X
Введіть слово для пошуку

Акт ВРП

Україна
Вища рада правосуддя
Третя Дисциплінарна палата
Ухвала
Київ
16.06.2021
1376/3дп/15-21
Про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Голосіївського районного суду міста Києва Єсауленко М.В.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Швецової Л.А., членів Гречківського П.М., Іванової Л.Б., Матвійчука В.В., розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Говорухи В.І. за результатами попередньої перевірки скарги Маселка Романа Анатолійовича стосовно судді Голосіївського районного суду міста Києва Єсауленко Марини Володимирівни,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 4 січня 2021 року (вх. № М-5/1/7-21) надійшла дисциплінарна скарга Маселка Р.А. на дії судді Голосіївського районного суду міста Києва Єсауленко М.В. під час розгляду справ №№ 752/540/20, 752/724/20, 752/21012/19, 752/13481/19, 752/12968/19, 752/12973/19, 752/3198/19, 752/36/19, 752/296/19, 752/26945/18, 752/264/19, 752/228/19, 752/245/19, 752/25553/18, 752/25556/18, 752/23704/18, 752/23688/18, 752/3568/18.

У скарзі зазначено, що за результатами аналізу інформації в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі – ЄДРСР) Маселко Р.А. виявив значну кількість постанов про закриття суддею справ у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Після вибіркового аналізу цих справ Маселко Р.А. дійшов висновку, що суддя Єсауленко М.В. протиправно затягнула розгляд адміністративних матеріалів, що призвело до уникнення правопорушниками передбаченої законом відповідальності.

Маселко Р.А. вказує, що у всіх наведених ним справах протоколи були розподілені судді не менш ніж за 2 місяці до закінчення строку притягнення правопорушника до відповідальності, у всіх вказаних справах суддя визнав винними у правопорушеннях водіїв, у всіх постановах відсутні посилання на обставини, які спричинили неможливість розгляду справи у визначений законодавством строк.

Відсутність жодного обґрунтування, чому суд не зміг своєчасно розглянути справи про тяжкі правопорушення, внаслідок чого особи, які керували транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, повністю уникнули відповідальності, створює враження у зовнішніх спостерігачів про відсутність поважних причин такого пропуску. Це породжує сумнів у законності дій судді та підриває авторитет правосуддя у питаннях чесності та непідкупності.

На думку скаржника, суддя систематично порушувала норми законодавства та позицію вищих судів, що призвело до безпідставного уникнення правопорушниками адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП та свідчить, як мінімум, про недбале ставлення судді до розгляду цієї категорії справ або ж навмисне порушення строків з метою допомогти правопорушникам уникнути покарання. При цьому неприбуття правопорушників не може бути поважною причиною відкладення судового засідання, оскільки відповідно до частини третьої статті 268 КУпАП їхня участь є необов’язковою.

Затягування суддями розгляду цієї категорії справ розглядається Громадською радою доброчесності (далі також – ГРД) як окремий індикатор, що свідчить про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики. ГРД неодноразово наголошувала на особливій суспільній вазі таких справ і необхідності суддів забезпечити їх належний розгляд.

Крім того, як вважає скаржник, у двох випадках суддя Єсауленко М.В. незаконно звільнила правопорушників від адміністративної відповідальності шляхом передачі матеріалів на розгляд трудовому колективу для застосування заходів громадського впливу (справи №№ 752/4735/19, 752/3253/19).

На думку Маселка Р.А., характер правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, зокрема його підвищена суспільна небезпечність, унеможливлює застосування до особи, яка його вчинила, звільнення від адміністративної відповідальності із застосуванням заходів громадського впливу незалежно від наявності чи відсутності установлених статтями 34, 35 КУпАП обставин, що пом’якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення.

Доводи скарги фактично зводяться до цитування окремих статей КУпАП, позиції Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної у постанові від 17 жовтня 2014 року № 11, а також посилання на рішення Європейського суду з прав людини та рішення Великої Палати Верховного Суду в окремих справах із приводу дотримання судами строків розгляду справ та принципу належного мотивування судових рішень. Через призму особистого трактування вказаних норм закону, позицій судових та міжнародних органів скаржник надає суб’єктивну оцінку діям судді під час розгляду справ.

На думку скаржника Маселка Р.А., у зв’язку з допущеними порушеннями суддю Єсауленко М.В. необхідно притягнути до дисциплінарної відповідальності.

Вказана скарга відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 4 січня 2021 року передана для здійснення попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Говорусі В.І.

Згідно з вимогами статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповідачем – членом Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Говорухою В.І. проведено попередню перевірку дисциплінарної скарги, за результатами якої складено вмотивований висновок із викладенням фактів та обставин, що обґрунтовують надану у висновку пропозицію.

Розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Говорухи В.І. та додані до нього матеріали, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Голосіївського районного суду міста Києва Єсауленко М.В. з огляду на таке.

Під час попередньої перевірки суддя Єсауленко М.В. надала пояснення, в яких зазначила, що твердження Маселка Р.А. у скарзі про порушення нею закону під час розгляду вказаних вище справ ґрунтуються виключно на його припущеннях, оскільки таких висновків скаржник дійшов без урахування конкретних обставин кожної справи, що вбачається з такого.

 

Справа № 752/540/20

14 січня 2020 року проведено авторозподіл справи. Згідно із протоколом правопорушення вчинено 1 січня 2020 року. Перше засідання призначено на 12 березня 2020 року. Під час розгляду справи був присутній захисник, правопорушник не був категорично згодний з діями поліції, подавав скарги із цього приводу, надав відповідні докази. За заявами сторони захисту розгляд справи відкладено на 30 березня 2020 року, тобто в межах тримісячного строку притягнення особи до відповідальності (1 квітня 2020 року), для виклику свідків правопорушення, які були зазначені у протоколі. Судовий розгляд 30 березня 2020 року не відбувся у зв’язку із хворобою захисника, що підтверджується належними документами. Наступне засідання призначено вже без урахування відповідного строку, а саме 4 травня 2020 року. Така дата, на яку відкладено розгляд справи, також була пов’язана з дією карантинних заходів, у зв’язку з якими було зупинено рух громадського транспорту з 12 березня по 3 квітня 2020 року, на що посилалася сторона захисту, обґрунтовуючи неможливість прибуття до суду. Розгляд справи 4 травня 2020 року не проведено через перебування судді Єсауленко М.В. у нарадчій кімнаті у кримінальній справі. Наступне засідання у справі, яке було призначено на 27 травня 2020 року, з урахуванням часу, відведеного на розгляд раніше призначених справ, також не відбулося у зв’язку з відсутністю доказів про належне повідомлення учасників справи, що було пов’язано зі зміною захисником адреси листування. Розгляд справи, призначений на 16 червня 2020 року, відбувся.

 

Справа № 752/724/20

15 січня 2020 року проведено авторозподіл справи. Правопорушення згідно із протоколом вчинено 21 грудня 2019 року. Перше засідання призначено на 10 березня 2020 року в межах тримісячного строку притягнення особи до відповідальності (21 березня 2020 року), відкладено за заявою захисника, який просив час на ознайомлення із матеріалами справи. Наступне засідання, призначене на 18 березня 2020 року, відбулося, але за участю лише захисника, який заявив клопотання про повернення протоколу на доопрацювання, у задоволенні якого судом було відмовлено. Після чого захисник заявив клопотання про виклик свідків, допит його підзахисного, який не з’явився до суду у зв’язку із запровадженням карантинних заходів, внаслідок яких було зупинено рух громадського транспорту, а саме з 12 березня 2020 року по 3 квітня 2020 року. Вказане клопотання визнано судом обґрунтованим, розгляд справи призначено на 27 березня 2020 року, але засідання у зазначену дату не відбулося у зв’язку з неявкою учасників та поданням клопотання захисником, який просив відкласти розгляд через його перебування на самоізоляції. 28 квітня 2020 року відбувся розгляд справи.

 

Справа № 752/21012/19

9 жовтня 2019 року проведено авторозподіл справи. Згідно із протоколом правопорушення вчинено 26 вересня 2019 року. Перше засідання, призначене на 10 грудня 2019 року, тобто у межах тримісячного строку притягнення особи до відповідальності, не відбулося через неявку особи, стосовно якої складений протокол, та її захисника, який подав клопотання про надання часу для ознайомлення та узгодження правової позиції. Наступне судове засідання призначено на 24 грудня 2019 року, тобто у межах тримісячного строку. Засідання не відбулося через неявку особи, стосовно якої складений протокол, та відсутність належних доказів про її повідомлення про місце і час судового засідання. Захисник також не з’явився і подав клопотання про перенесення розгляду справи у зв’язку із зайнятістю в інших кримінальних провадженнях.

Такі причини неявки захисника визнані судом поважними, розгляд справи відкладений на 10 січня 2020 року, що пов’язано з урахуванням часу, відведеного на розгляд раніше призначених справ. Наступне засідання також не відбулося у зв’язку з неявкою сторін та заявою захисника про відкладення розгляду справи через її перебування у щорічній відпустці. Наступний розгляд справи відбувся 14 січня 2020 року.

 

Справа № 752/12973/19

26 червня 2019 року проведено авторозподіл справи. Правопорушення згідно із протоколом вчинено 15 червня 2019 року. Перше засідання, призначене на 16 серпня 2019 року в межах тримісячного строку притягнення особи до відповідальності (15 вересня 2019 року), було відкладено через неявку особи, стосовно якої складений протокол, та відсутність даних про її належне повідомлення про місце і час розгляду справи. Наступне засідання призначено на 9 вересня 2019 року, тобто також в межах відповідного строку. Під час його проведення захисник заявив клопотання про надання часу для ознайомлення із матеріалами справи. Таке клопотання було задоволено, розгляд справи призначений на 13 вересня 2019 року в межах відповідного строку. У наступному судовому засіданні захисник заявив клопотання про витребування доказів, виклик свідків, яке судом було визнано обґрунтованим з урахуванням доводів, зазначених стороною захисту. Розгляд справи відкладено на 19 вересня 2019 року у зв’язку з необхідністю виклику свідків та витребування доказів в Управлінні патрульної поліції (далі – УПП). 19 вересня 2019 року відбувся розгляд справи, про що винесена постанова, яка також була предметом судового розгляду в апеляційній інстанції.

 

Справа № 752/13481/19

3 липня 2019 року проведено авторозподіл справи. Правопорушення згідно із протоколом вчинено 18 червня 2019 року. Перше засідання, призначене на 28 серпня 2019 року в межах тримісячного строку притягнення особи до відповідальності (18 вересня 2019 року), було відкладено через клопотання захисника про надання часу для ознайомлення зі справою та виклик свідків, які суд визнав обґрунтованими. Судове засідання, призначене на 12 вересня 2019 року (в межах відповідного строку), не відбулося у зв’язку з неявкою свідків. Наступний розгляд справи відбувся 27 вересня 2019 року.

 

Справа № 752/36/19

8 січня 2019 року проведено авторозподіл справи. Події згідно із протоколом відбувалися 27 грудня 2018 року. Перші засідання призначені на 6 лютого та 5 березня 2019 року, тобто в межах тримісячного строку притягнення особи до відповідальності. Розгляд справи не проведено через неявку особи, що притягається до відповідальності, та відсутність доказів про її належне повідомлення. Засідання, призначене на 13 березня 2019 року, також не відбулося у зв’язку з перебуванням судді у нарадчій кімнаті у кримінальному провадженні. Наступне засідання призначено на 2 квітня 2019 року, тобто з урахуванням строку, необхідного для виклику сторін, та перебуванням судді з 25 по 29 березня 2019 року у щорічній відпустці.

 

Справа № 752/296/19

9 січня 2019 року проведено авторозподіл справи. Правопорушення згідно із протоколом вчинено 15 грудня 2019 року. Перше засідання, призначене на 22 лютого 2019 року, не відбулося у зв’язку з неявкою особи, що притягається до відповідальності, та відсутністю доказів про її належне повідомлення. 13 березня 2019 року судове засідання не відбулося через перебування судді у нарадчій кімнаті у кримінальному провадженні. Наступне судове засідання призначено на 1 квітня 2019 року з урахуванням строку, необхідного для виклику сторони, та у зв’язку з перебуванням судді з 25 по 29 березня 2019 року у щорічній відпустці.

 

Справа № 752/228/19

9 січня 2019 року проведено авторозподіл справи. Правопорушення згідно із протоколом вчинено 22 грудня 2018 року. Перше засідання, призначене на 22 лютого 2019 року, не відбулося у зв’язку з неявкою особи, що притягається до відповідальності, та відсутністю доказів про її належне повідомлення. 15 березня 2019 року судове засідання не відбулося через хворобу судді. Наступне судове засідання призначалося з урахуванням строку, необхідного для виклику сторін та перебування судді з 25 по 29 березня 2019 року у щорічній відпустці. Розгляд справи проведено 1 квітня 2019 року.

 

Справа № 752/264/19

9 січня 2019 року проведено авторозподіл справи. Правопорушення згідно із протоколом вчинено 22 грудня 2018 року. Перше засідання, призначене на 22 лютого 2019 року, не відбулося у зв’язку з неявкою особи, що притягається до відповідальності, та відсутністю доказів про її належне повідомлення. Наступне засідання, призначене на 15 березня 2019 року, не відбулося через хворобу судді. Наступне засідання призначалося з урахуванням строку, необхідного для виклику сторони та перебуванням судді з 25 по 29 березня 2019 року у щорічній відпустці. Розгляд справи проведено 1 квітня 2019 року.

 

Справа № 752/245/19

9 січня 2019 року проведено авторозподіл справи. Правопорушення згідно із протоколом вчинено 22 грудня 2018 року. Перше засідання, призначене на 22 лютого 2019 року, не відбулося у зв’язку з неявкою особи, що притягається до відповідальності, та відсутністю доказів про її належне повідомлення. Засідання, призначене на 15 березня 2019 року, не відбулося через хворобу судді. Наступне засідання призначалося з урахуванням строку, необхідного для виклику сторони, та перебування судді з 25 по 29 березня 2019 року у щорічній відпустці. Розгляд справи проведено 1 квітня 2019 року.

 

Справа № 752/26945/18

26 грудня 2018 року проведено авторозподіл справи. Правопорушення згідно із протоколом вчинено 14 грудня 2018 року. Перше засідання, призначене на 15 лютого 2019 року, було відкладено за заявою особи, що притягається до відповідальності, в якій зазначалося про відсутність можливості прибути у засідання у зв’язку з перебуванням у призначений час в іншому місті. Заява задоволена, оскільки подані відповідні докази. Засідання, призначене на 11 березня 2019 року, також було відкладено за заявою особи, що притягається до відповідальності, в якій зазначалося про відсутність можливості прибути у засідання у зв’язку з перебуванням у призначений час в іншому місті. Така заява задоволена, оскільки подані відповідні докази. Наступний розгляд призначався з урахуванням строку, необхідного для виклику сторони, та перебуванням судді з 25 по 29 березня 2019 року у щорічній відпустці. Розгляд справи проведено 1 квітня 2019 року.

 

Справа № 752/25556/18

6 грудня 2018 року проведено авторозподіл справи. Правопорушення згідно із протоколом вчинено 3 грудня 2018 року. Судові засідання, призначені на 18 січня та 8 лютого 2019 року, тобто в межах тримісячного строку притягнення особи до відповідальності, не відбулися у зв’язку з неявкою особи, що притягається до відповідальності, та відсутністю доказів про її належне повідомлення. Засідання, призначене на 26 лютого 2019 року, не відбулося у зв’язку з поданням особою, яка притягається до відповідальності, заяви про відкладення розгляду справи для надання часу для отримання правової допомоги. Наступне засідання призначалося з урахуванням часу, необхідного для виклику сторони. Розгляд справи відбувся 5 березня 2019 року.

 

Справа № 752/25553/18

6 грудня 2018 року проведено авторозподіл справи. Правопорушення згідно із протоколом вчинено 2 грудня 2019 року. Судове засідання, призначене на 18 січня 2019 року, не відбулося у зв’язку з неявкою особи, що притягається до відповідальності, та відсутністю доказів про її належне повідомлення. Також було встановлено, що у протоколі зазначена неповна адреса водія (не вказано номер квартири), тому був здійснений його виклик в судове засідання на 1 березня 2019 року шляхом телефонограми. Засідання також не відбулося через хворобу судді та тимчасову непрацездатність у період з 1 по 3 березня 2019 року. Розгляд справи відбувся 19 березня 2019 року.

 

Справа № 752/23704/18

14 листопада 2018 року проведено авторозподіл справи. Правопорушення згідно із протоколом вчинено 4 листопада 2018 року. Перше засідання, призначене на 11 грудня 2019 року, було відкладено за заявою особи, яка притягається до відповідальності, із клопотанням про забезпечення права на захист. Наступне засідання, призначене на 22 січня 2019 року, не відбулося у зв’язку з відрядженням судді (наказ від 21 січня 2019 року № 4). Засідання, призначене на 4 лютого 2019 року, не відбулося у зв’язку з відсутністю відомостей про належне повідомлення особи про місце і час судового засідання, що позбавило суд можливості розглянути справу з урахуванням тримісячного строку притягнення особи до відповідальності. Наступне засідання було призначено на 20 лютого 2019 року з урахуванням часу, необхідного для здійснення виклику особи. Справу було розглянуто.

 

Справа № 752/23688/18

14 листопада 2018 року проведено авторозподіл справи. Події згідно із протоколом відбувалися 1 листопада 2018 року. Перше засідання, призначене на 11 грудня 2019 року, було відкладено за заявою особи, яка притягається до відповідальності, для забезпечення права на захист. Наступне засідання, призначене на 22 січня 2019 року, не відбулося у зв’язку з відрядженням судді (наказ від 21 січня 2019 року № 4). Засідання, призначене на 1 лютого 2019 року, не відбулося у зв’язку з відсутністю відомостей про належне повідомлення особи про місце і час судового засідання, що позбавило суд можливості розглянути справу у межах строку притягнення особи до відповідальності. З урахуванням часу, необхідного для здійснення виклику особи, справа була розглянута 20 лютого 2019 року.

 

Справа № 752/12968/19

26 червня 2019 року проведено авторозподіл справи. Правопорушення згідно із протоколом вчинено 14 червня 2019 року. Перші засідання, призначені на 13 серпня, 3 вересня 2019 року, тобто в межах тримісячного строку притягнення особи до відповідальності, були відкладені у зв’язку із відсутністю доказів належного повідомлення особи про дату і час судового засідання. Справа була призначена до розгляду на 9 вересня 2019 року, тобто в межах строку притягнення особи до відповідальності. У судовому засіданні захисник заявив клопотання про витребування доказів з УПП. Таке клопотання судом було задоволено, але у зв’язку із тим, що воно не могло бути фактично виконано у тримісячний строк, встановлений для притягнення особи до відповідальності (а саме до 14 вересня 2019 року), наступне судове засідання було призначено на 20 вересня 2019 року, коли і проведено розгляд справи.

 

Справа № 752/3198/19

14 лютого 2019 року проведено авторозподіл справи. Правопорушення згідно із протоколом вчинено 3 лютого 2019 року. Перше засідання, призначене на 4 квітня 2019 року, тобто в межах тримісячного строку притягнення особи до відповідальності (3 травня 2019 року), не відбулося у зв’язку із відсутністю даних про належне повідомлення особи про місце і час судового зсідання. У судовому засіданні 25 квітня 2019 року особа, яка притягалася до відповідальності, заявила клопотання про надання часу для отримання правової допомоги. Вимоги клопотання судом визнані обґрунтованими, судове засідання відкладено на 13 травня 2019 року, оскільки у період із 27 квітня по 12 травня 2019 року суддя перебувала у щорічній відпустці.

 

Справа № 752/3568/18

21 лютого 2018 року проведено авторозподіл справи. Правопорушення згідно із протоколом вчинено 17 лютого 2018 року. Перше засідання, призначене на 13 березня 2018 року, не відбулося у зв’язку з неявкою особи, щодо якої складений протокол, та відсутністю доказів про її належне повідомлення про час і місце розгляду справи. Наступне судове засідання, призначене на 2 квітня 2018 року, не відбулося через тимчасову непрацездатність судді у зв’язку із хворобою. Судове засідання, призначене на 20 квітня 2018 року, було відкладено за клопотанням захисника, який просив час для ознайомлення з матеріалами справи. Під час засідання 27 квітня 2018 року сторона захисту заявила клопотання про виклик свідків, витребування доказів, яке було задоволено. Наступне засідання призначено з урахуванням часу, необхідного для виклику свідків та витребування доказів, на 16 травня 2018 року. Але у вказаний день суддя перебувала у відрядженні (наказ від 7 травня 2018 року № 46-АГ). У судовому засіданні, призначеному на 22 травня 2018 року, відбувся розгляд справи.

Далі суддя Єсауленко М.В. пояснила, що відповідно до вимог КУпАП суд зобов’язаний здійснити виклик особи, стосовно якої складений протокол. Твердження Маселка Р.А. у скарзі, що поліцейські нібито здійснюють повідомлення особи про місце і час розгляду справи у суді, є необґрунтованим, оскільки саме на суд покладається обов’язок здійснити виклик особи, щодо якої складено протокол, про місце і час розгляду справи. Неналежне повідомлення водія та проведення розгляду справи за його відсутності може свідчити про порушення прав конкретної особи на судовий захист. Твердження Маселка Р.А. про те, що «недотримання строків розгляду справ впливає на ефективність правосуддя та авторитет судової влади», є гіпотетичним.

Як заявила суддя, розгляд усіх зазначених вище справ призначався з урахуванням положень статті 277-2 КУпАП з дотриманням часу, необхідного для належного сповіщення осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності, не пізніше ніж за три доби до дня розгляду справи в суді, а також з урахуванням часу розгляду раніше призначених справ, які також перебували у її провадженні.

Окрім того, суддя вказала, що рух кожної справи також залежить від позиції, доводів, клопотань сторони захисту, а також доказів, які додані до протоколу. Враховуючи, що викладена у протоколі про адміністративне правопорушення інформація не може безумовно доводити винуватість певної особи, суд для встановлення обставин у справі вживає заходів з метою явки водіїв та свідків до суду для надання пояснень, що приводить до відкладення, або перенесення розгляду справи.

Наведене свідчить, що всі зазначені вище справи призначались з урахуванням часу, необхідного для належного повідомлення осіб, які притягувались до адміністративної відповідальності. Розгляд справ відкладався з різних причин, зокрема: неявка осіб, які притягувалися до адміністративної відповідальності; відсутність даних про їх належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справ; заяви та клопотання учасників про надання часу для подання доказів, виклику свідків; зайнятість захисників в інших провадженнях; перебування судді у нарадчій кімнаті в інших кримінальних провадженнях, відпустках, на лікарняному тощо.

Таким чином, суддя Єсауленко М.В. вважає, що підстави перенесення та відкладення судових засідань у зазначених вище справах слід вважати поважними та обґрунтованими.

Як зазначила у поясненні суддя, згідно зі статистичними даними Голосіївського районного суду міста Києва, у 2018 році у її провадженні перебувало 1163 справи, з них: 196 кримінальних проваджень, 967 справ про адміністративні правопорушення. Протягом 2018 року розглянуто 609 справ про адміністративні правопорушення, зокрема 69 справ за статтею 130 КУпАП, з яких лише справу № 752/3568/18 закрито у зв’язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

У 2019 році у провадженні судді перебувало 2209 справ, з них: 401 кримінальне провадження, 1799 справ про адміністративні правопорушення. Протягом 2019 року розглянуто 1647 справ про адміністративні правопорушення, зокрема 190 справ за статтею 130 КУпАП, з яких лише 14 справ закрито у зв’язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Крім того, у 2020 році у провадженні судді Єсауленко М.В. перебувало 2020 справ, з них: 386 кримінальних проваджень, 1634 справи про адміністративні правопорушення. Протягом 2020 року розглянуто 1512 справ про адміністративні правопорушення, зокрема 159 справ за статтею 130 КУпАП, з яких лише у 3 справах провадження закрито у зв’язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Таким чином, на думку судді, співвідношення загальної кількості справ, розглянутих у 2018–2020роках, з кількістю справ, в яких закрито провадження у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, спростовує твердження Маселка Р.А. про систематичне затягування строків розгляду справ.

Щодо доводів скарги, що у справах № 752/4735/19 і № 752/3253/19 винесені постанови про передачу матеріалів на розгляд трудових колективів, що, на думку Маселка Р.А., «викликає у зовнішнього спостерігача сумніви та свідчить, про те, що суддею допущено поведінку, яка порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях чесності та непідкупності», суддя Єсауленко М.В. зазначила таке.

6 березня 2019 року до її провадження надійшла справа № 752/4735/19 про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Постановою суду від 21 травня 2019 року матеріали справи передано на розгляд трудового колективу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «Бриз Капітал», у зв’язку із чим ОСОБА1 звільнено від адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, провадження у справі закрито.

Вказане рішення прийнято за результатами дослідження матеріалів справи, аргументів сторони захисту, клопотання представника трудового колективу, позитивних характеристик ОСОБА1.

9 січня 2019 року до провадження судді Єсауленко В.М. надійшла справа № 752/253/19 про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА2 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП. Постановою суду від 20 березня 2019 року матеріали справи передано на розгляд трудового колективу ТОВ «САЛД СЕРВІС», у зв’язку із чим ОСОБА2 звільнено від адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП і закрито провадження у справі.

Вказане рішення прийнято за результатами дослідження матеріалів справи, клопотання трудового колективу про передачу вказаної особи на поруки, з огляду на позитивні характеристики ОСОБА2 з місця роботи, його щире каяття.

Як пояснила суддя, характер правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, дійсно має підвищену суспільну небезпечність. Між тим, приймаючи рішення у зазначених справах, вона також виходила з того, що жодних винятків, коли особу може бути звільнено від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів стосовно неї на розгляд трудового колективу, стаття 21 КУпАП (в редакції на час вчинення правопорушення) не містила.

Крім того, статтею 23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Суддя пояснила, що при вирішенні вказаних справ врахувала особи правопорушників, а також той факт, що трудові колективи, в яких вони працюють, проявили ініціативу та спрямували відповідні клопотання про передачу винних на поруки. Така ініціатива трудового колективу також свідчить на користь правопорушників, позитивно характеризує їхню особу у відносинах із трудовими колективами. Тим більш, передача матеріалів на розгляд трудового колективу не може свідчити про уникнення вказаними особами відповідальності за скоєні правопорушення. Такий вид відповідальності також виконує виховну функцію, стримує особу та запобігає вчиненню нею нових правопорушень. При цьому аналіз судової практики свідчить про непоодинокі випадки, коли після притягнення особи до відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, особи вчиняли аналогічні правопорушення, будучи позбавленими права керування транспортними засобами, що свідчить про неефективність застосування певних видів стягнення до таких правопорушників.

Разом із тим посилання Маселка Р.А. у скарзі на справу № 752/3253/19 є помилковими, оскільки предметом розгляду у цій справі було притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП. Цю справу розглянуто та прийнято постанову від 4 квітня 2019 року про визнання особи винуватою у вчиненні правопорушення за статтею 124 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

За твердженням судді Єсауленко М.В., під час розгляду справ усіх категорій, які перебувають у провадженні, вона виходить із загальних засад і правил судочинства щодо об’єктивного, неупередженого, справедливого та безстороннього розгляду справ з дотриманням прав учасників проваджень на захист та на справедливий суд.

Згідно зі статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.

Пунктом 1 частини третьої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що дисциплінарне провадження щодо суддів включає попереднє вивчення матеріалів, що мають ознаки вчинення суддею дисциплінарного проступку, та прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи або відмову у її відкритті.

Під час попередньої перевірки скарги, аналізу пояснень судді Єсауленко М.В. та матеріалів справ про адміністративні правопорушення встановлено таке.

У провадженні судді Єсауленко М.В. перебували справи про адміністративні правопорушення №№ 752/540/20, 752/724/20, 752/21012/19, 752/13481/19, 752/12968/19, 752/12973/19, 752/3198/19, 752/36/19, 752/296/19, 752/26945/18, 752/264/19, 752/228/19, 752/245/19, 752/25553/18, 752/25556/18, 752/23704/18, 752/23688/18, 752/3568/18, в яких приймались рішення про закриття провадження у зв’язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Як вбачається з пояснень судді, зазначені справи відкладались з різних причин, у тому числі у зв’язку з неналежною поведінкою учасників судового розгляду, необхідністю запрошення захисників, ознайомлення їх з матеріалами проваджень, відсутністю даних про належне повідомлення особи про час та дату судового розгляду, клопотаннями про виклик працівників поліції та свідків, у зв’язку з відрядженням, хворобою судді або учасників провадження, зайнятістю судді в розгляді інших справ і тощо.

Сповіщення особи про розгляд судом питання, що може стосуватись прав і обов’язків цієї особи, є одним з елементів основоположного права на судовий захист. Статтею 268 КУпАП (права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності) закріплено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Обов’язок з’ясування належного сповіщення особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, статтею 278 КУпАП покладено на суд під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Таким чином, під час попередньої перевірки встановлено, що відкладення розгляду справ №№ 752/540/20, 752/13481/19, 752/12968/19, 752/3198/19, 752/36/19, 752/296/19, 752/26945/18, 752/264/19, 752/228/19, 752/245/19, 752/25553/18, 752/25556/18, 752/3568/18, 752/12973/19 було зумовлено об’єктивними причинами і не суперечить принципу дотримання розгляду справи у розумні строки.

Що стосується звільнення осіб від адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, з передачею матеріалів на розгляд трудових колективів для вжиття заходів громадського впливу (справи №№ 752/4735/19, 752/253/19), то Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що в цьому випадку суддя діяла в межах своїх дискреційних повноважень, а тому не може нести відповідальність за такі дії.

 

Справа № 752/4735/19

21 лютого 2019 року ОСОБА1 керував транспортним засобом марки «Subaru Impreza», о 20:45 був зупинений працівниками поліції на вулиці Саперно–Слобідській, 22 у місті Києві.

Із протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що інспектор поліції виявив у водія ОСОБА1 такі ознаки наркотичного сп’яніння, як розширені зіниці очей, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук, бліда шкіра обличчя. Від проходження в установленому законом порядку медичного огляду для визначення стану сп’яніння, запропонованого працівником поліції, ОСОБА1 відмовився.

У судовому засіданні ОСОБА1 пояснив що 21 лютого 2019 року дійсно керував транспортним засобом марки «Subaru Impreza», о 20:45 був зупинений працівниками поліції з метою перевірки документів. Під час розмови у працівників поліції через тремтіння пальців його рук виникла підозра, що він керував транспортним засобом у стані наркотичного сп’яніння. Зазначив, що пальці рук тремтіли від холоду. Не заперечував, що відмовився від проходження медичного огляду на стан сп’яніння, оскільки здійснював перевезення пасажирів і не мав часу їхати до медичного закладу. Щиро розкаявся у вчиненому, просив передати його на поруки трудового колективу.

Трудовий колектив ТОВ «Бриз Капітал», в якому ОСОБА1 працює водієм, звернувся до суду із клопотанням про звільнення ОСОБА1 від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд трудового колективу для застосування до нього заходів громадського впливу. У судовому засіданні заступник директора ТОВ «Бриз Капітал» підтримав клопотання, ухвалене на загальних зборах трудового колективу, оскільки з березня 2018 року ОСОБА1 працює на посаді водія, за час роботи зарекомендував себе як сумлінний, відповідальний та добросовісний працівник, має на утриманні малолітнього сина ____ року народження. Раніше до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не притягувався.

Враховуючи обставини справи, характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА1, ступінь його вини, відсутність тяжких наслідків, щире каяття у скоєному, суд застосував до ОСОБА1 заходи громадського впливу, звільнивши його на підставі статті 21 КУпАП від адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 КУпАП, з передачею матеріалів на розгляд трудового колективу ТОВ «Бриз Капітал».

 

Справа № 752/253/19

20 грудня 2018 року о 00:35 ОСОБА2 керував автомобілем марки «Chevrolet» і був зупинений працівниками поліції на вулиці Брошка, 10 в місті Києві.

Огляд на стан сп’яніння відбувався зі згоди водія у встановленому законом порядку із застосуванням приладу «Драгер» у присутності двох свідків, результат – 0,56 проміле.

У судовому засіданні ОСОБА2 винним себе визнав повністю і пояснив, що дійсно після вживання алкоголю керував автомобілем і був зупинений працівником поліції. Після виявлення у нього ознак алкогольного сп’яніння йому запропонували пройти огляд із застосуванням приладу «Драгер», на що він погодився. Щиро розкаюється у скоєному, просить передати його на поруки трудового колективу.

Враховуючи обставини справи, те, що ОСОБА2 до адміністративної відповідальності притягувався вперше, щиро розкаявся, позитивно характеризується за місцем роботи, а також беручи до уваги клопотання трудового колективу ТОВ «САЛД СЕРВІС» про передачу його на поруки, суд постановив звільнити ОСОБА2 на підставі статті 21 КУпАП від адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 КУпАП, та застосувати заходи громадського впливу, а саме передати на поруки трудовому колективу ТОВ «САЛД СЕРВІС».

Відповідно до статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Згідно зі статтею 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Частиною першої статті 21 КУпАП (в редакції, чинній на час скоєння правопорушення) передбачалась можливість органу чи посадової особи, які розглядають справи про адміністративні правопорушення, звільнити від адміністративної відповідальності особу, яка вчинила адміністративне правопорушення, з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.

Аналіз статті 21 КУпАП свідчить про те, що законодавець не висуває при застосуванні цієї норми вимог щодо встановлення особливо переконливих аргументів, щоб зовнішні спостерігачі були переконані у справедливості судового рішення, як про це зазначив у своїй скарзі Маселко Р.А.

Принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності означає відповідність заходу впливу, який обирається для порушника, меті адміністративної відповідальності. Він передбачає як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей порушника та характеру і обставин вчинення проступку, так і можливість пом’якшення і навіть відмови від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом.

Твердження скаржника про необґрунтованість судових рішень, неможливість та незаконність звільнення правопорушників від адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП з передачею матеріалів на розгляд трудового колективу або громадської організації у справах №№ 752/4735/19, 752/253/19 не узгоджуються з нормами чинного на той час КУпАП, який встановлював процедуру, підстави та обсяг судового розгляду за цією категорією справ, в тому числі передбачав процесуальну можливість постановлення рішень із застосуванням статті 21 КУпАП.

Тобто законодавець надав дискреційні повноваження судам у визначенні можливості звільнення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд трудовому колективу або громадській організації.

Зі змісту скарги убачається, що Маселко Р.А. фактично порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог щодо застосування частини першої статті 21 КУпАП, які пов’язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).

1 лютого 2018 року Верховний Суд (справа № 634/609/15-к) роз’яснив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) охоплює повноваження суду (права та обов’язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи тощо.

Тобто дискрецією є законодавчо закріплена можливість певного державного органу вибирати одне з альтернативних діянь. Причому кожна з таких альтернатив є правомірною (постанова Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 816/591/15-а).

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 від 11 березня 1980 року дискреційними є повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за цих обставин.

За таких обставин без ніякого сумніву можна зробити висновок, що суддя Голосіївського районного суду міста Києва Єсауленко М.В., ухвалюючи постанови у справах №№ 752/4735/19, 752/253/19, не вийшла за межі дискреційних повноважень судді.

Крім того, у відповіді на звернення Конституційного суду Республіки Молдова про надання експертного висновку (amicus curiae brief) стосовно статті 307 Кримінального кодексу Республіки Молдова Венеціанська комісія зазначила, що судді не повинні притягатися до відповідальності за тлумачення на свій розсуд правової норми, що відрізняється від тлумачення цієї норми його колегами. Навіть якщо суддя у своєму рішенні свідомо розтлумачить норму закону протилежно до її тексту, початкового значення або наявних прецедентів застосування – головне, щоб це було зроблено відкрито і таке відхилення від попередньої практики забезпечувалося належною аргументацією.

Основним засобом правового захисту від помилок у судових рішеннях слугує оскарження цих рішень в порядку апеляційного провадження.

Тому, щоб не підривати незалежність суддів, відповідальність внаслідок здійснення судових функцій повинна застосовуватись за найбільш серйозні порушення і не повинна застосовуватись при ненавмисних помилках. Інакше це становитиме загрозу як неупередженості, так і незалежності судової системи.

Щодо доводів скарги Маселка Р.А. про неналежне мотивування суддею Єсауленко М.В. судових рішень у вказаних вище справах, розгляд яких Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає здійсненим на підставі закону, необхідно взяти до уваги таке.

Вмотивованість – це вимога до суду наводити письмово у рішенні судження, пояснення про наявність чи відсутність фактів, які є основою для висновку суду. Це також пояснення суду, чому він виніс саме таке рішення, погодився з одними та відкинув інші доводи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» від 27 вересня 2001 року, пункт 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень вказано, що судові рішення повинні бути обґрунтованими. Якість судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Підстави прийняття рішення повинні бути узгодженими, чіткими, недвозначними й несуперечливими. Обов’язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов’язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Статтею 283 КУпАП встановлено вимоги до змісту постанови у справі про адміністративне правопорушення. Так, постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім’я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім’я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Статтею 284 КУпАП встановлено, що по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Попередньою перевіркою встановлено, що, як вбачається зі змісту постанов, у справах №№ 752/540/20, 752/13481/19, 752/12968/19, 752/3198/19, 752/36/19, 752/296/19, 752/26945/18, 752/264/19, 752/228/19, 752/245/19, 752/25553/18, 752/25556/18, 752/3568/18, 752/12973/19 судом першої інстанції було викладено мотиви прийняття рішень про закриття провадження у справах у зв’язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності, а у справах №№ 752/4735/19, 752/253/19 наведено мотиви застосування частини першої статті 21 КУпАП.

Відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, зокрема, з підстав умисного або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що під час попередньої перевірки обставини та докази щодо вчинення суддею Єсауленко М.В. дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не встановлені, оскільки судові рішення містять мотиви їх прийняття.

Під дисциплінарним проступком судді слід розуміти винне, протиправне порушення службових обов’язків, що виражається в обмеженні або порушенні законних прав та інтересів осіб, які беруть участь у судочинстві, або перешкоджанні в доступі до правосуддя, тому дії судді Єсауленко М.В. під час здійснення правосуддя у вказаних вище справах не містять ознак дисциплінарного проступку.

Разом із тим положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, пунктом 7 частини другої статті 129 Конституції України закріплено принцип розгляду справи судом у розумний строк.

Частиною першою статті 277 КУпАП встановлено п’ятнадцятиденний строк розгляду справи про адміністративне правопорушення з дня одержання судом протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Обов’язок контролю за дотриманням розумного строку розгляду справи покладено на суддю. Зокрема, частиною сьомою статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суддя зобов’язаний своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Дотримання балансу між інтересами всіх сторін при розгляді справи покладено на суд, який, вирішуючи питання про права та обов’язки сторін, також зобов’язаний дотримуватися встановлених законодавством правил та строків розгляду справи.

Законодавством встановлено строки здійснення провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності з метою забезпечення учасникам процесу визначеності у часі, протягом якого суд розгляне справу. Передусім такі строки слугують інтересам особи, яка зазнає заходів впливу, оскільки наявність визначеного строку дає розуміння того, скільки триватиме такий вплив. Водночас протягом такого строку особу наділено процесуальними правами та обов’язками, що дає особі можливість, в тому числі з використанням адміністративного ресурсу (повноважень суду щодо витребування доказів, допиту свідків тощо), представити суду доводи на захист своєї правової позиції. Добросовісна участь особи в процесі вирішення її справи полягає в активній участі у розгляді її справи і недопущенні зловживань наданими їй правами.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об’єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України», «Карнаушенко проти України».

Як вбачається із встановлених під час попередньої перевірки дисциплінарної скарги обставин, суддя Єсауленко М.В. неодноразово безпідставно відкладала розгляд справ №№ 752/724/20, 752/21012/19, 752/23704/18, 752/23688/18 за ініціативи осіб, стосовно яких складені протоколи про адміністративні правопорушення, та всупереч вимогам статті 277 КУпАП розглянула вказані вище справи поза межами п’ятнадцятиденного строку.

Статтею 277 КУпАП встановлено строки розгляду справи про адміністративні правопорушення, справа має бути розглянута навіть у разі порушення такого строку, а строки накладення адміністративного стягнення, передбачені статтею 38 КУпАП, не можуть бути продовжені.

Статтею 247 КУпАП визначено обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення. Зокрема, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу (пункт 7).

Таким чином, з огляду на наведене слід зробити висновок, що питання своєчасного розгляду справ про адміністративні правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП та накладення стягнення на осіб, визнаних винними у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених вказаною нормою, із дотриманням строку, визначеного статтею 38 цього Кодексу, має бути предметом постійної уваги та контролю суддів, у провадженні яких перебувають такі справи. Судді не повинні допускати безпідставних зволікань із розглядом справ цієї категорії та повинні вживати усіх можливих заходів, які забезпечать їх розгляд у строк, визначений законом, або у строк, який з урахуванням обставин справи можна визнати розумним та який не виходить за межі тримісячного строку з дня вчинення правопорушення.

Разом із тим під час попередньої перевірки встановлено таке.

 

Справа № 752/724/20

21 грудня 2019 року ОСОБА3 керував транспортним засобом марки «MercedesBenz» та о 12:05 був зупинений працівниками поліції на проспекті Лобановського, 34-А у місті Києві.

За результатами огляду, проведеного за згодою водія ОСОБА3, у присутності двох свідків ОСОБА4 та ОСОБА4 за допомогою спеціального технічного засобу – газоаналізатора «DragerAlcotest 6820» виявлено, що вміст алкоголю у повітрі, яке видихає ОСОБА3, становить 0,66 проміле, про що зазначено у роздруківці результатів приладу та акті огляду на стан алкогольного сп’яніння з використанням спеціальних технічних засобів.

З дослідженого в судовому засіданні відеозапису з нагрудної камери поліцейського, на якому ОСОБА3 себе впізнав, встановлено, що поліцейський дотримався вимог частин другої, третьої статті 266 КУпАП та положень Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103. Після цього ОСОБА3 за добровільною згодою пройшов огляд на стан сп’яніння із застосуванням приладу «Драгер».

ОСОБА3 був відсторонений від керування транспортним засобом шляхом вилучення посвідчення водія. Згідно з розпискою від 27 грудня 2019 року ОСОБА3 передав керуванням транспортним засобом ОСОБА6.

15 січня 2020 року проведено авторозподіл справи. Правопорушення згідно із протоколом вчинено 21 грудня 2019 року. Перше засідання, призначене на 10 березня 2020 року, було відкладено на 18 березня 2020 року за заявою захисника, який просив час для ознайомлення із матеріалами справи. Між тим згідно з наявною в матеріалах справи розпискою, з матеріалами справи (усього 5 аркушів) адвокат ознайомився того самого дня – 10 березня 2020 року.

У подальшому, 18 березня 2020 року, тобто в межах тримісячного строку, захисник заявив клопотання про повернення протоколу на доопрацювання, у задоволенні якого судом було відмовлено. Після чого захисник заявив клопотання про виклик свідків, допит його підзахисного, який не з’явився до суду через дію карантинних заходів, у зв’язку з якими було зупинено рух громадського транспорту, а саме з 12 березня по 3 квітня 2020 року. Задовольнивши це клопотання, суд переніс розгляд справи на 27 березня, тобто вже поза межами строку, передбаченого статтею 38 КУпАП. Але засідання у вказаний день також не відбулося у зв’язку з неявкою учасників та поданням клопотання захисником, який просив відкласти розгляд через його перебування на самоізоляції. Наступне засідання було призначено на 28 квітня 2020 року, коли і проведено розгляд справи.

Між тим слід звернути увагу, що 28 квітня 2020 року ні ОСОБА3, ні його захисник до суду не з’явилися, про причини неявки не повідомили, суд провів розгляд справи за їхньої відсутності на підставі наявних у матеріалах справи доказів. Тобто висновки суду були зроблені виключно на підставі обставин і об’єктивних даних, які були відомі суду ще до закінчення строку давності притягнення винної особи до адміністративної відповідальності.

 

Справа № 752/21012/19

26 вересня 2019 року ОСОБА7 керував транспортним засобом марки «Lexus IS 200 T». О 04:10 працівники поліції зупинили його на вулиці Ю.Смолича, 2 у місті Києві та встановили наявність у нього ознак алкогольного сп’яніння.

ОСОБА7 був відсторонений від керування транспортним засобом шляхом вилучення посвідчення водія.

З дослідженого в судовому засіданні відеозапису з нагрудної камери поліцейського встановлено, що на законних підставах та за добровільною згодою ОСОБА7 пройшов огляд на стан сп’яніння із застосуванням приладу «Драгер». За результатами огляду, проведеного у присутності двох свідків – ОСОБА8 і ОСОБА9, газоаналізатор «DragerAlcotest 6820» згідно з роздруківкою результатів зафіксував, що вміст алкоголю у повітрі, яке видихає ОСОБА7, становить 0,78 проміле.

У подальшому працівники поліції доставили ОСОБА7 до клінічної лікарні «Соціотерапія».За результатами медичного огляду лікар встановив, що ОСОБА7 перебуває у стані алкогольного сп’яніння (0,76 проміле). Таким чином, наявні у матеріалах справи докази беззаперечно свідчили про факт скоєння правопорушення.

9 жовтня 2019 року проведено авторозподіл справи. Перше засідання, призначене на 10 грудня 2019 року, не відбулося через неявку особи, стосовно якої складений протокол, та її захисника, який 9 грудня 2019 року подав клопотання про надання часу для ознайомлення з матеріалами справи.

Між тим самі матеріали справи складалися з 5 аркушів та диска відеозапису, тобто об’єктивно можливо було ознайомитись з ними 10 грудня 2019 року, після чого – розглянути справу по суті. Проте наступне судове засідання було призначено лише на 24 грудня 2019 року.

У подальшому, незважаючи на те, що через 2 дні закінчувався передбачений статтею 38 КУпАП тримісячний строк, а ОСОБА7 24 грудня 2019 року до суду не з’явився та не повідомив про причини неявки, суд не розглянув справу за відсутності особи, стосовно якої складено протокол, посилаючись на відсутність належних доказів про повідомлення ОСОБА7 про місце і час судового засідання. Проте повістка була надіслана на ту саму адресу, що і раніше, коли ОСОБА7 її отримав та заключив договір з адвокатом.

Захисник також не з’явився до суду, подав клопотання про перенесення розгляду справи у зв’язку із зайнятістю в інших справах.

10 січня 2020 року засідання також не відбулося у зв’язку з неявкою сторін та заявою захисника про відкладення розгляду справи через її перебування у щорічній відпустці.

Лише 14 січня 2020 року відбувся розгляд справи. ОСОБА7 у судове засідання не з’явився і суд приймав рішення на підставі тих самих первинних доказів, наданих працівниками поліції.

Оскільки порушення було вчинено 26 вересня 2019 року, на момент розгляду справи сплинув строк для накладення адміністративного стягнення, передбачений частиною другою статті 38 КУпАП, у зв’язку із чим провадження у справі було закрито.

 

Справа № 752/23704/18

4 листопада 2018 року ОСОБА10 в місті Києві керувала транспортним засобом марки «Chevrolet Aveo» та о 13:00 була зупинена працівниками поліції біля будинку № 33 по проспекту Науки.

Із протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що інспектор патрульної поліції виявив у ОСОБА10 такі ознаки алкогольного сп’яніння, як запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Від пропозиції працівника поліції пройти у встановленому законом порядку медичний огляд для визначення стану сп’яніння ОСОБА10 відмовилась.

Запрошені співробітниками поліції свідки ОСОБА11 та ОСОБА12 засвідчили викладені вище обставини.

Крім того, фактичні обставини справи підтверджуються відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, долученим до матеріалів справи.

У судові засідання, призначені на 11 грудня 2018 року, 21 січня 2019 року, 4 та 20 лютого 2019 року ОСОБА10 не з’явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась за адресою, вказаною у протоколі.

Однак поштові відправлення із судовими повістками поверталися до суду без вручення адресату у зв’язку із закінченням строку зберігання.

11 грудня 2018 року та 21 січня 2019 року на електронну адресу суду від ОСОБА10 надійшли клопотання про перенесення розгляду справи «у зв’язку з необхідністю отримання юридичної допомоги» та «у зв’язку з тяжким станом та хворобою». Проте ОСОБА10 не надала документів на підтвердження цих фактів та обставин.

Окрім того, про дати судових засідань ОСОБА10 повідомлялася у телефонному режимі, про що свідчать дані телефонограм, які містяться в матеріалах справи.

Зазначені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА10 була обізнана про розгляд справи щодо неї в Голосіївському суді міста Києва, тому за відсутності жодних документів, що підтверджують обставини клопотань, суд мав усі можливості і законні підстави розглянути справу без участі ОСОБА10 в межах строку, передбаченого статтею 38 КУпАП.

 

Справа № 752/23688/18/18

1 листопада 2018 року о 00:02 ОСОБА13 керувала транспортним засобом і відмовилась від проходження в установленому законом порядку медичного огляду для визначення стану сп’яніння.

У судові засідання, призначені на 11 грудня 2018 року, 21 січня, 1 та 19 лютого 2019 року ОСОБА13 не з’явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась за адресою, вказаною у протоколі. Однак поштові відправлення із судовими повістками поверталися до суду без вручення адресату у зв’язку із закінченням строку зберігання.

Окрім того, про дати судових засідань ОСОБА13 повідомлялась у телефонному режимі, про що свідчать дані телефонограм, наявних у матеріалах справи.

10 грудня 2018 року на електронну адресу суду від захисника ОСОБА13 – адвоката Конюшенка Д.Б. надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв’язку з його занятістю в іншому процесі, датоване 7 грудня 2018 року, яке суд задовольнив.

Таким чином, ОСОБА13 та її захисник були обізнані про те, що на розгляді в Голосіївському суді міста Києва перебуває ця справа, що, у свою чергу, давало можливість суду розглянути справу в межах строків, передбачених статтею 38 КУпАП, в тому числі і за відсутності особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Тим більше, що розгляд справи по суті 19 лютого 2019 року також проведено за відсутності ОСОБА13 та її захисника, які проігнорували виклик до суду.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом.

Згідно з пунктом 7 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є розумні строки розгляду справи судом.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що під час здійснення правосуддя в судових справах №№ 752/724/20, 752/21012/19, 752/23704/18, 752/23688/18 суддя Єсауленко М.В. покладені на неї обов’язкі судді належним чином не виконала та не вчинила дій, які б вказували, що вона докладала усіх можливих зусиль для їх виконання з урахуванням обставин конкретних справ.

За результатами попередньої перевірки, оцінивши встановлені під час дисциплінарного провадження обставини, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що відомості, викладені у дисциплінарній скарзі Маселка Р.А., можуть свідчити про наявність у діях судді Єсауленко М.В. під час здійснення правосуддя у справах №№ 752/724/20, 752/21012/19, 752/23704/18, 752/23688/18 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом.

Викладене свідчить про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Голосіївського районного суду міста Києва Єсауленко М.В.

При цьому Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя не встановлено передбачених частиною першою статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстав для відмови у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Єсауленко М.В.

Таким чином, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Голосіївського районного суду міста Києва Єсауленко М.В. за скаргою Маселка Р.А.

Керуючись статтями 46, 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

ухвалила:

 

відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Голосіївського районного суду міста Києва Єсауленко Марини Володимирівни за скаргою Маселка Романа Анатолійовича (вх. № М-5/1/7-21).

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

 

Головуючий на засіданні

Третьої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя                        Л.А. Швецова

 

Члени Третьої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя                       П.М. Гречківський

                                                                               Л.Б. Іванова

                                                                               В.В. Матвійчук