплінарна і кримінальна відповідальність належать до різних видів юридичної відповідальності, а тому їх застосування з огляду на положення статті 4 Протоколу № 7 до Конвенції, частини першої статті 61 Конституції України не є взаємовиключним.

Відтак кримінальна та дисциплінарна відповідальність є відокремленими правовими інститутами з різними підставами, порядком застосування, колом суб’єктів, характером стягнень, а тому притягнення до дисциплінарної відповідальності Тандира О.В. та одночасне існування кримінального провадження щодо нього не суперечать принципам справедливості та пропорційності і не є подвійним притягненням до відповідальності за одне й те саме порушення.

Питання про вину особи у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), безумовно, може вирішити лише суд. Водночас виключні повноваження встановлювати відсутність або наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку надані дисциплінарному органу – Дисциплінарним палатам Вищої ради правосуддя (стаття 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»). Відповідно, рішення будь-яких органів, у тому числі вирок суду, не можуть бути обов’язковими для дисциплінарного органу, який вправі і водночас зобов’язаний самостійно визначити наявність у діях особи складу дисциплінарного проступку. Тим більше, дисциплінарний орган не може бути обмежений у здійсненні своїх повноважень щодо дисциплінарного провадження через відсутність рішення компетентного органу в іншій процедурі, зокрема через відсутність вироку суду за фактами, які можуть бути одночасно підставами притягнення особи до кримінальної та дисциплінарної відповідальності. Так само рішення дисциплінарного органу не має жодного правового значення і для суду при розгляді кримінального провадження чи справи про адміністративне правопорушення.

Під час дисциплінарного провадження надається оцінка лише фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини. Встановлені під час дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення тільки для ухвалення рішення в межах своєї компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних або кримінальних правопорушень.

ЄСПЛ у своїй практиці дотримується позиції, що притягнення особи до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа у кримінальному провадженні була виправданою, не є порушенням статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «С. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення ЄСПЛ від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов’язків цивільного характеру (стандарти доказування у дисциплінарній процедурі та у кримінальному провадженні істотно відрізняються).

Позиції, наведені в зазначених рішеннях ЄСПЛ, Велика Палата Верховного Суду врахувала в постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17 (П/9901/141/18).

Пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

Дисциплінарним проступком судді зазвичай визнається винне протиправне порушення чи невиконання суддею службових обов’язків, а також порушення спеціальних вимог та обмежень, встановлених для судді, чи загальновизнаних моральних / етичних вимог.

Відповідно до пункту 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Згідно із частиною шостою статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя повинен додержуватися присяги.

Складаючи присягу судді, особа, призначена на посаду судді, присягає Українському народові об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя (стаття 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Отже, присяга судді вимагає від нього, зокрема, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Стандарти етичної поведінки, яких має додержуватись суддя, встановлюються Кодексом суддівської етики відповідно до статті 58 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також актами структурних органів міжнародних організацій (Економічна і Соціальна Рада ООН, Консультативна рада європейських суддів як дорадчий орган Ради Європи та інші). Такі стандарти закріплюють необхідність дотримання суддею належної поведінки не лише під час здійснення правосуддя, а й поза виконанням своїх суддівських обов’язків, тобто у приватному житті. Зокрема:

суддя повинен бути прикладом неухильного дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду;

суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною (статті 1, 3 Кодексу суддівської етики);

дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід’ємною частиною діяльності суддів;

суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою;

поведінка судді має відповідати високому статусу його посади (принцип четвертого показника «Дотримання етичних норм», пункти 4.1, 4.2 Бангалорських принципів);

поняття суддівської етики включає, в тому числі, принципи регламентації позасудової поведінки суддів;

зміцнення довіри суспільства до судової влади, обов’язок судді бути не лише представником влади, а й людиною з високими стандартами поведінки, які полягають у тому, щоб суддя як на роботі, так і поза її межами, в повсякденному житті був еталоном порядності і справедливості – високоморальною, чесною, стриманою, врівноваженою людиною; авторитет суду та його рішень багато в чому пов’язується з авторитетом судді, оцінкою його поведінки як у сфері судочинства, так і поза межами його професійної (службової) діяльності (Коментар до Кодексу суддівської етики, затверджений рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1);

судді повинні гідно поводити себе у приватному житті (пункт 29 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів).

Вказаними положеннями закріплено обов’язок судді дотримуватися високих стандартів етичної поведінки. Більше того, з огляду на наявність у судді спеціальних правових знань та, відповідно, підвищених вимог до судді він повинен додержуватись не лише утверджених у суспільстві загальноприйнятих правил етичної поведінки для кожного громадянина, а й вчиняти у певних ситуаціях усі можливі дії для встановлення істини.

Щодо стандарту доказування у дисциплінарному провадженні Вища рада правосуддя вважає за доцільне зазначити таке.

Законом України від 6 вересня 2023 року № 3378-ІХ «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (далі – Закон № 3378-ІХ) внесено зміни, зокрема, до статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», якою встановлено порядок розгляду дисциплінарної справи.

Законом № 3378-ІХ статтю 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповнено частиною шістнадцятою, відповідно до якої підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою (Вищою радою правосуддя) за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави. Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Вказана норма Закону України «Про Вищу раду правосуддя» набрала чинності з 19 жовтня 2023 року.

За загальним правилом дія процесуального закону в часі здійснюється відповідно до законів, чинних на день вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Із матеріалів дисциплінарного провадження вбачається, що Друга Дисциплінарна палата під час розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Тандира О.В. діяла відповідно до положень Закону України «Про Вищу раду правосуддя», чинних на день розгляду справи та ухвалення рішення у цій справі.

Перевіряючи наявність у поведінці судді Тандира О.В. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Друга Дисциплінарна палата проаналізувала в сукупності матеріали дисциплінарного провадження, зокрема, заслухала на засіданні Другої Дисциплінарної палати суддю Тандира О.В., свідків Лелет В.В., Таранічева С.Л., ОСОБА3, дослідила відеозапис з нагрудної камери працівника патрульної поліції Лелет В.В., а також ознайомилася з окремими матеріалами кримінального провадження № ____ від 26 травня 2023 року, дозвіл на ознайомлення з якими надано згідно з постановою прокурора у кримінальному провадженні.

Друга Дисциплінарна палата встановила та суддя Тандир О.В. підтвердив, що в ніч на 26 травня 2023 року за його участю сталася ДТП, унаслідок якої загинув військовослужбовець Національної гвардії України ОСОБА2. Цього факту суддя Тандир О.В. не заперечив.

Згідно з висновком експерта про проведення судової автотехнічної експертизи від 20 червня 2023 року № СЕ-19-23/33459-ІТ у цій дорожній ситуації водій Тандир О.В., з технічної точки зору, повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 12.2, 12.3, 12.4, 12.9 «б» і дорожніх знаків 3.29 «Обмеження максимальної швидкості руху» і 3.41 «Контроль» ПДР; мав технічну можливість уникнути наїзду на військовослужбовця ОСОБА2 шляхом виконання вказаних вище вимог пунктів і дорожніх знаків ПДР. Однак у цій дорожній ситуації в діях водія Тандира О.В. убачаються невідповідності вказаним вище вимогам, які, з технічної точки зору, перебувають у причинному зв’язку з настанням цієї ДТП – наїзду на військовослужбовця ОСОБА2.

Крім того, свідки у засіданні Другої Дисциплінарної палати підтвердили, що автомобіль «Lexus ЕS 350», яким керував суддя Тандир О.В., рухався зі швидкістю, яка в рази перевищувала вказану на дорожніх знаках 3.29 ПДР (30 км/год, 10 км/год, 5 км/год) на під’їзді до блокпоста, які видно у разі дотримання швидкісного режиму на відповідній ділянці дороги.

Друга Дисциплінарна палата також установила, що суддя Тандир О.В. із 28 листопада 2000 року має право керування транспортними засобами категорії «В», а також досвід роботи на посаді судді понад 10 років.

З урахуванням досвіду керування автомобілем, а також займаної посади, перебуваючи на якій він розглядав справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з транспортом, і кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту, на момент ДТП повною мірою знав вимоги законодавства, які регламентують порядок забезпечення безпеки дорожнього руху під час керування транспортним засобом, та усвідомлював відповідальність за його порушення.

Установлено, а також підтвердив суддя Тандир О.В., що ділянкою дороги, де сталася ДТП за його участю, він їздив постійно протягом останніх 13 років, тобто знав та міг передбачити наближення до блокпоста та продумати всі свої подальші дії.

Водночас, на думку Дисциплінарної палати, твердження судді Тандира О.В. про те, що на під’їзді до блокпоста на в’їзді до міста Києва він дотримувався ПДР (знизив швидкість, сповільнив рух автомобіля, вжив усіх можливих заходів, щоб уникнути наїзду), є такими, що не відповідають дійсності та не спростовують викладених вище обставин.

Згідно з відеозаписами з нагрудної камери поліцейського та показаннями свідка Лелет В.В. суддя Тандир О.В. після ДТП:

зволікав із виконанням вимоги працівників Національної поліції України пред’явити документи, що посвідчують особу (посвідчення водія), та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;

ухилявся від надання відповіді щодо місця роботи, вказуючи «ніде», «не скажу, де працюю», «краще, ніж державна служба»;

не співпрацював із працівниками Національної поліції України, які перебували на місці ДТП, для встановлення обставин до моменту приїзду слідчо-оперативної групи та працівників ДБР;

зволікав з часом;

не надавав прямих відповідей або ухилявся від відповідей на запитання поліцейських щодо дійсних обставин ДТП;

не сприяв достовірному встановленню всіх обставин вчинення ДТП;

вказував, що він лише «власник автомобіля», заперечував факт перебування за кермом автомобіля;

ігнорував пропозиції працівників Національної поліції України про прохоження огляду на стан сп’яніння за допомогою приладу «Драгер».

Щодо доводів судді Тандира О.В. про перебування його у стані шоку, який посилювався висловлюваннями військовослужбовців у грубій формі та погрозами на його адресу фізичною розправою, у зв’язку із чим він так поводився та діяв, Вища рада правосуддя вважає за доцільне зазначити таке.

З відеозапису, який надав адвокат Юрченко О.А. у засіданні Другої Дисциплінарної палати, вбачається, що один із чоловіків у військовій формі завдав удару Тандиру О.В. (00:56 26 травня 2023 року).

Установлено, що із моменту вчинення суддею Тандиром О.В. ДТП минуло 56 хвилин За цей час, на думку дисциплінарного органу, вказані дії, ймовірно, могли бути спровоковані поведінкою судді, яка передувала вчиненому (зокрема, зазначав, що він не є водієм).

Із копії відеозапису з нагрудної камери працівника патрульної поліції Лелет В.В., який досліджено в засіданні Другої Дисциплінарної палати, установлено, що, дійсно, мали місце некоректні висловлювання певних військовослужбовців на адресу судді Тандира О.В., однак не вбачається обставин, які становили загрозу його життю та здоров’ю у вказаний час (до 00:56).

Зазначені висловлювання та дії військовослужбовців не спростовують висновків дисциплінарного органу щодо поведінки судді Тандира О.В. та не підлягають розгляду в межах цього дисциплінарного провадження відповідно до встановлених вимог чинного законодавства.

Крім того, щодо доводів Тандира О.В. про застосування військовослужбовцями та працівниками правоохоронних органів стосовно нього фізичного впливу (побиття) після вчинення ДТП встановлено таке. ДБР листом від 17 червня 2024 року повідомило, що звернення Тандира О.В. з вказаних обставин до ДБР не надходило. Водночас за фактами можливих протиправних дій, вчинених стосовно Тандира О.В., слідчі Територіального управління ДБР, розташованого у місті Києві, здійснюють досудове розслідування у кримінальних провадженнях № ____ від 1 квітня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 365 КК України, та № ____ від 8 березня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 126, частиною першою статті 365 КК України. Досудове розслідування у вказаних кримінальних провадженнях триває.

Отже, доводи Тандира О.В. щодо можливих протиправних дій стосовно нього будуть перевірені відповідними правоохоронними органами слідчим шляхом, здійснення такої перевірки не належать до компетенції Вищої ради правосуддя.

Щодо висловлювань судді Тандира О.В. про перебування в шоковому стані увесь час перебування на блокпосту Друга Дисциплінарна палата в рішенні зазначила таке.

З відеозапису з нагрудної камери працівника патрульної поліції Лелет В.В. встановлено, що суддя Тандир О.В. тривалий час перебував на місці ДТП, та, на думку Другої Дисциплінарної палати, був у шоковому стані перші 10–15 хвилин після ДТП, що спростовує факт перебування судді Тандира О.В. у такому стані весь час на місці ДТП.

Водночас суддя Тандир О.В. пам’ятав, що огляд на стан сп’яніння необхідно проходити лише в закладі охорони здоров’я (відповідно до пояснень судді), однак поведінку під час надання відомостей щодо обставин ДТП працівникам патрульної поліції суддя Тандир О.В. виправдовує шоковим станом.

Стосовно доводів судді Тандира О.В. щодо надання своїх даних лише слідчому і надані саме слідчому пояснення матимуть сенс Вища рада правосуддя зауважує, що вони також є непереконливими, оскільки після прибуття на місце ДТП слідчо-оперативної групи, представників ДБР (близько другої години ночі) суддя Тандир О.В. у розмові зі слідчими продовжував вказувати, що «він пасажир, а водій втік».

Щодо отриманої тяжкої травми ІНФОРМАЦІЯ2, яка була незадовго до ДТП, суддя Тандир О.В. долучив довідки від 6 та 10 березня 2023 року, надані ТОВ Медичний центр «Добробут-поліклініка», які це підтверджують.

Однак вплив цих травм на поведінку та дії судді Тандира О.В. у ніч на 26 травня 2023 року та взаємозв’язку між ними Друга Дисциплінарна палата не встановила, із чим погоджується Вища рада правосуддя. Крім того, ці травми не завадили судді Тандиру О.В. здійснювати правосуддя та сідати за кермо автомобіля в такий пізній час.

Інших обставин, на підтвердження яких суддя Тандир О.В. долучив докази (документи), Друга Дисциплінарна палата не досліджувала, оскільки вони не є предметом оцінки в цьому дисциплінарному провадженні (протокол допиту свідка – слідчого ТУ ДБР у місті Києві; постанова прокурора про проведення освідування від 26 травня 2023 року; протокол освідування особи від 26 травня 2023 року; протокол затримання особи від 26 травня 2023 року; протокол допиту як підозрюваного від 26 травня 2023 року; протокол огляду від 29 травня 2023 року та супровідний лист Головного бюро судово-медичної експертизи; висновок експертного дослідження Київського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 14 червня 2023 року).

Стосовно пояснень судді Тандира О.В., що лише огляд на стан сп’яніння в медичному закладі мав «розвіяти будь-які сумніви щодо його стану та необґрунтовані звинувачення», Вища рада правосуддя зауважує, що відповідно до пункту 8 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі скоєння ДТП, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп’яніння учасників цієї пригоди є обов’язковим у закладі охорони здоров’я.

Однак обов’язок проведення огляду на стан сп’яніння в закладі охорони здоров’я не виключає відповідно до вимог чинного законодавства огляду особи на стан алкогольного сп’яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці ДТП за наявності ознак алкогольного сп’яніння.

Водночас свідки Таранічев С.Л. та Лелет В.В. у засіданні Другої Дисциплінарної палати зазначили, що від судді Тандира О.В., який після ДТП вийшов з автомобіля «Lexus ЕS 350», був відчутний різкий запах алкоголю з порожнини рота. На неодноразові пропозиції пройти огляд на стан сп’яніння суддя Тандир О.В. ухилявся від прямої відповіді.

Вища рада правосуддя погоджується із Другою Дисциплінарною палатою, яка в рішенні зазначила, що з огляду на підвищені вимоги та стандарти до поведінки судді проходження суддею Тандиром О.В. огляду на стан алкогольного сп’яніння за допомогою приладу «Драгер» на місці ДТП відкинуло б розумні сумніви та вирішило питання щодо його стану як у працівників правоохороних органів на місці ДТП, так і суспільства в подальшому. Крім того, суддя Тандир О.В. не скористався таким правом у присутності своїх адвокатів, що, на думку дисциплінарного органу, також сприяло б покращенню ситуації, яка склалась.

Невчинення таких дій, ураховуючи пояснення судді Тандира О.В., що він не перебував у стані алкогольного сп’яніння, ставить їх під сумнів та явно свідчить про те, що суддя не докладав зусиль для того, щоб, на думку сторонього спостерігача, його поведінка була бездоганною та такою, що відповідала високим стандартам.

Суддя Тандир О.В. під час розгляду дисциплінарної справи просив долучити та врахувати інформацію з Комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва», що підтверджує встановлений працівниками швидкої медичної допомоги (далі – ШМД) на місці ДТП діагноз: «гостра реакція на стрес» та відсутність будь-яких ознак алкогольного чи іншого сп’яніння.

Однак відповідно до інформації із карти виїзду ШМД від 26 травня 2023 року № 79411 о 02:29 бригада ШМД прибула на місце ДТП та встановила такі обставини. У пункті 21 вказано, що травм у судді Тандира О.В. немає; у пункті 23, зі слів особи, – алкоголь не вживав; у пункті 26 зазначено попередній діагноз – гостра реакція на стрес.

У цій карті також зазначено: свідомість – ясна; поведінка – спокійна; характеристика – напружений. До 161 бригади ШМД, яка на той час знаходилась на місці вчинення ДТП, по медичну допомогу не звертався. На запитання, чи перебував за кермом, відповіді уникав. Вживання алкоголю заперечує, але пройти тест на вміст алкоголю категорично відмовився. Видимих тілесних ушкоджень не виявлено. Загальний стан після надання допомоги покращився.

Ураховуючи наведене, Вища рада правосуддя погоджується із висновком Другої Дисциплінарної палати, що вказана інформація не виключає сумніву щодо відсутності будь-яких ознак алкогольного чи іншого сп’яніння в судді Тандира О.В.

Своєю чергою, абзацами другим, четвертим частини п’ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов’язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно з положеннями статті 52 цього Закону одним із таких органів державного контролю є Національна поліція.

Відповідно до абзацу третього частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов’язаний виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах його компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ «Проведення огляду на стан алкогольного сп’яніння поліцейським і оформлення його результатів» Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп’яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров’я та Держспоживстандартом.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами), визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, водій зобов’язаний виконувати обов’язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Одним із таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти саме огляд на стан сп’яніння за допомогою спеціальних технічних засобів.

Дотримання водієм транспортного засобу процедури проведення огляду на стан алкогольного сп’яніння на вимогу працівників поліції є його обов’язком.

У цьому контексті Вища рада правосуддя наголошує, що саме факт відмови водія від проходження огляду з метою виявлення стану сп’яніння, ненадання доказів, які підтверджують, що суддя Тандир О.В. не перебував у такому стані, несприяння правоохоронним органам у встановленні достовірних обставин вчинення ДТП у цьому випадку є діями, що не узгоджуються з моральними й етичними нормами поведінки судді в позапроцесуальній діяльності, підривають авторитет правосуддя та суспільну довіру до суду.

Щодо твердження Тандира О.В. та його представника – адвоката Юрченка О.А., про неправомірну поведінку працівників патрульної поліції в ніч на 26 травня 2023 року Вища рада правосуддя вважає за доцільне зазначити таке.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема перевірку документів особи.

Пунктом 5 частини першої статті 32 вказаного Закону передбачено, що поліцейський має право вимагати в особи пред’явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у випадку якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події.

Отже, Вища рада правосуддя вважає неналежною поведінку судді Тандира О.В. в ніч на 26 травня 2023 року, який ігнорував законні вимоги працівників патрульної поліції щодо надання документів, що підтверджують його особу.

У пункті 29 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЄС) до уваги Комітету міністрів Ради Європи про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості, зазначено, що судді повинні гідно поводити себе у своєму приватному житті.

Суддя повинен поважати закон, додержуватися його та за будь-яких обставин дбати про те, щоб його дії сприяли зміцненню суспільної довіри до судових органів.

Щодо доводів судді Тандира О.В. та його представника про ненадання в повному обсязі судді Тандиру О.В., який перебуває під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор», в повному обсязі матеріалів дисциплінарної справи, що в подальшому лягли в основу оскаржуваного рішення. Вища рада правосуддя зазначає таке.

Відповідно пункту 27.3 Регламенту Вищої ради правосуддя учасникам дисциплінарного провадження або дисциплінарної справи (скаржникам, суддям або їхнім представникам) можуть надаватися для ознайомлення матеріали дисциплінарного провадження або дисциплінарної справи, які безпосередньо пов’язані зі скаргою та не становлять інформацію з обмеженим доступом, із дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних щодо знеособлення персональних даних, з урахуванням строків, необхідних для підготовки матеріалів для ознайомлення.

За матеріалами дисциплінарної справи, доповідач у дисциплінарній справі та Друга Дисциплінарна палата вживали всіх заходів щодо забезпечення дотримання процесуальних гарантій судді Тандира О.В. та права ефективно формувати свою позицію захисту для справедливого та прозорого розгляду дисциплінарної справи.

Суддя Тандир О.В. скористався наданими йому правами на власний розсуд. Надав усні та письмові пояснення щодо викладених у дисциплінарній скарзі обставин і подій, які відбулися в ніч на 26 травня 2023 року.

Адвокати судді Тандира О.В. – Юрченко О.А. та Бовнегра І.В. – також надали пояснення щодо обставин, викладених у дисциплінарній скарзі, та подій, які відбулися в ніч на 26 травня 2023 року, підтримали доводи судді, просили відхилити пропозицію доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Саліхова В.В. про притягнення судді Тандира О.В. до дисциплінарної відповідальності.

Матеріали дисциплінарної справи містять листи від 20 лютого 2024 року № 6018/0/9-24, від 22 лютого 2024 року № 6442/0/9-24 за підписом заступника Голови Вищої ради правосуддя про те, що адвокати Бовнегра І.В. та Юрченко О.А. можуть ознайомитися з матеріалами дисциплінарної справи стосовно судді Макарівського районного суду Київської області Тандира О.В.

7 березня 2024 року адвокат Юрченко О.А. скористався таким правом, про що свідчить його підпис та позначка про ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи.

Крім того, ДУ «Київський слідчий ізолятор» листом від 25 березня 2024 року № 08/6632 повідомив Дисциплінарну палату, що 15 березня 2024 року Тандиру О.В. під розписку вручено копії матеріалів дисциплінарної справи (І том), копії матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 26 травня 2023 року (ІІІ томи із 6-ма СD-дисками).

Стосовно доводів скарг судді Тандира О.В. та його представника – адвоката Юрченка О.А., про те, що Друга Дисциплінарна палата не дослідила суддівського досьє Тандира О.В. з інформацією, що характеризує суддю, Вища рада правосуддя вважає їх необґрунтованими, оскільки під час ухвалення рішення від 24 квітня 2024 року № 1241/2дп/15-24 дисциплінарний орган урахував характеристику, яку надав Макарівський районний суд Київської області, з якої убачається, що за період роботи суддя Тандир О.В. зарекомендував себе сумлінним, ініціативним, грамотним, висококваліфікованим судовим працівником, який забезпечує якісний розгляд судових справ.

Отже, Вища рада правосуддя вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з урахуванням усіх обставин справи, а інформація із суддівського досьє відповідно до статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не є такою, що має значення для кваліфікації дисциплінарного проступку.

Доводи скарг щодо незабезпечення Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя особистої присутності судді Тандира О.В. на засіданні дисциплінарного органу під час розгляду його дисциплінарної справи Вища рада правосуддя не враховує з огляду на таке.

Відповідно до Інструкції з організації конвоювання та тримання в судах обвинувачених (підсудних), засуджених за вимогою судів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України, Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Державної судової адміністрації України, Генеральної прокуратури України від 26 травня 2015 року № 613/785/5/30/29/67/68, конвоювання обвинувачених (підсудних), засуджених із установ попереднього ув’язнення до судів та охорона їх під час судових засідань, а також конвоювання їх у зворотному напрямку здійснюються військовими частинами та підрозділами Національної гвардії України та органами внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України за місцем їх дислокації.

Зазначеною Інструкцією не передбачено конвоювання обвинувачених до Вищої ради правосуддя. Крім того, суддя Тандир О.В., перебуваючи в ДУ «Київський слідчий ізолятор», не був позбавлений можливості брати участь у засіданні Дисциплінарної палати в режимі відеоконференції та своїми правами, передбаченими Законом України «Про Вищу раду правосуддя», скористався.

Щодо неповноважності складу Другої Дисциплінарної палати під час розгляду дисциплінарної справи щодо судді Тандира О.В. у зв’язку з поданням суддею та його представниками заяв про відвід членів Другої Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя вважає за доцільне зазначити таке.

Відповідно до пункту 8.3 Регламенту Вищої ради правосуддя заява про відвід (самовідвід) члена Дисциплінарної палати чи іншого органу Вищої ради правосуддя розглядається Дисциплінарною палатою чи органом, до повноважень якого віднесено розгляд відповідної скарги чи питання.

Дисциплінарна палата в межах своїх повноважень розглянула вказані заяви та за результатами їх розгляду постановила ухвали від 24 квітня 2024 року №№ 1237/2дп/15-24, 1238/2дп/15-24, 1239/2дп/15-24 та 1240/2дп/15-24.

Незаявлення членами Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя самовідводів свідчить про відсутність підстав, передбачених статтею 33 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Отже, твердження судді Тандира О.В. та його представника про неповноважний склад Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя є безпідставним.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що висновки Другої Дисциплінарної палати про вчинення суддею Тандиром О.В. дій, які порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя, ґрунтуються, зокрема, на такому: недотримання швидкісного режиму, що призвело до вчинення ДТП, унаслідок якої загинув військовослужбовець; зазначення працівникам правоохоронних органів недостовірних фактів, приховування обставин ДТП; ігнорування пропозиції прохоження огляду на стан сп’яніння за допомогою приладу «Драгер».

Стандарти етичної поведінки, яких має додержуватися суддя, встановлюються Кодексом суддівської етики відповідно до статті 58 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також актами структурних органів міжнародних організацій (Економічна і Соціальна Рада ООН, Консультативна рада європейських суддів як дорадчий орган Ради Європи та інші). Один із таких стандартів закріплює необхідність дотримання суддею належної поведінки не лише під час здійснення правосуддя, а й поза виконанням своїх суддівських обов’язків, тобто у приватному житті.

Високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, в повсякденному житті має демонструвати таку поведінку, щоб учасники процесу та оточуючі бачили в ньому еталон порядності і справедливості – високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. При цьому суддя має не лише подавати особистий приклад, ай пропагувати етичну поведінку серед учасників процесу та оточуючих, вимагати етичної поведінки від інших.

Неналежна поведінка суддів підриває упевненість громадян у справедливості судової системи. Судді мають усвідомлювати і пам’ятати, що вони перебувають під постійним та пильним контролем громадськості. У зв’язку із цим будь-який суддя повинен погодитися з обмеженнями, пов’язаними з дотриманням етичних норм, які на нього покладаються відповідно до його статусу. Ці обмеження можуть здаватися обтяжливими для пересічного громадянина, але суддя має дотримуватись таких обмежень добровільно та свідомо (Коментар до Кодексу суддівської етики, затверджений рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1).

Стосовно правил поведінки судді КРЄС вважає, що кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно під час виконання посадових обов’язків та в особистому житті (пункт 50 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості).

Згідно з пунктом 22 зазначеного Висновку № 3 (2002) КРЄС суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності судової системи: поведінка суддів у їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів.

Пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: умисне або внаслідок недбалості допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

За результатами розгляду скарг на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 квітня 2024 року № 1241/2дп/15-24 про притягнення судді Макарівського районного суду Київської області Тандира О.В. до дисциплінарної відповідальності Вища рада правосуддя дійшла висновку, що доводи судді та його представника – адвоката Юрченка О.А., не спростовують правильності викладених у цьому рішенні висновків про наявність у діях судді Тандира О.В. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Згідно з пунктом 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Вища рада правосуддя за результатами розгляду скарг дійшла висновку, що Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно кваліфікувала дії судді Тандира О.В. як істотний дисциплінарний проступок, доводи скарг та аргументи, які в засіданні Вищої ради правосуддя навів суддя Тандир О.В. та його представник – адвокат Юрченко О.А., не спростовують правильності встановлених Дисциплінарною палатою обставин та наведених в оскаржуваному рішенні висновків.

Застосоване з урахуванням принципу пропорційності дисциплінарне стягнення у виді звільнення судді з посади є таким, що відповідає вчиненому суддею дисциплінарному проступку, оскільки Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала характер дисциплінарного проступку, його негативні наслідки для авторитету судової влади, ступінь вини судді, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, тому рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 квітня 2024 року № 1241/2дп/15-24 про притягнення судді Макарівського районного суду Київської області Тандира О.В. до дисциплінарної відповідальності підлягає залишенню без змін.

Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,

 

вирішила:

 

залишити без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 квітня 2024 року № 1241/2дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Макарівського районного суду Київської області Тандира Олексія Віталійовича.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

 

Голова Вищої ради правосуддя

 

Члени Вищої ради правосуддя