Акт ВРП

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Бондаренко Т.З., членів Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бокової Ю.В., Кваші О.О., Мороза М.В., заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Котелевець А.В., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за скаргою Буртник Христини Василівни стосовно судді Кропивницького апеляційного суду Гончара Володимира Миколайовича,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 13 лютого 2024 року (вх. № Б-12/9/7-24) надійшла дисциплінарна скарга Буртник Х.В. щодо дисциплінарного проступку судді Кропивницького апеляційного суду Гончара В.М.

 

Стислий зміст обставин, викладених у дисциплінарній скарзі

У дисциплінарній скарзі Буртник Х.В. зазначила, що суддя Гончар В.М. під час здійснення правосуддя у справі № 387/315/22 допустив поведінку, яка може свідчити про вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу).

У дисциплінарній скарзі вказано, що 26 жовтня 2023 року прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі – САП) та детективи Національного антикорупційного бюро України (далі – НАБУ) повідомили судді Кропивницького апеляційного суду ОСОБА1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі – КК України), а саме у проханні надати йому неправомірну вигоду в сумі 10 500 доларів США за ухвалення пом’якшувального вироку стосовно обвинуваченого у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого.

Дії судді ОСОБА1 кваліфіковані за частиною третьою статті 368 КК України (прохання службової особи, яка займає відповідальне становище, надати неправомірну вигоду у великому розмірі для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, вчиненого за попередньою змовою групою осіб).

Скаржник зазначає, що правоохоронні органи також повідомили про підозру спільнику судді ОСОБА1, у якого детективи НАБУ виявили залишок незаконно одержаних грошових коштів у сумі 450 доларів США. Дії цієї особи кваліфіковані за частиною п’ятою статті 27, частиною третьою статті 368 КК України.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 991/9508/23 (провадження № 1-кс/991/9600/23) до підозрюваного ОСОБА1 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 1 017 736,50 гривень.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 6 листопада 2023 року № 1036/0/15-23 задоволено подання заступника Генерального прокурора та тимчасово, до 26 грудня 2024 року, відсторонено суддю Гончара В.М. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням його до кримінальної відповідальності.

Автор скарги також, зазначає, що з рішення Вищої ради правосуддя від 6 листопада 2023 року вбачається, що вироком Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 21 березня 2023 року ОСОБА2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, та призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки. Вирок обвинувачений оскаржив до Кропивницького апеляційного суду. Цю справу розглядала колегія суддів Кропивницького апеляційного суду під головуванням судді Гончара В.М.

26 травня 2023 року суддя ОСОБА1 вступив у попередню змову з ОСОБА3 з метою отримання неправомірної вигоди для себе за вчинення дій в інтересах підсудного ОСОБА2, а саме за ухвалення судом апеляційної інстанції рішення про призначення обвинуваченому покарання, не пов’язаного з позбавленням волі.

Спочатку ОСОБА1 визначив розмір неправомірної вигоди в сумі 3 000 доларів США для себе за вчинення дій з використанням службового становища, спрямованих на ухвалення рішення про зміну призначеного ОСОБА2 покарання на таке, що не пов’язане з позбавленням волі, але за відсутності будь-яких претензій з боку потерпілого до підсудного.

Дізнавшись, що підсудний та потерпілий не досягли примирення, суддя ОСОБА1 установив розмір неправомірної вигоди в сумі 1 500 доларів США для себе за вчинення дій з використанням службового становища, спрямованих на зменшення призначеного ОСОБА2 покарання з трьох років до вісімнадцяти місяців позбавлення волі з урахуванням відсутності примирення між підсудним та потерпілим.

Згодом суддя ОСОБА1 з ОСОБА3 з корисливих мотивів вирішили збільшити розмір неправомірної вигоди до 10 000 доларів США за ухвалення рішення з призначенням ОСОБА2 покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, незалежно від позиції потерпілого у кримінальному провадженні, та домовилися, що одержані від представників ОСОБА2 як неправомірна вигода грошові кошти зберігатимуться в ОСОБА3 до ухвалення колегією суддів Кропивницького апеляційного суду рішення на користь вказаної особи.

26 вересня 2023 року після категоричної вимоги судді ОСОБА1 щодо необхідності передання йому грошей у сумі 10 000 доларів США за вчинення ним дій, спрямованих на призначення покарання ОСОБА2, не пов’язаного з позбавленням волі, ОСОБА3 одержав від представника ОСОБА2 гроші в сумі 10 000 доларів США та залишив їх у себе на зберіганні до ухвалення колегією суддів Кропивницького апеляційного суду рішення на користь вказаної особи.

Водночас під час судового засідання 28 вересня 2023 року колегія суддів Кропивницького апеляційного суду під головуванням Гончара В.М. залишила без змін вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 21 березня 2023 року, яким ОСОБА2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, та призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 21 грудня 2023 року № 1375/0/15-23 клопотання заступника Генерального прокурора – керівника САП Клименка О.В. задоволено частково. Продовжено до 26 січня 2024 року строк тимчасового відсторонення судді Кропивницького апеляційного суду Гончара В.М. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

Такі дії судді Гончара В.М., на думку скаржника, порушують етичні стандарти поведінки судді та через суспільну небезпечність віднесені законодавцем до злочину. Буртник Х.В. вважає, що суддя Гончар В.М. допустив грубе порушення закону, яке має негативні наслідки для авторитету правосуддя.

Скаржник зазначає, що дії, про які йдеться в дисциплінарній скарзі, суддя Гончар В.М. вчиняв свідомо та для отримання особистого майнового блага, що є очевидним, грубим та свідомим порушенням стандартів безсторонності суду та етичних норм поведінки судді, а отже, свідчать про вчинення ним істотного дисциплінарного проступку.

 

Процедура розгляду дисциплінарної скарги

Відповідно до протоколу автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя від 13 лютого 2024 року зазначену дисциплінарну скаргу передано члену Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Котелевець А.В. для попередньої перевірки.

За результатами попередньої перевірки складено висновок від 11 березня 2024 року із пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Кропивницького апеляційного суду Гончара В.М.

Ухвалою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 березня 2024 року № 779/1дп/15-24 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Кропивницького апеляційного суду Гончара В.М. з підстав можливої наявності в діях судді ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу).

Про засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 24 червня 2024 року суддю Гончара В.М., його адвоката та скаржника повідомлено своєчасно та належним чином шляхом надіслання письмових повідомлень засобами електронного поштового зв’язку та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя. Крім того, у зв’язку із введенням в Україні воєнного стану та з метою забезпечення реалізації прав судді та скаржника, визначених пунктом 13.22 Регламенту Вищої ради правосуддя, судді Гончару В.М. та скаржнику запропоновано взяти участь у вказаному засіданні в режимі відеоконференцзв’язку.

У засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 24 квітня 2024 року в режимі відеоконференції взяли участь суддя Кропивницького апеляційного суду Гончар В.М. та його адвокат Паіцика О.В.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Котелевець А.В., суддю Гончара В.М., його адвоката Паіцику О.В., дослідивши матеріали дисциплінарної справи та письмові пояснення судді Гончара В.М., погодилась із пропозицією доповідача та дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Кропивницького апеляційного суду Гончара В.М. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.

 

Обставини, установлені під час розгляду дисциплінарної справи

Гончар Володимир Миколайович, громадянин України, Указом Президента України від 4 серпня 2003 року № 802/2003 призначений на посаду судді Кіровоградського районного суду Кіровоградської області. Постановою Верховної Ради України від 23 грудня 2010 року № 2869-VI обраний на посаду судді Апеляційного суду Кіровоградської області безстроково. Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Кіровоградської області та утворено Кропивницький апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Кіровоградську область, із місцезнаходженням у місті Кропивницькому.

Із матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що детективи НАБУ за процесуального керівництва прокурорів САП здійснювали досудове розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 4 квітня 2023 року.

Вироком Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 21 березня 2023 року ОСОБА2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, та призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

26 травня 2023 року ОСОБА1 вступив у попередню змову з ОСОБА3 з метою отримання неправомірної вигоди для себе за вчинення дій в інтересах підсудного ОСОБА2, справа щодо якого перебувала на розгляді у Кропивницькому апеляційному суді та яку розглядала колегія суддів, до складу якої входив Гончар В.М., за ухвалення судом апеляційної інстанції рішення про призначення ОСОБА2 покарання, не пов’язаного з позбавленням волі.

Суддя ОСОБА1 та ОСОБА3, вступивши у попередню змову, домовилися, що суддя ОСОБА1 вчинить дії на користь ОСОБА2 з використанням наданої йому влади та службового становища, а ОСОБА3, своєю чергою, повинен сприяти йому в учиненні злочину, а саме передати ОСОБА4 прохання надати неправомірну вигоду для судді ОСОБА1, одержати її та передати судді ОСОБА1 після ухвалення судового рішення на користь ОСОБА2.

