Акт ВРП

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Маселка Р.А., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю., Ковбій О.В., Саліхова В.В., заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мельника О.П., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за скаргами Бутко Катерини Тарасівни, Караченцевої Єлизавети Віталіївни щодо судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області П’ятковського Володимира Івановича,

 

встановила:

 

3 листопада, 22 грудня 2022 року та 14 лютого 2023 року до Вищої ради правосуддя (вх. №№ Б-1949/0/7-22, К-2177/1/7-22, Б-169/1/7-23) надійшли подібні за змістом дисциплінарні скарги Бутко К.Т., Караченцевої Є.В. щодо неналежної поведінки судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області П’ятковського В.І.

Скаржники вважають, що суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області П’ятковський В.І. допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу (пункт 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Зазначене порушення, на думку скаржників, полягало в позапроцесуальному спілкуванні з адвокатом ОСОБА3 та за його пособництва отриманні від правопорушника ОСОБА1 неправомірної вигоди у розмірі 1000 доларів США за вирішення питання про закриття провадження у справі № 346/2650/22 про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА1, передбачене частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Стислий зміст обставин, викладених у дисциплінарних скаргах

Скаржники зазначили, що на офіційному вебсайті Національного антикорупційного бюро України (далі – НАБУ) 30 вересня 2022 року з’явилося повідомлення про викриття в одержанні неправомірної вимоги судді міськрайонного суду Івано-Франківської області та його посередника. Крім того, як наголошено в дисциплінарних скаргах, факт отримання суддею неправомірної вигоди був висвітлений у багатьох медіа, зокрема, (https://frankonews.if/ua/2022/10/02/na-frankivshhyni-vpijmaly-suddy-yaky..., https://kl.informator.ua/2022/09/30/vykryly-na-habari-zatrymaly-suddyu-t..., https://yyu.com.ua/suddya-kolomyjskogo-miskrajonnogo-sudu-vzyav-habar-sh..., https://kolomyia.today/stalo-vidomo-kotrogo-suddyu-vykryly-na-habari-na-..., https://kurs.if.ua/society/stalo-vidomo-kotrogo-suddyu-vykryly-na-habari..., https://vikna.if.ua/news/category/all/2022/10/02/137248/view).

З дисциплінарних скарг також убачається, що з розміщеної в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі – ЄДРСР) інформації, а саме ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 5 жовтня 2022 року № 991/4300/22, скаржникам стало відомо, що детективи НАБУ в межах кримінального провадження № ____ подали клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави стосовно судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА2 та адвоката, в якому викладено обставини справи.

У дисциплінарних скаргах зазначено, що 30 вересня 2022 року оперативники управління стратегічних розслідувань в Івано-Франківській області спільно з детективами НАБУ викрили суддю Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області на отриманні неправомірної вигоди. Слідством встановлено, що суддя за пособництва адвоката одержав від громадянина 1200 доларів США неправомірної вигоди за винесення рішення про непритягнення особи до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП.

5 липня 2022 року працівники Національної поліції України склали протокол про вчинення ОСОБА1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, який скерували для розгляду до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області. Зазначений протокол надійшов для розгляду судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області П’ятковському В.І. (справа № 346/2650/22, провадження № 3/346/1848/22).

Скаржники зазначають, що згодом правопорушник звернувся до адвоката Козака І.В. щодо надання правової допомоги із вказаних вище питань. Під час спілкування з адвокатом у квартирі адвокат повідомив, що допоможе ОСОБА1 та що його послуги коштуватимуть 2000 грн, а також додав, що справа про адміністративне правопорушення перебуває на розгляді судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області П’ятковського В.І., якого він добре знає та гарантовано може отримати позитивне рішення у вказаній справі. Водночас адвокат Козак І.В. зауважив, що суддя ОСОБА2 «так просто такі питання не вирішує, є певна схема вирішення таких питань, зокрема треба передати судді грошові кошти в сумі орієнтовно 1000 доларів США». Під час цієї розмови адвокат повідомив, що ознайомиться з матеріалами справи, поспілкується із суддею та повідомить ОСОБА1 точну суму, яку потрібно передати. Наприкінці серпня – на початку вересня 2022 року за результатами розмови з адвокатом Козаком І.В. за не встановлених органом досудового розслідування обставин у судді ОСОБА2, який особисто знайомий з адвокатом та підтримує з ним дружні стосунки, виник злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди за ухвалення рішення у справі про адміністративне правопорушення № 346/2650/22, яку він розглядає, в інтересах ОСОБА1. Усвідомлюючи, що самостійно реалізувати свій злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди не може, оскільки не має налагоджених взаємовідносин із правопорушником, з метою усунення вказаних перешкод під час розмови з адвокатом Козаком І.В. суддя ОСОБА2 підтвердив свій намір одержати від ОСОБА1 неправомірну вигоду за ухвалення рішень із використанням службового становища як судді у справі № 346/2650/22, зокрема, за непритягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Скаржники зазначили, що суддя ОСОБА2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі – КК України), тобто у проханні та одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади та службового становища (у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ____ від 2 вересня 2022 року).

У дисциплінарних скаргах зазначено, що про підозру у вчиненні кримінального правопорушення судді було повідомлено 30 вересня 2022 року. Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснює Спеціалізована антикорупційна прокуратура. 5 жовтня 2022 року суддя Вищого антикорупційного суду постановив ухвалу у справі № 991/4300/22, на підставі якої до підозрюваного ОСОБА2 застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 300 (трьохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 744 300 (сімсот сорок чотири тисячі триста) гривень.

Таким чином, як зауважили скаржники, суддя, щодо якого є докази отримання неправомірної вигоди за непритягнення особи до адміністративної відповідальності і який підозрюється в отриманні неправомірної вигоди, продовжує перебувати на посаді судді.

На переконання скаржників, інформація, викладена в ухвалі Вищого антикорупційного суду та в засобах масової інформації свідчить про поведінку судді, яка підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, тому суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області П’ятковський В.І. вчинив дисциплінарний проступок.

З огляду на викладене скаржники просять притягнути суддю Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області П’ятковського В.І. до дисциплінарної відповідальності.

Процедура розгляду дисциплінарної скарги

5 серпня 2021 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (далі – Закон № 1635-ІХ), яким внесено зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема в частині здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів. З моменту набрання чинності Законом № 1635-ІХ дисциплінарні скарги розподіляються дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя, а дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя є учасником дисциплінарної справи.

Правова невизначеність реалізації норм Закону № 1635-IX позбавила Вищу раду правосуддя можливості здійснювати процедури дисциплінарних проваджень стосовно суддів, у зв’язку із чим рішенням Вищої ради правосуддя від 5 серпня 2021 року № 1809/0/15-21 зупинено з 5 серпня 2021 року розподіл між членами Вищої ради правосуддя скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

Законом України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів», що набрав чинності 17 вересня 2023 року (далі – Закон № 3304-ІХ,) та від 6 вересня 2023 року № 3378-ІХ «Про внесення змін до Закону України Законом України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», що набрав чинності 19 жовтня 2023 року, внесено зміни до глави 4 «Дисциплінарне провадження» розділу ІІ «Особлива частина» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у частині строків та порядку здійснення дисциплінарного провадження.

Водночас розділ ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповнено пунктом 23⁷, яким установлено, що тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснює член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 19 жовтня 2023 року № 997/0/15-23 відновлено розподіл між членами Вищої ради правосуддя скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора, розподіл яких зупинено рішенням Вищої ради правосуддя від 5 серпня 2021 року № 1809/0/15-21, з 1 листопада 2023 року.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 21 листопада 2023 року, протоколів передачі справи раніше визначеному члену Вищої ради правосуддя від 21 та 24 листопада 2023 року вказані скарги передані для попередньої перевірки члену Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мельнику О.П. (доповідач), який відповідно до пункту 23⁷ розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (в редакції на час вчинення процесуальної дії) (далі – Закон України «Про Вищу раду правосуддя») тимчасово здійснює повноваження дисциплінарного інспектора, та об’єднані в одне провадження.

Згідно зі статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя, визначений автоматизованою системою розподілу справ для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач): вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону; за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги – протягом тридцяти днів з дня отримання такої скарги готує матеріали з пропозицією про відкриття або відмову у відкритті дисциплінарної справи.

За результатами попередньої перевірки відомостей, викладених у дисциплінарних скаргах Бутко К.Т., Караченцевої Є.В. стосовно судді П’ятковського В.І., член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мельник О.П. склав висновок від 16 січня 2024 року із пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області П’ятковського В.І.

Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 січня 2024 року № 212/2дп/15-24 стосовно судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області П’ятковського В.І. відкрито дисциплінарну справу за ознаками в його діях дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 лютого 2024 року № 531/2дп/15-24 зупинено розгляд дисциплінарної справи стосовно судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області П’ятковського В.І., відкритої за дисциплінарними скаргами Бутко К.Т., Караченцевої Є.В., на період, необхідний для отримання запитуваної інформації, документів для підтвердження наявності або відсутності обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Після надходження відповіді на запити доповідача Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 18 вересня 2024 року № 2732/2дп/15-24 поновила розгляд дисциплінарної справи стосовно судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області П’ятковського В.І., відкритої за дисциплінарними скаргами Бутко К.Т., Караченцевої Є.В.

Про засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, призначене на 2 жовтня 2024 року, суддю та скаржників повідомлено своєчасно та належним чином шляхом надіслання письмових повідомлень засобами електронного поштового зв’язку та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя. Крім того, у зв’язку із введенням в Україні воєнного стану та з метою забезпечення реалізації прав судді та скаржників, визначених пунктом 13.22 Регламенту Вищої ради правосуддя, судді та скаржнику запропоновано взяти участь у вказаному засіданні в режимі відеоконференції.

30 вересня 2024 року на адресу Вищої ради правосуддя надійшло звернення судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області П’ятковського В.І., в якому висловлено прохання відкласти розгляд дисциплінарної справи з метою ознайомлення адвоката з матеріалами зазначеної дисциплінарої справи.

Враховуючи вказане клопотання та з метою реалізації прав судді, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вирішила відкласти розгляд дисциплінарної справи стосовно судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області П’ятковського В.І., відкритої за дисциплінарними скаргами Бутко К.Т., Караченцевої Є.В.

Про засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 16 жовтня 2024 року, до проєкту порядку денного якого внесено питання про розгляд дисциплінарної справи стосовно судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області П’ятковського В.І., суддя та скаржники повідомлені своєчасно й у належний спосіб, у порядку та строки, що встановлені Законом України «Про Вищу раду правосуддя». Крім того, повідомлення про засідання дисциплінарного органу розміщено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

У зв’язку із введенням воєнного стану в Україні та з метою забезпечення реалізації прав учасників дисциплінарної справи, визначених пунктом 13.22 Регламенту Вищої ради правосуддя, учасникам дисциплінарної справи запропоновано взяти участь у засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя в режимі відеоконференції.

15 жовтня 2024 року до Вищої ради правосуддя від представника судді П’ятковського В.І. – адвоката Вань І.Р. надійшли письмові пояснення щодо обставин, викладених у дисциплінарних скаргах Бутко К.Т., Караченцевої Є.В., в яких висловлено прохання ухвалити рішення про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області П’ятковського В.І.

Крім того, 16 жовтня 2024 року на адресу Вищої ради правосуддя від представника судді П’ятковського В.І. – адвоката Вань І.Р. надійшло клопотання про відкладення розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області П’ятковського В.І. у зв’язку з перебуванням судді на стаціонарному лікуванні.

Від судді П’ятковського В.І. будь-яких клопотань не надходило.

Скаржники, суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області П’ятковський В.І. у засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 16 жовтня 2024 року не прибули.

Представник судді П’ятковського В.І. – адвокат Вань І.Р. взяла участь у засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя в режимі відеоконференції.

Згідно із частиною четвертою статті 47 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у разі повторної відсутності судді розгляд дисциплінарної справи здійснюється Дисциплінарною палатою без його участі, крім випадків, якщо суддя не був повідомлений або повідомлений з порушенням частини п’ятої статті 48 цього Закону.

Відповідно до пункту 13.23 Регламенту Вищої ради правосуддя повторна неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи за його відсутності, крім випадків, якщо суддя не був повідомлений або повідомлений з порушенням пункту 5.10 Регламенту.

Разом з тим, відповідно до частини п’ятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» неявка скаржника не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи.

З огляду на викладене Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вирішила розглядати дисциплінарну справу за відсутності скаржників та судді П’ятковського В.І.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мельника О.П., представника судді П’ятковського В.І. – адвоката Вань І.Р., дослідивши матеріали дисциплінарної справи та письмові пояснення судді П’ятковського В.І., погодилась із пропозицією доповідача та дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області П’ятковського В.І. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.

 

 

Обставини, установлені під час розгляду дисциплінарної справи

П’ятковський Володимир Іванович Постановою Верховної Ради України від 17 червня 2004 року № 1812-IV обраний суддею Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області безстроково.

На запити члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 грудня 2023 року:

1) НАБУ листом від 19 грудня 2023 року (вх. № 04441-179/38978) повідомило, що детективи Четвертого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України проводили досудове розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 2 вересня 2022 року про підозру судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА2 в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, а матеріали зазначеного кримінального провадження передано до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора;

2) Спеціалізована антикорупційна прокуратура Офісу Генерального прокурора листом від 22 грудня 2023 року (вх. № 7345/0/8-23) повідомила, що 23 березня 2023 року обвинувальний акт стосовно судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, скеровано до Вищого антикорупційного суду, та надіслала копії деяких матеріалів кримінального провадження № ____, зокрема обвинувальний акт.

Відповідно до зазначеного обвинувального акта, 5 липня 2022 року працівники Національної поліції України склали протокол про вчинення ОСОБА1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, який надіслано для розгляду до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області.

Зазначений протокол надійшов для розгляду судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області П’ятковському В.І. (справа № 346/2650/22, провадження № 3/346/1848/22).

30 серпня 2022 року ОСОБА1 звернувся до адвоката ОСОБА3 щодо надання правової допомоги із вказаних вище питань. Під час спілкування ОСОБА1 з адвокатом ОСОБА3 у квартирі АДРЕСА1, адвокат ОСОБА3 повідомив, що допоможе ОСОБА1 та його послуги коштуватимуть 2000 грн, додав також, що справа про адміністративне правопорушення перебуває на розгляді в судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА2, якого він добре знає та може гарантовано отримати позитивне рішення у вказаній справі. Водночас адвокат ОСОБА3 вказав, що суддя ОСОБА2 так просто такі питання не вирішує, є певна схема вирішення таких питань, зокрема треба передати судді ОСОБА2 грошові кошти в сумі орієнтовно 1000 доларів США. Під час цієї розмови ОСОБА3 повідомив, що ознайомиться з матеріалами справи та поспілкується із суддею ОСОБА2, а згодом повідомить ОСОБА1 точну суму, яку потрібно передати.

За результатами цієї розмови ОСОБА1 на вказану пропозицію погодився та уклав з адвокатом ОСОБА3 договір, передавши йому 2000 гривень за надання правової допомоги.

Як зазначено у клопотанні детектива НАБУ про застосування запобіжного заходу у виді застави відносно суді ОСОБА2 та в обвинувальному акті від 23 березня 2023 року, у кінці серпня – на початку вересня 2022 року, за результатами розмови із ОСОБА3 за невстановлених органом досудового розслідування обставин у судді ОСОБА2, який був особисто знайомий із ОСОБА3 та підтримує з ним дружні стосунки, виник злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди за прийняття рішення у справі про адміністративне правопорушення № 346/2650/22, яку він розглядає, в інтересах ОСОБА1. При цьому, усвідомлюючи, що самостійно реалізувати свій злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди, суддя ОСОБА2 не може, оскільки не має налагоджених взаємовідносин із ОСОБА1, з метою усунення вказаних перешкод під час розмови з ОСОБА3 підтвердив свій намір одержати від ОСОБА1 неправомірну вигоду за ухвалення рішень із використанням службового становища як судді у справі № 346/2650/22, зокрема за непритягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

При цьому ОСОБА3 як захисник ОСОБА1 мав повідомити про намір судді ОСОБА2 одержати неправомірну вигоду від ОСОБА1 та передати її судді ОСОБА2, тобто шляхом усунення зазначених вище перешкод сприяти одержанню ОСОБА1 неправомірної вигоди як службовою особою, яка займає відповідальне становище, стати пособником одержання суддею ОСОБА2 неправомірної вигоди.

2 вересня 2022 року під час телефонної розмови ОСОБА3 повідомив ОСОБА1, що розмовляв із суддею ОСОБА2, та гарантовано вирішить питання ОСОБА1 і повідомить остаточну суму, яку ОСОБА1 повинен передати для судді.

9 вересня 2022 року адвокат ОСОБА3 уточнив, що розмір неправомірної вигоди, яку має передати ОСОБА1 для судді ОСОБА2 за вирішення питання про непритягнення до адміністративної відповідальності, вже становить 1200 доларів США. Зокрема, у телефонній розмові ОСОБА3 повідомив ОСОБА1, що розмовляв із суддею ОСОБА2, до раніше названої суми потрібно додати ще двійку і попросив підвезти грошові кошти 11–12 вересня 2022 року.

12 вересня 2022 року ОСОБА3 під час зустрічі з ОСОБА1 у своєму офісі підтвердив, що потрібно передати судді ОСОБА2 1200 доларів США, написавши простим олівцем у блокноті «1200 дол. США». Крім цього, ОСОБА3 повідомив, що напише заяву про відкладення судового засідання, бо гроші потрібно дати наперед. Того самого дня у своєму службовому кабінеті суддя ОСОБА2, домовився з ОСОБА3 перенести судове засідання у справі, про що ОСОБА3 мав подати відповідне клопотання.

14 вересня 2022 року у своєму службовому кабінеті суддя ОСОБА2 підтвердив ОСОБА3 свій намір перенести судове засідання у справі № 346/2650/22. Адвокат сказав, що подасть заяву про відкладення судового засідання, обговорили питання про готовність заперечень у адвоката. Того самого дня, ОСОБА3 у телефонній розмові повідомив ОСОБА1, що судове засідання у справі про адміністративне правопорушення призначено на ранок 22 вересня 2022 року.

19, 20 та 21 вересня 2022 року ОСОБА3 у телефонних розмовах із ОСОБА1 підтвердив, що у справі про адміністративне правопорушення буде позитивне для ОСОБА1 рішення, а також раніше озвучений намір отримати неправомірну вигоду, наголосивши що ОСОБА1 потрібно прибути до нього до початку судового засідання, яке призначено 08:40 22 вересня 2022 року. Маючи намір отримати неправомірну вигоду, ОСОБА3 призначив ОСОБА1 зустріч на 7 годину ранку 22 вересня 2022 року у своєму офісі.

22 вересня 2022 року близько 7 години ОСОБА3 та ОСОБА1 зустрілись біля будинку за адресою: АДРЕСА1 та пішли в квартиру 5. У зазначеній квартирі ОСОБА1 надав, а ОСОБА3 отримав раніше обумовлену неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 1200 доларів США для передання судді ОСОБА2 за ухвалення ним рішення про закриття провадження у справі № 346/2650/22 про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА1.

Після чого ОСОБА3 повідомив ОСОБА1, що йому не потрібно йти в суд, запевнив, що суддя ОСОБА2 ухвалить рішення про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, коли ОСОБА3 в суді дадуть постанову, він одразу зателефонує ОСОБА1.

22 вересня 2022 року у проміжок часу з 10:20 до 11:12 ОСОБА3 прибув до приміщення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області за адресою: просп. Михайла Грушевського, буд. 29, м. Коломия, Івано-Франківська обл., де у службовому кабінеті судді ОСОБА2 (№ 13), обговоривши з ним обставини справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА1, повідомив ОСОБА1, що забрав частину неправомірної вигоди, а саме грошові кошти в сумі 200 доларів США, для себе, а решту–1000 доларів США–передав йому. Суддя ОСОБА2 за ухвалення з використанням службового становища рішення в інтересах ОСОБА1 отримав зазначені грошові кошти.

Суддя ОСОБА2 повідомив, що не заперечує щодо отримання ОСОБА3 частини грошових коштів, отриманих від ОСОБА1 як неправомірної вигоди, та повідомив, що 23 вересня 2022 року ухвалить потрібне для ОСОБА1 рішення.

Того самого дня, ОСОБА3 у телефонних розмовах поінформував ОСОБА1, що його питання вирішено позитивно, постанову про закриття провадження про адміністративне правопорушення можна отримати 26 вересня 2022 року.

23 вересня 2022 року під час розмови у службовому кабінеті суддя ОСОБА2 і ОСОБА3 обговорили питання про надання постанови про закриття провадження. Під час розмови суддя ОСОБА2 повідомив, що рішення перебуває в нього на перевірці, буде готове до кінця дня, про що ОСОБА3 повідомив ОСОБА1.

23 вересня 2022 року помічник судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Дідорак О.П., якій не було відомо про протиправні дії ОСОБА2 та ОСОБА3, у комп’ютерній програмі «Д-3» створила проєкт (статус «чернетка») постанови судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області П’ятковського В.І. від 22 вересня 2022 року у справі № 346/2650/22 про закриття провадження про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА1, який о 10:38 того дня надіслала на перевірку судді П’ятковському В.І.

30 вересня 2022 року судді ОСОБА2 було повідомлено про підозру за частиною третьою статті 368 КК України, а саме в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду Федорова О.В. від 5 жовтня 2022 року у справі № 991/4300/22 (провадження № 1-кс/991/4319/22) клопотання детектива НАБУ Дениса Т.М. про застосування запобіжного заходу у виді застави задоволено частково. Застосовано до підозрюваного ОСОБА2 запобіжний захід у виді застави у розмірі 300 (трьохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 744 300 (сімсот сорок чотири тисячі триста) гривень.

Четвертий підрозділ детективів Головного підрозділу детективів НАБУ матеріали кримінального провадження № ____ від 2 вересня 2022 року передав до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора.

23 березня 2023 року обвинувальний акт стосовно судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, направлено до Вищого антикорупційного суду.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 24 березня 2023 року (справа № 991/2510/23) призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні № ____ від 2 вересня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 8 травня 2023 року (справа № 991/2510/23) призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні № ____ від 2 вересня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА2.

Станом на сьогодні матеріали кримінального провадження № ____ від 2 вересня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, перебувають у провадженні Вищого антикорупційного суду.

Водночас установлено, що Вищий антикорупційний суд вироком від 3 березня 2023 року (справа № 991/175/23, провадження 1-кп/991/2/23) визнав ОСОБА3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п’ятою статті 27, частиною третьою статті 368 КК України.

 

Пояснення судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області П’ятковського В.І.

Згідно з поясненнями, наданими суддею П’ятковським В.І. на пропозицію члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 грудня 2023 року № 12774/0/9-23, зі змісту вказаних вище дисциплінарних скарг убачається, що головною підставою для їх подання став факт повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, у кримінальному провадженні № ____, яке скаржники, на думку судді, необгрунтовано вважають дисциплінарним проступком.

Суддя П’ятковський В.І. зазачає, що вказані дії, за умови їх доведення в установленому законом порядку, вважаються кримінальним правопорушенням, відповідальність за яке передбачена нормами КК України, жодних доказів, що він вчинив саме дисциплінарний проступок, до дисциплінарних скарг не додано, натомість наведені в них аргументи стосуються здебільшого викладу повідомлення про підозру у кримінальному провадженні.

На думку судді П’ятковського В.І., з моменту оголошення підозри особа набуває статусу підозрюваного, однак її вину у вчиненні злочину ще потрібно довести, отже, на цій стадії кримінального провадження стверджувати про винуватість особи як про доведений факт не можна.

Крім того, на думку судді, визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення є самостійною підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, що передбачена статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді за вчинення ним злочину є самостійною підставою для припинення повноважень судді, що передбачена статтею 124 зазначеного Закону.

На переконання судді П’ятковського В.І., дисциплінарні скарги Бутко К.Т. та Караченцевої Є.В. не містять жодних посилань на належні та допустимі докази вчинення ним дисциплінарного проступку, зокрема позапропесуального спілкування з адвокатом Козаком І.В., не долучено таких доказів і до матеріалів цих дисциплінарних скарг.

Своєю чергою, підозра у вчиненні кримінального правопорушення, факт застосування до судді запобіжного заходу у виді застави та факт висвітлення цих подій у медіа, також не свідчать про наявність, на думку судді П’ятковського В.І., у його діях дисциплінарного проступку.

З огляду на викладене, на переконання судді П’ятковського В.І., доводи та аргументи, викладені у дисциплінарних скаргах Бутко К.Т. та Караченцевої Є.В., є безпідставними та передчасними, самі дисциплінарні скарги не містять відомостей про ознаки дисциплінарного проступку судді, а також посилань на фактичні дані (свідчення, докази) щодо дисциплінарного проступку судді.

Пояснення представника судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області П’ятковського В.І. – адвоката Вань Ірини Радиславівни

На адресу Вищої ради правосуддя 15 жовтня 2024 року (вх. № В-4675/2/7-24) надійшли письмові пояснення представника судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області П’ятковського В.І. – адвоката Вань І.Р., в яких зазначено, що факти, викладені у дисциплінарних скаргах Бутко К.Т. та Караченцевої Є.В., є безпідставними та бездоказовими, оскільки дисциплінарні скарги не містять відомостей про ознаки дисциплінарного проступку судді, а також в них відсутні посилання на фактичні дані (свідчення та докази) щодо дисциплінарного проступку судді.

На переконання адвоката Вань І.Р., жодних доказів того, що суддя П’ятковський В.І. вчинив саме дисциплінарний проступок до дисциплінарних скарг не додано, натомість аргументи, зазначені у них, стосуються викладу повідомлення судді про підозру у кримінальному провадженні.

Адвокатом наголошено, що на момент розгляду зазначеної дисциплінарної справи судом не постановлено обвинувального вироку стосовно судді ОСОБА2, який би набрав законної сили, а повідомлення про підозру, на переконання адвоката, є тільки офіційним припущенням органу (посадової особи), який (яка) проводить досудове розслідування, про те, що конкретна особа причетна до злочину.

При цьому, як зазначено в поясненнях, з моменту оголошення підозри особа набуває статусу підозрюваного, однак її вину у вчиненні злочину ще потрібно довести, а тому на цій стадії кримінального провадження стверджувати про її винуватість як доведений факт не можна.

На думку адвоката Вань І.Р., визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення є самостійною підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, що передбачена статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді за вчинення ним злочину є самостійною підставою для припинення повноважень судді, що передбачена статтею 124 цього Закону.

З огляду на викладене, адвокат Вань І.Р. вважає, що вимоги про притягнення судді П’ятковського В.І. до дисциплінарної відповідальності є безпідставними і, як мінімум, передчасними.

Разом з тим, адвокат Вань І.Р. зауважила, що копії матеріалів кримінального провадження, отримані від Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та вирок Вищого антикорупційного суду від 3 березня 2023 року у справі № 991/175/23 не можуть бути доказами позапроцесуального спілкування судді ОСОБА2 та адвоката ОСОБА3.

Аналогічні пояснення представник судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області П’ятковського В.І. – адвокат Вань І.Р. надала на засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 16 жовтня 2024 року.

Висновки за результатами розгляду дисциплінарної справи

Надаючи правову кваліфікацію поведінці судді П’ятковського В.І., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає за доцільне зазначити таке.

Згідно із частиною другою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

Дисциплінарна справа щодо судді має розглядатися з дотриманням розумних строків та застосуванням процедур, які повною мірою гарантують йому захист (Рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2020 року № 4-р/2020).

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вжила всіх заходів з метою забезпечення дотримання процесуальних гарантій судді та права ефективно будувати свій захист задля справедливого та прозорого розгляду дисциплінарної справи.

Суддя П’ятковський В.І. скористався наданими йому правами на власний розсуд. Надав письмові пояснення від 27 грудня 2023 року щодо викладених у дисциплінарних скаргах обставин та скористався правовою допомогою адвоката.

Частиною першою статті 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» установлено, що відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді з посади.

Пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав, зокрема, допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за наслідками дисциплінарного провадження до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Пунктом 1 частини восьмої статті 109 цього Закону визначено, що дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується, у тому числі, у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду (пункт 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Вирішуючи питання щодо дисциплінарної відповідальності судді П’ятковського В.І., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає за доцільне наголосити, що під час розгляду цієї дисциплінарної справи надається оцінка лише вказаним вище доказам, не оцінюється пред’явлене судді ОСОБА2 обвинувачення, зокрема не досліджується питання ступеня вини у вчиненні кримінального правопорушення.

Дисциплінарний проступок та кримінальне правопорушення не є тотожними поняттями. Цілком можливим є притягнення особи за одні й ті самі дії і до дисциплінарної, і до кримінальної або адміністративної відповідальності. Це не суперечить Конституції України, яка забороняє притягати двічі до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (частина перша статті 61). Питання про вину особи у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), наявність складу кримінального правопорушення, безумовно, може вирішити лише суд. Дисциплінарне провадження не може підміняти кримінального провадження.

Виключні повноваження встановлювати відсутність або наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку надані дисциплінарному органу – Дисциплінарним палатам Вищої ради правосуддя (стаття 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»). Відповідно, дисциплінарний орган має право і зобов’язаний самостійно визначити наявність у діях особи складу саме дисциплінарного проступку.

Дисциплінарний орган не може бути обмежений у здійсненні своїх повноважень щодо дисциплінарного провадження через відсутність рішення компетентного органу в іншій процедурі, зокрема через відсутність вироку суду за фактами, які можуть бути одночасно підставами притягнення особи до кримінальної та дисциплінарної відповідальності.

Установлені під час дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення тільки для ухвалення рішень Вищою радою правосуддя в межах своєї компетенції й жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні кримінальних правопорушень.

Надаючи оцінку поясненням та запереченням судді П’ятковського В.І., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходить із того, що дисциплінарний орган не оцінює доказів, які використовує сторона обвинувачення в межах кримінального провадження, щодо їх належності та допустимості, а лише надає правову оцінку обставинам наявності або відсутності у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 березня 2019 року у справі № 9901/789/18 (провадження № 11-1464заі18) дійшла висновку щодо можливості використання таких доказів, як протоколи негласних слідчих (розшукових) дій, під час дисциплінарного провадження, пославшись, зокрема, на постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 та 29 січня 2019 року (справи № 800/454/17 (П/9901/141/18) та № 9901/728/18 відповідно).

З огляду на вказане Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не бере до уваги тверджень судді щодо залежності дисциплінарного провадження від провадження, здійснюваного у Вищому антикорупційному суді, оскільки ухвалене у кримінальній справі рішення матиме значення для кар’єри судді як кадрове (пункт 5 частини сьомої статті 126 Конституції України), а не дисциплінарне питання.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрито (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85).

Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення ЄСПЛ від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов’язків цивільного характеру.

Ураховуючи наведене, доводи судді П’ятковського В.І. про неможливість одночасного розгляду дисциплінарної та кримінальної справ щодо його дій та поведінки, оскільки повідомлення про підозру є тільки офіційним припущенням органу (посадової особи), який проводить досудове розслідування, а обвинувальний вирок, який набрав законної сили стосовно нього відсутній, не можуть бути взяті до уваги.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначає, що під час розгляду дисциплінарної справи досліджувались, окрім матеріалів, наданих скаржниками, також протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 2 вересня 2022 року, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 2 вересня 2022 року, протоколи НСРД від 13, 24, 26 вересня 2022 року стосовно судді ОСОБА2, протокол огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 22 вересня 2022 року, протокол обшуку від 23 вересня 2022 року, ухвала Вищого антикорупційного суду від 5 жовтня 2022 року (справа № 991/4300/22), вирок Вищого антикорупційного суду від 3 березня 2023 року (справа № 991/175/23), обвинувальний акт від 23 березня 2023 року, на підставі яких встановлено, що суддя ОСОБА2 вів позапроцесуальне спілкування з адвокатом ОСОБА3 щодо справи 346/2650/22, яка перебувала в його провадженні, а зміст цього спілкування свідчить про відсутність у діях судді П’ятковського В.І. безсторонності.

24 вересня 2024 року судді П’ятковському В.І. були надані всі матеріали дисциплінарної справи для ознайомлення. У той же час суддя не надав доказів, що засвідчені в цих документах події і факти не мали місця.

Суддя П’ятковський В.І. та його представник – адвокат Вань І.Р. фактично не спростували того, що позапроцесуальне спілкування з адвокатом Козаком І.В. з приводу конкретної справи, яка перебувала в провадженні судді, відбувалось, а лише вказували на те, що у протоколах НСРД є деякі розбіжності щодо відображення розмов.

Наведені адвокатом Вань І.Р. (у поясненнях від 15 жовтня 2024 року та на засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя) розбіжності не спростовують висновків, які зроблені Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя.

Водночас, під час розгляду дисциплінарної справи встановлено, що обставини позапроцесуального спілкування судді П’ятковського В.І. набули значного суспільного резонансу й розголосу в медіа, викликали негативну оцінку громадськості щодо морально-етичних принципів і якостей судді (який від імені України уповноважений владою здійснювати правосуддя), що має негативний вплив на авторитет судової влади, та, зокрема, вказує, що поведінка, яку допустив суддя П’ятковський В.І., призвела до настання негативних наслідків, а саме підриву авторитету судової влади.

Згідно з пунктом 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Поведінка судді під час здійснення правосуддя має узгоджуватись з правилами Кодексу суддівської етики, затвердженого XI з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року (у редакції, чинній на момент вчинення суддею дій) (далі – Кодекс), якими визначено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною (статті 1, 3 Кодексу).

Незалежність судді під час здійснення правосуддя є передумовою дії принципу верховенства права та невід’ємною складовою справедливого суду (стаття 5 Кодексу).

Згідно зі статтею 14 Кодексу суддя повинен уникати позапроцесуальних взаємовідносин з одним із учасників або його представником у справі за відсутності інших учасників процесу.

Недотримання вказаних вимог може призвести до втрати довіри до суду іншими учасниками судового процесу.

Зазначені етичні стандарти, пов’язанні зі статусом судді, кореспондуються зі стандартами поведінки, які регламентовані Кодексом суддівської етики, затвердженим рішенням ХХ чергового з’їзду суддів України 18 вересня 2024 року.

Водночас відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві. Дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід’ємною частиною діяльності суддів. Суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою.

Особливості посади професійного судді полягають в уособленні державної влади шляхом здійснення правосуддя на засадах верховенства права, законності та справедливості, а статус судді передбачає найвищий рівень правової свідомості та професійної відповідальності перед суспільством, що повинно стверджуватися суддями шляхом неухильного дотримання норм законодавства під час розгляду справ з метою забезпечення права на справедливий суд та захисту прав і свобод особи.

Серед етичних вимог до суддів, що містять зазначені Бангалорські принципи поведінки суддів, є, зокрема, така: у своїх особистих стосунках з адвокатами, що мають постійну практику в суді, де розглядає справи цей суддя, суддя уникає ситуацій, що могли б викликати обґрунтовану підозру чи створити видимість наявності у судді певних схильностей чи упередженого ставлення.

Наведене дає підстави для висновку, що етичними нормами і стандартами професійної поведінки судді охоплюється заборона дій або бездіяльності у професійній або інших сферах життя, які з точки зору поінформованого та розсудливого стороннього спостерігача можуть викликати сумніви в незалежності, безсторонності суду й завдати шкоди авторитету судової влади.

З урахуванням викладеного Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначає, що суддя має дотримуватися високих стандартів поведінки та не вчиняти дій, які підривають авторитет правосуддя, завжди дбати про те, щоб його дії сприяли зміцненню суспільної довіри до судових органів, а поведінка – відповідала високому статусу його посади.

Дії судді П’ятковського В.І., що полягали у позапроцесуальному спілкуванні з адвокатом Козаком І.В., який діяв в інтересах учасника справи про адміністративне правопорушення, яка перебувала в судді П’ятковського В.І. на розгляді, порушують стандарти безсторонності суду та етичні норми поведінки судді, викликають обґрунтовані сумніви у здатності судді неупереджено виконувати свої функції, створюють уявлення про можливість вплинути на ухвалення судового рішення в позапроцесуальний спосіб, що завдає істотної шкоди авторитету правосуддя та порочить звання судді, а отже, свідчать про наявність підстав для притягнення судді П’ятковського В.І. до дисциплінарної відповідальності.

У пункті 22 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що методи, які використовуються суддями для вирішення спорів, повинні завжди викликати довіру. Поведінка суддів у їхній професійній діяльності розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів. Повноваження, надані суддям, тісно пов’язані із цінностями правосуддя, справедливості та свободи. Стандарти поведінки, що застосовуються до суддів, випливають із цих цінностей і є передумовами довіри до здійснення правосуддя.

Зокрема, у пунктах 49, 50 вказаного Висновку зазначено, що судді у своїй діяльності повинні керуватися принципами професійної поведінки; завжди обирати такий підхід, який є безстороннім та виглядає таким ззовні, не допускаючи проявів фаворитизму або дійсної чи видимої упередженості, та демонструвати увагу до всіх осіб, які беруть участь у судовому процесі або на яких такий процес впливає, з рівноправним ставленням до сторін, підтримуючи баланс між сторонами та забезпечуючи чесний розгляд для кожної зі сторін.

Складаючи присягу, зміст якої визначений статтею 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя урочисто присягає об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Зафіксоване органом досудового розслідування позапроцесуальне спілкування судді ОСОБА2 з адвокатом ОСОБА3 щодо вирішення питання про притягнення ОСОБА1 до адміністративної відповідальості вказує, що суддя П’ятковський В.І. не дотримався норм, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Кодексом суддівської етики, Бангалорськими принципами поведінки суддів, щодо підтримання високих стандартів поведінки суддів, цінностей правосуддя та впевненості суспільства в чесності та непідкупності судових органів; незалежності; невикористання свого службового становища в особистих інтересах або в інтересах інших осіб.

Така поведінка судді П’ятковського В.І. не відповідає принципам верховенства права, безсторонності і з точки зору розсудливого спостерігача викликає сумнів у справедливому та об’єктивному судовому розгляді, оскільки створює уявлення про можливість впливу на розгляд справи третіми особами чи суддями.

Зустріч судді П’ятковського В.І. з адвокатом Козаком І.В., під час якої суддя обговорив матеріали справи № 346/2650/22, зокрема недоліки у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА1 та сказав адвокату Козаку І.В., щоб він підготував заперечення, а також клопотання про закриття провадження у цій справі, вказують на умисний характер допущених проступків, оскільки суддя П’ятковський В.І. не міг не усвідомлювати неправомірності та неетичності дій, які порочать звання судді. Така поведінка судді П’ятковського В.І. створює уявлення про можливість вплинути на ухвалення судового рішення в позапроцесуальний спосіб, що завдає істотної шкоди авторитету правосуддя.

Події щодо позапроцесуального спілкування судді П’ятковського В.І. та адвоката Козака І.В. набули розголосу в медіа та викликали негативну оцінку громадськості щодо діяльності Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, зокрема щодо чесності та непідкупності суддів, що, безумовно, порочить звання судді, має негативний вплив на авторитет не лише цього суду, а й на судову систему в цілому.

Разом із Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що згідно з відомостями ЄДРСР факт позапроцесуального спілкування адвоката ОСОБА3 та судді з приводу справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА1 відображений також у вироку Вищого антикорупційного суду від 3 березня 2023 року у справі № 991/175/23, яким затверджено угоду про визнання винуватості від 10 січня 2023 року у кримінальному провадженні № ____ від 9 січня 2023 року, укладену між прокурором п’ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Демківим Д.М. та підозрюваним ОСОБА3 за участю захисника Луцака А.О.; визнано ОСОБА3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п’ятою статті 27, частиною третьою статті 368 КК України; призначено ОСОБА3 узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п’ять) років з позбавленням права займатися адвокатською діяльністю строком на 2 (два) роки без конфіскації майна; на підставі частини другої статті 75 КК України звільнено ОСОБА3 від відбування узгодженого сторонами основного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п’ять) років з випробуванням, установивши іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

Із тексту вказаного вироку, зокрема, вбачається: «ОСОБА3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п’ятою статті 27, частиною третьою статті 368 КК України (пособництво вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище, прохання надати та одержання неправомірної вигоди у великому розмірі для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади, вчинене за попередньою змовою групою осіб).

Сторони визнають правильність кваліфікації дій ОСОБА3 за частиною п’ятою статті 27, частиною третьою статті 368 КК України.

Угода містить інформацію про беззастережне визнання ОСОБА3 його винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Угодою встановлено, що підозрюваний ОСОБА3 повністю та беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі повідомленої йому підозри та зобов’язується беззастережно визнати свою винуватість в обсязі висунутого йому обвинувачення у судовому провадженні.

Підозрюваний ОСОБА3 зобов’язується: співпрацювати із прокурором у викритті кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, яке розслідується детективами НАБУ у кримінальному провадженні № ____ від 2 вересня 2022 року за підозрою ОСОБИ-1, шляхом надання під час судового розгляду вказаного кримінального провадження правдивих показань (підтвердження показань, наданих ним на досудовому розслідуванні).».

У вироку зазначено: «Обвинувачений ОСОБА3 повністю визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та заявив про своє розкаяння у вчиненому, обставин, викладених в обвинувальному акті та Угоді про визнання винуватості, не оспорював.

Пояснив, що 30 серпня 2022 року до нього звернувся ОСОБА1, який просив про вирішення питання про не притягнення його до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП та не позбавлення його права керування транспортними засобами, оскільки він займається перевезенням пасажирів і це є його єдиним заробітком. Протокол про адміністративне правопорушення, складений на ОСОБА1 за статтею 130 КУпАП перебуває в провадженні судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області.

В подальшому 8 вересня 2023 року, він підійшов до судді для того, щоб переговорити з приводу того чи можливо отримати позитивний для клієнта результат. ОСОБА-1 сказала йому написати заперечення, на підставі яких вона зможе прийняти позитивне рішення про закриття адміністративної справи та підказала йому, які є процесуальні підстави для закриття цієї справи. Крім того, 9 вересня 2022 року ОСОБА-1 попередньо висловила намір прийняти неправомірну вигоду в розмірі однієї тисячі доларів. Після цього обвинувачений зателефонував ОСОБА1, вказав на необхідність передачі неправомірної вигоди у розмірі однієї тисячі доларів США та двохсот доларів США для обвинуваченого за послуги посередництва. Обвинувачений вважає, що у разі ненадання ОСОБІ-1 неправомірної вигоди вирішити питання та отримати позитивний для ОСОБА1 результат було б неможливо».

Водночас Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя додатково зауважує, що під час розгляду дисциплінарної справи не підлягають оцінюванню докази щодо їх належності та допустимості, а лише надається правова оцінка наявності або відсутності в поведінці судді ознак дисциплінарного проступку; дисциплінарний орган не досліджує питання наявності або відсутності вини П’ятковського В.І. у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки перебіг кримінального провадження не має значення для розгляду питання про дисциплінарну відповідальність судді, крім випадків, прямо передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

ЄСПЛ у рішенні у справі «Газета “Україна-Центр” проти України» (від 15 липня 2010 року, §§ 28–32) вказано, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб’єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії, аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності. Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі «Pullar v. United Kingdom» від 10 червня 1996 року, § 38).

У пункті 11 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів зазначено, що зовнішня незалежність не є прерогативою чи привілеєм, наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, які домагаються та очікують неупередженого правосуддя. Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та неупередженого застосування права. Неупередженість та незалежність суддів є необхідними для гарантування рівності сторін перед судом.

Крім того, Консультативна рада європейських суддів у пункті 12 Висновку № 1 (2001) наголошує: «Судовій владі повинні довіряти не лише сторони окремої судової справи, а й суспільство в цілому. Таким чином, суддя не просто повинен насправді бути вільним від будь-яких зв’язків, прихильностей, упередженості, він чи вона також повинні вважатися вільними від цього з точки зору розсудливого спостерігача. У протилежному випадку довіру до судової влади може бути підірвано». Отже, є тісний зв’язок між незалежністю й об’єктивною неупередженістю. Із цієї причини ЄСПЛ зазвичай розглядає ці дві вимоги разом (рішення у справі «Findlay v. the United Kingdom», § 73).

Відповідно до пункту 8 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів етичні аспекти поведінки суддів необхідно проаналізувати з кількох причин. Методи, які використовуються для вирішення спорів, мають завжди викликати довіру. Повноваження, що надані суддям, тісно пов’язані із цінностями правосуддя, справедливості та свободи. Стандарти поведінки, які застосовуються до суддів, випливають із цих цінностей і є передумовами довіри до здійснення правосуддя.

У дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження.

Під час встановлення підстав для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя керується стандартом доказування, встановленим частиною шістнадцятою статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини, у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також ураховує, що законодавство не передбачає обов’язку дисциплінарного органу встановлювати ті чи інші обставини на підставі лише прямих доказів. Судова практика свідчить, що навіть у кримінальному провадженні при дотриманні стандарту «поза розумним сумнівом» обставини можуть встановлюватись на підставі сукупності непрямих доказів, які хоча безпосередньо й не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв’язку (постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 7 грудня 2021 року у справі № 728/578/19).

Така позиція узгоджується і з практикою ЄСПЛ. Відповідно до пункту 93 рішення ЄСПЛ «Валерій Фуклєв проти України» «при оцінці доказів Суд, як правило, застосовував стандарт доведення «поза розумним сумнівом». Проте такий доказ може витікати із співіснування досить сильних, чітких і погоджених припущень чи подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (справа “Єрохіна проти України” (Yerokhina v. Ukraine), рішення від 15 листопада 2012 року, заява № 12167/04, пункт 52, з подальшими посиланнями)».

У цій справі встановлено прямі докази позапроцесуального спілкування судді П’ятковського В.І. Водночас окремі висновки ґрунтуються на підставі логічного аналізу сукупності прямих та непрямих чітких та переконливих доказів у взаємозв’язку, які звичайній розсудливій людині дають змогу дійти висновку про наявність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Будь-яка особа, яка вчинила правопорушення, має бути готовою нести справедливу відповідальність за таке правопорушення.

Статус судді покладає на особу додатковий тягар відповідальності за поведінку. Від поведінки кожного служителя Феміди залежить довіра громадян до судової системи загалом. Віра у правосуддя набуває важливого значення і є джерелом сили судової влади й одночасним показником її ефективності.

Суспільство чи окрема людина зацікавлені в довірі до суду як до інституту.

Неналежна поведінка суддів підриває упевненість громадян у справедливості судової системи. Судді мають усвідомлювати і пам’ятати про те, що вони перебувають під постійним та пильним контролем громадськості.

У зв’язку із цим будь-який суддя повинен погодитися з обмеженнями, пов’язаними з дотриманням етичних норм, які на нього покладаються відповідно до його статусу. Ці обмеження можуть здаватися обтяжливими для пересічного громадянина, але суддя має дотримуватись таких обмежень добровільно та свідомо.

Особливості поведінки судді проявляються в тому, що суддя зобов’язаний не допускати будь-яких дій, що можуть заподіяти шкоду, порушити нормальну діяльність суду чи дискредитувати судову владу в цілому. Недотримання суддею моральних засад суспільства призводить до зниження його авторитету, робить таку поведінку незрозумілою для суспільства, внаслідок чого можуть виникати сумніви щодо незалежності та справедливості суду.

З метою зміцнення довіри суспільства до судової влади судді мають усвідомлювати значущість своєї місії в утвердженні верховенства права і забезпеченні захисту прав людини і основоположних свобод.

Підтримання високих стандартів поведінки вимагає від суддів уникнення створення враження неналежної поведінки, як професійної, так і особистої.

Суддя має усвідомлювати, що він представляє судову владу держави, та не допускати зі свого боку поведінки, що може зашкодити авторитету суду.

Зазначені обставини та докази в їх сукупності вказують на те, що неналежна поведінка та недбалість з боку судді П’ятковського В.І. об’єктивно свідчать про допущення ним поведінки, що порочить звання судді та істотно підривають авторитет правосуддя та суспільну довіру до суду.

Велика Палата Верховного Суду у рішенні від 17 січня 2019 року (справа № 11-1010сап18) зауважила, що за приписами Закону України «Про судоустрій та статус суддів» обовʼязковим наслідком допущення суддею неетичної поведінки, за яку його можна притягнути до дисциплінарної відповідальності, є те, що така поведінка має підривати авторитет правосуддя.

Отже, ураховуючи викладене, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що в діях судді П’ятковського В.І. наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя П’ятковський В.І. допустив поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Відповідно до відомостей офіційного вебсайту Вищої ради правосуддя суддя П’ятковський В.І., перебуваючи на посаді судді, не був притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Згідно із характеристикою, яку надав голова Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, суддя П’ятковський В.І. під час роботи на посаді судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області зарекомендував себе як грамотний, дисциплінований та висококваліфікований суддя, тактовний у спілкуванні, цілеспрямований, досвідчений юрист, сумлінний дисциплінований працівник. Суддя П’ятковський В.І. раціонально розподіляє завдання та надає кваліфіковану інформацію та професійні поради, забезпечує своєчасний та якісний розгляд справ, вміло планує свій робочий час, постійно працює над удосконаленням свого професійного рівня, відслідковує зміни в законодавстві, судову практику і вміло користується набутими знаннями на практиці.

Суддя П’ятковський В.І. постійно працює над підвищенням рівня професійних знань, умінь та навичок. Неодноразово проходив навчання у Національній школі суддів України. У колективі користується авторитетом та повагою.

Відповідно до приписів частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі, зокрема, вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку.

Згідно з пунктом 1 частини дев’ятої статті 109 цього Закону істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, якщо суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Ураховуючи характер та зміст істотного дисциплінарного проступку, який допустив суддя П’ятковський В.І., зважаючи на наслідки такого проступку, що призвели до підриву авторитету правосуддя та негативно вплинули на ступінь довіри суспільства до судової гілки влади загалом, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що ні особа судді, ні відсутність дисциплінарних стягнень чи будь-які інші обставини не можуть вплинути на застосування до судді П’ятковського В.І. іншого стягнення, ніж подання про звільнення судді з посади, яке є пропорційним учиненому дисциплінарному проступку та відповідає вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

З огляду на наведені обставини та правові норми Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про застосування до судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області П’ятковського В.І. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

На підставі викладеного, керуючись статтею 126 Конституції України, статтями 49, 50, пунктом 23⁷ розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

вирішила:

 

притягнути суддю Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області П’ятковського Володимира Івановича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

 

Головуючий на засіданні

Другої Дисциплінарної  палати

Вищої ради правосуддя

 

 Члени Другої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя