Акт ВРП

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Плахтій І.Б., членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В., Лук’янова Д.В., Попікової О.В., заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевича О.М., розглянувши дисциплінарну справу щодо судді Деснянського районного суду міста Чернігова Кулініча Юрія Петровича, відкриту за дисциплінарною скаргою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 27 травня 2024 року (вх. № 155/1/13-24) надійшла дисциплінарна скарга Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі – ДПП) в особі начальника сектору правового забезпечення управління патрульної поліції в Чернігівській області ДПП Сіндєєвої В.В. на дії судді Деснянського районного суду міста Чернігова Кулініча Ю.П. під час розгляду справ № 750/464/24, № 750/569/24.

ДПП у скарзі зазначає, що суддя Кулініч Ю.П. у справах № 750/464/24, № 750/569/24 прийняв постанови, якими закрив провадження у справах про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) у зв’язку з відсутністю в діях осіб складу адміністративного правопорушення, проте у постановах не зазначив аргументів сторони обвинувачення та мотивів їх відхилення, зокрема щодо відсутності необхідності проходження водіями транспортних засобів огляду на стан наркотичного сп’яніння на місці зупинки транспортних засобів.

На переконання скаржника, суддя Кулініч Ю.П. допустив істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, дії судді мають ознаки свавілля, оскільки в разі виявлення поліцейськими у водія ознак наркотичного сп’яніння огляд на місці зупинки транспортного засобу відповідно до вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі – Інструкція), не проводиться, а особа відразу направляється для проведення такого огляду до найближчого закладу охорони здоров’я.

Дії судді Кулініча Ю.П., на переконання скаржника, явно спонукають громадян продовжувати порушувати законодавство, відчуваючи безкарність за вчинені правопорушення, що суперечить завданням КУпАП.

За таких обставин скаржник просить притягнути суддю Деснянського районного суду міста Чернігова Кулініча Ю.П. до дисциплінарної відповідальності.

Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 28 серпня 2024 року № 2560/3дп/15-24 відкрито дисциплінарну справу щодо судді Деснянського районного суду міста Чернігова Кулініча Ю.П. з підстав можливої наявності в його діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).

30 серпня 2024 року в порядку підготовки дисциплінарної справи до розгляду член Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевич О.М. витребував із суду характеристику судді, статистичні відомості щодо розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, запропоновував судді Кулінічу Ю.П. надати пояснення по суті обставин, установлених Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя в ухвалі від 28 серпня 2024 року № 2560/3дп/15-24.

6 вересня 2024 року на адресу Вищої ради правосуддя з Деснянського районного суду міста Чернігова надійшли характеристика судді Кулініча Ю.П. та статистичні відомості щодо розгляду цим суддею справ про адміністративні правопорушення.

Суддя Кулініч Ю.П. своїм правом на надання пояснень не скористався.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевича О.М., суддю Кулініча Ю.П. представника ДПП – Сіндєєву В.В., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, із застосуванням стандарту доказування, визначеного положеннями частини шістнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (наявність чітких та переконливих доказів), дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Деснянського районного суду міста Чернігова Кулініча Ю.П. до дисциплінарної відповідальності з огляду на обставини, установлені під час розгляду дисциплінарної справи.

Відповідно до статті 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.

Водночас завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).

Уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи, вирішення її відповідно до закону, зокрема до вимог статті 280 КУпАП, зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення уповноважений орган (посадова особа) враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).

Підпунктом «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху (далі – ПДР) визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно із частиною першою статті 130 КУпАП (у редакції, чинній на момент вчинення особами правопорушення) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Законодавець визначає транспортний засіб як джерело підвищеної небезпеки (стаття 1187 Цивільного кодексу України), його експлуатація завжди пов’язана з ризиком для життя і здоров’я, безпеки довкілля, тому особа, яка володіє чи користується транспортним засобом, не може використовувати його на шкоду правам і свободам громадян, інтересам суспільства.

Системний аналіз вказаних вище приписів законодавства також свідчить, що адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, характеризується значною порівняно з іншими адміністративними правопорушеннями, які визначені приписами КУпАП, суспільною небезпекою, у зв’язку із чим санкція частини першої цієї статті передбачає застосування до правопорушника більш суворого адміністративного стягнення, ніж в інших випадках, передбачених КУпАП.

Саме характер суспільної небезпеки (суспільної шкідливості) відмежовує адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, від кримінального правопорушення. Адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, за складом є формальним, а диспозиція вказаної статті не містить вказівок на настання шкідливих наслідків протиправного діяння, фізичної шкоди, яка могла бути завдана об’єкту посягання, тобто відповідальність настає лише за сам факт вчинення діяння. Відсутність шкідливих наслідків для охоронюваних законом прав та інтересів не впливає на наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП. Водночас наслідком вчинення дій, які утворюють склад кримінального правопорушення, може бути реальна шкода охоронюваним суспільним інтересам, зокрема заподіяння тяжкої шкоди здоров’ю потерпілого або заподіяння смерті потерпілому.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що 12 січня 2024 року до провадження судді Деснянського районного суду міста Чернігова Кулініча Ю.П. надійшли протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 130 (справа № 750/456/24, провадження № 3/750/545/24), частиною третьою статті 126 КУпАП (справа № 750/464/24, провадження № 3/750/537/24), складені щодо ОСОБА_1.

Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 520589 6 січня 2024 року о 17:13 ОСОБА_1 у місті _______ на вулиці ________, будинок ___, керував транспортним засобом за наявності тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами, встановленого Деснянським відділом державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, чим порушив вимоги Закону України «Про виконавче провадження», за що передбачена відповідальність частиною третьою статті 126 КУпАП.

Цього самого дня щодо ОСОБА_1 було складено інший протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 520590, згідно з таким протоколом водій за аналогічних обставин керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп’яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці, які не реагують на світло, неприродна блідість.

У протоколі серії ААД № 520590 зауважено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду у лікаря для визначення стану наркотичного сп’яніння. Однак був ознайомлений із положеннями статті 63 Конституції України, статті 268 КУпАП, про що свідчив його підпис у цьому протоколі. Обставини події були зафіксовані на прилади (відеореєстратори) № 473798, № 471208. У протоколі також зазначено про безперервність відеозапису події.

Зі змістом вказаного протоколу ОСОБА_1 ознайомився та власноруч у ньому вказав: «Пояснення будуть надані в суді».

До протоколу серії ААД № 520590 долучалися рапорт, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – направлення), відеозапис з відеореєстратора.

У рапорті поліцейського від 6 січня 2024 року вказано, що під час спілкування з водієм було виявлено ознаки наркотичного сп’яніння, а саме: звужені зіниці, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя. Рапорт також містив покликання на те, що водію було запропоновано пройти огляд у лікаря-нарколога, однак він відмовився від проходження огляду.

На відеозаписі відеореєстратора (нагрудної камери) поліцейського зафіксовано, що о 17:18 поліцейські провели перевірку водія, за результатами якої не виявлено речей, обіг яких заборонено законом. О 17:20 поліцейський оглянув руки водія та провів тест на реакцію очей на світло, після чого повідомив водієві про виявлення у нього ознак наркотичного сп’яніння та вказав на ознаки (тремтіння пальців рук, зіниці, що не реагують на світло, неприродна блідість обличчя). Згодом поліцейський запропонував водієві пройти огляд на стан сп’яніння у лікаря-нарколога.

На відеозаписі також зафіксовано, що спочатку водій погодився пройти огляд, відійшов до свого автомобіля. О 17:21 водій повернувся до поліцейського, повідомив, що не погоджується їхати до лікарні. Поліцейський роз’яснив водію, що за відмову від проходження огляду на стан сп’яніння передбачена відповідальність, роз’яснив йому права, визначені статтею 63 Конституції України і статтею 268 КУпАП. Крім того, інший поліцейський повідомив водію про відсторонення від подальшого керування транспортним засобом. О 17:57 ОСОБА_1 був ознайомлений із протоколом про адміністративне правопорушення.

15 січня 2024 року суддя Кулініч Ю.П. прийняв постанову про об’єднання в одне провадження двох справ із присвоєнням матеріалам справи єдиного № 750/464/24 (провадження № 3/750/545/24).

Постановою від 9 лютого 2024 року закрито провадження у справі в частині про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Цією самою постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 126 КУпАП, накладено на нього стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці.

Закриваючи провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП, суддя Кулініч Ю.П. з покликанням на статтю 266 КУпАП у постанові від 9 лютого 2024 року вказав: «Оскільки в даному випадку огляд поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів не пропонувався взагалі, тобто порядок проведення огляду дотриманий не був, відсутні підстави для висновку про відмову особи від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За таких обставин суд приходить до висновку, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відсутній».

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також встановила, що 16 січня 2024 року до провадження судді Кулініча Ю.П. надійшов протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, складений щодо ОСОБА_2 (справа № 750/569/24).

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 707739 від 12 січня 2024 року ОСОБА_2 12 січня 2024 року о 16:22 у місті _____ на проспекті ____, будинок ____, керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп’яніння, а саме: звужені зіниці, що не реагують на світло, тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя. У протоколі зазначалося, що водій відмовився проходження освідування у встановленому законодавством порядку в медичному закладі в лікаря−нарколога, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР, за що частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність. Відмова водія від огляду була зафіксована поліцейським на портативний відеореєстратор № 470695.

До цього протоколу про адміністративне правопорушення додано відеозапис з відеореєстратора (нагрудної камери поліцейського), рапорт та направлення.

Водночас із відеозапису події встановлено, що 12 січня 2024 року о 16:26 поліцейські зупинили транспортний засіб. Згодом до транспортного засобу підійшов поліцейський, який представився та повідомив причину зупинки, попросив водія пред’явити документи для перевірки. Поліцейський також просив водія вийти з транспортного засобу. Згодом спілкування між поліцейським та водієм відбувалось на вулиці.

Під час спілкування поліцейський запідозрив, що водій може перебувати у стані наркотичного сп’яніння та провів перевірку реакції його очей на світло. Водій вказав, що раніше вживав наркотичні речовини, проте зауважив, що упродовж останніх 11 років наркотичні речовини не вживає.

О 16:29 поліцейський зауважив про виявлення у водія ознак наркотичного сп’яніння та запропонував йому пройти огляд на стан сп’яніння у лікаря-нарколога.

З відеозапису події також встановлено, що водій категорично відмовився від проходження такого огляду. Натомість поліцейський роз’яснив водію про відповідальність за відмову від проходження огляду на стан сп’яніння, роз’яснив ОСОБА_2 права, визначені статтею 63 Конституції України і статтею 268 КУпАП. О 16:52 водій був ознайомлений зі складеним протоколом.

Постановою від 29 лютого 2024 року закрито провадження у справі у зв’язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.

У постанові зазначено, що в судовому засіданні ОСОБА_2 заперечував обставини, викладені у протоколі. У засіданні був допитаний поліцейський ОСОБА_3, який пояснив, що пропонував порушнику пройти огляд на стан наркотичного сп’яніння на місці події. Крім того, у суді свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_ 5 (військовослужбовці) вказали, що порушник ніколи не вживав ні алкоголю, ні наркотичних засобів, оскільки має відповідні релігійні переконання.

Закриваючи провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП, суддя Кулініч Ю.П. з покликанням на статтю 266 КУпАП у постанові від 29 лютого 2024 року вказав: «З протоколу про адміністративне правопорушення та відеозапису до нього вбачається, що в даному випадку огляд поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів не пропонувався взагалі, тобто порядок проведення огляду дотриманий не був. Тому відсутні підстави для висновку про відмову особи від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За таких обставин суд приходить до висновку, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч .1 ст. 130 КУпАП, відсутній».

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що згідно з пунктом 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частинами першою, другою статті 266 КУпАП визначено, що особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов’язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров’я (частина третя статті 266 КУпАП).

Відповідно до частини шостої статті 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Пунктом 6 розділу І Інструкції передбачено, що огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров’я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У пункті 7 розділу І Інструкції зазначено, що в разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров’я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП (далі – заклад охорони здоров’я).

За наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу I Інструкції, поліцейський проводить огляд водія на стан сп’яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Спеціальним технічним засобом для проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення стану алкогольного сп’яніння є алкотестер – прилад для швидкого визначення концентрації алкоголю у крові людини шляхом аналізу повітря, яке вона видихає.

У пункті 3 розділу І Інструкції наведені ознаки алкогольного, а не наркотичного спʼяніння. Ознаки наркотичного сп’яніння зазначені в пункті 4 розділу І Інструкції. Отже, саме в разі алкогольного спʼяніння передбачений огляд на стан спʼяніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу. Вказане вбачається, зокрема, з назви та змісту розділу ІІ Інструкції – «Проведення огляду на стан алкогольного спʼяніння поліцейським і оформлення його результатів», який регламентує проведення поліцейським огляду на стан спʼяніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу.

Отже, приписи розділу ІІ Інструкції щодо огляду на стан сп’яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу незастосовні до процедури проведення огляду на стан наркотичного сп’яніння, а застосовуються тільки в разі проведення огляду на стан алкогольного сп’яніння.

Крім того, відповідно до пункту 12 розділу ІІ Інструкції в разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров’я.

Тобто проведення огляду на стан наркотичного чи іншого сп’яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу не передбачено Інструкцією.

Загальновідомо, що поліцейські не забезпечені спеціальними технічними засобами для проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан наркотичного сп’яніння, тому фактично не мають можливості провести такий огляд.

Системний аналіз норм Інструкції та практики її застосування свідчить, що за наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп’яніння, поліцейський відразу направляє його до найближчого закладу охорони здоров’я для проведення огляду на встановлення такого сп’яніння.

За таких обставин суддя Кулініч Ю.П. з огляду на визначений законом порядок скерування водія на огляд на стан сп’яніння, ураховуючи характер адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, що становить підвищену суспільну небезпеку порівняно з іншими встановленими цим Кодексом правопорушеннями, на переконання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, зобов’язаний був відповідно до вимог статей 251, 252, 280 КУпАП навести в постанові суду від 9 лютого 2024 року у справі № 750/464/24 та постанові суду від 29 лютого 2024 року у справі № 750/569/24 вмотивоване обґрунтування застосування положень частини шостої статті 266 КУпАП; мотиви відхилення позиції поліцейських, які складали протоколи про адміністративне правопорушення, долучених ними доказів (рапорти та відеозаписи події), з яких убачалося, що водії відмовилися від проходження огляду на стан наркотичного сп’яніння; власну позицію, з якої убачалася необхідність здійснювати огляд водія транспортного засобу (усупереч вимогам Інструкції) саме на місці зупинки транспортного засобу.

Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених ним доводів.

Відсутність належних мотивів на обґрунтування застосування судом приписів частини шостої статті 266 КУпАП з покликанням на недотримання поліцейськими порядку огляду на стан наркотичного сп’яніння на місці зупинки за існування загальновідомих фактів неможливості проведення такого огляду за допомогою спеціальних технічних пристроїв безпосередньо на місці зупинки безпосередньо впливає на якість судового рішення як процесуального документа, можливість сприйняття його як сторонами, так і суспільством у цілому як результату правильного застосування юридичних норм, справедливого процесу та належної оцінки фактів, а також як такого, що може бути ефективно виконаним.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень зазначено, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

З-поміж іншого, Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) щодо якості судових рішень на рівні рекомендацій, що мають характер норм «м’якого права», наголосила: якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених Європейським судом з прав людини (далі – ЄСПЛ). При цьому навіть «проміжні» процесуальні рішення потребують належного викладу підстав їх прийняття, якщо вони стосуються індивідуальних свобод.

ЄСПЛ у своїх рішеннях послідовно констатує, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях. Хоча ЄСПЛ і наголошує, що ця вимога не означає обов’язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи, однак така свобода національних судів у сфері оцінки доказів, аргументації й мотивування судових рішень не повинна сприйматися як дозвіл для суду поводитися з доводами свавільно й на власний розсуд та без наведення відповідних мотивів визначати, чи заслуговує будь-який довід сторони конфлікту того, щоб бути окремо прокоментованим у судовому рішенні. Навпаки, така дискреція зобов’язує суд у кожній конкретній справі надзвичайно ретельно підходити до оцінки всіх, без винятку, доказів і доводів якраз для того, щоб визначити з них ті, що обов’язково потребують особливої уваги та наведення в рішенні відповідних аргументів «за» чи «проти» їх прийняття.

У рішенні у справі «Бендерський проти України» (пункт 42) ЄСПЛ нагадав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов’язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи. Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

Водночас суддя Кулініч Ю.П. усупереч вимогам статей 251, 252, 280 КУпАП у постанові суду від 9 лютого 2024 року у справі 750/464/24 та постанові суду від 29 лютого 2024 року у справі № 750/569/24 не навів належних, співвідносних мотивів застосування приписів частини шостої статті 266 КУпАП з урахуванням зафіксованих на відеореєстратор поліцейських обставин відмови водіїв від проходження огляду на стан наркотичного сп’яніння.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що під час розгляду дисциплінарної справи не встановлено обставин, які свідчили б, що допущені суддею Кулінічем Ю.П. порушення були наслідком його умислу. Зокрема, з отриманих на запит члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевича О.М. відомостей щодо розгляду суддею Кулінічем Ю.П. цієї категорії справ убачається, що із 13 справ цієї категорії, які перебували в його провадженні у 2023 році, лише у 3 випадках суддя ухвалив рішення, яким закрив провадження у справі з підстав, аналогічних підставам у справах № 750/464/24, № 750/569/24, що становить лише 19 % від розглянутих ним справ цієї категорії.

Однак Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що суддя Кулініч Ю.П. був уповноважений на розгляд справ про адміністративні правопорушення з 2011 року (вбачається з його характеристики), а отже, у разі сумлінного ставлення до виконання своїх обов’язків він мав би передбачити, що невмотивоване закриття провадження у справі не сприятиме реалізації завдань, визначених КУпАП.

Такими діями суддя Кулініч Ю.П., на переконання дисциплінарного органу, вчинив дисциплінарний проступок, встановлений підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (незазначення внаслідок недбалості в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).

Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Кулініч Юрій Петрович Указом Президента України від 1 серпня 2007 року № 676/2007 призначений на посаду судді Деснянського районного суду міста Чернігова строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 21 червня 2012 року № 5011-VI обраний на посаду судді цього суду безстроково.

Як убачається з характеристики, наданої в.о. голови Деснянського районного суду міста Чернігова, суддя Кулініч Ю.П. кваліфікований, використовує знання у практичній діяльності, дисциплінований та вимогливий, спокійний та стриманий, слідкує за змінами у законодавстві, підвищує кваліфікацію.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя оцінює таку характеристику судді Кулініча Ю.В. як позитивну, проте зауважує, що з огляду на значний стаж роботи на посаді судді (на час розгляду дисциплінарної справи – понад 17 років) він зобов’язаний був більш сумлінно ставитися до покладених на нього обов’язків, у тому числі щодо якісної підготовки судових рішень.

Крім того, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначає, що необхідність урахування принципу пропорційності під час обрання виду дисциплінарного стягнення відповідає конституційному принципу верховенства права (стаття 8 Конституції України), а також статті 8 Конвенції та практиці її застосування ЄСПЛ. Як зазначено у Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про принципи й правила, що регулюють професійну поведінку суддів, зокрема етичні норми, несумісну з посадою поведінку та неупередженість (пункт 74), шкала дисциплінарних санкцій стосовно судді має відповідати принципу пропорційності.

Ураховуючи встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини, позитивну характеристику судді Деснянського районного суду міста Чернігова Кулініча Ю.П., допущення ним проступку внаслідок недбалості, значний стаж роботи на посаді судді (на час розгляду цієї справи − понад 17 років), з огляду на який суддя мав розуміти проблематику розгляду справ про адміністративні правопорушення, необхідність мотивування рішень суду, зважаючи на відсутність відомостей щодо притягнення його до відповідальності, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що застосування до судді Деснянського районного суду міста Чернігова Кулініча Ю.П. дисциплінарного стягнення у виді попередження є пропорційним вчиненому дисциплінарного проступку та відповідає статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктами 13.22–13.44 Регламенту Вищої ради правосуддя, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

вирішила:

притягнути суддю Деснянського районного суду міста Чернігова Кулініча Юрія Петровича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Головуючий на засіданні

Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

Члени Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя