Акт ВРП

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Плахтій І.Б., членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В., Попікової О.В., заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевича О.М., розглянувши об’єднану дисциплінарну справу щодо судді Деснянського районного суду міста Києва Колегаєвої Світлани Вікторівни, відкриту за дисциплінарною скаргою Швачка Олексія Вікторовича та з власної ініціативи Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя,

 

встановила:

 

17 січня 2024 року (вх. № Ш-389/0/7-24) до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга Швачка О.В. щодо допущення суддею Деснянського районного суду міста Києва Колегаєвою С.В. поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя.

У скарзі Швачко О.В. зазначив, що 12 жовтня 2021 року Оболонський районний суд міста Києва у справі № 756/14447/21 прийняв постанову, якою застосував до Колегаєвої С.В. адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Скаржник зауважив, що Колегаєва С.В. порушила вимоги підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, оскільки о 21:20 21 липня 2021 року керувала транспортним засобом марки «AUDI» у стані алкогольного сп’яніння (показник алкоголю − 2,08 проміле), що підтверджувалося протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ18 № 145970, складеним 17 вересня 2021 року, висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, № 004156, складеним 22 липня 2021 року.

Швачко О.В. зауважив, що на вебсайті інтернет-видання «LB.ua» розміщена інформація про застосування 12 жовтня 2021 року до судді Деснянського районного суду міста Києва Колегаєвої С.В. адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Крім того, Швачко О.В. повідомив, що постанову Оболонського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2021 року залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року.

Скаржник зазначив, що встановлений судом факт керування суддею транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння вказує на допущення нею поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, довіру до суду.

Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 28 лютого 2024 року № 579/3дп/15-24 відкрито дисциплінарну справу щодо судді Деснянського районного суду міста Києва Колегаєвої С.В. з підстав можливої наявності в її діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

29 лютого 2024 року в порядку підготовки дисциплінарної справи до розгляду член Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевич О.М. витребував із суду характеристику судді, копію суддівського досьє судді Колегаєвої С.В., визначив коло свідків, яких слід викликати в засідання дисциплінарного органу, надіслав листа до Управління патрульної поліції у місті Києві щодо можливості забезпечення явки чи надання пояснень працівниками патрульної поліції, які брали участь у підготовці та оформленні матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо судді Колегаєвої С.В., запропоновував судді Колегаєвій С.В. надати пояснення по суті обставин, установлених Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя в ухвалі від 28 лютого 2024 року.

6 березня 2024 року на адресу Вищої ради правосуддя з Деснянського районного суду міста Києва надійшла характеристика судді Колегаєвої С.В.

7 березня 2024 року до Вищої ради правосуддя надійшов лист Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо можливості доступу до матеріалів суддівського досьє судді Колегаєвої С.В.

7 лютого 2024 року (вих. № 3500/0/9-24) член Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевич О.М. надіслав на електронну та поштову адреси Деснянського районного суду міста Києва запит із пропозицією судді Колегаєвій С.В. надати пояснення щодо обставин, зазначив у дисциплінарній скарзі.

9 лютого 2024 року на адресу Вищої ради правосуддя надійшов лист помічника судді ОСОБА_1 від 8 лютого 2024 року № 11/58/2024, яким повідомлено, що пояснення по суті скарги будуть надані суддею Колегаєва С.В. після її виходу з відпустки.

29 лютого 2024 року член Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевич О.М. надіслав на електронну та поштову адреси Деснянського районного суду міста Києва запит судді Колегаєвій С.В. (вих. №7587/0/9-24) із пропозицією надати пояснення по суті обставин, установлених Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя (ухвала від 28 лютого 2024 року № 579/3дп/15-24).

19 березня 2024 року на адресу Вищої ради правосуддя надійшли пояснення судді Колегаєвої С.В. та її клопотання про долучення документів до матеріалів дисциплінарної справи.

20 березня 2024 року з Управління патрульної поліції у місті Києві надійшла відповідь щодо можливості забезпечення участі працівників поліції як свідків під час розгляду вказаної дисциплінарної справи.

Розгляд цієї дисциплінарної справи вперше призначено на 3 квітня 2024 року та відкладено на 17 квітня 2024 року за клопотанням судді Деснянського районного суду міста Києва Колегаєвої С.В. у зв’язку з її перебуванням на стаціонарному лікуванні. Аналогічне клопотання було заявлено в засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 3 квітня 2024 року представником судді Деснянського районного суду міста Києва Колегаєвої С.В. – адвокатом Самарець А.М.

До Вищої ради правосуддя 15 квітня 2024 року (вх. № 1246/6/6-24) надійшло клопотання судді Деснянського районного суду міста Києва Колегаєвої С.В. про зупинення розгляду дисциплінарної справи, оскільки 11 квітня 2024 року вона була мобілізована до лав Збройних Сил України. Суддя Колегаєва С.В. зазначила, що документи, які підтверджують вказаний факт, будуть надані пізніше. Суддя Колегаєва С.В. також повідомила, що вона з поважної причини, зокрема внаслідок перебування у складі Збройних Сил України, не зможе бути присутньою 17 квітня 2024 року на засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя. Суддя Колегаєва С.В. зауважила, що має намір особисто надати пояснення Третій Дисциплінарній палаті Вищої ради правосуддя. За таких обставин суддя Колегаєва С.В. просить зупинити розгляд дисциплінарної справи, відкритої щодо неї за скаргою Швачка О.В.

15 квітня 2024 року (вх. № С-2224/1/7-24) на адресу Вищої ради правосуддя надійшло клопотання представника судді Деснянського районного суду міста Києва Колегаєвої С.В. – адвоката Самарець А.М. − про зупинення дисциплінарного провадження щодо судді Деснянського районного суду міста Києва Колегаєвої С.В. у зв’язку з тим, що суддя Колегаєва С.В. призвана на військову службу під час мобілізації та виявила бажання надати пояснення особисто, тому наявні підстави для зупинення розгляду дисциплінарної справи.

У засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 17 квітня 2024 року представник судді Деснянського районного суду міста Києва Колегаєвої С.В. – адвокат Самарець А.М. − клопотала про зупинення дисциплінарного провадження щодо судді Деснянського районного суду міста Києва Колегаєвої С.В. у зв’язку з тим, що суддя Колегаєва С.В. призвана на військову службу під час мобілізації та виявила бажання надати пояснення особисто, тому наявні підстави для зупинення розгляду дисциплінарної справи.

Урахувавши вказані обставини, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зупинила розгляд дисциплінарної справи з метою забезпечення гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) прав судді Деснянського районного суду міста Києва Колегаєвої С.В. на справедливий суд та захист себе особисто.

18 липня 2024 року член Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевич О.М. з метою з’ясування обставин, які можуть свідчити про наявність підстав для поновлення розгляду дисциплінарної справи, зокрема підстав, передбачених статтею 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», звернувся до військової частини ____ щодо надання відповідної інформації. 5 серпня 2024 року військова частина ____ повідомила Вищу раду правосуддя, що солдат Колегаєва С.В. вибула до військової частини ____ для подальшого проходження військової служби, а відомості про звільнення її в порядку статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» відсутні у військовій частині. З аналогічних підстав згодом, 7 серпня 2024 року, було скеровано запит до військової частини ____.

У мережі Facebook було поширено відомості про те, що суддя Колегаєва С.В., попри зупинення розгляду дисциплінарної справи, з’являється до військової частини у стані сп’яніння. Публікація також містила покликання на судові справи № 761/21390/24, № 761/21392/24.

З Єдиного державного реєстру судових рішень установлено, що постановами Шевченківського районного суду міста Києва від 16 липня 2024 року у вказаних вище справах Колегаєву С.В. визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172²⁰ КУпАП, та застосовано до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Ухвалою від 14 серпня 2024 року № 2493/3дп/15-24 Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, ураховуючи, що суддя Деснянського районного суду міста Києва Колегаєва С.В. продовжує допускати поведінку, яка загрожує авторитету правосуддя та знижує рівень довіри суспільства до судової влади в Україні, принижує гідність та нівелює статус інших суддів, які залучені до відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, поновила розгляд дисциплінарної справи щодо судді Деснянського районного суду міста Києва Колегаєвої С.В. з метою відвернення настання істотних негативних наслідків для авторитету правосуддя. Поновлюючи розгляд дисциплінарної справи, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходила також із того, що увільнення від виконання обов’язків зі здійснення правосуддя у зв’язку з настанням обставин, передбачених пунктом 1 частини чотирнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», не позбавляє особу статусу судді, а отже, й обов’язку дотримуватися вимог Кодексу суддівської етики та обмежень, установлених Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Листом від 14 серпня 2024 року командир військової частини ____ ОСОБА_2 повідомив Вищу раду правосуддя, що солдат Колегаєва С.В. проходить військову службу по мобілізації у військовій частині ____ з 21 травня 2024 року на посаді _____ ______ ______ _______ ________ _________. Водночас командир військової частини з покликанням на статтю 1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» наголосив, що упродовж червня 2024 року щодо Колегаєвої С.В. командир військової частини ____ склав два протоколи про військове адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 172²⁰ КУпАП, яке полягало в перебуванні на території військової частини у стані сп’яніння. Крім того, командир військової частини вказав, що триває перевірка обставин самовільного залишення солдатом Колегаєвою С.В. місця лікування, що відбулося 12 серпня 2024 року, та нез’явлення до військової частини для проходження служби. До цього листа військова частина долучила копії протоколів про військове адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 172²⁰ КУпАП, роздруківки показників вимірювального приладу «АЛКОН», списки осіб, які перебували на лікуванні в медичному закладі, та інформацію щодо підстав їх вибуття із вказаного медичного закладу.

26 серпня 2024 року (вх. № С-2224/2/7-24) до Вищої ради правосуддя надійшла скарга адвоката Самарець А.М. на ухвалу Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 серпня 2024 року № 2493/3дп/15-24. У скарзі адвокат Самарець А.М. вказувала, що зазначена ухвала незаконна, порушує права Колегаєвої С.В., оскільки обставини, які стали підставою для зупинення дисциплінарної справи, не перестали існувати, а Закон України «Про Вищу раду правосуддя» не визначає обставин, за яких провадження у дисциплінарній справі може бути поновлено достроково, до зникнення обставин, які були підставою для його зупинення. Буквальне трактування частини чотирнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», на думку адвоката Самарець А.М., свідчить про те, що поновлення дисциплінарного провадження можливе лише після звільнення судді Колегаєвої С.В. з лав Збройних Сил України або закінчення воєнного стану. Адвокат Самарець А.М. також зауважила, що Вища рада правосуддя, незважаючи на навантаження, слідкувала за суддею, безпідставно звинуватила суддю та її представника у зловживанні правом на подання клопотання про зупинення провадження. Крім того, адвокат Самарець А.М. зазначила, що дії Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя не узгоджуються із частиною п’ятнадцятою статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», оскільки строк зупинення провадження не враховується до загальної тривалості здійснення дисциплінарного провадження, а отже, факт перебування Колегаєвої С.В. у лавах Збройних Сил України може зашкодити її притягненню до дисциплінарної відповідальності (у разі визнання її винною) «тільки у випадку її загибелі в боротьбі за перемогу нашої країни над російськими загарбниками». За таких обставин адвокат Самарець А.М. із покликанням на статтю 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» просила Вищу раду правосуддя скасувати ухвалу Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 серпня 2024 року № 2493/3дп/15-24.

У засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 28 серпня 2024 року адвокат Самарець А.М. просила вказану скаргу передати на розгляд Вищої ради правосуддя. На уточнюючі запитання членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя адвокат Самарець А.М. відповіла, що їй відомо про те, що такі ухвали дисциплінарного органу не можуть бути оскаржені до Вищої ради правосуддя, однак вона вважала, що стаття 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачає право судді щодо оскарження рішень Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до Вищої ради правосуддя.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржено до Вищої ради правосуддя (частина четверта статті 34 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

У пункті 10.1 Регламенту Вищої ради правосуддя зазначено, що результатом розгляду питань діяльності Вищої ради правосуддя та її органів, віднесених Законом до їх компетенції, а також вирішення питань організаційної діяльності Вищої ради правосуддя є рішення, які ухвалюють у таких формах: а) рішення; б) ухвала; в) протокольна ухвала. Розгляд справи (питання порядку денного) закінчується ухваленням рішення (постановленням ухвали). Питання, пов’язані з відкриттям, зупиненням, поновленням розгляду, залишенням без розгляду та поверненням, об’єднанням, а також в інших випадках, визначених Регламентом, вирішуються шляхом постановлення ухвал. Ухвали оформлюються окремим документом за винятком ухвал із процедурних питань. Рішення Вищої ради правосуддя чи Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя із процедурних питань заноситься до протоколу засідання (протокольна ухвала).

Отже, вирішення питання про поновлення розгляду дисциплінарної справи має наслідком ухвалення Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення у формі ухвали, а за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя ухвалюється рішення по суті: про притягнення до дисциплінарної відповідальності; про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності, що має наслідком припинення дисциплінарного провадження щодо судді; про закриття дисциплінарного провадження.

Натомість стаття 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», на яку покликається у скарзі від 26 серпня 2024 року адвокат Самарець А.М., регулює питання щодо оскарження суддею рішення, ухваленого Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя по суті, зокрема про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності, що безпосередньо висновується із частини десятої цієї статті. Зокрема, за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право: 1) скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження; 2) скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення; 3) скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення; 4) змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення; 5) залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

За таких обставин Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що постановлена дисциплінарним органом ухвала від 14 серпня 2024 року про поновлення розгляду дисциплінарної справи не може бути оскаржена окремо від рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя до Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, оцінюючи твердження адвоката Самарець А.М. щодо неможливості поновлення розгляду дисциплінарної справи через безумовність підстави, визначеної пунктом 1 частини чотирнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема з підстав неврахування строку зупинення провадження, що визначено частиною п’ятнадцятою статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», наголошує, що гарантії статті 6 Конвенції передбачають, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Гарантії статті 6 Конвенції в межах дисциплінарного провадження охоплюють не лише право судді бути заслуханим «незалежним і безстороннім судом», на публічний розгляд справи, бути заслуханим протягом розумного строку, а також право залучати свідків та отримувати всю необхідну інформацію, що стосується його / її справи, й позитивний обов’язок державних органів реагувати на можливе зловживання правами, що може призвести до порушення «розумного строку» розгляду дисциплінарної справи, оскільки саме на державні органи покладено обов’язок ефективно протидіяти перепонам, які може створювати сторона справи (рішення у справі «Мітчелл та Головей проти Сполученого Королівства», заява № 44808/98, § 56).

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що формальна сукупність певних юридичних фактів, які не перебувають у взаємозалежності та взаємозв’язку, проте зовні можуть вказувати на наявність підстави, визначені пунктом 1 частини чотирнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», має оцінюватися з урахуванням цілей, яких прагнув досягнути законодавець за наслідками доповнення норми цією підставою.

Поновлюючи розгляд дисциплінарної справи, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійсно проаналізувала поведінку судді та її представника, дійшла висновку, що вона не була спрямована на досягнення цілей справедливого розгляду дисциплінарної справи щодо судді, зокрема забезпечення права судді на захист та надання пояснень особисто, адже наявні обґрунтовані сумніви, чи дійсно перебування судді Колегаєвої С.В. у лавах Збройних Сил України створює їй такі перешкоди. Зокрема, суддя Колегаєва С.В., увільнена від здійснення правосуддя, усупереч вимогам Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, порушила військову дисципліну, двічі перебувала в нетверезому стані на території військової частини, а 12 серпня 2024 року самовільно залишила місце лікування та станом на 26 серпня 2024 року (згідно з листом військової частини від 26 серпня 2024 року № 2636) не повернулася до військової частини. У сукупності зазначені факти вказують на те, що зупинення провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини чотирнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не зумовлено саме обставинами непереборного, вимушеного характеру, необхідністю сумлінного та чесного виконання суддею обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

У засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 28 серпня 2024 року адвокат Самарець А.М. заявила клопотання про передачу дисциплінарної справи щодо судді Деснянського районного суду міста Києва Колегаєвої С.В., відкритої за скаргою Швачка О.В., до Вищої ради правосуддя для вирішення на пленарному засіданні питання щодо її об’єднання з дисциплінарною справою, відкритою за депутатським зверненням народного депутата України Медяника В.А., за скаргами Медведя В.П., Бутко К.Т., Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України, Зозулі В.І., Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, яка перебуває у провадженні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

Відповідно до частини дванадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя на пленарному засіданні може ухвалити рішення про об’єднання дисциплінарних справ, які перебувають у провадженні різних Дисциплінарних палат, і передання їх на розгляд однієї Дисциплінарної палати. Можуть бути об’єднані дисциплінарні справи щодо одного і того самого судді, відкриті за тотожними підставами дисциплінарної відповідальності судді та/або конкретними відомостями про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку (пункт 13.36 Регламенту Вищої ради правосуддя). Отже, вирішення питання про об’єднання дисциплінарних справ перебуває в межах дискреції Вищої ради правосуддя.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що ухвалою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 5 серпня 2024 року № 2375/1дп/15-24 зупинено розгляд дисциплінарної справи щодо судді Деснянського районного суду міста Києва Колегаєвої С.В., відкритої за депутатським зверненням народного депутата України Медяника В.А., за скаргами Медведя В.П., Бутко К.Т., Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України, Зозулі В.І., Департаменту патрульної поліції Національної поліції України. Розгляд дисциплінарної справи, що перебуває у провадженні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, станом на 28 серпня 2024 року не поновлено, а отже, на час звернення адвоката Самарець А.М. із вказаним клопотанням неможливо ухвалити процесуальне рішення про об’єднання дисциплінарної справи, яка перебуває у провадженні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, із дисциплінарною справою, яка перебуває у провадженні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя. За таких обставин Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважала клопотання адвоката Самарець А.М. передчасним та відмовила у його задоволенні.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також вважає безпідставними сумніви адвоката Самарець А.М. у неупередженості членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, оскільки, на її переконання, доповідачем у дисциплінарній справі – членом Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевичем О.М. − не було заявлено самовідводу від розгляду дисциплінарної скарги Швачка О.В., яка надійшла до Вищої ради правосуддя 17 січня 2024 року. Адвокат Самарець А.М. зазначала, що визначення Сасевича О.М. доповідачем у такій скарзі відбулося з порушенням Положення про автоматизовану систему розподілу справ (визначення члена Вищої ради правосуддя − доповідача), затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 16 листопада 2017 року № 3689/0/15-17 (далі – Положення). На її думку, дисциплінарна скарга Швачка О.В. з урахуванням пункту 2.5 Положення мала бути розподілена члену Вищої ради правосуддя Боковій Ю.В., оскільки у її провадженні вже перебували дисциплінарні скарги, які надійшли до Вищої ради правосуддя від скаржників 27, 28 липня 2021 року, 2 серпня 2021 року, 22 вересня 2021 року, 25 жовтня 2021 року та 22 січня 2024 року.

Оцінюючи твердження адвоката Самарець А.М., Третя Дисциплінарна палата Вища ради правосуддя зауважує, що абзац чотирнадцятий пункту 2.5 Положення передбачає умову про те, що дисциплінарні скарги, які стосуються розгляду однієї судової справи (скарги різних заявників стосовно одного й того самого судді або скарги на суддів різних судових інстанцій, що здійснювали судочинство в одній судовій справі), розподіляються члену Вищої ради правосуддя, визначеному автоматизованою системою для перевірки першої такої скарги, перевірка якої членом Вищої ради правосуддя не завершена. Зі змісту дисциплінарної скарги Швачка О.В. не вбачається, що вона стосується здійснення суддею Деснянського районного суду міста Києва Колегаєвою С.В. судочинства у конкретно визначеній справі, оскільки Швачко О.В. наводить факти, які, на його переконання, свідчили про можливе допущення суддею Колегаєвою С.В. поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя. Тобто вимоги пункту 2.5 Положення не могли бути застосовані до поданої Швачком О.В. дисциплінарної скарги. Обставин, які вказували б, що під час автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя Сасевича О.М. доповідачем за скаргою Швачка О.В. допущено порушення принципів випадковості, хронологічного порядку надходження справ, рівності, не встановлено.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також наголошує, що член Вищої ради правосуддя зобов’язаний відмовитися від участі у розгляді питання, якщо: 1) він перебуває у родинних чи інших особистих стосунках із суддею, кандидатом на посаду судді чи прокурором, стосовно якого розглядається питання, а також особою, яка звернулася зі скаргою до Вищої ради правосуддя; 2) він особисто, прямо чи побічно заінтересований у справі, яку розглядає такий суддя; 3) за наявності іншого конфлікту інтересів або обставин, що викликають сумнів у його неупередженості (частина п’ята статті 20 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Відповідно до пункту 8.1 Регламенту Вищої ради правосуддя член Вищої ради правосуддя зобов’язаний відмовитися від участі в розгляді питання з підстав, визначених частиною п’ятою статті 20 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», шляхом подання заяви про самовідвід.

За змістом пункту 2.6 Положення у разі задоволення самовідводу члена Вищої ради правосуддя або відмови члена Вищої ради правосуддя від участі у розгляді питання з підстав, передбачених частиною п’ятою статті 20 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», справи, що були розподілені цьому члену Вищої ради правосуддя, підлягають повторному автоматизованому розподілу без його участі.

Чинне нормативно-правове регулювання порядку вирішення питання про відвід (самовідвід) члена Вищої ради правосуддя від розгляду дисциплінарної скарги не містить (за аналогією із процесуальним законодавством, за яким здійснюється судочинство), безумовної підстави відводу (самовідводу) від розгляду скарги через порушення порядку визначення члена Вищої ради правосуддя. Натомість Законом України «Про Вищу раду правосуддя», Регламентом Вищої ради правосуддя визначено дискреційні повноваження Вищої ради правосуддя щодо об’єднання дисциплінарних справ стосовно одного й того самого судді, відкритих за тотожними підставами дисциплінарної відповідальності судді та/або конкретними відомостями про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вкотре наголошує, що ухвалення процесуального рішення про об’єднання дисциплінарної справи з іншою дисциплінарною справою без фактичного поновлення її розгляду неможливе та суперечить природі такої правової процедури.

28 серпня 2024 року Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у порядку, передбаченому частиною десятою статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», відкрила дисциплінарну справу щодо судді Колегаєвої С.В. за власною ініціативою з підстав можливої наявності у діях судді ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду), у зв’язку з появою її неодноразово в нетверезому стані на території військової частини, що не узгоджується з вимогами статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», 1, 3, 10 розділу I Кодексу суддівської етики. Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 28 серпня 2024 року № 2571/3дп/15-24 дисциплінарну справу щодо судді Деснянського районного суду міста Києва Колегаєвої С.В., відкриту за дисциплінарною скаргою Швачка О.В. (№ Ш-389/0/7-24 від 17 січня 2024 року), об’єднано з дисциплінарною справою, відкритою Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя за власною ініціативою. Надано судді та її представнику можливість надати пояснення щодо обставин, які стали підставою для відкриття Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя дисциплінарної справи за власною ініціативою.

У засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 28 серпня 2024 року та 11 вересня 2024 року скаржник не з’явився, відповідно до частини п’ятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» його неявка не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи.

Судді Деснянського районного суду міста Києва Колегаєвій С.В. повідомлено про дату та час розгляду дисциплінарної справи (після поновлення її розгляду) у засіданнях 28 серпня 2024 року, 11 вересня 2024 року шляхом скерування повідомлення про її виклик на адресу суду, на її особисту електронну поштову адресу, на адресу реєстрації місця її проживання, яка зазначена в матеріалах суддівського досьє, на адресу військової частини, у якій вона мала перебувати. Відповідні повідомлення про виклик судді Колегаєвій С.В. у засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя оприлюднені на вебсайті Вищої ради правосуддя. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що вжила розумних, вичерпних заходів щодо належного інформування судді Колегаєвої С.В. про розгляд дисциплінарної справи стосовно неї, оскільки двічі зверталася до командира військової частини ______ із проханням забезпечити судді Колегаєвій С.В. можливість приймати участь у розгляді дисциплінарної справи як дистанційно, так й очно, безпосередньо у приміщенні Вищої ради правосуддя. Командир військової частини _______ в листах повідомив, що вжити відповідні дії неможливо, оскільки суддя Колегаєва С.В. з 12 серпня 2024 року не прибувала до військової частини.

Поряд з цим Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя про розгляд дисциплінарної справи також повідомляла представника судді Деснянського районного суду міста Києва Колегаєвої С.В. – адвоката Самарець А.М. Адвокат Самарець А.М. у засіданнях Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя заявляла клопотання, надавала відповідні пояснення. Їй також було надано можливість ознайомитися з матеріалами дисциплінарної справи. 11 вересня 2024 року на адресу Вищої ради правосуддя надійшов лист адвоката Самарець А.М., у якому вона повідомляла про неможливість здійснення ефективного захисту прав судді Деснянського районного суду міста Києва Колегаєвої С.В. через близкі дружні стосунки між нею та адвокатом Самарець А.М. Адвокатським бюро «Аліни Самарець» 10 вересня 2024 року було в розірвано договір № 0204/24/ДС від 2 квітня 2024 року про надання правничої допомоги Колегаєвій С.В. Поряд з цим адвокат Самарець А.М. просила розгляд об’єднаної дисциплінарної справи відкласти на іншу дату, надавши судді Колегаєвій С.В. час для можливості укласти договір про надання правничої допомоги з іншим адвокатом або підготуватись самостійно до участі у розгляді вищевказаної дисциплінарної справи. Адвокат Самарець А.М. просила вирішити питання з військовою частиною, в якій Колегаєва С.В. перебуває на військовій службі, про забезпечення можливості останній прийняти участь в засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя під час розгляду вищевказаної дисциплінарної справи або безпосередньо в залі засідань, або за допомогою відеоконференції, з урахуванням особливості статусу військовослужбовця та його підпорядкованості наказам командира.

11 вересня 2024 року на адресу Вищої ради правосуддя надійшло клопотання судді Колегаєвої С.В. аналогічного змісту, що й клопотання адвоката Самарець А.М., у якому вона також просила вирішити питання з військовою частиною, в якій вона перебуває на військовій службі, про забезпечення їй можливості прийняти участь у засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також наголошує, що забезпечила судді Колегаєвій С.В. можливість ефективно будувати свій захист. Протягом усього часу розгляду дисциплінарної справи суддя Колегаєва С.В. жодного разу не прибула у засідання Третьої Дисциплінарної палати. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також зверталася до військової частини щодо можливості забезпечення участі судді Колегаєвої С.В. у засіданнях дисциплінарного органу.

Листом від 30 серпня 2024 року командир військової частини _____ повідомив, що командування військової частини не чинило й не чинить перешкод Колегаєвій С.В. в прийнятті участі в розгляді дисциплінарної справи. Військовослужбовець Колегаєва С.В. після самовільного залишення лікувального закладу (12 серпня 2024 року) до військової частини не повернулася і місце її перебування невідоме, що об’єктивно унеможливило забезпечення її явки до Вищої ради правосуддя. У разі прибуття Колегаєвої С.В. до місця проходження служби, будуть вжиті всі можливі заходи, в тому числі повідомлення про час розгляду дисциплінарної справи, надання дозволу на прийняття участі в її розгляді.

Обставини, на які покликається командир військової частини у листах, що надходили на адресу Вищої ради правосуддя, свідчать, що суддя Колегаєва С.В. свідомо не прибуває до місця служби, про причини своєї відсутності не повідомляє з метою відвернення настання для неї негативних наслідків, що можуть бути пов’язані з її поведінкою. За таких обставин Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає за можливе розглянути дисциплінарну справу за відсутності судді Колегаєвої С.В., адже вона не була позбавлена можливості прибути до Вищої ради правосуддя, а розірвання договору про надання правової допомоги за день до засідання дисциплінарного органу слід сприймати як її намагання затягнути розгляд дисциплінарної справи щодо неї.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевича О.М., дослідивши письмові пояснення судді Деснянського районного суду міста Києва Колегаєвої С.В., дослідивши матеріали справ про адміністративне правопорушення, відеозаписи події правопорушення, матеріали дисциплінарної справи, із застосуванням стандарту доказування, визначеного положеннями частини шістнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (наявність чітких та переконливих доказів), дійшла висновку про наявність підстав для притягнення вказаної судді до дисциплінарної відповідальності з огляду на такі обставини, установлені під час розгляду дисциплінарної справи.

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2021 року Колегаєву С.В. визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

З постанови суду від 12 жовтня 2021 року вбачається, що до суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ18 № 145970 від 17 вересня 2021 року, згідно з яким Колегаєва С.В. 21 липня 2021 року о 21:20 на вулиці ________, буд. ___ у місті Києві керувала транспортним засобом «Ауді», д. н. з. _________, у стані алкогольного спʼяніння. Огляд на стан сп’яніння проводив у приміщенні Комунального некомерційного підприємства «Київська міська наркологічна клінічна лікарня “Соціотерапія” (далі − КНП «КМНКЛ “Соціотерапія”») лікар-нарколог у встановленому законом порядку, про що складено висновок № 004156.

Суд встановив, що Колегаєва С.В. не дотримала вимог підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, відповідно до якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебувати під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Винуватість Колегаєвої С.В. у порушенні вимог підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, на переконання суду, підтверджувалася: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 145970 від 17 вересня 2021 року, який, з-поміж іншого, містив покликання на те, що огляд на стан сп’яніння проводився у приміщенні КНП «КМНКЛ “Соціотерапія”» лікарем-наркологом у встановленому законом порядку, про що складено висновок № 004156; висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, № 004156 від 22 липня 2021 року, складеним о 23:15 21 липня 2021 року, відповідно до якого Колегаєва С.В. перебувала у стані алкогольного сп’яніння (показник алкоголю − 2,08 проміле); відеозаписом із нагрудної відеокамери (відеореєстратора) працівників Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції, що здійснювали оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення щодо Колегаєвої С.В.

Не погодившись із постановою Оболонського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2021 року, представник Колегаєвої С.В. – адвокат Самарець А.М.− оскаржила її в апеляційному порядку.

Київський апеляційний суд постановою від 11 листопада 2021 року вказану залишив без змін постанову суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зауважив, що суд першої інстанції взяв до уваги висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, № 004156 від 22 липня 2021 року.

З постанови суду апеляційної інстанції від 11 листопада 2021 року вбачається, що під час розгляду справи суд не встановив жодних обставин, які давали б підстави сумніватися у висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, № 004156 від 22 липня 2021 року, складеному о 23:15 21 липня 2021 року, який долучено до матеріалів справи.

Вина Колегаєвої С.В. у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, доводилася сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводили факт вчинення правопорушення і не викликали в суду сумнівів, які можна було б тлумачити на її користь, оскільки докази вини Колегаєвої С.В. одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами.

На переконання суду апеляційної інстанції, наведені апелянтом в апеляційній скарзі аргументи не вказували на помилковість висновків судді місцевого суду та незаконність ухваленого рішення.

Суд апеляційної інстанції також зазначав, що апелянт у скарзі не навів і під час розгляду апеляційної скарги не встановлено переконливих доводів, які безумовно спростовували б висновки суду першої інстанції та були підставою для їх скасування і закриття провадження у справі у зв’язку з відсутністю в діях судді Колегаєвої С.В. складу адміністративного правопорушення. Cуд також не встановив істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови суду, про що просив захисник в апеляційній скарзі. Апеляційний суд також констатував, що матеріали справи не містять, а суддя Колегаєва С.В. та її адвокати не надали жодних доказів на спростування обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду першої інстанції.

Отже, судовими рішеннями, які набрали законної сили, установлено факт допущення Колегаєвою С.В. адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Зокрема, установлено, що Колегаєва С.В. керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння.

У поясненнях суддя Колегаєва С.В. заперечує факт допущення нею поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, а також факт керування 21 липня 2021 року транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння. Суддя Колегаєва С.В. вказує, що ці обставини спростовуються її незгодою як із протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 145970 від 21 липня 2021 року, так і з обставинами, встановленими 12 жовтня 2021 року Оболонським районним судом міста Києва під час розгляду справи про адміністративне правопорушення № 756/14447/21, а також її незгодою з висновками Київського апеляційного суду, викладеними в постанові від 11 листопада 2021 року.

Суддя Колегаєва С.В. вказує, що наводила суду першої інстанції переконливі аргументи, які спростовували належність і допустимість протоколу про адміністративне правопорушення та висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 004156 від 22 липня 2021 року. На її переконання, Оболонський районний суд міста Києва, який притягнув її до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, Київський апеляційний суд, який погодився з висновками суду першої інстанції, та Верховний Суд, який відмовив їй у відкритті касаційного провадження, через упереджене ставлення до неї як до судді, керуючись політичними мотивами, однобічно з’ясувавши обставини подій, які відбулися 21 липня 2021 року, не взяли до уваги надані нею докази та необґрунтовано відкинули її аргументи.

Суддя стверджує, що не перебувала у стані сп’яніння, що підтверджується довідкою ТОВ «Клініка імені Гальченко В.В.» від 22 липня 2021 року вих. № 528. Суд першої інстанції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення порушив її право на захист, гарантоване частиною першою статті 268 КУпАП, оскільки справу про адміністративне правопорушення розглянуто за її відсутності, незважаючи на подані клопотання. Унаслідок наведених порушень суд позбавив її права бути заслуханою та надати докази на підтвердження своєї позиції, спрямованої на спростування висновків, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії АБ № 145970 від 21 липня 2021 року.

Крім того, суддя Колегаєва С.В. вказує, що безпосередньо у протоколі власноруч зробила запис про невизнання своєї вини та наявність у неї доказів на спростування обставин, викладених у ньому. Протокол серії АБ № 145970 від 21 липня 2021 року складений через значний час після подій, які мали місце 21 липня 2021 року, та містить виправлення / уточнення, а також складений за адресою події правопорушення, за якою вона ні під час події правопорушення, ні під час оформлення цього протоколу не перебувала. Наведене, з-поміж іншого, підтверджується тим, що у вказаному протоколі, який нібито складено 21 липня 2021 року, як додаток до нього долучено висновок лікаря-нарколога № 004156, датований 22 липня 2021 року. Суд першої інстанції всупереч наявним у матеріалах справи доказам самостійно визначив «фактичні» дату та час складання спірного протоколу.

Суддя зауважує, що матеріали справи № 755/14447/21 не містять жодних доказів того, що її викликали органи поліції для складення протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП. Протокол не містить дати ознайомлення її із протоколом та відомостей про отримання його копії.

На переконання судді Колегаєвої С.В., працівники поліції під час проведення огляду на стан алкогольного сп’яніння не дотримали передбачених статтею 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров’я України від 9 листопада 2015 року№ 1452/735 вимог, що призвело до таких недоліків: відсутність сертифіката відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, яка використовувалася при освідуванні її на стан алкогольного сп’яніння; проведення її огляду на стан алкогольного сп’яніння за відсутності поліцейських; проведення огляду без відеофіксації на нагрудну відеокамеру (відеореєстратор) поліцейських; проведення лікарем огляду з використанням газоаналізатора «Драгер» та неповідомлення їй показників; недодержання порядку відібрання зразків біоматеріалу з метою дослідження його на вміст алкоголю в організмі.

Колегаєва С.В. також наголошує, що станом на 21 липня 2021 року не існувало висновку КНП «КМНКЛ “Соціотерапія”», а отже, відомості протоколу, згідно з якими вона нібито керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, були недостовірними, оскільки стан алкогольного сп’яніння 21 липня 2021 року о 21:20 не був установлений. Вона також не довіряє вказаному висновку, мала намір подати клопотання про призначення судової хіміко-токсикологічної експертизи, однак суд першої інстанції розглянув справу за одне засідання, без її участі, чим, на її думку, порушив її право на захист.

Суддя Колегаєва С.В. вважає, що на політичний підтекст звинувачень на її адресу вказує той факт, що розголос обставин дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 21 липня 2021 року, а також відомостей про її суддівський статус допустили працівники поліції. Вона двічі зверталася до Державного бюро розслідувань з метою реєстрації відомостей про кримінальне правопорушення, проте «домогтися» навіть внесення зазначених вище відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань їй не вдалося.

Суддя Колегаєва С.В. вказує, що Швачко О.В. подав дисциплінарну скаргу з метою помсти з підстав незгоди із судовими рішеннями у справах про адміністративні правопорушення стосовно клієнтів.

Крім того, суддя Колегаєва С.В. стверджує, що під час відкриття дисциплінарної справи стосовно неї Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя діяла упереджено, оскільки перелік інтернет-ресурсів, на яких розміщена неправдива інформація щодо подій, які відбулися 21 липня 2021 року за її участю, порівняно з переліком, наведеним у скарзі Швачка О.В., збільшвся, а отже, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ще на стадії попереднього розгляду дисциплінарної скарги, поданої щодо неї, у незаконний спосіб почала збирати інформацію, яка однобічно та необ’єктивно висвітлює події 21 липня 2021 року та містить відомості про керування нею транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що пояснення судді Колегаєвої С.В., підтримані в засіданні дисциплінарного органу її представником, аналогічні доводам її апеляційної скарги на постанову Оболонського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2021 року.

Крім того, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя звертає увагу, що апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині тверджень Колегаєвої С.В. про порушення її права на захист у суді першої інстанції, не встановив обставин на підтвердження таких доводів. Зокрема, суддя Колегаєва С.В. та її адвокати, які представляли її інтереси, були належним чином повідомлені про розгляд справи. Колегаєва С.В. та її адвокати двічі подавали клопотання про відкладення розгляду справи. Суд першої інстанції подані вперше клопотання задовольнив, визнавши поважними причини неможливості взяти участь у засіданні, а згодом подані клопотання про відкладення розгляду справи відхилив із тих підстав, що наведені в них обґрунтування про неможливість участі у справі є недоведеними та неповажними.

Суд апеляційної інстанції, з-поміж іншого, установив, що Колегаєва С.В. у клопотанні від 6 жовтня 2021 року неможливість участі в судовому засіданні обґрунтовувала тим, що їй були надані дні відпочинку з 12 до 15 жовтня 2021 року та що з 11 жовтня 2021 року з 19:00 до 16 жовтня 2021 року перебуватиме поза межами міста Києва.

Утім, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що перебування Колегаєвої С.В. на відпочинку не свідчило про наявність об’єктивних перешкод, які унеможливлювали участь у судовому засіданні та реалізацію права на подання доказів на свій захист.

Колегаєвій С.В. повідомлено про дату судового засідання завчасно (30 вересня 2021 року), а дні відпочинку надано 6 жовтня 2021 року, тому Колегаєва С.В. на свій розсуд обрала право використати дні відпочинку замість права взяти участь у судовому засіданні. Зазначені обставини, на переконання дисциплінарного органу, також свідчать, що суддя намагалася створити штучні підстави для відкладення судового засідання та ухилялася від явки до суду.

Апеляційний суд також критично оцінив твердження Колегаєвої С.В. щодо невідповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону та вказав, що протокол про адміністративне правопорушення і додані до нього матеріали щодо документування адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог статті 256 КУпАП, а підстави для повернення цього протоколу на дооформлення відсутні.

Обставини отримання Колегаєвою С.В. складеного працівниками поліції протоколу у приміщенні Деснянського районного суду міста Києва не спростовані.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що матеріали справи про адміністративне правопорушення містять копії викликів Управління патрульної поліції у місті Києві, адресованих Колегаєвій С.В. як за місцем її проживання, так і за місцем роботи, про необхідність прибуття до органів поліції для оформлення адміністративних матеріалів щодо вчиненого нею адміністративного правопорушення, тому твердження судді про те, що її не повідомляли про необхідність явки до органів поліції для складення протоколу про адміністративне правопорушення, можна визнати необґрунтованими.

Обставини, на які покликається суддя Колегаєва С.В., у частині нібито допущення працівниками поліції порушення процедури огляду на стан алкогольного сп’яніння, відсутності висновку КНП «КМНКЛ “Соціотерапія”», порушення процедури огляду лікарем-наркологом, порушення її права на подання клопотання про призначення експертизи були предметом перевірки в суді апеляційної інстанції, таким твердженням надано обґрунтовану та мотивовану оцінку.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також наголошує, що одним з аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності (res judicata), який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії», § 61).

Дисциплінарний орган не може переоцінювати встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, обставини керування Колегаєвою С.В. транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, оскільки буде порушено принцип правової певності та зведено нанівець увесь судовий розгляд, що завершився ухваленням остаточного та обов’язкового рішення, що не узгоджується з вимогами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Водночас Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, технічного запису судових засідань суду апеляційної інстанції вбачається, що суди першої та апеляційної інстанцій із дотриманням вимог статей 245, 252, 280, 283 КУпАП забезпечили всебічне, повне та об’єктивне з’ясування обставин справи, зокрема з’ясували, що Колегаєва С.В. дійсно вчинила адміністративне правопорушення, установили її вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Із відеозаписів нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівників поліції (файл 20210722095955003037) та технічного запису судового засідання суду апеляційної інстанції вбачається, зокрема, що Колегаєва С.В. заперечувала факт вживання алкоголю, проте від пропозиції поліцейського пройти огляд на місці зупинення транспортного засобу (місці дорожньо-транспортної пригоди) з використанням спеціальних технічних засобів спочатку відмовилася, зауваживши про неможливість проходження такого огляду у присутності натовпу людей, проте згодом погодилась пройти огляд у лікаря в закладі охорони здоров’я.

З постанови суду апеляційної інстанції та відеозаписів нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівників поліції вбачається, що Колегаєва С.В. була доставлена до медичного закладу для огляду лікарем-наркологом, проте заперечувала щодо присутності поліцейських під час огляду. Адвокат Колегаєвої С.В. заперечував щодо складення протоколу, проведення відеофіксації та присутності поліцейських, наполягав, щоб працівники поліції покинули заклад. Аналогічні обставини підтверджуються відеозаписами з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівників поліції (файли № 20210722100036003038, № 20210722100128003039).

Згідно з висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 004156 від 22 липня 2021 року, складеним о 23:15 21 липня 2021 року, який містять матеріали справи № 756/14447/21, Колегаєва С.В. перебувала у стані алкогольного сп’яніння (показник алкоголю − 2,08 проміле). Обставини проведення медичного огляду Колегаєвої С.В. на стан алкогольного сп’яніння та складення цього висновку були предметом оцінки суду, тому дисциплінарний орган не ставить під сумнів правильність даних, відображених у вказаному висновку.

За результатами дослідження матеріалів справи № 756/14447/21 про адміністративне правопорушення, змісту судових рішень, відеозаписів нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівників поліції та технічного запису судових засідань суду апеляційної інстанції Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що зазначені докази в сукупності для цілей дисциплінарного провадження, зокрема встановлення наявності чи відсутності у діях судді Колегаєвої С.В. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», чітко та переконливо вказують на факт керування суддею Деснянського районного суду міста Києва Колегаєвою С.В. транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що відповідно до статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» право на подання дисциплінарної скарги є правом громадян, юридичних осіб, органів державної влади та місцевого самоврядування на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою), що передбачене законом з метою інформування Вищої ради правосуддя як органу, відповідального за формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, про відомі їм факти і обставини неналежної поведінки судді. Ініціатива зазначених осіб є не єдиним джерелом такої інформації, оскільки відповідно до частини десятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарна справа може бути відрита за власною ініціативою дисциплінарного органу. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що підставою притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є не скарга на його дії, а факт допущення таким суддею порушення закону, яке містить склад дисциплінарного проступку (подібні за змістом позиції Велика Палата Верховного Суду виклала в постановах від 17 січня 2019 року у справі № 11-864сап18 та від 11 квітня 2019 року у справі № 11-121сап19). За таких обставин необхідно визнати необґрунтованими твердження судді Колегаєвої С.В. щодо замовного характеру подання дисциплінарної скарги.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також наголошує на безпідставності тверджень судді Колегаєвої С.В. щодо упередженості дисциплінарного органу під час вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи щодо неї. Відповідно до частини третьої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарне провадження включає, зокрема, попередню перевірку дисциплінарної скарги, вивчення матеріалів для встановлення ознак вчинення суддею дисциплінарного проступку, ухвалення рішення про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги, відмову у відкритті дисциплінарної справи або відкриття дисциплінарної справи. При цьому законом не визначено меж дискреції дисциплінарного органу в частині отримання інформації / перевірки відомостей з різних джерел, зокрема з мережі Інтернет, соціальних мереж, які містять відкриті дані, на стадії вивчення матеріалів для встановлення ознак вчинення суддею дисциплінарного проступку. Зазначені обмеження встановлені лише під час вирішення питання про повернення дисциплінарної скарги за наявності визначених законом підстав, оскільки під час розгляду питання про наявність підстав для повернення дисциплінарної скарги не оцінюються достовірність відомостей про ознаки дисциплінарного проступку у поведінці судді, докази його вчинення (частина третя статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Із матеріалів дисциплінарної справи також убачається, що судді Колегаєвій С.В. під час попередньої перевірки було запропоновано надати пояснення щодо обставин, викладених у скарзі, однак таким правом вона не скористалася. Отже, суддя Колегаєва С.В. мала можливість безпосередньо спростувати оприлюднену інформацію щодо неї, на яку покликався скаржник, як під час попередньої перевірки, так і після відкриття дисциплінарної справи. Суддя Колегаєва С.В. лише зазначає про необ’єктивність такої інформації, не надає будь-яких чітких та переконливих доказів, що інформація, поширена стосовно неї в медіа та соціальних мережах, була незбалансованою, зокрема через неточність подання інформації щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно неї.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також встановила, що наказом голови Деснянського районного суду міста Києва від 16 квітня 2024 року № 90-к Колегаєва С.В., суддя Деснянського районного суду міста Києва, увільнена від виконання обов’язків зі здійснення правосуддя у зв’язку з призовом на військову службу за мобілізацією з 12 квітня 2024 року. З 21 травня 2024 року солдат Колегаєва С.В. проходить військову службу по мобілізації у військовій частині ______ на посаді _______ _______ ______ ________ ________ ______.

З Єдиного державного реєстру судових рішень та матеріалів справи убачається, що постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 16 липня 2024 року у справі № 761/21390/24 Колегаєву С.В. визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172²⁰ КУпАП, накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень.

З постанови суду від 16 липня 2024 року вбачається, що 4 червня 2024 року на території військової частини ______ _____ ______ _____ ________ ____________ військової частини ______ солдат Колегаєва С.В., перебувала у стані алкогольного сп’яніння, про що свідчать: порушення координації рухів та стійкий запах спиртних напоїв з ротової порожнини. Згодом Колегаєву С.В. було доставлено до Центрального управління ВСП міста Києва, на що вона добровільно погодилась. У результаті огляду було встановлено, що солдат Колегаєва С.В. перебувала у стані алкогольного сп’яніння, що підтверджувалося актом огляду на стан алкогольного сп’яніння від 4 червня 2024 року (прилад «АЛКОНТ-М» № 00224, тест № 2591 від 4 червня 2024 року результат – 2,09 проміле).

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 16 липня 2024 року у справі № 761/21392/24 Колегаєву С.В. визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172²⁰ КУпАП, накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень.

З постанови суду від 16 липня 2024 року встановлено, що 5 червня 2024 року на території військової частини ______ ______ _____ ______ _____ ________ ____________ військової частини______ солдат Колегаєва С.В., перебувала у стані алкогольного сп’яніння, про що свідчать: порушення координації рухів та стійкий запах спиртних напоїв з ротової порожнини. За результатами проведеного огляду було встановлено, що солдат Колегаєва С.В. перебувала у стані алкогольного сп’яніння, що підтверджується актом на стан алкогольного сп’яніння від 5 червня 2024 року (прилад «АЛКОНТ-М» № 00224, тест № 2594 від 5 червня 2024 року результат – 2,10 проміле).

Листом від 14 серпня 2024 року командир військової частини ______ ________ повідомив Вищу раду правосуддя, що солдат Колегаєва С.В. проходить військову службу по мобілізації у військовій частині ______ із 21 травня 2024 року на посаді ______ ______ ______ ______ ______ _______. Водночас командир військової частини з покликанням на статтю 1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» наголосив, що упродовж червня 2024 року щодо Колегаєвої С.В. командир військової частини _______ склав два протоколи про військове адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 172²⁰ КУпАП, яке полягало в перебуванні на території військової частини у стані сп’яніння. Крім того, командир військової частини вказав, що на цей час здійснюється перевірка обставин самовільного залишення солдатом Колегаєвою С.В. місця лікування 12 серпня 2024 року та неприбуття до військової частини для проходження служби. До зазначеного листа військова частина долучила копії протоколів про військове адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 172²⁰ КУпАП, роздруківки показників вимірювального приладу «АЛКОН», списки осіб, які перебували на лікуванні в медичному закладі, і підстав їх вибуття із вказаного медичного закладу.

Оцінюючи встановлені під час розгляду дисциплінарної справи фактичні обставини в частині наявності в поведінці судді Колегаєвої С.В. кваліфікуючих ознак діяння, визначеного пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя керується таким.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру.

Згідно з пунктом 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Згідно із частиною шостою статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя повинен додержуватися присяги.

Особа, призначена на посаду судді, складає присягу судді такого змісту: «Я, (ім’я та прізвище), вступаючи на посаду судді, урочисто присягаю Українському народові об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя» (частина перша статті 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Отже, присяга судді вимагає від нього, з-поміж іншого, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя. Водночас питання етики суддів визначаються Кодексом суддівської етики, що затверджується з’їздом суддів України за пропозицією Ради суддів України (стаття 58 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно зі статтями 1, 3, 10 розділу I Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року, суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною. Суддя повинен виконувати обов’язки судді безсторонньо і неупереджено та утримуватися від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до виникнення сумнівів у рівності професійних суддів, народних засідателів та присяжних при здійсненні правосуддя.

Згідно з Коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженим рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, статус судді покладає на особу додатковий тягар відповідальності за поведінку, у тому числі її поведінку в минулому. Від поведінки кожного служителя Феміди залежить довіра громадян до судової системи загалом. Віра у правосуддя набуває важливого значення і є джерелом сили судової влади й одночасним показником її ефективності. Суспільство чи окрема людина зацікавлені у довірі до суду як до інституту. Довіра до рішень суду також залежить значною мірою від довіри суспільства до чеснот і порядності суддів.

Як зазначено в Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві. Суддя демонструє поведінку, бездоганну навіть з точки зору стороннього спостерігача. Дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід’ємною частиною діяльності суддів. Суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою. Постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти низку обмежень, і, незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.

Підтримання високих стандартів поведінки вимагає від суддів уникнення створення враження неналежної поведінки, як професійної, так і особистої. Суддя має усвідомлювати, що він представляє судову владу держави, та не допускати зі свого боку поведінки, що може зашкодити авторитету суду. Суддя повинен поважати закон, додержуватися його та за будь-яких обставин дбати про те, щоб його дії сприяли посиленню переконаності громадськості у доброчесності та неупередженості суду (Коментар до Кодексу суддівської етики, затверджений рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1).

У Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зауважено, що суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка суддів у їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів. Судді повинні гідно поводити себе у своєму приватному житті.

За таких обставин національні та міжнародні акти встановлюють високі стандарти етичної поведінки судді; статус судді покладає на особу додатковий тягар відповідальності за поведінку не лише при виконанні посадових обов’язків, а й в особистому житті.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 січня 2021 року (справа № 11-255сап20) звернула увагу, що за приписами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов’язковим наслідком допущення суддею неетичної поведінки, за яку його можна притягнути до дисциплінарної відповідальності, є те, що така поведінка має підривати авторитет правосуддя.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що відповідно до підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною першою статті 130 КУпАП передбачено відповідальність та відповідне адміністративне стягнення за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного сп’яніння.

Загальновідомо, що транспортні засоби є джерелом підвищеної небезпеки, керування ними у стані сп’яніння створює серйозну загрозу для життя та здоров’я як водія, так і інших осіб. З огляду на викладене порушення заборони керувати транспортними засобами у стані сп’яніння традиційно розглядається як грубе порушення закону, що є несумісним із загальноприйнятими етичними вимогами.

Із матеріалів суддівського досьє вбачається, що суддя Колегаєва С.В. безпосередньо здійснювала розгляд справ про адміністративні правопорушення, тому безумовно мала усвідомлювати обмеження, пов’язані зі статусом судді, розуміти та передбачати наслідки своєї поведінки, зокрема керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, що могло призвести не лише до невідворотних наслідків, а й викликати негативний суспільний резонанс, вплинути на довіру суспільства до суду та підірвати авторитет правосуддя загалом.

Крім того, як вбачається з відеозаписів нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівників поліції та постанови суду апеляційної інстанції, Колегаєва С.В. усвідомлювала, що вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, та передбачала настання можливих негативних наслідків, оскільки безпосередньо поліцейському повідомила, що відмовляється від проходження огляду на стан сп’яніння на місці події через присутність натовпу розгніваних людей; спочатку погодилася на проходження медичного огляду в лікаря-нарколога, а згодом заперечувала щодо присутності працівників поліції під час такого огляду в медичному закладі, що могло створити штучні підстави для оскарження такої процедури; разом з адвокатом залишила медичний заклад, що перешкодило складенню протоколу про адміністративне правопорушення в день настання події.

Особливий статус судді, що передбачає наявність високого рівня професійної свідомості, та важливість виконуваної нею державної функції зобов’язували суддю Деснянського районного суду міста Києва Колегаєву С.В. не лише не сідати за кермо транспортного засобу в нетверезому стані, а й у подальшому після події вимагали від неї (з огляду на її розуміння процедури складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляду справ про адміністративні правопорушення) як особи, щодо якої складався протокол про адміністративне правопорушення сумлінного виконання відповідних прав та обов’язків; її активної участі та сприяння у процедурі складення протоколу про адміністративне правопорушення з метою встановлення істини у справі та усунення будь-яких сумнівів щодо її перебування у стані алкогольного сп’яніння. Натомість поведінка судді Колегаєвої С.В. свідчить, що вона вчиняла дії, спрямовані на уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, що вказує на умисність дій.

Нехтування суддею Деснянського районного суду міста Києва Колегаєвою С.В. принципами поведінки судді, визначеними статтями 1, 3 розділу І Кодексу суддівської етики, що мало наслідком притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя розцінює як допущення поведінки, що підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, що охоплюється складом дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також наголошує, що правовий статус військовослужбовців суттєво відрізняється від правового статусу судді, що, зокрема пов’язано з вимогами, які покладаються на військовослужбовців у зв’язку з виконанням ними завдань з оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов’язаннями України. Стаття 15 КУпАП розмежовує підстави та порядок як адміністративної відповідальності військовослужбовців, так і дисциплінарної відповідальності, визначає перелік адміністративних правопорушень, за які військовослужбовець може бути притягнутий до відповідальності на загальних підставах. Військовослужбовець, вчиняючи адміністративне правопорушення, фактично посягає на воєнну безпеку України, військовий правопорядок, а також громадський порядок. Натомість дисциплінарна відповідальність судді за юридичною природою істотно відрізняється від адміністративної / дисциплінарної відповідальності військовослужбовця як за підставами (визначені статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), процедурою реалізації, колом суб’єктів (визначені главою 4 розділу ІІ Закону України «Про Вищу раду правосуддя»), а також характером і наслідками стягнень (визначені статтями 109, 110 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). А отже, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що факт притягнення Колегаєвої С.В. як військовослужбовця до адміністративної відповідальності та одночасний розгляд дисциплінарної справи щодо неї як судді не буде суперечити вимогам статті 61 Конституції України, не становить порушення принципу «non bis in idem», оскільки під час розгляду дисциплінарної справи надається оцінка лише фактам (твердженням, доказам) як таким, що можуть вказувати на допущення суддею дисциплінарного проступку, зокрема в частині можливого допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя. Питання доведеності вини судді у вчиненні адміністративного правопорушення не належить компетенції Вищої ради правосуддя.

9 Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/201 зауважував, що військова служба – це конституційний обов’язок громадян України, який полягає у забезпеченні оборони України, захисті її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності. З огляду на специфіку військової служби, яка полягає, зокрема, у виконанні військовослужбовцями спеціальних завдань, наявності ризиків для їх життя та здоров’я тощо, будь-яка форма проходження військової служби є обов’язком громадян України щодо захисту держави. Отже, закріплений у Конституції України обов’язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус.

На переконання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, в умовах постійної збройної агресії проти України виконання суддею як громадянином України конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України свідчить про його найвищий рівень громадянської свідомості та відповідальності перед суспільством. Залученість судді до відсічі і стримування збройної агресії російської федерації сприяє підвищенню суспільної довіри та поваги до судової влади, сприяє зміцненню авторитету судової влади в суспільстві.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що суддя повинен мати високий рівень професійної свідомості, а отже, будучи увільненим від виконання обов’язків щодо здійснення правосуддя, усвідомлюючи свій високий статус, який наділяє його додатковими гарантіями порівняно із військовослужбовцями, зокрема гарантіями незалежності, у зв’язку з призовом на військову службу, зобов’язаний сумлінно і чесно виконувати військовий обов’язок, накази командирів, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Натомість зловживання військовослужбовцями алкогольними напоями є негативним явищем у лавах Збройних Сил України, що в умовах повномасштабної агресії російської федерації загострилося та неоднозначно оцінюється суспільством, оскільки стан сп’яніння суттєво впливає на здатність військовослужбовця дотримуватися військової дисципліни, знижує його боєздатність, що загрожує невиконанням завдань з оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також безпосередньо створює небезпеку для підрозділу, у якому він проходить службу. Така поведінка військовослужбовця становить невиправдані ризики для авторитету Збройних Сил України, оскільки висвітлення / оприлюднення в медіа відомостей про факти пияцтва в умовах постійної інформаційної війни може створити підґрунтя до зниження довіри громадян до Збройні Сил України.

З точки зору звичайної розсудливої людини, допущення суддею як військовослужбовцем пияцтва, поява його на території військової частини у нетверезому стані свідчить про відверте ігнорування ним вимог закону, байдуже ставлення до наслідків своїх дій, відчуття безкарності та свавілля, що згодом може демотивувати інших військовослужбовців або спонукати їх до аналогічних негідних вчинків. З-поміж іншого, така поведінка судді створює у військовослужбовців та громадян негативне уявлення про інших суддів, залучених до відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, як також, що схильні до нівелювання цінностей військової служби, зневажливо ставляться до правової культури військовослужбовців.

За встановлених обставин Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що неодноразова поява судді Деснянського районного суду міста Києва Колегаєвої С.В. на території військової частини у нетверезому стані не узгоджується з вимогами статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 1, 3, 10 розділу I Кодексу суддівської етики, що вказує на наявність у її діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Колегаєва Світлана Вікторівна Указом Президента України від 16 листопада 2004 року № 1419/2004 призначена на посаду судді Деснянського районного суду міста Києва, Постановою Верховної Ради України від 13 травня 2010 року № 2195-VI обрана суддею цього суду безстроково.

На вебсайті Вищої ради правосуддя відсутня інформація щодо притягнення судді Колегаєвої С.В. до дисциплінарної відповідальності. Аналогічні відомості відсутні у матеріалах суддівського досьє.

Із характеристики, наданої головою Деснянського районного суду міста Києва Р.Вінтоняком убачається, що суддя Колегаєва С.В. відповідно до спеціалізації розглядає кримінальні справи та обрана слідчим суддею, а також розглядає справи про адміністративні правопорушення. Допускає порушення трудової дисципліни, безвідповідально ставиться до своїх службових обов’язків, допускає порушення розумних строків під час розгляду справи. Зазначену характеристику, на переконання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, слід визнати негативною.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що відповідно до пункту 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, той факт, що суддя допустив поведінку, яка порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Суддя Колегаєва С.В., обіймаючи посаду судді, зобов’язана була розуміти, що керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння істотно підриває авторитет правосуддя та суспільну довіру до суду, оскільки позначається на здатності судді виконувати довірену їй як судді роботу щодо здійснення правосуддя, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що вчинення суддею Колегаєвою С.В. адміністративного правопорушення спричинило значний суспільний резонанс та розголос в медіа, соціальних мережах: «Суддю Колегаєву оштрафували на 17 тис. гривень за ДТП і позбавили водійських прав» (https://lb.ua/pravo/2021/10/12/496104_suddyu_kolegaievu_oshtrafuvali_17....), «Судья Колегаева, которая в нетрезвом виде устроила ДТП в Киеве, полтора месяца скрывалась от полиции» (https://kievvlast.com.ua/news/sudya-kolegaeva-kotoraya-v-netrezvom-vide-...), «ДТП за участі судді Колегаєвої» (https://fb.watch/qc7KLJOHh9/), «Суддя, яка відмовилась від «драгера» після ДТП, взяла лікарняний» (https://www.ukrinform.ua/rubric-kyiv/3285118-sudda-aka-vidmovilas-vid-dr...), «Столична суддя скоїла ДТП: «Вилетіла на тротуар, мало не збила людей» (https://sudreporter.org/stolychna-suddya-skoyila-dtp-vyletila-na-trotuar...), «Впливова суддя сіла п’яною за кермо і осоромилась на всю Україну» (https://youtu.be/OlsyivfdaMw?si=mf1FJZ0QASCDy2U9).

Обставини, пов’язані із вчиненням суддею дорожньо-транспортної пригоди у стані сп’яніння, викликали у громадськості негативну оцінку моральних та етичних принципів і якостей судді, який уповноважений владою здійснювати правосуддя від імені України. Зазначене мало негативний вплив на авторитет судової влади, така поведінка судді Деснянського районного суду міста Києва Колегаєвої С.В. спричинила негативні наслідки, зокрема підрив авторитету судової влади.

Водночас Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що увільнення від виконання обов’язків щодо здійснення правосуддя у зв’язку з мобілізацією не позбавляє особу статусу судді, а отже, й обов’язку дотримуватися вимог Кодексу суддівської етики та обмежень, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Зважаючи на те, що на час мобілізації судді Деснянського районного суду міста Києва Колегаєвої С.В. до лав Збройних Сил України щодо неї дисциплінарний орган вже відкрив дисциплінарну справу за фактами можливого допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема у зв’язку із керуванням нею транспортним засобом у стані сп’яніння, вчиненням дій, спрямованих на уникнення відповідальності за адміністративне правопорушення, на переконання дисциплінарного органу, особливо цинічною видається поведінка судді, яку вона згодом допускала та яка суперечить вимогам Кодексу суддівської етики, принижує статус судді та військовослужбовця.

За таких обставин Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Деснянського районного суду міста Києва Колегаєва С.В. порушила норми суддівської етики та стандарти поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, допустила поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, отже, така її поведінка охоплюється також складом істотного дисциплінарного проступку, передбаченого частиною дев’ятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Строк застосування дисциплінарного стягнення до судді Деснянського районного суду міста Києва Колегаєвої С.В. не сплинув.

Відповідно до частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується, зокрема, у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Згідно зі статтею 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді.

Пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України передбачено, що підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя − з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації відповідно до частини четвертої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не може бути застосовано до судді у разі вчинення проступку, визначеного пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та у цьому випадку не забезпечить належного балансу між приватними та публічними інтересами, а шкода, завдана авторитету правосуддя, не може бути усунена шляхом застосування до судді Колегаєвої С.В. більш м’якого стягнення.

З огляду на характер допущених суддею Колегаєвою С.В. дисциплінарних проступків, їх істотність та наслідки, що призвели до підриву авторитету правосуддя, негативно вплинули на ступінь довіри суспільства до судової влади в цілому, а також на те, що її поведінка могла створити у військовослужбовців та громадян негативне уявлення про інших суддів, залучених до відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, як таких, що схильні до нівелювання цінностей військової служби, зневажливо ставляться до правової культури військовослужбовців, урахувавши особу судді, зокрема її негативну характеристику, її умисні дії, відсутність у неї дисциплінарних стягнень, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що застосування до судді Колегаєвої С.В. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади є пропорційним вчиненим дисциплінарним проступкам і відповідає вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктами 13.22–13.44 Регламенту Вищої ради правосуддя, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

вирішила:

 

притягнути суддю Деснянського районного суду міста Києва Колегаєву Світлану Вікторівну до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

 

Головуючий на засіданні

Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

Члени Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя