Акт ВРП

Вища рада правосуддя розглянула проєкт Закону «Про Державний бюджет України на 2025 рік», реєстраційний № 12000, унесений 14 вересня 2024 року на розгляд Верховної Ради України Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя надає обов’язкові до розгляду консультативні висновки щодо законопроєктів з питань утворення, реорганізації чи ліквідації судів, судоустрою і статусу суддів.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтями 3, 34 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя

 

вирішила:

 

1. Затвердити консультативний висновок щодо проєкту Закону «Про Державний бюджет України на 2025 рік», реєстраційний № 12000, унесеного 14 вересня 2024 року на розгляд Верховної Ради України Кабінетом Міністрів України.

2. Звернути увагу Кабінету Міністрів України на недотримання вимог статей 37, 38 Бюджетного кодексу України щодо подання Вищій раді правосуддя проєкту Закону «Про державний бюджет України на 2025 рік» до його схвалення по статтях, пов’язаних із забезпеченням функціонування судів і діяльності суддів, органів та установ системи правосуддя.

3. Надіслати консультативний висновок до Верховної Ради України.

 

 

Голова Вищої ради правосуддя                                                                                                                                                                                                                                                           Григорій УСИК

 

 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

Рішення Вищої ради правосуддя

1 жовтня 2024 року № 2878/0/15-24

 

 

 

 

КОНСУЛЬТАТИВНИЙ ВИСНОВОК

щодо законопроєкту № 12000

 

1. Проєкт Закону «Про Державний бюджет України на 2025 рік», реєстраційний № 12000 (далі – законопроєкт № 12000), внесений 14 вересня 2024 року на розгляд Верховної Ради України в порядку законодавчої ініціативи Кабінетом Міністрів України.

 

2. Вища рада правосуддя зазначає, що фінансове забезпечення судів і суддів є невід’ємною складовою як незалежності окремого судді, так і незалежності всієї судової влади.

У проєкті Державного бюджету України на 2025 рік видатки на судову владу передбачено в обсязі 21 337,0 млн гривень.

Відповідно до частини першої статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Частиною третьою статті 146 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що видатки на утримання судів визначаються з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Відповідні повноваження Вищої ради правосуддя передбачені частиною першою статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Вища рада правосуддя відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» надає обов’язкові до розгляду консультативні висновки щодо законопроєктів з питань утворення, реорганізації чи ліквідації судів, судоустрою і статусу суддів.

Усі проєкти законів, що стосуються статусу суддів, здійснення правосуддя, процесуальних законів, та загалом будь-які законопроєкти, що можуть мати вплив на судівництво, наприклад незалежність судової влади, або можуть обмежити гарантії доступу громадян (у тому числі самих суддів) до правосуддя, повинні розглядатися парламентом лише після отримання висновку судової ради. Ця консультативна функція повинна бути визнана усіма державами та підтверджена Радою Європи як рекомендація^[1].

Важливо, щоб порядок прийняття Парламентом бюджету судової влади передбачав процедуру врахування точки зору судових установ.

Вища рада правосуддя як найвищий конституційний орган судової влади, проаналізувавши законопроєкт № 12000, надає свої пропозиції щодо внесення змін до нього та просить Парламент врахувати такі пропозиції для забезпечення незалежності та ефективного функціонування судової влади України.

 

2.1. Під час опрацювання законопроєкту № 12000 Вища рада правосуддя враховала інформацію головних розпорядників бюджетних коштів системи правосуддя: Верховного Суду, Вищого антикорупційного суду, Державної судової адміністрації України, Вищого суду з питань інтелектуальної власності.

 

3. Міжнародні стандарти

Фінансове забезпечення судів і суддів є невід’ємною складовою як незалежності окремого судді, так і незалежності усієї судової влади, на чому неодноразово наголошували міжнародні правові інституції:

в Основних принципах щодо незалежності правосуддя, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, зазначено, що кожна держава-член повинна надати відповідні засоби, які давали б змогу судовим органам належним чином виконувати свої функції;

принцип ІІІ Рекомендації № R (94) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо незалежності, ефективності та ролі суддів визначає, що для створення відповідних умов праці, які дають можливість суддям ефективно працювати, необхідно, зокрема, щоб статус і винагорода суддів відповідали гідності їхньої професії та відповідальності, яку вони беруть на себе. Необхідно надавати в розпорядження суддів допоміжний персонал та відповідне обладнання, а також доручати виконувати несудові завдання іншим особам;

відповідно до пункту 6.1 Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов’язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість.

Консультативна рада європейських суддів (далі також – КРЄС) у своїх висновках неодноразово звертала увагу Комітету міністрів Ради Європи, що держави повинні переглянути існуючі процедури щодо фінансування та управління судами, зокрема:

у Висновку № 1 (2001) зазначено, що рівень оплати праці судді повинен гарантуватися конкретними законодавчими положеннями, бути захищеним від зменшення, і має діяти положення про його підвищення відповідно до вартості життя;

у Висновку № 2 (2001) наголошено на необхідності забезпечення достатніх ресурсів для функціонування судів з тим, щоб уможливити їхнє функціонування згідно зі стандартами, викладеними у статті 6 Європейської конвенції з прав людини;

у Висновку № 10 (2007) також наголошено, що хоча фінансування судів є частиною державного бюджету, воно не повинно залежати від політичних процесів. Рішення про виділення бюджетних коштів судам повинні прийматися із суворим додержанням судової незалежності. Процес прийняття в Парламенті бюджету судівництва повинен включати процедуру врахування точки зору судової влади. Якщо судова рада не має повноважень з управління судовою системою, вона повинна принаймні мати можливість надавати висновок щодо виділення мінімального бюджету, необхідного для функціонування системи правосуддя, та роз’яснювати її потреби для обґрунтування розмірів фінансування;

у Висновку № 11 (2008) зазначено, що якість судових рішень безпосередньо залежить від обсягу фінансування судової системи. Суди не можуть ефективно функціонувати без адекватних людських та матеріальних ресурсів. Якщо таких ресурсів не вистачає, ефективна робота судової системи і досягнення високоякісного результату будуть неможливі;

у Висновку № 22 (2019) вчергове зауважено, що обов’язком держав-членів є забезпечення достатніх ресурсів, щоб суди були в змозі виконувати судову роботу високої якості в інтересах суспільства. Це передусім потребує виділення фінансових коштів на призначення достатньої кількості суддів. Однак судді не працюють у судах самотужки. Тому потрібно забезпечити достатнє фінансування, щоб найняти кваліфікований судовий персонал, у тому числі помічників суддів.

Одним із заходів Плану дій Ради Європи для України на 2023–2026 роки «Стійкість, відновлення та відбудова», затвердженого Комітетом Міністрів Ради Європи 14 грудня 2022 року, щодо підтримки системи правосуддя визначено, зокрема, підтримку функціонування й розвитку незалежної, ефективної та надійної системи правосуддя, включно з відновленням національної системи судів, подальшим зміцненням структурної незалежності судової влади, розширенням доступу до правосуддя та підвищенням ефективності правосуддя.

Підтримка передбачатиме, з-поміж іншого, сприяння розробленню рішень, що ґрунтуються на європейській практиці, у частині таких багаторічних питань, як фінансування судової системи та більш ефективний розподіл ресурсів судами, зменшення кількості нерозглянутих справ, робоче навантаження суддів, включно з методологією зважування справ, велика кількість вакансій у судовій системі, перевірка доброчесності, а також подальша цифровізація та заходи із протидії корупції.

23 червня 2022 року Європейська Рада узгодила надання Україні статусу кандидата на вступ до Європейського Союзу. Одночасно Україні висунуто низку вимог, які необхідно виконати на шляху до європейської інтеграції, з-поміж яких продовження судової реформи в Україні. Її реалізація, своєю чергою, неможлива без забезпечення державою гарантій незалежності судової влади, зокрема в частині фінансування.

У грудні 2023 року лідери Європейського Союзу погодили відкриття переговорів з Україною про вступ і вкотре підтвердили своє зобов’язання продовжувати активну підтримку країни та її народу доти, доки необхідно.

Європейський Союз офіційно відкрив переговори з Україною про вступ до Європейського Союзу на першій міжурядовій конференції у червні 2024 року.

17–19 вересня 2024 року в місті Брюсселі (Королівство Бельгія) у межах скринінгу відбулась двостороння сесія Україна – ЄС, присвячена Оглядовому розділу 23 «Верховенство права та основоположні права та свободи», у межах якої наголошувалось, зокрема, на неналежному фінансовому забезпеченні судів, органів та установ системи правосуддя України.

Важливо наголосити, що під час Конференції з відновлення України (URC-2023) представники Європейської Комісії анонсували створення спеціального Фінансового інструменту для України, який передбачає фінансування до 50 млрд євро на чотирирічний період. У межах цієї ініціативи можуть бути залучені додаткові інвестиції від партнерів на 50 млрд євро.

Програма фінансової підтримки України від Європейського Союзу (Ukraine Facility) передбачає, що протягом 2024–2027 років 50 млрд євро від Європейського Союзу буде спрямовано на фінансування державного бюджету, стимулювання інвестицій, а також технічну підтримку в реалізації програми.

14 травня 2024 року Рада Європейського Союзу затвердила План для Ukraine Facility, який є основою для реалізації програми фінансової підтримки України від Європейського Союзу протягом 2024–2027 років.

6 червня 2024 року Верховна Рада України ратифікувала угоду щодо Плану для Ukraine Facility, що відкриває шлях для підписання відповідних документів про фінансування в рамках програми, а також подальшої реалізації Ukraine Facility у 2024–2027 роках.

Як зазначено у розділі 3 «Судова система» Плану для Ukraine Facility, основні напрями реформування на 2024–2027 роки, що також охоплені Компонентом І Ukraine Facility, включатимуть продовження реформи судової системи, спрямованої на відновлення довіри суспільства та бізнесу до судової системи (зокрема, шляхом відновлення прозорого та меритократичного відбору суддів, завершення добору та призначення суддів Конституційного Суду України відповідно до нової нормативно-правової бази, відновлення та завершення кваліфікаційного оцінювання діючих суддів і забезпечення зміцнення системи дисциплінарної відповідальності), а також створення нового адміністративного суду для розгляду справ, що пов’язані з центральними державними органами, та зміцнення існуючих інструментів доброчесності суддів. Важливо зосередитися на судовому управлінні шляхом реінжинірингу бізнес-процесів за підтримки цифрової трансформації для покращення ефективності, якості та доступності.

Запропоновані реформи в секторі правосуддя сприятимуть досягненню загальних цілей Ukraine Facility. Зокрема, повнофункціональна система правосуддя, яка гарантує верховенство права та захист прав людини, сприятиме зміцненню соціальної та економічної стійкості та прогресивній інтеграції в Європейський Союз і світові ринки, а також узгодженню законодавства з acquis Європейського Союзу з огляду на майбутнє членство України в Європейському Союзі.

 

4. Потреба у фінансовому забезпеченні судів, органів та установ системи правосуддя на 2024 рік

Листом Міністерства фінансів України від 7 серпня 2024 року № 04110-08-6/23207 (далі – інструктивний лист) головним розпорядникам коштів державного бюджету, зокрема системи правосуддя, доведено інструкції з підготовки бюджетних запитів і граничні показники видатків на 2025–2027 роки.

З метою формування пропозицій щодо належного забезпечення потреб судової влади у 2025 році Вища рада правосуддя звернулася до головних розпорядників бюджетних коштів системи правосуддя щодо проблемних питань їх фінансового забезпечення з огляду на граничні обсяги видатків на 2025 рік, доведені Міністерством фінансів України.

Результати опрацювання граничних показників видатків державного бюджету на 2025 рік та інформації головних розпорядників коштів державного бюджету системи правосуддя засвідчили недостатність запропонованих обсягів їх фінансування у 2025 році.

Ураховуючи викладене, 29 серпня 2024 року Вища рада правосуддя рішенням № 2585/0/15-24 ухвалила публічне звернення до Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України (рішення доступне за посиланням https://hcj.gov.ua/doc/doc/47130), у якому зазначила конкретні обсяги видатків, які необхідно збільшити з метою належного виконання судами, органами та установами системи правосуддя своїх повноважень у 2025 році, а також звернула увагу на основні проблемні питання фінансового забезпечення потреб судової гілки влади.

Згідно зі статтею 37 Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України до схвалення проєкту закону про Державний бюджет України подає цей проєкт закону Вищій раді правосуддя по статтях, пов’язаних із забезпеченням функціонування судів і діяльності суддів, органів та установ системи правосуддя. Інформація щодо врахування пропозицій Вищої ради правосуддя подається разом з проєктом закону про Державний бюджет України, схваленим Кабінетом Міністрів України (пункт 11¹ частини першої статті 38 Бюджетного кодексу України).

13 вересня 2024 року Кабінет Міністрів України схвалив проєкт Закону «Про Державний бюджет України на 2025 рік». 14 вересня 2024 року зазначений законопроєкт зареєстровано у Верховній Раді України за № 12000. Законопроєкт № 12000 по статтях, пов’язаних із забезпеченням функціонування судів і діяльності суддів, органів та установ системи правосуддя, до схвалення Кабінетом Міністрів України не надходив на опрацювання до Вищої ради правосуддя.

Водночас Міністерство фінансів України листом від 16 вересня 2024 року № 08020-01-4/26849 повідомило Вищу раду правосуддя про те, що з урахуванням фінансового ресурсу державного бюджету у законопроєкті № 12000, який подано на розгляд Верховної Ради України, обсяг видатків загального фонду бюджету на забезпечення функціонування судів, органів та установ системи правосуддя становить 21 337,0 млн грн, що на 1 196,9 млн грн більше порівняно з показниками 2024 року, з них:

Державній судовій адміністрації України – 18 510,0 млн грн, що на 1 108,9 млн грн більше порівняно із 2024 роком;

Верховному Суду – 1 948,1 млн грн;

Вищому антикорупційному суду – 507,4 млн грн, що на 74,3 млн грн більше порівняно із 2024 роком;

Вищому суду з питань інтелектуальної власності – 4,4 млн грн;

Вищій раді правосуддя – 367,1 млн грн, що на 14,6 млн грн більше порівняно із 2024 роком.

Ураховуючи викладене, з метою формування обґрунтованих пропозицій щодо належного фінансового забезпечення потреб судової влади у 2025 році Вища рада правосуддя звернулася до головних розпорядників коштів державного бюджету системи правосуддя із проханням надати актуальну інформацію щодо стану забезпечення їх потреби у видатках державного бюджету на 2025 рік за результатами аналізу законопроєкту № 12000.

За результатами опрацювання інформації головних розпорядників бюджетних коштів системи правосуддя повідомляємо таке.

 

4.1. Вища рада правосуддя

Доведений Міністерством фінансів України граничний обсяг видатків Вищої ради правосуддя на 2025 рік становив 351 999,8 тис. гривень.

Визначений законопроєктом № 12000 загальний обсяг видатків Вищої ради правосуддя становить 367 108,4 тис. гривень. Отже, Уряд урахував пропозиції Вищої ради правосуддя щодо збільшення загального обсягу видатків на 15 108,6 тис. гривень.

Водночас обсяг видатків, передбачений проєктом Закону «Про Державний бюджет на 2025 рік», не в повному обсязі відповідає потребі Вищої ради правосуддя на 2025 рік.

Дефіцит видатків на 2025 рік відносно загального обсягу видатків, передбаченого Вищій раді правосуддя відповідно до законопроєкту № 12000, становить 107 309,6 тис. гривень.

Обсяг дефіциту видатків на оплату праці становить 46 561,1 тис. гривень.

Для поліпшення функціонування секретаріату Вищої ради правосуддя, з метою належної реалізації законодавчих змін та змін до структури секретаріату Вищої ради правосуддя виникла потреба у збільшенні граничної чисельності працівників секретаріату Вищої ради правосуддя на 18 штатних одиниць.

Рішенням від 13 серпня 2024 року № 2457/0/15-24 Вища рада правосуддя затвердила граничну чисельність працівників секретаріату Вищої ради правосуддя в кількості 319 одиниць, а штат Вищої ради правосуддя – у кількості 343 одиниці.

Цим рішенням також затверджено Зміни до штатного розпису Вищої ради правосуддя на 2024 рік та введено їх у дію із дня опублікування Вищою радою правосуддя повідомлення про початок роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя в газеті «Голос України».

Зазначений обсяг видатків також обґрунтовано необхідністю виплати премії, передбаченої законодавством, працівникам патронатної служби та державним службовцям секретаріату Вищої ради правосуддя, у тому числі працівникам відділу організаційного забезпечення служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, які забезпечуватимуть діяльність служби дисциплінарних інспекторів.

Створення служби дисциплінарних інспекторів у стислі строки є одним із заходів реалізації реформ, які мають бути проведені в межах Компоненту І Ukraine Facility. Питання створення та функціонування служби дисциплінарних інспекторів передбачені іншими міжнародними зобов’язаннями України в контексті євроінтеграції, а саме в частині подальшої реалізації та посилення судової реформи, що передбачають забезпечення ефективної та незалежної роботи Вищої ради правосуддя, що, своєю чергою, дасть змогу вдосконалити систему дисциплінарної відповідальності суддів, забезпечить сталість та відкритість дисциплінарної практики щодо суддів.

Визначений законопроєктом № 12000 обсяг видатків на оплату праці передбачає видатки для виплати премії державним службовцям, розрахованої на штатну чисельність працівників, лише на рівні 9 % посадового окладу, нарахування та виплата якої також передбачена законодавством.

Крім того, не забезпечено видатки для виплати надбавки за інтенсивність праці працівникам патронатних служб, що передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року № 1112 «Про умови оплати праці працівників державних органів, на яких не поширюється дія Закону України “Про державну службу”».

Таке незабезпечення видатків на ці виплати призведе до значного зниження заробітної плати працівникам патронатних служб та державним службовцям секретаріату Вищої ради правосуддя в разі заповнення вакантних посад та, як наслідок, до відтоку висококваліфікованих спеціалістів.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Дієвість суддів та судової системи – необхідна умова для захисту прав кожної особи, виконання вимог статті 6 Конвенції, правової визначеності та віри громадськості у верховенство права. Для реалізації дієвості суддів та судової системи велике значення має забезпечення судів кваліфікованим допоміжним персоналом (Рекомендація CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки; пункти 30, 35).

Фінансове забезпечення судів і суддів є невід’ємним складником як незалежності окремого судді, так і незалежності судової гілки влади, на чому неодноразово наголошували міжнародні правові інституції, зокрема:

в Основних принципах щодо незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, зазначено, що кожна держава-член повинна надавати відповідні засоби, які давали б змогу судовим органам належним чином виконувати свої функції;

принцип ІІІ – Відповідні умови праці Рекомендації № R (94) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо незалежності, дієвості та ролі суддів визначає, що для створення відповідних умов праці, які дають суддям можливість ефективно працювати, необхідно, зокрема, забезпечити, щоб статус і винагорода суддів відповідали гідності їхньої професії та відповідальності, яку вони беруть на себе; надати в розпорядження суддів допоміжний персонал та відповідне обладнання; ужити відповідних заходів з тим, щоб доручити виконувати несудові завдання іншим особам.

23 червня 2022 року Європейська Рада узгодила надання Україні статусу кандидата на вступ до Європейського Союзу. Водночас Україні висунуто низку вимог, які необхідно виконати на шляху до європейської інтеграції, зокрема продовження судової реформи. Реалізація цієї реформи, своєю чергою, є неможливою без забезпечення державою гарантій незалежності судової влади, зокрема в частині фінансування.

Дефіцит видатків для сплати єдиного соціального внеску (нарахування на фонд оплати праці) становить 5 694,2 тис. гривень.

Видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв не забезпечені на 828,8 тис. грн, з урахуванням тарифів і цін станом на момент підготовки потреби та без зміни обсягів споживання, зокрема на оплату таких послуг у приміщенні, орендованому для розміщення служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя.

Видатки на виконання судових рішень не забезпечені в сумі 12 952,9 тис. гривень.

Розмір дефіциту видатків розвитку (капітальні видатки) на 2025 рік становить 41 272,6 тис. грн (роботи з капітального ремонту адміністративної будівлі загальною площею 638,6 кв. м, яку орендовано для розміщення служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя).

Отже, для забезпечення належного виконання повноважень, визначених Конституцією України, Законом України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя потребує збільшення видатків загального фонду державного бюджету за бюджетною програмою «Забезпечення засад функціонування незалежної судової влади» (КПКВК 5981010) на загальну суму 107 309,6 тис. грн, з яких: поточних видатків – на 66 037,0 тис. грн, капітальних видатків – на 41 272,6 тис. гривень.

 

4.2. Верховний Суд

Верховний Суд повідомив про врахування його пропозицій у законопроєкті № 12000.

У цьому законопроєкті видатки за бюджетною програмою 0551010 «Здійснення правосуддя Верховним Судом» становлять 2 430 397,5 тис. грн, зокрема:

за загальним фондом: всього – 1 948 072,4 тис. грн, зокрема: видатки споживання – 1 948 072,4 тис. грн, з них: оплата праці – 1 660 170,1 тис. грн, комунальні послуги та енергоносії – 24 469,8 тис. грн;

за спеціальним фондом: всього – 482 325,1 тис. грн, зокрема: видатки споживання – 143 787,2 тис. грн, з них: комунальні послуги та енергоносії – 11 269,4 тис. грн; видатки розвитку – 338 537,9 тис. гривень.

Розподіл показників та формування напрямів використання коштів за видатками загального і спеціального фондів бюджету проведено з урахуванням інструкцій Міністерства фінансів України за принципом концентрації ресурсів на першочергові заходи, необхідні для виконання покладених на Верховний Суд функцій, та з урахуванням негативного впливу наслідків воєнних дій на території України.

Видатки на оплату праці з нарахуваннями становлять 98 % від видатків загального фонду та залишаються на рівні 2024 року (умови оплати праці не змінились). При цьому розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення розміру посадового окладу судді, залишається на рівні 2 102,00 гривень.

У разі врахування позиції Вищої ради правосуддя, яку висловлено в рішенні від 29 серпня 2024 року № 2585/0/15-24 «Про публічне звернення до Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України», та встановлення в Законі України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді Верховного Суду, в розмірі 3 028,00 грн, Верховний Суд потребуватиме додаткових коштів у сумі 332 835,3 тис. грн за кодом економічної класифікації видатків (далі – КЕКВ) 2113 «Суддівська винагорода».

Видатки на утримання працівників апарату, задіяних у процесі припинення / ліквідації Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, Вищого господарського суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у 2025 році, враховано у видатках Верховного Суду.

 

4.3. Вищий антикорупційний суд

Вищий антикорупційний суд (далі – ВАКС) зазначає, що законопроєктом № 12000 за бюджетними програмами ВАКС за загальним фондом на видатки споживання передбачено 507 416,8 тис. грн, з них на оплату праці – 407 314,0 тис. грн, тобто заявлена додаткова потреба ВАКС у видатках на оплату праці врахована частково.

У зв’язку із затримкою заповнення у ВАКС вакантних посад суддів, зокрема в Апеляційній палаті ВАКС, наразі відсутні підстави для збільшення фонду оплати праці на 2025 рік за бюджетними програмами додатково до обсягу, який передбачено законопроєктом № 12000. У разі призначення додаткової кількості суддів у І кварталі 2025 року ВАКС звернеться до Міністерства фінансів України із проханням щодо збільшення видатків на оплату праці.

Водночас залишається потреба у збільшенні видатків загального фонду за програмами ВАКС на інші видатки в сумі 265 623,7 тис. грн: видатки споживання – 5 443,7 тис. грн, видатки розвитку – 260 180,0 тис. грн, зокрема:

за КПКВК 0851010 – 143 767,6 тис. грн: видатки споживання – 3 587,6 тис. грн (оплата комунальних послуг та енергоносіїв – 441,6 тис. грн, інші поточні видатки – 3 146,0 тис. грн); видатки розвитку – 140 180,0 тис. грн (придбання обладнання – 180,0 тис. грн, капітальний ремонт будівлі ВАКС – 100 000,0 тис. грн, придбання службових житлових приміщень – 40 000,0 тис. грн);

за КПКВК 0851020 – 121 856,1 тис. грн: видатки споживання – 1 856,1 тис. грн (оплата комунальних послуг та енергоносіїв – 117,5 тис. грн, інші поточні видатки – 1 738,6 тис. грн); видатки розвитку – 120 000,0 тис. грн (реконструкція приміщення для розміщення Апеляційної палати ВАКС – 100 000,0 тис. грн, придбання службових житлових приміщень – 20 000,0 тис. гривень).

Зауважено також, що у зв’язку зі збільшенням штатної чисельності суддів ВАКС та працівників апарату не вирішеними на сьогодні залишаються питання забезпечення ВАКС належними приміщеннями. У зв’язку із цим наразі неможливо в повному обсязі визначити потребу у видатках для облаштування приміщень (ремонт, реконструкція, закупівля комп’ютерної техніки та обладнання тощо), яка може виникнути після передачі ВАКС будівель для розміщення першої інстанції та Апеляційної палати ВАКС.

Отже, наразі для забезпечення належного функціонування ВАКС у 2025 році під час доопрацювання законопроєкту № 12000 необхідно збільшити видатки загального фонду державного бюджету на загальну суму 265 623,7 тис. грн, з них видатки розвитку – 260 180,0 тис. гривень.

 

4.4. Державна судова адміністрація України

Відповідно до статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Державна судова адміністрація України (далі – ДСА України) здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності місцевих та апеляційних судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України.

Законопроєктом № 12000 Державній судовій адміністрації України передбачено 22 110 043,9 тис. грн, з них за загальним фондом – 18 510 043,9 тис. грн, за спеціальним фондом – 3 600 000,0 тис. гривень.

Зазначений обсяг видатків дає можливість забезпечити потребу у фінансовому ресурсі на забезпечення діяльності місцевих та апеляційних судів, органів і установ системи правосуддя на 60,9 %.

Відповідно до Стамбульського плану дій по боротьбі з корупцією, якому Україна зобов’язалась слідувати в ході європейської інтеграції, Україні слід досягнути аби бюджетне фінансування органів судової влади становило не менше 90 відсотків від обсягу бюджетного запиту органів судової влади, або, якщо таке фінансування становить менше 90 відсотків, але вважається достатнім; передбачає можливість участі представників органів судової влади у формуванні бюджету органів судової влади у Парламентів або парламентському комітеті, відповідальному за бюджет.

 

Рівень задоволення потреби за основними напрямами використання коштів становить:

 

№ з/п	Напрями використання	Потреба, тис. грн	Видатки, передбачені проєктом Закону № 12000, тис. грн	Дефіцит, тис. грн	Рівень задово­ лення, %
1	Фонд оплати праці	24 146 502,6	16 795 653,0	7 350 849,6	69,6
2	Нарахування на оплату праці	4 696 956,7	3 116 808,6	1 580 148,1	66,4
3	Видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв	791 339,9	699 750,7	91 589,2	88,4
4	Інші видатки споживання	2 613 841,6	1 209 483,1	1 404 358,5	46,3
5	Видатки розвитку	2 384 942,6	278 348,5	2 106 594,1	11,7
6	Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя	1 644 774,1	10 000,0	1 634 774,1	0,6
	Разом	36 278 357,5	22 110 043,9	14 168 313,6	60,9

 

Видатки на оплату праці

ДСА України під час розподілу граничних показників видатків за загальним фондом забезпечено видатками на суддівську винагороду з урахуванням визначених на 2024 рік умов для фактичної чисельності суддів, що станом на 1 серпня 2024 року становить 4803 одиниці.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України листом від 12 серпня 2024 року № 21-1156/24 повідомила ДСА України, що станом на 5 серпня 2024 року кількість вакантних посад суддів у місцевих та апеляційних судах (без урахування судів, розташованих на території бойових дій та тимчасово окупованих територіях України) становить 1976, на зайняття 686 з яких оголошено конкурс та процедура призначення на які триває (136 посад у місцевих судах та 550 посад в апеляційних судах).

За напрямом «Нерозподілені видатки (резерв)» за спеціальним фондом було забезпечено видатками на суддівську винагороду 238 посад суддів: питання щодо призначення суддів на 102 посади перебуває на розгляді; на зайняття 136 посад суддів у місцевих судах оголошено конкурс та триває процедура заповнення цих посад.

Законопроєктом № 12000 виділено за загальним фондом державного бюджету додаткові кошти в сумі 1 627 958,2 тис. гривень, з яких:

за КЕКВ 2113 «Суддівська винагорода» в сумі 1 377 700,7 тис. грн та за КЕКВ 2120 «Нарахування на оплату праці» в сумі 37 053,00 тис. грн для запровадження щоквартального преміювання в розмірі до 40 % посадового окладу за кожен місяць на фактичну чисельність суддів місцевих судів станом на 1 серпня 2024 року;

за напрямом «Нерозподілені видатки (резерв)» за КЕКВ 2113 «Суддівська винагорода» за загальним фондом державного бюджету в сумі 213 204,5 тис. гривень.

Міністерство фінансів України збільшило видатки за спеціальним фондом державного бюджету за напрямом «Нерозподілені видатки (резерв)» у сумі 320 436,1 тис. грн за рахунок зменшення поточних видатків місцевих, апеляційних судів та органів і установ системи правосуддя.

Загалом за напрямом «Нерозподілені видатки (резерв)» за загальним і спеціальним фондами забезпечено видатками на суддівську винагороду 422 посади суддів: питання щодо призначення суддів на 102 посади перебуває на розгляді; на зайняття 136 посад суддів у місцевих судах та 184 посади в апеляційних судах оголошено конкурс та триває процедура заповнення цих посад.

Отже, не забезпечено на 2025 рік видатками на суддівську винагороду 366 посад суддів в апеляційних судах, на які оголошено конкурс та процедура заповнення яких триває, за даними обліку Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Сума дефіциту видатків на суддівську винагороду на 366 посад суддів в апеляційних судах становить 1 142 037,4 тис. грн, а саме: за КЕКВ 2113 «Суддівська винагорода» – 969 538,5 тис. грн; за КЕКВ 2120 «Нарахування на оплату праці» – 172 498,9 тис. гривень.

Видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв

Відповідно до інструктивного листа видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв збережено на рівні 2024 року. Тобто на оплату комунальних послуг та енергоносіїв законопроєктом № 12000 передбачено видатки в сумі 699 750,7 тис. грн, що становить 88,4 % від потреби. Дефіцит за цим напрямом становить 91 589,2 тис. гривень.

Видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв становлять лише 3,2 % від загального обсягу видатків, передбачених ДСА України законопроєктом № 12000.

Інші видатки споживання

Фінансовий ресурс, передбачений ДСА України законопроєктом № 12000, дає можливість забезпечити потребу місцевих та апеляційних судів, органів і установ системи правосуддя на здійснення інших видатків споживання лише на 46,3 %.

Низький рівень фінансового забезпечення поточними видатками апеляційних і місцевих судів, органів та установ системи правосуддя протягом останніх років і значне незадоволення їх потреби на 2025 рік може вкрай негативно вплинути на процес здійснення судочинства й призвести до невдоволення суспільства. Крім того, необхідно зважати на інфляційні процеси у державі, що призводять до здорожчання товарів і послуг.

Дефіцит видатків за зазначеним напрямом використання коштів становить 1 404 358,5 тис. гривень. Інші видатки споживання становлять лише 5,4 % від загального обсягу видатків, передбачених ДСА України законопроєктом № 12000.

Видатки розвитку

Законопроєктом № 12000 для ДСА України за спеціальним фондом державного бюджету передбачено видатки розвитку в сумі 278 348,5 тис. грн, що становить 11 % від потреби.

При цьому дефіцит у видатках розвитку для забезпечення апеляційних та місцевих судів належними приміщеннями й устаткуванням, а також відновлення зруйнованих та пошкоджених приміщень судів на 2025 рік становить 2 106 594,0 тис. грн, з них:

за КЕКВ 3110 «Придбання обладнання і предметів довгострокового користування» – 1 402 479,1 тис. грн, забезпечення якими дасть змогу здійснити придбання серверного, комп’ютерного обладнання, оргтехніки, мережевого та комунікаційного обладнання, обладнання для аудіозапису, відеозапису та відеоконференцзв’язку тощо, а також здійснити придбання обладнання і предметів довгострокового користування;

за КЕКВ 3120 «Капітальне будівництво (придбання)» – 98 347,2 тис. грн;

за КЕКВ 3130 «Капітальний ремонт» – 207 714,9 тис. грн;

за КЕКВ 3140 «Реконструкція та реставрація» – 312 575,8 тис. грн;

за КЕКВ 3160 «Придбання землі та нематеріальних активів» – 85 477,0 тис. гривень.

У структурі видатків, передбачених ДСА України на 2025 рік, видатки розвитку становлять 1,3 %.

Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя

Законопроєктом № 12000 ДСА України за бюджетною програмою КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» передбачено видатки в сумі 10,0 млн грн, що забезпечує потребу на рівні 0,6 %.

Зважаючи на викладене, ДСА України просить збільшити як головному розпоряднику бюджетних коштів видатки державного бюджету на 2025 рік на суму 14 168 313,6 тис. грн для належного забезпечення розгляду справ, забезпечення судів належними приміщеннями, запровадження електронних сервісів та електронного суду, забезпечення охорони приміщень судів та особистої безпеки суддів, виплати заборгованості за рішеннями судів, які ухвалено на користь суддів та працівників апаратів судів.

 

4.5. Вищий суд з питань інтелектуальної власності

Для забезпечення повноцінної діяльності суду та належного рівня фінансування за бюджетними програмами 0951010 «Здійснення правосуддя Вищим судом з питань інтелектуальної власності» та 0951020 «Здійснення правосуддя Апеляційною палатою Вищого суду з питань інтелектуальної власності» обсяг додаткової потреби Вищого суду з питань інтелектуальної власності на 2025 рік становить 266 906,8 тис. грн та 118 245,1 тис. грн відповідно, разом 385 151,9 тис. грн, з яких, зокрема:

на оплату комунальних послуг та енергоносіїв – 360,3 тис. грн, з них 191,1 тис. грн за бюджетною програмою 0951010 «Здійснення правосуддя Вищим судом з питань інтелектуальної власності» та 169,2 тис. грн за бюджетною програмою 0951020 «Здійснення правосуддя Апеляційною палатою Вищого суду з питань інтелектуальної власності»;

на видатки розвитку – 105 359,9 тис. грн, з них 69 202,9 тис. грн за бюджетною програмою 0951010 «Здійснення правосуддя Вищим судом з питань інтелектуальної власності» та 36 157,0 тис. грн за бюджетною програмою 0951020 «Здійснення правосуддя Апеляційною палатою Вищого суду з питань інтелектуальної власності».

 

5. Проблемні питання фінансового забезпечення потреб судової гілки влади

В умовах правового режиму воєнного стану правосуддя здійснюється безперервно.

Вища рада правосуддя вважає за необхідне наголосити на проблемах фінансового забезпечення потреб судової гілки влади, належний рівень якого сприятиме забезпеченню кожному доступу до правосуддя, скороченню строків розгляду судових справ та збільшенню кількості розглянутих судових справ, що в сукупності мінімізує можливі порушення прав осіб, які звернулися до суду, та, відповідно, підвищить довіру до суду і авторитет правосуддя в суспільстві.

Протягом останніх років однією з головних проблем фінансового забезпечення потреб судової гілки влади, розв’язання якої є нагальним завданням держави як гаранта незалежного та справедливого суду, залишається забезпечення видатків на оплату праці працівників судової системи.

Забезпечення належного рівня фінансування є невід’ємною складовою як незалежності окремого судді, так і незалежності усієї судової влади, на чому неодноразово наголошувалося в меморандумах про економічну та фінансову політику, у яких констатовано, що Україна твердо налаштована впроваджувати програму структурних реформ, які стануть основою для надійного післявоєнного зростання та відкриють шлях до вступу України до Європейського Союзу. Водночас ефективне впровадження реформ та їх реалізація неможливі без забезпечення належного рівня фінансування.

 

5.1. Суддівська винагорода

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Згідно зі статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Базовий розмір посадового окладу судді відповідного суду становить певну кількість прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Із 2021 року законами України про Державний бюджет України на відповідний рік визначається окремий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлюється для визначення базового посадового окладу судді, – 2102 грн (дорівнює прожитковому мінімуму для працездатних осіб, установленому Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 1 січня 2020 року), тоді як прожитковий мінімум для працездатних осіб щороку зростав.

Вища рада правосуддя під час бюджетних процесів на відповідні роки наголошувала на хибності підходу щодо визначення окремого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлюється для визначення посадового окладу судді, як такого, що суперечить статті 130 Конституції України, статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», висловлювала прохання виключити із проєктів законів про Державний бюджет України на відповідний рік такі положення. На жаль, застереження Вищої ради правосуддя були проігноровані.

Зазначимо, що інструктивний лист містить, зокрема, вимогу до Верховного Суду, ВАКС, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, Вищої ради правосуддя та ДСА України під час розподілу граничних показників за загальним фондом та обсягу надходжень за спеціальним фондом забезпечити видатки на суддівську винагороду (винагороду судді) з урахуванням умов, що визначені на 2024 рік, фактичної чисельності суддів станом на 1 серпня 2024 року, а також передбачити видатки для обґрунтованої кількості вакантних посад суддів, які будуть заповнені до кінця 2024 року та протягом 2025 року.

При цьому інструктивним листом доведено до відома головних розпорядників коштів державного бюджету, що під час здійснення розподілу граничних показників на 2025–2027 роки необхідно враховувати, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, залишається на рівні 2024 року.

У публічному зверненні до Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України, яке ухвалене рішенням Вищої ради правосуддя від 29 серпня 2024 року № 2585/0/15-24, Вища рада правосуддя наголосила на неможливості продовження у 2025 році подібної практики держави щодо визначення окремого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Водночас абзацом п’ятим статті 7 законопроєкту № 12000 вкотре пропонується встановити окремий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, а саме 2102 гривні. При цьому розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2025 року визначено в сумі 3028 гривень.

Відповідна позиція є помилковою, адже продовження у 2024 році та у 2025–2027 роках подібної практики щодо визначення окремого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, суперечить чинному законодавству й призводить до порушення порядку та умов нарахування й виплати суддівської винагороди згідно із частиною другою статті 130 Конституції України та статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

З огляду на це судді за захистом своїх порушених прав звертаються до суду. Зокрема, Верховний Суд у справах № 360/503/21, № 400/2031/21, № 120/19262/21-а зазначив, що Законом України «Про прожитковий мінімум» не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Судді не належать до соціальної демографічної групи населення, для якої прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо. Натомість статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» водночас із встановленням на 1 січня 2021 року прожиткових мінімумів, зокрема для працездатних осіб у розмірі 2270 грн, був введений новий вид прожиткового мінімуму – прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становив 2102 гривні.

Суд констатував, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Заміна на підставі абзацу п’ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» гарантованого Конституцією України одною зі складників суддівської винагороди – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року (2270 грн), іншою розрахунковою величиною, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, – 2102 грн), була неправомірною.

Водночас ДСА України в листі від 19 вересня 2024 року № 11-18232/24 повідомила Вищу раду правосуддя про те, що станом на вересень 2024 року на розгляді в судах України перебувають понад 1300 адміністративних позовів суддів про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити дії щодо нарахування та виплати суддівської винагороди, починаючи з 1 січня 2024 року, обчисливши її розмір з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень. Виконання зазначених судових рішень призведе до додаткових витрат із державного бюджету, пов’язаних зі здійсненням виконавчого провадження.

Статтею 42 законопроєкту № 12000 установлено, що у 2025 році судді місцевого суду в межах коштів, передбачених у кошторисі на суддівську винагороду, може виплачуватися премія за результатами його роботи, яка встановлюється щокварталу в розмірі до 40 відсотків посадового окладу за кожен місяць. Положення про преміювання затверджується Вищою радою правосуддя.

Наголошуємо, що наведена норма не узгоджується з положеннями частин першої, другої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якими суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Невирішеним залишається також питання компенсації недоотриманої суддівської винагороди за період дії обмежень, установлених Законом України від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ «Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, ураховуючи Рішення Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020.

Однією з гарантій незалежності суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, яке має гарантувати здійснення справедливого, незалежного, безстороннього правосуддя. Гарантії незалежності судді, включаючи заходи щодо його матеріального і соціального забезпечення, поширюються на всіх суддів і не можуть бути скасовані чи зменшені іншими нормативними актами (Рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року № 2-р(ІІ)/2020).

Конституційний Суд України вважає, що обмеження суддівської винагороди є посяганням на гарантії незалежності суддів.

Для забезпечення виплати суддівської винагороди в порядку і розмірах, встановлених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», та уникнення порушень гарантій незалежності суддів Вища рада правосуддя наголошує на неможливості продовження практики держави щодо визначення окремого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, та неможливості визначення такого розміру в законах про Державний бюджет України, а також на необхідності забезпечення судової гілки влади достатніми коштами для виплати суддям недоотриманої суддівської винагороди з огляду на Рішення Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020.

 

5.2. Оплата праці працівників апаратів судів, органів та установ системи правосуддя

Вища рада правосуддя неодноразово наголошувала, що працівники апаратів судів – це основа судочинства, одна із ключових фігур системи, адже від них значною мірою залежить робота судів. Тому всі гілки влади мають докласти якнайбільше зусиль для збереження кваліфікованих працівників у судах та забезпечення їхніх соціальних гарантій, що є одним із важливих складників незалежності судової влади.

У жорстоких умовах збройної агресії російської федерації проти України працівники апаратів судів продовжують сумлінно виконувати свою роботу, часто під обстрілами, ризикуючи життям. Працівникам апаратів судів довелося переїхати після зміни територіальної підсудності судових справ судів, у багатьох зруйноване житло, життєві обставини значно ускладнилися, а рівень заробітної плати не дає змоги задовольнити хоча б мінімальні потреби. При цьому, щоб правосуддя не зупинилося, працівники апаратів судів працюють навіть у позаробочий час. Їхня компетентність та відповідальність мають бути належним чином винагороджені державою.

Низький рівень оплати праці працівників апаратів місцевих та апеляційних судів призводить до втрати професійних спеціалістів, плинності кадрів та ускладнення заповнення вакантних посад, наслідком чого є неукомплектованість штатів в апаратах судів.

Наприклад, за інформацією, розміщеною на офіційному вебсайті ДСА України, середній розмір заробітної плати та стимулюючих виплат за січень – червень 2024 року працівників апаратів апеляційних судів згідно з інформацією щодо фактичних видатків на оплату праці за січень – червень 2024 року, наданою апеляційними судами, становить:

у Чернівецькому апеляційному суді – 22 211 грн, середній розмір стимулюючих виплат – 26 %;

у Чернігівському апеляційному суді – 20 096 грн, середній розмір стимулюючих виплат – 21 %;

у Київському апеляційному суді – 19 355 грн, середній розмір стимулюючих виплат – 18 %;

у Північному апеляційному господарському суді – 19 973 грн, середній розмір стимулюючих виплат – 20 %.

Середній розмір заробітної плати та стимулюючих виплат за січень – червень 2024 року працівників апаратів місцевих спеціалізованих судів згідно з інформацією щодо фактичних видатків на оплату праці за січень – червень 2024 року, наданою місцевими спеціалізованими судами, становить:

у Київському міському окружному адміністративному суді – 23 589 грн, середній розмір стимулюючих виплат – 29 %;

у Чернігівському окружному адміністративному суді – 20 777 грн, середній розмір стимулюючих виплат – 10 %;

у Господарському суді Тернопільської області – 20 052 грн, середній розмір стимулюючих виплат – 20 %.

Середній розмір заробітної плати та стимулюючих виплат працівників апаратів місцевих загальних судів за січень – червень 2024 року згідно з інформацією щодо фактичних видатків на оплату праці за січень – червень 2024 року, наданою територіальними управліннями ДСА України, становить:

у судах Київської області – 16 928 грн, середній розмір стимулюючих виплат – 20 %;

у судах Львівської області – 15 437 грн, середній розмір стимулюючих виплат – 5 %;

у судах Чернігівської області – 18 492 грн, середній розмір стимулюючих виплат – 19 %.

Актуальні вакансії в апаратах апеляційних та місцевих судів України оприлюднюються на вебсайті ДСА України (https://dsa.court.gov.ua/dsa/inshe/vacancy_court_23/).

Наприклад, кількість вакантних посад у районних судах міста Києва становить 128, у Господарському суді міста Києва – 68, у районних судах Чернівецької області – 27, у Господарському суді Хмельницької області – 26, у районних судах Харківської області – 163, у районних судах Одеської області – 107, у Чернігівському апеляційному суді – 107, в Одеському апеляційному суді – 29, у Першому апеляційному адміністративному суді – 30, у Шостому апеляційному адміністративному суді – 38.

Така тенденція зберігається вже кілька років поспіль, що призводить до поступового відтоку кваліфікованих та досвідчених працівників судової системи й до надмірного навантаження як суддів, так і працівників апаратів судів.

Водночас розв’язання проблеми дефіциту суддів шляхом добору суддів потребуватиме швидкого та якісного заповнення низки вакантних посад працівників апаратів судів з метою належного забезпечення здійснення правосуддя, зменшення наявного навантаження судової системи та прискорення розгляду судових справ для забезпечення права кожного на справедливий суд.

Зокрема, на розгляді Вищої ради правосуддя станом на 24 вересня 2024 року перебуває усього 61 рекомендація Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про призначення кандидатів (суддів) на посади, з них 34 – про призначення кандидатів на посади суддів вперше, 27 – про призначення суддів на посади за результатами кваліфікаційного оцінювання.

Крім того, на сьогодні у зв’язку з тимчасовою окупацією частини території України, а також веденням активних бойових дій деякі судові органи не працюють, територіальна підсудність судових справ низки судів змінена. Це зумовлює необхідність оголошення простою, призупинення трудових договорів з окремими працівниками апаратів судів тощо. Частина таких працівників судових органів у цілях безпеки змушена була залишити місця свого постійного проживання, а подекуди й виїхати з України.

У контексті наведеного Вища рада правосуддя наголошує на такому.

Пунктами 10, 11 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що у 2024 році оплата праці державних службовців здійснюється на основі класифікації посад, крім державних органів, зазначених у пунктах 20–22 цього розділу. З метою встановлення розмірів посадових окладів у 2024 році державні органи в межах юрисдикції поділяються за різними типами.

Суди, органи та установи системи правосуддя наприкінці 2023 року та на початку 2024 року провели класифікацію посад державної служби.

Водночас на сьогодні до Вищої ради правосуддя надходять численні звернення голів місцевих та апеляційних судів, у яких зазначено, що проведення класифікації посад державної служби в судах не вирішило питання з конкурентоспроможністю заробітної плати працівників апаратів судів з огляду на суттєве збільшення навантаження, поєднане з кадровим дефіцитом. Унаслідок цього в судах України відбувається постійний відтік високопрофесійних кадрів, які забезпечують діяльність суду і без яких здійснення правосуддя надзвичайно ускладнюється.

При цьому ДСА України в листі від 19 вересня 2024 року № 11-18532/24 повідомила Вищу раду правосуддя про те, що під час формування бюджетного запиту на 2025 рік не враховані видатки, пов’язані з результатами повторної класифікації посад державної служби працівників апаратів Київського апеляційного суду, Шостого апеляційного адміністративного суду, Північного апеляційного господарського суду, Київського окружного адміністративного суду та Господарського суду міста Києва у зв’язку з віднесенням зазначених судів до державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України (юрисдикція та тип державного органу – 1.3), відповідно до листа Національного агентства України з питань державної служби від 23 серпня 2024 року № 8224/92-24.

Додаткова потреба у видатках загального фонду державного бюджету на 2025 рік на оплату праці та нарахувань для забезпечення фактичної чисельності працівників апаратів вказаних вище судів становить 135 029,8 тис. грн, з них за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» – 110 680,1 тис. грн та за КЕКВ 2120 «Нарахування на заробітну плату» – 24 349,7 тис. гривень.

Вища рада правосуддя звертає увагу на те, що на апарат суду покладено одну з найважливіших функцій в організаційному забезпеченні процесуальної діяльності судів. Однак гарантований державою їхній посадовий оклад у структурі оплати праці є неспівмірним з посадовими окладами державних службовців інших органів державної влади.

З метою забезпечення належного рівня оплати праці працівників апаратів місцевих та апеляційних судів пропонуємо підвищити рівень оплати праці посадових осіб апаратів районних судів до рівня оплати праці в органах, юрисдикція яких поширюється на територію області, а обласних – на рівень органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України.

Судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом (стаття 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до частин першої – третьої статті 17 цього Закону судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності. Найвищим судом у системі судоустрою є Верховний Суд. Систему судоустрою складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) Верховний Суд. Для розгляду окремих категорій справ відповідно до цього Закону в системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди.

Згідно із частиною четвертою статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується: 1) єдиними засадами організації та діяльності судів; 2) єдиним статусом суддів; 3) обов’язковістю для всіх судів правил судочинства, визначених законом; 4) єдністю судової практики; 5) обов’язковістю виконання на території України судових рішень; 6) єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів; 7) фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України; 8) вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України.

Зокрема, у Рішенні від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов’язкове виконання судових рішень – складовою права на справедливий судовий захист (абзац п’ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини); набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною із цих властивостей є обов’язковість – сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018); невід’ємною складовою права кожного на судовий захист є обов’язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Отже, оскільки судове рішення, що набрало законної сили, є обов’язковими до виконання на всій території України, доцільно вважати, що юрисдикція кожного суду в системі судоустрою поширюється на всю територію України.

Реалізація зазначених змін дасть змогу підвищити рівень оплати праці державних службовців судів, що, своєю чергою, не суперечитиме державній політиці в частині здійснення оплати праці державних службовців на основі класифікації посад, оскільки типові посади, визначені в межах кожної із сімей посад, можуть бути представлені у державних органах будь-якої із трьох юрисдикцій, усуне соціальну напругу та відновить справедливий підхід до обрахунку заробітної плати працівників апаратів судів.

Зазначаємо також, що у структурі видатків, доведених ДСА України на 2025 рік, видатки на оплату праці та нарахування на неї становлять 90,0 %.

Абзацом дев’ятнадцятим пункту 3 Прикінцевих положень проєкту Закону від 14 вересня 2024 року «Про Державний бюджет України на 2025 рік», реєстраційний № 12000, запропоновано зупинити на 2025 рік дію абзацу другого частини четвертої, частини п’ятої в частині розмірів посадових окладів працівників ДСА України та центрального органу управління Служби судової охорони, частини шостої статті 150 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з позицією ДСА України положення абзацу дев’ятнадцятого пункту 3 Прикінцевих положень законопроєкту реєстраційний № 12000 суперечать Конституції України та є дискримінаційними стосовно працівників ДСА України та центрального органу управління Служби судової охорони, оскільки частина п’ята статті 150 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначає розміри посадових окладів не лише працівників вказаних органів державної влади, а й працівників секретаріату Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, які також є державними службовцями.

Крім того, ДСА України зауважує, що абзацом двадцять дев’ятим пункту 3 Прикінцевих положень зазначеного законопроєкту запропоновано зупинити на 2025 рік дію частини першої статті 52 Закону України «Про державну службу».

При цьому абзацом четвертим пункту 12 Прикінцевих положень законопроєкту № 12000 передбачено встановлення надбавки за вислугу років на державній службі на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

ДСА України вважає, що зазначені положення цього законопроєкту порушують конституційну гарантію щодо недопущення скасування прав і свобод людини та громадянина чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів (стаття 22 Конституції України).

За наявною у ДСА України інформацією, працівники судів, органів та установ системи правосуддя подали понад 500 позовів про здійснення перерахунку виплати з 1 січня 2024 року надбавки за вислугу років відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу», а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Водночас зауважено, що згідно із частиною четвертою статті 153 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI, проєкт закону про Державний бюджет України на наступний рік не може містити положень про зупинення дії чи внесення змін до законів.

Конституційний Суд України в рішеннях неодноразово звертав увагу на недопустимість зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів, їх скасування, внесення до них змін, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин.

Зокрема, у Рішенні від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) Конституційний Суд України зазначив, що «рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов’язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України (частина друга статті 150)».

Ухвалюючи Рішення від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), Конституційний Суд України наголосив, що метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов’язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (стаття 48 Конституції України).

Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

У Рішенні від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України. Таким чином, Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Зазначена позиція висловлена також в інших рішеннях Конституційного Суду України (від 20 березня 2022 року № 5-рп/2002; від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004; від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004; від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007; від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007; від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008; від 27 листопада 2008 року № 26-рп/2008; від 30 листопада 2010 року № 22-рп/2010; від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020).

Підсумовуючи наведене вище, наголошуємо, що Вища рада правосуддя рішенням від 13 лютого 2024 року № 415/0/15-24 ухвалила звернення до Кабінету Міністрів України із пропозиціями щодо пріоритетних завдань фінансового забезпечення судової влади та її незалежності на 2025–2027 роки. Такими завданнями визначено, зокрема:

формування єдиних підходів та стандартів щодо оплати праці державних службовців;

формування єдиних підходів щодо оплати праці працівників патронатних служб у Вищій раді правосуддя, Верховному Суді, ВАКС, Вищому суді з питань інтелектуальної власності, ДСА України, місцевих та апеляційних судах, які відповідали б високим стандартам виконуваної ними роботи, забезпечували гідний рівень заробітної плати та унеможливлювали плинність та нестачу досвідчених кадрів у судовій системі;

забезпечення видатків на нарахування на фонд оплати праці у визначеному законодавством розмірі.

 

5.3. Забезпечення інших видатків споживання судів, органів та установ системи правосуддя на достатньому рівні, що дасть змогу забезпечити їх стабільну роботу в умовах воєнного стану

Забезпечення на належному рівні потребують видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв з метою уникнення можливих заборгованостей з їх оплати та ризику припинення надання відповідних послуг, видатки на забезпечення судочинства (на закупівлю паперу, марок, конвертів, канцелярського та іншого приладдя, на поштові відправлення, на оплату послуг інтернет-зв’язку, утримання оргтехніки, інформаційних систем, винагороду присяжним тощо) для унеможливлення порушення прав громадян на доступ до правосуддя та створення гідних умов праці для працівників судової системи.

 

5.4. Забезпечення судів та органів судової влади належними приміщеннями

Облаштування приміщень судів, органів та установ системи правосуддя відповідно до вимог, визначених державою (Державні будівельні норми України В.2.2-26:2010 «Будинки та споруди. Суди»), з метою створення належних умов для здійснення судочинства є нагальною проблемою вже протягом тривалого часу. Особливо гостро це питання постало в умовах збройної агресії російської федерації проти України.

За інформацією ДСА України, станом на 23 серпня 2024 року від початку повномасштабної збройної агресії російської федерації 24 лютого 2022 року, 142 приміщення 132 судових установ на території України зазнали пошкоджень різного ступеня, аж до повного руйнування та розкрадання майна, з яких:

– 134 приміщення є судами (120 судів);

– 6 приміщень територіальних управлінь ДСА України та територіальних управлінь Служби судової охорони (далі – ССО) (в Донецькій, Запорізькій, Миколаївській, Одеській, Харківській, Чернігівській та Херсонській областях);

– 1 приміщення Національної школи суддів України;

– 1 приміщення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

У Жовтневому районному суді міста Маріуполя Донецької області, Іллічівському районному суді міста Маріуполя Донецької області, Оріхівському районному суді Запорізької області, Чугуївському міському суді Харківської області, Житомирському окружному адміністративному суді, Березнегуватському районному суді Миколаївської області, Снігурівському районному суді Миколаївської області, Куп’янському міськрайонному суді Харківської області, Очаківському міськрайонному суді Миколаївської області, Миколаївському апеляційному суді, Славутському міськрайонному суді Хмельницької області пошкоджено по 2 приміщення, у Саксаганському районному суді міста Кривого Рогу – 3 приміщення, водночас Господарський суд Донецької області та Господарський суд Луганської області розміщуються в одному приміщенні.

Крім того, ТУ ДСА України в Миколаївській, Харківській, Чернігівській областях розміщуються в одному приміщенні з ТУ ССО в Миколаївській, Харківській, Чернігівській областях, а ТУ ДСА України в Донецькій області – в одному приміщенні зі Слов’янським міськрайонним судом Донецької області.

Пошкоджено одне приміщення в місті Харкові на вулиці Семінарській, 46, у якому після завершення робіт із реставрації планувалося розмістити Жовтневий районний суд міста Харкова та Ленінський районний суд міства Харкова, одне приміщення в місті Миколаєві на вулиці Потьомкінській, 41/4, у якому після завершення робіт з реставрації планувалося розмістити Заводський районний суд міста Миколаєва, та одне приміщення в місті Миколаєві на вулиці Потьомкінській, 49, у якому на сьогодні Центральний районний суд міста Миколаєва не здійснює правосуддя.

Серед зазначеної кількості пошкоджених приміщень 15 приміщень судів (Господарський суд Миколаївської області, Донецький апеляційний суд, Волноваський районний суд Донецької області, Краснолиманський міський суд Донецької області, Бородянський районний суд Київської області, Вовчанський районний суд Харківської області, Харківський апеляційний суд (зруйнована частина будівлі), Луганський апеляційний суд, Лисичанський міський суд Луганської області, Високопільський районний суд Херсонської області, Куп’янський міськрайонний суд Харківської області (зруйнована вхідна група), Березнегуватський районний суд Миколаївської області, Вугледарський міський суд Донецької області, Авдіївський міський суд Донецької області та Снігурівський районний суд Миколаївської області) є зруйнованими.

Найбільше пошкоджено / зруйновано приміщень судових установ у Харківській (23 приміщення), Донецькій (24 приміщення) та Миколаївській (21 приміщення) областях. 127 приміщень судових установ пошкоджено частково: вибито вікна, у деяких немає електро-, тепло-, водо-, газопостачання, пошкоджені стеля, зали судових засідань, внутрішні двері тощо, зазнали руйнувань внутрішні перегородки між кабінетами.

У деяких будівлях місцевих судів на початку бойових дій вибиті або пошкоджені вікна, а вже згодом будівлі зазнали додаткових пошкоджень. За попередніми розрахунками, для відновлення роботи судів у зазначених приміщеннях із проведенням комплексних ремонтних робіт, придбанням необхідного обладнання та меблів необхідно орієнтовно понад 1,9 млрд гривень.

Наявність більш детальних пошкоджень буде з’ясовано після проведення ґрунтовного обстеження всіх пошкоджених будівель та виготовлення відповідної проєктно-кошторисної документації.

Докладна інформація щодо зруйнованих / пошкоджених унаслідок збройної агресії російської федерації приміщень судових установ окремо по областях України з виокремленням таких судових установ та фотознімками руйнувань розміщена на офіційному вебсайті ДСА України (https://dsa.court.gov.ua/dsa/inshe/courts_buildings/1656383/).

На необхідності виділення коштів для капітального ремонту будівлі ВАКС та реконструкції приміщення для розміщення Апеляційної палати цього суду також наголошує ВАКС.

Із 2021 року Вища рада правосуддя неодноразово порушувала, зокрема перед Кабінетом Міністрів України, питання щодо необхідності забезпечення додатковими приміщеннями для розміщення працівників Вищої ради правосуддя, насамперед працівників служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя.

6 вересня 2023 року Верховна Рада України ухвалила Закон України № 3378-IX «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (далі – Закон № 3378-IX), який набрав чинності 19 жовтня 2023 року.

Відповідно до змін, внесених Законом № 3378-IX до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», служба дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя (далі також – Служба) є самостійним структурним підрозділом у складі секретаріату Вищої ради правосуддя. Служба створюється для реалізації повноважень Вищої ради правосуддя щодо здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів.

Законом № 3378-IX передбачено, що до складу Служби (крім дисциплінарних інспекторів, керівника служби та його заступника) входять працівники, які здійснюють її організаційне забезпечення.

У штатному розписі Вищої ради правосуддя на 2024 рік, затвердженому рішенням Вищої ради правосуддя від 11 січня 2024 року № 77/0/15-24, штатну чисельність Служби визначено в кількості 26 одиниць (керівник Служби, його заступник та 24 дисциплінарних інспектори).

Рішенням Вищої ради правосуддя від 21 березня 2024 року № 870/0/15-24 затверджено зміни до структури секретаріату Вищої ради правосуддя, згідно з якими у складі Служби передбачено відділ організаційного забезпечення служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя.

Ці зміни вводяться в дію одночасно із затвердженням та введенням у дію змін до штатного розпису Вищої ради правосуддя за результатами проведення класифікації посад. Попередньо заплановано, що штатна чисельність відділу організаційного забезпечення служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя – 26 одиниць. На сьогодні триває конкурс на зайняття відповідних посад у Службі.

Для розміщення 52 працівників Служби (дисциплінарні інспектори та допоміжний персонал) мінімально необхідна корисна (робоча) площа становить 312 кв. метрів. Водночас, за попередніми підрахунками, загальна площа приміщень для розміщення Служби має становити 600–1000 кв. метрів.

Рахункова палата у звіті про результати аудиту відповідності на тему «Забезпечення засад функціонування судової влади», затвердженому рішенням від 3 липня 2024 року № 32-2 (далі – Звіт Рахункової палати), рекомендувала Вищій раді правосуддя спільно з Кабінетом Міністрів України вжити дієвих заходів для розміщення Служби не пізніше 30 вересня 2024 року.

Важливо наголосити, що створення Служби у стислі строки є одним із заходів з реалізації реформ, які мають бути проведені в межах Компоненту І Ukraine Facility. Питання створення та функціонування Служби передбачені в інших міжнародних зобов’язаннях України в контексті євроінтеграції, а саме в частині подальшої реалізації та посилення судової реформи, що передбачають забезпечення ефективної та незалежної роботи Вищої ради правосуддя, що, своєю чергою, дасть змогу вдосконалити систему дисциплінарної відповідальності суддів, забезпечить сталість та відкритість дисциплінарної практики щодо суддів.

З метою належної реалізації законодавчих змін затверджено зміни до структури секретаріату Вищої ради правосуддя. Для поліпшення функціонування секретаріату Вищої ради правосуддя виникла потреба у збільшенні граничної чисельності працівників секретаріату Вищої ради правосуддя на 18 штатних одиниць.

Рішенням від 13 серпня 2024 року № 2457/0/15-24 Вища рада правосуддя затвердила граничну чисельність працівників секретаріату Вищої ради правосуддя в кількості 319 одиниць, а штат Вищої ради правосуддя – у кількості 343 одиниці.

Цим рішенням також затверджено Зміни до штатного розпису Вищої ради правосуддя на 2024 рік та введено їх у дію із дня опублікування Вищою радою правосуддя повідомлення про початок роботи Служби в газеті «Голос України».

З огляду на викладене Вища рада правосуддя наголошує на необхідності виділення додаткових бюджетних асигнувань (капітальних видатків) на 2025 рік з метою проведення робіт із капітального ремонту адміністративної будівлі загальною площею 638,6 кв. м для розміщення Служби.

 

6. Підсумовуючи викладене вище, необхідно зазначити, що частина видатків споживання та розвитку судів традиційно фінансується за рахунок судового збору, надходження від сплати якого віднесено до спеціального фонду державного бюджету, витрати якого проводяться виключно в межах і за рахунок фактичних надходжень спеціального фонду бюджету (стаття 23 Бюджетного кодексу України).

Отже, ураховуючи зовнішній вплив на обсяг надходжень спеціального фонду державного бюджету у вигляді судового збору, зокрема можливість зменшення протягом бюджетного періоду його розмірів за деякими позиціями чи розширення пільг зі сплати судового збору (у зв’язку із запровадженням на території України воєнного стану ці надходження мають менш прогнозований характер), вважаємо, що з метою забезпечення належного функціонування органів судової влади фінансування захищених статей видатків (оплата праці, оплата комунальних послуг і енергоносіїв) для головних розпорядників коштів державного бюджету системи правосуддя необхідно передбачити в повному обсязі за рахунок загального фонду державного бюджету.

Загалом останніми роками рівень фінансування судової гілки влади в Україні є критичним, особливо в частині фінансування діяльності місцевих та апеляційних судів, жодний напрям діяльності яких не був забезпечений на належному рівні, що спричинило проблеми з виплатою суддівської винагороди, низький рівень оплати праці працівників апаратів місцевих та апеляційних судів, неналежне матеріально-технічне забезпечення, виникнення заборгованості з оплати комунальних послуг та енергоносіїв, неможливість закупівлі необхідної техніки та обладнання, проведення ремонтних та будівельних робіт, впровадження, розширення можливостей електронного судочинства тощо.

Належне фінансування всіх органів системи правосуддя є передумовою їх ефективної діяльності з метою забезпечення своєчасного та якісного розгляду судових справ, формування доброчесного та професійного суддівського корпусу та апарату судових органів у кількості, яка дасть змогу задовольнити суспільний запит на справедливий суд.

У Звіті Рахункової палати констатовано, що в державних бюджетах України на 2022, 2023, 2024 роки видатки на утримання судів визначені без урахування пропозицій Вищої ради правосуддя, що суперечить вимогам статті 130 Конституції України.

Протягом зазначеного періоду фінансове забезпечення судової влади було неповним (80,9 % потреби – у 2022 році, 59,6 % – у 2023 році, 60,5 % – у 2024 році). Додаткова потреба в коштах, зокрема у 2024 році, становила 15 497 233,2 тис. гривень.

При цьому у Звіті Рахункової палати неповне фінансове забезпечення судової влади, що не відповідає вимогам Конституції України та призводить до фінансових і матеріально-технічних проблем у забезпеченні функціонування судів, визначено однією з проблем у частині забезпечення засад функціонування судової влади.

Існує очевидний зв’язок між фінансуванням та управлінням судами, з одного боку, та принципами Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод, з іншого: доступ до правосуддя та право на справедливий суд не забезпечуються належним чином, якщо справа не розглядається упродовж розумного строку судом, у якого є необхідне фінансування та ресурси для ефективного виконання своїх обов’язків.

Усі загальні принципи і стандарти Ради Європи щодо фінансування та управління судами покладають на держави обов’язок забезпечити фінансові ресурси, які відповідали б потребам різноманітних судових систем.

 

 

З огляду на зазначене Вища рада правосуддя підтримує законопроєкт № 12000 за умови врахування висловлених зауважень та пропозицій.