X
Введіть слово для пошуку

Акт ВРП

Україна
Вища рада правосуддя
Рішення
Київ
17.11.2020
3144/0/15-20
Про надання консультативного висновку щодо законопроєкту № 4229

Вища рада правосуддя розглянула проєкт Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Закону України «Про Вищу раду правосуддя» щодо завершення конкурсних процедур на зайняття посад суддів місцевих судів», реєстраційний № 4229 від 19 жовтня 2020 року, внесений на розгляд Верховної Ради України у порядку законодавчої ініціативи народними депутатами України Масловим Д.В., Дирдіним М.Є., Вельможним С.А., Ватрасом В.А., Демченком С.О.

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя надає обов’язкові до розгляду консультативні висновки щодо законопроєктів з питань утворення, реорганізації чи ліквідації судів, судоустрою і статусу суддів.

За результатами розгляду вказаного законопроєкту, керуючись статтею 131 Конституції України, статтями 3, 34 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя

 

вирішила:

 

1. Затвердити консультативний висновок щодо проєкту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Закону України «Про Вищу раду правосуддя» щодо завершення конкурсних процедур на зайняття посад суддів місцевих судів» (реєстраційний № 4229 від 19 жовтня 2020 року), внесеного на розгляд Верховної Ради України у порядку законодавчої ініціативи народними депутатами України Масловим Д.В., Дирдіним М.Є., Вельможним С.А., Ватрасом В.А., Демченком С.О.

2. Надіслати консультативний висновок до Верховної Ради України.

 

 

Голова Вищої ради правосуддя                                                  А.А. Овсієнко

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

Рішення Вищої ради правосуддя

 

17 листопада 2020 року № 3144/0/15-20

 

 

КОНСУЛЬТАТИВНИЙ ВИСНОВОК

щодо законопроєкту № 4229

 

1. Проєкт Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Закону України «Про Вищу раду правосуддя» щодо завершення конкурсних процедур на зайняття посад суддів місцевих судів» від 19 жовтня 2020 року, реєстраційний № 4229 (далі – законопроєкт № 4229), внесений на розгляд Верховної Ради України у порядку законодавчої ініціативи народними депутатами України Масловим Д.В., Дирдіним М.Є., Вельможним С.А., Ватрасом В.А., Демченком С.О.

Згідно з пояснювальною запискою законопроєкт № 4229 підготовлено з метою забезпечення законодавчого врегулювання тимчасової передачі повноважень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Вищій раді правосуддя, стосовно проведення та завершення спеціальної перевірки, оголошення, проведення та визначення результатів конкурсів для кандидатів, які відповідають вимогам, передбаченим абзацами третім та сьомим пункту 13 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

На думку суб’єкта законодавчої ініціативи, законопроєкт № 4229 спрямований на часткове подолання кадрової кризи в судовій системі та забезпечення стабільності її роботи, крім того,  на недопущення політичного впливу та обмежувального підходу в процедурі призначення на посади суддів, на зміцнення незалежності судової влади в Україні та довіри до неї з боку суспільства.

Як зазначено в пояснювальній записці, законопроєкт № 4229 передбачає внесення змін до двох законів саме через їх змістовно-логічну пов’язаність.

Розглянувши законопроєкт № 4229 та врахувавши позицію Національної школи суддів України, Вища рада правосуддя зазначає таке.

 

2. Вища рада правосуддя відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» надає обов’язкові до розгляду консультативні висновки щодо законопроєктів з питань утворення, реорганізації чи ліквідації судів, судоустрою і статусу суддів.

Усі проєкти законів, що стосуються статусу суддів, здійснення правосуддя, процесуальних законів, та загальніше будь-які законопроєкти, що можуть мати вплив на судівництво, наприклад незалежність судової влади, або можуть обмежити гарантії доступу громадян (у тому числі самих суддів) до правосуддя, повинні розглядатися парламентом лише після отримання висновку  судової ради. Ця консультативна функція повинна бути визнана усіма державами та підтверджена Радою Європи як рекомендація[1].

 

3. Згідно із частиною десятою статті 131 Конституції України відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення добору суддів, прокурорів, їх професійної підготовки, оцінювання, розгляду справ щодо їх дисциплінарної відповідальності, фінансового та організаційного забезпечення судів.

Наразі організація судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначаються Законом України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до частини першої статті 93 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вища кваліфікаційна комісія суддів України (далі – ВККСУ), з-поміж іншого, веде облік даних про кількість посад суддів у судах, у тому числі вакантних; проводить добір кандидатів для призначення на посаду судді, у тому числі організовує проведення щодо них спеціальної перевірки відповідно до закону та приймає кваліфікаційний іспит; вносить до Вищої ради правосуддя рекомендацію про призначення кандидата на посаду судді.

Проте 7 листопада 2019 року набрав чинності Закон України від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського самоврядування», згідно з яким змінено порядок формування ВККСУ. З дня набрання чинності цим Законом повноваження членів ВККСУ були припинені.

Ці законодавчі кроки призвели до фактичного зупинення проведення конкурсів на посади суддів.

З огляду на викладене пропозиція вирішити питання подолання кадрової кризи у судовій системі шляхом внесення відповідних законодавчих змін та надання Вищій раді правосуддя повноважень щодо проведення і завершення оголошених 5 серпня 2019 року конкурсів щодо кандидатів на посаду судді місцевого суду видається цілком обґрунтованою, однак такі зміни доречно зазначити саме в перехідних положеннях.

 

4. Законопроєктом № 4229 пропонується доповнити розділ XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» пунктом 49, яким передбачається, що тимчасово, до дня формування повноважного складу ВККСУ, проведення і завершення оголошених ВККСУ 5 серпня 2019 року конкурсів щодо кандидатів на посаду судді місцевого суду, які відповідають вимогам абзаців третього та сьомого пункту 13 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» і звернулися із заявами про участь в оголошених конкурсах, здійснюється з особливостями, встановленими пунктом 13 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя». 

Варто зазначити, що запропонована норма потребує редакційного доопрацювання, оскільки у ній відсутнє посилання на розділ закону України, в якому міститься відповідний пункт.

Крім того, розділом ІІ законопроєкту № 4229 передбачається внесення  змін до пункту 13 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя», а саме доповнити його абзацами дев’ятим – дванадцятим.

Слід зазначити, що положення, запропоновані цими абзацами, стосуються 28 кандидатів на посади суддів, які подали заяви на оголошений ВККСУ конкурс на зайняття 35 вакантних посад суддів місцевих судів для кандидатів на посаду судді, які відповідають вимогам абзацу третього пункту 13 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя», та 8 кандидатів, які подали заяви на оголошений ВККСУ конкурс на зайняття 7 вакантних посад суддів місцевих загальних судів Донецької та Луганської областей для кандидатів на посаду судді, які відповідають вимогам абзацу третього пункту  13 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Вказані кандидати пройшли відповідну складну і тривалу процедуру добору та за обставин, що склалися, мали правомірні очікування щодо реалізації свого права на проходження усіх процедур, необхідних для зайняття посади судді, однак перебувають у стані правової невизначеності через припинення повноважень членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Як зазначає суб’єкт законодавчої ініціативи в пояснювальній записці до законопроєкту № 4229, із заявами про участь у конкурсі щодо кандидатів на посаду судді місцевого суду звернулися кандидати на посаду судді, які відповідають вимогам абзаців третього та сьомого пункту 13 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та у вересні 2019 року були допущені до проведення спеціальної перевірки. Наприкінці жовтня 2019 року спеціальна перевірка щодо вказаних кандидатів була завершена. Однак конкурсні процедури не були завершені у зв’язку з відсутністю повноважного складу ВККСУ.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення організаційної єдності функціонування органів судової влади та захист професійних інтересів суддів. Саме Вища кваліфікаційна комісія суддів України як державний орган суддівського врядування наділена повноваженнями для забезпечення професійних інтересів суддів, а також організаційної єдності через дотримання єдиного статусу судді незалежно від місця суду в системі судоустрою.

Отже, передачу повноважень ВККСУ Вищій раді правосуддя в частині завершення розпочатих ВККСУ конкурсів щодо кандидатів на посаду судді місцевого суду загалом може бути підтримано з огляду на необхідність заповнення вакансій у судах, адже зазначене  сприятиме своєчасному заповненню вакантних посад суддів.

Також Вища рада правосуддя підтримує норму  щодо визначення саме в розділі ІІІ «Прикінцеві положення» законопроєкту № 4229 обов’язку  секретаріату ВККСУ передати до Вищої ради правосуддя матеріали та документи  щодо кандидатів на посаду судді місцевого суду, які відповідають вимогам абзаців третього та сьомого пункту 13 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року № 1798–VIII, які звернулися із заявами про участь в конкурсах, оголошених Вищою кваліфікаційною комісією суддів України 5 серпня 2019 року, для завершення (проведення) процедури спеціальної перевірки.

Водночас законопроєктом № 4229 запропоновано виключити друге речення абзацу третього пункту 13 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя», яким передбачено повторне складання кваліфікаційного іспиту та проходження спеціальної перевірки кандидатами, які за результатами кваліфікаційного іспиту, складеного до набрання чинності Законом України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», набрали менше 75 відсотків максимально можливого бала кваліфікаційного іспиту.

Проведення спеціальної перевірки щодо таких кандидатів, оголошення, проведення і визначення результатів конкурсу за рейтингами учасників за результатами кваліфікаційних іспитів, складених до набрання чинності Законом України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», законопроєктом пропонується покласти на Вищу раду правосуддя, тобто автори законопроєкту № 4229 фактично пропонують оголосити та провести окремий конкурс для таких кандидатів, що не може бути підтримано з огляду на таке.

Стаття 24 Конституції України передбачає захист рівності прав кожного громадянина України, тобто без привілеїв чи обмежень за ознаками соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Проведення окремого конкурсу для кандидатів на посаду судді, які за результатами кваліфікаційного іспиту, складеного до набрання чинності Законом України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», набрали менше 75 відсотків максимально можливого бала кваліфікаційного іспиту, без повторного складання кваліфікаційного іспиту, можна розглядати як дискримінацію:

стосовно кандидатів, які повторно склали кваліфікаційний іспит відповідно до вимог закону;

стосовно кандидатів на посаду судді, добір яких здійснювався згідно із чинним законодавством, оскільки створюються нерівні можливості для зайняття вакантної посади судді.

Крім того, рівність і недопустимість дискримінації особи є також фундаментальними цінностями міжнародного правопорядку, на чому наголошено в низці міжнародних правових актів з питань захисту прав і свобод людини та громадянина, ратифікованих (приєднаних) Україною, зокрема в Загальній декларації прав людини (статті 1, 2, 7), у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (стаття 14), у Протоколі № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  (стаття 1), у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (стаття 26)  тощо.

Також у Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки  наголошується на важливості дотримання, зокрема Україною, принципу недискримінації як основної засади під час формування суддівського корпусу. Рішення, які стосуються добору та підвищення суддів по службі, мають ґрунтуватися на об’єктивних критеріях, які попередньо визначені законом чи компетентними органами влади.

 

Відповідно до загальних вимог нормотворчої техніки проєкти законів та нормативно-правових актів мають раціонально, адекватно врегульовувати суспільні відносини; правові норми, які вони містять, повинні бути стислими, чіткими і недвозначними та узгоджуватися з нормами інших законодавчих актів.

 

З огляду на викладене Вища рада правосуддя підтримає законопроєкт 4229 за умови врахування зазначених у цьому консультативному висновку пропозицій та зауважень.

 

 

[1] Висновок № 10 (2007) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо судової ради на службі суспільства, пункт 87.