Спочатку суддя ОСОБА1 визначив розмір неправомірної вигоди в сумі 3 000 доларів США для себе за вчинення дій з використанням службового становища, спрямованих на ухвалення рішення про зміну призначеного ОСОБА2 покарання на таке, що не пов’язане з позбавленням волі, але за відсутності будь-яких претензій з боку потерпілого до підсудного.

Дізнавшись, що підсудний та потерпілий не досягли примирення, суддя ОСОБА1 установив розмір неправомірної вигоди в сумі 1500 доларів США для себе за вчинення дій з використанням службового становища, спрямованих на зменшення призначеного ОСОБА2 покарання з трьох років до вісімнадцяти місяців позбавлення волі з урахуванням відсутності примирення між підсудним та потерпілим.

Згодом суддя ОСОБА1 з ОСОБА3 з корисливих мотивів вирішили збільшити розмір неправомірної вигоди до 10 000 доларів США за ухвалення рішення з призначенням ОСОБА2 покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, незалежно від позиції потерпілого у кримінальному провадженні, та домовилися, що одержані від представника ОСОБА2 як неправомірна вигода грошові кошти зберігатимуться у ОСОБА3 до ухвалення колегією суддів Кропивницького апеляційного суду рішення на користь вказаної особи.

26 вересня 2023 року після категоричної вимоги ОСОБА1 щодо необхідності передання йому грошей у сумі 10 000 доларів США за вчинення як суддею дій, спрямованих на призначення ОСОБА2 покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, ОСОБА3 одержав від ОСОБА4 гроші в сумі 10 000 доларів США та залишив їх у себе на зберігання до ухвалення колегією суддів Кропивницького апеляційного суду рішення на користь вказаної особи.

Водночас під час судового засідання 28 вересня 2023 року колегія суддів Кропивницького апеляційного суду під головуванням судді Гончара В.М. залишила без змін вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 21 березня 2023 року, яким ОСОБА2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, та призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

З огляду на те, що обставини, які суддя ОСОБА1 заздалегідь визначив як умову одержання неправомірної вигоди, не настали, гроші в сумі 10 000 доларів США, які були предметом неправомірної вигоди, ОСОБА3 28 вересня 2023 року повернув ОСОБА4.

Наведені відомості підтверджуються, зокрема, обвинувальним актом від 15 березня 2024 року, протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі – НСРД) стосовно судді ОСОБА1, якими зафіксовано висловлення ОСОБА1 прохання надати йому неправомірну вигоду за ухвалення рішення та одержання ним від представників ОСОБА2 неправомірної вигоди в розмірі 10 000 доларів США за ухвалення рішення про зменшення призначеного ОСОБА2 покарання з трьох років до вісімнадцяти місяців позбавлення волі з урахуванням відсутності примирення між підсудним та потерпілим.

26 жовтня 2023 року в межах зазначеного кримінального провадження заступник Генерального прокурора – керівник САП Клименко О.В. склав письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, а саме у проханні службовою особою, яка займає відповідальне становище, надати неправомірну вигоду у великому розмірі для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, яке того самого дня вручено судді ОСОБА1 у присутності захисника Паіцики О.В.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 991/9508/23 (провадження № 1-кс/991/9600/23) до підозрюваного ОСОБА1 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 1 017 736,50 гривень.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 6 листопада 2023 року № 1036/0/15-23 задоволено подання заступника Генерального прокурора – керівника САП Клименка О.В. про тимчасове відсторонення судді Кропивницького апеляційного суду Гончара В.М. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності. Тимчасово, до 26 грудня 2023 року, відсторонено суддю Кропивницького апеляційного суду Гончара В.М. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

Вища рада правосуддя встановила, що постановою заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. від 19 грудня 2023 року продовжено строк досудового розслідування кримінального провадження № ____ від 4 квітня 2023 року за підозрою ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, за підозрою ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п’ятою статті 27, частиною третьою статті 368 КК України, та за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 368 КК України, до трьох місяців, тобто до 26 січня 2024 року.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 21 грудня 2023 року № 1375/0/15-23 клопотання заступника Генерального прокурора – керівника САП Клименка О.В. задоволено частково. Продовжено до 26 січня 2024 року строк тимчасового відсторонення судді Кропивницького апеляційного суду Гончара В.М. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 22 грудня 2023 року строк дії обов’язків, покладених на підозрюваного ОСОБА1, продовжено до 22 лютого 2024 року.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 20 лютого 2024 року строк дії обов’язків, покладених на підозрюваного ОСОБА1, продовжено до 20 квітня 2024 року.

18 березня 2024 року обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, передано для розгляду до Вищого антикорупційного суду.

8 квітня 2024 року розпочалося підготовче судове провадження, за результатами якого справу призначено до розгляду у Вищому антикорупційному суді на 16 квітня 2024 року.

Станом на сьогодні матеріали кримінального провадження № ____ від 4 квітня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, перебувають у провадженні Вищого антикорупційного суду.

 

Пояснення судді Кропивницького апеляційного суду Гончара В.М.

У письмових поясненнях, наданих на запит члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, суддя Гончар В.М. зазначив, що головними доводами дисциплінарної скарги Буртник Х.В. є те, що «суддя Гончар В.М. домовлявся через посередника про ухвалення потрібного рішення, фактично діяв від колегії у позапроцесуальному спілкуванні з підсудним та гарантував ухвалення “потрібного” рішення».

Ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки згідно з наявними у матеріалах кримінального провадження № ____ протоколами про результати проведення НСРД не зафіксовано жодного «позапроцесуального спілкування» з обвинуваченим ОСОБА2, свідком ОСОБА5 (мати обвинуваченого), адвокатами обвинуваченого ОСОБА6, ОСОБА7 чи свідком / агентом ОСОБА4.

Суддя Гончар В.М. вказав, що незрозумілими та необґрунтованими є доводи скаржника щодо вимагання неправомірної вимоги задля ухвалення саме «потрібного» рішення, оскільки за результатами апеляційного перегляду ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 28 вересня 2023 року вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 21 березня 2023 року стосовно обвинуваченого ОСОБА2 залишено без мін.

Суддя Гончар В.М. повідомив, що вказану ухвалу не було оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду, тому твердження скаржника про те, що «позапроцесуальне спілкування» мало на меті ухвалення «потрібного» рішення, є надуманим та безпідставним.

Щодо спілкування із громадянином ОСОБА3 або «спільником» суддя Гончар В.М. зазначив, що вони знайомі з дитинства, а отже, протягом тривалого часу спілкувалися з різних питань, не пов’язаних з його професійною діяльністю.

ОСОБА3 жодного разу не брав участі у справах, які перебували в його провадженні, зокрема у справі № 387/315/22, оскільки він не є фахівцем у галузі права, представником чи адвокатом.

Вказав, що матеріали кримінального провадження № ____ містять лише один доказ на підтвердження розмови між ним та громадянином ОСОБА3 стосовно справи «із прізвищем обвинуваченого “ ОСОБА2”».

Згідно з протоколом НСРД аудіоконтролю особи, складеним старшим оперуповноваженим 2 сектору 1 відділу ГВ ЗНД УСБУ в Кіровоградській області

29 травня 2023 року, ОСОБА3 26 травня 2023 року мав на меті з’ясувати, чи перебуває «справа ОСОБА2» на розгляді в судді Гончара В.М. як головуючого колегії суддів, а також дату призначення справи до розгляду.

Із попередніх протоколів НСРД убачається, що під час спілкування «агента» ОСОБА4 з ОСОБА3, ОСОБА3 було передано вказану інформацію, зокрема про номер судової справи, склад колегії суддів і дату судового розгляду.

Суддя Гончар В.М. зауважив, що такі відомості в розумінні чинного законодавства та Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, не є «позапроцесуальним спілкуванням» та не призводять до розголошення якоїсь конфіденційної інформації, а навпаки, є загальновідомими, публічними.

Крім того, суддя Гончар В.М. повідомив, що вебресурс «Судова влада України» містить загальновідому інформацію: дата, час призначення справи до розгляду, склад суду, єдиний унікальний номер справи, сторони у справі та суть справи.

Ці відомості і були предметом обговорення з ОСОБА3, а тому їхнє спілкування не може вважатися «позапроцесуальним».

Усі інші протоколи НСРД кримінального провадження № ____ взагалі не містять згадки про матеріали кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА2, що перебували в його провадженні.

Суддя Гончар В.М. також зазначив, що скаржник Буртник Х.В. у дисциплінарній скарзі посилається на подібні, на її думку, рішення Дисциплінарних палат Вищої ради правосуддя. Однак обставини дисциплінарних проваджень стосовно суддів Живцової О.А. та Грищенко І.О. є іншими, містять суттєву відмінність, оскільки спілкування суддів у зазначених випадках відбулося безпосередньо з особою, яка притягувалась до адміністративної відповідальності в одному випадку, та адвокатом у кримінальному провадженні – в іншому.

Надуманим, зазначив суддя Гончар В.М., є також твердження Буртник Х.В. про «вимагання неправомірної вигоди», оскільки беззаперечних доказів такого факту матеріали кримінального провадження № ____ не містять, не містять відомостей про отримання ним якоїсь неправомірної вимоги.

Водночас суддя Гончар В.М. вважає, що резонанс цієї події, викликаний медіа, на який посилається скаржник, насамперед спровоковано діями правоохоронних органів – НАБУ / САП, які безпідставно, навмисно висвітлили спотворену, необ’єктивну інформацію щодо обставин кримінального провадження № ____ з метою дискредитації його як судді Кропивницького апеляційного суду.

 

Висновки за результатами розгляду дисциплінарної справи

Надаючи правову кваліфікацію поведінці судді Гончара В.М., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає за доцільне зазначити таке.

Згідно із частиною другою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

Частиною першою статті 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» установлено, що відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді з посади.

Пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав, зокрема, допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за наслідками дисциплінарного провадження до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Пунктом 1 частини восьмої статті 109 цього Закону визначено, що дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується, у тому числі, у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду (пункт 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Вирішуючи питання щодо дисциплінарної відповідальності судді Гончара В.М., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначає, що під час розгляду цієї дисциплінарної справи надає оцінку вказаним вище доказам, не оцінює пред’явленого судді ОСОБА1 обвинувачення, зокрема не досліджує питання ступеня вини. у вчиненні кримінального правопорушення.

Дисциплінарний проступок та кримінальне правопорушення не є тотожними поняттями. Цілком можливим є притягнення особи за одні й ті самі дії і до дисциплінарної, і до кримінальної або адміністративної відповідальності. Це не суперечить Конституції України, яка забороняє притягати двічі до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (частина перша статті 61). Питання про вину особи у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), наявність складу кримінального правопорушення, безумовно, може вирішити лише суд. Дисциплінарне провадження не може підміняти кримінальне провадження.

Виключні повноваження встановлювати відсутність або наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку надані дисциплінарному органу – Дисциплінарним палатам Вищої ради правосуддя (стаття 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»). Відповідно, дисциплінарний орган має право і зобов’язаний самостійно визначити наявність у діях особи складу саме дисциплінарного проступку.

Дисциплінарний орган не може бути обмежений у здійсненні своїх повноважень щодо дисциплінарного провадження через відсутність рішення компетентного органу в іншій процедурі, зокрема через відсутність вироку суду за фактами, які можуть бути одночасно підставами притягнення особи до кримінальної та дисциплінарної відповідальності.

Установлені під час дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення тільки для ухвалення рішень Вищою радою правосуддя в межах своєї компетенції й жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні кримінальних правопорушень.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрито (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення ЄСПЛ від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов’язків цивільного характеру.

Ураховуючи наведене, доводи судді Гончара В.М. та його представника про неможливість одночасного розгляду дисциплінарної та кримінальної справи щодо його дій та поведінки не можуть бути взяті до уваги.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає за доцільне акцентувати, що рішення в дисциплінарній справі стосовно судді Гончара В.М., хоч і ухвалюється на підставі, зокрема, фактів, установлених правоохороними органами та органами прокуратури, однак ґрунтується на самостійних підставах, установлення яких є необхідним для вирішення питання про наявність чи відсутність у діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з пунктом 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Поведінка судді під час здійснення правосуддя має узгоджуватись з правилами Кодексу суддівської етики, затвердженого XI з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року, якими визначено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною (статті 1, 3 Кодексу).

Незалежність судді під час здійснення правосуддя є передумовою дії принципу верховенства права та невід’ємною складовою справедливого суду (стаття 5 зазначеного Кодексу).

Згідно зі статтею 14 вказаного Кодексу суддя повинен уникати позапроцесуальних взаємовідносин з одним із учасників або його представником у справі за відсутності інших учасників процесу.

Недотримання вказаних вимог може призвести до втрати довіри до суду іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві. Дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід’ємною частиною діяльності суддів. Суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою.

Особливості посади професійного судді полягають в уособленні державної влади шляхом здійснення правосуддя на засадах верховенства права, законності та справедливості, а статус судді передбачає найвищий рівень правової свідомості та професійної відповідальності перед суспільством, що повинно стверджуватися суддями у спосіб неухильного дотримання норм законодавства під час розгляду справ з метою забезпечення права на справедливий суд та захисту прав і свобод особи.

Серед етичних вимог до суддів, що містяться у зазначених Бангалорських принципах поведінки суддів, є, зокрема, така – у своїх особистих стосунках з адвокатами, що мають постійну практику в суді, де розглядає справи цей суддя, суддя уникає ситуацій, що могли б викликати обґрунтовану підозру чи створити видимість наявності у судді певних схильностей чи упередженого ставлення.

Наведене дає підстави для висновку, що етичними нормами і стандартами професійної поведінки судді охоплюється заборона дій або бездіяльності у професійній або інших сферах життя, які з точки зору поінформованого та розсудливого стороннього спостерігача можуть викликати сумніви в незалежності, безсторонності суду й завдати шкоди авторитету судової влади.

З урахуванням викладеного Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначає, що суддя має дотримуватися високих стандартів поведінки та не вчиняти дій, які підривають авторитет правосуддя, та завжди дбати про те, щоб його дії сприяли зміцненню суспільної довіри до судових органів, а поведінка – відповідала високому статусу його посади.

Дії судді Гончара В.М., що полягають у позапроцесуальному спілкуванні з ОСОБА3, який діяв в інтересах учасника кримінальної справи, яка перебувала у нього на розгляді, порушують стандарти безсторонності суду та етичні норми поведінки судді, викликають обґрунтовані сумніви у здатності судді неупереджено виконувати свої функції, створюють уявлення про можливість вплинути на ухвалення судового рішення в позапроцесуальний спосіб, що завдає істотної шкоди авторитету правосуддя і порочить звання судді, а отже, свідчать про наявність підстав для притягнення судді Гончара В.М. до дисциплінарної відповідальності.

Суддя Гончар В.М. у поясненнях щодо його спілкування з ОСОБА3 зауважив, що знайомий з ним із дитинства, тому протягом тривалого часу між ними відбувалося спілкування з різних питань, не пов’язаних з його професійною діяльністю, зокрема з побутових питань, стану здоров’я та інших особистих обставин. ОСОБА3 жодного разу не брав участі у справах, які перебували у провадженні судді Гончара В.М., зокрема, у тому числі у справі № 387/315/22, оскільки він не є фахівцем у галузі права, представником чи адвокатом.

Однак суддя Гончар В.М. проявив ініціативу у спілкуванні з особою, яка не була учасником кримінального провадження, у справі ОСОБА2, що виходить за межі побутового спілкування та не узгоджується із завданнями кримінального судочинства, принципом незалежності судді.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також наголошує, що твердження судді Гончара В.М. про те, що ОСОБА3 не був учасником цієї справи, не є адвокатом, не спростовує обставин позапроцесуального спілкування з ним, оскільки навіть за цих умов розголошення третій особі будь-яких відомостей, що стали відомі судді у зв’язку з виконанням ним посадових обов’язків, якщо такі відомості не підпадають під ознаки публічної інформації, не узгоджуються з нормами суддівської етики.

У пункті 22 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що методи, які використовуються суддями для вирішення спорів, повинні завжди викликати довіру. Поведінка суддів у їхній професійній діяльності розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів. Повноваження, надані суддям, тісно пов’язані із цінностями правосуддя, справедливості та свободи. Стандарти поведінки, що застосовуються до суддів, випливають із цих цінностей і є передумовами довіри до здійснення правосуддя.

Зокрема, у пунктах 49, 50 вказаного Висновку зазначено, що судді у своїй діяльності повинні керуватися принципами професійної поведінки; завжди обирати такий підхід, який є безстороннім та виглядає таким ззовні, не допускаючи проявів фаворитизму або дійсної чи видимої упередженості, та демонструвати увагу до всіх осіб, які беруть участь у судовому процесі або на яких такий процес впливає, з рівноправним ставленням до сторін, підтримуючи баланс між сторонами та забезпечуючи чесний розгляд для кожної зі сторін.

Складаючи присягу, зміст якої визначений статтею 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя урочисто присягає об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Зафіксоване НАБУ позапроцесуальне спілкування судді ОСОБА1 з ОСОБА3 з приводу ОСОБА2 вказує, що суддя Гончар В.М. не дотримав норм, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Кодексом суддівської етики, Бангалорськими принципами поведінки суддів, щодо підтримання високих стандартів поведінки суддів, цінностей правосуддя та впевненості суспільства у чесності та непідкупності судових органів; незалежності; невикористання свого посадового становища в особистих інтересах або в інтересах інших осіб.

Така поведінка судді Гончара В.М. не відповідає принципам верховенства права, безсторонності і з точки зору розсудливого спостерігача викликає сумнів у справедливому та об’єктивному судовому розгляді, оскільки створює уявлення про можливість впливу на розгляд справи третіми особами чи суддями.

Зустрічі судді ОСОБА1 з ОСОБА3, під час яких суддя висловлював прохання ОСОБА3, який, своєю чергою, повинен сприяти йому у вчиненні злочину, а саме передати ОСОБА4 прохання надати неправомірну вигоду для судді ОСОБА1, одержати її та передати ОСОБА1 після ухвалення судового рішення на користь ОСОБА2, вказують на умисний характер допущених проступків, оскільки суддя Гончар В.М. не міг не усвідомлювати неправомірності та неетичності дій, які порочать звання судді. Така поведінка судді Гончара В.М. створює уявлення про можливість вплинути на ухвалення судового рішення в позапроцесуальний спосіб, що завдає істотної шкоди авторитету правосуддя.

Події щодо позапроцесуального спілкування судді Гончара В.М. та ОСОБА3 набули розголосу в медіа та викликали негативну оцінку громадськості щодо діяльності Кропивницького апеляційного суду, зокрема щодо чесності та непідкупності суддів, що, безумовно, порочить звання судді Гончара В.М., має негативний вплив на авторитет не лише цього суду, а й на судову систему в цілому.

Отже, обставини позапроцесуального спілкування судді Гончара В.М. та ОСОБА3, що набули значного суспільного резонансу й розголосу в медіа, викликали негативну оцінку громадськості щодо морально - етичних принципів і якостей особи судді (який від імені України уповноважений владою здійснювати правосуддя), що має негативний вплив на авторитет судової влади, та, зокрема, вказує, що поведінка, яку допустив суддя Гончар В.М., призвела до настання негативних наслідків, а саме – підриву авторитету судової влади.

Водночас Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначає, що дисциплінарний орган не оцінює доказів щодо їх належності та допустимості, а лише надає правову оцінку наявності або відсутності в поведінці судді ознак дисциплінарного проступку; не досліджує питання наявності або відсутності вини ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки перебіг кримінального провадження не має значення для розгляду питання про дисциплінарну відповідальність судді, крім випадків, прямо передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

ЄСПЛ у рішенні у справі «Газета “Україна-Центр” проти України» ( від 15 липня 2010 року, §§ 28–32) вказано, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності. Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення «Pullar v. United Kingdom» від 10 червня 1996 року, §. 38).

У пункті 11 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів зазначено, що зовнішня незалежність не є прерогативою чи привілеєм, наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, які домагаються та очікують неупередженого правосуддя. Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та неупередженого застосування права. Неупередженість та незалежність суддів є необхідними для гарантування рівності сторін перед судом.

Крім того, Консультативна рада європейських суддів у пункті 12 Висновку № 1 (2001) наголошує: «Судовій владі повинні довіряти не лише сторони окремої судової справи, а й суспільство в цілому. Таким чином, суддя не просто повинен насправді бути вільним від будь-яких зв’язків, прихильностей, упередженості, він чи вона також повинні вважатися вільними від цього з точки зору розсудливого спостерігача. У протилежному випадку довіру до судової влади може бути підірвано». Отже, є тісний зв’язок між незалежністю й об’єктивною неупередженістю. Із цієї причини ЄСПЛ зазвичай розглядає ці дві вимоги разом (рішення у справі «Findlay v. the United Kingdom», § 73).

Відповідно до пункту 8 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів етичні аспекти поведінки суддів необхідно проаналізувати з кількох причин. Методи, які використовуються для вирішення спорів, мають завжди викликати довіру. Повноваження, що надані суддям, тісно пов’язані із цінностями правосуддя, справедливості та свободи. Стандарти поведінки, які застосовуються до суддів, випливають із цих цінностей і є передумовами довіри до здійснення правосуддя.

У дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження.

Пояснення, які надали суддя Гончар В.М. та його представник, не спростовують висновку Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про наявність у поведінці судді Гончара В.М. складу дисциплінарного проступку.

Будь-яка особа, яка вчинила правопорушення, має бути готовою нести справедливу відповідальність за таке правопорушення.

Статус судді покладає на особу додатковий тягар відповідальності за поведінку. Від поведінки кожного служителя Феміди залежить довіра громадян до судової системи загалом. Віра у правосуддя набуває важливого значення і є джерелом сили судової влади й одночасним показником її ефективності.

Суспільство чи окрема людина зацікавлені в довірі до суду як до інституту.

Неналежна поведінка суддів підриває упевненість громадян у справедливості судової системи. Судді мають усвідомлювати і пам’ятати про те, що вони перебувають під постійним та пильним контролем громадськості.

У зв’язку із цим будь-який суддя повинен погодитися з обмеженнями, пов’язаними з дотриманням етичних норм, які на нього покладаються відповідно до його статусу. Ці обмеження можуть здаватися обтяжливими для пересічного громадянина, але суддя має дотримуватись таких обмежень добровільно та свідомо.

Особливості поведінки судді проявляються в тому, що суддя зобов’язаний не допускати будь-яких дій, що можуть заподіяти шкоду, порушити нормальну діяльність суду чи дискредитувати судову владу в цілому. Недотримання суддею моральних засад суспільства призводить до зниження його авторитету, робить таку поведінку незрозумілою для суспільства, внаслідок чого можуть виникати сумніви щодо незалежності та справедливості суду.

З метою зміцнення довіри суспільства до судової влади судді мають усвідомлювати значущість своєї місії в утвердженні верховенства права і забезпеченні захисту прав людини і основоположних свобод.

Підтримання високих стандартів поведінки вимагає від суддів уникнення створення враження неналежної поведінки, як професійної, так і особистої.

Суддя має усвідомлювати, що він представляє судову владу держави, та не допускати зі свого боку поведінки, що може зашкодити авторитету суду.

Зазначені обставини, пояснення учасників дисциплінарної справи та докази в їх сукупності, на думку Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, вказують на те, що неналежна поведінка та недбалі дії з боку судді Гончара В.М. об’єктивно свідчать про допущення ним поведінки, що порочить звання судді та істотно підриває авторитет правосуддя і суспільну довіру до суду.

Велика Палата Верховного Суду у рішенні від 17 січня 2019 року (справа № 11-1010сап18) звернула увагу на те, що за приписами Закону України «Про судоустрій та статус суддів» обовʼязковим наслідком допущення суддею неетичної поведінки, за яку його можна притягнути до дисциплінарної відповідальності, є те, що така поведінка має підривати авторитет правосуддя.

Отже, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виснувала, що в діях судді Гончара В.М. наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя Гончар В.М. допустив поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Відповідно до відомостей офіційного вебсайту Вищої ради правосуддя суддя Гончар В.М., перебуваючи на посаді судді, не був притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Згідно із характеристикою, яку надав голова Кропивницького апеляційного суду, суддя Гончар В.М. під час роботи на посаді судді Кропивницького апеляційного суду зарекомендував себе як кваліфікований юрист, відповідальний суддя, який спрямовує свою роботу на забезпечення своєчасного та якісного розгляду судових справ. Приділяє увагу підвищенню рівня своєї кваліфікації, вивченню змін до законодавства та судової практики. Дисциплінований, урівноважений, тактовний і ввічливий під час спілкування з колегами, сторонами в судовому процесі. Бере участь у зборах суддів щодо вирішення внутрішніх питань суду. Має повагу серед колег.

Ураховуючи характер та зміст істотного дисциплінарного проступку, який допустив суддя Гончар В.М,. зважаючи на наслідки такого проступку, що призвели до підриву авторитету правосуддя та негативно вплинули на ступінь довіри суспільства до судової гілки влади загалом, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що ні особа судді та ступінь його вини, ні відсутність дисциплінарних стягнень чи будь-які інші обставини не можуть вплинути на застосування до судді Гончара В.М. іншого стягнення, ніж подання про звільнення судді з посади, яке є пропорційним учиненому дисциплінарному проступку та відповідає вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

З огляду на наведені обставини та правові норми Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про застосування до судді Кропивницького апеляційного суду Гончара В.М. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

На підставі викладеного, керуючись статтею 126 Конституції України, статтями 49, 50, пунктом 23⁷ розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

вирішила:

 

притягнути суддю Кропивницького апеляційного суду Гончара Володимира Миколайовича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

Головуючий на засіданні

Першої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя

 

Члени Першої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя