Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – залученого члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бондаренко Т.З., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю., Мельника О.П., заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А., розглянувши дисциплінарну справу стосовно судді Іванківського районного суду Київської області Гончарука Олексія Петровича, відкриту за скаргою Цвіркуна Юрія Анатолійовича законного представника дітей Цвіркун Марії Юріївни, Цвіркун Ясуні Юріївни, Цвіркуна Северина Юрійовича,
встановила:
4 березня 2024 року до Вищої ради правосуддя надійшла скарга (№ Ц-1384/0/7-24) Цвіркуна Ю.А., законного представника дітей ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 стосовно судді Іванківського районного суду Київської області Гончарука О.П під час здійснення правосуддя у справі № 366/1191/21.
1. Стислий зміст обставин, викладених у дисциплінарній скарзі
Зі змісту дисциплінарної скарги вбачається, що в провадженні судді Іванківського районного суду Київської області Гончарука О.П. перебувала справа № 366/1191/21 за позовною заявою ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Фермерського господарства «Еко-Хаус» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
Зазначено, що 5 грудня 2023 року мати дітей ОСОБА_4 через адвоката Герасимову Т.І. направила ОСОБА_5 електронне смс повідомлення з вимогою провести з нею перемовини про вирішення питань майнового та немайнового характеру, що виникли після розлучення подружжя, та пригрозила в іншому випадку подати заяву про закриття провадження у справі № 366/1191/21 у зв’язку з відмовою її як позивача від позову.
На наступний день, 6 грудня 2023 року ОСОБА_4 подала заяву про закриття провадження у справі № 366/1191/21.
Ухвалою Іванківського районного суд Київської області від 6 грудня 2023 року клопотання представника позивача ОСОБА_4 – адвоката Герасимової Т.І. про закриття провадження у справі № 366/1191/21 задоволено.
Провадження у справі № 366/1191/21 за позовною заявою ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Фермерського господарства «Еко-Хаус» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, у зв’язку з відмовою позивача від позову, закрито.
З метою захисту законних прав та інтересів малолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3 адвокат Олійник А.М., з яким ОСОБА_5 уклав договір про надання правничої допомоги, 6 грудня 2023 року у вказаній справі подав заперечення на заяву (клопотання) ОСОБА_4 про закриття провадження у справі та відмову від позову. В запереченнях зазначив, що відмова від позову суперечить інтересам дітей та грубо порушує чинне законодавство.
Однак суддя Гончарук О.П., як зазначено у скарзі, проігнорував звернення адвоката Олійника А.М., до його вирішення підійшов формально, що призвело, на думку скаржника, до незаконної відмови від правосуддя, порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також порушення прав людини.
З огляду на зазначене, скаржник просить притягнути суддю Іванківського районного суду Київської області Гончарука О.П. до дисциплінарної відповідальності.
2. Рух дисциплінарної скарги, відомості щодо етапів дисциплінарного провадження
5 серпня 2021 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 1635-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (далі – Закон № 1635-ІХ), яким внесено зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема в частині здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів. З моменту набрання чинності Законом № 1635-ІХ дисциплінарні скарги розподіляються дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя, а дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя є учасником дисциплінарної справи.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 5 серпня 2021 року № 1809/0/15-21 зупинено з 5 серпня 2021 року розподіл між членами Вищої ради правосуддя скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.
Законами України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» (набрав чинності 17 вересня 2023 року) та від 6 вересня 2023 року № 3378-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (набрав чинності 19 жовтня 2023 року) внесено зміни до глави 4 «Дисциплінарне провадження» розділу II «Особлива частина» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у частині строків та порядку здійснення дисциплінарного провадження.
Розділ III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповнено пунктом 23⁷, яким установлено, що тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснює член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 4 березня 2024 року дисциплінарну скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Маселку Р.А. (доповідач), який відповідно до пункту 237 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» тимчасово здійснює повноваження дисциплінарного інспектора.
Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 червня 2024 року № 1972/2дп/15-24 відкрито дисциплінарну справу щодо судді Гончарука О.П., оскільки встановлені обставини могли свідчити про наявність у його діях складів дисциплінарних проступків, визначених підпунктами «а», «б», «г» пункту першого частини першої та пункту 4 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», а саме:
- умисне або внаслідок недбалості незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.
- умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.
- умисне або внаслідок недбалості порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
- умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.
Підготовку дисциплінарної справи до розгляду доручено члену Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселку Р.А.
Відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами підготовки до розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Іванківського районного суду Київської області Гончарука О.П. член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. як доповідач підготував висновок, який передав на розгляд Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, а також повідомив суддю та скаржника про наявність проєкту такого висновку та можливість ознайомитися з матеріалами дисциплінарної справи в порядку, визначеному Регламентом Вищої ради правосуддя.
Про засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, призначене на 4 вересня 2024 року, суддю та скаржника повідомлено своєчасно та належним чином шляхом надіслання письмових повідомлень засобами електронного поштового зв’язку та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя. Крім того, у зв’язку із введенням в Україні воєнного стану та з метою забезпечення реалізації прав судді та скаржника, визначених пунктом 13.22 Регламенту Вищої ради правосуддя, судді та скаржнику запропоновано взяти участь у вказаних засіданнях в режимі відеоконференції.
4 вересня 2024 року в засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя взяли участь в залі засідань Цвіркун Ю.А. (скаржник), Старовойтова Д.А., адвокат судді Гончарука О.П., а також Каменська Н.П., адвокат Цвіркуна Ю.А., в режимі відеоконференції.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А., який запропонував застосувати до судді дисциплінарне стягнення у виді попередження, дослідивши матеріали дисциплінарної справи, не погодилась із пропозицією доповідача та дійшла висновку про наявність підстав для відмови у притягненні судді Іванківського районного суду Київської області Гончарука О.П. до дисциплінарної відповідальності та припинення дисциплінарного провадження.
3. Доводи щодо суті дисциплінарної скарги, викладені в поясненнях судді
Гончарук Олексій Петрович, Указом Президента України від 18 травня 2012 року № 336/2012 призначений суддею Іванківського районного суду Київської області строком на п’ять років, Указом Президента України від 12 грудня 2019 року № 889/2019 призначений на посаду судді Іванківського районного суду Київської області.
Суддя скористався правом надати пояснення та повідомив, що винесене ним рішення ґрунтується на повній відповідності з діючим законодавством України та виключно в інтересах неповнолітніх дітей, а твердження скаржника є необґрунтованими, та такими, що не базуються на вимогах законодавства.
Відсутність порушень у діях судді підтверджується ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 6 грудня 2023 року у справі № 366/1191/21, яку залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 березня 2024 року.
У поясненнях, наданих суддею Іванківського районного суду Київської області Гончаруком О.П. зазначено, що здійснювати захист прав дитини, в тому числі у судах, у першу чергу покликані батьки дитини. Захист прав дитини здійснюється її батьками через відсутність у дитини цивільної процесуальної дієздатності (стаття 47, частина перша статті 59 Цивільно процесуального кодексу України (далі – ЦПК України)).
Процесуальним засобом реалізації батьками права на судовий захист своєї дитини, є процесуальне представництво. Саме воно забезпечує участь у цивільному процесі батьків, надає їм можливості використовувати всі передбачені законодавством юридичні можливості для ведення справ у судді та захисту суб’єктивних прав та інтересів дитини.
Законодавець, як зауважує суддя, визначив, що саме на батьків покладається обов’язок щодо захисту прав та інтересів дитини та представництво її, зокрема, і в судах, оскільки, батьки визначають напрямок її виховання, а також піклуються про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Тобто, що буде краще для дитини визначають батьки, і тільки у разі спору між ними, в даний процес вступають органи опіки та піклування чи/та інші органи.
Згідно із частиною шостою статті 49 ЦПК України суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Суддя зазначив, що 6 грудня 2023 року до суду надійшло заперечення на клопотання про закриття провадження від адвоката Олійника А.М. (представника батька дітей ОСОБА_5), в якому він просив суд відмовити у задоволенні клопотання про закриття провадження у зв’язку з забезпеченням якнайкращих інтересів малолітніх дітей у даному провадженні, оскільки вони також є позивачами у даній справі.
У поясненнях суддя стверджує, що під час винесення узвали від 6 грудня 2023 року ним також були розглянуті заперечення адвоката Олійника А.М. проти закриття провадження у справі, і в ухвалі суду ним зазначено, що твердження адвоката Олійника А.М. про порушення інтересів малолітніх дітей позивача є безпідставними та не ґрунтуються на законі. Із таким висновком, як зауважує суддя, погодилася і колегія суддів Київського апеляційного суду.
4. Обставини, встановлені Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя під час здійснення дисциплінарного провадження
У травні 2021 року ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 , звернулася до суду з позовом до Фермерського господарства «Еко-Хаус» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
Позовними вимогами було стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди на користь неповнолітніх дітей ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у розмірі 82 367 грн. та 90 000 грн. відповідно.
6 жовтня 2023 року від представника позивача ОСОБА_4 – адвоката Герасимової Т.І. до суду надійшло клопотання про залишення позову без розгляду.
6 грудня 2023 року, від вказаного вище адвоката Герасимової Т.І., до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі, у зв’язку з відмовою позивача від позову, при цьому зазначено, що наслідки заявлення цього клопотання позивачу відомі, та наголошено про те, що у зв’язку з розірванням договору про надання правничої/правової допомоги з попереднім адвокатом позивачки, Шейко В.В., єдиним законним представником позивача є адвокат Герасимова Т.І.
6 грудня 2023 року до суду від адвоката Шейко В.В. надійшла заява про перенесення розгляду справи до з’ясування питань представництва позивача, оскільки договір про надання правничої (правової) допомоги № 08/02 від 8 лютого 2021 року офіційно не розірвано.
Крім того, в цей же день, судом отримано заперечення на клопотання про закриття провадження від адвоката Олійника А.М. (представника батька дітей ОСОБА_5), в якому він просив суд відмовити у задоволенні клопотання про закриття провадження, у зв’язку із забезпеченням якнайкращих інтересів малолітніх дітей у даному провадженні, оскільки вони також є позивачами у даній справі.
Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 6 грудня 2023 року клопотання представника позивача ОСОБА_4 – адвоката Герасимової Т.І. про закриття провадження у справі, задоволено. Закрито провадження у цивільній справі № 366/1191/21 за позовною заявою ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 до Фермерського господарства «Еко-Хаус» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, у зв’язку з відмовою позивача від позову. Роз’яснено сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, законний представник неповнолітніх дітей ОСОБА_5, який не брав участі у розгляді справи, як учасник справи в якості сторони, а був свідком у судовому процесі, подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постановою Київського апеляційного суду від 28 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_5, законного представника неповнолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, залишено без задоволення, а ухвалу Іванківського районного суду Київської області від 6 грудня 2023 року без змін.
Не погоджуючись із постановою Київського апеляційного суду від 28 березня 2024 року, ОСОБА_5 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Іванківського районного суду Київської області від 6 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 березня 2024 року.
5. Мотиви, доводи та нормативно-правове обґрунтування рішення, ухваленого Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя
5.1 Щодо наявності в діях судді складу дисциплінарного проступку передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ (черговим) з’їздом суддів України, суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
У Коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженому рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, надано визначення сумлінного виконання суддею своїх обов’язків, згідно із яким сумлінне і професійне виконання службових функцій передбачає, у першу чергу, повну самовіддачу судді. Розгляд справ є обов’язком кожного судді, при цьому він не має права ухилятися від розгляду справ, які перебувають у його провадженні. Обов’язок судді старанно виконувати покладені на нього повноваження регламентований відповідними процесуальними законами та передбачає, зокрема, дотримання порядку і строків розгляду судових справ, виготовлення судових рішень у строки, передбачені чинним законодавством, забезпечення реалізувати можливості сторонами свої процесуальні права тощо.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини невід’ємними частинами «права на суд» слід розглядати, зокрема, такі вимоги: принцип «змагальності» процесу, який відповідно до статті 6 Конвенції передбачає наявність можливості бути поінформованим і коментувати зауваження або докази, представлені протилежною стороною, під час розгляду; право на «публічне слухання», що передбачає право на усне слухання і особисту присутність сторони в судовому процесі перед судом (рішення у справі «Екбатані проти Швеції», 26 травня 1988 року, номер заяви 10563/83, пункти 24 – 33); право на ефективну участь (рішення у справі «T. та V. проти Сполученого Королівства», 16 грудня 1999 року, номери заяв 24724/94; 24888/94, пункти 83 – 89).
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права.
Як вбачається з матеріалів дисциплінарного провадження, розгляд цивільної справи № 366/1191/21 був ініційований ОСОБА_4 (мати) з метою захисту своїх порушених прав, та прав її неповнолітніх дітей - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1.
В засіданні Другої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя ОСОБА_5 (батько) підтверджено той факт, що рішення щодо звернення до суду із позовом, зокрема і в інтересах дітей, було прийнято батьками спільно. ОСОБА_5, під час розгляду справи в Іванківському районному судді Київської області мав статус свідка.
Батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень (стаття 154 Сімейного кодексу України).
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року, зазначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У статті 18 вказаної Конвенції визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Отже, діти ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 мають можливість реалізувати своє право на судовий захист порушених прав та законних інтересів через законних представників – батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які мають рівні права та обов’язки щодо вказаних дітей.
Діти ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 у межах справи № 366/1191/21 не володіють процесуальною дієздатністю, а тому реалізовують своє право на судовий захист через законних представників – батьків. Мати та батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини.
З огляду на зазначене ОСОБА_5 як батько та законний представник дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 з метою захисту суб’єктивних прав та законних інтересів названих дітей мав законні підстави через адвоката Олійника А.М., з яким укладено договір про надання правової допомоги, звернутися до суду із запереченням на заяву (клопотання) ОСОБА_4 про закриття провадження у справі № 366/1191/21.
Доводи дисциплінарної скарги, а також пояснення скаржника в засіданні, обумовлюють наявність в діях судді Гончарука О.П. суб’єктивного відношення до учасників справи, та надання ним переваги доводам позивача, що призвело до порушення інтересів дітей, та не взяття до уваги заперечень адвоката Олійника А.М. на заяву/клопотання ОСОБА_4
Однак, як вбачається з тексту ухвали від 6 грудня 2024 року, суддя надав оцінку доводам скаржника, та зазначив, що у запереченні на клопотання про відмову від позову, адвокатом Олійником А.М., не зазначено які саме інтереси дітей будуть порушень у зв’язку з закриттям провадження, що спростовує доводи скаржника про незаконну відмову йому в доступі до правосуддя.
5.2 Щодо наявності в діях судді складу дисциплінарного проступку передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»
Пунктом 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» установлено, що суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Під час вирішення питання щодо наявності в поведінці судді Іванківського районного суду Київської області Гончарука О.П. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом «б» частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», необхідно врахувати таке.
З огляду на конституційний принцип незалежності судді під час здійснення правосуддя суддя, безумовно, має право на власне тлумачення закону та обставин справи, якщо таке тлумачення є добросовісним, не виходить за межі допустимого суддівського розсуду, не свідчить про грубу недбалість чи навмисне порушення закону, навіть якщо позиція судді визнана судом вищої інстанції помилковою. Незгода скаржника із судовим рішенням, наявність іншої судової практики не повинні лежати в основі дисциплінарного провадження стосовно судді. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2019 року у справі № 9901/243/19 (провадження № 11-927заі19), зокрема, зазначено, що судді не повинні бути поза юридичною відповідальністю, проте й не повинні відповідати за тлумачення на свій розсуд правової норми, що відрізняється від тлумачення цієї норми іншими колегами.
Відповідно до Висновку № 10 (2007) Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЄС) до уваги Комітету міністрів Ради Європи щодо судової ради на службі суспільства (Страсбург, 21–23 листопада 2007 року) метою судової ради, є гарантування як незалежності судової системи, так і незалежності окремих суддів. Існування незалежних та безсторонніх судів є структурною вимогою для держави, яка керується верховенством права; незалежність суддів не є виключним правом чи привілеєм, що надається суддям в їхніх особистих інтересах, а надається в інтересах верховенства права і повинна розглядатися кожним громадянином як гарантія правди, свободи, додержання прав людини та безстороннього правосуддя, вільного від зовнішнього впливу. КРЄС вважає, що судова рада повинна сприяти ефективності та якості правосуддя, тим самим допомагаючи повному виконанню статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зміцненню суспільної довіри до судової системи. Щоб судова рада могла краще захищати і сприяти судовій незалежності та ефективності правосуддя, вона наділяється низкою взаємопов’язаних повноважень, зокрема у сфері дисциплінарних та етичних питань.
КРЄС звернула увагу, що досвід деяких держав свідчить про необхідність захисту суддів від спокуси розширення їхньої відповідальності в суто юрисдикційних питаннях. Роль судової ради полягає в тому, щоб продемонструвати, що суддя не може мати таку саму відповідальність, як член іншої професії. Якщо суддя може бути притягнений до юридичної та дисциплінарної відповідальності через його рішення, неможливо зберегти судову незалежність або демократичний баланс гілок влади. Судова рада повинна однозначно засуджувати ініціативи, спрямовані на обмеження свободи прийняття суддею рішення. Це не применшує обов’язку судді додержуватися законів. Суддя, який нехтує розглядом справ через ледарство або який є повністю некомпетентний при їх вирішенні, повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності.
У висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) КРЄС до уваги Комітету міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій.
Відповідно до пункту 66 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки (від 17 листопада 2010 року), судді повинні мати необмежену свободу щодо неупередженого розгляду справ відповідно до законодавства та власного розуміння фактів; тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
Оцінка правомірності ухваленого суддею рішення не належить до повноважень дисциплінарного органу і не є предметом розгляду Вищої ради правосуддя. Разом із тим питання помилок щодо фактів та права, яких начебто припустився суд, не належить до компетенції дисциплінарного органу доти, доки такі помилки не вчинені умисно або внаслідок недбалості та/чи не порушують прав та свобод, що захищаються Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини другої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Закріплені статтею 2 ЦПК України завдання та принципи цивільного судочинства реалізуються, зокрема шляхом ухвалення обґрунтованого та мотивованого
Друга Дисциплінарна палата встановила, що ухвалу суду першої інстанції від 6 грудня 2023 року залишено без змін судом апеляційної інстанції.
Разом із тим з висновків суду апеляційної інстанції, вбачається, що апеляційний суд під час перегляду ухвали Іванківського районного суду Київської області не знайшов порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли би бути підставою для її скасування. Доводи апелянта зводились до суперечливого тлумачення норм матеріального права та незгоди із висновком суду першої інстанції та з їх оцінкою, співпадають із запереченнями наданими в суді першої інстанції, належна оцінка яким надана місцевим судом, з якою погоджується і колегія суддів, а тому вони не можуть бути підставою для скасування законної і обґрунтованої ухвали суду першої інстанції.
Слід зауважити, що Друга Дисциплінарна палата не оцінює зміст ухвали, зокрема на предмет дотримання суддею Гончаруком О.П. вимог щодо повноти з’ясування обставин, що мають значення для справи, встановлення їх доведеності, відповідності висновків, викладених ухвалі суду, обставинам справи, оскільки такі дії виходять за межі дискреційних повноважень Вищої ради правосуддя та її дисциплінарних органів.
Разом із тим Друга Дисциплінарна палата перевірила дії судді Гончарука О.П. під час розгляду справи, що безпосередньо пов’язані з виконанням ним процесуальних обов’язків та повноважень. Дослідивши письмові пояснення учасників дисциплінарного провадження, копії матеріалів цивільної справи встановлено, що суддя дотримався вимог пункту 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України, оскільки ухвала суду є вмотивованою, що спростовує
У справі «Бендерський проти України» (пункт 42) Європейський суд з прав людини нагадав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов’язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи. Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.
Для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності під час дисциплінарного провадження необхідно встановити не лише об’єктивну сторону складу дисциплінарного проступку, а й суб’єктивну його сторону, а саме наявність вини судді у формі умислу або недбалості, проте наявність висновку суду апеляційної інстанції, не дає підстав для обґрунтованого висновку про винну поведінку судді та, відповідно, про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
5.3 Щодо наявності в діях судді складу дисциплінарних проступків передбаченого підпунктом «г» пункту 1 та пункту 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»
Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обовʼязок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Як убачається з рішення Конституційного Суду України від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 у справі № 1-10/2012 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень статті 24 Конституції України стосовно рівності громадян у конституційних правах, свободах та перед законом, положення вказаної статті у взаємозв’язку з положеннями частини першої статті 55, пункту 2 частини третьої статті 129 Основного Закону України щодо захисту судом прав і свобод людини і громадянина та рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом треба розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства, має гарантовані державою рівні права на захист прав і свобод у судовому порядку та на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку у судах усіх юрисдикцій, спеціалізацій та інстанцій.
Згідно зі статтею 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак. Суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов’язків, визначених процесуальним законом.
Другою Дисциплінарною палатою, під час розгляду матеріалів дисциплінарного провадження, не було встановлено порушення суддею Гончаруком О.П. засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в надані ним суду своїх доказів і у доведені перед судом їх переконливості. Оскільки, учасникам справи, були подані, а суддею розглянуті клопотання та заперечення, а також надана можливість висловити свою думку щодо тих чи інших обставин справи.
Особливістю кваліфікації проступку (допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод) є його безпосередній об’єкт, а саме права людини і основоположні свободи.
У розумінні положень статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема пункту 4 частини першої цієї статті (інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків), дисциплінарний орган повинен встановити, які дії вчинив суддя, здійснюючи правосуддя; як згідно із процесуальним законом має діяти суддя; які рішення має прийняти суддя, а на які встановлені обмеження чи заборона; чи діяв суддя відповідно до закону та відомчих нормативних документів і якщо вчинив інакше, то з яких причин, якими мотивами керувався? Встановлення кваліфікуючих фактичних обставин дисциплінарного правопорушення, вибір нормативних положень і співставлення фактичних передумов дисциплінарного проступку з вимогами закону, що встановлюють процедуру здійснення судочинства, норми поведінки судді, виявлення в діях судді невідповідності, відхилення від норм чи їх недотримання або інших негативних поведінкових факторів, зовнішнє вираження яких відображає ставлення судді до суті й характеру дій і дає можливість визначити, чи вчиняв ці дії суддя умисно або через грубу недбалість, утворюють юридичну кваліфікацію фактичних взаємовідносин, формують обсяг та зміст (тіло) діяння? Встановлюються ознаки, що характеризують діяння як дисциплінарний проступок, його негативні наслідки і причинний зв’язок між ними, надається юридична оцінка проступку».
Кваліфікація дій судді за пунктом 4, що передбачає умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, має відбуватися за умови, що дії судді призвели до негативних наслідків, які полягають у звуженні, обмеженні або порушенні конкретного суб’єктивного права або прав особи, передбачених Конституцією України, чинним законодавством або випливають зі змісту Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (із протоколами).
На противагу зазначеному доводи скарги не містять посилань та доказів, що ухвалою про закриття провадження у справі суддею допущено порушення прав людини і основоположних свобод скаржника, в тому числі і його дітей. Такі відомості не були здобуті і підчас розгляду дисциплінарної справи.
З огляду на викладене за результатами розгляду дисциплінарної справи не встановлено в діях судді Гончарука О.П. складу дисциплінарних проступків, передбачених визначених підпунктами «а», «б», «г» пункту першого частини першої та пункту 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
З огляду на встановлені обставини Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що в діях судді Іванківського районного суду Київської області Гончарука О.П. відсутній склад дисциплінарних проступків, передбачених визначених підпунктами «а», «б», «г» пункту першого частини першої та пункту 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», тому слід відмовити у притягненні вказаного судді до дисциплінарної відповідальності та припинити дисциплінарне провадження.
Згідно із частиною другою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктом 13.40 Регламенту Вищої ради правосуддя за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
Відповідно до частини шостої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пункту 13.42 Регламенту Вищої ради правосуддя, якщо Дисциплінарною палатою ухвалено рішення про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарне провадження припиняється.
Частиною першою статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» регламентовано порядок оскарження рішення Дисциплінарної палати скаржником, за умови надання дозволу на таке оскарження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 49, 50, 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктами 13.40–13.44 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
відмовити у притягненні судді Іванківського районного суду Київської області Гончарука Олексія Петровича до дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарне провадження стосовно судді Іванківського районного суду Київської області Гончарука Олексія Петровича припинити.
Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене суддею та скаржниками до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, що встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя –
залучений член
Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради
правосуддя
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
Олексій МЕЛЬНИК
