Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скарги судді Полтавського апеляційного суду Гальонкіна Сергія Анатолійовича, Національного антикорупційного бюро України на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 31 січня 2024 року № 283/3дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Полтавського апеляційного суду Гальонкіна Сергія Анатолійовича,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 13 лютого 2024 року (вх. № К-996/0/7-24) надійшла скарга судді Полтавського апеляційного суду Гальонкіна С.А. та 26 лютого 2024 року (вх. № 140/0/13-24) скарга Національного антикорупційного бюро України (далі – НАБУ) на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 31 січня 2024 року № 283/3дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Полтавського апеляційного суду Гальонкіна С.А. та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу справ між членами Вищої ради правосуддя від 13 лютого та від 27 лютого 2024 року доповідачем щодо вказаних скарг визначено члена Вищої ради правосуддя Саліхова В.В.

Ухвалою Вищої ради правосуддя від 29 лютого 2024 року № 617/0/15-24 судді Полтавського апеляційного суду Гальонкіну С.А. за його клопотанням поновлено строк на оскарження рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 31 січня 2024 року № 283/3дп/15-24 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Ухвалою Вищої ради правосуддя від 4 квітня 2024 року № 1021/0/15-24 НАБУ за його клопотанням поновлено строк на оскарження рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 31 січня 2024 року № 283/3дп/15-24.

Суддя Гальонкін С.А., представник судді Кравець Р.Ю. та НАБУ належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

У засідання Вищої ради правосуддя прибув суддя Полтавського апеляційного суду Гальонкін С.А., представник судді – адвокат Кравець Р.Ю. та представник НАБУ – головний спеціаліст-юрисконсульт відділу правового забезпечення та супроводження представництва в судах Юридичного управління Пилипенко С.М., які підтримали доводи своїх скарг та надали додаткові пояснення.

Вища рада правосуддя, дослідивши скарги, матеріали дисциплінарної справи, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Саліхова В.В., суддю Гальонкіна С.А., представника судді – адвоката Кравця Р.Ю. та представника НАБУ – головного спеціаліста-юрисконсульта відділу правового забезпечення та супроводження представництва в судах Юридичного управління Пилипенка С.М., установила таке.

До Вищої ради правосуддя 21 листопада 2023 року (вх. № 456/0/13-23) надійшла скарга НАБУ за підписом директора Кривоноса С.Ю. на дії судді Полтавського апеляційного суду Гальонкіна С.А. з підстав допущення ним поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя.

У скарзі НАБУ зазначено, що Перший підрозділ детективів Головного підрозділу детективів НАБУ здійснював досудове розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № ____ від 28 липня 2022 року за підозрою ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п’ятою статті 27, частиною другою статті 15, частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України (далі – КК України), ОСОБА2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27, частиною другою статті 15, частиною третьою статті 369, частиною п’ятою статті 27, частиною другою статті 15, частиною третьою статті 369 КК України, ОСОБА3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27, частиною другою статті 15, частиною третьою статті 369, частиною п’ятою статті 27, частиною другою статті 15, частиною третьою статті 369 КК України.

Досудове розслідування встановило, що адвокат ОСОБА3 отримав неправомірну вигоду від ОСОБА4, повідомивши йому, що грошові кошти призначаються судді / голові Полтавського апеляційного суду ОСОБА6 за скасування рішення суду першої інстанції про притягнення ОСОБА4 до адміністративної відповідальності в судовій справі № 552/2083/22.

Скаржник зазначив, що у провадженні судді Гальонкіна С.А. перебувала судова справа № 552/2083/22 про адміністративне правопорушення за апеляційними скаргами ОСОБА4 та його захисника – адвоката ОСОБА3, на постанову судді Київського районного суду міста Полтави від 8 вересня 2022 року, якою ОСОБА4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

За результатами розгляду цієї справи суддя Гальонкін С.А. постановою від 15 листопада 2022 року задовольнив апеляційні скарги ОСОБА4 та його захисника – адвоката Бутиріна О.М., скасував вказану постанову суду від 8 вересня 2022 року, провадження у справі стосовно ОСОБА4 закрив у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

НАБУ зазначило, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 28 липня 2022 року отримало дані про позапроцесуальне спілкування судді ОСОБА6 з адвокатом ОСОБА1 про судову справу № 552/2083/22 та про ОСОБА4, якого згодом було звільнено від адміністративної відповідальності.

Крім того, під час здійснення досудового розслідування встановлено, що 16 листопада 2022 року у службовому кабінеті судді ОСОБА6 відбулася розмова між ним, суддею Полтавського апеляційного суду ОСОБА7 та суддею Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА8, під час якої вказані особи обговорювали можливість втручання у процес здійснення правосуддя суддею Рубіжанського міського суду Луганської області (відряджена до Ленінського районного суду міста Полтави) Москаленко В.В., у провадженні якої перебували матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності сина судді ОСОБА7 – ОСОБА5 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, з метою вплинути на ухвалення нею рішення щодо непритягнення ОСОБА5 до адміністративної відповідальності.

Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20 грудня 2023 року № 1352/3дп/15-23 відкрито дисциплінарну справу щодо судді Полтавського апеляційного суду Гальонкіна С.А. з підстав можливої наявності в його діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 6 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу; неповідомлення суддею Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників судового процесу чи інших осіб, включаючи осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з приводу конкретних справ, що перебувають у провадженні судді, якщо таке звернення здійснено в інший, ніж передбачено процесуальним законодавством спосіб, упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про такий випадок).

Рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 31 січня 2024 року № 283/3дп/15-24 суддю Полтавського апеляційного суду Гальонкіна С.А. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

За результатами розгляду дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.

Постановою Київського районного суду міста Полтави від 8 вересня 2022 року ОСОБА4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду, ОСОБА4 та його захисник оскаржили її в апеляційному порядку.

26 вересня 2022 року до провадження судді Полтавського апеляційного суду Гальонкіна С.А. на підставі автоматизованого розподілу судових справ між суддями надійшли вказані вище апеляційні скарги ОСОБА4 та його захисника на постанову суду першої інстанції від 8 вересня 2022 року.

Постановою судді Полтавського апеляційного суду Гальонкіна С.А. від 15 листопада 2022 року вказані апеляційні скарги задоволено. Постанову судді Київського районного суду міста Полтави від 31 січня 2022 року скасовано, провадження у справі щодо ОСОБА4 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Вказана постанова суду апеляційної інстанції містить описку в даті ухвалення судом першої інстанції постанови суду щодо ОСОБА4, постанова Полтавського апеляційного суду містить виклад події адміністративного правопорушення, тотожний змісту постанови Київського районного суду міста Полтави від 8 вересня 2022 року.

Із копій протоколів негласних слідчих (розшукових) дій (далі – НСРД) – зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 25 жовтня 2022 року, від 8 грудня 2022 року (містять позначку про розсекречення), які здійснювалися на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду Задорожної Л.І. від 29 вересня 2022 року у межах кримінального провадження № ____, детективи НАБУ зафіксували розмову адвоката ОСОБА1 та судді ОСОБА6, які обговорювали можливу зустріч в період із 13 до 20 жовтня 2022 року. 20 жовтня 2022 року (позначка часу 10:57:07) відбувся діалог судді ОСОБА6 із адвокатом ОСОБА1 тривалістю 28 секунд, який вказує на факт позапроцесуального обговорення матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА4, які перебували у провадженні судді Гальонкіна С.А. (викладено мовою оригіналу):

«<...> Об’єкт (відповідно до протоколу ідентифіковано як номер мобільного телефону адвоката ОСОБА1) – Алло.

Чоловік (відповідно до протоколу ідентифіковано як номер судді ОСОБА6) – Алло, Володя. Привет.

ОСОБА1 – Серёжа, ну нема нічого ще.

ОСОБА6 – Ага, Слышишь, а ти мне скажи ще такий вопрос: а там ти якусь фамілію мені харківську казав отам.

ОСОБА1 – Не харковську – в тебе сто тридцята. ОСОБА4.

ОСОБА6 – У?

ОСОБА1 – ОСОБА4.

ОСОБА6 – ОСОБА4, да?

ОСОБА1 – Угу. Глянь.

ОСОБА6 – Хорошо. Всё, добро».

Крім того, із вказаних протоколів також вбачається, що 11 листопада 2023 року ОСОБА1 та ОСОБА6 домовляються зустрітися у приміщенні Полтавського апеляційного суду та під час розмови завуальовано обговорюють матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА4. Зокрема, ОСОБА1 зауважує в розмові (викладено мовою оригіналу): «<...> От так, угу «улітки», як положено, ми там...все.», «ОСОБА4», на що ОСОБА6 відповів: «Ну я ж собі...».

14 листопада 2023 року адвокат ОСОБА1 у розмові з адвокатом ОСОБА2 (копія протоколу НСРД від 8 грудня 2022 року) згадує заувальовано «Рагульку», «Ракушку» та зауважує, що «<...> ну то все там тоже нормально <...>».

