Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області Богомолової Л.В., відрядженої до Полтавського районного суду Полтавської області, на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 1 травня 2024 року № 1336/3дп/15-24 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 14 травня 2024 року (вх. № 1932/0/6-24) надійшла скарга судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області Богомолової Л.В. (відряджена до Полтавського районного суду Полтавської області) на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 1 травня 2024 року № 1336/3дп/15-24 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 14 травня 2024 року зазначену скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Усику Г.І. для перевірки.

Суддя Богомолова Л.В. надіслала скаргу засобами поштового зв’язку 10 травня 2024 року з дотриманням вимог та строків, визначених Законом України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі – Закон № 1798-VIII).

Про дату, час і місце засідань Вищої ради правосуддя з розгляду скарги судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області Богомолової Л.В. (відряджена до Полтавського районного суду Полтавської області) на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 1 травня 2024 року № 1336/3дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді, призначених на 4 та 18 червня 2024 року, суддю Богомолову Л.В., її представників – адвокатів Кравцова В.М., Озюменка Є.Ю., скаржників Березу М.В., Чижик Т.В. повідомлено належним чином у встановленому законом порядку, у тому числі у спосіб оприлюднення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

У засіданні Вищої ради правосуддя, призначеному на 4 червня 2024 року, розгляд скарги відкладено, оскільки за повідомленням Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» Богомолова Л.В. перебувала у медичній частині у зв’язку з погіршенням самопочуття, а тому не могла взяти участь у засіданні Вищої ради правосуддя в режимі відеоконференції.

У засідання Вищої ради правосуддя, призначене на 18 травня 2024 року, особисто прибув представник судді Богомолової Л.В. – адвокат Озюменко Є.Ю. Суддя Богомолова Л.В., скаржник Береза М.В. взяли участь у засіданні Вищої ради правосуддя в режимі відеоконференції. Скаржник Чижик Т.В. в засідання Вищої ради правосуддя не з’явилася, про причини неявки не повідомила.

Суддя Богомолова Л.В. та її представник – адвокат Озюменко Є.Ю. в засіданні Вищої ради правосуддя підтримали доводи, викладені у скарзі судді Богомолової Л.В., просили скаргу задовольнити, скасувати повністю рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 1 травня № 1336/3дп/15-24 та закрити дисциплінарне провадження.

Скаржник Береза М.В. просила відмовити в задоволенні скарги судді Богомолової Л.В. та залишити оскаржуване рішення Дисциплінарної палати без змін.

Відомості про суддю

Богомолова Лариса Вікторівна, ____ року народження, громадянка України. Постановою Верховної Ради України від 20 вересня 2001 року № 2738-ІІІ «Про обрання суддів» обрана на посаду судді Бердянського міського суду Запорізької області безстроково. Указом Президента України від 23 березня 2004 року № 358/2004 «Про переведення суддів місцевих загальних судів та призначення виконуючих обов’язки голів цих судів» Богомолову Л.В. переведено на роботу на посаді судді новоутвореного Бердянського міськрайонного суду Запорізької області.

Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VІІІ), ураховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, розпорядженням Голови Верховного Суду від 10 березня 2022 року № 4/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» територіальну підсудність судових справ Бердянського міськрайонного суду Запорізької області змінено та визначено Томаківському районному суду Дніпропетровської області. Розпорядженням Голови Верховного Суду від 14 вересня 2022 року № 49/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ судів Запорізької області» унесено зміни, зокрема до розпорядження Голови Верховного Суду від 10 березня 2022 року № 4/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», шляхом визначення територіальної підсудності судових справ Бердянського міськрайонного суду Запорізької області Жовтневому районному суду міста Запоріжжя.

Згідно із рішенням Голови Верховного Суду від 4 травня 2022 року № 97/0/149-22 суддю Бердянського міськрайонного суду Запорізької області Богомолову Л.В. із 5 травня 2022 року відряджено до Полтавського районного суду Полтавської області для здійснення правосуддя.

2 листопада 2022 року зборами суддів Полтавського районного суду Полтавської області за результатами таємного голосування Богомолову Л.В. обрано на посаду голови цього суду.

Короткий зміст дисциплінарних скарг. Підстави відкриття дисциплінарної справи

14 червня 2023 року та 26 червня 2023 року (вх. № Б-714/1/7-23, № Б-714/5/7-23) до Вищої ради правосуддя надійшли дисциплінарні скарги Берези М.В. стосовно судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області Богомолової Л.В. (відряджена до Полтавського районного суду Полтавської області).

26 червня 2023 року (вх. № Ч-153/14/7-23) до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга Чижик Т.В. стосовно судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області Богомолової Л.В. (відряджена до Полтавського районного суду Полтавської області).

Дисциплінарні скарги Берези М.В. та Чижик Т.В. мотивовані тим, що Вища рада правосуддя рішеннями від 5 травня 2023 року № 458/0/15-23 «Про надання згоди на утримання під вартою судді Полтавського районного суду Полтавської області Богомолової Л.В., відрядженої з Бердянського міськрайонного суду Запорізької області», від 8 травня 2023 року № 459/0/15-23 «Про задоволення клопотання заступника Генерального прокурора Войтенка А.Б. про тимчасове відсторонення судді Полтавського районного суду Полтавської області (відрядженої з Бердянського міськрайонного суду Запорізької області) Богомолової Л.В. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності» та від 22 червня 2023 року № 649/0/15-23 «Про задоволення клопотання заступника Генерального прокурора Войтенка А.Б. про продовження строку тимчасового відсторонення судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області Богомолової Л.В., відрядженої до Полтавського районного суду Полтавської області, від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності» визнала обґрунтованими та задовольнила подання заступника Генерального прокурора про надання згоди на утримання під вартою судді Полтавського районного суду Полтавської області Богомолової Л.В. (відряджена з Бердянського міськрайонного суду Запорізької області), а також клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя.

Скаржники Береза М.В. та Чижик Т.В. зазначали, що зі змісту вказаних рішень Вищої ради правосуддя їм стало відомо про те, що в оприлюднених 10 травня 2023 року Службою безпеки України фрагментах аудіозаписів розмов судді Богомолової Л.В. із представником федеральної служби безпеки російської федерації (далі – фсб рф), ідеться про те, що Богомолова Л.В. «злила» ворогу відомості про переміщення трьох бійців окремого загону спецпризначення «Азов» з міста Маріуполя до району Мангуша, а також підготувала список суддів міста Бердянська як «яростных противников всего этого».

Скаржники зауважили, що «суддя Богомолова Л.В., ймовірно, відрядилася до Полтавського районного суду Полтавської області з метою подальшої агентурної діяльності на користь рф, адже мала доступ до потрібної ворогу інформації на посаді судді районного суду». Тим паче, що на зборах суддів Полтавського районного суду Полтавської області, які відбулися 2 листопада 2022 року, на посаду голови цього суду було обрано суддю Богомолову Л.В. Вважають, що суддя Богомолова Л.В. могла використовувати адміністративну посаду та авторитет голови суду з метою впливу на колег.

У зв’язку із суспільною значущістю вказана подія набула широкого розголосу. Про цю подію йшлося у численних публікаціях у медіа (у дисциплінарних скаргах наведено посилання на відповідні електронні ресурси).

Автори дисциплінарних скарг наголосили, що суддя Богомолова Л.В. замість того, щоб проявляти гідність і добропорядність, як того вимагають Бангалорські принципи поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалені резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23 (далі – Бангалорські принципи), свідомо й умисно вчинила дії, які мають ознаки особливо тяжкого злочину, передбаченого частиною другою статті 111 Кримінального кодексу України (далі – КК України), а саме державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України шляхом надання представнику іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинене в умовах воєнного стану.

Указане кримінальне правопорушення належить до категорії особливо тяжких, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 років або довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна.

Такі дії судді Богомолової Л.В. суперечать не лише морально-етичним принципам, а й ставлять під сумнів незалежність і чесність такого судді під час здійснення правосуддя та з огляду на міжнародні принципи, стандарти поведінки судді і норми національного законодавства значною мірою шкодять авторитету судової влади та довірі до неї суспільства.

Посилаючись на наведене, скаржники Береза М.В. та Чижик Т.В. просили притягнути суддю Богомолову Л.В. до дисциплінарної відповідальності з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, та застосувати до неї стягнення у вигляді подання про звільнення з посади судді.

Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 січня 2024 року № 102/3дп/15-24 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області Богомолової Л.В. (відряджена до Полтавського районного суду Полтавської області) з підстав можливої наявності в її діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

Фактичні обставини, установлені під час розгляду дисциплінарної справи

Предметом аналізу Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя була поведінка судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області Богомолової Л.В. у період її перебування на тимчасово окупованій території міста Бердянська Запорізької області після початку повномасштабного вторгнення рф на територію України (24 лютого 2022 року) до виїзду на підконтрольну Україні територію (11 травня 2022 року).

Установлено, що слідчі слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Запорізькій області здійснювали досудове розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 16 березня 2022 року.

У зазначеному кримінальному провадженні заступник Генерального прокурора Войтенко А.Б. 27 квітня 2023 року склав повідомлення про підозру судді Полтавського районного суду Полтавської області ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 111 КК України, яке вручено їй того самого дня.

1 травня 2023 року судді Полтавського районного суду Полтавської області Богомоловій Л.В. вручено копію клопотання заступника Генерального прокурора Войтенка А.Б. від 27 квітня 2023 року про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності та копії матеріалів, що його обґрунтовували.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 5 травня 2023 року № 458/0/15-23 надано згоду на утримання під вартою судді Полтавського районного суду Полтавської області Богомолової Л.В. (відряджена з Бердянського міськрайонного суду Запорізької області).

Рішенням Вищої ради правосуддя від 8 травня 2023 року № 459/0/15-23 частково задоволено клопотання заступника Генерального прокурора Войтенка А.Б. та тимчасово, до 27 червня 2023 року, відсторонено суддю Полтавського районного суду Полтавської області Богомолову Л.В. (відряджена з Бердянського міськрайонного суду Запорізької області) від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 22 червня 2023 року № 649/0/15-23 задоволено клопотання заступника Генерального прокурора Войтенка А.Б. та продовжено до 22 серпня 2023 року строк тимчасового відсторонення судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області Богомолової Л.В. (відряджена до Полтавського районного суду Полтавської області) від здійснення правосуддя зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

1 серпня 2023 року старший групи прокурорів у кримінальному провадженні – прокурор відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Запорізької обласної прокуратури Брусняк О.Ф. затвердив обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 111 КК України, який надалі скерував до Хортицького районного суду міста Запоріжжя.

Розгляд справи у Хортицькому районному суді міста Запоріжжя за обвинуваченням судді ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 111 КК України, наразі триває.

ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3. Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами.

Пояснення судді Богомолової Л.В. під час здійснення Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя дисциплінарного провадження

Суддя Богомолова Л.В. у письмових поясненнях заперечувала викладені у дисциплінарних скаргах Берези М.В. і Чижик Т.В. обставини та доводи, не визнала своєї вини.

ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3. Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами.

Короткий зміст оскаржуваного рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 1 травня 2024 року № 1336/3дп/15-24 суддю Бердянського міськрайонного суду Запорізької області Богомолову Л.В. (відряджена до Полтавського районного суду Полтавської області) притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Надаючи оцінку встановленим під час дисциплінарного провадження обставинам та поясненням судді Богомолової Л.В., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя в оскаржуваному рішенні вказала, що в межах наданих законом повноважень, не вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, а лише перевіряє викладені в дисциплінарних скаргах Берези М.В. та Чижик Т.В. обставини на предмет дотримання суддею норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Під час дисциплінарного провадження дисциплінарний орган встановлює факти і з’ясовує обставини, що мають значення виключно для ухвалення дисциплінарним органом рішень у межах його компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення. У дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, у тому числі у випадку допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Отже, підставою дисциплінарної відповідальності судді може бути не будь-яка поведінка, яка свідчить про недотримання суддею норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, а лише та, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя. Саме така поведінка становить об’єктивну сторону зазначеного дисциплінарного проступку.

На національному рівні «авторитет правосуддя» розуміється як сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, які характеризують діяльність з відправлення правосуддя, таких як справедливість провадження, незалежність правосуддя, безсторонність, публічність, моральність, та які мають вселяти повагу до суду у громадськості в демократичному суспільстві. Під авторитетом судової влади потрібно розуміти як визнання за судовою владою видатних досягнень, здібностей, особливого становища та статусу в державі, так і значення її впливу на довіру осіб до неї. Схожою термінологією наділено і поняття «авторитет судді», який виступає як представник судової влади та є зовнішнім втіленням і подальшою демонстрацією її авторитету (Коментар до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, постанова Пленуму Верховного Суду від 18 вересня 2020 року № 13 «Про деякі аспекти незалежності та підзвітності судової гілки влади»).

Аналізуючи зібрані під час розгляду дисциплінарної справи матеріали, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дії судді Богомолової Л.В. свідчать про допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя та утворюють склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів чи учасників судового процесу.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважала непереконливими та піддала критичному аналізу пояснення судді Богомолової Л.В. про те, що ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3. Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами.

Узагальнюючи, Дисциплінарна палата дійшла висновку, що дії судді Богомолової Л.В. слід кваліфікувати як вчинення істотного дисциплінарного проступку, що є несумісним зі статусом судді. З огляду на характер та зміст допущеного суддею Богомоловою Л.В. дисциплінарного проступку, який є істотним, зважаючи на його наслідки, що призвели до підриву авторитету правосуддя та негативно вплинули на ступінь довіри суспільства до судової влади загалом, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначила, що ні відсутність дисциплінарних стягнень чи будь-які інші обставини не можуть вплинути на застосування до неї іншого стягнення, ніж подання про звільнення судді з посади, яке є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку та відповідає вимогам статті 109 Закону № 1402-VІІІ, статті 50 Закону № 1798-VIII.

Узагальнені доводи скарги судді Богомолової Л.В. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Не погоджуючись із рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, суддя Богомолова Л.В. подала скаргу, у якій просила скасувати рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 1 травня 2024 року № 1336/3дп/15-24 та ухвалити нове рішення про відмову у притягненні її до дисциплінарної відповідальності.

Скаргу Богомолова Л.В. мотивувала тим, що відповідно до стандарту доказування, визначеного частиною шістнадцятою статті 49 Закону № 1798-VIII, підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою (Вищою радою правосуддя) за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави.

Суддя Богомолова Л.В. зазначила, що всупереч вказаним вимогам, під час розгляду дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила на підставі належних та допустимих доказів факт вчинення нею дисциплінарного проступку.

В основу оскаржуваного рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя покладено лише обвинувальний акта у кримінальному провадженні № ____ від 16 березня 2022 року, а також ухвали слідчих суддів та рішення Вищої ради правосуддя, ухвалені під час досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні, що не можуть вважатися джерелом доказів.

Зазначила, що згідно з вимогами частини четвертої статті 110 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, а тому за своєю суттю містить виклад доводів суб’єктивного процесуального рішення прокурора у кримінальному провадженні.

Незаконним, на переконання судді Богомолової Л.В., є також обґрунтування оскаржуваного рішення висновками, що містяться в ухвалах про застосування запобіжних заходів та у рішеннях Вищої ради правосуддя, оскільки за змістом статті 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення.

Вказала, що дисциплінарний орган не надав оцінки зібраним у дисциплінарному провадженні доказам, які спростовують факт вчинення нею дисциплінарного проступку, зокрема: рішенню Вільнянського районного суду Запорізької області від 28 червня 2022 року у справі № 314/1263/22 (провадження № 2-о/314/39/2022), яким встановлені обставини та місце трагічної загибелі військовослужбовців; акту № 63/23 про нещасний випадок, яким визначено місце загибелі військовослужбовця на території морського порту в місті Маріуполі; стенограмам розмов від 3 квітня 2022 року та від 13 квітня 2022 року, які свідчать про її проукраїнську позицію в період перебування на тимчасово окупованій території після початку повномасштабного вторгнення.

Зауважила, що допитані як свідки судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області, які перебували на тимчасово окупованій території під час подій, про які зазначено в обвинувальному акті, а саме судді ОСОБА10, ОСОБА12, ОСОБА13, ОСОБА14 ОСОБА11, ОСОБА14, ОСОБА8, ОСОБА7, у безумовному порядку виключають факти її співпраці, впливу, підбурювання, а також спонукання до співпраці з представниками фсб рф.

В оскаржуваному рішенні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя чітко не визначено, які саме її дії стали підставою для висновків про вчинення проступку, який порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, і якими доказами це підтверджується.

Зазначені обставини, на думку судді Богомолової Л.В., свідчать про те, що під час ухвалення оскаржуваного рішення, яким її притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади, Дисциплінарна палата допустила грубе порушення вимог закону (не навела в рішенні посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків), а тому відповідно до пункту 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 1 травня 2024 року № 1336/3дп/15-24 підлягає скасуванню.

Позиція Вищої ради правосуддя

Перевіривши доводи скарги судді Богомолової Л.В., зміст оскаржуваного рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, дослідивши матеріали дисциплінарного провадження та ознайомившись із частиною матеріалів кримінального провадження № ____ від 16 березня 2022 року на підставі дозволу, отриманого у встановленому статтею 222 КПК України порядку від прокурора у кримінальному провадженні, заслухавши пояснення судді Богомолової Л.В. та її представника – адвоката Озюменка Є.Ю., скаржниці Берези М.В., Вища рада правосуддя дійшла таких висновків.

Згідно з положеннями статті 131 Конституції України в Україні діє Вища рада правосуддя, яка, з-поміж іншого, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

Статтею 1 Закону № 1798-VIII передбачено, що Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

Згідно із частиною другою статті 26 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів Вища рада правосуддя утворює Дисциплінарні палати з числа членів Вищої ради правосуддя.

Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено статтею 51 цього Закону, відповідно до частини першої якої право оскаржити таке рішення до Вищої ради правосуддя має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24 червня 2021 року у справі № 11-2сап2 зазначила, що за змістом положень Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя, переглядаючи у пленарному складі рішення її дисциплінарних органів про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, має повну юрисдикцію, тобто здатна повною мірою виправити допущені дисциплінарним органом помилки, якщо такі мали місце.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі – Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права.

У пункті 123 рішення від 9 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов’язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції» (пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі «Альбер і Ле Конт проти Бельгії» та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (пункти 44–47 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайян проти Сполученого Королівства» та пункт 43 рішення у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства»).

Дисциплінарна відповідальність за своєю юридичною природою істотно відрізняється від кримінальної за підставами, процедурою реалізації, колом суб’єктів, а також характером і наслідками стягнень.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 квітня 2019 року (провадження № 11-945сап18), від 19 травня 2021 року у справі № 9901/997/18 (провадження № 11-291заі20), дисциплінарна і кримінальна відповідальність належать до різних видів юридичної відповідальності, а тому їх застосування з огляду на положення статті 4 Протоколу № 7 до Конвенції, частини першої статті 61 Конституції України не є взаємовиключним.

Кримінальна та дисциплінарна відповідальність є відокремленими правовими інститутами з різними підставами, порядком застосування, колом суб’єктів, характером стягнень, а тому притягнення до дисциплінарної відповідальності скаржниці та одночасне існування кримінального провадження щодо неї не суперечать принципам справедливості та пропорційності та не є подвійним притягненням до відповідальності за одне й те саме порушення.

Питання про вину особи у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), безумовно, може вирішити лише суд. Водночас виключні повноваження встановлювати відсутність або наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку надані дисциплінарному органу – Дисциплінарним палатам Вищої ради правосуддя (стаття 42 Закону № 1798-VIII). Відповідно, рішення будь-яких органів, у тому числі вирок суду, не можуть бути обов’язковими для дисциплінарного органу, який вправі і водночас зобов’язаний самостійно визначити наявність у діях особи складу дисциплінарного проступку. Тим більше дисциплінарний орган не може бути обмежений у здійсненні своїх повноважень щодо дисциплінарного провадження через відсутність рішення компетентного органу в іншій процедурі, зокрема через відсутність вироку суду за фактами, які можуть бути одночасно підставами притягнення особи до кримінальної та дисциплінарної відповідальності. Так само рішення дисциплінарного органу не має жодного правового значення для суду під час розгляду кримінального провадження чи справи про адміністративне правопорушення.

Під час дисциплінарного провадження надається оцінка лише фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини. Встановлені під час дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення тільки для прийняття рішення в межах своєї компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних або кримінальних правопорушень.

ЄСПЛ у своїй практиці дотримується позиції, що притягнення особи до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа у кримінальному провадженні була виправданою, не є порушенням статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення ЄСПЛ від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов’язків цивільного характеру (стандарти доказування у дисциплінарній процедурі та у кримінальному провадженні істотно відрізняються).

Зазначені позиції, наведені в рішеннях ЄСПЛ, Велика Палата Верховного Суду врахувала в постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17 (П/9901/141/18).

Пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ визначено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

Дисциплінарним проступком судді зазвичай визнається винне протиправне порушення чи невиконання суддею службових обов’язків, а також порушення спеціальних вимог та обмежень, встановлених для судді, чи загальновизнаних моральних / етичних вимог.

Відповідно до пункту 2 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VІІІ суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Згідно із частиною шостою статті 56 Закону № 1402-VІІІ суддя повинен додержуватися присяги.

Складаючи присягу судді, особа, призначена на посаду судді, присягає Українському народові об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя (стаття 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Отже, присяга судді вимагає від нього, зокрема, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Стандарти етичної поведінки, яких має додержуватись суддя, встановлюються Кодексом суддівської етики (стаття 58 Закону № 1402-VІІІ), а також актами структурних органів міжнародних організацій (Економічна і Соціальна Рада ООН, Консультативна рада європейських суддів як дорадчий орган Ради Європи та інші). Один із таких стандартів закріплює необхідність дотримання суддею належної поведінки не лише під час здійснення правосуддя, а й поза виконанням своїх суддівських обов’язків, тобто у приватному житті:

суддя повинен бути прикладом неухильного дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду;

має докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною (статті 1, 3 Кодексу суддівської етики);

дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід’ємною частиною діяльності суддів;

суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою;

поведінка судді має відповідати високому статусу його посади (принцип четвертого показника «Дотримання етичних норм», пункти 4.1, 4.2 Бангалорських принципів);

поняття суддівської етики включає, в тому числі, принципи регламентації позасудової поведінки суддів;

зміцнення довіри суспільства до судової влади, обов’язок судді бути не лише представником влади, а й людиною з високими стандартами поведінки, які полягають у тому, щоб суддя як на роботі, так і поза її межами, в повсякденному житті був еталоном порядності і справедливості – високоморальною, чесною, стриманою, врівноваженою людиною; авторитет суду та його рішень багато в чому пов’язується з авторитетом судді, оцінкою його поведінки як у сфері судочинства, так і поза межами його професійної (службової) діяльності (Коментар до Кодексу суддівської етики, затверджений рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1);

судді повинні гідно поводити себе у приватному житті (пункт 29 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів).

Вказаними положеннями закріплено обов’язок судді дотримуватися високих стандартів етичної поведінки. Крім того, з огляду на наявність у судді спеціальних правових знань та, відповідно, підвищених вимог до судді він повинен додержуватись не лише утверджених у суспільстві загальноприйнятих правил етичної поведінки для кожного громадянина, а й вчиняти у певних ситуаціях усі можливі дії для встановлення істини.

Що стосується стандарту доказування у дисциплінарному провадженні необхідно зазначити таке.

Законом України від 6 вересня 2023 року № 3378-IX «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (далі – Закон № 3378-IX) внесено зміни, зокрема, до статті 49 Закону № 1798-VIII, якою встановлено порядок розгляду дисциплінарної справи.

Законом № 3378-IX статтю 49 Закону № 1798-VIII доповнено частиною шістнадцятою, відповідно до якої підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою (Вищою радою правосуддя) за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави. Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Вказана норма Закону набрала чинності та діє з 19 жовтня 2023 року.

За загальним правилом дії процесуального закону в часі провадження у справах здійснюється відповідно до законів, чинних на день вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Із матеріалів дисциплінарного провадження вбачається, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Богомолової Л.В. діяла відповідно до положень Закону № 1798-VIII, чинних на день розгляду справи та ухвалення рішення в цій справі.

Перевіряючи наявність у поведінці судді Богомолової Л.В. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя проаналізувала в сукупності матеріали дисциплінарного провадження, зокрема зібрані під час дисциплінарного провадження письмові пояснення суддів Бердянського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА6, ОСОБА9, а також ознайомилася з окремими матеріалами кримінального провадження № ____ від 16 березня 2022 року, дозвіл на ознайомлення з якими надано постановою прокурора у кримінальному провадженні.

ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3. Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами.

З огляду на наведене, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла обґрунтованого висновку, що поведінка судді Богомолової Л.В. під час її перебування на тимчасово окупованій території міста Бердянська Запорізької області свідчить про допущення суддею поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, оскільки після початку повномасштабного вторгнення, коли вся країна згуртувалася проти російських загарбників, суддя Богомолова Л.В. навпаки, проявила лояльність до представників окупаційної влади, радо вітала «успіхи» окупаційної влади, запевняла колег-суддів Бердянського міськрайонного суду Запорізької області в можливості «продовжувати працювати в суді» на окупованій території за окупаційної влади, рекомендувала «лояльних громадян» на посади в органи окупаційної влади.

Наведені в мотивувальній частині рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про притягнення судді Богомолової Л.В. до дисциплінарної відповідальності частини фрагментів із обвинувального акта у кримінальному провадженні № ____ від 16 березня 2022 року, як і посилання в цьому рішенні на ухвалені Вищою радою правосуддя рішення за результатами розгляду подання заступника Генерального прокурора про надання згоди на утримання під вартою судді Полтавського районного суду Полтавської області Богомолової Л.В. (відряджена з Бердянського міськрайонного суду Запорізької області) та клопотань про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя, не дають підстав для висновку, що вказані документи були предметом оцінки Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя як докази на підтвердження вчинення суддею Богомоловою Л.В. дисциплінарного проступку чи про те, що обставинам, установленим за результатами оцінки змісту таких документів, було надано перевагу перед доказами, здобутими під час дисциплінарного провадження.

Щодо тверджень судді Богомолової Л.В. про порушення Дисциплінарною палатою під час розгляду дисциплінарної справи стандарту доказування, визначеного частиною шістнадцятою статті 49 Закону № 1798-VIII (наявність чітких і переконливих доказів), Вища рада правосуддя зазначає, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя отримала чіткі та переконливі докази на підтвердження наявності в діях судді Богомолової Л.В. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ. Зазначені докази Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя проаналізувала в контексті предмета доказування в дисциплінарному провадженні – підтвердження наявності / відсутності у діях судді Богомолової Л.В. складу дисциплінарного проступку, а не на підтвердження наявності фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження № ____ від 16 березня 2022 року.

Згідно з пунктом 1 частини дев’ятої статті 109 Закону № 1402-VІІІ істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Частиною другою статті 109 Закону № 1402-VІІІ передбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно кваліфікувала поведінку судді Богомолової Л.В. як істотний дисциплінарний проступок, доводи скарги судді Богомолової Л.В. не спростовують правильності встановлених Дисциплінарною палатою обставин та наведених в оскаржуваному рішенні висновків.

Висновки Вищої ради правосуддя за результатами розгляду скарги

Відповідно до пункту 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

За результатами розгляду скарги судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області Богомолової Л.В. (відряджена до Полтавського районного суду Полтавської області) Вища рада правосуддя дійшла висновку, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно встановила наявність у діях судді Богомолової Л.В. складу дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду. Наведені у скарзі доводи не спростовують обставин, установлених Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи, тому відсутні підстави для задоволення скарги.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя

вирішила:

залишити без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 1 травня 2024 року № 1336/3дп/15-24 про притягнення судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області, відрядженої до Полтавського районного суду Полтавської області, Богомолової Лариси Вікторівни до дисциплінарної відповідальності.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Голова Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя