Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Котелевець А.В., членів Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бокової Ю.В., Бондаренко Т.З., Кваші О.О., розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мороза М.В. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Одеської обласної прокуратури на дії судді Приморського районного суду міста Одеси Кічмаренка Сергія Миколайовича,
встановила:
До Вищої ради правосуддя 20 лютого 2024 року за вхідним № 125/0/13-24 надійшла скарга Одеської обласної прокуратури за підписом керівника Ігоря Домущея стосовно судді Приморського районного суду міста Одеси Кічмаренка С.М. під час розгляду справи № 522/10665/19.
У скарзі зазначено, що суддя Кічмаренко С.М. під час розгляду кримінальної справи № 522/10665/19 допустив зневажливе ставлення до сторони обвинувачення – прокурорів Чечітка О.А., Тіліка Р.Г., Столяренка Ю.С. та Занька Я.А., демонструючи явно дискримінаційне ставлення до них та їх правової позиції, що на переконання скаржника, є порушенням етики та стандартів поведінки, які забезпечують довіру до суду.
Як зазначено автором скарги, ігноруючи дискреційні повноваження прокурора на вільний вибір тактики подачі доказів та способу доказування обставин, що йому підлягають, суд неодноразово своїми діями примушував сторону обвинувачення до зміни тактики на більш сприятливу для сторони захисту.
Скаржник стверджує, що в ході судового засідання, яке відбулось 26 червня 2020 року, під час подання доказів стороною обвинувачення суддя Кічмаренко С.М., достеменно будучи обізнаним, що обсяг письмових доказів та документів є достатньо значним (близько 300 томів) та одночасна наявність всіх таких матеріалів в судовому засіданні є неможливою, неодноразово висловлював позицію про те, які докази сторона обвинувачення має подати, а які суд не цікавлять.
На думку скаржника, зазначені дії суду явно виходять за межі керування судовим процесом, а висловлювання судді, проголошені в судовому засіданні, порушують принципи змагальності, диспозитивності та свідчать про неповагу судді до прокурорів, яка полягає в перешкоджанні вільного та самостійного обстоювання стороною обвинувачення своєї правової позиції.
Скаржник у скарзі посилається на те, що під час судового засідання, яке відбулось 26 червня 2020 року, суддею Кічмаренком С.М. висловлювалась позиція щодо непотрібності долучення до матеріалів справи та дослідження в судовому засіданні деяких з ключових доказів у справі, а саме актів виконаних робіт форми КБ-2, КБ-3, мотивуючи це тим, що у такому разі дослідження доказів триватиме 5 місяців та більше.
Крім того, під час спроби сторони обвинувачення надати як доказ акт контрольно-ревізійного управління, в якому також викладено та зафіксовано обставини заволодіння бюджетними коштами, суддею Кічмаренком С.М. зазначено, що «він йому не потрібний та не цікавий», що на думку скаржника свідчить про дискримінаційне ставлення судді до доказів, що надаються прокурорами, оскільки суддею наперед визначено без дослідження акту та виходу до нарадчої кімнати його силу як доказу та надано йому оцінку.
Скаржник зазначає, що надалі, не змінюючи свого негативного та упередженого ставлення до сторони обвинувачення, в ході судового засідання, яке відбулось 25 жовтня 2021 року, суддя Кічмаренко С.М., незважаючи на доручення під час судових засідань до обвинувального акта та оголошення частини матеріалів кримінального провадження № ____ в обсязі 134 томи на підтвердження висунутого обвинувачення, категорично стверджував про те, що жодного документу судом не отримано від сторони обвинувачення та такі докази суду не потрібні. При цьому скаржником зауважено, що зазначені висловлювання судді мали місце під час безпосереднього оголошення прокурорами суті досліджуваних письмових доказів, а також порядку здійснення такої процесуальної діяльності, що мала б забезпечити принцип гласності та безпосередності дослідження доказів в судовому засіданні. Тобто, як зазначає автор скарги, суддя Кічмаренко С.М. прямо, відкрито та прилюдно заявив, що не має наміру досліджувати докази сторони обвинувачення у судових засіданнях та наявні у сторони обвинувачення докази суд не цікавлять.
На переконання скаржника, зазначене вказує на вже сформовану суб’єктивну думку судді щодо наявності, або відсутності в діях обвинувачених складу інкримінованих правопорушень, та порушення суддею засад кримінального провадження.
Крім того, у скарзі містяться твердження скаржника, що суддею Кічмаренком С.М. під час судового засідання 25 жовтня 2021 року звинувачено прокурорів в умисній публікації в медіа інформації щодо стану розгляду зазначеної справи, без будь якої конкретизації у чому саме полягає «претензія» до прокурорів, що виходить за межі судового розгляду справи по суті. На заперечення прокурора стосовно того, що сторона обвинувачення нічого не публікує, суддя Кічмаренко С.М. категорично зазначив, що такі публікації з’являються зі згоди сторони обвинувачення.
Як стверджує автор скарги, зазначені обставини вказують саме на дискредитаційний характер відношення до сторони обвинувачення, оскільки вказані заяви доведено до присутніх у залі категорично, як констатацію факту вчинення певних, на погляд судді Кічмаренка С.М., негативних дій саме стороною обвинувачення, не допускаючи можливості присутності у залі безсторонніх представників медіа. Тобто суддею звинувачено прокурорів у вчиненні дії, без установлення будь-яких фактів.
З-поміж іншого, скаржник також зазначив, що подібні дискредитаційні висловлювання, допущені суддею Кічмаренком С.М. під час судового засідання, що відбулось 8 лютого 2023 року. Зокрема, під час дослідження письмових доказів сторони обвинувачення, суд, звертаючись до обвинувачених, у тому числі ОСОБА5, із коментарем чи давали вони свідчення під час досудового розслідування, чи це був лише обвинувальний нахил зі сторони слідчих органів. На заперечення прокурора стосовно демонстрації явної упередженості (об’єктивності під час дослідження доказів сторони обвинувачення) під час зазначеного засідання, суддя Кічмаренко С.М. повідомив прокурора, що процес є змагальним, і якщо він не спроможний змагатись в процесі, то може заявити самовідвід.
Крім того, скаржник зазначив, що суддя Кічмаренко С.М. після відхиленого 7 лютого 2023 року відводу, заявленого стороною обвинувачення, виявляючи нестриманість, неповагу до сторони обвинувачення, акцентував увагу присутніх у залі, що відомості, дані, показання сторони захисту мають пріоритет для суду у цьому провадженні, вказуючи прокурору, що йому належить прислухатись до «роз’яснень спеціаліста - інженера», а також обвинуваченого, чим явно дискредитував прокурорів.
Також скаржник вказує на те, що при узгодженні дати наступного судового засідання та об’єктивної, підтвердженої документально, неможливості прокурорів прибути у таке засідання, суддя Кічмаренко С.М. попередив сторону обвинувачення, що у разі неприбуття їх в судове засідання, це буде вважатись, що стороною обвинувачення вчиняється злочин і зловживання службовим становищем та запропонував відмовитись від підтримання обвинувачення.
На переконання скаржника, суддя Кічмаренко С.М. безпідставно, підшукавши привід для вираження стороні обвинувачення свого явного негативно-упередженого ставлення, використав найбільш принизливий для будь-якої законослухняної людини спосіб - прилюдного, публічного, без дотримання правової процедури звинувачення у вчиненні корупційного кримінального правопорушення. Такі висловлювання, на думку скаржника, явно дискредитують одну сторону перед іншою, оскільки за майже аналогічних обставин, коли стороною захисту неодноразово заявлялось про неможливість взяти участь у судовому засіданні через зайнятість у іншому провадженні, у слідчих діях у місті Києві тощо, суддею подібні висловлювання стороні захисту направлені не були, при тому, що у кримінальному провадженні брали участь декілька адвокатів одного адвокатського об’єднання та мали можливість заміняти один одного.
Крім того, скаржник зазначив, що під час допиту свідка ОСОБА1, який говорив про те, що не повністю пам’ятає обставини, свідком яких був, суддя Кічмаренко С.М. у зверненні до нього зауважив, що дійсно минуло багато часу, однак при цьому звернув увагу що це вина не суду, а органу обвинувачення, який не спроможний протягом тривалого часу (близько 15 років) закінчити розгляд справи.
Як стверджує скаржник, такими висловлюваннями суддя, очевидно, мав на меті підірвати довіру до органу обвинувачення як в очах учасників судового провадження, так і будь-якого стороннього спостерігача, що перебуває, або міг би перебувати в залі засідань, вказуючи, що виключно прокурори винні в тривалому розслідуванні та розгляді справи.
Вказані дії, на переконання скаржника, суддя Кічмаренко С.М. вчинив свідомо, користуючись правами головуючого у судовому засіданні та маючи на меті принизити прокурорів через створення уяви у неупередженого спостерігача у непрофесійності прокурорів.
Автор скарги зауважив, що вказані обставини зафіксовано на відповідних матеріальних носіях інформації в результаті технічної фіксації судового процесу.
У зв’язку з викладеним у скарзі висловлено прохання притягнути суддю Приморського районного суду міста Одеси Кічмаренка С.М. до дисциплінарної відповідальності.
На підтвердження зазначених обставин до скарги додано оптичний диск DVD-R з копіями результатів технічної фіксації судових засідань, які відбулись 26 червня 2020 року, 25 жовтня 2021 року, 8 лютого 2023 року, 23 лютого 2023 року, 5 червня 2023 року та 21 липня 2023 року.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя, визначений автоматизованою системою розподілу справ для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач) вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону.
Згідно зі статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.
Наразі служба дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя не сформована та не розпочала роботу.
Пунктом 237 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснює член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 13 лютого 2024 року вказану дисциплінарну скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Морозу М.В. для попередньої перевірки.
Член Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мороз М.В. провів попередню перевірку скарги та за її результатами склав висновок із пропозицією відкрити дисциплінарну справу щодо судді Приморського районного суду міста Одеси Кічмаренка С.М.
Заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мороза М.В., вивчивши висновок та матеріали попередньої перевірки, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Приморського районного суду міста Одеси Кічмаренка С.М. з огляду на таке.
В провадження Приморського районного суду міста Одеси надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № ____ від 12 березня 2014 року стосовно ОСОБА2, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 27 частини п’ятої статті 191, частиною другою статті 358 Кримінального кодексу України (далі – КК України), ОСОБА3, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 27 частини п’ятої статті 191, частиною другою статті 27 частини четвертої статті 358, частиною другою статті 28 частини першої статті 366 КК України, ОСОБА4, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 191, частиною третьою статті 28 частини першої статті 366, частиною третьою статті 28 частини третьої статті 358, частиною третьою статті 28 частини четвертої статті 358, частиною третьою статті 209, частиною другою статті 15 частини п’ятої статті 191 КК України, ОСОБА5, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 191, частиною третьою статті 28 частини першої статті 366, частиною третьою статті 28 частини третьої статті 358, частиною третьою статті 28 частини четвертої статті 358, частиною третьою статті 209, частиною другою статті 15 частини п’ятої статті 191 КК України, ОСОБА6, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 191, частиною третьою статті 28 частини першої статті 366, частиною третьою статті 28 частини третьої статті 358, частиною третьою статті 28 частини четвертої статті 358, частиною третьою статті 209, частиною другою статті 15 частини п’ятої статті 191 КК України, ОСОБА7, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 191, частиною другою статті 28 частини першої статті 366, частиною другою статті 28 частини третьої статті 358, частиною другою статті 28 частини четвертої статті 358, частиною третьою статті 209, частиною другою статті 15 частини п’ятої статті 191 КК України, ОСОБА8, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 191, частиною другою статті 28 частини першої статті 366, частиною другою статті 28 частини третьої статті 358, частиною другою статті 28 частини четвертої статті 358, частиною третьою статті 209, частиною другою статті 15 частини п’ятої статті 191 КК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 522/10665/19 між суддями Приморського районного суду міста Одеси від 26 червня 2019 року, вказану справу передано для розгляду колегії суддів Приморського районного суду міста Одеси у складі головуючого судді Кічмаренка С.М., суддів Науменка А.В., Абухіна Р.Д.
Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 26 червня 2019 року у кримінальному провадженні № ____ від 12 березня 2014 року за обвинуваченням ОСОБА2, ОСОБА3, ОСОБА5, ОСОБА4, ОСОБА6, ОСОБА8, ОСОБА7 призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 12 липня 2019 року кримінальне провадження за № _____ від 12 березня 2014 року за обвинуваченням ОСОБА2, ОСОБА3, ОСОБА5, ОСОБА4, ОСОБА6, ОСОБА8, ОСОБА7 призначено до судового розгляду.
Вироком Приморського районного суду міста Одеси від 29 грудня 2023 року ОСОБА8 визнано невинуватим у пред’явленому обвинуваченні за частиною п’ятою статті 191, частиною другою статті 28 частини першої статті 366, частиною другою статті 28 частини третьої статті 358, частиною другою статті 28 частини четвертої статті 358, частиною третьою статті 209, частиною другою статті 15 частини п’ятої статті 191 КК України та виправдано його у зв’язку з недоведеністю наявності в його діях складу кримінальних правопорушень.
ОСОБА2 визнано невинуватим у пред’явленому обвинуваченні за частиною п’ятою статті 27 частини п’ятої статті 191, частиною другою статті 358 КК України (в редакції 2001 року) та виправдано його у зв’язку з недоведеністю наявності в його діях складу кримінальних правопорушень.
ОСОБА6 визнано невинуватим у пред’явленому обвинуваченні за частиною п’ятою статті 191, частиною третьою статті 28 частини першої статті 366, частиною третьою статті 28 частини третьої статті 358, частиною третьою статті 28 частини четвертої статті 358, частиною третьою статті 209, частиною другою статті 15 частини п’ятої статті 191 КК України та виправдано його у зв’язку з недоведеністю наявності в його діях складу кримінальних правопорушень.
ОСОБА5 визнано невинуватим у пред’явленому обвинуваченні за частиною п’ятою статті 191, частиною третьою статті 28 частини першої статті 366, частиною третьою статті 28 частини третьої статті 358, частиною четвертою статті 28 частини четвертої статті 358, частиною третьою статті 209, частиною другою статті 15 частини п’ятої статті 191 КК України та виправдано його у зв’язку з недоведеністю наявності в його діях складу кримінальних правопорушень.
ОСОБА4 визнано невинуватим у пред’явленому обвинуваченні за частиною п’ятою статті 191, частиною третьою статті 28 частини першої статті 366, частиною третьою статті 28 частини третьої статті 358, частиною третьою статті 28 частини четвертої статті 358, частиною третьою статті 209, частиною другою статті 15 частини п’ятої статті 191 КК України та виправдано його у зв’язку з недоведеністю наявності в його діях складу кримінальних правопорушень.
ОСОБА7 визнано невинуватим у пред’явленому обвинуваченні за частиною п’ятою статті 191, частиною другою статті 28 частини першої статті 366, частиною другою статті 28 частини третьої статті 358, частиною другою статті 28 частини четвертої статті 358, частиною третьою статті 209, частиною другою статті 15 частини п’ятої статті 191 КК України та виправдано його у зв’язку з недоведеністю наявності в його діях складу кримінальних правопорушень.
ОСОБА3 визнано невинуватим у пред’явленому обвинуваченні за частиною п’ятою статті 27 частини п’ятої статті 191, частиною другою статті 27 частини четвертою статті 358, частиною другою статті 28 частини першої статті 366 КК України та виправдано його у зв’язку з недоведеністю наявності в його діях складу кримінальних правопорушень.
Також 29 грудня 2023 року Приморським районним судом міста Одеси постановлено окрему ухвалу, якою визначено довести до відома керівника Одеської обласної прокуратури про порушення, допущені посадовими особами, в провадженні яких на досудовому розслідуванні перебувало кримінальне провадження № ____ від 12 березня 2014 року з метою їх недопущення в майбутньому та вжиття з цього приводу відповідних заходів.
На запит Вищої ради правосуддя суддя Кічмаренко С.М. надіслав лист в якому звернув увагу, що скаргу Одеської обласної прокуратури він розцінює, як особисту помсту за постановлення окремої ухвали та принципову позицію не займати обвинувальний ухил під час розгляду справи.
Також суддя Кічмаренко С.М. вважав за необхідне звернути увагу, що скаргу Одеської обласної прокуратури він розцінює, як особисту помсту за постановлення окремої ухвали та принципову позицію не займати обвинувальний ухил під час розгляду справи.
Крім того, суддя Кічмаренко С.М. зазначив, що тривалий розгляд вказаної справи (116 судових засідань з 26 червня 2019 року) пов’язаний із позицією і поведінкою прокурорів, а саме наданням доказів суду і забезпечення допиту свідків обвинувачення. При цьому, судові засідання неодноразово відкладались у зв’язку з неявкою прокурорів (7 разів), долученням доказів (61 засідання), що свідчить, на переконання судді, про фактичне ухилення сторони обвинувачення від змагального процесу.
Проаналізувавши матеріали попередньої перевірки слід зазначити таке.
Відповідно до підпункту «г» пункту 1, пункту 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за умисне або внаслідок недбалості порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.
Згідно зі статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Стаття 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов’язків, визначених процесуальним законом.
Пунктами 1, 2, 4 частини сьомої статті 56 Закону «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддя повинен справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів; виявляти повагу до учасників процесу.
Відповідно до частини першої статті 7 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: рівність перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів; диспозитивність.
Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків (частини перша, друга та шоста статті 22 КПК України).
У пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи «Щодо якості судових рішень» міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 6 вересня 2005 року у справі «Салов проти України» (N 65518/01) суд дійшов висновку, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу. Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них.
У справі «Лазаренко та інші проти України» від 27 червня 2017 року (№70329/12) Європейський суд з прав людини нагадує, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов’язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтями 1, 3, 8 Кодексу суддівської етики передбачено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду; суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною; суддя повинен здійснювати судочинство в межах та порядку, визначених процесуальним законом, і виявляти при цьому тактовність, ввічливість, витримку й повагу до учасників судового процесу та інших осіб.
У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві. Дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід’ємною частиною діяльності суддів. Суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою. Компетентність та старанність є необхідними умовами для виконання суддею своїх обов’язків.
Ураховуючи викладене, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що наведені у дисциплінарній скарзі відомості та встановлені під час попередньої перевірки обставини імовірно свідчать про наявність у діях судді Приморського районного суду міста Одеси Кічмаренка С.М. ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «г» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу) та можуть бути перевірені під час розгляду дисциплінарної справи.
Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Приморського районного суду міста Одеси Кічмаренка Сергія Миколайовича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
Тетяна БОНДАРЕНКО
Оксана КВАША