З постанови детектива НАБУ від 1 березня 2023 року про закриття кримінального провадження в частині кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, вбачається, що у ході кримінального провадження досліджувався факт можливого прийняття пропозиції отримання неправомірної вигоди головою Полтавського апеляційного суду ОСОБА6 за вирішення питання про скасування рішення Київського районного суду міста Полтави про притягнення ОСОБА4 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, однак за результатами досудового розслідування не здобуто достатніх доказів, які вказували б на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважила, що згідно з наданими судом відомостями 20 жовтня 2022 року суддя Гальонкін С.А. дійсно брав участь у розгляді справ як член колегії. Утім, лише в одній справі, яка розглядалася цього самого дня та в якій здійснювалася фіксація судового засідання технічними засобами, що чітко підтверджує факт перебування судді в судовому процесі з 08:42 до 09:31, та неможливість спілкування із третіми особами в реальному часі за допомогою мобільного телефону. В інших випадках фіксування судового процесу не здійснювалося, справа розглядалася за відсутності учасників процесу, що не виключає фактичних обставин, зафіксованих у протоколах проведення НСРД.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголосила, що суддя Гальонкін С.А. не заперечує факту розмов із адвокатом ОСОБА1, які відбулися 20 жовтня 2022 року та 11 листопада 2022 року, однак стверджує, що мета такого спілкування не пов’язана з розглядом ним справи про адміністративне правопорушення.

Проте, на переконання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, аналіз змісту розмови між суддею Гальонкіним С.А. та адвокатом ОСОБА1, яка відбулась 20 жовтня 2022 року, вказує, що суддя Гальонкін С.А. сам зателефонував адвокату ОСОБА1, уточнив прізвище особи, яке попередньо, як убачається зі змісту розмови, йому вже називали. При цьому адвокат чітко вказав прізвище особи, статтю, за якою, ймовірно, притягнули цю особу адміністративної відповідальності, зазначив, що справа перебувала у провадженні Гальонкіна С.А., попросив його «глянути». Суддя Гальонкін С.А. відповів ствердно, жодного подиву щодо прізвища не виявив, що вбачається зі звукозапису розмови, наданого НАБУ.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя констатувала, що зазначена розмова відбулась у робочий день та в робочий час судді Гальонкіна С.А. і не стосувалася будь-яких побутових питань, а мала безпосереднє відношення до обставин конкретної справи, що перебувала у провадженні судді.

Утім, зміст розмови не вказує, що суддя Гальонкін С.А. зобов’язався ухвалити те чи інше рішення, як-от задовольнити апеляційну скаргу, скасувати судове рішення, однак ініціював спілкування з особою, яка не була учасником провадження, погодився переглянути такі матеріали в інтересах цієї особи, що безпосередньо передбачало їх вивчення та дослідження, отримання інформації, що, на переконання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, виходить за межі побутового спілкування та не узгоджується із завданнями судочинства, принципом незалежності судді.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також наголосила, що твердження судді, що адвокат ОСОБА1 не був учасником цієї справи, не здійснював у ній представництва, що це було пов’язано із надходженням до провадження апеляційного суду численних справ із суду іншої області, не спростовує обставин його позапроцесуального спілкування, оскільки навіть за цих умов розголошення третій особі будь-яких відомостей, що стали йому відомі у зв’язку з виконанням ним посадових обов’язків, якщо такі відомості не підпадають під ознаки публічної інформації, не узгоджуються з нормами суддівської етики. Крім того, надання такої інформації явно не узгоджувалося з вимогами статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою звернення до суду громадян, організацій чи посадових осіб, які відповідно до закону не є учасниками судового процесу, щодо розгляду конкретних справ судом не розглядаються, якщо інше не передбачено законом.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також установила, що 28 вересня 2022 року до провадження судді Рубіжанського міського суду Луганської області (відряджена до Ленінського районного суду міста Полтави) Москаленко В.В. надійшли матеріали про притягнення ОСОБА5 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП (справа № 553/4670/22).

Із протоколу про адміністративне правопорушення вбачалося, що 24 вересня 2022 року о 21:45 в місті Полтаві на вулиці Олександра Бідного, 2, водій ОСОБА5 керував транспортним засобом BMWx5, д. н. з. ____, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, що підтверджувалось висновком щодо результатів медичного огляну на стан сп’яніння № 441, проведеного цього самого дня лікарем Комунального підприємства «Полтавський обласний центр залежностей Полтавської обласної ради».

Постановою судді Москаленко В.В. від 27 березня 2023 року ОСОБА5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду від 27 березня 2023 року, адвокат Щербак Т.О. в інтересах ОСОБА5 оскаржив її до суду апеляційної інстанції.

7 квітня 2023 року вказана апеляційна скарга надійшла до провадження Полтавського апеляційного суду. Втім, постановами суддів Полтавського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року, від 5, 9, 18, 22, 24, 26 травня 2023 року, 1, 12, 14 червня 2023 року, 12, 28 липня 2023 року, 2 серпня 2023 року відведено їх від розгляду цієї апеляційної скарги, оскільки вони працюють разом із суддею Полтавського апеляційного суду Томилком В.П., а особа, притягнута до адміністративної відповідальності, є його сином. Постановою судді Томилка В.П. від 4 серпня 2023 року задоволено його самовідвід від розгляду апеляційної скарги, оскільки ОСОБА5, який притягається до адміністративної відповідальності, є його сином. Надалі ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2023 року задоволено подання Полтавського апеляційного суду, матеріали справи № 553/4670/22 передано до Харківського апеляційного суду.

Постановою Харківського апеляційного суду від 7 листопада 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА5 – адвоката Щербак Т.О. – задоволено частково, постанову Ленінського районного суду міста Полтави від 27 березня 2023 року щодо притягнення ОСОБА5 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП скасовано, ухвалено нову постанову, якою матеріали у справі про адміністративне правопорушення повернуто до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Полтавській області для належного оформлення та усунення недоліків.

16 листопада 2022 року у службовому кабінеті судді ОСОБА6 відбулася розмова між ним, суддею Полтавського апеляційного суду ОСОБА7 та суддею Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА8, під час якої вони обговорювали втручання у процес здійснення правосуддя суддею Москаленко В.В.

Зокрема, з копії протоколу проведення НСРД аудіо-, відеоконтролю особи від 3 лютого 2023 року, яке здійснювалось на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду Задорожної Л.І. від 26 жовтня 2022 року (містить відмітку про розсекречення такого протоколу) вбачається, що в кабінеті судді ОСОБА6 відбулась розмова такого змісту (викладено мовою оригіналу, для стенограми використовувались перші літери прізвищ суддів):

«<...> Г. – Слишеш, ти мені скажи по малому ж ще не розсматрювала ця в суде, нє?

Т. – Нє.

Г. – А на коли воно?

Т. – Ну ми отложили його. На 27 грудня.

Г. – Ааа, це ж вона буде ця ж командірована, да?

Т. – Да. З Луганська чи откуда вона.

Г. – Ну вона комунікабельна чи ні?

Т. – Хрєн його знає, я пішов з ОСОБА9 общаться, воно знаєш не удобно вроде би счас, я пішов до ОСОБА10. ОСОБА10 каже: «Вони всі одінакові».

Г. – А Наталка?

Т. – 3 Наталкой я не розмовляв.

Г. – Ну Наталка я так поняв вона з ними там шось з ними в контакті, давай... <...> <...> Г. - Ало, Наташа добрий день. Ти на роботі чи нє? Угу. В наших краях не будеш? Угу. Ну дивись под’єзжай, бо тут надо тебе койшо спросить. Хороше добро. Угу, давай, угу (ОСОБА6 закінчив розмову по телефону). Счас вона приїде. Задамо вопрос. Та я думаю вона з ними должна буть ето, бо Наталка вона ж... <...>».

Як вбачається із протоколу проведення НСРД аудіо-, відеоконтролю особи від 3 лютого 2023 року, судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА6, ОСОБА7 та суддя Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА8 обговорювали матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА5 та, зокрема, суддю Москаленко В.В. (викладено мовою оригіналу, для стенограми використовувались перші літери прізвищ суддів):

«<...> Г. - Наташ, присажуйся.

К. – Ага.

Г. – Слишеш.

К. – Да.

Г. – Дивись, єсть у вас там дєвушка одна з фамілієй Москаленко.

К. – Ой єсть, Вікторія Вікторівна.

Г. – Вона яка? Комунікабельна чи так сєбє?

К. – Та, вот еті такі ж якісь інтєрєсні. Вони то вроді й нічо, ну такі якісь р’яні вони. Ото ж.

Г. – Ну дивись суть заключається в чому. У Петровіча в малого там сто тридцята. Ну сто тридцята.

К. – Ну як всігда, да?

Г. – Шось ето самоє, немає там ні стєпєні, ні проміллє.

Т. – І в протоколі ознак нема. І чого зупинили не зрозуміло. Ну казали, що поступив тєлєфонний звонок, що там десь вони, хтось дзвонив...

К. – Tiпa випивав?

Т. – Да.

К. – Ну це як всігда, стукачі.

Т. – Да. І в протоколі не вказано за якими ознаками алкогольного сп’яніння...

К. – (перебиває) Ну я попробую. Я попробую.

Г. – Угу. Ну і поняла, тут же ж в принципі не надо на біле чорне. Воно ж ...

К. – А вона його призначила?

Т. – Вона його перепризначила на 27 аж грудня.

К. – Ну потому шо дєл багато. Да, харашо. 27 грудня – день рождєнія мого малого. Ну вобщем тоді я їй скажу.

Т. – А в мого зятя тоже 27.

К. – Ну ото ж бачите, ми такі зімні всі. То хорошо. Да, я тоді побалакаю. В мене з нею контакт єсть.

Г. – Ну да ...

К. – Нічого как би щось там такого політичного.

Г. – По большому счоту ти ж знаєш ми ж люді нормальниє, ми ж всігда на все підем. Єслі нада помогти, ми всігда поможем.

К. – Да, да. Та нє, я думаю, шо...

Г. – Підтримати. Тєм болєє ти ж понімаєш, це діти, і...

К. – Та ну о чєм ви говоріте. Мені об’яснять вобще не надо.

Г. – Наташ, ну я ж знаю, шо тобі, так сказать, Я ж почему і говорю, шо просто шо…

К. – В любом случає, єслі б там шось і було, то нада помогти, та і всьо, мовчки. Тєм болєє з їхніми протоколами, то це ж там.

Т. – Там протокол і висновок. У висновку алкогольне сп’яніння, проміллє не вказано.

Г. – Ну з хлопцями вдвойом бутилку пива...

К. – Ну конечно.

Г. –...їхали додому, раз і всьо.

К. – І побачили.

Т. – Він же не пив, він в мене не пив. Оце ж уже года два як він не пив. А це ж...

К. – (перебиває) Ну фамілія та ж у сина?

Т. – Да.

К. – Ваша ж фамілія?

Т. – Да. Моя ж. А то ж розвівся, розвівся з...

К. – І началось, да?

Т. – І поїдем, каже, ми пива попили (декілька слів). І, каже, без п’ятнадцяти десять вже було...

К. – (перебиває) Бармени отож дзвонят. Ви поняли, ото ж хтось отам, оце ж забігайловках.

Т. – Каже, я тільки виїхав. Возлє третьой поліклініки були вони там. Каже, я тільки виїхав, тут тобі доганяють і тормозять.

К. – Та нє, я думаю, шо да. Ну ви ж там пояснення, все ж понаписували ж оце?

Т. – Там ніяких пояснень нема.

К. – Нє, ну счас от, в справу. Шоб було б же, щоб же з чогось починати...

Г. – Там же ОСОБА1 занімається цим вопросом.

К. – А ОСОБА1?

Г. – Да.

К. – Я поняла. Хорошо.

Г. – Ви ж з ним в нормальних? Чи нє?

К. – Нє, нормально, нормально. Нє, просто ото ж такий же ж гусь, що може ж не написать толком нічого такого. Ну тоєсть просто надо, щоб там, щас же ж практіка, шо єслі нема. Нова ж практика, єслі не було підстав для зупинки – це саме основне. Єслі не було направлення, вобще не виписано направлення, на освідєтєльствованіє – це то же ж грубєйшеє нарушеніє. Ну а по тим же ж оцим, там надо ж дивиться вобще ж відео: чи був за кермом чи не був.

Т. – каже я їхав. Діска нема копії. Єсть протокол. Ну каже, там протокол. Оце висновок, що в стані сп’яніння.

К. – А давайте я гляну.

Г. – Да. Глянеш.

К. – Гляну матеріали. Мені і діска не нада, я гляну даже сам матеріал. Подивлюся. Г. – Хорошо, ти тоді со мной свяжешся, да?

К. – Да. Та я думаю, що ми поможем. Ну не переживайте, я.... <...>».

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вказала, що із протоколів проведення НСРД вбачається, що судді обговорюють не лише перебіг справи про адміністративне правопорушення, але й особистісні характеристики судді Москаленко В.В., у провадженні якої перебувала справа, чи вона комунікабельна, чи якась інша особа має до неї підхід, а суддя Гальонкін С.А. підшукував особу, яка могла налагодити спілкування із суддею, у провадженні якої перебувала справа про адміністративне правопорушення, що, на думку дисциплінарного органу, вказувало на його зацікавленість у вирішенні питання на користь судді ОСОБА7.

Крім того, згідно із протоколами проведення НСРД суддя ОСОБА8 сказала судді ОСОБА6, що перегляне матеріали, які перебували у провадженні іншої судді, запевняла, що допоможе, суддя ОСОБА6 просив йому зателефонувати після цього, що вказує на узгодженість послідовності дій, їх домовленість.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголосила, що син судді ОСОБА7 як учасник судового провадження чи його представник не були позбавлені можливості ознайомитися з матеріалами справи про адміністративне правопорушення відповідно до статті 268 КУпАП, самостійно з’ясувати, чи необхідно подати додаткові докази, чи містять матеріали, складені уповноваженою на те особою, недоліки, та підготувати відповідну позицію захисту.

За таких обставин Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважала, що визначені процесуальним законодавством механізми виключали потребу в з’ясуванні «об’єктивної інформації» щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за сприяння судді Гальонкіна С.А., він не мав права використовувати своє посадове становище ні як голова суду апеляційної інстанції, ні як суддя суду апеляційної інстанції в інтересах колег та не повинен був дозволяти цього іншим, тому критично оцінила твердження судді Гальонкіна С.А., що метою спілкування була необхідність з’ясування / отримання об’єктивної інформації у справі про адміністративне правопорушення.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважила, що суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів (пункт 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

На переконання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, із зафіксованого НАБУ позапроцесуального спілкування судді ОСОБА6 з адвокатом ОСОБА1 та згодом із суддями ОСОБА7, ОСОБА8 вбачається, що суддя Гальонкін С.А. не дотримався норм, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Кодексом суддівської етики, Бангалорськими принципами поведінки суддів щодо підтримання високих стандартів поведінки суддів, цінностей правосуддя та впевненості суспільства у чесності та непідкупності судових органів; незалежності; невикористання свого посадового становища в особистих інтересах або в інтересах інших осіб.

Така поведінка судді Гальонкіна С.А., на думку дисциплінарного органу, не відповідає принципам верховенства права, безсторонності та неупередженості і з точки зору розсудливого спостерігача викликає сумнів у справедливому та об’єктивному здійсненні судового розгляду, оскільки створює уявлення про можливість впливу на розгляд справи третіми особами – суддями.

Крім того, 3 січня 2023 року в інтернет-виданні «Полтавщина» (https://poltava.to/news/69448/) оприлюднено статтю «СКАРГА ПОТРАПИЛА НА РОЗГЛЯД ГОЛОВНОМУ, РІШЕННЯ ХОРОШЕ»: ПОДРОБИЦІ ПІДКУПУ ПОЛТАВСЬКИХ СУДДІВ У СПРАВІ П’ЯНОГО КЕРУВАННЯ», автор якої з покликанням на ухвалу Вищого антикорупційного суду у справі щодо одного із підозрюваних у кримінальному провадженні № ____ аналізує зміст судового рішення у справі щодо ОСОБА4, ухваленого суддею Гальонкіним С.А., та цитує ухвалу слідчого судді, яка містить покликання на обставини щодо спілкування адвоката із суддею у справі про адміністративне правопорушення.

Отже, обставини позапроцесуального спілкування судді Гальонкіна С.А. та адвоката ОСОБА1 набули значного суспільного резонансу та розголосу в медіа, викликали негативну оцінку громадськості щодо моральних та етичних принципів і якостей особи судді, який від імені України уповноважений владою здійснювати правосуддя, що мало негативний вплив на авторитет судової влади, що, з-поміж іншого, вказує, що допущення суддею Гальонкіним С.А. такої поведінки призвело до настання негативних наслідків, зокрема підриває авторитет судової влади.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголосила, що дружні стосунки із суддями чи тривале знайомство з адвокатом, надання їм порад, консультацій, рекомендацій, з’ясування інформації в їх інтересах, згода вивчати матеріали справи безумовно можуть викликати у стороннього спостерігача обґрунтований сумнів у неупередженості судді та суперечить основним засадам судочинства.

За таких обставин Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважала, що в діях судді Гальонкіна С.А. наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», він допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

З-поміж іншого, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважила, що зміст розмов судді Гальонкіна С.А. із вказаними вище особами вказує, що він діяв свідомо, упереджено та умисно, оскільки не міг не розуміти неправомірності своїх дій, та що такі дії підривають суспільну довіру до суду.

Проте Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що обов’язок звернутись із повідомленням про втручання в його діяльність у судді виникає лише тоді, коли він, суб’єктивно оцінивши певні обставини щодо дій чи бездіяльності стосовно себе, буде вважати їх втручанням.

Оскільки встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини чітко й переконливо не вказують, що саме за результатами позапроцесуального спілкування з адвокатом ОСОБА1 суддя Гальонкін С.А. прийняв постанову суду від 15 листопада 2022 року, якою скасував постанову судді Київського районного суду міста Полтави від 31 січня 2022 року та закрив провадження у справі щодо ОСОБА4 на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважала, що в діях судді Полтавського апеляційного суду Гальонкіна С.А. відсутній склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважила, що згідно із частиною четвертою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарні стягнення, визначені пунктами 1 – 3 частини першої цієї статті, не застосовуються у разі вчинення суддею проступків, визначених пунктами 3, 10 –12, 14, 15 частини першої статті 106 цього Закону.

Водночас необхідність урахування принципу пропорційності під час обрання виду дисциплінарного стягнення відповідає конституційному принципу верховенства права (стаття 8 Конституції України), а також статті 8 Конвенції та практиці її застосування Європейським судом з прав людини. Як зазначено у Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про принципи й правила, що регулюють професійну поведінку суддів, зокрема етичні норми, несумісну з посадою поведінку та неупередженість (пункт 74), шкала дисциплінарних санкцій стосовно судді має відповідати принципу пропорційності.

Ураховуючи наведене, зважаючи на позитивну характеристику судді Полтавського апеляційного суду Гальонкіна Є.А., допущення ним проступку умисно, значний стаж роботи на посаді судді, який становить 31 рік, відсутність відомостей про притягнення до дисциплінарної відповідальності, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що застосування до судді Полтавського апеляційного суду Гальонкіна С.А. дисциплінарного стягнення у виді суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку та відповідає вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Не погоджуючись із рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, суддя Полтавського апеляційного суду Гальонкін С.А. та НАБУ подали до Вищої ради правосуддя скарги.

У скарзі суддя Гальонкін С.А. вказав, що висновки щодо обставин позапроцесуального спілкування з адвокатом зроблені на підставі протоколу проведення НСРД з приводу розмови, що відбулась 20 жовтня 2022 року, однак дозвіл на проведення НСРД щодо судді надано лише 26 жовтня 2022 року, тобто в цьому випадку проведено НСРД щодо третьої особи без забезпечення гарантій судді.

Звертає увагу, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначила, що суддя здійснив розголошення третій особі відомостей, що стали йому відомі у зв’язку з виконанням ним посадових обов’язків, однак у зазначеній розмові будь-які відомості та докази цього відсутні. Суддя вказав, що йшлося про запити та звернення, які надходили із приводу переданих харківських справ, із розмови не вбачається, що суддя дав згоду «глянути», адже «хорошо, все, добро» свідчить виключно про завершення розмови без надання будь-яких обіцянок.

Відповідно до протоколу за результатами проведення НСРД від 3 лютого 2023 року ОСОБА1 не вживає слова «улітки», відповідь судді на його слова є зовсім іншою, що викликає сумніви в достовірності інформації, викладеної у протоколі за результатами проведення НСРД від 8 грудня 2022 року.

Суддя Гальонкін С.А. вказує, що із жодних матеріалів НСРД не вбачається, що суддя давав якісь обіцянки адвокату, тому суддя не може нести відповідальність за вчинки та розмови інших людей, навіть якщо перебуває з ним у дружніх стосунках.

Отже, із розмов судді з адвокатом 20 жовтня 2022 року та 11 листопада 2022 року не вбачається, що суддя допустив поведінку, яка б порушувала правила суддівської етики.

Щодо обставин «внутрішнього спілкування між суддями» суддя Гальонкін С.А. у скарзі вказав, що мало місце особисте спілкування суддів із приводу справи стосовно сина одного із суддів, яке мало приватний характер та не могло вплинути на думку суспільства. Йшлося про обмін юристів думками з приводу обставин справи, при цьому жодний суддя не висловився образливо, що могло б вплинути на репутацію судді / судової влади.

Зазначає, що критичними є висновки Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя з приводу «отримання об’єктивної інформації», оскільки зазначене не підтверджується матеріалами справи, із протоколу проведення НСРД не вбачається, що йдеться про огляд матеріалів у позапроцесуальний спосіб. Зауважує, що «жодна норма не забороняє суддям здійснювати приватне спілкування у сфері їх професійного життя, надавати правничі консультації один одному в особистих справах, висловлювати своє оціночне судження з приводу колег, у тому числі з приводу їх позитивних характеристик, таких як “комунікабельність”».

У скарзі зазначено, що твердження Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про «зацікавленість у вирішенні питання на користь судді» спростовується застереженням судді в яких наголошується «не надо на біле чорне». Те ж саме стосується і висновку про «підшукував особу, яка могла налагодити спілкування із суддею», адже зі змісту протоколу проведення НСРД не вбачається, що суддя висловив прохання здійснити спілкування, а лише запитав особу, що знайома із суддею про її особисту думку щодо характеристик судді.

З розмови, що відбулася 16 листопада 2022 року, не вбачається, що суддя допустив поведінку, яка порушувала б правила етики.

Суддя Гальонкін С.А. вказує, що кримінально-процесуальним законом установлено вимогу щодо письмового повідомлення про допущені тимчасові обмеження конституційного права на таємницю спілкування внаслідок проведення НСРД у межах кримінального провадження як підозрюваного та його захисника, так і третіх осіб, які за результатами проведення НСРД зазнали втручання в їх приватне спілкування з підозрюваним.

Притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за результатами розгляду дисциплінарним органом скарги на його дії, яка ґрунтується на доказах, зібраних за результатами проведення НСРД, повинно здійснюватися з урахуванням приписів Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України). Разом із тим Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не врахувала спеціальної норми статті 256 КПК України щодо використання результатів НСРД у доказуванні.

Вказує, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення судді про проведення НСРД, тому у цьому випадку інформація щодо третьої особи, зібрана за результатами проведення НСРД щодо іншої особи (підозрюваного у кримінальному провадженні), не може бути використана проти третьої особи, зокрема як доказ учинення нею дисциплінарного проступку на посаді, яку така особа займає.

Зауважує, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не врахувала, що протоколи проведення НСРД у визначеному законом порядку не проходили перевірку на законність їх здійснення, достовірність, допустимість, належність та цілісність.

Зазначає, що спеціальним законом, який визначає порядок використання НСРД є саме КПК України, гарантії якого не було дотримано, а саме:

без дотримання вимог статті 253 КПК України використано матеріали НСРД, що здійснювалися не стосовно судді;

станом на час їх здійснення дозволу на проведення НСРД щодо судді не було отримано;

суддю не повідомлено в порядку статті 253 КПК України про проведення стосовно нього НРСД на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 жовтня 2022 року;

на порушення вимог статті 255 КПК України – матеріали НСРД щодо судді, які збиралися для розслідування за статтею 368 КК України, з урахуванням закриття провадження в цій частині мали бути негайно знищені, а не надані більш ніж через пів року до Вищої ради правосуддя.

Суддя Гальонкін С.А. зауважує про неоднакове ставлення Вищої ради правосуддя до використання матеріалів НСРД щодо скаржника в рішеннях від 10 квітня 2019 року №№ 1106/3дп/15-19, 1108/3дп/15-19, від 12 квітня 2018 року № 1096/0/15-18.

У цьому випадку не настало жодних жахливих наслідків, які потребували б накладення на суддю дисциплінарного стягнення, що Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя безпідставно залишила без уваги.

Вказує, що посилання на публікацію є необґрунтованим, оскільки в ній йдеться про провадження в частині хабаря, при цьому не вказано, що суддя взяв хабар, тобто у публікації йдеться виключно про юристів та адвоката, а не про суддю.

Наголосив, що згідно з аналізом змісту оскаржуваного рішення в ньому відсутні належні та підтверджені доказами мотиви, які підтверджували б встановлення всіх ознак дисциплінарного проступку, передбаченого 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

З урахуванням викладеного адвокат Кравець Р.Ю. в інтересах судді Гальонкіна С.А. просив скасувати рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 31 січня 2024 року № 283/3дп/15-24 та ухвалити нове, яким відмовити у притягненні судді Полтавського апеляційного суду Гальонкіна С.А. до дисциплінарної відповідальності.

НАБУ у скарзі зазначило, що з матеріалів кримінального провадження, копії яких долучено до дисциплінарної скарги від 17 листопада 2023 року № 01-179/35560, вбачається, що 20 жовтня 2022 року суддя Полтавського апеляційного суду ОСОБА6 зателефонував до адвоката ОСОБА1 та після привітання запитав: «Слышыш, а ти мне скажи ще такий вопрос: а там ти якусь фамілію мені харковську казав отам». Після сказаного ОСОБА1 повідомляє: «не харковську – в тебе сто тридцята, ОСОБА4». На що ОСОБА6 повторює: «ОСОБА4». Вказана розмова підтверджує, що за певний час до зазначеної розмови до судді ОСОБА6 уже звертався адвокат ОСОБА1 у вказаній судовій справі. При цьому адвокат ОСОБА1 у цій судовій справі не є стороною або особою, яка має будь-які повноваження на представлення інтересів сторони.

З огляду на викладене після звернення адвоката ОСОБА1 у судді Гальонкіна С.А. на підставі частини четвертої статті 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» виник обов’язок звернутися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора. Тому в діях судді Гальонкіна С.А. вбачається підстава дисциплінарної відповідальності судді відповідно до пункту 6 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Скаржник вказує, що під час спілкування 16 листопада 2022 року із суддею ОСОБА7 суддя ОСОБА6 запитує, маючи на увазі суддю Москаленко В.В.: «ну вона комунікабельна чи ні?». Після приходу судді ОСОБА8 суддя ОСОБА6 просить її «підтримати. Тєм болєє ти ж помінаєш, це діти, і…». На слова судді ОСОБА8 «а давайте я гляну» (матеріали судової справи) ОСОБА6 відповідає: «да. Глянеш». Запитує: «хорошо. Ти тоді со мной свяжешся, да?», ймовірно маючи на увазі прохання до судді ОСОБА8 повідомити за результатами звернення до неї судді ОСОБА6 та судді ОСОБА7. З урахуванням викладеного є достатні підстави вважати, що у судді Гальонкіна С.А. був умисел вплинути на суддю Ленінського районного суду міста Полтави Москаленко B.В. Більше того, зі свого боку суддя Гальонкін С.А. виконав усі дії, які він вважав за необхідне вчинити, щоб такий вплив відбувся.

Звертає увагу, що в кінці розмови суддя ОСОБА6 повідомляє судді ОСОБА8: «Воно ж ти понімаєш, суть заключається в чом. Якби шоб не було отой воні, ми б його тут би й самі даже. Бо воно ж просто, шо він же тут робе. Ти ж понімаєш, шо це начнеться». Зазначеним суддя Гальонкін С.А. підтверджує свою готовність здійснити вплив на суддів Полтавського апеляційного суду, головою якого він є, однак не бажає не робити не тому, що це суперечить закону, а тільки з метою уникнення критики таких дій.

У скарзі НАБУ зазначає, що наведені відомості, факти, які підтверджуються долученими до скарги документами, можуть свідчити про невідповідність судді Гальонкіна С.А. критеріям професійної етики та доброчесності.

З огляду на викладене, вказуючи на наявність у поведінці судді ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами 3, 6, 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу; неповідомлення суддею Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників судового процесу чи інших осіб, включаючи осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з приводу конкретних справ, що перебувають у провадженні судді, якщо таке звернення здійснено в інший, ніж передбачено процесуальним законодавством спосіб, упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про такий випадок; втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями) НАБУ просить притягнути суддю Полтавського апеляційного суду Гальонкіна С.А. до дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

За результатами перевірки доводів скарг судді Полтавського апеляційного суду Гальонкіна С.А., НАБУ, аналізу змісту оскаржуваного рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 31 січня 2024 року № 283/3дп/15-24 та матеріалів дисциплінарної справи Вища рада правосуддя вважає за доцільне зазначити таке.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з пунктами 1, 2 частини сьомої статті 56 вказаного закону суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

У Кодексі суддівської етики, затвердженому XI з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року, закріплено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість

суду. Суддя має уникати позапроцесуальних взаємовідносин з одним із учасників процесу або його представником у справі за відсутності інших учасників процесу, а також будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов’язану зі здійсненням правосуддя, та не має права використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб та не повинен дозволяти цього іншим. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною. Суддя повинен виконувати свої професійні обов’язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, незважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику, а також здійснювати судочинство в межах та порядку, визначених процесуальним законом, старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов’язки та вживати заходів для поглиблення своїх знань та вдосконалення практичних навичок.

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що суддя повинен виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки суддів з метою укріплення суспільної довіри до судових органів, поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об’єктивності суддів та судових органів. Об’єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов’язків, яка проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Забезпечення рівного ставлення до всіх сторін судового засідання має першочергове значення для належного виконання суддею своїх обов’язків. Спосіб дій та поведінка судді мають підтримувати впевненість суспільства в чесності та непідкупності судових органів.

У пункті 22 Висновку № 3 Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що методи, які використовуються суддями для вирішення спорів, повинні завжди викликати довіру. Поведінка суддів у їхній професійній діяльності розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів. Повноваження, надані суддям, тісно пов’язані з цінностями правосуддя, справедливості та свободи. Стандарти поведінки, що застосовуються до суддів, випливають із цих цінностей і є передумовами довіри до відправлення правосуддя.

У пунктах 49, 50 вказаного Висновку, зокрема, зазначено, що судді у своїй діяльності повинні керуватися принципами професійної поведінки; завжди обирати такий підхід, який є безстороннім та виглядає таким ззовні, не допускаючи проявів фаворитизму або дійсної чи видимої упередженості, та демонструвати увагу до всіх осіб, які беруть участь у судовому процесі або на яких такий процес впливає, з рівноправним ставленням до сторін, підтримуючи баланс між сторонами та забезпечуючи чесний розгляд для кожної зі сторін.

Отже, особливості посади професійного судді полягають в уособленні державної влади шляхом здійснення правосуддя на засадах верховенства права, законності та справедливості, а статус судді передбачає найвищий рівень правової свідомості та професійної відповідальності перед суспільством, що повинно стверджуватися суддями у спосіб неухильного дотримання норм законодавства під час розгляду справ з метою забезпечення права на справедливий суд та захисту прав та свобод особи.

Складаючи присягу, зміст якої визначений статтею 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя урочисто присягає об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Пунктом 3 частини першої статті 106 цього Закону визначено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок недбалості допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

Згідно із частиною дев’ятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнано, зокрема, допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.

Встановлено, що на розгляді у судді Гальонкіна С.А. перебувала судова справа № 552/2083/22 про адміністративне правопорушення за апеляційними скаргами ОСОБА4 та його захисника – адвоката Бутиріна О.М., на постанову судді Київського районного суду міста Полтави від 8 вересня 2022 року, якою ОСОБА4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Постановою судді Полтавського апеляційного суду Гальонкіна С.А. від 15 листопада 2022 року вказані апеляційні скарги задоволено, постанову суду першої інстанції скасовано, провадження у справі щодо ОСОБА4 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 28 липня 2022 року отримано дані позапроцесуального спілкування судді ОСОБА6 з адвокатом ОСОБА1 про судову справу № 552/2083/22 та про ОСОБА4.

У межах кримінального провадження № ____ детективи НАБУ зафіксували розмову адвоката ОСОБА1 та судді ОСОБА6, з якої вбачається їх позапроцесуальне спілкування щодо справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА4.

Зазначене підтверджується копіями протоколів за результатами проведення НСРД – зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 25 жовтня 2022 року, – аудіо-, відеоконтролю особи від 8 грудня 2022 року, які здійснювались на підставі ухвал слідчого судді Вищого антикорупційного суду Задорожної Л.І. від 29 вересня 2022 року, та протоколу за результатами проведення НСРД – аудіо-, відеоконтролю особи від 18 листопада 2022 року, які здійснювали на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду Ткаченка О.В. від 12 жовтня 2022 року, протоколу за результатами проведення НСРД – аудіо-, відеоконтролю особи від 3 лютого 2023 року, які здійснювали на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду Задорожної Л.І. від 26 жовтня 2022 року.

У протоколі за результатами проведення НСРД – зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 25 жовтня 2022 року зафіксована коротка розмова між адвокатами ОСОБА1 та ОСОБА2, у якій уточнюється прізвище «ОСОБА4».

У протоколі за результатами проведення НСРД – аудіо-, відеоконтролю особи від 8 грудня 2022 року, в розмові між цими адвокатами ОСОБА1 згадує завуальовано «Рагульку», «Ракушку» та зауважує, що «ну то все там тоже нормально...».

Вища рада правосуддя погоджується з висновками Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про те, що з аналізу змісту розмови між суддею Гальонкіним С.А. та адвокатом, яка відбулась 20 жовтня 2022 року, вбачається, що суддя Гальонкін С.А. сам зателефонував адвокату ОСОБА1, уточнив прізвище особи, яке попередньо йому вже називали. При цьому адвокат чітко вказав йому прізвище цієї особи, статтю, за якою, ймовірно, притягнули до відповідальності цю особу, зазначив, що справа перебувала у провадженні Гальонкіна С.А., попросив його «глянути». Суддя Гальонкін С.А. погодився, жодного подиву щодо прізвища не виявив.

Суддя Гальонкін С.А. спілкувався з особою, яка не була учасником провадження, погодився на те, щоб переглянути матеріали справи в інтересах цієї особи, що безпосередньо передбачало їх вивчення та дослідження, отримання інформації, яка виходить за межі побутового спілкування, та не узгоджувалося із завданнями судочинства, принципом незалежності судді, свідчить про недотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Вища рада правосуддя критично ставиться до доводів скарги про відсутність даних про розголошення третій особі будь-яких відомостей та пояснень судді, що мова йшла про запити та звернення, які надходили з приводу переданих харківських справ та що із цієї розмови не вбачається, що суддя дав згоду «глянути», адже «хорошо, все, добро» свідчить виключно про завершення розмови без надання будь-яких обіцянок.

У цьому випадку немає значення чи настали наслідки розголошення інформації чи ні, встановлено сам факт позапроцесуального спілкування щодо справи, в розмові на прохання адвоката ОСОБА1. «Глянь» була відповідь судді Гальонкіна С.А. «Хорошо. Всё, добро», що складається із двох ствердних слів і дає можливість вважати, що це була відповідь на прохання, а не тільки фраза на завершення розмови.

Щодо доводів скарги судді Гальонкіна С.А. про те, що висновки обставин позапроцесуального спілкування з адвокатом зроблені на підставі проведення НСРД із приводу розмови, що відбулась 20 жовтня 2022 року, однак дозвіл на НСРД щодо судді надано лише 26 жовтня 2022 року, тобто в цьому випадку використано НСРД щодо третьої особи без забезпечення гарантій судді, необхідно вказати таке.

Вища рада правосуддя звертає увагу на те, що позапроцесуальне спілкування судді Гальонкіна С.А. та адвоката ОСОБА1 відбувалось 20 жовтня 2022 року та 11 листопада 2022 року, що підтверджується копіями протоколів НСРД, дозволи на їх проведення надано завчасно на підставі ухвал слідчих суддів Вищого антикорупційного суду, як зазначено вище та підтверджується звукозаписом розмови, наданим НАБУ.

Проведення НСРД – аудіо-, відеоконтролю особи від 3 лютого 2023 року, стосовно судді ОСОБА6 здійснювалося на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду Задорожної Л.І. від 26 жовтня 2022 року, протоколом за результатами проведення НРСД підтверджується, зокрема, спілкування щодо справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА4.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» завданням оперативно-розшукової діяльності є, зокрема, пошук і фіксація фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України.

Одним із обов’язків підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, установлених пунктом 4 частини першої статті 7 вказаного Закону, є обов’язок інформувати відповідні державні органи про відомі їм факти та дані, що свідчать про загрозу безпеці суспільства і держави, а також про порушення законодавства, пов’язані зі службовою діяльністю посадових осіб.

Перший підрозділ детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України здійснював досудове розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № ____ від 28 липня 2022 року, за підозрою ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п’ятою статті 27, частиною другою статті 15, частиною третьою статті 369 КК України, ОСОБА2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27, частиною другою статті 15, частиною третьою статті 369, частиною п’ятою статті 27, частиною другою статті 15, частиною третьою статті 369 КК України, ОСОБА3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27, частиною другою статті 15, частиною третьою статті 369, частиною п’ятою статті 27, частиною другою статті 15, частиною третьою статті 369 КК України.

Постановою детектива НАБУ від 1 березня 2023 року кримінальне провадження № ____ від 28 липня 2022 року закрито в частині за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, тобто у зв’язку зі встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

Під час вказаного кримінального провадження досліджувався факт можливого прийняття пропозиції отримання неправомірної вигоди головою Полтавського апеляційного суду ОСОБА6 за вирішення питання про скасування рішення Київського районного суду міста Полтави про притягнення ОСОБА4 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.

Водночас за результатами досудового розслідування цього кримінального провадження НАБУ не здобуто достатньо доказів, які вказували б на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.

Отже, в матеріалах кримінального провадження відсутні дані про винуватість голови Полтавського апеляційного суду ОСОБА6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.

Ураховуючи, що під час досудового розслідування детективи НАБУ виявили інших причетних осіб, а також те, що суддя спілкувався з адвокатом ОСОБА1 щодо судової справи, зафіксовані певні обставини таких дій, Вища рада правосуддя вважає правомірним звернення скаржника з дисциплінарною скаргою до Вищої ради правосуддя стосовно неналежних дій судді Гальонкіна С.А.

Додані до дисциплінарної скарги протоколи за результатами проведення НСРД мали гриф «Таємно». Тобто відомості, зафіксовані у вказаних протоколах, були засекречені відповідними уповноваженими особами органу досудового розслідування.

Водночас встановлено, що гриф секретності на всіх доданих протоколах закреслений, поруч наявна позначка «Розсекречено», якою знято гриф секретності.

Протоколи за результатами проведення НСРД розсекречені на законних підставах, отже, дисциплінарний орган під час дисциплінарного провадження може досліджувати вказані протоколи та надавати оцінку викладеним у них відомостям.

Вища рада правосуддя вважає правильними висновки Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя щодо обставин позапроцесуального спілкування судді з адвокатом, зроблені на підставі протоколів за результатами проведення НСРД.

Посилання у скарзі на те, що відповідно до протоколу за результатами проведення НСРД від 3 лютого 2023 року ОСОБА1 не вживає слова «улітки» і відповідь судді на його слова є зовсім іншою, що викликає сумніви в достовірності інформації, викладеної в протоколі за результатами проведення НСРД від 8 грудня 2022 року, не спростовують висновків Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

У протоколі за результатами проведення НСРД аудіо-, відеоконтролю особи від 3 лютого 2023 року не зазначається слово «улітки», однак вказується «ОСОБА4».

Зі змісту протоколів за результатами проведення НСРД аудіо-, відеоконтролю особи від 18 листопада 2022 року, від 8 грудня 2022 року вбачається, що адвокат ОСОБА1 зазначає слово «улітки».

Розбіжності у протоколах за результатами проведення НСРД, не можуть свідчити про відсутність цієї розмови чи неналежність вказаних доказів, які у встановленому законом порядку не оскаржувалися.

Крім того, суддя Гальонкін С.А. сам не заперечує факту розмов із ОСОБА1, які відбулись 20 жовтня 2022 року та 11 листопада 2022 року, однак стверджує, що мета такого спілкування не була пов’язана з розглядом ним справи про адміністративне правопорушення.

Доводи скарги про те, що із жодних матеріалів про НСРД не вбачається надання суддею будь-якої обіцянки адвокату, не змінюють факту наявності в поведінці судді ознак дисциплінарного проступку.

Щодо справи № 553/4670/22 встановлено таке.

Стосовно ОСОБА5, який є сином судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА7, складено відповідні матеріали про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, згідно з якими 24 вересня 2022 року о 21:45 у місті Полтаві на вулиці Олександра Бідного, біля будинку 2 водій ОСОБА5 керував транспортним засобом BMWx5, д. н. з. ____, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння.

16 листопада 2022 року у службовому кабінеті судді ОСОБА6 відбулася розмова між ним, суддею Полтавського апеляційного суду ОСОБА7 та суддею Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА8 (яку викликав суддя ОСОБА6), під час якої вказані особи обговорювали матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА5 та, зокрема, суддю Москаленко В.В.

Зазначене підтверджується копією протоколу за результатами проведення НСРД аудіо-, відеоконтролю особи від 3 лютого 2023 року, що здійснювалися стосовно судді ОСОБА6 у його службовому кабінеті, який знаходиться в адміністративній будівлі Полтавського апеляційного суду.

У скарзі суддя Гальонкін С.А. зазначив, що мало місце особисте спілкування із приводу справи стосовно сина одного із суддів, ішлося про обмін юристів думками щодо обставин справи, при цьому жоден із суддів не сказав образливого чи такого, що могло б вплинути на репутацію судді / судової влади.

Вказав, що матеріалами справи не підтверджується, що огляд матеріалів відбувся в позапроцесуальний спосіб.

Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Принцип верховенства права передбачає застосування норм Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція), яка є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом (пункт 1).

У пункті 11 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів визначено, що зовнішня незалежність не є прерогативою чи привілеєм, наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, які домагаються та очікують неупередженого правосуддя. Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та неупередженого застосування права. Неупередженість та незалежність суддів є необхідними для гарантування рівності сторін перед судом.

Відповідно до протоколу за результатами проведення НСРД аудіо-, відеоконтролю особи від 3 лютого 2023 року вбачається, що відбулась, зокрема, така розмова:

«ОСОБА7 – каже я їхав. Діска нема копії. Єсть протокол. Ну каже, там протокол. Оце висновок, що в стані сп’яніння.

ОСОБА8 – А давайте я гляну.

ОСОБА6 – Да. Глянеш.

ОСОБА8 – Гляну матеріали. Мені і діска не нада, я гляну даже сам матеріал. Подивлюся.

ОСОБА6 – Хорошо, ти тоді со мной свяжешся, да?

ОСОБА8 – Да. Та я думаю, що ми поможем. Ну не переживайте, я....».

З огляду на викладене спілкування між суддями відбулося явно за межами особистого спілкування та, крім того, стосувалося огляду матеріалів справи особами, які не є її учасниками. Суддя ОСОБА8 сказала судді ОСОБА6, що перегляне матеріали, які перебували у провадженні іншої судді, запевняла, що допоможе, суддя ОСОБА6 просив йому зателефонувати після цього.

Вища рада правосуддя погоджується із висновками Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя щодо зацікавленості судді Гальонкіна С.А. у розгляді справи № 553/4670/22.

Суддя Гальонкін С.А. вказує на неможливість використання в доказуванні під час дисциплінарного провадження результатів проведення НСРД в силу приписів саме статті 256 КПК України.

Частиною першою статті 256 КПК України передбачено, що протоколи щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, аудіо- або відеозаписи, фотознімки, інші результати, здобуті за допомогою застосування технічних засобів, вилучені під час їх проведення речі і документи або їх копії можуть використовуватися в доказуванні на тих самих підставах, що і результати проведення інших слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування.

Проте зазначене не змінює встановлених під час розгляду дисциплінарної справи обставин, оскільки дисциплінарний орган не оцінює докази щодо їх належності та допустимості, а лише надає правову оцінку обставинам наявності або відсутності в поведінці судді ознак дисциплінарного проступку.

Водночас Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 березня 2019 року у справі № 9901/789/18 (провадження № 11-1464заі18) дійшла висновків щодо можливості використання таких доказів, як протоколи негласних слідчих розшукових дій під час дисциплінарного провадження, пославшись, у тому числі, на постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 та 29 січня 2019 року (справи № 800/454/17 (П/9901/141/18) та № 9901/728/18 відповідно).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод притягнення особи до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа у кримінальному провадженні була виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні провадження, які згідно з пунктом статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов’язків цивільного характеру (відповідно, стандарти доказування у дисциплінарній процедурі та у кримінальному провадженні істотно відрізняються).

Саме така правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17 (П/9901/141/18).

Встановлено, що детективи НАБУ надали дозвіл на розголошення документів (відомостей) досудового розслідування у кримінальному провадженні в межах дисциплінарного провадження відповідно до статті 222 КПК України.

Підстави стверджувати, що вказані докази, використані у дисциплінарному провадженні, отримані в незаконний спосіб, відсутні.

Документами, які підтверджують законність проведення НСРД, є ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення НСРД, з якими ознайомлений безпосередньо суддя ОСОБА6, як й із розсекреченими ухвалами слідчих суддів, на підставі яких були проведені такі дії.

Посилання судді Гальонкіна С.А. на неоднакове ставлення Вищої ради правосуддя до використання матеріалів НСРД під час розгляду дисциплінарних справ не можуть бути підставою для відхилення та оцінки таких доказів, оскільки рішення, на які посилається скаржник, не оскаржувалися у встановленому законом порядку та щодо можливості використання таких доказів, як протоколи за результатами проведення НРСД під час дисциплінарного провадження, неодноразово вказувала Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах.

Щодо порушення конституційних прав судді Гальонкіна С.А., а також статті 253 КПК України стосовно його повідомлення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій необхідно зазначити таке.

Стаття 31 Конституції України гарантує кожному таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з’ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Відповідно до статті 253 КПК України особи, конституційні права яких були тимчасово обмежені під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також підозрюваний, його захисник мають бути письмово повідомлені прокурором або за його дорученням слідчим про таке обмеження (частина перша). Конкретний час повідомлення визначається із урахуванням наявності чи відсутності загроз для досягнення мети досудового розслідування, суспільної безпеки, життя або здоров’я осіб, які причетні до проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Відповідне повідомлення про факт і результати негласної слідчої (розшукової) дії повинне бути здійснене протягом дванадцяти місяців з дня припинення таких дій, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що про обмеження своїх конституційних прав повинні бути обізнані саме особи, щодо яких проводилися НСРД. При цьому прокурор (або за його дорученням слідчий) повинен урахувати умови, визначені частиною другою цієї статті. Водночас вказаною нормою встановлено строк для здійснення такого повідомлення протягом дванадцяти місяців із дня припинення НСРД, однак не пізніше, ніж до суду буде скеровано обвинувальний акт.

З матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що, зокрема, НСРД проводилися в межах досудового розслідування та кримінального провадження стосовно адвоката ОСОБА1, отже, саме ОСОБА1 був зобов’язаний повідомити прокурор (або за його дорученням слідчий) про обмеження його конституційних прав.

НСРД проводилася в межах досудового розслідування та кримінального провадження також стосовно судді ОСОБА6 відповідно до протоколу НСРД від 3 лютого 2023 року, якого повідомлено про обмеження його конституційних прав.

Отже, Вища рада правосуддя вважає, що доводи судді Гальонкіна С.А., про порушення його конституційних прав, визначених статтею 31 Конституції України, підлягають відхиленню з огляду на те, що кримінальне провадження проводилося, зокрема, стосовно адвоката ОСОБА1, а особи, з яким він спілкувався телефоном, встановлювалися згодом під час досудового розслідування.

Стосовно доводів скарги судді Гальонкіна С.А. про те, що притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за результатами розгляду дисциплінарним органом скарги на його дії, яка ґрунтується на доказах, зібраних за наслідками проведення НСРД, повинно здійснюватися з урахуванням приписів КПК України, а протоколи за результатами проведених НСРД у визначеному законом порядку не проходили перевірки на законність їх здійснення, достовірність, допустимість, належність та цілісність, Вища рада правосуддя вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно із частиною першою статті 257 КПК України, якщо в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується у даному кримінальному провадженні, то отримана інформація може бути використана в іншому кримінальному провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора.

Вища рада правосуддя констатує, що процедура здійснення дисциплінарного провадження регламентується нормами законів України «Про судоустрій і статус суддів», «Про Вищу раду правосуддя», та зазначає, що встановлення вини особи у вчиненні злочину (кримінального правопорушення) можливе в межах кримінального провадження, яке регламентоване положеннями КПК України.

Водночас у першому випадку процедуру доказування врегульовано в загальному вигляді, у другому випадку – дуже детально. Це зумовлено тим, що правова природа дисциплінарної відповідальності істотно відрізняється від кримінальної відповідальності, що, своєю чергою, обумовлено відмінністю злочину (кримінального правопорушення) від дисциплінарного проступку, а також відмінностями в потенційній реакції держави на них, а саме дисциплінарне стягнення в одному випадку та кримінальне покарання – в другому.

На переконання Вищої ради правосуддя, відсутні підстави для застосування до відносин зі здійснення дисциплінарного провадження правил кримінального процесуального закону з огляду на те, що згідно з практикою ЄСПЛ право на справедливий суд (стаття 6 Конвенції) застосовується у цивільному (а не кримінально-правовому) аспекті (пункти 87–95 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України»).

Крім того, Вищою радою правосуддя встановлено, що, зокрема, обставини позапроцесуального спілкування судді Гальонкіна С.А. у справі щодо ОСОБА4 набули значного суспільного резонансу та розголосу.

3 січня 2023 року інтернет-видання «Полтавщина» (https://poltava.to/news/69448/) оприлюднило статтю «“СКАРГА ПОТРАПИЛА НА РОЗГЛЯД ГОЛОВНОМУ, РІШЕННЯ ХОРОШЕ”: ПОДРОБИЦІ ПІДКУПУ ПОЛТАВСЬКИХ СУДДІВ У СПРАВІ П’ЯНОГО КЕРУВАННЯ», у якій ідеться про таке.

«У загальнодоступних матеріалах справи щодо обрання запобіжних заходів адвокатам та юристу апеляційне оскарження за участі Сергія Гальонкіна згадується наступним чином:

“…адвокат повідомив свідку, що апеляційна скарга потрапила на розгляд “головному” в Полтавському апеляційному суді, і тому у справі “все буде добре”. З розмови стало зрозуміло, що вказаний адвокат чи хтось з його знайомих безпосередньо спілкується з суддею, оскільки було зазначено, що “там уже все домовлено”, а потім цей адвокат повідомив, що особисто не знайомий з суддею, а з ним спілкується якийсь “дядя”

…Пізніше цей адвокат вказав на необхідність передачі другої частини коштів для судді 10 листопада 2022 року, а також зазначив, що після зустрічі він комусь повідомить, як зрозумів свідок, можливо “дяді”, який спілкується з суддею, що все нормально”…”.

Обставини, про які йдеться у зазначеній статті, безумовно, мають негативний вплив на авторитет не лише судді Гальонкіна С.А., суду, який він очолював, а й судової системи в цілому, а отже доводи судді Гальонкіна С.А. про те, що в публікації мова йде про провадження у частині хабаря, а не про суддю, спростовуються викладеним вище та безпосередньо змістом публікації.

Закон України «Про Вищу раду правосуддя» наділяє Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя (Вищу раду правосуддя) виключними повноваженнями щодо здійснення дисциплінарних проваджень стосовно суддів та ухвалення рішень про притягнення або про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності на підставі власної оцінки дисциплінарним органом доказів, наданих / отриманих у межах дисциплінарного провадження, їх чіткості та переконливості для підтвердження існування підстави дисциплінарної відповідальності судді. Стандарт доказування вчинення дисциплінарного проступку в дисциплінарному провадженні суттєво відрізняється від стандарту доказування вчинення кримінального правопорушення в суді.

Відповідно до частини шістнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою (Вищою радою правосуддя) за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави.

Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

ЄСПЛ наголошує, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною позицією оцінку фактів, яку їм було надано в межах національного провадження, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд. Стаття 6 Конвенції водночас не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або способів їх оцінки, що є предметом регулювання національного законодавства та оцінки національними судами (рішення у справі «Трофимчук проти України» від 28 жовтня 2010 року). Однак вимога справедливості судового розгляду включає дослідження способу, у який було отримано та представлено докази, тому завдання Європейського суду з прав людини полягає, з-поміж іншого, в тому, щоб установити, чи було провадження в цілому, включно зі способом отримання і представлення доказів, справедливим у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Конвенція не встановлює норми про докази як такі. Отже, Суд не може, в принципі, виключати, що докази, отримані з порушеннями національного законодавства, можуть бути прийняті до розгляду. Національний суд має оцінити представлені йому докази і вагомість будь-яких доказів, які сторона хоче долучити до справи. Однак Суд має пересвідчитися, чи було провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, справедливим, як того вимагає пункт 1 статті 6 (mutatismutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 року, серія A № 140, сторінка 29, пункт 46).

З огляду на викладене, оцінивши вказані вище докази в їх сукупності, Вища рада правосуддя вважає правильними висновки Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про те, що в діях судді Гальонкіна С.А. наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Вища рада правосуддя не бере до уваги доводи НАБУ щодо наявності у діях судді ознак дисциплінарного проступку передбаченого пунктом 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не відкривала дисциплінарного провадження за наявністю ознак цього дисциплінарного проступку, твердження скаржника в цій частині не були предметом розгляду Дисциплінарною палатою, а отже, Вища рада правосуддя їх не розглядає.

Щодо доводів скарги НАБУ про те, що після звернення адвоката ОСОБА1 у судді Гальонкіна С.А. на підставі частини четвертої статті 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» виник обов’язок звернутися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора, Вища рада правосуддя вважає за доцільне вказати таке.

В Україні суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (стаття 129 Конституції України), незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України, а вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється (стаття 126 Конституції України). Гарантіями забезпечення незалежності судді відповідно до статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, заборона втручання у здійснення правосуддя.

За приписами частин першої, третьої статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу; втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

Статтею 2 Кодексу суддівської етики визначено, що суддя має уникати будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов’язану зі здійсненням правосуддя.

Суддя зобов’язаний звернутися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про таке втручання (частина четверта статті 48, пункт 9 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У запереченнях на скаргу НАБУ суддя Гальонкін С.А. вказав, що з наявних матеріалів справи неможливо встановити, що на заявника взагалі здійснювався будь-який вплив, зокрема: 1) єдина фраза, висловлена адвокатом у спонукальній формі, – «Глянь», не містить будь-яких реальних загроз незалежності судді чи перешкод для повного та неупередженого розгляду справи, а тому не може бути визнана як втручання в діяльність заявника як судді; 2) розмови, що передували розмові від 20 жовтня 2022 року, відповідно до долучених до дисциплінарної справи матеріалів НСРД, не стосувались справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА4; 3) факт ухвалення заявником постанови від 15 листопада 2022 року про скасування постанови суду першої інстанції від 31 січня 2022 року та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення не є безумовним доказом здійснення впливу на заявника, адже в розмові від 20 жовтня 2022 року відсутні будь-які відомості про те, що суддя висловив згоду вчиняти будь-які дії в інтересах третьої особи; 4) твердження скаржника є нічим іншим, окрім як припущеннями, адже матеріали дисциплінарної справи не містять доказів того, що як під час розмови між заявником та адвокатом ОСОБА1 20 жовтня 2022 року, так і під час розмов, які їй передували, порушувались саме ті питання, про які зазначає у своїй скарзі скаржник, тобто ці твердження не відповідають вимогам частини шістнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Вища рада правосуддя погоджується із висновками Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про те, що чинне нормативно-правове регулювання не містить чіткого визначення поняття «втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя», тому зазначене поняття в цілях статей 48, 56 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» тлумачиться суддею за його внутрішнім переконанням. Обов’язок звернутись із повідомленням про втручання в його діяльність виникає у судді лише тоді, коли суддя, суб’єктивно оцінивши певні обставини щодо дій чи бездіяльності стосовно себе, буде вважати їх втручанням.

Тобто суддя зобов’язаний звернутися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя за наявності щодо нього будь-якого незаконного впливу під час здійснення правосуддя.

У цьому випадку суддя Гальонкін С.А. керувався власним тлумаченням закону та оцінкою фактів, що не може бути підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, а тому в його діях відсутній склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Установивши правильність висновків Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про те, що в діях судді Гальонкіна С.А. наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», водночас Вища рада правосуддя вважає, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не врахувала такого.

У рішенні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя наявні посилання на міжнародні та національні акти, які визначають, що суддя при здійсненні правосуддя має дотримуватись високих стандартів поведінки, виконувати покладені на нього обов’язки з урахуванням усіх моментів, важливих для застосування відповідних юридичних норм, забезпечувати належний ступінь професійної компетентності та не вчиняти дій, які підривають авторитет правосуддя.

Відповідно до мотивувальної частини рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, дії судді Гальонкіна С.А., а саме позапроцесуальне спілкування з адвокатом ОСОБА1 та згодом із суддями ОСОБА7, ОСОБА8 вбачається, що суддя Гальонкін С.А. не дотримався норм, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Кодексом суддівської етики, Бангалорськими принципами поведінки суддів щодо підтримання високих стандартів поведінки суддів, цінностей правосуддя та впевненості суспільства у чесності судових органів; незалежності; невикористання свого посадового становища в особистих інтересах або в інтересах інших осіб.

З урахуванням встановлених під час дисциплінарного провадження обставин Третя Дисциплінарна палата кваліфікувала дії судді Гальонкіна С.А. як дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 3 частини першої статті 106 Закону, а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Водночас, як визначено пунктом 77 Висновку № 3 КРЄС, у кожній країні закон або базові правові положення, які застосовуються до суддів, повинні визначати в якнайточнішому формулюванні ті порушення, які можуть призвести до застосування дисциплінарних санкцій.

За наведених обставин Вища рада правосуддя вважає за необхідне виключити встановлену Третьою Дисциплінарною палатою у діях судді Гальонкіна С.А. таку кваліфікуючу ознаку дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону, як відповідність способу життя судді його статусу.

Згідно із частиною четвертою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарні стягнення, визначені пунктами 1 – 3 частини першої цієї статті (попередження; догана – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця; сувора догана – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців), не застосовуються у разі вчинення суддею проступків, визначених пунктами 3, 10 – 12, 14, 15 частини першої статті 106 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, будь-який з таких фактів: суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Згідно зі статтею 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді.

Пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України встановлено, що підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

На переконання Вищої ради правосуддя, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи відомості не залишають сумніву щодо наявності позапроцесуальних взаємовідносин, які полягали, зокрема в обговоренні суддею Гальонкіним С.А. матеріалів справи № 552/2083/22 із адвокатом ОСОБА1 та справи № 553/4670/22 із суддями ОСОБА7, ОСОБА8, і що така поведінка судді порушує норми суддівської етики та стандарти поведінки, викликає обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, свідчить про допущення істотного дисциплінарного проступку в розумінні пункту 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що вид дисциплінарного стягнення визначається на основі принципу пропорційності, зокрема, враховуються характер дисциплінарного проступку судді, його наслідки, дані, що характеризують особу судді, ступінь його вини, наявність непогашених дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Беручи до уваги обставини, що підлягають урахуванню під час обрання виду дисциплінарного стягнення, зокрема значний стаж роботи судді Гальонкіна С.А. на посаді судді, його характеристику, а також з огляду на те, що суддя Гальонкін С.А. обіймав посаду голови Полтавського апеляційного суду, Вища рада правосуддя, зважаючи на умисний характер дій судді та наслідки вчинених діянь – підрив авторитету правосуддя, дійшла висновку, що за вчинений суддею істотний дисциплінарний проступок єдино можливим є застосування до судді дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус судді» у виді подання про звільнення судді з посади.

Пунктом 4 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя

 

вирішила:

 

1) змінити рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 31 січня 2024 року № 283/3дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Полтавського апеляційного суду Гальонкіна Сергія Анатолійовича;

2) застосувати до судді Полтавського апеляційного суду Гальонкіна Сергія Анатолійовича дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

Голова Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя