Акт ВРП

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Котелевець А.В., членів Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бондаренко Т.З., Мороза М.В., залученої члена Третьої Дисциплінарної палати правосуддя Плахтій І.Б., заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Квашу О.О., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за скаргою Краматорської окружної прокуратури Донецької області стосовно судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області Здоровиці Олени Володимирівни,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 5 вересня 2023 року (вх. № 320/0/13-23) надійшла дисциплінарна скарга Краматорської окружної прокуратури Донецької області стосовно судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області Здоровиці О.В.

 

Доводи дисциплінарної скарги

У дисциплінарній скарзі зазначено, що суддя Добропільського міськрайонного суду Донецької області Здоровиця О.В. під час розгляду справи № 227/1325/18 за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 358 Кримінального кодексу України (далі – КК України) (за фактом складання та видачі ОСОБА1 як завідувачкою амбулаторії № 5 Комунального закладу «Добропільський центр первинної медико-санітарної допомоги» на прохання ОСОБА2 завідомо підробленого офіційного документа – листка непрацездатності АГТ № 706568 від 18 квітня 2017 року), допустила дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (порушення правил щодо відводу (самовідводу)).

Скаржник вказує, що суддя Здоровиця О.В., розглядаючи справу № 227/1325/18 та ухваливши вирок від 31 травня 2021 року, діяла в умовах реального конфлікту інтересів, про який не повідомила учасників кримінального провадження та який не усунула в порядку, визначеному частиною першою статті 80 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України).

Обґрунтовуючи доводи скарги, скаржник посилається на хід розгляду суддею Здоровицею О.В. іншої справи – № 227/1040/20 (за обвинуваченням ОСОБА2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 366, частиною четвертою статті 358, частиною другою статті 191, частиною третьою статті 191 КК України), у якій суддя Здоровиця О.В. заявила самовідвід із тих підстав, що спілкується і тривалий час (більше 15 років) підтримує дружні стосунки з обвинуваченим у вказаній справі ОСОБА2, а отже, є упередженою під час її розгляду.

Скаржник наголошує, що наведені вище судові справи є взаємопов’язаними, оскільки за обвинувальним актом у справі № 227/1040/20 ОСОБА2 як Добропільський міський голова, діючи умисно, з метою приховування фактів його відсутності без поважних причин на робочому місці та невиконання ним службових обов’язків у зв’язку з фактичним перебуванням у своїх особистих справах на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим у травні 2017 року, надав до Добропільської міської ради Донецької області завідомо підроблений офіційний документ – листок непрацездатності АГТ № 706568 від 18 квітня 2017 року, який містив неправдиві відомості в частині перебування ОСОБА2 на амбулаторному лікуванні в амбулаторії № 5 Комунального закладу «Добропільський центр первинної медико-санітарної допомоги».

На переконання скаржника, вказані обставини свідчать про порушення суддею Здоровицею О.В. вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині права кожного на розгляд справи незалежним і безстороннім судом, пункту 4 частини першої статті 75 КПК України (щодо неможливості участі судді у кримінальному провадженні за наявності інших [не передбачених пунктами 1–3, 5 частини першої цієї статті] обставин, які викликають сумнів у його неупередженості), пункту 4 частини першої статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» (щодо обов’язку судді як суб’єкта, на якого поширюється дія вказаного Закону, вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів).

Краматорська окружна прокуратура Донецької області в дисциплінарній скарзі також зазначає, що Національним агентством з питань запобігання корупції (далі – НАЗК) стосовно судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА3 було складено протокол про адміністративне правопорушення від 14 лютого 2023 року № 34-02/10.

Згідно із вказаним протоколом, складеним за частиною другою статті 172⁷ Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі –КУпАП), ОСОБА3 як суддя Добропільського міськрайонного суду Донецької області вчинила дії та прийняла рішення в умовах реального конфлікту інтересів, а саме в період із 8 травня 2019 року до 31 травня 2021 року одноособово брала участь у розгляді справи № 227/1325/18 та 31 травня 2021 року в інтересах ОСОБА2, з яким перебуває у дружніх відносинах, ухвалила вирок, яким ОСОБА1 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 358 КК України, чим порушила вимоги пункту 3 частини першої статті 28 Закону України «Про запобігання корупції».

Скаржник наголошує, що за результатами розгляду зазначеного протоколу постановою Дружківського міського суду Донецької області від 26 травня 2023 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 9 серпня 2023 року, ОСОБА3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172⁷ КУпАП. На неї накладено стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень.

Оскільки правопорушення, передбачене частиною другою статті 172⁷ КУпАП, є правопорушенням, пов’язаним із корупцією, що було встановлено судовим рішенням, яке набрало статусу остаточного, скаржник вважає, що суддю Здоровицю О.В. необхідно також притягнути до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених пунктом 15 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів (визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією, у випадках, установлених законом).

 

Хід дисциплінарного провадження

З метою недопущення порушення вимог Закону України від 14 липня 2021 року № 1635-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» Вища рада правосуддя 5 серпня 2021 року ухвалила рішення № 1809/0/15-21 про зупинення з 5 серпня 2021 року розподілу між членами Вищої ради правосуддя скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Законом України від 9 серпня 2023 року № 3304-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» внесено зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема розділ ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 23⁷.

Пунктом 23⁷ розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснює член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 19 жовтня 2023 року № 997/0/15-23 відновлено розподіл між членами Вищої ради правосуддя скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора, розподіл яких зупинено рішенням Вищої ради правосуддя від 5 серпня 2021 року № 1809/0/15-21, з 1 листопада 2023 року.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 23 листопада 2023 року № 1115/0/15-23 вирішено здійснювати з 23 листопада 2023 року розподіл між членами Вищої ради правосуддя скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 19 жовтня 2023 року № 997/0/15-23 рівномірно, з урахуванням члена Вищої ради правосуддя Кваші О.О., обраної з’їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ 16 листопада 2023 року.

На виконання рішення Вищої ради правосуддя від 23 листопада 2023 року № 1115/0/15-23 протоколом автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 5 грудня 2023 року дисциплінарну скаргу Краматорської окружної прокуратури Донецької області передано члену Вищої ради правосуддя Кваші О.О., яка провела попередню перевірку та склала висновок із пропозицією про відкриття дисциплінарної справи.

Ухвалою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27 травня 2024 року № 1579/1дп/15-24 стосовно судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області Здоровиці О.В. відкрито дисциплінарну справу, оскільки викладені в дисциплінарній скарзі Краматорської окружної прокуратури Донецької області відомості та встановлені під час попередньої перевірки скарги обставини можуть свідчити про наявність у діях вказаної судді ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «д» пункту 1, пунктом 15 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Розгляд дисциплінарної справи було призначено на 24 червня 2024 року.

24 червня 2024 року до Вищої ради правосуддя надійшли клопотання судді Здоровиці О.В. та її представника – адвоката Кравця Р.Ю. про відкладення розгляду дисциплінарної справи, відкритої стосовно судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області Здоровиці О.В. за скаргою Краматорської окружної прокуратури Донецької області, на іншу дату.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вирішила задовольнити вказані клопотання, відклала розгляд вказаної дисциплінарної справи на 8 липня 2024 року.

Про засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, до проєкту порядку денного якого внесено питання про розгляд дисциплінарної справи стосовно судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області Здоровиці О.В., відкритої за скаргою Краматорської окружної прокуратури Донецької області, суддя та скаржник повідомлені своєчасно й у належний спосіб у порядку та строки, що встановлені Законом України «Про Вищу раду правосуддя». Крім того, повідомлення про засідання дисциплінарного органу розміщене на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

У засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 8 липня 2024 року прибули суддя Здоровиця О.В. та її представник – адвокат Кравець Р.Ю.

Представник скаржника – Краматорської окружної прокуратури Донецької області, попередньо висловивши прохання щодо участі в засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 8 липня 2024 року в режимі відеоконференції, не зміг реалізувати вказане право в зв’язку з відсутністю електроенергії.

Водночас відповідно до частини п’ятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» неявка скаржника не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача, суддю Здоровицю О.В. та її представника – адвоката Кравця Р.Ю., дослідивши письмові пояснення судді, матеріали дисциплінарної справи, дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Здоровиці О.В. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.

 

Обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи

Справа № 227/1040/20 за обвинуваченням ОСОБА2 (кримінальне провадження від 15 серпня 2017 року № ____) надійшла у провадження судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області Здоровиці О.В. 18 березня 2020 року.

20 березня 2020 року суддя Здоровиця О.В. заявила самовідвід від розгляду вказаної справи за тих обставин, що з обвинуваченим ОСОБА2 вона спілкується тривалий час (більш ніж 15 років) та підтримує дружні стосунки.

При цьому суддя в заяві зазначила, що вважає доцільним заявити собі самовідвід у порядку пункту 4 частини першої статті 75 КПК України з метою забезпечення об’єктивного та неупередженого розгляду справи безстороннім судом і запобігання безпідставних звинувачень з боку учасників процесу щодо необ’єктивності та упередженості в розгляді вказаної справи.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 березня 2020 року (суддя Любчик В.М.) вказану заяву про самовідвід було задоволено, справу № 227/1040/20 у порядку, визначеному частиною третьою статті 35 КПК України, було передано на повторний автоматизований розподіл.

Як убачається з інформації, розміщеної на офіційному вебсайті «Судова влада України», вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24 травня 2024 року у справі № 227/1040/20 (суддя Корнєєва В.В.) ОСОБА2 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 366, частиною четвертою статті 358, частиною другою статті 191 КК України.

Необхідно зауважити, що, як убачається з тексту вказаного вироку, розміщеного 5 червня 2024 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень, серед іншого він ґрунтується на:

показаннях обвинуваченого ОСОБА2, в яких він, зокрема, висловився з приводу видачі йому ОСОБА1 відповідних листків непрацездатності;

показаннях свідка ОСОБА1;

протоколі огляду документів від 11 жовтня 2017 року, зокрема копії журналу реєстрації листків непрацездатності, у якому за номером 111 міститься запис про видачу листка непрацездатності № 706568 лікарем ОСОБА1 ОСОБА2; копії медичної картки ОСОБА2, у якій містяться підписи ОСОБА1 та її печатка. Вказані документи були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № ____ згідно з постановою слідчого від 11 жовтня 2017 року.

Справа № 227/1325/18 за обвинуваченням ОСОБА1 (кримінальне провадження від 11 квітня 2018 року № ____) 23 квітня 2018 року надійшла у провадження судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області Хандуріна В.В.

При цьому 19 квітня 2018 року між прокурором у вказаному кримінальному провадженні та підозрюваною ОСОБА1 було укладено угоду про визнання винуватості, за змістом якої підозрювана ОСОБА1 зобов’язалася беззастережно визнати свою винуватість в обсязі підозри в судовому провадженні, надати суду свідчення в якості свідка у згаданому раніше кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА2 у справі № 227/1040/20.

Вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 квітня 2018 року вказану угоду про визнання винуватості було затверджено, ОСОБА1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною другою статті 358 КК України, їй призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, адвокат Сакун В.А., діючи в інтересах ОСОБА2, звернувся з апеляційною скаргою до Апеляційного суду Донецької області. В апеляційній скарзі адвокат просив скасувати вирок суду першої інстанції та направити справу на подальший розгляд до суду першої інстанції, зазначив, що зміст оскаржуваного вироку недвозначно підтверджує співучасть ОСОБА2 із засудженою ОСОБА1 і у такий спосіб створює преюдицію щодо винуватості ОСОБА2 у вчиненні зазначеного злочину.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 9 липня 2018 року апеляційну скаргу адвоката Сакуна В.А. залишено без задоволення, вирок Добропільського міськрайонного суду від 26 квітня 2018 року – без змін.

Постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 18 грудня 2018 року вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 квітня 2018 року щодо ОСОБА1 скасовано і призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 25 січня 2019 року у справі № 227/1325/18 (суддя Левченко А.М.) відмовлено у затвердженні угоди про визнання винуватості від 19 квітня 2018 року з тих підстав, що відповідно до частини першої статті 18 КПК України жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення. Разом із тим, як пояснила в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА1, на теперішній час вона заперечує проти затвердження судом укладеної нею угоди про визнання винуватості. Матеріали кримінального провадження за № ---- повернуто прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468–475 КПК України.

8 травня 2019 року до Добропільського міськрайонного суду Донецької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № ____ стосовно ОСОБА1. Головуючим суддею у зазначеному кримінальному провадженні (справа № 227/1325/18) визначено суддю Здоровицю О.В.

Ухвалою судді Здоровиці О.В. від 20 травня 2019 року у справі № 227/1325/18 призначено підготовче судове засідання. Ухвалою від 14 червня 2019 року суддя Здоровиця О.В. призначила вказану справу до судового розгляду.

16 листопада 2020 року до Добропільського міськрайонного суду Донецької області надійшло клопотання прокурора про відвід судді Здоровиці О.В. від розгляду справи № 227/1325/18. Клопотання було обґрунтовано тим, що ОСОБА1 обвинувачується у складанні та видачі завідомо підробленого документа – медичної довідки, в якій містилась інформація про перебування ОСОБА2 на амбулаторному лікуванні у квітні 2017 року. Крім того, ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 березня 2020 року у справі № 227/1040/20 задоволено заяву судді Здоровиці О.В. від 20 березня 2020 року про самовідвід у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА2, подану суддею з тих мотивів, що вона тривалий час (більше 15 років) спілкується з ОСОБА2. За результатами видачі медичної довідки – листка непрацездатності ОСОБА1 ОСОБА2, йому були незаконно нараховані гроші, як наслідок, ОСОБА2 притягується до відповідальності за статтею 191 КК України. Згідно з клопотанням за вказаних обставин суддя Здоровиця О.В. може бути упередженою під час розгляду обвинувального акта стосовно ОСОБА1, що може призвести до виправдання ОСОБА2 в частині привласнення грошових коштів за листком непрацездатності, який видала ОСОБА1 у квітні 2018 року.

Ухвалою від 26 листопада 2020 року (суддя Хоменко Д.Є.) в задоволенні вказаного клопотання прокурора про відвід судді було відмовлено з тих підстав, що, оскільки суддя Здоровиця О.В. не заявляла самовідводу, то вона за своїм внутрішнім переконанням не має сумніву в об’єктивності розгляду вказаної справи.

31 травня 2021 року суддя Добропільського міськрайонного суду Донецької області Здоровиця О.В. у справі № 227/1325/18 ухвалила вирок, яким ОСОБА1 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 358 КК України, та виправдано у зв’язку з відсутністю в її діянні складу вказаного кримінального правопорушення. При цьому суддя Здоровиця О.В. керувалася тією обставиною, що стороною обвинувачення не доведено в судовому засіданні, що ОСОБА1, будучи завідувачкою амбулаторії № 5, є суб’єктом кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 358 КК України, а саме працівником юридичної особи будь-якої форми власності, яка не є службовою особою. Суд вважав, що ОСОБА1 як завідувачка амбулаторії не є суб’єктом вказаного правопорушення, оскільки за посадою є службовою особою, а тому в діянні обвинуваченої відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 358 КК України.

Не погоджуючись з указаним вироком, прокурор звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного суду.

Як установлено під час попередньої перевірки матеріалу, наразі вказана апеляційна скарга не розглянута, до того ж місцезнаходження справи № 227/1325/18 наразі невідоме, про що складено Акт втрачених судових справ Донецького апеляційного суду у місті Маріуполь.

14 лютого 2023 року НАЗК склало стосовно судді ОСОБА3 протокол № 34-02/10 про вчинення адміністративного правопорушення за частиною другою статті 172⁷ КУпАП.

За змістом цього протоколу ОСОБА3 як суддя Добропільського міськрайонного суду Донецької області вчинила дії та прийняла рішення в умовах реального конфлікту інтересів, а саме в період із 8 травня 2019 року до 31 травня 2021 року одноособово брала участь у розгляді справи № 227/1325/18 та 31 травня 2021 року в інтересах ОСОБА2, з яким перебуває у дружніх відносинах, ухвалила вирок, яким ОСОБА1 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 358 КК України. Вказаним суддя порушила вимоги пункту 3 частини першої статті 28 Закону України «Про запобігання корупції».

У протоколі зазначено, що за результатами касаційного перегляду справи № 227/1325/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду дійшов чіткого та однозначного висновку, що вирок у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА1 впливає на обставини та проведення досудового розслідування стосовно ОСОБА2 в іншому кримінальному провадженні – № ____ (справа № 227/1040/20).

На переконання НАЗК, наявність приватного інтересу судді ОСОБА3 підтверджується таким:

суддя ОСОБА3 подала заяву про самовідвід 20 березня 2020 року під час розгляду справи № 227/1040/20 (кримінальне провадження № ____) за обвинуваченням ОСОБА2, зазначивши, що має з ним дружні стосунки більше 15 років;

очевидним є факт обізнаності судді ОСОБА3 з матеріалами судової справи № 227/1325/18, яка містить апеляційну скаргу адвоката Сакун В.А. в інтересах ОСОБА2, де стверджується, що факти, встановлені вироком щодо ОСОБА1, будуть використані досудовим слідством у кримінальному провадженні № ____ (справа № 227/1040/20) за обвинуваченням ОСОБА2.

Отже, ураховуючи дружні стосунки між суддею ОСОБА3 та ОСОБА2 під час розгляду справи № 227/1325/18, НАЗК дійшло висновку, що приватний інтерес судді ОСОБА3 полягав в ухваленні виправдувального вироку стосовно ОСОБА1 з метою створення преюдиційних фактів, які, безумовно, будуть враховані на користь ОСОБА2 під час розгляду справи № 227/1040/20 за його обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 366, частиною четвертою статті 358, частинами другою, третьою статті 191 КК України.

При цьому НАЗК зауважило, що вичерпний перелік підстав, за наявності яких суддя підлягає відводу, визначений частиною першою статті 75 та статтею 76 КПК України, пунктом четвертим частини першої статті 75 КПК України передбачено, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості. Відповідно до частин першої, третьої статті 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75–79 цього Кодексу, суддя зобов’язаний заявити самовідвід. Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження.

НАЗК зазначило, що, «усвідомлюючи, що участь у розгляді справи № 227/1325/18 та прийняття рішення ОСОБА3 як суддею Добропільського міськрайонного суду Донецької області щодо ОСОБА1 призведе до задоволення приватного інтересу, ОСОБА3 мала утриматися від реалізації відповідного службового повноваження та прийняти рішення про самовідвід, що і було б проявом її неупередженості».

За результатами розгляду складеного НАЗК протоколу про адміністративне правопорушення постановою Дружківського міського суду Донецької області від 26 травня 2023 року (суддя Панова Т.Л.) ОСОБА3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172⁷ КУпАП. На неї накладено стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень.

На переконання суду, оскільки в судовому засіданні ОСОБА3 підтвердила факт наявності в неї з ОСОБА2 тривалих дружніх стосунків, і цей факт був підставою для її самовідводу від розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА2, то за таких обставин у судді ОСОБА3 наявний приватний інтерес у сфері її службових повноважень під час розгляду справи № 227/1325/18 як складова конфлікту інтересів. Водночас аналіз норм Закону України «Про запобігання корупції» дає змогу дійти висновку, що наявність у судді приватного інтересу призводить до виникнення потенційного чи реального конфлікту інтересів.

Суд зазначив, що зі змісту розділу 2.4 Методичних рекомендацій НАЗК від 21 жовтня 2022 року № 13 «Щодо застосування окремих положень Закону України “Про запобігання корупції” стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, дотримання обмежень щодо запобігання корупції» убачається, що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ухвалюючи те чи інше рішення (вчиняючи ту чи іншу дію), по суті стоїть перед вибором задоволення публічного інтересу (на користь держави, територіальної громади) або приватного інтересу (власних інтересів, інтересів близьких осіб). Тому навіть за умови, що особа, маючи приватний інтерес, ухвалює об’єктивні та неупереджені рішення, вона вчиняє дії в умовах реального конфлікту інтересів.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що під час розгляду судової справи № 227/1325/18 та ухвалення в ній рішення була наявна суперечність між приватним інтересом і службовими повноваженнями судді ОСОБА3, що вплинуло на об’єктивність та неупередженість ухваленого суддею рішення, що є реальним конфліктом інтересів.

Стаття 28 Закону України «Про запобігання корупції» зобов’язує осіб, зазначених у частині першій статті 3 цього Закону, вживати заходів щодо недопущення виникнення, зокрема, реального конфлікту інтересів, не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів, вжити заходів щодо його врегулювання.

Суд зауважив, що відповідно до рішень Ради суддів Украї­ни від 4 листопада 2016 року № 75 та від 7 вересня 2017 року № 46 врегулювання конфлікту інтересів суддею здійснюється шляхом розкриття інформації учасникам справи про наявність обставин, які можуть вплинути на прийняття неупередженого рішення та вирішення питання про самовідвід або відвід у встановленому процесуальним законодавством порядку.

Водночас суддя ОСОБА3 під час розгляду справи № 227/1325/18 самовідвід не заявляла і не розкрила інформацію про конфлікт інтересів учасникам кримінального провадження. Під час розгляду суддею Хоменком Д.Є. заяви прокурора про відвід судді ОСОБА3 від розгляду вказаної справи, на думку суду, не було враховано наявність конфлікту інтересів у судді ОСОБА3, незважаючи на те, що прокурор звертав увагу суду на тривалі дружні стосунки ОСОБА3 та ОСОБА2. Суд зауважив, що навіть якщо суддя ОСОБА3 і розглянула справу стосовно ОСОБА1 об’єктивно та неупереджено, вона все одно діяла в умовах реального конфлікту інтересів. З огляду на наведене суд відхилив аргументи судді ОСОБА3 про те, що конфлікт інтересів був урегульований розглядом клопотання прокурора про її відвід.

Не погоджуючись із постановою Дружківського міського суду Донецької області від 26 травня 2023 року, суддя ОСОБА3 звернулася із відповідною апеляційною скаргою до Дніпровського апеляційного суду.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 9 серпня 2023 року (суддя Куракова В.В.) вказану апеляційну скаргу залишено без задоволення, постанову Дружківського міського суду Донецької області від 26 травня 2023 року у справі № 227/572/23 – без змін.

Згідно з висновками апеляційного суду суд першої інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА3, дотримався вимог статей 245, 252 КУпАП, повно і всебічно з’ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА3 у прийнятті нею рішення в судовій справі № 227/1325/18 в умовах реального конфлікту інтересів, а отже, про винуватість ОСОБА3 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172⁷ КУпАП.

 

Пояснення судді Здоровиці О.В. та її представника – адвоката Кравця Р.Ю.

Пояснюючи свої дії під час розгляду справи № 227/1325/18, суддя Здоровиця О.В. зазначила, що, ознайомившись із матеріалами вказаної справи, не вбачала підстав для заявлення самовідводу, зокрема тому, що згадка в обвинувальному акті про ОСОБА2 не була «індикатором», за якого в неї могли виникнути сумніви щодо можливості розгляду нею кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА1.

При цьому суддя Здоровиця О.В. наголосила, що ОСОБА2 не мав у справі № 227/1325/18 статусу учасника, а також послалася на самостійність судді під час аналізу ступеня свого інтересу в частині наявності підстав для заявлення самовідводу, передбачених частиною першою статті 75 КПК України.

Щодо доводів скаржника про те, що вирок у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА1 стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА2 , оскільки впливає на обставини та проведення розгляду справи за його обвинуваченням, суддя вважала їх непідтвердженими.

Суддя Здоровиця О.В. наголосила на відсутнсті приватного інтересу у справі за обвинуваченням ОСОБА1, що, зокрема, підтверджується тим, що інший суддя Добропільського міськрайонного суду Донецької області, розглядаючи заяву прокурора про її відвід від розгляду справи за обвинуваченням ОСОБА1, також не вбачав підстав для її відводу у зв’язку з наявністю дружніх стосунків з ОСОБА2.

Стосовно визнання її винною у вчиненні правопорушення, пов’язаного з корупцією, суддя Здоровиця О.В. пояснила, що не погоджується з позицією НАЗК і постановами судів першої та апеляційної інстанцій, ухваленими за результатами розгляду відповідного протоколу про адміністративне правопорушення.

Здоровиця О.В. зазначила, що НАЗК, склавши стосовно неї протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172⁷ КУпАП, фактично вийшло за межі наданих йому повноважень. На переконання судді, встановивши в її діях ознаки корупційного правопорушення, НАЗК повинно було скласти обґрунтований висновок щодо виявлення даних обставин та повідомити про це Вищу раду правосуддя, яка, у свою чергу, зобов’язана була вирішити питання щодо наявності підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Необхідно зауважити, що 13 червня 2024 року до Вищої ради правосуддя надійшли додаткові пояснення судді Здоровиці О.В., у яких вона, спираючись на вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24 травня 2024 року у справі № 227/1040/20 за обвинуваченням ОСОБА2, вказала, що, оскільки вказаним вироком ОСОБА2 визнано винним, зокрема, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України, висновки НАЗК щодо впливу її дій під час розгляду справи № 227/1325/18 за обвинуваченням ОСОБА1 та вироку від 31 травня 2021 року у цій справі на розгляд справи 227/1040/20 за обвинуваченням ОСОБА2 не підтвердилися.

Суддя Здоровиця О.В. вказала, що рішення у справі за обвинуваченням ОСОБА1 не могло створити та не створило наслідків, про які стверджують скаржник, НАЗК та суди, щодо ухвалення стосовно ОСОБА виправдувального вироку, та вважає, що вирок у справі № 227/1040/20 фактично підтверджує відсутність її приватного інтересу та, відповідно, реального конфлікту інтересів під час розгляду справи № 227/1325/18.

До того ж, як зазначила суддя, кримінальні правопорушення, визначені частиною другою статті 358 КК України та частиною четвертою статті 358 КК України, є «самостійними» злочинами, оскільки, на думку судді, «використання підробленого документа не охоплюється поняттями підроблення, складання, видачі та збуту і передбачене окремою кримінально-правовою нормою із самостійною санкцією; відсутність факту вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою, другою статті 358 Кримінального кодексу України на доведення факту використання підробленого документу не впливає».

5 липня 2024 року на електронну пошту Вищої ради правосуддя надійшли додаткові пояснення судді Здоровиці О.В., в яких вона, зокрема, звернула увагу, що про наявність/відсутність в її діях складових реального конфлікту інтересів могло б свідчити рішення апеляційного суду за результатами перегляду ухваленого нею вироку від 31 травня 2021 року у справі № 227/1325/18. Разом з тим, як зазначила суддя, такого судового рішення наразі «не існує», отже відсутні об’єктивні дані та докази про наявність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172⁷ КУпАП.

Щодо позиції НАЗК та суду про преюдиціальне значення висновків, викладених у вироку суду щодо ОСОБА1, для справи за обвинуваченням ОСОБА2, суддя Здоровиця О.В. наголосила на змісті статей 90 та 198 КПК України, в яких йдеться лише про преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів, рішення національного чи міжнародного суду, яким встановлено порушення прав і свобод людини.

Суддя зауважила, що під час розгляду справи № 227/1325/18 сторонами захисту та обвинувачення не заявлялися клопотання про виклик ОСОБА2 в судове засідання в якості свідка, свідченням якого в разі наявності та задоволення такого клопотання вона мала б надавати оцінку. Суддя Здоровиця О.В. стверджує, що тільки в такому разі в неї виникли б сумніви у можливості неупереджено здійснювати правосуддя у вказаній справі.

5 липня 2024 року до Вищої ради правосуддя надійшли пояснення представника судді Здоровиці О.В. – адвоката Кравця Р.Ю., в яких він зазначив таке.

Щодо доводів скаржника про допущення суддею Здоровицею О.В. правил самовідводу, адвокат вказав, що вони базуються на постанові Верховного Суду від 18 серпня 2018 року в справі № 227/1325/18 (ухваленої за результатами перегляду вироку про затвердження угоди про визнання винуватості ОСОБА1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною другою статті 358 КК України).

Як пояснює адвокат Кравець Р.Ю., скаржник «викривляє» зміст зазначеної постанови, вказуючи, що Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду дійшов чіткого та однозначного висновку, що вирок у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА1 (справа № 227/1325/18) впливає на обставини в іншому кримінальному провадженні стосовно ОСОБА2 (справа № 227/1040/20).

Адвокат наголошує, що Верховний Суд не досліджував фактичні обставини справи та, відповідно, не встановлював жодного факту взаємопов’язаності кримінальних справ щодо ОСОБА1 та ОСОБА2, оцінивши лише зміст затвердженої судом першої інстанції угоди про визнання винуватості на предмет відповідності вимогам закону, та дійшовши висновку, що оскільки в угоді про затвердження винуватості було в стверджувальній формі зазначено про причетність ОСОБА2 до вчинення правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА1, вказаний вирок суперечив пункту 3 частини сьомої статті 474 КПК України, порушуючи принцип презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини ОСОБА2, отже підлягав скасуванню.

Як стверджує представник судді Здоровиці О.В., в подальшому справа № 227/1325/18 «не була пов’язана жодним чином із обставинами, що досліджуються в рамках кримінальної справи щодо ОСОБА2. Даний факт підтверджується зокрема тим, що у вироку Добропільського міськрайонного суду Донецької області по справі № 227/1325/18 від 31.05.2021 року ОСОБА2 згадується виключно в контексті аналізу доводів сторони захисту стосовно допустимості та законності доказів».

На переконання адвоката Кравця Р.Ю., у судді Здоровиці О.В. були відсутні суб’єктивні критерії для заявлення самовідводу, з огляду на те, що суддя «впевнена у своєму професіоналізмі та здатності об’єктивно та неупереджено розглядати справи», про що, зокрема, стверджувалося і у висновках ухвали Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 листопада 2020 року (суддя Хоменко Д.Є.), якою суд відмовив у задоволенні заяви прокурора про відвід судді Здоровиці О.В. від розгляду справи № 227/1325/18. Водночас, оскільки твердження про наявність зазначених у дисциплінарній скарзі підстав для відводу були предметом судового розгляду, оцінка цих підстав в межах дисциплінарного провадження фактично буде оцінкою законності та обґрунтованості судового рішення, а саме вказаної вище ухвали від 26 листопада 2020 року у справі № 227/1325/18.

З урахуванням викладеного, адвокат Кравець Р.Ю. наголошує на відсутності в діях судді Здоровиці О.В. складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Щодо доводів дисциплінарної скарги про вчинення суддею Здоровицею О.В. дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 15 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення, пов’язаного з корупцією, у випадках, встановлених законом), адвокат Кравець Р.Ю. зауважив, що неможливим є притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за сам факт існування судового рішення про притягнення її до адміністративної відповідальності. Проступком можуть бути лише дії судді щодо вчинення адміністративного правопорушення.

На думку адвоката, ні у постанові Дружківського міського суду Донецької області від 26 травня 2023 року у справі № 227/572/23 (ухваленій за результатами розгляду складеного НАЗК протоколу про вчинення суддею ОСОБА3 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-7 КУпАП), ні в постанові Дніпровського апеляційного суду від 9 серпня 2023 року (за результатами перегляду вказаного рішення суду першої інстанції) не було належним чином встановлено та доведено факт наявності у діях вказаної судді реального конфлікту інтересів.

Зважаючи на терміни «потенційний конфлікт інтересів» та «реальний конфлікт інтересів», викладені в частині першій статті 1 Закону України «Про запобігання корупції», адвокат Кравець Р.Ю. стверджує, що для встановлення ознак реального конфлікту інтересів судам недостатньо було констатувати існування приватного інтересу, також потрібно було встановити його вплив на об’єктивність чи неупередженість судді Здоровиці О.В. під час прийняття нею рішень чи вчиненні інших процесуальних дій при розгляді кримінальної справи стосовно ОСОБА1, чого суди не зробили.

Адвокат Кравець Р.Ю. просить взяти до уваги, що, в разі визнання судді Здоровиці О.В. винною у вчиненні дисциплінарного проступку, зокрема, передбаченого пунктом 15 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», фактично єдиним застосовуваним до неї дисциплінарним стягненням буде стягнення, передбачене пунктом 6 частини першої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме подання про звільнення судді з посади.

Водночас, ураховуючи принцип пропорційності, з огляду на те, що Здоровиця О.В. є суддею з багаторічним стажем, до дисциплінарної відповідальності не притягувалася, вчинила адміністративне правопорушення з низькою суспільною небезпекою, за яке суд призначив їй найменший з видів адміністративних стягнень – штраф у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень, представник судді вважає накладення на суддю Здоровицю О.В. дисциплінарного стягнення у виді звільнення судді з посади неспівмірним вчиненим нею діянням.

Наголошуючи на вказаному, адвокат також посилається на неможливість поставити вчинені суддею Здоровицею О.В. дії на один щабель з діями судді Князєва В.С., якого було притягнуто до дисциплінарної відповідальності зокрема згідно з пунктом 15 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (з підстав визнання судді винним у вчиненні корупційного кримінального правопорушення), та до якого також було застосовано дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади судді.

З огляду на наведені обставини представник судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області Здоровиці О.В. – адвокат Кравець Р.Ю. просить відмовити у притягненні вказаної судді до дисциплінарної відповідальності та закрити дисциплінарне провадження.

У засіданні Вищої ради правосуддя 8 липня 2024 року суддя Здоровиця О.В. та її представник – адвокат Кравець Р.Ю. підтримали наведені вище аргументи та доводи, висловивши прохання про відмову у притягненні судді Здоровиці О.В. до дисциплінарної відповідальності та закриття дисциплінарного провадження.

Адвокат Кравець Р.Ю. зауважив, що оскільки норма статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо неможливості застосування до судді, який вчинив дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 15 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», іншого виду дисциплінарного стягнення, аніж внесення подання про звільнення судді з посади, вступила в дію після подій, що є предметом дисциплінарного провадження, отже вона не підлягає правозастосуванню у даному конкретному випадку.

 

Висновки за результатами розгляду дисциплінарної справи

Відповідно до усталеної практики Ради суддів України (рішення від 4 листопада 2016 року № 75 «Про роз’яснення щодо наявності конфлікту інтересів», від 7 вересня 2017 року № 46 «Про роз’яснення деяких питань щодо конфлікту інтересів в діяльності суддів») урегулювання конфлікту інтересів суддею здійснюється шляхом: 1) розкриття інформації учасникам справи про наявність обставин, які можуть вплинути на прийняття неупередженого рішення та 2) вирішення питання про самовідвід або відвід у встановленому процесуальним законодавством порядку.

Процесуальним законом, що регламентує порядок врегулювання конфлікту інтересів у судді під час здійснення правосуддя у кримінальному судочинстві, є КПК України. Згідно з вимогами пунктів 3, 4 частини першої статті 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні, зокрема, якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім’ї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості. За наявності підстав, передбачених статтями 75–79 КПК України, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов’язані заявити самовідвід (частина перша статті 80 КПК України).

Варто наголосити, що суддя під час здійснення правосуддя керується власним переконанням та є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.

Водночас об’єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов’язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об’єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді (Бангалорські принципи поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалені Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23).

Згідно з висновком Венеційської Комісії від 11 грудня 2020 року № 1012/2020 для суддів важливим є не лише діяти неупереджено, а й доносити до громадськості сприйняття неупередженості.

Інститут відводу (самовідводу) є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Самовідвід дає змогу виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.

Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу – запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Статтею 15 Кодексу суддівської етики передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов’язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.

Необхідно зауважити, що станом на час перебування у провадженні судді Здоровиці О.В. справ № 227/1040/20 (за обвинуваченням ОСОБА2) та № 227/1325/18 (за обвинуваченням ОСОБА1) вказана суддя мала дружні стосунки з обвинуваченим у справі № 227/1040/20 ОСОБА2. Про наявність дружніх стосунків з ОСОБА2 суддя, зокрема, зазначила у заяві від 20 березня 2020 року про її самовідвід від розгляду справи № 227/1040/20 (яку було задоволено ухвалою суду від 26 березня 2020 року). Вказану заяву суддя Здоровиця О.В. подала, керуючись пунктом 4 частини першої статті 75 КПК України, мотивуючи її метою забезпечення об’єктивного та неупередженого розгляду справи безстороннім судом і запобігання безпідставних звинувачень з боку учасників процесу щодо необ’єктивності та упередженості в розгляді вказаної справи.

Разом із тим у справі № 227/1325/18 суддя Здоровиця О.В. самовідвід не заявила, як і не повідомила учасникам справи про існування факту дружніх стосунків з ОСОБА2, обвинуваченим, зокрема, за частиною четвертою статті 358 КК України, за фактом використання завідомо підробленого листка непрацездатності АГТ № 706568, який йому видала лікар ОСОБА1, обвинувачувана у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 358 КК України, за фактом складання і видачі зазначеного завідомо підробленого документа.

У поясненнях суддя Здоровиця О.В. зауважила, що обставини та хід розгляду справи № 227/1325/18 не могли вплинути на вирішення справи № 227/1040/20, зокрема, оскільки ОСОБА2 не мав у справі за обвинуваченням ОСОБА1 статусу учасника. Ураховуючи наведене, суддя наголосила на відсутності у неї сумніву щодо можливості розгляду нею кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА1. На чому наголошував у своїх поясненнях і представник судді Здоровиці О.В. – адвокат Кравець Р.Ю.

Водночас вказані аргументи судді Здоровиці О.В. не відповідають вимогам безсторонності, оскільки їй було відомо, що справа № 227/1325/18 безпосередньо пов’язана зі справою № 227/1040/20, з огляду на таке:

адвокат Сакун В.А., діючи в інтересах ОСОБА2, обвинуваченого у справі № 227/1040/20, у 2018 році звертався до суду з апеляційною скаргою на рішення у справі № 227/1325/18;

в обох справах (№ 227/1040/20 та № 227/1325/18) доказами було визнано, зокрема, виданий ОСОБА2 листок непрацездатності АГТ № 706568, журнал реєстрації листків непрацездатності, в якому за номером 111 міститься запис про видачу листка непрацездатності № 706568 лікарем ОСОБА1 ОСОБА2, медичну картку ОСОБА2, у якій містяться підписи ОСОБА1 та її печатка.

Заслуговує на увагу і те, що, як убачається з тексту вироку Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24 травня 2024 року у справі № 227/1040/20, під час розгляду вказаної справи ОСОБА1 свідчила в суді щодо видачі нею листка непрацездатності ОСОБА2 в межах доказування вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого, зокрема, частиною четвертою статті 358 КК України (використання завідомо підробленого документа).

Потрібно також урахувати, що прокурор у поданій ним заяві про відвід судді Здоровиці О.В. від розгляду справи № 227/1325/18 вказав на факт взаємопов’язаності вказаної справи з наведеною справою № 227/1040/20, і ця обставина сама по собі підтверджує наявність в учасника справи сумнівів в об’єктивності та неупередженості судді.

Водночас відмова в задоволенні вказаної заяви про відвід не може свідчити про врегулювання конфлікту інтересів під час розгляду суддею Здоровицею О.В. справи № 227/1325/18, від розгляду якої вказана суддя мала б «самовідвестися», проте, всупереч приписам статей 75, 80 КПК України, статті 15 Кодексу суддівської етики, цього не зробила.

Стосовно аргументів судді Здоровиці О.В. про непідтвердженість викладених в дисциплінарній скарзі доводів, висновків НАЗК та позиції суду за результатами розгляду складеного НАЗК протоколу про вчинення нею адміністративного правопорушення (щодо впливу її дій під час розгляду справи за обвинуваченням ОСОБА1 на рішення у справі за обвинуваченням ОСОБА2), оскільки вироком від 24 травня 2024 року у справі № 227/1040/20 ОСОБА2 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України, необхідно зазначити, що:

по-перше, вказаний вирок може бути оскаржено, при цьому скасовано або змінено;

по-друге, визнання ОСОБА2 винним у вчиненні кримінального правопорушення не спростовує факту дії судді Здоровиці О.В. в умовах реального конфлікту інтересів, оскільки у цьому конкретному випадку суддя, маючи упередження, зумовлене дружніми стосунками з ОСОБА2, не повідомивши про це учасників справи, не заявивши самовідвід, надавала оцінку доказам, що фігурували у справі № 227/1325/18. Ці докази були використані для обґрунтування обвинувачення ОСОБА2 у справі № 227/1040/20, і така оцінка наведена у вироку від 31 травня 2021 року у справі № 227/1325/18.

У частині доводів судді Здоровиці О.В. про самостійність складу кримінальних правопорушень, передбачених частинами другою та четвертою статті 358 КК України, вони не можуть братися до уваги з огляду на те, що в цьому конкретному випадку обвинувачення у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень об’єднує один предмет злочину – листок непрацездатності АГТ № 706568.

Відносно доводів представника судді Здоровиці О.В. – адвоката Кравця Р.Ю. щодо змісту постанови Верховного Суду від 18 серпня 2018 року у справі № 227/1325/18 (ухваленої за результатами перегляду вироку про затвердження угоди про визнання винуватості ОСОБА1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною другою статті 358 КК України), та висновків ухвали Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 листопада 2020 року, якою відмовлено у задоволенні заяви прокурора про відвід судді Здоровиці О.В. від розгляду справи № 227/1325/18, – вони не беруться до уваги, оскільки під час попередньої перевірки дисциплінарної скарги і підготовки дисциплінарної справи до розгляду не надавалася оцінка вказаним судовим рішенням, а оцінювалися дії судді Здоровиці О.В., саме в контексті наявності в її діях ознак дисциплінарного проступку.

Відповідно до підпункту «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності з підстав умисного або внаслідок недбалості порушення правил щодо відводу (самовідводу).

З урахуванням обставин, встановлених під час підготовки до розгляду дисциплінарної справи, зважаючи на те, що пояснення судді та її представника не спростовують факту недотримання нею вимог законодавства щодо забезпечення неупередженості та об’єктивності судового розгляду, Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя убачається, що суддя Добропільського міськрайонного суду Донецької області Здоровиця О.В. допустила дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в частині умисного порушення правил щодо самовідводу.

При цьому умисність дій судді Здоровиці О.В. підтверджується тим, що, зважаючи на тривалий досвід роботи суддею, вона не могла не усвідомлювати очевидної протиправності своїх дій за наявності реального конфлікту інтересів у справі № 227/1325/18. Ураховуючи встановлені обставини, такі дії судді не могли бути вчинені внаслідок недбалості чи суддівської помилки.

Згідно з вимогами пунктів 3, 4 частини першої статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» суб’єкти, на яких поширюється дія цього Закону (у тому числі судді), зобов’язані не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів, вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Частиною першою статті 12 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено право НАЗК, зокрема, складати протоколи про адміністративні правопорушення, віднесені законом до компетенції НАЗК, застосовувати передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення. У разі виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, уповноважені особи НАЗК складають протокол про таке правопорушення, який направляється до суду в порядку, визначеному НАЗК. У разі виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, вчиненого суддею, суддею Конституційного Суду України, протокол про таке правопорушення складає Голова Національного агентства або його заступник та направляє його до суду у визначеному законом порядку, а також інформує про це відповідно Вищу раду правосуддя або Голову Конституційного Суду України (абзаци перший, другий частини сьомої статті 12 Закону України «Про запобігання корупції»).

Отже, факт вчинення суддею відповідного правопорушення, процес його фіксації, встановлення та доведення покладений на спеціально уповноваженого суб’єкта у сфері протидії корупції, а також суди загальної юрисдикції, які згідно з процесуальним законодавством розглядають і вирішують справи про адміністративні правопорушення відповідної категорії.

Заперечуючи законність складеного НАЗК протоколу та ухвалених судами за результатами його розгляду рішень, суддя Здоровиця О.В. та її представник – адвокат Кравець Р.Ю. наголошують, що НАЗК, склавши стосовно судді протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172⁷ КУпАП, фактично вийшло за межі наданих йому повноважень, а суди дійшли висновку про винуватість судді у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172⁷ КУпАП, за відсутності складу проступку.

Водночас необхідно зауважити, що доводам судді стосовно дій НАЗК Вища рада правосуддя надала оцінку під час розгляду повідомлення судді Здоровиці О.В. про втручання в її діяльність (рішення Вищої ради правосуддя від 16 листопада 2023 року № 1060/0/15-23, висновок за посиланням: https://www.hcj.gov.ua/sites/default/files/field/574-0-6-23_vysnovok_zn.pdf).

Щодо дій судів першої та апеляційної інстанцій, на неправомірність яких вказує суддя, потрібно врахувати, що Вища рада правосуддя діє у межах повноважень, визначених у статті 131 Конституції України та статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», і не вправі оцінювати законність судового рішення та перевіряти його правовий зміст.

Пунктом 15 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з підстав визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією, у випадках, установлених законом.

Отже, для кваліфікації дій судді за вказаною підставою встановлення факту набрання законної сили судовим рішенням, яким суддю визнано винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією, є першочерговим у межах відповідного дисциплінарного провадження.

За результатами розгляду складеного НАЗК протоколу про адміністративне правопорушення постановою Дружківського міського суду Донецької області від 26 травня 2023 року (справа № 227/572/23), залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 9 серпня 2023 року, ОСОБА3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172⁷ КУпАП. Наразі відомості про вчинення суддею ОСОБА3 вказаного адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, містяться в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення.

До того ж, всупереч наведеним суддею Здоровицею О.В. та адвокатом Кравцем Р.Ю. аргументам, обставини у справах №№ 227/1325/18, 227/1040/20 дають підстави для висновку про дії судді Здоровиці О.В. (у справі № 227/1325/18) в умовах реального конфлікту інтересів, за існування складових у вигляді: приватного інтересу, службових повноважень та суперечності між приватним інтересом особи та її службовими повноваженнями, що впливає на об’єктивність та неупередженість прийняття рішень, вчинення або невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

З огляду на викладене суддя Добропільського міськрайонного суду Донецької області Здоровиця О.В. вчинила дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 15 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

 

Обґрунтування застосування дисциплінарного стягнення

Відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частини п’ятої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Здоровиця Олена Володимирівна, громадянка України, ____ року народження, Указом Президента України від 23 квітня 2008 року № 392/2008 строком на п’ять років призначена на посаду судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області. Постановою Верховної Ради України від 16 травня 2013 року № 246-VIІ Здоровиця О.В. обрана на посаду судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області безстроково.

Згідно з характеристикою, наданою головою Добропільського міськрайонного суду Донецької області Любчик В.М., суддя Здоровиця О.В. за час здійснення правосуддя в Добропільському міськрайонному суді Донецької області (з квітня 2008 року) зарекомендувала себе як грамотна, сумлінна та ініціативна суддя, яка не допускає порушень трудової дисципліни і дотримується етичних норм у спілкуванні з колегами та відвідувачами суду, слідкує за змінами в законодавстві та судовій практиці, постійно удосконалює свої професійні навички, приділяє увагу підвищенню рівня кваліфікації та компетентності шляхом самостійного навчання, участі в семінарах з підвищення кваліфікації в Національній школі суддів України. За своїми особистими якостями Здоровиця О.В. енергійна, ініціативна, дисциплінована, принципова, вимоглива до себе та підлеглих. До дисциплінарної відповідальності не притягувалась.

Відповідно до частини четвертої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарні стягнення, визначені пунктами 1–3 частини першої цієї статті, не застосовуються у разі вчинення суддею проступків, визначених пунктами 3, 10–12, 14, 15 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Дисциплінарне стягнення, визначене пунктом 4 частини першої цієї статті, може застосовуватися до судді виключно у разі вчинення проступків, визначених пунктами 1, 2, 4 та 5 частини першої статті 106 цього Закону.

Зважаючи на викладене, до судді Здоровиці О.В. можливо застосувати лише два види стягнення, визначені пунктами 5 та 6 частини першої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме подання про переведення судді до суду нижчого рівня або подання про звільнення судді з посади.

Оскільки суддя Здоровиця О.В. є суддею місцевого загального суду, то до неї неможливо застосувати дисциплінарне стягнення у виді подання про переведення до суду нижчого рівня. Отже, єдиним видом дисциплінарного стягнення, яке можливо застосувати до вказаної судді, є подання про звільнення з посади.

Відповідно до частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується, зокрема, у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Згідно з пунктами 4, 7 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, можуть бути визнані, зокрема, факти визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією, допущення суддею іншого грубого порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.

Урахувавши факти, які свідчать про наявність у поведінці судді Здоровиці О.В. складів дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «д» пункту 1 (умисне порушення правил щодо самовідводу), пунктом 15 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», обставини допущення таких проступків та ступінь вини судді, вбачається, що порушення закону, допущені суддею Здоровицею О.В., є очевидними та грубими, такими, що негативно вплинули на ступінь довіри суспільства до судової влади в цілому.

Події, які є предметом розгляду, висвітлені в медіа:

https://freeradio.com.ua/suddiu-z-dobropillia-oshtrafuvaly-za-rishennia-...

https://vchasnoua.com/news/vipravdala-likarku-v-interesax-eksmera-aksyon...

До того ж, відомості про вчинення суддею Здоровицею О.В. адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, внесені до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, що, безумовно, має негативний вплив на авторитет судової системи загалом.

З огляду на положення пунктів 4, 7 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя Здоровиця О.В. вчинила істотний дисциплінарний проступок.

Вказані обставини, всупереч доводам адвоката Кравця Р.Ю., виключають можливість застосування до судді Здоровиці О.В. іншого дисциплінарного стягнення, ніж подання про звільнення її з посади судді.

Відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Строк притягнення судді Здоровиці О.В. до дисциплінарної відповідальності не сплинув.

З огляду на наведене, ураховуючи позитивну характеристику судді, відсутність фактів притягнення її до дисциплінарної відповідальності, водночас беручи до уваги ступінь її вини, характер вчинених нею дисциплінарних проступків та обставини їх вчинення, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що застосування до судді Здоровиці О.В. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади є пропорційним вчиненим нею дисциплінарним проступкам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

вирішила:

 

притягнути суддю Добропільського міськрайонного суду Донецької області Здоровицю Олену Володимирівну до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

 

Головуючий на засіданні

Першої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

Члени Першої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя

 

Член Третьої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя